Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Ситуація

550

пропускається або додається

с у серії се-

кундних сигналів залежно від знака цієї

різниці. Система координованого часу UTC

пов'язана з системою атомного часу

AT.

За

одиницю міри прийнята секунда системи

атомного часу. Сигнали координованого

часу UTC передають радіо- і телевізійні

станції.

Динамічний час замінює час ефемерид-

ний як незалежний аргумент у динаміч-

них теоріях і ефемеридах. Одиниця вимі-

рювання ґрунтується на орбітальних рухах

Землі, Місяця і планет.

*3емний час (ТТ), або Земний динамічний

час (TDT), одиниця вимірювань якого збі-

гається з секундою SI на геоїді - незалеж-

ний аргумент геоцентричних ефемерид.

Земний динамічний час TDT

атомний час

пов'язані співвідношенням TDT=TAI +

+ 32,184

. Різниця AT між всесвітнім часом

UT1 і динамічним часом TDT є змінною

величиною, значення якої прогнозує Між-

народна служба обертання Землі (IERS).

Барицентричний динамічний час (TDB) -

незалежний аргумент ефемерид у динамі-

чних теоріях, пов 'язаних збарицентром

Сонячної системи; TDB відрізняється від

ТТ (TDT) лише періодичними змінами.

Геоцентричний координатний час (TCG)

- шкала координатного часу, віднесеного

до центра мас Землі. TCG відрізняється від

ТТ на величину

TCG - TT=L

-(JD - 2443144,5)-86400 с,

де L

= 6,969291-Ю"

Барицентричний координатний час (ТСВ)

- шкала координатного часу, віднесеного

до барицентра Сонячної системи. ТСВ від-

різняється від TDB на величину

ТСВ

TDB

-(JD

- 2443144,5)-86400 с,

д eZ

= 1,550505-Ю"

Зоряний час (див. Системи лічби часу

астрономічні).

Юліанський день - відлік днів від грінві-

цького середнього полудня

січня 4713 до

P. X. за Юліанським календарем.

Юліанська дата JD - Юліанський день з

частками, що утворилися з попереднього

полудня. Часто використовується модифі-

кована юліанська дата MJD, яка визнача-

ється як MJD = JD

—

2400000,5. Отже, день

MJD починається опівночі громадянської

дати. JD можуть виражатися в

UT, ТАЇ,

TDT

тощо. Якщо йдеться про точні прикладні

застосування, то шкала часу має визнача-

тися, напр., так: MJD 49135,3824

ТАІ.

18.

СИТУАЦІЯ (ситуация; survey situation;

Situation f, Lagef): сукупність об'єктів і ре-

льєфу місцевості. Якщо для складання кар-

ти (плану) місцевості знімають лише С. без

рельєфу, то таку карту наз. контурною. Зні-

мання для такої карти виконують відоми-

ми методами знімання, що ґрунтують-

ся на знімальній геодезичній мережі, якою,

як звичайно, є теодолітні ходи. 12.

СІДЛОВИНА (седловина; saddle; Sat-

tel m): форма

e л

є ф у, що є зниженою ді-

лянкою вододілу між двома горбами і

двома лощинами, що відходять від С. у

протилежні боки. У гірській місцевості С.

наз. перевалом. 12.

СІНОЖАТЬ (сенокос; hayfield; Heuern-

te f): земельна ділянка, вкрита багаторіч-

ною трав'яною рослинністю, яку система-

тично використовують для сінокосу. Зале-

жно від прородно-ґрунтових властивостей

С. поділяють на заплавні, суходільні, забо-

лочені. 4.

СІРИЙ КЛИН (серый клин; grey wedge;

grauerKeilm): див.Фільтри оптичні. 13.

СІТКА ГЕОГРАФІЧНА (географическая

сетка; geographical grid; geographisches

Netz n (Gitter n))\ сукупність взаємно пер-

пендикулярних меридіанів і парале-

лей, які відносяться до відповідної пове-

рхні Землі математичної. С.

г.

єтакож

на моделі Землі - гл

бу с і. 5.

СІТКА ІЗОЛІНІЙ ГОНІОМЕТРИЧНА

(гониометрическая

сетка

изолиний;

gonio-

metric grid ofisolines; goniometrisches Iso-

liniennetz n): сітка ізоліній, яка відповідає

виміряному навігаційно-геодезичному па-

раметру - горизонтальному куту з рухо-

мого об'єкта на два опорні пункти з відо-

мими координатами, або куту між опор-

ними пунктами і напрямом на рухомий

об'єкт. С. і. г. наносять на планшетах у

Сітка ізоліній..

551

проекції Ґавсса штангенциркулем або за

точками кіл. 6.

СІТКА ІЗОЛІНІЙ СТАДІОМЕТРИЧНА

(істадиометрическая

сетка

изолиний;

sta-

ge-cliametral grid ofisolines; Isoliniennetz n

in Funksystem

n):

сітка концентричних кіл,

центри яких збігаються з положеннями ба-

зисних радіогеодезичних станцій. Ці сіт-

ки будують графічно або аналітично. Гра-

фічно - за допомогою штангенциркуля або

спеціальних шаблонів. Для побудови

С. і. с. за допомогою таблиць вибирають

значення приростів координат. Координа-

ти х,у точок кіл відносно базисної станції

j= 1, 2 одержують за формулами

x = xj + Axj, у = уj + Ау

СІТКА КАРТОГРАФІЧНА (картогра-

фическая сетка; cartographical grid; Kar-

tennetz

n):

зображення на площині ліній ме-

ридіанів і паралелей - умовних основних

ліній на поверхні Землі математич-

ній (ПЗМ) (або будь-якого небесного ті-

ла) - під час застосування певного закону

зображення, тобто картографічної проек-

ції. Вигляд ліній меридіанів і паралелей на

площині, тобто в зображенні, та віддаль

між ними можуть бути різні, що залежить

від умов чи математичних законів, прий-

нятих для кожного конкретного зображен-

ня. У практиці розглядаються:

Нормальна (пряма)

—

С. к., коли меридіа-

ни і паралелі ПЗМ зображуються меридіа-

нами і паралелями на площині і широта

географічного полюса та полюса прийня-

тої системи координат дорівнює 90°.

