Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Щільність розподілу

660

радіохвильовий високочастотний переда-

вач, що реагує на зміну електромагнетних

властивостей, напр., діелектричної прони-

кності грунту

зоні розташування підзем-

ного прокладання. Вимірюючи аномалію

електромагнетного поля, можна визначи-

ти місце розташування трубоводу (підзе-

мної пустоти). Антену приладу орієнтують

у просторі приблизно перпендикулярно до

шуканого прокладання і вимірюють напру-

ження поля з двох станцій, розташованих

між собою на відомій віддалі (10-12 м).

Похибка методу 0,2-0,3 м. На основі цьо-

го методу створені прилади, якими можна

вимірювати профіль місцевості (переріз

вулиці) з підземними комунікаціями, запи-

сувати їх у пам'яті комп'ютера, видавати

профіль на дисплей або плотер. 1.

ЩІЛЬНІСТЬ РОЗПОДІЛУ 0плотность

распределения; density of distribution; Ver-

teilungsdichte j): похідна від ф у н к ц і ї

з -

поділу F(x), тобто f(x)-F\x). Вона

характеризує Щ. р. ймовірності і описує

закон розподілу лише неперервних ве-

личин випадкових. Криву, яка відобра-

жає

Щ.

р., наз. кривою розподілу. Вона має

дві властивості: 1) Щ. р. завжди додатна

функція; 2) \f(x)dx =

1. ДобутокJ(x)dx

наз.

елементом ймовірності, для якого існує

співвідношення dF(x)

—

f(x)dx. 20.

ЩІЛЬНІСТЬ РОЗПОДІЛУ СИСТЕМИ

(плотность распределения системы;

density of system distribution; Verteilungsdi-

chtefdes Systems n): друга змішана похід-

на від функції розподілу системи,

тобто f(x,y) _ д

ластивост

і щ

охоу

р. с.: 1) не може бути від'ємна; 2)

f(x,y)dxdy

= 1,

pfij{x,y)dxdy наз. елемен-

том ймовірності системи двох величин

випадкових. 20.

ЮЛІАНСЬКІ ДНІ (ДАТИ) (юлианские

дни (даты); Julian dates; julianische Tage

mpi (Daten npi)): система відліку часу, яку

запропонував (1583) історик

з м.

Лейдена (Го-

лландія)

Ж.

Скалігер для полегшення хроно-

логічних обчислень та зіставлення дат, за-

реєстрованих в історичних джерелах різ-

них епох і народів за різними календаря-

ми та ерами. Використовується в історії,

астрономії

та

ін. науках для обчислення ве-

ликих проміжків часу. Відлічують момен-

ти часу тільки в добах (датах) та їх десят-

кових частках упродовж періоду 7980 ро-

ків, названого періодом або ерою Скаліге-

ра. Тривалість періоду визначена добутком

трьох чисел: 28 років - сонячний цикл, або

період, коли збігаються дні тижня в юлі-

анському і григоріанському календарях з

датами місяця, 19 років - Метонів цикл,

або період збігу з календарними датами

фаз Місяця, 15 років - період римського

індикаціону, по закінченні якого в Римсь-

кій імперії поновлювали списки платників

податків. Перші два цикли мають особли-

ве значення

для

обчислення щорічного свя-

та Пасхи. Збіг початків усіх трьох циклів

припав на 1.01.4713 до

X. за юліанським

календарем, тому

ця

дата прийнята за пер-

ший день ери Скалігера. Початком Ю. д. є

грінвіцький південь (12

UT). Перед або пі-

сля номера дня ставиться позначення JD.

Напр., початок сучасного літочислення

(1 січня першого року) це JD 1721426, кі-

нець XX ст., 31.12.2000, це 2451910 JD.

Юліанські дні..

661

ІО

Закінчення періоду Скалігера припадає на

22.01.3268 за григоріанським календарем

або 2914695 JD, після цього почнеться дру-

гий період Скалігера знову з JD 1. Свою

систему

Ж.

Скалігер назвав на честь свого

батька Юлія Цезаря (Жюль Сезар) - ліка-

ря, знавця мов, письменника. Взаємні пе-

реходи між календарними датами та Ю. д.

виконують за допомогою спеціальних таб-

лиць, напр., в астрономічних щоріч-

никах, або за допомогою відповідних

алгоритмів. У геодезії космічній для

зручності обчислень використовують сис-

тему модифікованих

Ю.

