Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Частотні радіотехнічні..

650

лика

частина коливань, які випромінює пе-

редавач, і коливання, прийняті приймачем

(див. Віддалеміри електронні). За ви-

міряним значенням різниці частот

цих

коливань одержують час т =

2Sjv.

Залеж-

ність між Afi т є найпростішою при моду-

ляції частоти несучих коливань за законом

„трикутника", або „пилки", тобто за пря-

молінійними законами. При модуляції сві-

тла за законом „трикутника" вона має ви-

гляд т -

AfT/(4F),

де

Т-період

модулю-

вальних коливань,

a F—

амплітуда модуля-

ції частоти або її девіація. Вимірювана від-

даль S - VT/2. Цей варіант Ч. м. в. в. за-

стосовують у радіовисотомірах, у системах

м'якого приземлення космічних апаратів.

У другому варіанті

Ч.

м. в. в. використову-

ють немодульовані коливання, частота

яких є високостабільною. Ці коливання

синхронно генерують генератори, один з

яких встановлений на супутнику, а інший

- у приймачі. Частоти обох генераторів

однакові. Передавач, встановлений на

ШСЗ, випромінює коливання генератора і

їх приймає на Землі приймач. На вимір-

ний пристрій приймача потрапляють при-

йняті коливання і коливання власного гене-

ратора. Пристрій вимірює різницю частот

цих коливань/,. Частота коливань, які при-

ймає приймач, залежить від швидкості

ШСЗ:

пр

= /(1 ± (v

cos0)/v)/[l -(2

Jv\

де /-частота коливань, які випромінює пе-

редавач; v

- швидкість ШСЗ; v - швид-

кість електромагнетних

хвиль;

0 -

кут

між

напрямом руху ШСЗ і напрямом із ШСЗ

на приймач. За умови, що v

> v і

cos© = v

- складова швидкості ШСЗ

уздовж напряму на приймач або радіальна

швидкість, частота / = /(l±v

/v). Вели-

чину f

/v = /

наз. частотою Допплера.

Маючи її, можна

визначити

радіальну шви-

дкість: v

= v/

// або зміну віддалі dS

між об'єктом і приймопередавачем за про-

міжок часу dt: dS = vdt. Цей варіант

Ч. м. в.

в.

застосовують у супутникових си-

стемах, які наз. допплерівськими. 13.

ЧАСТОТНІ РАДІОТЕХНІЧНІ НАВІГА-

ЦІЙНІ СТАНЦІЇ (частотные радиоте-

хнические навигационные станции; frequ-

ency radiotechnical navigational stations;

Frequenzfunknavigationsstelle f): станції,

встановлені на літаку, що призначені для

вимірювання його швидкості, віддалі і на-

пряму. Базуються на Допплера ефекті,

суть якого зводиться до фіксації зміщення

несучої частоти передавача, встановленого

на літаку, відносно частоти сигналів, від-

битих від нерухомого об'єкта. За зсувом

частоти можна визначити поздовжню і по-

перечну складові швидкості, а за їх відно-

шенням - кут знесення літака. 8.

ЧЕБИШОВА ТЕОРЕМА {теорема Че-

бышева; theorem of Chebyshev; Lehrsatz m

von Tschebyschev): одна з теорем закону ве-

ликих чисел, що формулюється так: при

достатньо великій кількості п незалежних

випробувань

середнє арифметичне

спостережених значень величини випа-

дкової прямує за ймовірностюр до їїма-

тематичного сподівання т, тобто

Р(|-І>,.-т|<є)>1-<5,

Пі=і

де

і (5-як завгодно малі додатні числа. 20.

ЧЕРВОНА ЛІНІЯ (красная линия; building

regulation

line;

Hauptgrundrisslinie f): проек-

тна лінія, яка регулює положення забудови

відносно осі вулиці або проїзду. 1.

ЧЕРНЯГА ПЕТРО ГЕРВАЗІЙОВИЧ

(24.10.1946). 1969 закінчив геодезичний

факультет Львівського політехнічного ін-

ту. 1978 захистив кандидатську, а 2000 -

докторську дисертації. З 1987 зав. кафед-

ри землевпорядкування та геодезії Рів-

ненського державного техн. ун-ту. Чл.-кор.

Академії будівництва України. Напрям на-

укових досліджень: інженерна геодинамі-

ка, геодезичний моніторинг великих інже-

нерних об'єктів та прогнозування дефор-

мацій споруд і земної поверхні.

ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОД (четверти-

чный период; quaternary): останній в істо-

рії Землі період кайнозойської ери, насту-

пний після неогенового, що триває близько

1,8 млн років. Характерний неодноразовим

похолоданням і потеплінням. Коливання

Числа

Лява

651

характеру клімату відбивались на зміні тва-

ринного і рослинного світу. Найважливі-

шою подією Ч. п. була поява первісної лю-

дини. 4.

