Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Розграфлення карт

520

М-35-144-(25б)

б в

д е

Э!С 3

т.

Приклади розграфлення і номенклатур

подані для аркушів карт, розташованих у

північній півкулі на схід від Грінвіча. На-

гадаємо, що в проекції Ґавсса-Крюґера для

складання топографічних карт м-бів

1:10000-1:500000 включно використову-

ють шестиградусні, а для м-бів 1:5000 і

1:2000 - триградусні зони (див. Розміри

рамок топографічних карт). 5.

РОЗГРАФЛЕННЯ КАРТ {разграфка

карт;

sheet division; Kartenralimenteilungj):

система визначення розмірів окремих ар-

кушів багатоаркушевих карт. Розрізняють

Р. к. трапецієподібне і прямокутне. Тра-

пецієподібне

Р.

к., коли межею картогра-

фічного зображення (рамкою карти

внутрішньою) є: лінії сітки картогра-

фічної (СК). Прямокутне Р. к., коли ме-

жею картографічного зображення є лінії

прямокутної координатної сітки (ПС). Де-

коли розмір аркуша карти визначають за

допомогою певних допоміжних ліній. Р. к.

за допомогою ліній СК уможливлює окре-

мими аркушами зобразити всю земну по-

верхню і за географічними координатами

вершин внутрішньої рамки визначити те-

риторію поверхні, зображену на цих арку-

шах. Це

Р.

к. універсальне і найчастіше за-

стосовується в картографо-геодезичній

практиці. Недоліком такого розграфлення

є те, що лінійні розміри рамки неоднакові

для однакової різниці широт на різних

широтах, а також те, що з віддаленням від

екватора аркуші карти стають щораз вуж-

чі, а це вимагає аркуші близько полярних

територій здвоювати і навіть з'єднувати по

чотири. Кожний аркуш карти визначаєть-

ся номенклатурою (див. Розграфлення і

номенклатура аркушів топографіч-

ної карти; Розграфлення і номенкла-

тура аркушів карти м-бів 1:1000000

(1:2500000). Під час Р. к. за лініями ПС

розміри внутрішньої рамки кожного арку-

ша карти однакові, стикуються без розри-

вів, їх можна склеїти й отримати досить

велику за площею карту. Таке Р. к. засто-

совується у великомасштабному карто-

графуванніі йому властива також власна

номенклатура (див. Розграфлення карт

прямокутне і їх номенклатура). Р. к.

з використанням допоміжних ліній засто-

совується для великого розміру дрібно-

масштабних карт. Допоміжними лініями

можуть бути, напр., лінії, паралельні до лі-

нії середнього меридіана зображуваної

території, а також лінії, перпендикулярні

до нього. 5.

РОЗГРАФЛЕННЯ КАРТ ПРЯМОКУТ-

НЕ І ЇХ НОМЕНКЛАТУРА (прямоуголь-

ная разграфка карт и их номенклатура;

rectangular тар division and its numbering;

rechtwinklige Rahmenteilung f der Karten f

pl und ihre Nummer f (Zone f und Kolonne

f)): розграфлення карт, що застосову-

ється для населених пунктів і незабудова-

них територій площею менше 20 км

Розміри рамки аркуша для м-бу 1:5000 -

40X40 см,адля м-бів 1:2000,1:1000 і 1:500

- 50X50 см. Основою розграфлення є

аркуш м-бу 1:5000, рамка якого кратна

кілометру, який позначають араб, цифрою.

Аркуш м-бу 1:5000 містить 4 аркуші м-бу

1:2000, які позначають буквами А, Б, В, Г,

напр.: 5-Г. Аркуш м-бу 1:2000 містить 4

аркуші м-бу 1:1000 і 16 аркушів м-бу 1:500,

які відповідно позначають I, II, III, IV і 1,

2, 3, 4, ..., 16. їх номенклатура складаєть-

ся з номенклатури аркуша м-бу 1:2000 і

позначення аркуша відповідного м-бу

1:1000 чи 1:500. Напр., 5-Г-ІУ - для м-бу

1:1000; 5-Г-16 - для м-бу 1:500. Наведені

приклади належать до останніх у такому

розграфленні аркушів карти цього

м-бу.

