Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Субботін І. Є.

580

1 "

де х =

— YjXj

- середнє статистичне вели-

П ;=1

-1 1 " _ 9

чини X; S = X (

і ~ х) - статистична

п -1

/=1

оцінка дисперсій величини X; т

- певне

фіксоване число; п - обсяг вибірки.

2) За кількістю ступенів довільності к-п-

1 і заданим рівнем значущості L за допо-

могою таблиці критичних точок розподі-

лу Стьюдента визначають t Якщо < t^,

то гіпотеза

приймається, в протилежно-

му випадку відхиляється.

Перевірку Н

виконують так:

1) Визначають статистичне значення t-кри-

терію за формулою:

-\)S

+(n

-l)S

І"х

+п

у-2)

+п

де х, у

—

середні статистичні величини X

та У; S

, S

- статистичні оцінки диспер-

сій випадкових величин Хта Y; п

, п

- об-

сяги їх вибірок. 2) За кількістю ступенів

довільності к

+ п

—

2 та заданим рів-

нем значущості L, використовуючи табли-

ці критичних точок ^-розподілу, знаходять

t . Якщо < t , то гіпотеза Н

прийма-

ється, інакше відхиляється.

СУББОТІН ІВАН ЄГОРОВИЧ

(28.01.1932). 1951 вступив у Свердловсь-

кий гірничий ін-т на спеціальність „Марк-

шейдерська справа", який закінчив 1956.

Працював маркшейдером на будівництві

шахт в Узбекистані, 1960 переїхав до Ки-

єва. Працював у різних проектних ін-тах

Києва геодезистом, керівником групи, го-

ловним спеціалістом, начальником відді-

лу вишукувань. Із 1980 до 2000 працював

доц., потім проф. кафедри інженерної гео-

дезії Київського національного ун-ту будів-

ництва і архітектури. 1976 захистив кан-

дидатську, 1992 - докторську дисертації.

Опублікував 140 наукових і навчально-

методичних праць, зокрема 8-у галузі

інженерної геодезії. Основний науковий

напрям - удосконалення інженерно-геоде-

зичних вишукувань і дослідження дефор-

мацій земної поверхні та інженерних спо-

РУД-

СУБТРАКТИВНИЙ СПОСІБ ОТРИ-

МАННЯ КОЛЬОРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ

(субтрактивный способ получения цвет-

ных изображений; subtractive method of

color imagery producing; Substraktions-

methodef der Farbenbildserhaltungf): ґрун-

тується на принципі вилучення деякої ді-

лянки спектра з білого кольору; кольори

отримують відокремленням основних ко-

льорів синього (С), зеленого (3) і червоно-

го (У) від білого (Б):

Б - С\ П

—

3\ Г

—

Ч.

Жовтий (Ж), пурпуровий (77), голубий (Г)

кольори наз. додатковими. Світлофільтри

цих барв є субтрактивними світлофільтра-

ми. С. с. о. к. з. ґрунтується на використан-

ні багатошарових фотографічних матеріа-

лів, з трьома емульсійними шарами на

одній підкладці. Жовтий фільтр дає змогу

запобігти дії синіх променів на ортохро-

матичні та панхроматичні шари. Він скла-

дається із селективно-поглинального коло-

їдно-дисперсного срібла, яке вилучається

під час хеміко-фотографічного оброблення.

Для кольорової фотографії при С. с. о. к. з.

виготовляють різні типи фотоматеріалів: не-

гативні - для денного світла, негативні та

позитивні - для штучного світла. 3.

СУМА ПОДІЙ (сумма событий; sum of

events; Summe f der Ereignisse n pi): подія,

яка полягає в появі хоча б однієї з цих по-

дій. Напр.: подія

- поява додатної похиб-

ки під час першого вимірювання, подія В

- поява додатної похибки під час другого

вимірювання, подія С - поява додатної по-

хибки або під час першого, або під час дру-

гого вимірювання. Тобто подія С є сумою

подійЛ і£: С = Л+£. 20.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ АКТИВНИЙ {ак-

тивный спутник Земли; active Earth sa-

tellite; aktiver Erdsatellit

m):

ШСЗ із джере-

Супутник Землі..

581

лом сигналів для певного виду спостере-

жень (оптичний маяк - для фотографічних,

генератор радіоімпульсів - для радіотех-

нічних і т. д.). 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕЛІОСИН-

ХРОННИЙ (гелиосинхронный спутник

Земли; heliosynchronous Earth satellite;

heliosynchroner Erdsatellit m): ШСЗ на

орбіті геліосинхронній. Найчастіше

С. 3. г. призначаються для розвідування

природних ресурсів, дистанційного зонду-

вання земної поверхні тощо. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕОСИНХРОН-

НИЙ (геосинхронный спутник Земли;

geosynchronous artificial Earth satellite; geo-

synchroner Erdsatellit

m):