Поперечна, або екваторіальна - сітка ве-

ртикалів і альмукантаратів у зобра-

женні, яку отримують, коли точка геогра-

фічного полюса системи координат розта-

шована на лінії екватора і широта дорів-

нює 0° (див. Система координат).

Скісна, або горизонтна

—

сітка вертикалів

і альмукантаратів у зображенні, коли ши-

рота географічного полюса розташована в

межах 0 і 90° (див. Система коорди-

нат). 5.

СІТКА КІЛОМЕТРОВА (километровая

сетка; kilometre grid; Gitternetz n): пря-

мокутна сітка, координатні лінії якої про-

ведені на карті з інтервалами, що дорівню-

ють для даної карти прийнятій кількості кі-

лометрів. 5.

СІТКА КОНТРОЛЬНА (контрольная

сетка; control grid; Priifgitter n): плоско-

паралельна скляна пластинка, на якій з ви-

сокою точністю нанесена гравіюванням сіт-

ка взаємно перпендикулярних прямих. Від-

даль між вузлами (крок сітки) становить 5,

10 або 20 мм. Використовують для переві-

рок та досліджень різних приладів (фото-

грамметричних, картографічних тощо). 8.

СІТКА КООРДИНАТНА НА ТОПО-

ГРАФІЧНИХ КАРТАХ (координатная

сетка на топографических картах; coor-

dinate grid

the topographic maps; Koordi-

natennetz n aufder topographischen Karten

fpl): сітка, утворена вертикальними і го-

ризонтальними лініями, що паралельні до

осей прямокутних координат. У проекції

Ґавсса, яка застосовується для створення

топографічних карт, осями прямокутних

координат є відображені прямолінійно:

вісь абсцис X- осьовий меридіан коорди-

натної зони (3- або 6-градусної) та вісь

ординат Y - зображення екватора. Орди-

нати

Y—

додатні на схід від осьового мери-

діана. Щоб не користуватися від'ємними

значеннями, ордината осьового меридіана

для 6-градусної зони дорівнює 500 км. 12.

СІТКА НИТОК (сетка нитей; cross hair

retiele; Fadenkreutz n): система штрихів,

розташованих у площині зображення, яке

будує об'єктив зорової труби геодезично-

го приладу. Вперше застосував 1640 англ.

астроном В. Гаскойн. С. н. наносять на

скло гравіюванням воскового покриття з

наступним щавленням плавиковою кисло-

тою. С. н. монтують у зоровій трубі в пе-

редній фокальній площині окуляра; вона

за допомогою юстувальних гвинтів може

переміщуватися, що дає змогу змінювати

положення візирної осі. В деяких тео-

долітах С. н. закріплюють нерухомо в кор-

пусі труби, а в деяких нівелірах її наносять

на зовнішньому боці об'єктива. В оптич-

них коліматорних візирах С. н. має вигляд

Сітка нормальна

552

прозорого перехрестя. Раніше С. н. - на-

тягнуті хрестоподібно дві павутинові нит-

ки - наз. хрестом ниток. 14.

СІТКА НОРМАЛЬНА

(нормальная

сет-

ка; normal grid; normales Gradnetz n): сіт-

ка меридіанів і паралелей, коли полюс си-

стеми координат збігається з географічним

полюсом; проекції з такою сіткою кар-

тографічною наз. нормальними або

прямими. 5.

СІТКА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА АВТОМА-

ТИЗОВАНОГО КАРТОГРАФІЧНОГО

ВИРОБНИЦТВА ЛОКАЛЬНА {локаль-

ная вычислительная сеть автоматизиро-

ванного картографического производст-

ва; local computer network of cartographi-

cal production; lokales berechnetes Netz

der

automatischen Kartenerzeugung j): сукуп-

ність розподілених засобів зв'язку, обчис-

лювальної і організаційної техніки, інфо-

рмаційного та програмного забезпечення

що функціонують у межах автоматизова-

ної картографічної системи або цифрово-

го картографічного виробництва. 5.

СІТКИ ПЕРСПЕКТИВНІ (ПАРАЛАК-

ТИЧНІ) КОНШИНА (перспективные

(параллактические) сетки Коншина;

perspective (parallactic) grids of Konshyn;

perspektivische Gittern pl

von

Konschyn): па-

ра сіток, нанесених на плоскопаралельні

скляні пластинки, які під час стереоскопі-

чного розглядання створюють ефект про-

сторової сфери. Одна сітка побудована з

концентричних кіл, а інша - з таких же кіл,

але центри їх паралактично зміщені. Як-

що аерофотознімки закласти в стереоко-

мпаратор і зверху поставити ці сітки, то

можна стереоскопічно визначити за модел-

лю місцевості точку відбиття радіоімпуль-

су, посланого радіовисотоміром, і перейти

від показів радіовисотоміра до висоти

фотографування. Цей метод застосовуєть-

ся, коли кут випромінення радіовисотомі-

ра великий і становить близько 60°. 8.