14.

РОЗГРАФЛЕННЯ ЦИФРОВИХ КАРТ

(разграфка цифровых карт; sheet division

Роздільна здатність.

521

of digital maps; Rahmenteilungfder digitalen

Kartenfpl): розграфлення карт цифро-

вих на окремі номенклатурні аркуші. 5.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ОБ'ЄКТИВА

(разрешающая способность объектива;

allowing capacity of the object-glass; Auflos-

ungsvermogen m des Objektivs n): власти-

вість об'єктива чітко передавати дрібні

деталі об'єкта. Виражається максимальним

числом окремо помітних ліній на

мм. Для

визначення Р. з. о. використовують спеці-

альний „тест-об'єкт" або міру, яка скла-

дається з декількох груп чорних ліній.

Р. з. о. залежить від дифракції світла і

залишкових аберацій об'єктива. Наяв-

ність залишкових аберацій значно знижує

фактичну Р. з. о. порівняно з дифракцій-

ною. Для АФК оптимальні відносні отво-

ри, при яких отримуються найкращі спів-

відношення впливу дифракції та аберації

на якість зображення, перебувають у діа-

пазоні 1:4-1:11. Фактичну Р. з. о. визнача-

ють за допомогою калібрувача елект-

ронно-оптичного. 3.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ПЛОТЕРА

(разрешающая способность плоттера;

resolution of plotter; Auflosungsvermogen m

des Ploters n): мінімальний крок, з яким

механізм плотера здатний намалювати дві

точки, або дигитайзер чи сканер відрізни-

ти дві точки. Одиниця виміру роздільної

здатності -

dpi

(кількість точок на дюйм). 21.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ТРУБИ (раз-

решающая способность трубы; resolution

of telescope; Auflosungsvermogen m des

Fernfohrs n): див. Оптичні характери-

стики зорової труби. 14.

РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ФОТОЗНІМ-

КА (разрешающая способность фотосни-

мка; dividing power of

photograph; Auflo-

sungsvermogen m des Bilds

n)\

параметр, що

характеризує якість фотозображення (фо-

тознімка), вимірюється кількістю ліній на

1 мм (лін/мм) і визначає властивість роз-

дільно фіксувати дрібні деталі об'єкта;

описується як

1/W = 1/^+1/^,

де

N—

сумарна роздільна здатність фотосис-

теми; N

- роздільна здатність об'єктива;

- роздільна здатність фотоматеріалу. 8.

РОЗКЛАДАННЯ СИЛ (разложение сил;

force decomposition; Kraftszerlegungf): зна-

ходження системи декількох сил, рівнодій-

на яких дорівнює відомій (заданій) силі;

процес, зворотний до додавання сил. 8.

РОЗЛОМ (разлом; fault; Bruclt т): велика

диз'юнктивна дислокація земної кори, яка

поширюється на велику глибину і має зна-

чну довжину і ширину. P., звичайно, прохо-

дить між різнорідними тектонічними струк-

турами і розвивається тривалий час. 4.

РОЗМІРИ РАМОК ТОПОГРАФІЧНИХ

КАРТ (размеры рамок топографических

карт; map margin dimentions; Rahmenmafi

п der topographischen Karten fpl): отрима-

ні у градусній мірі внаслідок розграф-

лення карт м-бів 1:1000000 і 1:100000 та

подані в табл.

Масштаб

Розміри сторін уздовж

Масштаб

меридіанів паралелей

1:500000

2° 00'

3°00'

1:300000

І°20'

2° 00'

1:200000

0°40'

1°00'

1:100000

0°20' 0°30'

1:50000

ІО'ОО'

15'00'

1:25000

7'30"

1:10000

2'30"

3'45*

1:5000

1'15"

1'52,5"

1:2000

0'25"

0'37,5"

Лінійні величини

Р.