III С 3, що рухаєть-

ся по орбіті геосинхронній, тобто се-

редня кутова швидкість обертання якого на-

вколо планети дорівнює швидкості її добо-

вого обертання навколо своєї осі (7,292115-

10~

-1

). Такий супутник, якщо не брати до

уваги чинники, які збурюють його рух, що-

дня описує на земній поверхні одну й ту са-

му трасу (див. Траса супутника)у фор-

мі симетричної відносно екватора вісімки з

амплітудою широти

—

і <(р <+і (де

- на-

хил орбіти, див. Елементи орбіти). На

висоті -35770 км, маючи ширину смуги

огляду земної поверхні вздовж траси

~18тис. км, його можна використовувати

для багаторічного систематичного огляду

відповідної частини Землі. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕОСТАЦІОПАР-

НИЙ (спутник Земли геостационарный;

geostationary Earth satellite; geostationarer

Erdsatellit m): ШСЗ, елементи орбіти

якого обчислені так, щоб він займав неру-

хоме положення відносно поверхні плане-

ти. За теорією руху небесних тіл не-

збуреного орбіта С. 3. г. має бути коло-

вою (е = 0), екваторіальною (/ = 0°), гео-

синхронною (Т= 24 зор. год.). При цьому

космічний апарат (КА) стало перебуватиме

в зеніті деякого пункту земного екватора,

заданого довготою А, на висоті -36 тис. км.

Орбіти реальних С. 3. г. під впливом збу-

рювальних чинників дещо відхиляються

від теоретичних, тому такі КА здійснюють

коливання відносно заданих їм точок сто-

яння. С. 3. г. використовують для створен-

ня мереж глобального радіотелефонного

зв'язку, ретрансляції теле- і радіопрограм

і в геодезії. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ПАСИВНИЙ (пас-

сивный спутник Земли; passive Earth sa-

tellite;

passiver Erdsatellit

m):

ШСЗ, який під

час спостережень використовується лише

як відбивач сонячних променів або світло-

вих чи радіоімпульсів, надісланих зі стан-

цій спостережень. Він не має приладів (або

вони під час спостережень не працюють)

для генерування власних чи ретранслюван-

ня надісланих до нього сигналів. 9.

СУПУТНИКИ GPS (спутники GPS; GPS

Satellites; GPS Satelliten m pi): космічні

апарати NAVSTAR глобальної позицій-

ної системи NAVSTAR GPS. 9.

СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ ГЕОДЕЗИЧНІ

(геодезические спутники Земли; geodetic

artificial Earth satellites; geodatische Ercl-

satelliten m pi): ШСЗ, призначені для роз-

в'язування певних геодезичних задач, за-

лежно від чого вибирають їх орбіти, ком-

плект бортових приладів, форму і конс-

трукцію космічного апарата. Супутники

для створення космічної тріангуляції на

основі фотографічних спостережень мали

сферичну форму і дзеркальну поверхню

(PAGEOS, США) або обладнувалися ксе-

ноновими імпульсними лампами (ANNA,

США). Поверхня супутників для геодина-

мічних досліджень на основі лазерних спо-

стережень покрита відбивачами лазерних

променів (LAGEOS, США). Супутники для

картографування обладнані засобами дис-

танційного зондування земної поверхні

(LANDSAT, США). Нівелювання поверхні

Світового океану виконується за допомо-

гою супутників, обладнаних радіовисото-

мірами (SEASAT, США). Сучасні GPS-ви-

значення пунктів виконують за допомогою

супутників, обладнаних водневими стан-

дартами частоти, атомними годинниками,

бортовими процесорами, складним ком-

плектом радіоелектронної апаратури для

формування

трансляції навігаційних сиг-

налів (NAVSTAR, США) тощо. 9.

Супутники Землі..

582

СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ НАВІГАЦІЙНІ

(навигационные спутники Земли; naviga-

tional artificial Earth satellites; Navigations-

erdsatelliten m pi): ШСЗ, що входять до

складу навігаційних супутникових систем

(напр., НАВСТАР ГПС), призначені для

оперативного визначення координат і на-

вігаційних параметрів траспортних засо-

бів усіх видів. У комплекті С. 3. н. є радіо-

електронні прилади, які формують і в пев-

ні моменти часу випромінюють спеціаль-

ні сигнали, з пакетами стабільної частоти,

позначками точного часу й інформацією

про елементи їх орбіт. Транспортні засоби

мають мати приймачі навігаційних сигна-

лів, які одночасно визначають відстані до

кількох С. 3. н.; за елементами орбіт обчис-

люють їх координати на момент спостере-

ження і з розв'язання оберненої просторо-

вої лінійної засічки обчислюють свої коор-

динати. Супутникові навігаційні системи

Transit (США), Navstar GPS (США), Гло-

насс (Росія) широко застосовуються і в гео-

дезії. 9.

СУПУТНИКИ NAVSTAR (спутники

NAVSTAR; NAVSTAR Satellites; NAVSTAR

Satelliten m pi): космічні апарати

NAVSTAR глобальної позиційної систе-

ми NAVSTAR GPS. 9.

СУПУТНИКИ ПЛАНЕТ (спутники пла-

нет; secondary planet (satellite); Satelliten

m pi der Planeten m pi): див. у назвах пла-

нет. 5.