ЧИСЛА ЛЯВА (числа Лява, Love numbers;

Lovesche Zahlenf pi): два безрозмірні па-

раметри к і h, введені англ. геофізиком Ля-

вом (1909), якими характеризують дефор-

мації тіла Землі. Для повноти описування

деформацій тіла, спричинених потенціяль-

ною функцією, поданою розкладанням у

ряд сферичних функцій, учений Шид

(1912) ввів третій параметр /, названий чи-

слом Шида. Ч. Л. і Шида мають простий

фізичний зміст, і будь-який тип деформа-

ції може бути описаний деякою комбінаці-

єю цих параметрів, хоча самі вони зв'яза-

ні з розподілом густини і модуля жорстко-

сті тіла Землі дуже складними диференці-

яльними рівняннями. Ч. Л. мають такий

зміст: к - відношення додаткового потен-

ціялу, зумовленого деформацією, до само-

го деформівного потенціялу; h - відношен-

ня висоти припливу земної кори до висоти

відповідного статичного океанського при-

пливу. Число Шида / характеризує горизо-

нтальні переміщення твердої поверхні. 9.

ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ (число-

вые характеристики; number characteristics;

Nummerncharakteristikenfpl): описують ха-

рактерні особливості величини випадко-

вої. Вони зображаються моментами по-

чатковими та моментами центральни-

ми відносно деякого довільного центра. 20.

ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИ-

СТЕМИ (числовые характеристики си-

стемы; number characteristics of system;

Nummerncharakteristiken fpl des Systems n):

основними числовими характеристи-

ками системи двох величин випадко-

вих є початкові моменти порядку К, S:

=M[X

}

і центральні моменти порядку К, S:

=M[X

де X = X - т

; Y = Y —т . Найчастіше

використовують такі початкові й центра-

льні моменти:

М[ху]-М[х]

- математичне

сподівання випадкової величини X.

= М[х у] = М[у] - математичне спо-

дівання випадкової величини Y.

М[х

у ] =

D[x\-дисперсія

випа-

дкової величини X.

о о

=M[x

у ] = Ду] - дисперсія випад-

кової величини Y.

о о

ху

М[ху]

= М[(х-т

)(у-т

)]-

ко-

реляційний момент випадкової величини

X, Y. 20.

ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТА-

ТИСТИЧНОГО РОЗПОДІЛУ (числовые

характеристики статистического рас-

пределения; number characteristics of stati-

stic distribution; Nummerncharakteristiken f

pi der statistischen Verteilungf): статистич-

ний аналог числових характеристик

теорії ймовірностей. Є два основні види

числових характеристик. Враховуючи

Чебишева теорему, початкові та цент-

ральні моменти обчислюють за формула-

ми:

=-txfl^s=-tix,-m

)

п і п і

а коваріаційний момент

1 "

ху -

х)(Уі ~

у X

п і

1 " 1 "

"г*

= У»

Пі Лі

де т

- математичне сподівання ви-

падкової величини Х\ m

- математичне

сподівання величини випадкової

У. 20.

ЧИТАНІСТЬ КАРТИ (читаемость кар-

ти; map readability; Kartenlesen п): швид-

ке візуальне розпізнавання елементів кар-

тографічного змісту карти. 5.

Чутливість.

652

ЧУТЛИВІСТЬ ВАРІОМЕТРА (чувстви-

тельность вариометра; sensitivity of vario-

meter; Empfindlichkeit f des Variometers n):

відношення моменту інерції коромисла /

до сталої скруту нитки

для других по-

хідних потенціялу сили ваги \¥

або відношення h-m-l до сталої скруту ни-

тки т для похідних W

Міра чутливо-

сті варіометра виражається відповідно як

-р"•

10~

, де т - маса тя-

т т

гарців; h -різновисотність тягарців; /—до-

вжина коромисла. Чутливість коромисла

тим більша, чим більші розміри і маса си-

стеми і чим тонша

довша нитка почепу. 6.

ЧУТЛИВІСТЬ ГРАВІМЕТРА (чувстви-

тельность гравиметра; sensitivity of gra-

vimeter; Empfindlichkeitf des Gravimeters

n):

відношення переміщення рухомого індек-

су важеля гравіметра до величини зміни на-

пруженості Гравітаційного поля. Чим біль-

ша чутливість, тим точніше можна суміс-

тити рухомий і нерухомий індекси. Чутли-

вість визначають після ретельного регулю-

вання гравіметра на мінімум чутливості до

нахилу та визначення ціни оберту. Чутли-

вість обчислюють за формулою

с = 0,05[и

-п_

]к,

де

п[о

і п'

- виправлені за зміщення нуль-

пункту відліки на десятому штриху з од-

ного та з іншого боку шкали відносно ви-

хідного нерухомого індексу. 6.