д. MJD,

якій зсу-

нуто початок відліку часу, так що він при-

падає на JD 2400000,5, тобто на початок

грінвіцької доби 17.11.1858: MJD = JD -

2400000,5. Див. також Системи часу. 9.

ЮЛІАНСЬКІ ДНІ (ДАТИ) МОДИФІ-

КОВАНІ (модифицированные юлианские

дни; modified Julian dates; modifizierte julia-

nische Tage mpi (Daten npi)): див. Юліан-

ські дні (дати). 9.

ЮПІТЕР (Юпитер; Jupiter; Jupiter m):

найбільша планета Сонячної системи,

його маса

318 разів більша від маси Зем-

лі. Велика піввісь орбіти дорівнює 5,20

астроном, од., унаслідок чого Ю. одержує

від Сонця тепла в 27 разів менше, ніж Зе-

мля. Один оберт навколо Сонця планета

здійснює за 11,9 року. Середня густина Ю.

близько 1,3 г-см

-3

. Період обертання його

екваторіальної зони - 9

50,5

і зростає з

широтою. Завдяки результатам досліджень

з космічних апаратів вдалося уточнити і

вперше визначити низку планетодезичних

параметрів Ю. Екваторіальний радіус

планети дорівнює 71492 км, полярний -

68854 км. Планетодезична гравітаційна

стала - 125686537±100 км

-с~

. Значення

параметра, що характеризує динамічний

стиск, J

= 14736-10"

. Навколо Ю. оберта-

ється 16 супутників, характеристики яких

подані в табл. За допомогою космічних

апаратів (1979) відкрито кільця Ю. 11; 18.

Характеристики супутників Юпітера

Супутник

Період обертан-

ня навколо пла-

нети, земн. діб

Середня від-

стань від пла-

нети, тис. км

Ексцентриситет

орбіти

Маса (маса пла-

нети = 1)

Радіус, км

Видна зоряна

величина

ІО

1,7691 422

0,004 4,68-10"

1815

5,02

Європа

3,5512 671 0,009

2,52-10"

1569 5,29

Ганімед 7,1545 1070

0,002 7,80-10~

2631

4,61

Каллісто

16,6890

1883

0,007 5,66-ІО

-5

2400 5,65

Амальтея

0,4982

181

0,003 38-10"

іо

135x83x75

14,1

Гімалія

250,5662 11480

0,15798 50-10"'° 93

14,84

Елара

259,652

11737

0,20719 4-10"

38 16,77

Пасі фе

735R 23500 0,378

МО"

25 17,03

Сінопе

75 8R 23700 0,275

0,4' 10""'

18,3

Лізістея 259,2200 11270

0,107 0,4-Ю""

18,4

Карме

692R

22600

0,20678 0,5-10"'°

18,0

Ананке 631R 21200

0,16870 0,2-10"

15 18,9

Леда 238,7200 11094

0,14762 0,03-ІО"

20,2

Теба 0,6745 222

0,015

4-Ю-

55x45

15,7

Адрастея

0,2983

129

0,1-10"'°

12,510x7,5

19,1

Метіс

0,2948 128

0,5-10"

20 17,5

Тут R означає, що супутник має зворотний до планети рух.

Явище..

662

ЯВИЩЕ ФАЗОВОСТІ ВІЗИРНОГО

ЦИЛІНДРА (явление фазовости визирно-

го цилиндра; phenomena of aiming cylinder

phasing; Erscheinung f des Phasenzustands

m des Zielzylinders m): виникає внаслідок

освітлення візирного циліндра сонячними

променями з одного боку,

це є причиною

неправильного визначення спостерігачем

осі симетрії візирного циліндра. Для по-

слаблення

Я.

ф. в. ц. застосовують радіаль-

но закріплені в ньому вертикальні планки.

Вплив цього явища

на

вимірювання напря-

мів дорівнює 0,2—0,4". 13.

ЯДРО ЗЕМЛІ (ядро Земли; Earth core;

Erdkern m): геосфера радіусом 3400 км, що

розташована в центральній частині Зем-

лі.21.

ЯКОБІАН У КАРТОГРАФІЇ (якобиан в

картографии; jacobian in cartography;

Koejfizient m vonYakobi in Kartographie f):

у картографії математичній величина h, ви-

раз якої записується так:

„y

-x

де Х

, у

—

частинні похідні від рі-

внянь картографічної проекції за

змінними (р і Я. 5.

