Харків: Фоліо, 2011. – 286 с. – (Карта світу). – Пер. з нім.
Наталки Сняданко. – ISBN 978-966-03-5502-6
Герта Мюллер (нар. 1953 р.)◦— німецька письменниця з румунським
корінням, лауреат багатьох престижних літературних нагород та
Нобелівської премії з літератури 2009 року. Одна з головних тем її
творів — повоєнні долі німецької меншини Румунії. Цій темі
присвячений і роман «Гойдалка дихання», що перекладений українською
мовою вперше.
На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг. Леопольд тоді добре запам'ятав прощальні слова своєї бабусі: «Я знаю, ти повернешся». Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли◦«янголу голоду», що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті. Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам'ятав і де йому вже не було місця. Про пакування валізи.
Лобода.
Цемент.
Вапняні жінки.
Випадково зібрана разом публіка.
Дерево і вата.
Цікавий час.
Про поїздки.
Про суворих людей.
Остання крапля щастя для Ірми Пфайфер.
Тополя чорна.
Носовик і миші.
Лопата-серце.
Про янгола смерті.
Вугільний самогон.
Цеппелін.
Про фантомні болі годинника із зозулею.
Катя Плантон.
Кримінальна справа з хлібом.
Мадонна місячного сяйва.
Від власного хліба до хліба зі щоки.
Про вугілля.
Як тягнуться секунди.
Про жовтий пісок.
У росіян є свої методи.
Про ялинки.
10 рублів.
Про янгола голоду.
Латинські таємниці.
Шлакоблоки.
Флакон-оптиміст і флакон-скептик.
Отруєння денним світлом.
Кожна зміна — як витвір мистецтва.
Коли співає лебідь.
Про шлаки.
Шовковий шалик кольору червоного вина.
Про хімічні речовини.
Хто поміняв землю.
Картопляна людина.
Небо внизу, земля вгорі.
Про нуднощі.
Ерзац-брат.
У білому рядком нижче.
Дріт Мінковського.
Чорні пси.
Ложкою більше, ложкою менше.
Одного разу янгол голоду був адвокатом.
У мене є план.
Бляшаний поцілунок.
Природний хід речей.
Білий заєць.
Туга за домом. Так, ніби мені її бракувало.
Світлий момент.
Легковажність як сіно.
Табірне щастя.
Ти живеш. Ти живеш лише раз.
Колись і я пройдуся повз елегантні вітрини.
Ретельні, як тиша.
Цілковитий безрух.
Чи маєш ти дитину у Відні.
Палиця.
Зошити для диктантів.
Я все ще ПІАНІНО.
Про скарби.
Післямова.
На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг. Леопольд тоді добре запам'ятав прощальні слова своєї бабусі: «Я знаю, ти повернешся». Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли◦«янголу голоду», що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті. Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам'ятав і де йому вже не було місця. Про пакування валізи.
Лобода.
Цемент.
Вапняні жінки.
Випадково зібрана разом публіка.
Дерево і вата.
Цікавий час.
Про поїздки.
Про суворих людей.
Остання крапля щастя для Ірми Пфайфер.
Тополя чорна.
Носовик і миші.
Лопата-серце.
Про янгола смерті.
Вугільний самогон.
Цеппелін.
Про фантомні болі годинника із зозулею.
Катя Плантон.
Кримінальна справа з хлібом.
Мадонна місячного сяйва.
Від власного хліба до хліба зі щоки.
Про вугілля.
Як тягнуться секунди.
Про жовтий пісок.
У росіян є свої методи.
Про ялинки.
10 рублів.
Про янгола голоду.
Латинські таємниці.
Шлакоблоки.
Флакон-оптиміст і флакон-скептик.
Отруєння денним світлом.
Кожна зміна — як витвір мистецтва.
Коли співає лебідь.
Про шлаки.
Шовковий шалик кольору червоного вина.
Про хімічні речовини.
Хто поміняв землю.
Картопляна людина.
Небо внизу, земля вгорі.
Про нуднощі.
Ерзац-брат.
У білому рядком нижче.
Дріт Мінковського.
Чорні пси.
Ложкою більше, ложкою менше.
Одного разу янгол голоду був адвокатом.
У мене є план.
Бляшаний поцілунок.
Природний хід речей.
Білий заєць.
Туга за домом. Так, ніби мені її бракувало.
Світлий момент.
Легковажність як сіно.
Табірне щастя.
Ти живеш. Ти живеш лише раз.
Колись і я пройдуся повз елегантні вітрини.
Ретельні, як тиша.
Цілковитий безрух.
Чи маєш ти дитину у Відні.
Палиця.
Зошити для диктантів.
Я все ще ПІАНІНО.
Про скарби.
Післямова.