ЧУТЛИВІСТЬ ОКА СПЕКТРАЛЬНА

(іспектральная чувствительность глаза;

spectral sensitivity of eye; spektrale Empfind-

lichkeit f des Auges n): властивість сітків-

ки ока сприймати променисту енергію в

межах X = 0,380-0,780

мкм як

світлове по-

дразнення. Енергію коротших та довших

хвиль поглинає склоподібне тіло ока. Мак-

симальна спектральна чутливість денного

зору міститься в ділянці довжин хвиль

0,556 мкм (жовто-зелене світло), а для ні-

чного зору - 0,507 мкм. Властивістю ніч-

ного зору є нерозбірливість кольорів; усі

предмети око сприймає

як

блакитно-сірі. 8.

ШАБЛОН

(шаблон;

template; Schablonef):

металева пластинка, на якій через однако-

ву віддаль взаємно перпендикулярно роз-

ташовані круглі отвори, в яких за допомо-

гою голки-наколювача наколюють точки на

папері,

результаті чого отримують відпо-

відну (через 2,4, 5 см) сітку квадратів. Ви-

користовують для побудови прямокутних

сіток картографічних. Точність побу-

дови залежить від того, наскільки головка

наколювана збігається з центром отвору (за

умови, що центри отворів пластинки роз-

ташовані точно на взаємно перпендикуля-

рних між собою лініях). 5.

ШАР ІЗОТЕРМІЧНИЙ (изотермический

слой; isothermal layer; isothermische Schicht

f): атмосферний шар, в якому температура

з висотою не змінюється або змінюється

незначно. 14.

ШАР ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ (слой цифровой картогра-

фической информации; layer of digital car-

tographical information; Schicht f der digi-

talen Karteninformation f): сукупність об'-

єктів карти цифрової або карти елек-

тронної, об'єднаних за якоюсь ознакою

або групою ознак. 21.

ШВИДКІСТЬ ГІПЕРБОЛІЧНА (гипер-

болическая скорость; hyperbolic velocity;

Hyperbelgeschwindigkeit f): швидкість не-

бесного тіла, яка більша за швидкість па-

раболічну і при якій незбурений рух тіла

відбувається по орбіт і гіперболічній. 9

Швидкість.

653

ШВИДКІСТЬ ЕЛЕКТРОМАГНЕТНИХ

ХВИЛЬ У ВАКУУМІ (скорость элект-

ромагнитных волн в вакууме; electromag-

netic waves velosity in a vacuum; Geschwin-

digkeitfder elektromagnetischen We lien fpi):

одна з фундаментальних констант фізики

(див. табл.). Її визначали впродовж сторіч

на основі найновіших досягнень науки і

техніки. Генеральна Асамблея Міжнарод-

ного геодезичного і геофізичного союзу

(1975) рекомендувала застосовувати для

обчислень у віддалемірах електронних

Швидкість електромагнетних хвиль у вакуумі (історія визначення)

Рік визна-

чення

Прізвище

вченого

Країна

Спосіб визначення

Отримане

значення

швидкості,

км/с

Похибка

визначення

швидкості,

км-с~'

1676 Ремер Данія

Затемнення супут-

ників Юпітера

215 000

1728

Брадлей

Англія Аберація зірок

300 000

1849 Фізо Франція

Колесо, яке оберта-

ється

315 300

500

1862

Фуко

-II-

-II- 298 100 500

1879 Майкельсон

-II-

-II- 299 910 50

1926

Майкельсон -II-

299 796 4

1928

Каролюс

Міттельштед

Німеч-

чина

Компенсаційна

комірка Керра

299 786 20

1937 Андерсон США

Повна комірка Кер-

ра і фотоелемент

299 782 15

1949

Хаустон

Англія

П'єзо кварцовий

модулятор

299 782 8

1947

Смайс, Фран-

клін, Уайтінг

США Радіолокація

299786 50

1947

Ессен, Гор-

дон, Смайс

Англія Об'ємний резонатор 299 792

1950 Ганзен, Болл

-II-

Об'ємний резонатор 299 789,3 0,4

1950

Бергстранд

Швеція

Повна комірка Кер-

ра і фотоелектрон-

ний помножувач

299 793,1

0,25

1951

Аслаксон

США Радіолокація 299 794,2

1,4

1951 Фрум

—II-

Радіоінтерферометр 299 792,6

0,7

1952

Ренк, Рут

Вандер Слуіс

-II-

Спектральні лінії 299 776 6

1954 Фрум

—II-

Радіоінтерферометр 299 792,75

0,3

1954

Ренк, Ширер,

Уігінс

-II-

Спектральні лінії

299 789,8 3

1955

Величко

Васильєв

Росія

Компенсаційна

комірка Керра

299 793,9

1,1

1956

Ренк, Беннет США Спектральні лінії 299 791,9 2

1966 Каролюс Англія

Модульований

світловий промінь

299 792,44 0,2

1967

Сімкін, Лукін,

Сікора,

Стрелецький

Україна

Вимірювання дов-

жини хвилі і часто-

ти інфрачервоного

випромінювання

299 792,56 0,11

Швидкість.

654

Ш. е. х. у в. с = 299792458 ± 1,2 м-cf

. Точ-

ність цього значення швидкості на один-

два порядки вища від точності електро-

нних віддалемірів. Швидкість ПІ. е. х. у

в.