СУПУТНИКОВА НАВІГАЦІЙНА СИС-

ТЕМА „TRANSIT" (спутниковая навига-

ционная система

Transit"; satellite navi-

gation system "Transit"; TRANSITNaviga-

tionssatellitensystem n): створена у США її

широко використовують у багатьох краї-

нах. Складається з шести супутників роз-

ташованих на близьких до колових поляр-

них орбітах з висотою 1000-1100 км і пе-

ріодом обертання 106-107 хв., а також ме-

режі наземних станцій стеження та введен-

ня даних. Для визначення місця розташу-

вання в цій системі застосовують доппле-

рівський інтегральний метод. Сер. кв. по-

хибка визначення місця стаціонарного

об'єкта за результатами спостереження

ШСЗ в одному витку становить 12-28 м. 6.

СУПУТНИКОГРАМА (спутникограм-

ма; satellite diagram; Satellitengramm п):

отримане за допомогою супутникових фо-

тографічних установок негативне або по-

зитивне зображення ділянки зоряного не-

ба під час проходження по ньому ШСЗ. За

вимірюваннями та обчисленнями С. визна-

чають топоцентричні координати (а -

пряме сходження світила, <5 - схи-

лення) супутників на зареєстровані мо-

менти часу. Ці координати використовують

у синхронному (геометричному) методі

геодезії космічної для передавання

координат XYZ або BLH з опорних на нові

геодезичні пункти при віддалях між ними

200-2000 км. 9.

СУПУТНИКОЦЕНТРИЧНІ НАПРЯ-

МИ (спутникоцентрические направления;

satellite-centric directions; Zentralsatelliten-

richtungen f pi): напрями на точки поверх-

ні планети в момент знімання, проведені з

центра супутникоцентричної інерційної

системи координат. Вони визначаються че-

рез супутникоцентричне пряме сходження

і схилення точки поверхні. Під час оцінки

точності визначення С. н. на точки повер-

хні враховують такі джерела похибок:

наявність випадкових і систематичних по-

хибок вимірювань координат зір і пунктів

на знімках; метрична нестабільність дефо-

рмації світлочутливого шару; кількість і

розташування на знімку опорних зір, фо-

кусні відстані камер; наявність похибок

координат вихідних пунктів під час визна-

чення оператором взаємної орієнтації знім-

ків; похибки визначення операторів орієн-

тування камер; внутрішню рефракцію в

приладовому відсіку космічного корабля;

наявність систематичних і випадкових по-

хибок у каталогах зір. 3.

СУСТАВ ПРОСТОРОВИЙ (шарнир

пространственный; spatial joint; raumli-

ches Gelenk

n):

пристрій механічного типу,

призначений для просторового механіч-

ного центрального проектування в фото-

грамметричних приладах. Конструктивно

Сучасні рухи..

583

складається з первинного вала з вилкою,

яка може обертатись на деякий кут; вто-

ринного вала, встановленого на вилці і

який несе муфту; ще є напрямний стри-

жень для прямолінійного руху. С.п. засто-

совують в універсальних стереофотограм-

метричних приладах. 8.

СУЧАСНІ РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ

(совре-

менные движения земной коры; contempo-

rary movements of the Earth's crust; gegen-

wartige Bewegungen f pi

cler

Erdobeiflache f

(der Erdrindef)): відбуваються упродовж від-

носно коротких інтервалів часу: від місяця

до років і десятків років. С. р. з. к., на від-

міну від молодих, четвертинних, новітніх

та ін., можна визначити повторними геоде-

зичними вимірюваннями, а також мареог-

рафічними спостереженнями. 21.

СУЧАСНІСТЬ КАРТИ (современность

карты; being up date of the map; Kartenge-

genwartj): відповідність картографічно-

го зображення карти його сучасному

стану. 5.

СФЕРИЧНИЙ НАДЛИШОК (сфериче-

ский избыток; spherical excess; spharischer

Exzess m): див. Розв'язування сферо-

їдних трикутників. 17.

СФЕРИЧНІ ТРИКУТНИКИ МАЛІ (ма-

лые сферические треугольники; minor

spherical triangles; kleine spharische Drei-

eckenmpi): див. Розв'язування сферо-

їдних трикутників. 17.

СФЕРОЇД (сфероид; spheroid; Spharoidn):

поверхня, утворена обертанням еліпса нав-

коло його малої осі. В загальному випадку

сфероїдом наз. будь-яку поверхню, подібну

до сфери чи кулі. 14.

СФЕРОЇД ЗЕМНИЙ (земной сфероид;

Earth spheroid; Erdspharoid

n):

фігура, яку

мала б Земля, якщо б вона перебувала в

гідростатичній рівновазі. У геодезії понят-

тя С. з. звичайно ототожнюють з поняттям

еліпсоїд земний. 17.

СХЕМА ВИДАННЯ КАРТИ ТЕХНО-

ЛОГІЧНА (технологическая схема изда-

ния карты; technological scheme of map pro-

duction; technologischer Plan m der Karten-

ausgabef): див. План видання карти

технологічний. 5.

СХЕМА ҐАВССА-ДУЛІТЛЯ (схема Гаус-

са-Дулитля; shceme of Gaus-Dullitle;

Schema n von Gauss-Dullitle): схема для аку-

ратного і компактного розв'язування сис-

теми рівнянь нормальних методом по-

слідовного вилучення невідомих. Схему

опрацював Ґавсс, а Дулітль її удосконалив

у вигляді спеціальної таблиці-схеми. В цій

схемі обчислюють коефіцієнти рівнянь

нормальних еквівалентних і шукані

невідомі, при цьому результати обчислень

у кожному рядку таблиці можуть бути про-

контрольовані. 20.

