Київ: Дніпро, 1967. — 180 с. Переклад: з білоруської, Передмова:
Івана Денисюка.
Збірка із серії «Перлини світової лірики» подарункового формату.
Він згорів на 26-му році. Про радощі і смутки його недовгих літ оповів батько поета, затамувавши біль по великій втраті: «Так багато фатального в його передчасно погаслім житті, що мимохіть спадає на думку образ давньої Мойри, котра була для нього винятково жорстока й грубо насміялась над усіма його мріями й надіями, принаймні наскільки стосувалось це його особисто» А втім, замкнувшись у своїй кімнаті в Ялті, щоб у цілковитій самотині померти, не скаржився поет на фатальність долі. І вже ослаблою рукою написав свої останні чотири рядки, в яких ідея незмарнованості життя висловлена якнайскромніше і водночас якнайглибше:
В країні ясній, де я вмираю,—
У білій хаті, над синню бухти,
Я не самотній, я книгу маю
З друкарні пана Мартина Кухти.
У видавництві Мартина Кухти 1913 року у Вільні вийшла перша й остання збірка Максима Богдановича «Вінок». Та ім’я його як поета, критика та публіциста не сходило зі сторінок преси десять років (1907—1917), а повне видання творів, здійснене в 1927—1928 роках, складає два томи. Талант і невичерпна енергія пророкували М. Богдановичу бути класиком білоруської літератури, великим поетом XX віку.
Збірка із серії «Перлини світової лірики» подарункового формату.
Він згорів на 26-му році. Про радощі і смутки його недовгих літ оповів батько поета, затамувавши біль по великій втраті: «Так багато фатального в його передчасно погаслім житті, що мимохіть спадає на думку образ давньої Мойри, котра була для нього винятково жорстока й грубо насміялась над усіма його мріями й надіями, принаймні наскільки стосувалось це його особисто» А втім, замкнувшись у своїй кімнаті в Ялті, щоб у цілковитій самотині померти, не скаржився поет на фатальність долі. І вже ослаблою рукою написав свої останні чотири рядки, в яких ідея незмарнованості життя висловлена якнайскромніше і водночас якнайглибше:
В країні ясній, де я вмираю,—
У білій хаті, над синню бухти,
Я не самотній, я книгу маю
З друкарні пана Мартина Кухти.
У видавництві Мартина Кухти 1913 року у Вільні вийшла перша й остання збірка Максима Богдановича «Вінок». Та ім’я його як поета, критика та публіциста не сходило зі сторінок преси десять років (1907—1917), а повне видання творів, здійснене в 1927—1928 роках, складає два томи. Талант і невичерпна енергія пророкували М. Богдановичу бути класиком білоруської літератури, великим поетом XX віку.