не

залежить

від

їх частоти. 13.

ШВИДКІСТЬ ЕЛІПТИЧНА (эллиптиче-

ская скорость; elliptical velocity; Ellip-

sengeschwindigkeitf): лінійна швидкість V

небесного тіла (планети відносно Сонця,

природного або штучного супутника від-

носно своєї планети тощо), що рухається

по орбіті еліптичній. Ш. е. є функцією

радіуса-вектора геоцентричного г

біжучої точки орбіти:

=(2 ц/г-ц/а)

де /л - стала гравітаційна геоцент-

рична; а - велика піввісь орбіти. Ш. е.

найбільша в перицентрі, найменша в

апоцентрі, при цьому в кожній біжучій

точці вона більша від швидкості коло-

вої, але менша за швидкість парабо-

лічну. 9.

ШВИДКІСТЬ ЗВУКУ У ВОДІ 0скорость

звука в воде; sound speed in the water;

Schallgeschwindigkeit f im Wasser

n):

одна з

важливих характеристик водного середо-

вища, яка впливає на ефективність викори-

стання гідроакустичної апаратури. Вона за-

лежить від температури, солоності, гід-

роакустичного тиску. Сер. значення швид-

кості звуку в океані приблизно 1500 м/с, а

можливий діапазон її зміни в поверхневих

шарах води становить 1435-1540 м/с, на

великих глибинах-1570-1580 м/с. Для ви-

мірювання Ш. з. у в. розроблені різні ти-

пи фазових та імпульсно-циклічних дава-

чів. 6.

ШВИДКІСТЬ КОЛОВА

(ікруговая

скоро-

сть; circular velocity; Kreisgeschwindigke-

itf): лінійна швидкість небесного тіла, на-

пр., природного або ШСЗ, спрямована пе-

рпендикулярно до його радіуса-векто-

ра геоцентричного г, значення якої є

сталим і достатнім для забезпечення руху

тіла по орбіті коловій на певній висоті

Н: V

= (/л/r')

l/2

, де fJL- стала гравітаційна

геоцентрична. Ш. к. наз. також швидкіс-

тю космічною першою. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ДРУГА

(вторая космическая скорость; parabolic

velocity; zweite kosmische Geschwindigkeit

f): найменша лінійна швидкість V

, яку до-

статньо надати космічному апарату, що

перебуває на висоті Я

над

земною поверх-

нею, щоб він вийшов за межі зони земно-

го тяжіння: V

=(2д/(/? + Я))

і/2

, де /л -

стала гравітаційна геоцентрична,R

-сер. радіус Землі. Ш. к. д. ще наз. швид-

кістю параболічною, тому що за такої

швидкості космічний апарат рухається по

орбіті параболічній. У русі небес-

них тіл незбуреному при Н— 0 швид-

кість V

11,2 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ПЕРША

(первая космическая скорость; orbital ve-

locity; erste kosmische Geschwindigkeitf): лі-

нійна швидкість, яку треба надати косміч-

ному апарату, що перебуває на висоті Н над

земною поверхнею, щоб вивести його на

орбіту колову: V, - (/x/(R

Н))

[/1

, де

-стала гравітаційна геоцентрична,

—

середній радіус Землі. В русі небес-

них тіл незбуреному при Н= 0 швид-

кість Vj= 7,91 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ТРЕТЯ

(третья космическая скорость; solar

escape velocity; dritte kosmische Geschwin-

digkeit f): найменша лінійна швидкість V

яку достатньо надати космічному апарату,

що перебуває на висоті Н над земною по-

верхнею, щоб він вийшов за межі Соняч-

ної системи. В цьому випадку косміч-

ний апарат має рухатися по одній з орбіт

гіперболічних. У моделі руху небес-

них тіл незбуреному приЯ= 0 швид-

кість V

16,7 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ ПАРАБОЛІЧНА (парабо-

лическая скорость; parabolic velocity;

Parabelgeschwindigkeitf): лінійна швидкість

небесного тіла (комети, космічного апа-

рата), що рухається по орбіті параболі-

чній відносно центрального притягально-

го тіла (планети). Ш. п. є функцією радіу-

са-вектора геоцентричного г біжучої

точки орбіти:

= (2/і/г)'^

,де

-стала

гра-

вітаційна геоцентрична. Ш. п. наз. також

швидкістю космічною другою. 9.

Швидкість.

655

ШВИДКІСТЬ СЕКТОРІАЛЬНА (векто-

риальная скорость; sectorial velocity;

Sektoriallegeschwindigkeit f): площа s сек-

тора, яку за одиницю часу t описує радіус-

вектор геоцентричний деякого небес-

ного тіла під час його орбітального руху.

Врусі небесних тіл незбуреному,на

відміну від лінійної та кутової швидкості

тіла, Ш. с. - стала величина:

ds/dt = (ц •р)

1/2

де /.і - стала гравітаційна геоцент-

рична;^ - параметр орбіти фокаль-

ний. 9.