ЯР (овраг; ravine; Schluchtf): лощина, яка

є руслом тимчасового водотоку із стрім-

кими схилами, що утворилася внаслідок

ерозійного розмиву поверхневими водами.

Верхню частину яру вважають вершиною,

а нижню - гирлом яру. Після стабілізації

росту Я. перетворюється на балку. 4.

ЯРД (ярд; yard; Yard п): одиниця довжини

системі англ. міри;

ярд = 0,914398 м. 21.

ЯРИСТО-БАЛКОВА МЕРЕЖА (овраж-

но-балочная сеть; net of gullies and ravines;

Schluchtnetz

n):

сукупність ярів і балок, що

належать до певної річкової системи, до

складу якої входять також безруслові уло-

говини, видолинки тощо. 4.

ЯРИСТО-БАЛКОВИЙ РЕЛЬЄФ

(овражно-балочный рельеф; relief with

gullies and ravines; Schluchtreliefn): ерозій-

ний характер рельєфу, основними форма-

ми якого є: яри, балки, улоговини; харак-

терний для степової

лісостепової зони. 4.

ЯЦКІВ ЯРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ

(25.10.1940). Академік НАН України, ди-

ректор Головної астрономічної обсервато-

рії (ГАО) НАН України. 1960 закінчив гео-

дезичний факультет Львівського політех-

нічного ін-ту. 1962 вступив до аспіранту-

ри ГАО АН УРСР. Із 1965 й досі працює в

ГАО. Його наукові інтереси зосереджені в

галузі фундаментальної астрометрії, кос-

мічної геодинаміки та організації і прове-

дення космічних експериментів. Матема-

тичні методи аналізу широтних спостере-

жень, які опрацював Я.С.Яцків (1962-65),

набули визнання як у країні так і за її ме-

жами. Колективна праця „Аналіз варіацій

широти" (1970) була відзначена респуб-

ліканською комсомольською премією

ім. М.Островського. В 1965-75 виконав

великий цикл робіт з дослідження вільної

нутації Землі, зокрема, відкрив новий тип

вільної добової нутації Землі, визначив па-

раметри чандлерівського руху полюса. Ці

роботи лягли в основу докторської дисер-

тації (1975). 1983 у складі авторського ко-

лективу ГАО удостоєний Державної пре-

мії УРСР у галузі науки і техніки за опра-

цювання теорії

практичну побудову коор-

динатних систем у космічному просторі.

1982-86 брав участь у підготовці та про-

веденні експерименту „Вега", відповідав за

наземне забезпечення цього проекту. Ця

робота нагороджена Державною премією

СРСР у галузі науки і техніки (1986). Уче-

ний секретар та заступник директора ГАО

(1968-75), віце президент Міжнародного

астрономічного союзу (1982-88), керівник

секції Міжнародного союзу геодезії

та

гео-

фізики (1988-91), іноземний член ПЬльсь-

кої академії наук (1997). Нині займається

проблемами використання лазерної лока-

ції ШСЗ, радіоінтерферометрії

наддовги-

ми базами для координатно-часового за-

безпечення об'єктів науки і господарства

України, організацією та проведенням кос-

мічних досліджень

Україні. Був Першим

заступником міністра Міністерства освіти

і науки України (2000-2001). Малій пла-

неті Сонячної системи № 2728 присвоєне

ім'я „Яцків".

Автори

663

БАРАН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

(05.08.1932). Заступник директора з нау-

кової роботи НВП „Укрінжгеодезія", голо-

ва правління УТ ГАЗК. Закінчив Львівську

політехніку* (1954). Канд. техн. наук

(1964), доц. (1967), д-р техн. наук (1987),

проф. (1990) кафедри інженерної геодезії

Київського державного технічного ун-ту

будівництва і архітектури. Захистив док-

торську дисертацію на тему „Розробка та

дослідження оптимальних методів геоде-

зичного контролю геометричних пара-

метрів споруд". Основні напрями наукової

діяльності: геодезичне забезпечення проек-

тування, будівництва, експлуатації та ре-

конструкції інженерних споруд, монтаж та

налагоджування технологічного облад-

нання. Автор понад 200 наукових праць.