р. т. к. конкретного м-бу

можна отримати за формулами:

AB = DC

= c=

;

(1),„

Розмічувальна схема

522 Р

Щоб отримати с, а

у м-бі карти, треба

поділити їх на знаменник м-бу п; тут

(1),„ = р"/М

обчислюється за середньою

широтою

Я„,

=(В,+5

)/2, (2)І = p"/N,;

(2)

= р"!N

обчислюють відповідно за ши-

ротами 5, (т. А або D) і В

(т. В або

С);

М, N

- радіуси кривини меридіана і першого

вертикала в певній точці еліпсоїда, м. 5.

РОЗМІЧУВАЛЬНА СХЕМА (разбивоч-

ная схема; layout draw; Absteckungsskizze

f Absteckungsriss m): схематичне креслен-

ня, яке відображає результати виконаного

розмічування об'єкта і додається до акта

розмічування. 1.

РОЗМІЧУВАЛЬНЕ КРЕСЛЕННЯ (раз-

бивочный чертеж; location survey draw;

Absteckungszeichnen n): містить потрібні

дані для перенесення окремих елементів

споруди на місцевість.

Р. к. проекту детального розмічування

опрацьовують на топографічній карті м-бів

1:1000 або 1:2000. Вихідними даними тут

є координати рогів опорних будівель і спо-

руд. На ньому показують координати й

висоти рогів кварталів, розміри кварталів

згідно з червоними лініями, червоні лі-

нії забудови, координати точок перетину

червоних ліній, точок перетину осей ву-

лиць та проїздів тощо. За координатами

опорних будівель і споруд знаходять ди-

рекційні кути напрямів основних вулиць

та проїздів. Ці напрями беруть за основні

для обчислення координат осей провулків

і вулиць.

Р. к. технологічного проекту складають

для перенесення на місцевість проекту за-

будови. Тут за основу беруть карту м-бу

1:500. Вихідними є дані

Р.

к. проекту дета-

льного розмічування. На Р. к. технологіч-

ного проекту показують координати нарі-

жних точок червоних ліній. Розміри забу-

дови всередині кварталу узгоджують з

червоними лініями кварталів. Для цього

додають проектні лінії фасадів будівель та

величини розривів між ними, визначені

графічно на карті. Загальну довжину по-

рівнюють з довжиною червоної лінії ква-

рталу, яку обчислюють за координатами

вершин його рогів. Отриману різницю

розподіляють на розриви пропорційно до

їх довжин. Розміри деталей проекту ви-

писують з точністю до 1 см. Для перене-

сення на місцевість окремих точок спору-

ди визначають за координатами вихідних

геодезичних пунктів і шуканої точки спо-

руди геометричні елементи прив'язки

(Розмічувальні елементи) і випису-

ють їх на

Р.

к. 7.

РОЗМІЧУВАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ (разби-

вочные элементы; elements of location

survey; Absteckungselernente n pi): лінійні,

кутові та висотні проектні параметри,

потрібні для визначення на місцевості

положення окремих точок споруди. Під-

готовку

Р.

е. можна виконати: аналітичним,

графічним і комбінованим способами. В

аналітичному способі за вихідні беруть

координати точок планової основи та

координати рогів запроектованої споруди.

За цими даними розв'язують задачі гео-

дезичні обернені. Кути обчислюють як

різниці дирекційних кутів відповідних

напрямів. У графічному способі горизон-

тальні проекції ліній та координати точок

визначають графічно з топографічних карт

великого м-бу, переважно 1:500. У комбі-

нованому - поєднані прийоми аналітично-

го та графічного способів. Положення окре-

мих точок запроектованої споруди на мі-

сцевості найчастіше визначають способа-

ми полярних і прямокутних координат,

лінійних і кутових засічок. Точність поло-

ження проектних точок на місцевості за-

лежить від точності вихідних даних, точ-

ності побудови проектного напряму та

проектної лінії. 7.