СІТКІВКА ОКА (сетчатка глаза; eye

retina; Netzhaut f): оболонка внутрішньої

поверхні ока, що складається з десяти ша-

рів. У другому розташовані закінчення роз-

галужень зорового нерва, т. зв. палички і

колбочки. Перші мають форму циліндра ді-

аметром близько 2 мкм, другі - форму гру-

ші з найбільшим діаметром близько 5 мкм.

У центрі ока число колбочок більше, а в

бічних частинах сітківки переважають па-

лички. 8.

СКАНЕР (сканер; scanner; Abtastervor-

richtung f Abtaster

m):

пристрій автомати-

чного цифрування графічної інформації. Є

потужні широкоформатні сканери (AO,

А1). 21.

СКАНУВАННЯ ЗНІМКІВ (сканирование

снимков;

scanning of photograph; Rasterab-

tastungf der Bilder

pl): стосовно автома-

тизації фотограмметричних вимірювань -

це процес перетворення фотографічного

зображення на цифрову форму послідов-

ним „обходом" точок знімка. Найчастіше

застосовується оптико-електронний спосіб,

коли світловий промінь скеровується на еле-

ментарну ділянку (піксел) знімка, прохо-

дить крізь неї залежно від оптичної щіль-

ності ослабленим та проектується на сен-

сор, яким є матриця або лінійка з набором

світлочутливих елементів (ПЗЗ - прилад із

зарядовим зв'язком). Спричинений дією

світла сигнал підсилюється, перетворюєть-

ся на цифрову форму та записується в

ЕОМ. Переміщення знімка відносно сен-

сора (або навпаки) в системі плоских пря-

мокутних координат х,у забезпечується ви-

сокоточною механічною системою. Сучас-

ні сканери, точність яких становить 3-

10 мкм, придатні для сканування як кольо-

рових, так і чорно-білих фотознімків. 8.

СКЛАДАННЯ КАРТИ (составление ка-

рты; mapping; Kartenentwerfen

Kartogra-

phieren

Zusammenstellungsprozess

m):

су-

купність робіт, що зводяться до виготов-

лення камеральним методом (не методом

польового знімання) первинного, основно-

го оригіналу карти, тобто її о р и г

н а л у ка-

рти складального. Зміст цих робіт, ви-

моги до них і порядок їх виконання обу-

мовлені програмою карти, інструкція-

ми, настановами та ін. нормативними до-

кументами. 5.

Складкоутворення

553

СКЛАДКОУТВОРЕННЯ (складкообра-

зование; folding; Schaffung f der geologi-

schen Faltenfpl): процес, який відбуваєть-

ся в земній корі під впливом тектонічних

рухів і частково екзогенних процесів, при-

водить до виникнення в пластах гірських

порід вигинів різних м-бу і форми. 4.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМО-

ВИСНОЇ ЛІНІЇ В ЗАДАНОМУ НАПРЯ-

МІ (составляющая уклонения отвесной

линии в заданном направлении; component

of deviation ofplumming line at given direc-

tion; Lotabweichungskomponente f

der ge-

gebenen Richtung f): див. Відхилення

прямовисної лінії. 17.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМО-

ВИСНОЇ ЛІНІЇ В МЕРИДІАНІ (состав-

ляющая уклонения отвесной линии в ме-

ридиане; component of deviation of plum-

ming line at meridian; Lotabweichungskom-

ponente ffiir dent Meridian m): див. Відхи-

лення прямовисної лінії. 17.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМО-

ВИСНОЇ ЛІНІЇ В ПЕРШОМУ ВЕРТИ-

КАЛІ (составляющаяуклонения отвесной

линии

первом вертикале;

component of de-

viation ofplumming line at first vertical; Lot-

abweichungskomponente f fur dem ersten

Vertikal

пі):

див. Відхилення прямови-

сної лінії. 17.

СКЛАДЧАСТІСТЬ (складчатость; fol-

ding; Faltungf): процес зміни залягання гір-

ських порід, що полягає у вигинанні гео-

логічних структур. 4.

СКЛАДЧАСТІСТЬ АЛЬПІЙСЬКА (аль-

пийская складчатость; alpine folding; al-

pene Faltungf): наймолодша, кайнозойська

складчастість, найширше виявлена в

Середземноморському і Тихоокеанському

рухомих поясах. 4.

СКРУТ (кручение; torsion; Drehung f): різ-

новид деформації матеріального тіла.

Якщо круглий стрижень, один кінець яко-

го закріпити на опорі, а до іншого докла-

сти пару сил, що буде крутити стрижень,

то стрижень деформується (скрутиться). 8.

СКРУТ СИГНАЛУ (кручение сигнала;

signal torsion; Drehung f des Vermessungs-

signals

n):

скрут частин геодезичного сиг-

налу, спричинений зміною температури

повітря та безпосереднім нагріванням йо-

го частин сонячним промінням. С. с. спри-

чинює обертання столика, на якому вста-

новлюють теодоліт. Напрям обертання сто-

лика змінюється на протилежний через 2-

3 год після настання максимальної денної

температури. Це обертання може сягати на-

віть 1-2' за хвилину. Для послаблення цьо-

го джерела похибок час вимірювання має

бути малий та прийоми вимірювань слід

виконувати вранці та ввечері. 13.

СКРУТ СПОРУДИ (кручение сооруже-

ния; torsion of construction; Drehung f des

Gebauds n): скрут, коли в двох паралель-

них фундаментах або двох гранях суціль-

ної залізобетонної плити є нерівномірне

осідання, спрямоване в різні боки. 7.