БОНДАР АНАТОЛІЙ ЛАВРЕНТІЙО-

ВИЧ (11.03.1943) Після закінчення 1965

геодезичного факультету Львівської полі-

техніки працював у Тбілісі. З 1968 працю-

вав у Підприємстві № 13 (Київ) на посадах

начальника

партії,

старшого інженера ПВВ,

начальника ПВВ експедиції, головним інже-

нером експедиції

та

Підприємства. У1976—

77 та 1983-86 працював у Сомалі

та

Ефіопії.

1995 захистив кандидатську дисертацію

„Прогнозування горизонтальних деформа-

цій земної поверхні при розробці нафтога-

зових родовищ". 1991 обійняв посаду

начальника Головного управління геодезії,

картографії та кадастру при КМ України. З

квітня 2000 - начальник Департаменту

геодезії, картографії та кадастру Міністерства

екології

та

природних ресурсів.

БУРШТИНСЬКА ХРИСТИНА ВАСИ-

ЛІВНА (02.12.1940). 1961 закінчила гео-

дезичний факультет Львівської політех-

ніки. У 1961-63 працювала викладачем

Львівського технікуму гідромеліорації та

*Із 1939

Львівський політехнічний ін-т,

із

1993

Державний університет „Львівська по-

літехніка",

2000

Національний університет

„Львівська політехніка". Тут

далі

Львівська

політехніка (ЛПІ).

електрифікації сільського господарства. З

1963 працювала на кафедрі аерофотогео-

дезії Львівської політехніки на посадах

асистента, з 1979 - доц., з 2001 - проф. У

1968-71 навчалась в аспірантурі, 1973 за-

хистила кандидатську дисертацію Дослід-

ження статистичним методом впливу ви-

падкових помилок на точність побудови

просторових фототріангуляційних одно-

маршрутних мереж". Опублікувала 45 нау-

кових праць, серед них підручник „Аеро-

фотографія", Держстандарт „Аерокосмічне

знімання. Терміни та визначення". Основ-

ний науковий напрям - фотограмметрія та

цифрова фотограмметрія. Відмінник осві-

ти України.

ВОЛОСЕЦЬКИЙ БОГДАН ІВАНОВИЧ

(05.10.1937). Після закінчення 1961 геоде-

зичного факультету Львівської політехніки

працював у Свердловському АГП. 1969

закінчив аспірантуру в Ін-ті фізики Землі

(Москва), а 1972 захистив у Московському

ун-ті кандидатську дисертацію на тему

„Кінематичні та динамічні характеристики

сейсмічних поверхневих

хвиль

та внутріш-

ня будова земної кори Карпат". Працював

у Ін-ті геофізики та Ін-ті прикладних проб-

лем механіки і математики НАН України.

З 1979 - доц. кафедри інженерної геодезії

та кадастру Львівської політехніки. Опуб-

лікував понад 60 праць. Основні напрями

наукової діяльності: сейсмологія, сучасні

рухи земної кори, вивчення деформацій

земної поверхні та інженерних споруд,

інженерна геодезія та кадастр.

ҐУДЗ ІВАН МИКОЛОВИЧ (16.03.1923).

Після закінчення геодезичного факультету

Львівської політехніки (1950) працював

інженером-картографом

на

картографічній

фабриці (Ташкент, Узбекистан), із 1952 -

у Львівській політехніці. 1964 захистив

кандидатську дисертацію: „Вікова зміна

висот і положення розташування берего-

вих ліній у зв'язку з пересуванням полюсів

Землі". Із 1970 - доц. Наукові праці зде-

більшого стосуються картографічної тема-

тики. 5.

Автори

664

ДВУЛІТ ПЕТРО ДМИТРОВИЧ

(20.06.1940). Після закінчення Львівської

політехніки (1961) працював у Полтавській

гравіметричній обсерваторії, з 1963-аспі-

рант кафедри вищої геодезії та астрономії

Львівської політехніки. 1969 захистив кан-

дидатську дисертацію на тему: „Вплив

атмосферних мас на гравітаційне поле Зем-

лі", 2000 - докторську „Методи врахування

впливу геофізичних факторів на варіації

гравітаційного поля Землі". Автор понад 60

наукових праць, серед них підручник „Гра-

віметрія". Працює

галузі гравіметрії, гео-

динаміки, теоретичної і фізичної геодезії.