ШВИДКІСТЬ ТЕКТОНІЧНИХ РУХІВ

(скорость тектонических движений;

speed of tectonic movements; Geschwindig-

keit f der tektonischen Bewegung f): швид-

кість переміщення мас у земній корі. Для

визначення швидкості новітніх і сучасних

тектонічних рухів застосовуються методи:

історичний, геодезичний, геоморфологіч-

ний і геологічний. 4.

ШЕЛЬФ (шельф; shelf; Schelfm): прибе-

режна, плитка, переважно рівнинна, зона

Світового океану. Ш.

як

підводний край ма-

териків має багато спільного з материка-

ми. За його зовнішню межу приймають ді-

лянку, на якій спостерігається різке збіль-

шення кутів нахилу дна. Це відбувається

здебільшого на глибинах 200 м, і тому 200-

метрову ізобату приймають за зовнішню

межу

Ш.

Існують також інші означення зо-

внішньої межі Ш: за 500-метровою ізоба-

тою, за 200-мильною віддаллю від берего-

вої лінії тощо. Материкова частина Ш. до-

рівнює близько 29 млн км

, що становить

майже 8 % усієї площі Світового океану.

Глибина і ширина Ш. різна, але його сере-

дня глибина дорівнює 132 м, середня ши-

рина - 78 км і середній нахил - 0,1°, а в

зонах понижень і підняття досягає 0,5°. В

окремих районах Ш. простягається до гли-

бин 600 м і більше, але є дуже плиткі діля-

нки Ш. завглибшки 20 м. Ширина Ш. до-

сягає 1000-1400 км у морях Північного

Льодовитого океану, але у Світовому океа-

ні є райони, де ширина Ш. досягає лише

2-4 км. Ш. є тією частиною Світового

океану,

якій діяльність людини найінтен-

сивніша. 6.

ШИРОТА (широта; latitude; Breite

одна

з координат, що визначає положення точ-

ки на Землі (планеті)

напрямі південь-пі-

вніч. Ш. змінюється від 0 на екваторі до

90° на полюсах. Для точок північної пів-

кулі її наз. північною (N) та приймають до-

датною,

для точок південної півкулі - пі-

вденною (5) і відповідно від'ємною. На

глобусах і картах Ш. показують за допо-

могою паралелей. 18.

ШИРОТА АСТРОНОМІЧНА (астроно-

мическая широта; astronomical latitude;

astronomische Breite f): кут, утворений пря-

мовисною лінією в деякій точці Землі з

площиною екватора. Ш. а. відлічують від

0 до 90° у північній півкулі і від 0 до -90°

-у південній. 10.

ШИРОТА ГАЛАКТИЧНА (галактиче-

ская широта; galactic latitude; galaktische

Breitef): див. Координати небесні. 10.

ШИРОТА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая

широта; geodetic latitude; geodatische Brei-

te f)\ див. Координати геодезичні. 17.

ШИРОТА ГЕОЦЕНТРИЧНА (геоцен-

трическая широта; geocentric latitude;

geozentrische Breite f): див. Координати

геодезичні. 17.

ШИРОТА ЕКЛІПТИЧНА (эклиптиче-

ская широта; ecliptic latitude; ekliptische

Breitef): див. Координати небесні. 10.

ШИРОТА ЗВЕДЕНА (приведенная широ-

та; reduced latitude; reduzierte Breite f): див.

Координати геодезичні. 17.

ШИРОТА ІЗОМЕТРИЧНА (изометри-

ческая широта; isometric latitude; isomet-

<р

rische Breite f): вираз q = \ —dcp, де R

о К

- відповідно радіуси кривини меридіана

паралелі на поверхні еліпсоїда в точ-

ці, широта якої (р. 5.

ШИРОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА (пла-

нетографическая широта; planetographic

latitude; planetographische Breite f): кут між

площиною екватора планети і перпенди-

кулярною лінією (нормаллю) до прийня-

тої референц-поверхні (поверхні відліку)

в точці на поверхні планети. 11.

Широта..

656

ШИРОТА ПЛАНЕТОДЕНТРИЧНА

(широта планетоцентрическая; planeto-

centric latitude; planetozentrische Breite J):

кут (p між площиною екватора планети і

прямою лінією, яка з'єднує точку на по-

верхні (або в просторі) з центром мас

планети. Вимірюється на північ і південь

від екватора і змінюється від 0 до 90°.

Північні широти вважаються додатними,

південні - від'ємними. 11.

ШКАЛА (шкала; scale; Skala f): частина

відлікового пристрою, що є сукупністю

відміток і проставлених біля деяких з них

чисел або інших символів, які відповіда-

ють ряду послідовних значень величи-

ни. 14.