РОЗМІЧУВАЛЬНІ ГЕОДЕЗИЧНІ РО-

БОТИ (разбивочные геодезические рабо-

ты; layout geodetic works; geodatische

Absteckungsarbeiten f pi): комплекс робіт,

пов'язаний з перенесенням на місцевість

проектів розпланування та забудови міст,

селищ, промислових та ін. об'єктів будів-

Розмічувальні пристрої

523 Р

ництва. До Р. г. р. належать роботи з пере-

несення на місцевість: червоних ліній

забудови або осей вулиць, проїздів; голо-

вних, основних і допоміжних осей споруд;

геодезичної будівельної

сітки;

головних то-

чок і осей підземних інженерних комуні-

кацій. Під час Р. г. р. виконують геодезич-

ні вимірювання та побудови, потрібні для

отримання геометричних форм і розмірів

споруди або окремих її частин згідно з про-

ектом. Перш ніж винести проект споруди

на місцевість, складають проект виконан-

ня геодезичних робіт (ПВГР). Він містить:

обчислення потрібної точності геодезич-

них вимірювань під час розмічування ос-

новних і допоміжних осей; способи закрі-

плення осей споруди; методику побудови

розмічувальної основи на вихідному гори-

зонті; вибір та обґрунтування методів пе-

ренесення розмічувальних осей і висот на

монтажні горизонти тощо. Вихідними да-

ними для перенесення проекту є: генера-

льний план об'єкта будівництва; пунк-

ти геодезичної планової та висотної осно-

ви; координати червоних ліній або осей

проїздів, головних точок будівель, споруд

і комунікацій, прийнятих за опорні під час

складання проекту. Найчастіше Р. г. р. під

час будівництва поділяють на три етапи.

На першому етапі від пунктів геодезичної

основи виносять

закріплюють на місцево-

сті положення головних та основних осей

споруди. Цей етап наз. основними розмічу-

вальними роботами; в ході його визначають

загальне положення споруди на будівельно-

му майданчику та її орієнтацію стосовно су-

сідніх об'єктів.

Другий етап розмічування - детальне роз-

мічування споруди, яке виконують від го-

ловних та основних осей. На цьому етапі

розмічують допоміжні осі: поздовжні та по-

перечні осі блоків, деталей, закладних час-

тин, визначають планове

висотне положен-

ня всіх характерних точок, поперечників і

будівельних конструкцій. Детальне розмі-

чування визначає розташування елементів

споруди і виконується точніше, ніж розмі-

чування головних і основних осей.

Третій етап - розмічування та закріплення

монтажних (технологічних) осей і вста-

новлення технологічного обладнання в

проектне положення; потребує найбільшої

точності виконання геодезичних вимірю-

вань. Роботи здійснюються від основних і

допоміжних осей. 7.

РОЗМІЧУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ (разби-

вочные приспособления;

devices for location

survey; Absteckungseinrichtungenfpl): при-

строї, за допомогою яких можна підвищу-

вати точність або поліпшувати умови праці

під час розмічувальних робіт на будівни-

цтві або під час встановлення спеціально-

го обладнання. Напр., встановлення анкер-

них пристроїв (прогоничів), призначених

для закріплення металоконструкцій та

обладнання, вимагає високої точності роз-

мічування як у плані, так і по висоті. Існу-

ють різні розмічувальні пристрої:

1. Монтажний кондуктор - шаблон, який

полегшує роботу на кожну типову групу

анкерних прогоничів. Рамний пристрій, на

якому згідно з проектом нанесені осі та

просвердлені отвори в місцях кріплення

прогоничів. Значно прискорює та підвищує

точність встановлення анкерних пристроїв.

2. Висок-лінійка - прилад, що складається

з виска зі шкалою та нівелірної рейки.

Застосовують під час монтування станових

панелей для встановлення їх прямовисно.

Висок-лінійку чіпляють на верхній торець

панелі так, щоб верхній та нижній її упори

щільно прилягали до поверхні панелі. З бо-

ку виска-лінійки закріплена шкала, за ну-

льовою поділкою якої встановлюють ви-

сок. Використовуючи висок-лінійку як

почіпну рейку під час нівелювання, ви-

значають (перевіряють) позначку верхньо-

го торця панелі.

3. Спеціальні рейки - для контролю змі-

щення панелей від розмічувальної осі та

вертикальності їх методом бокового ніве-

лювання.