ДЕЙНЕКА ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

(21.05.1949). Закінчив геодезичний фа-

культет Львівської політехніки за спеціаль-

ністю „Інженерна геодезія" (1971). Після

закінчення аспірантури (1974) працював на

кафедрі теорії математичного опрацюван-

ня

геодезичних вимірювань. 1977 захистив

кандидатську дисертацію на тему: „Вико-

ристання супутникових, геодезичних та

астрономічних даних для створення гло-

бальних механічних моделей Землі" і від-

тоді працює доц. кафедри інженерної гео-

дезії і кадастру Львівської політехніки.

Автор понад 60 наукових праць у галузі

геофізики та інженерної геодезії, а також

навчального посібника „Геодезичні роботи

в тунелебудуванні".

ДОРОЖИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР

ЛЮДОМИРОВИЧ (04.02.1941). Закінчив

Львівську політехніку (1962) за спеціаль-

ністю „Аерофотогеодезія". У 1962-63 -

інженер-геодезист проектного ін-ту „Енер-

гомережпроєкт" у Львові. Із 1963 і досі

працює

Львівській політехніці (асистент,

ст. викладач, доц., проф., завідувач кафедри

, Аерофотогеодезія"). 1972 захистив канди-

датську дисертацію, 1988 - докторську на

тему: „Теорія і технологія методів аналі-

тичної фотограмметрії в автоматизованих

геологічних комплексах і системах". Має

114 наукових праць, серед них монографія,

навчальний посібник. Підготував та був

науковим консультантом 6 кандидатів наук.

Із 1995 - Президент Українського товари-

ства фотограмметрії

та

дистанційного зон-

дування.

ДУЛЬЦЕВ АНАТОЛІЙ ТИХОНОВИЧ

(21.06.1935). Закінчив геодезичний факу-

льтет Львівської політехніки (1958), аспі-

рантуру на кафедрі вищої геодезії

та

астро-

номії (1964). У 1959-60 інженер-геодезист

топографічної експедиції Управління гео-

логії та охорони надр при Раді Міністрів

Таджикистану. 1960-69 (з перервою на

аспірантуру) - старший науковий співро-

бітник, заступник начальника станції спо-

стережень ШСЗ Астрономічної обсервато-

рії Львівського державного ун-ту ім.

Ів. Франка. Із 1970 - доц. кафедри вищої

геодезії та астрономії Львівської політех-

ніки. 1968 захистив кандидатську дисер-

тацію на тему:

„Питання

редукування астро-

номо-геодезичних мереж на референц-

еліпсоїд". Опублікував понад 30 статей з

питань астрономії та вищої геодезії та по-

над 100 рефератів у Реферативному жур-

налі „Геодезія". Основний напрям діяльно-

сті останніх років - застосування глобаль-

них позиційних систем для розвитку геоде-

зичних мереж.

ЗАБЛОЦЬКИЙ ФЕДІР ДМИТРОВИЧ

(22.02.1946). Випускник кафедри вищої

геодезії та астрономії (1969) Львівської по-

літехніки. 1975 захистив кандидатську ди-

сертацію. Із 1985 зав. кафедри вищої гео-

дезії та астрономії Львівської політехніки.

Основні наукові праці присвячені дослід-

женням атмосферних впливів на астроно-

мо-геодезичні виміри

Арктиці

Антарк-

тиці, геодинаміці Карпатського регіону,

геодезичній астрономії. Національний

представник у секції

„Геодезія" Комітету

Наук про Землю Центральної Европейсь-

кої Ініціативи. Науковий редактор і керів-

ник авторського колективу монографії

„Geodynamics of Northern Carpathians".

Автори

665

ЗАЗУЛЯК ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ

(05.08.1948). Закінчив геодезичний фа-

культет

Львівської політехніки за спеціаль-

ністю „Астрономогеодезія" (1971) і всту-

пив до аспірантури на кафедрі матема-

тичної обробки геодезичних вимірювань.

Захистив кандидатську (1978), докторську

(1997) дисертації. Спеціаліст у галузі се-

ленодезії та планетодезії. Автор понад 50

наукових праць. Із 1992 - декан геодезич-

ного факультету, з 2001 - директор Ін-ту

геодезії Львівської політехніки.

КМЕТКО ІГОР НЕСТОРОВИЧ

(22.02.1928). Закінчив геодезичний факу-

льтет Львівської політехніки (1952). У

1952-57 працював інженером Північно-

Кавказького АГП; у 1957-59 - лаборант

ка-

федри геодезії Львівської політехніки; у

1959-67 - асистент кафедри геодезії Львів-

ського сільськогосподарського ін-ту. 1967

захистив кандидатську дисертацію: „Дос-

лідження систематичних помилок у висо-

коточному нівелюванні" і на конкурсній

основі обраний на посаду доц. кафедри

геодезії. У 1972-75 - викладач Гірничого

ін-ту

Алжирі. Опублікував понад 70 нау-

кових праць. Має винахід.