ШКАЛА БОЛОТОВА (шкала Болотова;

Bolotov's scale; Skala f von Bolotov): побу-

дована аналогічно шкалі Лемана,алетут

більшу увагу приділено рівнинним тери-

торіям, у зв'язку з чим одержано дані для

товщини штрихів стрімкості й просвіту

між цими штрихами для малих кутів на-

|0\ -

Кут нахилу,

Відношення товіщни штриха

до ширини просвіту

0-0

0-1 0:9

1-2

1:8

2-4 2:7

4-7

3:6

7-11

4:5

11-16

5:4

16-23 6:3

23-32 7:2

32-45 8:1

45-90

9:0

хилу. Обчислені величини наведені

табл.

Була використана, зокрема, під час скла-

дання відомої триверстової карти Евро-

пейської Росії. 5.

ШКАЛА ВИСОТ (шкала высот; attitude

scale; Hdhenskala f): важлива частина ле-

генди карти на картах гіпсометрич-

них. Це зазвичай горизонтальний або ве-

ртикальний стовпчик, розділений на одна-

кові частини (напр.,

см), на якому штри-

хи поділу, що означають ізогіпси, оцифро-

вані, а проміжки між ними (ступені висот)

зафарбовані відповідними кольорами. Ці

кольори за тональністю і насиченістю

перебувають у взаємно відповідній залеж-

ності за принципами тіньової пластики й

утворюють колірний ряд, який наз. Ш. в.

Вимоги до шкал гіпсометричних карт: ко-

льорова пластика шкали має відповідати

поперечному профілю рельєфу; зміна ко-

льорового зафарблення в шкалі має бути

така, щоб, незважаючи на східчасте зафар-

бування, зображений рельєф сприймався

не східчастим, а єдиною поверхнею; сту-

пені шкали на близькій віддалі мають чіт-

ко розрізнятися між собою, а на віддалі

мають добре виділятися кольори основних

висотних зон; тональність зафарбування

ступенів не має бути темна і кольорова га-

ма шкали має бути гармонійна й естетич-

но сприйнятна. Кольорове зафарблення ни-

жніх ступенів Ш. в. має слабо розрізнятись

між собою,

у верхніх ступенях це зафарб-

лення має бути виразним. 5.

ШКАЛА ГЛИБИН (шкала глубин; depth

scale; Tiefskala J): графік, що подає на гіп-

сометричних і морських картах відповід-

ними кольорами пошаровим зафарбуван-

ням

рельєф морського дна. Побудова

на

ка-

рті Ш. г. і вимоги до неї аналогічні побу-

дові та вимогам шкали висот для зобра-

ження рельєфу суші. Лініями поділу окре-

мих ступенів глибин є ізобати. Під час

опрацювання Ш. г. особливу увагу

приділяють зображенню континентально-

го шельфу. 5.

Шкала..

657

ШКАЛА ГІПСОМЕТРИЧНОГО ЗА-

ФАРБУВАННЯ (шкала гипсометри-

ческой окраски; hypsometric colouring sca-

le; Skalaf der hypsometrischen Farbungf):

шкала кольорів або їх відтінків, прийнятих

для зображення на карті гіпсометричних

ступенів. До Ш. г. з. ставлять певні вимоги,

основна з яких така: шкала, як ступінчас-

та, має виражати пластичність зображен-

ня різних форм рельєфу,

тому для зафар-

бування ступенів шкали треба засто-

совувати привабливу

для

ока відповідну га-

му кольорів та їх поєднань. Також кольори

нижніх ступенів висот (глибин) мають бу-

ти світлі, щоб на них добре читалось шри-

фтове навантаження карти. 5.

ШКАЛА ГОЛОВНОГО ШТАБУ (шкала

главного штаба; the central headquarters

scale; Skalaf des Hauptmafistabs m): побу-

дована аналогічно шкалі Лемана іззасто-

суванням

т.

зв. штрихів стрімкості, але

ній

скорочена кількість ступенів, що відрізня-

ються

за

товщиною штрихів. Натомість вве-

дені ступені зі сталими

за

товщиною штри-

хами, але з різною кількістю в 1-сантимет-

ровому по ширині проміжку. Дає змогу зо-

бразити і рівнинні території. Обчислені ве-

личини подані в табл. 5.

ШКАЛА ЛЕМАНА (шкала Лемана; Le-

man's scale; Skalaf von Leman): запропо-

нована (1799) для зображення штрихами

рельєфу Саксонії. Виходячи з принципу

прямовисного освітлення земної поверхні,

при якому вона буде менш освітлена, коли

кут нахилу її до горизонту буде більший

(при прямовисному до горизонту розта-

шуванні поверхні вона не буде освітлена).

Леман рекомендував дотримуватись пра-

вила: що стрімкіше, то темніше; однак при

опрацюванні шкали він прийняв, що при

нахилі 45° поверхня зобразиться суціль-

ним кольором (чорним), тобто допустив

подвійне посилення тіні, а також те, що

тінь (чорний колір) збільшується пропор-

ційно зростанню кута нахилу. Обчислені

величини

для

побудови

Ш.

Л. подано

таб-

л. Ш. Л. для 10 ступенів було розроблено

для гірської місцевості,

тому для рівнин-

ної вона майже непридатна. 5.