СХЕМА ЗБІЖНОСТІ (схема совпадения;

coincidence circuit; Vereinigungsvorrich-

tungf): див. Імпульсно-фазовий метод

вимірювання віддалей. 13.

СХЕМА ОПТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЕКВІ-

ВАЛЕНТНА (эквивалентная схема опти-

ческой системы; equivalent scheme of opti-

cal system; Aquiwalentsschema n des optische

Systems n): метод подання схеми складної

оптичної системи в простому вигляді. Тут

не порушуються правила побудови зобра-

ження, зате спрощується сам хід такої по-

будови. 8.

СХЕМА ОРОГРАФІЧНА (орографичес-

кая схема; orographical sketch; orographi-

sches Schema n): складається під час вико-

нання картографічних робіт, здебільшого

для правильного зображення рельєфу

відмиванням, коли для відмивання не-

має, або є дуже мало для цього картмате-

ріалів (карти з пластичним зображенням

рельєфу, карти гіпсометричні, карти

рельєфні, цифрові моделі рельєфу

тощо). На С. о. показують передусім голо-

вні структурні лінії, межі орографічних ра-

йонів, гірські хребти, вершини, перевали,

причому особливо уважно характеризують

хребти, поділяючи їх на головні та друго-

рядні, з гострим і круглястим обрисами, з

асиметричними схилами тощо. Переважно

С. о. складають у кольорах; напр., міжгір-

ські западини та широкі долини річок по-

казують штриховими паралельними лінія-

ми зеленого кольору. 5.

Схема розмічувальної..

584

СХЕМА РОЗМІЧУВАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ

(схема разбивочной сети; scheme of layout

network; Entwurfm des Absteckungsnetzes n):

креслення, на якому зображені розташу-

вання і форма розмічувальної мережі, вка-

зані номери її пунктів, типи центрів закрі-

плення, м-б, віддаль між пунктами, вели-

чини кутів у трикутниках, дирекційні ку-

ти сторін тощо. 1.

СХИЛЕННЯ (склонение; declination; Dek-

lination f): кут із вершиною в центрі допо-

міжної небесної сфери (або відповідна ду-

га круга схилення), відлічений від площи-

ни небесного екватора до напряму на не-

бесний об'єкт у межах від 0 до +90°, якщо

об'єкт вище екватора, або до -90°, якщо

об'єкт нижче екватора. С. є загальною

координатою першої та другої екваторіа-

льних систем небесних координат. 9.

СХИЛЕННЯ МАГНЕТНОЇ СТРІЛКИ

(склонение магнитной стрелки; compass

declination; magnetische Deklination f): кут

між геодезичним А

і магнетним А

ме-

ридіанами у заданій точці.

Щоб перейти від А

до А

і навпаки, вра-

ховують С. м. с., яке наз. східним, якщо

магнетний меридіан відхиляється від гео-

дезичного на схід, і західним, якщо - на

захід. Східному С. м. с. приписують знак

плюс, західному - мінус. У зв'язку з неод-

норідністю магнетного поля Землі, а також

у зв'язку з переміщенням магнетних по-

люсів відносно географічних, С. м. с. за-

лежить від місця та часу. Розрізняють ві-

кові, річні та добові зміни С. м. с. Вікові

зміни С. м. с. досягають десятків градусів,

річні та добові - виражаються в мінутах.

Добові зміни С. м. с. не перевищують 15'.

Див. Магнетне поле Землі. 12.

СХИЛЕННЯ СВІТИЛА (склонение све-

тила; star declination; Deklination f des

Himmelskorperes m): див. Координати

небесні. 10.

СХИЛИ ДОЛИНИ (склоны долины; valley

slopes; Talboschungen f pi, Talneigungen

f pi): підвищені ділянки суші, які обмежу-

ють з боків ложе долини. 4.

СХІД СВІТИЛА (восход светила; rising

of celestial body; Himmelskdrperaufgang m,

Aufgang m des Himmelskorperes

m):

момент

перетину світилом астрономічного горизо-

нту, коли воно переходить із невидної час-

тини небесної сфери у видну. 10.

СХОДЖЕННЯ ТУНЕЛЮ (сбойка тон-

неля; tunnel linkage; Durchschlag m des Tun-

nells

m):

з'єднання двох незалежно розроб-

люваних зустрічних підземних виробок

(тунелів) у межах технологічної точності.

Для забезпечення

С.

т. виконують комплекс

гірничо-прохідницьких і геодезично-

маркшейдерських робіт. До геодезично-

маркшейдерських робіт належать: побудо-

ва планової та висотної геодезичної осно-

ви на поверхні, передавання координат і

дирекційного кута з поверхні у підземні ви-

робки, побудова геодезичної основи під зе-

млею, розмічування траси тунелю тощо.

Під час будівництва метрополітену грани-

чне зміщення осей зустрічних вибоїв не

має перевищувати 100 мм, гідротехнічних

тунелів - 200 мм. 1.