4. Кронштейни - для встановлення тео-

долітів і марок під час монтування та конт-

ролю підкранових шляхів. Застосовуються

й інші пристрої. 7.

Розміщення..

524

РОЗМІЩЕННЯ ВЗАЄМНИХ НОРМА-

ЛЬНИХ ПЕРЕРІЗІВ І ГЕОДЕЗИЧНОЇ

ЛІНІЇ {расположение взаимных нормаль-

ных сечений и геодезической

линии;

arran-

gement of mutual normal intersections and

geodetic line; Stellung f der gegenseitigen

Normalschnitte m pl und der geodatischen

Linie f): див. Редукційна задача гео-

дезії. 17.

РОЗМІЩЕННЯ ПІДПИСІВ ОБ'ЄКТІВ

ЦИФРОВОЇ КАРТИ {размещение

подпи-

сей объектов цифровой карты; placement

of objects writing on the digital map; Schrif-

tenordnungf Schriftstellungfvon Objekte

auf

der digitalen Karte f): визначення місця

підписів об'єктів на створюваній цифро-

вій карті на основі опрацювання на ЕОМ

цифрової інформації. 5.

РОЗПІЗНАВАЛЬНИЙ СТОВП (опозна-

вательний столб; identification pole; Pafi-

pfahl m): див. Закріплення пунктів

геодезичної мережі. 13.

РОЗПІЗНАВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ЦИФРО-

ВОЇ КАРТИ (распознавание объектов

ци-

фровой карты; identification of digital map

objects; Erkennen n der Objekte n pl der

digitalen Karte f): встановлення відповідно-

сті між характеристиками структурних

одиниць цифрової картографічної інфор-

мації і відомими характеристиками об'єк-

тів місцевості, яке проводиться зіставлен-

ням за певними класифікаційними ознака-

ми на ЕОМ. 5.

РОЗПІЗНАВАННЯ ОБРАЗІВ {распозна-

вание

образов; recognition of images; Erken-

nen n

der Bilder n pl): прийняття рішень про

властивості деякого об'єкта на основі по-

середніх даних, тобто ознак, які залежать

від цих властивостей. 21.

2 2

РОЗПОДІЛ X {распределение X ; distri-

2 2

butior X ; Verteilung -X f): розподіл суми

квадратів величин випадкових, які під-

коряються нормальному закону розпо-

ділу з математичним сподіванням,

що дорівнює нулеві, та сер. кв. відхилен-

ням, що дорівнює одиниці. Щільність

розподілу запишеться у такому вигляді:

K(V) =

Г/2

Г(Г/2)

<,-/2)-l

-t//2

при

>0,

при U < 0,

де Г (а) = \t

a х

е 'dt; U - випадкова вели-

чина; г-кількість ступенів свободи. 20.

РОЗПОДІЛ КОЛМОГОРОВА {распре-

деление

Колмогорова; Kholmogorov's distri-

bution;

Verteilung

f von Kolmohorov): роз-

поділ величини

D-Jn

де D = max |F (JC)-F(X)|, n-

мірювань. Тоді

кількість ви-

2)2

Р(А) = 1-S(-1)V"

F'(x) - статистична функція розподілу; F(x)

-функція розподілу. 20.

РОЗПОДІЛ ПІРСОНА {распределение

Пирсона; Pirson's distribution; Pearson-

Verteilungf): т.

3B.

розподіл X

Значення

X під час перевірки узгодженості стати-

стичного матеріалу з тим чи іншим зако-

ном розподілу обчислюється за форму-

лою

1=1 ПРі

де

те,-

- кількість значень випадкової вели-

чини в г'-му розряді; кількість розрядів;

п - кількість дослідів; p

- ймовірність

потрапляння величини випадкової в і-й

розряд. 20.

РОЗПОДІЛ СТЬЮДЕНТА {распределе-

ние Стьюдента;

Student's

distribution; Stu-

dent-Verteilung f): розподіл величин

т Г~

Т = V'! -

;

/=1

-1

Щільність Т-розподілу:

Г(п/2)

f{T)"

-г— (і+— Г

^(п-1)лГ(п/2) п-1

Розрахунок..