СЛІД ОРБІТИ (след орбиты; orbit trace;

Bahnenspur f): миттєвий переріз поверхні

Землі площиною орбіти її супутника в мо-

мент проходження його через вузол ор-

біти висхідний. Географічні координа-

ти - широту

(р

та довготу Я - біжучої точ-

ки сліду обчислюють за формулами:

(р = arcsin(sin wsin /);

= Q -S + arctg(tgM-cos/); и =

со

+ v,

де v - аномалія справжня супутника;

Q, і,

(О

- відповідно елементи орбіти:

довгота висхідного вузла, нахил, аргу-

мент перицентра; S - грінвіцький зо-

ряний час на момент проходження висхід-

ного вузла. Координати Я, (р можуть на-

бувати значень: -і <(р< +і; 0° < Я < 360°.

Точка сліду, що має найбільшу широту, наз.

вертексом. Її координати:

(р

= і, А = Q -

S+ 90°. 9.

СМУГА МЕРИДІАННА ШЕСТИГРА-

ДУСНА (ТРИГРАДУСНА)

(зона

мериди-

анная шестиградусная (трехградусная);

meridian six-degree (three-degree) zone;

Drei-Grad-Streifen m, Sechs-grad-Strei-

fen m): див. Зона меридіанна; Проек-

ція Ґавсса-Крюгера. 17.

СМУГИ ВІДВЕДЕННЯ (полосы отведе-

ния; right-of-way; Umfangsstreifen m p):

Солоність.

554

смуги земної поверхні, що призначені для

будівництва і експлуатації лінійних інже-

нерних споруд (автодоріг, залізниць, тру-

боводів тощо); для потреб експлуатації та

захисту від забруднення, пошкодження і

руйнування гідротехнічних і водогоспо-

дарських споруд, гідрометричних об'єктів,

гребель, каналів тощо встановлюють сму-

ги відведення з особливим режимом кори-

стування. На судноплавних водних шляхах

за межами міських поселень встановлю-

ють берегові смуги водних шляхів. Розмі-

ри С. в. та режим користування ними виз-

начають за проектом, погодженим з дер-

жавними органами охорони довкілля та

водного господарства. Порядок встанов-

лення берегових С. в. та користування ни-

ми визначається Водним кодексом Украї-

ни. 4.

СОЛОНІСТЬ МОРСЬКОЇ ВОДИ (соле-

ность морской води; salinity of the sea wa-

ter; Salzigkeit f des Meerwassers n): сумар-

ний вміст (у грамах) всіх розчинених ре-

човин у 1 кг морської води за умови, що

бром та йод заміщені еквівалентною кіль-

кістю хлору, а всі органічні речовини спа-

лені при температурі 480 °С. 6.

СОМІЛЬЯНА ФОРМУЛА

(,формула

Со-

мильяна; Somilian's formula; Formel von

Somilian): для визначення прискорення си-

ли ваги на поверхні рівневого еліпсоїда

ау

cos

В + by sin

л/«

cos

B + b

sin

В '

де В - геодезична широта; у , у

- норма-

льна сила ваги на полюсі та на екваторі

еліпсоїда; a, b - велика і мала півосі еліп-

соїда. Її одержав італ. учений Сомільян

(1929). 6.

СОНЦЕ (солнце; sun; Sonne/): централь-

не тіло Сонячної системи і найближча

до Землі зоря, яку здавна вважали основ-

ним орієнтиром у часі та просторі. Основ-

ні параметри С.: видна зоряна величина в

зеніті — 26,58

; радіус - 6,9626-10

м; пло-

ща-6,0918-10

; об'єм-1,4138-10

;

маса - 1,989МО

кг; ефективна темпе-

ратура - 5820 К; найбільший видний ку-

товий радіус - 16'17,53", а найменший

—

15'45,43"; період обертання на екваторі -

24,88 доби; сер. густина - 1,4069-10

кг/м

;

прискорення вільного падіння-273,98 м/с

Джерелами енергії сонячного випроміню-

вання є термоядерні реакції синтезу вод-

ню, в результаті яких утворюється гелій.

Спектр електромагнетного випромінюван-

ня С. простягається від /-променів до ра-

діохвиль, проте ультракороткохвильову йо-

го частину поглинає земна атмосфера на ве-

ликих висотах, що зумовлює її йонізацію.

Сонячна радіація, яка надходить від С.

крізь атмосферу, зазнає складних перетво-

рень унаслідок поглинання та розсіюван-

ня. Цикл активності на С. - це процес, що

охоплює всю його поверхню. Найхарактер-

ніший його прояв - утворення активних

зон, що розвиваються в місцях виходу на

поверхню С. досить сильних магнетних по-

лів. Кількість цих утворень та їх площа змі-

нюються з періодом близько 11 років. Існу-

ють також довгоперіодичні цикли соняч-

ної активності. В будові атмосфери С. роз-

різняють фотосферу, хромосферу і корону.

Саме в атмосфері С. відбуваються проце-

си, які об'єднуються спільною назвою - со-

нячна активність, яка безпосередньо впли-

ває на біосферу Землі. 18.

СОНЯЧНА КОРОНА

(солнечная

корона;

solar corona; Sonnenkorona/): найвіддале-

ніша зовнішня частина атмосфери Сонця,

складається з гарячої (1-2 млн К) розрід-

женої високойонізованої плазми. Величи-

на С. к. може бути в десятки разів більша

від радіуса Сонця. Спостерігають під час

повного сонячного затемнення у вигляді

сяйва, яке оточує диск Сонця, що закри-

тий Місяцем. 5.

СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ

(солнечная

ради-

ация; solar radiation; Sonnenstrahlung J):

потік променевої енергії, що надходить на

Землю від Сонця. Головна частина цієї

енергії - ультрафіолетові, видні та інфра-

червоні промені, які мають довжину хвиль

від 0,1 до 120 мкм. Саме цю частину елек-

тромагнетного випромінювання Сонця в

метеорології наз. сонячною радіацією.

Сонячна система

555

С. p., що надходить на верхню межу атмо-

сфери, на шляху до земної поверхні погли-

нається та розсіюється в атмосфері. С. p.,

що надходить від Сонця в атмосферу, а по-

тім на земну поверхню у вигляді паралель-

ного пучка променів, наз. прямою. Значна

частина прямої радіації досягає земної по-

верхні. Частина С. р. розсіюється молеку-

лами атмосферних газів і аерозолями й

надходить на земну поверхню у вигляді

розсіяної радіації. Частина С. р. відбиває-

ться від земної поверхні й атмосфери (пе-

реважно від хмар); її наз. відбитою радіа-

цією. С. р. поділяють на короткохвильову

(довжини хвиль 0,1-4 мкм) і довгохвильо-

ву (4—120 мкм). На землю надходить пере-

важно короткохвильова

С.

р. Кількість С. р.

характеризується потоком радіації - кіль-

кістю променевої енергії, що надходить на

одиницю поверхні за одиницю часу. В ме-

теорології С. р. виражають у

V, U70 2 j

CM -XB М

М С

Кількість прямої С.р., що надходить за оди-

ницю часу на одиницю поверхні перпенди-

кулярно до сонячних променів, наз. густи-

ною потоку

С.

р. Розділ метеорології, що ви-

вчає С. р., наз. актинометрією. С. р. вимі-

рюють актинометром (пряму), пірано-

метром і альбедометром (розсіяну, від-

биту

сумарну). С. р. має важливе значення

під час розв'язання низки наукових, техні-

чних і практичних задач у різних галузях

науки, техніки та господарській діяльності,

зокрема в геодезії під час виконання польо-

вих інструментальних вимірювань. 19.

СОНЯЧНА СИСТЕМА (солнечная сис-

тема; solar system; Sonnensystem

п):

сукуп-

ність космічних тіл: планети, астерої-

ди, комети, метеорні тіла, дрібні пилові

частинки, потоки сонячного вітру, які ру-

хаються у сфері притягання Сонця. 18.

СОНЯЧНИЙ ВІТЕР (солнечный ветер;

solar wind; Sonnenwind

in):

потоки плазми

і вмороженого у них магнетного поля, які

летять від Сонця у міжпланетне середови-

ще і є результатом розширення сонячної

корони. Склад С. в. відповідає вмісту хе-

мічних елементів у сонячній короні. 18.

СОНЯЧНІ ПЛЯМИ (солнечные пятна;

sun-spots; Sonnenflecke m pi): темні утво-

рення на фотосфері Сонця, складаються з

ядра і півтіні. Діаметр плям становить від

1000 до 200000 км, час існування - від кі-

лькох годин до кількох місяців. Температу-

ра С. п. становить 3000-4500 К і нижча за

температуру фотосфери на 1-3 тис. К, уна-

слідок чого вони в 2-5 разів темніші від фо-

тосфери. С. п. характеризуються значними

магнетичними полями (до 4 кілоерстед). 5.

СОНЯЧНІ СПАЛАХИ (солнечные вспы-

шки; solar flares; Sonneneruptionen f pi):

див. Хромосферні спалахи. 5.

СОЦІОЛОГІЯ (социология; sociology;

Soziologie f): наука про суспільство як ці-

лісну систему, про закономірності виник-

нення і розвитку різних соціальних утво-

рень і суспільних груп. 5.

СПЕКТРАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ДЖЕРЕЛА СВІТЛА

(спектральная

хара-

ктеристика источника света; spectral

characteristic of light source; spektrale Cha-

rakteristikfder LichtquelleJ): характеризує

розподіл енергії випромінювання джерела

світла за довжиною хвилі. С. х. д. с. най-

частіше зображують графіком, де вертика-

льною віссю є потужність випромінюван-

ня, а горизонтальною - довжина хвилі ви-

промінювання. 13.

СПЕКТРАЛЬНА ЧУТЛИВІСТЬ АЕРО-

ФОТОПЛІВКИ (спектральная чувстви-

тельность аэрофотопленки; spectral sen-

sitivity of film; spektrale Empfindlichkeitfdes

Aerofilms

m):

здатність фотоматеріалу реа-

гувати на випромінювання різних довжин

хвиль. Для визначення С. ч. а. та ін. фото-

матеріалів на прозорій підкладці викорис-

товують стандартні світлофільтри, спектро-

граф і спектросенситометр. Під час вико-

ристання світлофільтрів експонування

оптичного клина проводять без світлофі-

льтра і через жовтий, оранжевий та черво-

ний світлофільтри через стандартні світло-

фільтри, які містяться в рамці сенсито-

метра. Криві характеристичні буду-

Спектрозональна..