Тальвеґ

585 т

ТАБЛИЦЯ ПЕВТІНҐЕРА (таблица Пев-

тингера; Pevtinger's table; Tafelfvon Pew-

tinger): сувій завдовжки 674 і завширшки

34 см, на якому зображена територія від Бри-

танських островів

до

гирла р.

Ганг.

Такий фор-

мат зумовив стиснутість картографічного

зображення з півночі на південь, площові

елементи

(напр.,

Чорне

море)

зобразились ви-

тягнутими стрічками вздовж карти. Т. П. мо-

жна

наз.

картою умовно, бо навіть, такий еле-

мент основи карти математичної як

масштаб тут не витриманий. На Т. П. то-

нкими прямими лініями показані шляхи,

підписи населених пунктів і від далі між ни-

ми. Великі й важливі за значенням на .

пункти, крім підписів, зображували перс-

пективними рисунками будинків, а таке мі-

сто як Костантинополь - столиця Візантій-

ської імперії, зображене ще й рисунком ста-

туї і троном монарха. Цінність її полягає в

тому, що на ній зображені українські землі,

місця заселення

її

окремими племенами (напр.

роксолани - група сарматських племен, що

вели боротьбу проти скіфів, грецьких коло-

ній). 5.

ТАЛЬВЕҐ (тальвег; thalweg; Talweg т):

лінія, що сполучає найнижчі точки дна річ-

кової долини, яру, балки та ін. ерозійних

форм рельєфу. 5.

ТАЛЬКОТТА СПОСІБ (способ Талькот-

та; Talcott's method; Talkott'ische Weise f):

спосіб визначення широти місця спосте-

реження, що ґрунтується на вимірюванні

в меридіані за допомогою мікрометра

окулярного невеликої різниці зенітних

відстаней двох зір, північної і південної,

координати яких відомі, а відповідні куль-

мінації розділені незначним (3-15

) про-

міжком часу. Для реалізації способу доби-

рають пари зір для спостережень і склада-

ють робочі ефемериди. Спостереження пар

зір для визначення широти можна вико-

нувати в довільних малих годинних кутах

і на постійних нитках сітки ниток труби

астрономічного інструмента. Точність ви-

значення широти Т. с. за допомогою уні-

версального інструмента 0,3". 18.

ТАНГАЖ (тангаж; tangage): кут нахилу

літака вздовж осі, що збігається з напря-

мом лету. Під час аерофотознімання цей

кут стабілізують з точністю ±1° за допо-

могою автопілота, напр. АП-6Е або АП-

28Л1Ф. 8.

ТАНГЕНС КРИВОЇ (тангенс кривой;

curve tangent; Tangentefdes Kreisbogens m):

віддаль від вершини кута повороту до по-

чатку або кінця кривої. 1.

ТАРТАЧИНСЬКИЙ РОМАН МАКСИ-

МОВИЧ (1.12.1935). 1950-53 навчався у

Львівському гірничому технікумі, 1953-54

- у Дніпропетровському гірничому техні-

кумі за напрямом „Геологія та розвідка ко-

рисних копалин". 1962 закінчив Львівсь-

кий політехнічний ін-т за спеціальністю

„Інженерна геодезія". Викладач кафедри

геодезії з 1962. Захистив кандидатську ди-

сертацію „Дослідження бокової рефракції

в тріангуляції". Доц. кафедри геодезії

(1975-85), зав. кафедри прикладної геоде-

зії (1985-94), доц. цієї ж кафедри з 1994.

Опублікував понад 50 наукових праць, се-

ред них три навч. посібники з грифом Мін.

освіти України: „Вишукування та проекту-

вання інженерних споруд", „Основи інже-

нерної геодезії", „Інженерна геодезія" (Ч.

1), видані в Україні вперше українською

мовою. Основний науковий напрям - до-

слідження впливу довкілля на результати

геодезичних вимірювань.

ТАРУВАННЯ ЕХОЛОТА (тарирование

эхолота; test (control) of depth sounder;

Tarieren n des Echolots n): порівняння ви-

міряних ехолотом глибин з глибинами, ви-

міряними еталоном. Т. е. зазвичай викону-

ють на таких глибинах: 2, 3,4, 5, 7, 10, 15,

20, 30, 40, 50 і 60 м. Т. е. можна виконати,

використовуючи контрольну дошку або

контрольний вібратор і як виняток поверх-

Тахеограф

586

шо дна. Т. е. виконують щоденно 1-2 рази в

спокійну погоду, в характерних місцях ден-

ного просування робіт. 6.

ТАХЕОГРАФ (тахеограф; tacheometrical

protractor; Tachograph т): транспортир

геодезичний з круговою шкалою і ліній-

кою. 14.

ТАХЕОМЕТР (тахеометр; tacheometer;

Tachymeter п): прилад геодезичний,

призначений для вимірювання горизонталь-

них і вертикальних кутів, віддалей та пере-

вищень. Т. класифікують за типом віддале-

мірів, що застосовуються у них, та спосо-

бом реєстрації результатів вимірювань. 14.

ТАХЕОМЕТР З ВЛАСНОЮ БАЗОЮ

(івнутрибазный тахеометр; inner-basis ta-

cheometer; Tachymeter

mit innerer(eigener)

Basis f): тахеометр з віддалеміром із вла-

сною базою. 14.