2 2

'Ш

н а

а £

Кут

нахилу, °

Кількість Відношення тов-

Кут

нахилу, °

штрихів у щини штриха до

Кут

нахилу, °

1 см ширини просвіту

1 5

1,5

2,5

8 1 5

6 12 1 5

10 12

2 4

15 12 3 3

22 12 4 2

33 12 5

12 6 0

Кут на- Відношення ширини штри-

хилу, ° ха до ширини просвіту

0-5

0:9

5-10 1

10-15 2

15-20

3:6

20-25

4:5

25-30 5:4

30-35 6:3

35-40 7:2

40-45 8 : 1

Шкала Мюфлінга

658

ШКАЛА МЮФЛІНГА (шкала Мюфли-

нга; Muflinq s scale; Skala f von Muflinq):

відрізняється від інших аналогічних шкал

(Лемана, Головного штабу, Болотова) тим,

що в ній прямі штрихи замінені на фігур-

ні. Застосування цієї шкали незначне. 5.

ШМУЦТИТУЛ (шмуцтитул; half-title;

Schmutztitel п): окремий аркуш перед ти-

тульним аркушем книжки, на якому пода-

но короткий заголовок книжки. Ш. захи-

щає головний титул від забруднення (звід-

си назва терміна). Це також окремі арку-

ші, на яких подають назву або порядковий

номер розділу (глави) чи частини тексту. 5.

ШРИФТ (шрифт; print type; Schriftf): гра-

фічний рисунок літер конкретного алфаві-

ту

відповідними знаками пунктуації,

та-

кож властивих цьому рисунку всіх цифр,

математичних та ін. позначень. Розрізня-

ють

Ш:

рукописний, креслярський, або ри-

сунковий, граверний, друкарський, карто-

графічний.

Ш. рукописний - написаний від руки на па-

пері чи якомусь іншому матеріалі конкрет-

ним виконавцем.

Ш. креслярський (рисунковий) - відрізня-

ється від рукописного тим, що його здій-

снює виконавець за допомогою певних до-

поміжних пристроїв (рейсфедер, циркуль,

лекало, трафарет тощо); часто такому Ш.

властиве художнє опрацювання і його ви-

користовують для заголовків карт.

Ш. граверний - виконується від руки вирі-

зуванням, висіканням або різьбленням від-

повідними пристроями (різцем, голкою

тощо) тих або інших букв і цифр на каме-

ні, металі, дереві, пластику тощо.

Ш. друкарський

—

складається з комплек-

ту літер алфавіту і цифр з усіма знаками

пунктуації; використовується для друку-

вання тексту на папері та ін. матеріалі.

Ш. картографічний

—

спеціально розроб-

лений для потреб картографічного вироб-

ництва. Основні вимоги: добра читаність;

чітка відмінність знаків

як

одного, так

різ-

них шрифтів; економічність; мінімальна

деформація під час друкування; худож-

ність. Класифікується на шість груп за кон-

трастністю, а також за формою підсічок і

надсічок (див. Буква). Крім того, є ще ПІ:

прямі, коли осі букв перпендикулярні до

лінії рядка, та нахилені, коли осі нахилені

праворуч або ліворуч до лінії рядка. Най-

частіше використовують ПІ, що нахилені

праворуч (див. Жирність шрифту, Гар-

нітура шрифту). 5.

ШТАНГЕНЦИРКУЛЬ (штангенциркуль;

beam compasses; Stangenzirkel

т):

пристрій,

призначений для відкладання та вимірю-

вання ліній довжиною 20 -600 мм та про-

ведення дуг кіл великих радіусів. За до-

помогою ПІ. можна будувати прямокутні

сітки карт. 12.

ШТАТИВ (штатив; tripod; Stativn): при-

ладдя, призначене для закріплення на ньо-

му геодезичного приладу. Є Ш. металеві

або дерев'яні, з суцільними та розсувни-

ми ніжками. Ш. з суцільними ніжками ви-

користовують для високоточних робіт. Ме-

талеві - піддаються деформації скруту під

час одностороннього нагрівання і викори-

стовуються в роботах невеликої точності.

Ш. складається з трьох ніжок та головки.

Ніжки закінчуються металевими наконеч-

никами, а з металевою головкою, в центрі

якої є отвір для станового гвинта, з'єдну-

ються за допомогою суставів. На станово-

му гвинті є гачок для почеплення нитково-

го виска. Ш. має бути: стійкий - залишко-

ва деформація не може перевищувати до-

пуск, що залежить від точності приладу;

несприйнятливий щодо одностороннього

нагрівання; невеликої маси

та розмірів;

ви-

соконадійний упродовж тривалого термі-

ну використання. Ш. перевіряють за допо-

могою теодоліта, спрямовуючи трубу на

деяку

точку.

