Київ: Наукова думка, 1992. — 416 с.
У монографії досліджуються походження і розвиток масиву
давньоруської лексики для означення предметів і явищ навколишнього
середовища. Вивчаються словникові системи, пов’язані з буттям,
простором і часом, будовою всесвіту, землі, а також географічна,
метеорологічна, ботанічна, зоологічна та інша номенклатура X—XIII
ст. Досліджується доля успадкованої давньоруської лексики в
українській (літературній та діалектній) мові протягом усього її
розвитку. Для славістів, істориків східнослов’янських мов,
етимологів, лексикологів, природознавців, викладачів і студентів
гуманітарних факультетів вузів, усіх, хто цікавиться історією
вітчизняної культури.