556

ють за результатами вимірювання сенси-

тограм, які дають змогу отримати значен-

ня світлочутливості аероплівки під час

проходження світла, S >

> S

СН-5-

Гс^

)

;СН-3 -

;СН-4 -

;СН-3 -

V У

;СН-4 -

^ /

З/

СН -23-

іч

І 2

Спектрографом фотографують отриманий

за допомогою призми спектр. Спектросен-

ситометр дає змогу фотографувати спектр

за різних експозицій і отримати спектро-

сенситограму, за результатами вимірюван-

ня якої визначають залежності між довжи-

ною хвилі і спектральною чутливістю фо-

томатеріалу. У спектросенситометрі є: дже-

рело світла 1, конденсор 2, нейтральний по-

слаблювач 3, закривач 4, вхідна щілина 5,

об'єктив 6, призми спектрографа

які роз-

кладають світло на монохроматичні скла-

дові, об'єктив 8 фокусує спектри на фото-

матеріал 9. Шкала довжини хвиль 10 освіт-

люється за допомогою пристрою 11,12. 3.

СПЕКТРОЗОНАЛЬНА ФОТОГРАФІЯ

(іспектрозональная фотография; spectro-

zonal photography; spektralzonales Licht-

bild

n):

різновид кольорової фотографії, яка

забезпечує одночасне фотографування

об'єктів у різних спектральних зонах і

отримання на єдиній підкладці кольорових

зображень, яким властивий найбільший ко-

льоровий контраст. Об'єкти на спектрозо-

нальних матеріалах отримують ненатура-

льне зображення. Залежно від спектраль-

них зон розрізняють різні типи аероплівок.

Основними зонами є: синьо-фіолетова (с),

жовто-зелена (з), червона (ч) та інфрачер-

вона (іч). Типи плівок:

СН-6-

Аерофотоплівки СН-6 та СН-6М особли-

во ефективні для дешифрування рослин-

ності, розпізнавання вологих ділянок та

уточнення водних меж; для розпізнавання

геологічних об'єктів - СН-4, СН-5, СН-23,

для розпізнавання рослинності СН-5, СН-

6, СН-23. 3.

СПЕЦІАЛЬНА КАРТА УКРАЇНИ

(Специальная

карта

Украины;

Special map

Ukraine;

Karte der

Ukraine

von

Baeuplan):

основний картографічний твір франц.

інженера-фортифікатора і військового

картографа Гійома Левассера де Боплана

(1600-73),

складений за результатами ви-

мірювань під час його служби в Україні у

складі польської коронної армії (1630-47).

Назва цієї карти в перекладі: „Спеціальна

і докладна карта України. З належними до

неї воєводствами, а також округами та про-

вінціями". Надрукована у Гданську

1650,

складається з 8 аркушів, розмір кожного

41,5x45

см (загальний розмір карти

83 X

216

см), орієнтування південне. М-б карти

приблизно

1:450000.

Як за м-бом, так і за

змістом ця карта є оглядово-топографіч-

ною; на ній зображено багато населених

пунктів, доволі розгалужену гідрографічну

мережу, лісистість, болота, скелі тощо. Ви-

ділені центри воєводств, місця єпископсь-

ких урядів, князівських центрів, шляхет-

ських судів, укріплених міст і фортець, мо-

настирів, млинів, державні кордони і воє-

водські межі, головні та сільські дороги,

броди. Для зображення змісту використано

близько 3

умовних позначень. За допомогою

м-бу можна отримати віддалі в польськ.,

укр., нім., франц., італ.

рос. милях. На ілю-

страції, вміщеній на карті внизу, зображені

постаті шляхти і козаків, їх одяг, озброєння.

Було декілька видань цієї карти. С. к. Украї-

ни Боплана - важливе історичне джерело.

Вона, як і інші карти Боплана українських

Співхитапня.

557

земель, познайомила Европу з Україною і

є авторитетним доказом національної іден-

тичності українського народу. 5.

СПІВХИТАННЯ ШТАТИВА МАЯТНИ-

КА (сокачание штатива маятника; соо-

scillation of pendulum tripod; Mitschaukeln

n des Pendelsdreifusses m): паралельне змі-

щення в горизонтальній площині осі по-

чепу маятника в один та в інший бік на ве-

личину

в такт коливання маятника, що

призводить до уявного збільшення його

зведеної довжини на ЛІ

5/а. Виміряний

період коливання маятника j' завжди бу-

де більший від періоду Т для абсолютно

жорсткого штатива. Т = Т' - а. С. ш. м. на

пунктах спостереження різне і тому його

треба враховувати при відносних вимі-

рюваннях сили ваги. Поправку

у ви-

міряний період коливання визначають зі

спостережень двох однакових маятників,

які коливаються в одній площині. За допо-

могою методу Венінга-Мейнеса можна

повністю уникнути впливу С. ш. м. 6.

СПІКУЛИ (спикулы; spicule; Spiculen pi):

у сонячній хромосфері - окремі стовпи

світляної плазми, які видні під час спосте-

реження Сонця в монохроматичному світ-

лі. С. піднімаються із хромосфери в со-

нячну корону до висоти 6-10 тис.

KM,

їх

діаметр 200-2000 км, час їх існування 5-

7 хв. Одночасно на Сонці є сотні тисяч

С.

СПОРУДА ВИСОТНА (высотное соору-

жение; skyscraper; Hohengebciude и): спо-

руда, висота якої більша за довжину та ши-

рину (димар, башта, щогла, будинок). 1.

СПОРУДА ЛІНІЙНА {линейное сооруже-

ние; linear construction; lineares Gebau-

de n): споруда, довжина якої значно біль-

ша за ширину і висоту (дорога, тунель, ка-

нал, міст тощо). 1.

СПОРУДА ПЛОЩОВА {площадное

соору-

жение; area construction; flaches Gebaude л):

споруда, довжина

ширина якої більші за ви-

соту (місто, аеродром, завод тощо). 1.