Прикладають бічні зусилля до

головки Ш. Після зняття зусиль сітка ни-

ток

має повернутися

на

точку спостережен-

ня. Допуск - товщина штриха сітки. Якщо

допуск більший, то перевіряють та усува-

ють причини ненадійного скріплення ні-

жок з наконечниками та головкою Ш. 14.

ШТРИХИ СІТКИ НИТОК ЗОРОВОЇ

ТРУБИ ВІДДАЛЕМІРНІ (дальномерные

штрихи сетки нитей зрительной трубы;

Штрихи..

659

stadia hairs; des Fadenkreuzes n des Fern-

rohrs n des geodatischen Gerats n): при-

значені для визначення віддалей по рей-

ці. 14.

ШТРИХИ СІТКИ НИТОК ЗОРОВОЇ

ТРУБИ ОСНОВНІ (основные штрихи се-

тки нитей зрительной трубы; cross-hairs;

Hauptstriche

т.

pi des Fadenkreuzes n des

Fernrohrs n des geodatischen Gerats n):

призначені для візування труби в горизо-

нтальній та вертикальній площинах. 14.

ШТРИХИ СТРІМКОСТІ (штрихи кру-

тизны; steepness hachures (dashed lines);

Steilstriche m pi): застосовувались на кар-

тах для зображення рельєфу, якщо допу-

стити прямовисне його освітлення. Ш. с.

стали основою для розробки шкали Не-

мана, шкали Болотова, шкали Го-

ловного штабу. Застосовували для ве-

ликомасштабного картографування як

один із прийомів пластичного способу зо-

браження рельєфу. 5.

ШТРИХИ ТІНЬОВІ (теневые штрихи;

shady hachures (dashed lines); Schattenstri-

che m pi): штрихи, за допомогою яких зо-

бражається на карті рельєф місцевості. Для

їх отримання застосовується принцип скіс-

ного або бічного, здебільшого, північно-за-

хідного освітлення рельєфу. Ш.

т.

добре пе-

редають на карті розчленовані форми рель-

єфу. Створюють наочну пластичну об'єм-

ну його модель, особливо на картах висо-

когірських районів. Більш придатні для

дрібномасштабних карт. Застосовуються і

тепер

для

карт деяких зарубіжних

атласів.

ШТРИХОВІ ЕЛЕМЕНТИ КАРТИ

(штриховые элементы карты; dashed ele-

ments of map; Strichkartenelemente n рї): все

навантаження карти, виконане у вигля-

ді суцільних ліній, штрихів, крапок. 5.

ШТУЧНІ СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ (искус-

ственные спутники Земли; artificial satel-

lites; kunstliche Erdsatelliten pi): непілото-

вані космічні апарати, підняті за допомо-

гою ракетоносіїв вище від густих шарів

атмосфери на висоту Н

над

земною повер-

хнею (Н> 180+200 км), яким надано по-

чаткову швидкість V:

(fi/(R

Н))

V < (2fi/(R

Н)У'

де ц - стала гравітаційна геоцент-

рична; R - радіус Землі. Після цього вони

рухаються навколо Землі, не виходячи за

межі її гравітаційного поля, під впливом

тільки природних сил: сили притягання

апарата Землею (найбільша за величиною),

притягання Місяцем і Сонцем, сили опору

атмосфери (на Н< 2 тис. км), сили тиску

сонячних променів та ін. Траєкторія руху

ШСЗ у кожний момент часу може бути по-

дана деяким еліпсом, що характеризуєть-

ся шістьма параметрами (див. Елементи

орбіти). ШСЗ використовують

для

розв'я-

зання багатьох науково-технічних та гос-

подарських завдань. Корисними є ШСЗ у

геодезії та навігації (див. Супутники

Землі геодезичні; Супутники Землі

навігаційні). 9.

ШУКАЧ ПІДЗЕМНИХ КОМУНІКА-

ЦІЙ (искатель подземных коммуникаций;

detector of underground pipeline; Sucher m

der unterirdischen Kommunikationen f pi):

прилад для визначення планового і висот-

ного положення підземних комунікацій,

що ґрунтується на принципі індукції (ни-

зько- та високочастотної, вихрової), ано-

малометрії та акустики. В індуктивному

способі положення підземної комунікації

визначають виявленням змінного (наведе-

ного) магнетного поля, що утворюється на-

вколо струмопровідного прокладання при

безпосередньому під'єднанні до неї гене-

ратора, або дистанційному наведенні

електрорушійної сили. Основні частини

цього приладу: генератор імпульсних ко-

ливань частотою 1000 Гц та приймач. В

останньому є пошуковий контур, індика-

тор струму ЕРС або головні телефони. По-

шуковий контур - це котушка з феритовим

осердям, яку вносять у змінне електрома-

гнетне поле провідника (ИПК-2, ИПК-3 та

ін.). Похибка визначення планового поло-

ження і глибини - 0,1-0,2 м, що залежить

від типу приладу, вологості ґрунту, напру-

ження магнетного поля, наявності сусідніх

прокладань тощо. В аномалеметричних

(радіохвильових) Ш. п. к. використовують