Україна, Ужгород, УжНУ, 2014. — 28 страниц . реферат.
Вступ
Математика − галузь невтомного пошуку і важкої до самозабуття праці. Іноді на доведення однієї теореми потрібні роки. Праця вченого-математика подібна до праці поета. Проте, про математиків чомусь не прийнято говорити піднесено, захоплено, хоча вони також заслуговують високих слів подяки, які ми часто адресуємо людям подвигу і мужності. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, але вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.
У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, в яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу.
Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й визначних математиків.
Останніми роками в шкільній математичній освіті відбулися певні позитивні зміни, які можна вважати початком її реформування, але, поряд з тим, залишається низка невирішених та актуальних для дослідження проблем. Зважаючи на те, що аналіз сучасної системи освіти свідчить про необхідність пошуку нових підходів та відповідних шляхів розвитку змісту, форми й методів викладання математики, процес теоретичного аналізу й узагальнення протиріч, досягнень і помилок у реформах другої половини XX століття, по-перше, не може вважатися завершеним, по-друге, накопичений досвід стане дуже корисним у подальшій розробці шляхів розвитку шкільної математичної освіти вже в контексті державних і суспільних перетворень у незалежній Україні.
Проблему розвитку шкільної математичної освіти вивчало чимало відомих учених. Ці питання знайшли відображення в історико-педагогічних дослідженнях Г.В.Дорофеєва, О.С. Мельничук, К.А. Рибнікова, А.А. Столяра, Л.М. Фрідмана, М.Ф. Шабаєвої, частково в дисертаційних роботах Н.І. Баглаєвої, О.Г. Брежнєвої, Л.П. Гайдаржийської та ін. Так, діяльність автора підручника з наочної геометрії, математичного задачника, програм з математики О.М. Астряба розглядається в дисертаційному дослідженні Н.П. Дичек. Зокрема, проблему становлення змісту шкільної початкової математичної освіти в Україні в 60-і роки XIX – 30-і роки XX століття вивчала Н.М. Міськова.
Як бачимо, проблема розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття залишається маловивченою, і тому існує нагальна потреба в опрацьовуванні історико-педагогічних аспектів розвитку шкільної математичної освіти, результати якого могли б бути використані в сучасних умовах.
Математика − галузь невтомного пошуку і важкої до самозабуття праці. Іноді на доведення однієї теореми потрібні роки. Праця вченого-математика подібна до праці поета. Проте, про математиків чомусь не прийнято говорити піднесено, захоплено, хоча вони також заслуговують високих слів подяки, які ми часто адресуємо людям подвигу і мужності. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, але вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.
У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, в яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу.
Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й визначних математиків.
Останніми роками в шкільній математичній освіті відбулися певні позитивні зміни, які можна вважати початком її реформування, але, поряд з тим, залишається низка невирішених та актуальних для дослідження проблем. Зважаючи на те, що аналіз сучасної системи освіти свідчить про необхідність пошуку нових підходів та відповідних шляхів розвитку змісту, форми й методів викладання математики, процес теоретичного аналізу й узагальнення протиріч, досягнень і помилок у реформах другої половини XX століття, по-перше, не може вважатися завершеним, по-друге, накопичений досвід стане дуже корисним у подальшій розробці шляхів розвитку шкільної математичної освіти вже в контексті державних і суспільних перетворень у незалежній Україні.
Проблему розвитку шкільної математичної освіти вивчало чимало відомих учених. Ці питання знайшли відображення в історико-педагогічних дослідженнях Г.В.Дорофеєва, О.С. Мельничук, К.А. Рибнікова, А.А. Столяра, Л.М. Фрідмана, М.Ф. Шабаєвої, частково в дисертаційних роботах Н.І. Баглаєвої, О.Г. Брежнєвої, Л.П. Гайдаржийської та ін. Так, діяльність автора підручника з наочної геометрії, математичного задачника, програм з математики О.М. Астряба розглядається в дисертаційному дослідженні Н.П. Дичек. Зокрема, проблему становлення змісту шкільної початкової математичної освіти в Україні в 60-і роки XIX – 30-і роки XX століття вивчала Н.М. Міськова.
Як бачимо, проблема розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття залишається маловивченою, і тому існує нагальна потреба в опрацьовуванні історико-педагогічних аспектів розвитку шкільної математичної освіти, результати якого могли б бути використані в сучасних умовах.