КОСТЕЦЬКА ЯРОМИРА МИХАЙЛІВ-

НА (29.05.1939). Закінчила геодезичний

факультет Львівської політехніки (1961). Із

1963 працювала

на

посаді асистента кафед-

ри інженерної геодезії. Із 1970-доц., з 1989

- проф. цієї ж кафедри. Із 1996 керувала

галузевою науково-дослідною лаборато-

рією з використання приймачів GPS

інже-

нерно-геодезичних роботах. 1968 захисти-

ла кандидатську дисертацію „Оцінка точ-

ності суцільних мереж трилатерації", 1988

докторську - „Методика створення суціль-

них мереж трилатерації підвищеної точно-

сті". Розробляє методику спостереження

мереж трилатерації і точності визначення

планових і висотних координат приймача-

ми

GPS

та впливу на них зовнішнього сере-

довища. 1986 видала навчальний посібник

„Світло- і радіовіддалеміри", 2000 - під-

ручник „Електронні геодезичні прилади."

ЛІТИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОСИ-

ПОВИЧ (01.06.1946). Закінчив геоде-

зичний факультет Львівської політехніки

(1967). У 1967-70 працював інженером,

старшим інженером, начальником партії,

начальником експедиції у проектних ін-тах

Казахстану (Кокчетав). У1972-76- стар-

ший інженер, начальник партії у Львівсь-

кому філіалі Укрпівденькомунбуду. Із 1976

- асистент, старший викладач, доц. кафед-

ри

геодезії Львівської політехніки. 1987 за-

хистив кандидатську дисертацію. Опублі-

кував близько 50 наукових праць, серед них

Російсько-український геодезичний слов-

ник, має винахід.

МЕЩЕРЯКОВ ГЕРМАН ОЛЕКСІЙО-

ВИЧ (9.02.1924-6.09.1992). У 1942-44

викладав фізику й астрономію у середній

школі, одночасно навчаючись на фізико-

математичному факультеті Саратовського

ун-ту. 1949 закінчив Ін-т геодезії, аерофо-

тознімання і картографії (МІІГАіК). У

1949-50 навчався в аспірантурі МІІГАіК,

працював на геодезичному виробництві. У

1953-57 був обраний доц. геодезії Челя-

бінського пед. ін-ту. 1956 захистив канди-

датську дисертацію. У 1957-69 - працю-

вав зав. кафедри математики Новосибір-

ського ін-ту інженерів геодезії, аерофо-

тознімання і картографії,

а в

1960-62 -про-

ректор з наукової роботи цього ж ін-ту.

1964 - захистив докторську дисертацію. З

1969 - перший зав. кафедри теорії матема-

тичної обробки геодезичних вимірювань

Львівської політехніки. Під його керівницт-

вом захистили кандидатські дисертації 19

аспірантів. Коло його наукових інтересів

охоплювало космічну та динамічну геоде-

зію, геофізику, астрономію, математичну

картографію, прикладну математику тощо.

Автор понад 160 праць, зокрема трьох мо-

нографій. Створив у Львові відому в світі

школу з дослідження гравітаційних полів

планет, досягнення якої використовуються

в космічній геодезії та геофізиці.

Автори

666

ПАВЛІВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

(28.08.1931-07.10.1999). Закінчив геоде-

зичний факультет Львівської політехніки

(1953). Працював

Українському аерогео-

дезичному підприємстві. У 1960—1963

—

асистент кафедри геодезії Львівської полі-

техніки, з 1963 -

Івано-Франківському фі-

ліалі Львівської політехніки. Із 1966 пра-

цював на кафедрі лісовпорядкування та

геодезії Львівського лісотехнічного ін-ту.

1967 захистив кандидатську, 1987 - док-

торську дисертацію на тему: „Проблеми

точності високоточного нівелювання

та

ме-

тоди їх вирішення". З 1989 проф. Автор мо-

нографії „Проблеми високоточного ніве-

лювання" (1980), навчального посібника

„Геодезія" (1997). 1996 йому присвоєне по-

чесне звання заслуженого діяча науки і

техніки України.