525

Г(х) - гамма-функція; Т-величина ви-

падкова;^- г-те значення величини X;

m і D - математичне сподівання та

дисперсія величини X; мір- їх статис-

тичні оцінки; п - кількість незалежних

дослідів. Користуючись P. С., можна

встановити надійний інтервал для мате-

матичного сподівання. 20.

РОЗРАХУНОК ДОПУСТИМОЇ ВІДДА-

ЛІ МІЖ ОПОРНИМИ ТОЧКАМИ

(расчет допустимого расстояния между

опорными точками; calculation of allo-

wable distance between control points; Dur-

chrechnungfder zulassigen Entfernungfzwi-

schen den Festpunkten mpl): визначення та-

кої віддалі L між плановими (висотними)

опорними точками, коли сер. кв. похибка

планового (висотного) положення точок

фототріангуляції не буде більша за деяку

допустиму величину m

(т.): L = mnb, де n

- кількість стереопар між плановими (ви-

сотними) опорними точками; т - м-б знім-

ка; b - базис на знімку. Для планової фо-

тотріангуляції знімків

п = 2,22 (Мт

;

/(иш;„))

2/3

для висотної фототріангуляції

n = 2№bm

/(finm

))

де знаменник М - м-б карти; m

- точність

фотограмметричних вимірів;/- фокусна

віддаль знімка. 8.

РОЗРАХУНОК ТОЧНОСТІ ПОЛІГО-

НОМЕТРІЇ (предварительный расчет

точности полигонометрии; calculation of

polygonometiy accuracy; Durchrechnung f

der Polygongenauigkeit f) виконують за

теорією полігонометрії, де прийнято вва-

жати, що похибки кутових та лінійних

вимірювань однаково впливають на похиб-

ку М положення кінцевої точки ходу. Але

під час вимірювання ліній світловіддале-

мірами вплив похибок лінійних вимірю-

вань значно зменшується. Тому в розрахун-

ках точності слід враховувати не принцип

однакових впливів, а фактичне спів-

відношення Q -

/т, , де т„ і m

- сер.

кв. поперечна і поздовжня похибки ходу.

Значення Q можуть досягати 5 і навіть 10

одиниць. З урахуванням Q формули для

граничних сумарної випадкової похибки

Д/3

8И11

та для окремого джерела похибок

Д/З

ш||1

у виміряному куті матимуть такий

вигляд

43, вип.2

tJI + Q'

Tyjl + Q

Відповідно формули для сер. кв. похибок

за ймовірності р = 0,95 мають такий ви-

гляд:

0 v

ГВИП.2.

2 Т

Ршш. - 9

&ИП.

І г т/ , .

2Ty]l + Q

и + 3

Для обчислення сумарного впливу систе-

матичних похибок на кожний кут слід ко-

ристуватись формулою

2 PQ

^сисг =

T(n + l)Jl + Q

Допуски на окреме джерело похибок сві-

тловіддалемірних вимірювань випадково-

го m

чи систематичного

Д5

С]1СТ

характеру

обчислюються за формулами:

т<

2Т

7бnyJ\ + Q

2 ,

[5]

Т-/бп-\]\ + Q

•

Значення Q можна обчислити за формулою

Пір

Q =

-m

ил"

KM.

0,64 M

,MM

У наведених формулах T-знаменник від-

носної нев'язки; S

і п

- довжина і кількість

сторін ходу; р = 206265", нір і m

- сер. кв.

похибки вимірювання кута і сторони. В

обчисленнях точності вигідними є варіан-

Розрахунок червоних ліній

526

ти з великими значеннями Q, бо, як пока-

зали дослідження, при цьому ламані ходи

значно точніші від витягнутих такої ж

довжини. І в розумінні точності визначен-

ня дирекційних кутів сторін великі спів-

відношення Q є бажаними і найкращими.