СПОРУДА ПРОСТОРОВА {простран-

ственное сооружение; spatial construction;

raumliches Gebaude n): споруда, довжина,

ширина та висота якої приблизно однакові

(будинки). 1.

СПОСІБ АРЕАЛІВ {способ ареалов; area

method; Arealverfahren

n):

спосіб зображен-

ня на карті за допомогою відповідних пло-

щових картографічних позначень певних

ареалів земної поверхні. 5.

СПОСІБ БОЛОТОВА {способ Болотова;

Bolotov's method; Verfahren n von Bolotov):

графічний спосіб визначення місця розта-

шування на карті - планшеті та в натурі

четвертої точки за даними трьома іншими

точками, які є на карті-планшеті та закріп-

лені в натурі (див. Графічне розв'язу-

вання задачі Потенота). 12.

СПОСІБ ВИМІРЮВАННЯ РІЗНИЦІ

ФАЗ ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ {экстремаль-

ный способ измерения разности фаз; extre-

mal method of measurement of phases dif-

ference; extremales Phasendifferenzmes-

sungsverfahren

n):

використовували в світ-

ловіддалемірах першого покоління (див.

Функціональні схеми світловід-

далемірів), у передавачах з модулято-

рами інтенсивності світла. Демодулятором

міг бути такий самий модулятор, як у пере-

давачі або фотоелектронний помножувач.

В обох випадках величина сигналу, яку

одержували з демодулятора, змінювалася

за гармонічним законом зі зміною різниці

фаз (див. Фазовий метод визначення

віддалей). Різницю фаз змінювали, змі-

нюючи вимірювальну частоту або фазу

опорного коливання, до отримання екстре-

мальних значень сили сигналу з демоду-

лятора. 13.

СПОСІБ ДОВІЛЬНОЇ СТАНЦІЇ {способ

свободной станции; free stationing method;

Verfahren n des freier Station f): спосіб зні-

мання або розмічування споруд, коли гео-

дезичний прилад встановлюють на тимча-

совій станції, положення якої попередньо

визначають із найближчих пунктів геоде-

зичної основи. 1.

СПОСІБ ЗНАКІВ РУХУ {способ знаков

движения; motion sign method; Verfahren n

Спосіб значків

558

des Bewegungszeichens

n):

використовуєть-

ся для зображення на карті різноманітних

просторових переміщень як природних

(морські течії, діяльність вітрів за деякий

проміжок часу і в певному регіоні тощо),

так і соціально-економічних (міграція на-

селення, перевезення вантажів

і т.

ін.). Цим

способом, використовуючи різні графічні

засоби, можна показати на карті напрям і

швидкість переміщення, кількість і якість

та ін. дані явищ, що переміщуються в про-

сторі. Графічними засобами в С. з. р. є

стрілки (напр., для зображення вітрів, при

цьому кількісний бік характеризується тов-

щиною (шириною) стрілки, що залежить

від сили вітру, а якісний - кольором, (напр.,

теплі та холодні вітри зображуються на

карті різними кольорами), а також стрічки

різного кольору або рисунка (штрихуван-

ня тощо) і ширини. Знаки руху можуть точ-

но зображувати напрям переміщень, тоб-

то дотримуючись, напр., зображених на

карті залізниць чи судноплавних річок, або

схематично, коли, напр., стрічка відповід-

них форми і ширини з'єднує пункти, між

якими здійснюється переміщення. 5.

СПОСІБ ЗНАЧКІВ (способ значков; sign

method; Zeichenverfahren n): застосовуєть-

ся для зображення на к ар т

локалізованих

на місцевості об'єктів

явищ відповідними

умовними позначеннями - різних за фор-

мою, розмірами та кольором значків. За

формою значки поділяють на геометрич-

ні, буквені та наочні.

Геометричні - найчастіше рисунки про-

стих геометричних фігур: коло, прямокут-

ник, квадрат, трикутник, ромб тощо. Різ-

ниця між значками за формою сприяє їх

кращому запам'ятовуванню, а якщо їх ще

й зафарбувати, то вони читатимуться ще

краще, що дає змогу подати на карті біль-

шу кількість інформації при меншій кіль-

кості геометричних фігур. Геометричні

значки займають на карті порівняно мало

місця, викреслювати їх легко, особливо з

використанням відповідних трафаретів.

Буквені значки - переважно одна, дві чи де-

кілька початкових букв назви об'єкта або

явища, що зображується на карті (напр., Fe

для зображення на карті родовищ заліза).

Буквений значок незначною мірою вказує

на локалізацію зображуваного об'єкта чи

явища, однак, якщо вписати його в якийсь

геометричний значок, напр., ромб, то ло-

калізація стане краща.

Наочні значки за своїм виглядом подібні

до зображуваних на карті об'єктів реаль-

ної дійсності. Вони є натуралістичні (напр.,

рисунки автонавантажувача чи чобота свід-

чать про наявність у цьому місці заводу

автонавантажувачів чи взуттєвої фабрики)

і символічні (напр., кубик і чорний рівно-

бедрений трикутник, що символізують крис-

тал солі і вежу, вказують на родовище ку-

хонної солі і видобування нафти, а зірочка

на топографічній карті - на наявність у цьо-

му місці астрономічного пункту). Зазвичай

розмір значка подає кількісну, а колір - які-

сну характеристику об'єкта. Використову-

ючи т. зв. зростаючі значки, можна за до-

помогою цього способу зобразити на кар-

ті динаміку явища. 5.