ТАХЕОМЕТР НОМОГРАМНИЙ (номо-

грамный тахеометр; nomogram tacheo-

meter; Diagrammtachymeter

п):

тахеометр

з номограмою, зображення якої передаєть-

ся в поле зору труби. Т. н. - прилад для авто-

матизованого вимірювання горизонтальних

віддалей та перевищень за допомогою но-

мограмних кривих, нанесених на додат-

ковому вертикальному крузі, суміщеному

з віссю обертання труби. Зображення но-

мограмних кривих передається в поле зо-

ру труби, якщо вертикальний круг ліво-

руч. Т. н. використовують для тахеомет-

ричного знімання і створення знімальної

основи. В основі Т. н. покладена ідея Е.-

Гаммера про використання номограм, що

замінюють віддалемірні нитки. Віддаль

між номограмними кривими змінюється

під час нахилу труби згідно з формулами

для визначення горизонтальних віддалей

і перевищень. На номограмному крузі на-

несені: основна крива, криві горизонта-

льних віддалей (з коефіцієнтами 100 і 200)

та криві перевищень (з коефіцієнтами ±10,

±20, ±50, ±100 чи іншими залежно від

приладу). Точність визначення віддалей

Т. н. досягає 1:500, а перевищень - 2-

20 см залежно від віддалі та використа-

ної кривої. Для вимірювань використову-

ють спеціальні рейки, встановлені верти-

кально за допомогою рівня. Горизонтальні

Табл. 1. Електронно-оптичні тахеометри

Назва

Країна-

Фірма

Вимірювана

СКП

-вимірювання:

Назва

виробник

Фірма

віддаль,

км

довжини,

мм

гор.кута, мгон

вер.кута, мгон

Та-5

СРСР

20 2

3,5

ЕОТ-2000

НДР

К.Цайсс

0,3

RSM-3

ФРН

Оптон

10+2' lO^S 0,3 1

RSM-4

ФРН

Оптон

ю+гю^

1 1

SDM-3 Японія Соккіа

2,8

3+2-10*8

2 2

Табл. 2. Електронні тахеометри

Назва

Країна-

виробник

Фірма

Кутомірна

система

Вимірювана

віддаль,

км

СКП

-вимірювання:

Назва

Країна-

виробник

Фірма

Кутомірна

система

Вимірювана

віддаль,

км

довжини,

мм

гор.кута, мгон вер.кута, мгон

Та-3

СРСР

Імпульсна

1.7

10+510^

3,0

1,8

Рекота Рета

НДР

К.Цайсс Кодова

5+2-lO^S

0,5/1 0,5/1

Геодиметр-

400

Швеція

AGA

Динамічна

5+5-КГЪ

0,5

Тахимат-

ТС1610

Швайцарія Ляйка Динамічна

2+2-10^S

0,5 0,5

GTS-3B

Японія Топкон

Імпульсна

10,8

5+3'10~

0,7

Тахеометр... •

віддалі та перевищення можна вимірюва-

ти для кутів нахилу до ±45°. У комплект

Т. н. може входити спеціальний столик для

виконання графічних побудов безпосере-

дньо на станції. Відомі такі Т. н.: ТаН, Да-

льта = 020, Дальта = 010. Фірма „Оптон"

(ФРН) виготовила тахеометр RTa = 4, в яко-

му замість додаткового номограмного кру-

га використано спеціальний кулачковий

механізм, який кінематично зв'язаний з віс-

сю обертання труби і вимірює віддалі між

номограмними кривими. Але він не отримав

широкого застосування. 19.

ТАХЕОМЕТР ПОДВІЙНОГО ЗОБРА-

ЖЕННЯ (тахеометр двойного изображе-

ния; double-image tacheometer; Doppelbild-

tachymeter n): тахеометр з віддалеміром

подвійного зображення. 14.

ТАХЕОМЕТРИ ЕЛЕКТРОННІ {элект-

ронные тахеометры; electronic tacheo-

meter; elektronisches Tachymeter n)\ тахео-

метри, в яких конструктивно об'єднано

теодолітісвітловіддалемір.У сучас-

них

Т.

е. для лінійних вимірювань викори-

стовують світловіддалеміри з цифровим

фазометром. Результат вимірювань у кодах

подають в обчислювальний пристрій, ку-

ди також вводять результати метеорологіч-

них вимірювань. Кутові вимірювання ви-

конують оптичними або електронними

теодолітами. В першому випадку круги відлі-

чують візуально

вводять в обчислювальний

пристрій. Такі Т. е. наз. електронно-

оптичними. На їх табло можна вивести

виміряну похилу лінію з урахуванням ме-

теофакторів, її горизонтальну проекцію, го-

ризонтальні та вертикальні кути, переви-

щення, прирости координат, а в багатьох

із них висоти пунктів

їхні координати. Ві-

домості про деякі тахеометри цієї групи по-

дані в табл. 1.

Тахеометри, в яких кутомірною частиною

є теодоліт електронний, дають резуль-

тати вимірювання кутів і ліній у кодовій

формі. Вони відразу пересилаються в обчи-

слювальний пристрій, куди вводять за до-

помогою клавіатури результати метеороло-

гічних спостережень, вихідні дані тощо. В

587 т

кутомірній частині Т. е. використовують

кодову систему визначення напря-

мів, імпульсну систему визначення

кутових величин або динамічну си-

стему визначення кутових величин.