Тому попередню оцінку точності ходів до-

вільної форми треба зводити до оцінки

еквівалентного витягнутого ходу, а вста-

новлення оптимальних допусків на джере-

ла похибок кутових і лінійних вимірювань

сучасної світловіддалемірної полігонометрії

певного класу (розряду) доцільно обчис-

лювати для слабшого витягнутого ходу з

урахуванням Q. Запас точності, що ство-

рюється у світловіддалемірних вимірюван-

нях, можна реалізувати для збільшення

кількості п сторін ходу (і деякою мірою

периметра),використовуючи формулу

_ \2М

-Ът\ [S]

12p

+mj[Sf •

РОЗРАХУНОК ЧЕРВОНИХ ЛІНІЙ

(ра-

счет

красных

линий;

calculation of red

lines;

Durchrechnung f der Baufluchtlinien f pl):

процес визначення координат точок на лі-

нії обмеження забудови - червоної лінії.

Вихідним матеріалом є план червоних лі-

ній м-бів 1:2000-1:5000. Р. ч. л. можна

виконати графічним, аналітичним і ком-

бінованим способами. У графічному спо-

собі положення червоної лінії на плані

відносно осей координатні Yвизначають

за допомогою вимірювача та масштабної

лінійки. Цей спосіб рекомендують засто-

совувати на стадії підготовчих робіт. В ана-

літичному способі координати рогів буді-

вель визначають за матеріалами детально-

го знімання (знімання фасадів будівель) або

спеціально прокладених теодолітних ходів.

За координатами опорних будівель (розта-

шованих на рогах площ, вулиць, кварталів

тощо), розв'язуючи обернену геодезичну

задачу, визначають довжину та дирекцій-

ний кут напряму червоної лінії. Комбіно-

ваний спосіб поєднує елементи графічно-

го та аналітичного способів. 7.

РОЗРИВ {разрыв; cracking; Rifi т): зага-

льна назва багатьох видів тектонічних

порушень, які супроводжуються перемі-

щенням розірваних частин геологічних тіл

одного відносно іншого. 4.

РОЗТЯГ {растяжение; tension; Ausdeh-

nung f): деформація тіла під впливом

прикладених зовнішніх сил, спрямованих

на його розтягнення. Встановлено, що Р.

призматичного стрижня є причиною збіль-

шення його довжини і зменшення попере-

чних розмірів. У фотограмметричних та

геодезичних приладах великих зовнішніх

навантажень немає, тому такі види дефор-

мацій майже не розглядаються. 8.

РОЗФОКУСУВАННЯ {расфокусировка;

defocusing; Missfokusierung f): зміщення

об'єктива під час його дослідження на ко-

ліматорі для визначення положення пло-

щини найкращого зображення. Деколи для

вибору площини найкращого зображення

після виконання серії випробувань зміщу-

ють міру на коліматорі на величину

зале-

жно від зміщення об'єктива на величину

S =0,1-0,01 мм:

l=(.f'/f)

де /'- фокусна віддаль об'єктива коліма-

тора;/- фокусна віддаль досліджуваного

об'єктива фотокамери. З усіх серій знім-

ків найкращими будуть ті, які дають мак-

симальну роздільну здатність, що й визна-

чає положення площини найкращого зо-

браження. 8.

РОЗЧИН СВІТЛОЧУТЛИВИЙ (свето-

чувствительный раствор; light-sensitive

solution; lichtempfindliche Losungf): вико-

ристовують у картоскладанні для вигото-

влення голубих копій. Його можна

отримати як суміш двох окремих розчинів

за рецептами Головіна або Подяпольсько-

го. За Головіним:

1 -й

розчин: аміакове ли-

моннокисле залізо -10 г, вода - 50 см

; 2-

й розчин: червона кров'яна сіль -8 г, вода

- 50 см

. За Подяпольським: 1-й розчин:

подвійний щавлевокислий окис заліза і ка-

лію - ЗО г, вода - 1000 г; 2-й розчин: чер-

вона кров'яна сіль -30 г, вода -1000

г.

Роз-

чин фільтрують окремо і змішують одна-

Рудий P. М.

527

кові частки в темній кімнаті приблизно за

добу перед нанесенням світлочутливого

шару на папір. Хемічні складники для

розчинів треба брати свіжі й чисті, тоді

отримують якісний рисунок на голубих

копіях. 5.

