Пер. Сенюк Ольга. — Київ: Дніпро, 1971. — 330 с.
Сельма Лагерлеф, поряд з Августом Стріндбергом, належить до
найбільших шведських письменників кінця XIX і початку XX сторіччя.
У своїх творах вона, як ніхто з її співвітчизників, зуміла віддати
найхарактерніші риси шведського національного характеру. Тому, хоч
її яскрава, оригінальна творчість усе ж таки тяжіє до традиційної,
класичної манери художнього зображення і сягає корінням у фольклор,
вона мала і має великий вплив на видатних представників сучасної
шведської літератури, навіть на тих, що належать до різних новітніх
течій. Критика одностайно визнає, що поява «Саги про Єсту Берлінга»
Сельми Лагерлеф знаменує собою початок епохи великого роману в
шведській літературі.