РУСИН МИРОСЛАВ ІВАНОВИЧ

(13.02.1927). Закінчив геодезичний фа-

культет Львівської політехніки (1951). У

1951-58 працював у системі Головного

управління геодезії і картографії інжене-

ром, старшим інженером, головним інже-

нером експедиції. Із 1958 працював на ка-

федрі вищої геодезії та астрономії Львів-

ської політехніки на посаді асистента, стар-

шого викладача, доц. 1973 захистив канди-

датську дисертацію

на тему:

„Деякі питан-

ня розв'язування геодезичних задач на ве-

ликі віддалі". Опублікував майже 40 науко-

вих праць у галузі вищої геодезії та геоде-

зичної астрономії.

САВЧУК СТЕПАН ГРИГОРОВИЧ

(30.08.1956). Закінчив геодезичний фа-

культет

Львівської політехніки (1982). 1990

захистив кандидатську дисертацію. Із

1986

—

науковий співробітник, з 1994-доц.

кафедри вищої геодезії та астрономії, з

2001 - декан Ін-ту геодезії Львівської по-

літехніки. Автор понад 40 наукових праць,

серед них підручника „Вища геодезія.

Сфероїдна геодезія".

ТРЕВОГО ІГОР СЕВІРОВИЧ

(27.02.1939). Закінчив геодезичний фа-

культет Львівської політехніки (1961), пра-

цював на виробництві. З 1967 - аспірант, з

1969 - асистент, 1978 - доц., 2000 - проф.

кафедри геодезії. З 2001 - декан Інституту

геодезії Львівської політехніки. Захистив

кандидатську (1972), докторську „Пробле-

ми побудови геодезичних мереж у містах

та методи їх вирішення" (1999) дисертації.

Опублікував 145 наукових праць, серед них

монографію (співавтор П.М.Шевчук) „Го-

родская полигонометрия". Має винахід.

Основні напрями наукової

діяльності:

роз-

роблення

та

дослідження методів побудови

міських геодезичних мереж з урахуванням

впливу довкілля; проблеми метрологічної

атестації світловіддалемірів та GPS. По-

чесний геодезист України, відмінник осві-

ти України, Президент українського това-

риства геодезії і картографії.

ХИЖАК ЛЕВ СТЕПАНОВИЧ

(04.08.1930). Закінчив геодезичний фа-

культет

Львівської політехніки (1953), пра-

цював на кафедрі геодезії асистентом. Із

1960-62 - аспірант, із 1965 - старший ви-

кладач, а з 1966 - доц. кафедри астрономії

і вищої геодезії. Із 1969 - доц. кафедри

ТМОГВ. 1964 захистив кандидатську ди-

сертацію

на тему:

„Вплив рефракції

на

гео-

дезичні вимірювання в залісеній місцево-

сті". Опублікував понад 80 наукових праць

у галузі рефракції атмосфери та опрацю-

вання геодезичних вимірювань.

ЦЕРКЛЕВИЧ АНАТОЛІЙ ЛЕОН-

ТІЙОВИЧ (12.12.1951). Закінчив геоде-

зичний факультет Львівської політехніки

(1974). 1980 захистив кандидатську дисер-

тацію. Із 1993 - доц. кафедри інженерної

геодезії та кадастру. Автор майже 80 нау-

кових праць, серед них - монографія (спі-

вавтор

Г.

О. Мещеряков) „Гравітаційне по-

ле, фігура і внутрішня будова Марса." Спі-

вавтор Словника-довідника

кадастру, гео-

дезії

та

природних ресурсів. Коло наукових

інтересів охоплює астрономію, плането-

дезію, геофізику, планетарну та інженерну

геодинаміку, кадастр та геоінформаційні

системи.

БІБЛІОТЕКА ДЕРЖАВНОГО ФОНДУ

ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Державний фонд фундаментальних досліджень створений у березні 1992 р. для

ґрантовї підтримки з державного бюджету ініціативних проектів. У рамках шостого

конкурсу наукових видань 2000 р. започатковано створення бібліотеки Фонду. За ре-

зультатами конкурсу видані такі монографії:

Гончар М. С.

Редько В. Н.

Анісімов А. В.

Сугаков В. Й.

Поп С С. та ін.

Шпеник О.Б. та ін.

Юхновський І.Р.

та ін.

Стрижак П. С.