На табло можна вивести значення таких же

величин, як в електронно-оптичних та-

хеометрах. Тахеометри, в яких вся інфор-

мація автоматично записується на електро-

нних носіях, наз. реєструвальними. У

табл. 2 подані характеристики деяких Т. е.

їх широко застосовують для знімання. За-

вдяки системам реєстрації інформації во-

ни є першою ланкою автоматичного скла-

дання топографічних карт. 13.

ТАХЕОМЕТРИ ЕЛЕКТРОННІ РЕЄСТ-

РУ ВАЛЬНІ

(регистрирующие

электронные

тахеометры; electronic registering tacheo-

meters; elektronisches Registriertachymeter n):

див. Тахеометри електронні. 13.

ТАХЕОМЕТРИ ЕЛЕКТРОННО-

ОПТИЧНІ {электронно-оптические та-

хеометры; electro-optical tacheometers;

optisches Tachymeter n mit elektronischem

Entfernungsmesser m): див. Тахеометри

електронні. 13.

ТАХОГЕНЕРАТОР {тахогенератор;

speed transducer; Tachogenerator

иг):

давач

регулювання кількості обертів двигуна; ви-

користовується в електронному командно-

му приладі під час аерофотознімання. 8.

ТВЕРДЖЕННЯ АПОЛЛОНЫ {положе-

ния Аполлония; Apolloniu's theorems; Lehr-

satz m von Apollonios): зв'язок між екстре-

мальними м-бами a, b (півосями еліпса

спотворень) і м-бами вздовж меридіанів і

паралелей т, п (спряженими напівдіамет-

рами цього ж еліпса). Сума квадратів спря-

жених напівдіаметрів еліпса - величина

стала і дорівнює сумі квадратів його пів-

' осей, тобто т

+ п

= = а

+ b

. Площа па-

ралелограма, побудованого на спряжених

напівдіаметрах еліпса - величина стала і

дорівнює площі прямокутника, побудова-

ного на його півосях, тобто /шг sin/ = ab. Ці

рівняння використовуються для визначен-

ня a, b за відомими т, п, і. 5.

Текст

588

ТЕКСТ (текст; text; Text т): у друкуван-

ні: 1) основна частина друкарського набо-

ру (без малюнків тощо); 2) друкарський

шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктів

(7,52 мм). 5.

ТЕКТОГЕНЕЗ (тектогенез; tectogenesis;

Tektogenesis

п):

сукупність тектонічних ру-

хів і процесів, під дією яких формуються

тектонічні структури земної кори. 4.

ТЕКТОНІКА (тектоника; tectonics;

Tektonikf): 1) будова частини земної кори,

яка визначається сукупністю тектонічних

порушень та історією їх розвитку; 2) вчен-

ня про будову земної кори, геологічні

структури та закономірності їх розташу-

вання і розвитку. 4.

ТЕКТОНІЧНИЙ ЦИКЛ (тектонический

цикл; tectonic cycle; tektonischer Zyklus пі):

сукупність геологічних явищ у поступаль-

но-спрямованому розвитку тектоносфери,

що характеризується закономірною еволю-

цією рухомої (геосинклінальної) складча-

стої зони від закладення геосинкліналі

до завершення в ЇЇ межах складчастих,

складчасто-брилових процесів і зв'язано-

го з ними або такого, що настає безпосе-

редньо за ними, гороутворення. Т. ц. часто

означують термінами: цикл складчастості,

епоха складчастості або скорочено -

складчастість. Найбільше вивчені бай-

кальська, каледонська, герцинська, мезо-

зойська і альпійська складчастості. 4.

ТЕКТОНІЧНИЙ ШОВ (тектонический

шов; tectonic junction; tektonische Fugef):

лінійно-витягнута зона, яка є поверхневим

проявом глибинних розломів. Розташо-

вана на межі великих структурних елеме-

нтів, напр., антиклінорії, серединні маси-

ви і складчасті зони, що їх оточують. 4.

ТЕКТОНІЧНІ ЕРИ (тектонические эры;

tectonic age; tektonische Aren f pi): тривалі

періоди розвитку земної кори, які почина-

ються закладенням ге

о с и

н к л

н а л е й і за-

вершуються формуванням складчастих

структур на значних площах Землі. 4.

ТЕКТОНІЧНІ СУЧАСНІ РУХИ (тек-

тонические современные движения; dilu-

vial tectonic movements; tektonische gegen-

wartige Bewegungen fpl): рухи, що вияви-

лися в історичний час і в сучасну епоху.

Виражаються в опусканнях і підняттях ча-

стин земної кори, в утворенні розривних

порушень і зміщень у них, а також у фор-

муванні складчастих структур.

Т.

с. р. деко-

ли можна безпосередньо спостерігати та

інструментально вимірювати. 4.

