Київ: Дніпро, 1984. — 142 с.
Збірка із серії «Перлини світової лірики» подарункового
формату.
Лусіла де Маріа дель Перпетуо Сокорро Годой Алькаяга, скорочено Лусіла Годой Алькаяга (ісп. Lucila de María del Perpetuo Socorro Godoy Alcayaga, відоміша під псевдонімом Габріела Містраль, (7 квітня 1889 — † 10 січня 1957) — чилійська поетеса, просвітителька, дипломат, борець за права жінок. 1944 — стала першим у Латинській Америці лауреатом Нобелівської премії з літератури "За поезію істинного почуття", яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки. Вона прожила важке життя. У неї рано помер батько, і їй самій довелося заробляти на шматок хліба. Багато в чому собі відмовляючи, вона здобула освіту, стала вчителькою. Крім постійної бідності, Люсилу Годой чекала ще глибока особиста трагедія: вона полюбила людину, котра за нез'ясованих обставин здійснила самогубство…
Словом, справді своєрідна і неповторна жіноча поезія – читайте.
Лусіла де Маріа дель Перпетуо Сокорро Годой Алькаяга, скорочено Лусіла Годой Алькаяга (ісп. Lucila de María del Perpetuo Socorro Godoy Alcayaga, відоміша під псевдонімом Габріела Містраль, (7 квітня 1889 — † 10 січня 1957) — чилійська поетеса, просвітителька, дипломат, борець за права жінок. 1944 — стала першим у Латинській Америці лауреатом Нобелівської премії з літератури "За поезію істинного почуття", яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки. Вона прожила важке життя. У неї рано помер батько, і їй самій довелося заробляти на шматок хліба. Багато в чому собі відмовляючи, вона здобула освіту, стала вчителькою. Крім постійної бідності, Люсилу Годой чекала ще глибока особиста трагедія: вона полюбила людину, котра за нез'ясованих обставин здійснила самогубство…
Словом, справді своєрідна і неповторна жіноча поезія – читайте.