Кузьминський Е.В.

Гриньов Б. В.

Скороход В. В.

Бондаренко Б. І.

Опекунов В. В.

Костюк П. Г. та ін.

Негруцький Б. С.

Царик Й. В. та ін.

Жук О.В.

Галецький Л. С.

Романенко В. Д.

Іутинська Г. О. та ін.

Шинкарук В. І.

Наливайко Д. С.

Група авторів

Цехмістро І. 3.

Зербіно Д. Д.

Малицький Б. А.

Онопрієнко В. І.

Храмов Ю. О.

Малиновський Б. М,

Сегеда С. П.

Бенч О. Г.

Ранюк Ю. М.

Фондовий ринок і економічний ріст.

Реляційні бази даних: табличні алгебри та SQL-подібні мови

Алгоритмічна арифметика великих чисел. Ефективна реалізація

криптографії з ключами загального доступу

Основи синергетики

Фізична електроніка

Метастабільні атоми і молекули

Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах

Детермінований хаос в хімії

Електрохімічні системи прямого перетворення сонячної теплової

та хімічної енергії в електричну

Неорганічні сцинтилятори: нові та традиційні матеріали

Фізико-хімічна кінетика в наноструктурних системах

Потенціали компонентів фізико-хімічних систем

Конструкційно-теплоізоляційні будівельні матеріали на активованій

сировині

Біофізика

Організація білкового синтезу у вищих еукаріот

Стратегія популяції рослин у природних антропогенних екосистемах

Карпат

Механізми рецепторно-лігандної взаємодії та фармакологічні ефекти

Атлас „Геологія і корисні копалини України

Основи гідроекології (для студентів вищих закладів освіти, що навчаються

за спеціальністю „Екологія та охорона навколишнього середовища")

Функціонування мікробних ценозів ґрунту

умовах антропогенного

навантаження

Енциклопедичний філософський словник

Літературна теорія і компаративістика

Культура українського бароко

Холістична філософія науки

Наукова школа: лідер і учні

Науково-технічна політика: методологія та практика

Методологічні питания наукознавства

Історія розвитку природознавства в Украіні від найдавніїиих часів

до початку XX ст.

Нариси з історії комп 'ютерної науки та техніки в Україні

Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект

Памфіл Юркевич „Історія філософії права. Філософський щоденник".

Лабораторія № 1 (Нарис історії ядерно-фізичних досліджень в Україні)

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ

СЛОВНИК

За редакцією

Володимира Літинського

Головний редактор Галина Шопа

Науковий редактор Олександр Гальчинський

Літературний редактор Леся Дячишин

Художній редактор Володимир Гавло

Макет та комп'ютерна верстка: Віталій Лесівців, Роман Шопа,

Віктор Нетоля, Наталя Кравчишин

Переклад термінів англійською мовою виконали:

Тамара Козланюк, Любов Бабій,

німецькою: Яромира Костецька, Зоряна Кузик

УДК 528

ББК26. 12я21

Г354

Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира

Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.: іл.

ISBN 966 7343-23-5

Геодезичний енциклопедичний словник - перше в Україні енциклопедичне видання в галузі геодезії

та суміжних з нею наук. Словник містить майже 3800 статей з топографії, вищої геодезії, гео-

дезичної астрономії, космічної геодезії, планетодезії, фізичної геодезії, інженерної геодезії, гео-

дезичної гравіметрії, морської геодезії, картографії, аерофотознімання, фотограмметрії, геодезич-

ного, фотограмметричного та аерознімального приладобудування, кадастру, теорії математичного

опрацювання результатів геодезичних вимірювань. Назви статей також подано російською,

англійською та німецькою мовами.

Для широкого кола фахівців геодезичних спеціальностей - науковців, викладачів, інженерів,

студентів, а також спеціалістів суміжних з геодезією наук.

Підготовка видання та безкоштовне надання (1000 примірників) академічним та освітянським

бібліотекам України здійснені за підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень.

Здано до набору 09.12.2000. Підписано до друку 14.12.2001. Формат 70x100/16. Папір офсетний.

Гарнітура Тайме. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 54,28. Умовн. фарбовідб. 54,28. Тираж 1000.

Зам. 745-1.

СП „Євросвіт"

79005 м. Львів, а/с 6700

Надруковано з готових діапозитивів

на ВАТ ЛКФ „Атлас"

79005, Львів, вул. Зелена, 20