ТЕЛЕМЕТР (телеметр; telemeter; Tele-

meter

п):

безрейковий бінокулярний відда-

лемір зі сталою базою; грунтується на сте-

реоскопічності зору двома очима. Легкий,

малий за розмірами, використовується у

зніманні окомірному. Точність прила-

ду суттєво залежить від віддалі. 19.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИВ (телеобъектив; tele-

objective;

Teleobjektiv п):

див. Об' єктив. 14.

ТЕЛУРОІД (теллуроид; tellurioid; Tellu-

roid п): топографічна або гіпсометрична

поверхня планети, яку частинами зобража-

ють на топографічних картах. Ця поверхня

розташована від прийнятого еліпсоїда на

відстанях, що дорівнюють нормальним ви-

сотам її точок. По суті, телуроїд - це го-

ловна частина фізичної поверхні Землі, що

відповідає прийнятому „нормальному" по-

тенціялу. 15.

ТЕЛУРОМЕТРИ (теллурометры; telluro-

meter; Telluromesserт): див. Радіовідда-

леміри. 13.

ТЕМПЛЕТ (темплет; template): полігра-

фічне зображення на папері або пластику.

Обернена сторона зображення покрита не-

висихним клеєм. Потрібне зображення ви-

різають і наклеюють на оригінал. 14.

ТЕНДЕНЦІЯ БАРИЧНА (баричес-

кая тенденция; barometric tendency; bari-

sche Tendenzf): зміна атмосферного тиску

в певній точці внаслідок його неперіодич-

них коливань за 1 год. Значення Т. б. мо-

жуть досягати

мм рт. ст. і більше. Поправ-

ками за Т.

б.

виправляють результати вимірю-

вань. 19.

ТЕНЗОР ІНЕРЦІЇ (тензор инерции; iner-

tia tensor; Tragheitstensor m): важливе по-

няття теорії обертання твердого тіла навко-

ло центра мас (центра інерції) О. Застосо-

вується в геодезії космічній, геоди-

Тензор похибок

589 т

наміці, у дослідженнях фігури Землі та

ін. планет. Якщо розглядати тіло як сукуп-

ність точок з масами т

та радіусами-

векторами

відносно О, то співвідношен-

ня між лінійною швидкістю точки і та ку-

товою швидкістю тіла

со

буде:

;

= йх То-

му момент імпульсу L цього тіла відносно

т. О дорівнюватиме:

І = Е(т, •r

) =

'Z(d-

mrf - £nift («

• 7]),

що у системі координат Oxyz, враховуючи

хш = х

о)

+ yfi)

+ z,o),, дає:

= I

+ I

Ly=hyV

+ I

0)y + I

C0;,

L, = I

+ I

де I

, I

- т. 3B. осьові моменти інерції;

hу = ^ 4г = L, I,y =

]

- відцентрові мо-

менти інерції:

=(УЇ

ІЇ)Щ>

=х

= (х

+ z

хг

= х^пі;,

І, =

(X?

У? )nij,

УіІіПЦ.

Отже, L складно залежить від розподілу

мас у тілі, а його напрям зазвичай не збіга-

ється з напрямом кутової швидкості

а>.

Мат-

риця моментів інерції

^ ху

Іу,

І*

наз. тензором інерції. Осі тіла, що збіга-

ються з осями системи координат, наз. го-

ловними осями інерції, а величини І

, /

, І,

- головними моментами інерції. У цьому

випадку недіагональні коефіцієнти дорів-

нюють нулеві.

ТЕНЗОР ПОХИБОК (тензор ошибок;

error tensor; Fehlertensor

m):

тензорна ве-

личина, яка характеризує точність деякої

шуканої величини або процесу. Напр., для

оцінки точності визначення супутникоцен-

тричних напрямів на точки поверхні пла-

нети Т. п. має такий вигляд: М? = FM

де F- функціональне подання похибок шу-

каних величин(прямого сходження та схи-

лення) як похибок елементів внутрішньо-

го орієнтування

(f,

х, у), похибок вимірю-

вання координат точки знімка

(х,

у), похи-

бок переходу від системи координат знім-

ка до інерційної системи (По та Пі). Тут

= in

, т

- тензори елементарних похи-

бок. 8.

ТЕОДОЛІТ (теодолит; theodolite; Theo-

dolitm): прилад геодезичний, призна-

чений для вимірювання горизонтальних і

вертикальних кутів. Згідно з ДЕСТ 10529-

86,

Т.

поділяють на високоточні з точністю

вимірювання кутів т < Ґ, точні - т < 10' і

технічні

—

т> 10' (див. Метрологічні

характеристики теодолітів). Усі су-

часні Т. оптичні. До Т. ставлять такі вимо-

ги: стабільність заданих результатів вимі-

рювань; надійність; уніфікація вузлів і де-

талей; змога оснащення різноманітним

приладдям, що надає Т. додаткових функ-

цій; змога працювати в різних кліматичних

умовах. Уперше термін theodolite (теодо-

літ) застосував англієць Діґґс (1552).

Перший Т. технічної точності сконструю-

вав англієць Джон Сіссон (1730). Нарис., а

показано точний теодоліт 2Т2. Тут 1

—

бо-

кова кришка; 2 -барабан мікрометра; 3, 6

- закріплювальні гвинти прапорцевого ти-

пу; 4, 7- навідні гвинти відповідно труби

і алідади горизонтального круга; 5 - кри-