У посібнику розглядаються лише найважливіші проблеми порівняльного
аналізу німецької, української і російської мов. Зіставлення
провадиться на граматичному рівні, оскільки «граматика — це така
ділянка, де можна найкраще узагальнити факти з різних мов, знайти
для них «спільні знаменники». Це, однак, не означає, що зіставлення
не слід провадити й на інших лінгвістичних рівнях, в тому числі й
на лексико-семантичному. «Кінцевим завданням порівняльного вивчення
двох мов, — пише А. В. Федоров, — є встановлення всіх елементів
подібності й відмінності, рис збігу й розходження, які при цьому
мають розглядатися не нарізно, і не просто констатуватися, а
постійно співвідноситися одна з одною й перевірятися на
різноманітному матеріалі. Внаслідок порівняльного дослідження має
виявитися характер співвідношення рис подібності і відмінності в
мовах, специфіка однієї з них відносно іншої. Такої повної картини
великого масштабу ми не маємо для жодної пари мов»
За останні роки порівняльно-типологічні дослідження дуже поширилися, і можна сподіватися, що створення вичерпних порівняльних граматик хоча б тих мов, які вивчаються в наших школах, стане можливим уже в недалекому майбутньому.
За останні роки порівняльно-типологічні дослідження дуже поширилися, і можна сподіватися, що створення вичерпних порівняльних граматик хоча б тих мов, які вивчаються в наших школах, стане можливим уже в недалекому майбутньому.