СПОСІБ ІЗОЛІНІЙ (способ изолиний;

isoline method; isolinien-methode; Isolinien-

methodef): використовується для зображен-

ня на карті неперервних і поступово змі-

нюваних і до того ж суцільно поширених

на якомусь просторі явищ за допомогою

ізоліній. Точки для побудови ізоліній про-

ставляють на карті інтерполюванням, при-

пускаючи, що явище між інтерпольова-

ними точками на цій території змінюєть-

ся лінійно. Під час інтерполювання треба

обов'язково враховувати особливості зо-

бражуваної на карті території, зв'язки між

об'єктами і явищами, що відбуваються на

ній, на основі чого правильно підібрати ста-

лий інтервал між ізолініями, який деколи

може бути й змінним. Оформлення ізоліній

аналогічне оформленню горизонталей.

Деколи для наочності простір чи смугу між

ізолініями зафарбовують відповідними

кольорами або заштриховують. 5.

СПОСІБ КІЛЬКІСНОГО ФОНУ (спо-

соб количественного фона; quantitative

background method; Methodef des quantita-

Спосіб крапок

559

tiven Hintergruncls m): спосіб зображення

на карті кількісних відмінностей деякого

явища, суцільно поширеного на території,

що картографується. Цю територію поді-

ляють на однорідні частини за певними

кількісними показниками, після чого одно-

типні частини зафарбовують відповідним

кольором або заштриховують. С. к. ф. ви-

користовують для складання низки ґрун-

тових та ін. карт. 5.

СПОСІБ КРАПОК (точеный способ; dot

method; Punktmethode f): використовуєть-

ся для зображення на карті тематичній

масових поширених об'єктів (явищ) за до-

помогою відповідної кількості однакового

розміру крапок, розташування яких відпо-

відає розташуванню і концентрації цих

об'єктів на місцевості, а кожна крапка пев-

ного розміру відповідає однаковій кілько-

сті одиниць зображуваного на карті об'єк-

та (явища). Суттєвим у С. к. є визначення

т. зв. ваги крапки, тобто кількості об'єктів,

якій на карті відповідає одна крапка (напр.,

однією крапкою якогось розміру зображе-

но на сільськогосподарській карті 100 га

ріллі). Використовуючи різнобарвні крап-

ки, можна подавати на карті якісні харак-

теристики об'єктів (явища). Деколи на од-

ній

тій же карті застосовують крапки двох

і більше вагових категорій. 5.

СПОСІБ ЛІНІЙНИХ ЗНАКІВ (способ

линейных знаков; linear sign method; Me-

thodef der Linienzeichen n pi): використо-

вується для зображення на карті різних

(без ширини) лінійних об'єктів (напр., меж

політико-адміністративного поділу, водо-

дільних ліній тощо) об'єктів лінійної про-

тяжності, ширина яких не виражається в

м-бі карти (напр., річки, дороги), а на де-

яких картах тематичних також ліній

немалої протяжності доволі витягнутих

об'єктів (напр., лінії основних напрямів

гірських хребтів, тектонічні лінії тощо).

Передача якісних і кількісних характери-

стик, а також їх зміна з часом осягається в

С. л. з. за допомогою рисунка, кольору,

структури лінійних знаків, а деколи й їх

ширини. 5.

СПОСІБ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДІАГРАМ

(іспособ

локализованных диаграмм; locali-

zated diagrams method; Diagrammethode f,

Methodefder lokalisieren Diagramme n pi):

використовується для картографування

за допомогою графіків і ді а грам як явищ,

локалізованих у певних точках (пунктах),

так

явищ суцільного поширення на певній

території, при цьому точки локалізації мо-

жуть бути підписані, або й без підпису, але

мають бути локалізовані хоч би за вихода-

ми сітки картографічної. Локалізація

може бути здійснена також у вибраних клі-

тинках карти заздалегідь визначеного роз-

міру. С. л. д. застосовується для карт, що ха-

рактеризують сезонні і періодичні явища,

їх зміну та повторюваність, що здебільшо-

го властиве метеорологічним картам. 5.

СПОСІБ НАЙМЕНШИХ КВАДРАТІВ

(іспособ

наименьших квадратов; least-squ-

are method; Methode fder kleisten Quadrate

n pi):

математична дисципліна, в якій опра-

цьовані методи знаходження найімовірні-

ших значень, а також ліквідації неузгодже-

ності функціонально пов'язаних величин

за умови

[pVV]

= min, або [VV\ = min, де P

- ваги,

- L

- результат вимірюван-

ня, Ь

—

найнадійніше значення. Отримана

система поправок є максимально ймовір-

ною (порівняно з іншими можливими си-

стемами поправок), якщо виміри підкоря-

ються нормальному закону. 20.

СПОСІБ ПЛАВАЮЧОЇ ЧАСТОТИ

(іспособ

плавающей частоты; floating fre-

quency method; Methode f der Schwimmfre-

quenzf): спосіб розв'язування багатознач-

ності у фазових віддалемірах. Для цього у

віддалемірі треба мати дві фіксовані час-

тоти: /, і/

, на яких виконуються фазові ви-

мірювання. Крім того, передбачена мож-

ливість плавного переходу від частоти /,

до частоти^ з реєстрацією зміни різниці

фаз, яка при цьому переході виникне.

Отже, тут одержують кількість цілих пер-

іодів, на яку змінилася різниця фаз під час

переходу від частоти/, до частоти/

. Вона

потрібна для вилучення багатозначності

одноступеневим способом. С. п. ч. об'єд-