Київ: музей Івана Гончара, 2005. — 132 с.
Автор відродив і застосував у шкільній студії традиційне народне
малювання, яке здавна використовувалося для настінного розпису,
малювання на склі, оздоблення гончарних виробів тощо. Це насамперед
простий, природній спосіб нанесення ліній, при якому найважливіше −
"нічого не силувати: ані свій основний інструмент − руку, ані
пензель чи перо, ані матеріал − папір, скло, глечик чи крейдяну
стіну.
Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто
здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися
до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
У посібнику подано загальні настанови й початкові вправи, за
допомогою яких можна наблизитися до опанування цієї техніки − і
віднайти в собі ту легкість, з якою народні майстри за всіх часів
прикрашали й гармонізували людське життя.
Зміст посібника;
Вступ.
Загальні настанови.
Схеми і навчальні малюнки.
Додатки − статті:
Школа нищення − школа відродження.
Народне мистецтво завтра: відродження чи імітація?
Про традиційне народне мистецтво.
Загальні настанови.
Схеми і навчальні малюнки.
Додатки − статті:
Школа нищення − школа відродження.
Народне мистецтво завтра: відродження чи імітація?
Про традиційне народне мистецтво.