РУДИЙ РОМАН МИХАЙЛОВИЧ

(1.06.1944). Закінчив геодезичний факуль-

тет Львівського політехн. ін-ту (1965) за

спеціальністю „Аерофотогеодезія". Захи-

стив кандидатську (1976), докторську

(2000) дисертації. Доц.(1980), зав. (з 2000)

кафедри інженерної геодезії (з 2000), де-

кан інженерно-екологічного факультету

Івано-Франківського національного ун-ту

нафти і газу (1998). Автор майже 50 нау-

кових праць, серед них посібника „При-

кладна фотограмметрія", трьох авторських

свідоцтв та одного патенту. Основний на-

уковий напрям - дослідження рельєфу зем-

ної поверхні.

РУЛЕТКА ВИМІРНА (измерительная ру-

летка; tape-measure; Mefiband п)\ 1) стрі-

чка зі штриховою шкалою, обладнана

змотувальним пристроєм, призначена для

вимірювання ліній безпосереднім відкла-

данням; 2) р. в. електронна, що працює на

принципі дифузного світловіддалемі-

ра. 14.

РУМБ (румб; bearing)', гострий горизон-

тальний кут г між ближчим кінцем мери-

діана (північним або південним) або осі

абсцис і напрямом на предмет.

пи

Розрізняють Р. істинні, магнетні та дирек-

ційні (застаріла назва-табличні). Р. істин-

ні відлічують від істинного меридіана;

магнетні - від магнетного, дирекційні - від

напряму осі абсцис або лінії, паралельної

до неї. Перед числовим значенням Р. вка-

зують його напрям відносно сторін світу.

Зв'язок між азимутами А (дирекційними

кутами) і Р. подано в табл. 12.

Номер

чверті

Азимут

Л, або

дирекційний

кут

Румби

0-90°

Пн С: г =

90-180°

Пд С: г=

180°-А

III

180-270°

ПдЗ: г = А- 180°

270-360°

Пн3:

.360°-А

РУСЛО РІЧКИ (русло реки; river-bed;

Flufibett

п):

див. Долина річкова. 4.

РУХ ГІПЕРБОЛІЧНИЙ (гиперболичес-

кое

движение;

hyperbolic

motion;

Hyperbel-

bewegung f): pyx природного або штучно-

го небесного тіла по орбіті гіперболіч-

ній, під час якого воно може віддалитися

від свого центра притягання на необмеже-

ну відстань. 9.

РУХ ЕЛІПТИЧНИЙ (эллиптическое

движение; movement of Earth's crust; ellip-

tischeBewegungf):рух небесних тіл не-

збурений, що відбувається по орбіті

еліптичній. Рух планет, їх природних і

штучних супутників відбувається по орбі-

тах, близьких до еліптичних. Тому Р. е.

використовується в астродинаміці і в кос-

мічній геодезії як перше наближення для

обчислень і досліджень реального руху

ШСЗ. 9.

РУХ ЗЕМНОЇ КОРИ (движение земной

коры; movement of earth's crust; Bewegung

f der Erdrinde f): зумовлений: ендогенни-

ми процесами, які відбуваються в надрах

планети і призводять до тектонічних зсу-

вів вікового або сейсмічного характеру;

зміною сил притягання небесних тіл, уна-

слідок чого виникають періодичні припли-

вні коливання і зміни стану атмосфери та

гідросфери; діяльністю людини, пов'яза-

ної з деформівними процесами в окремих

районах на поверхні Землі під час виконан-

ня гірничих робіт (випомповування ґрун-

тових вод, нафти, газу, підземних виробок,

Рух коловий

528

будівницва водосховищ тощо). Р. з. к. ви-

вчають різними методами: астрономо-

геодезичним, океанографічним, гравімет-

ричним та ін. Для вивчення вертикальних

Р. з. к. використовують метод повторного

геометричного нівелювання. 7.

РУХ КОЛОВИЙ (круговое движение;

circular motion; Kreisbewegungf): рух не-

бесних тіл незбурений, що відбуваєть-

ся по орбіті коловій. 9.

РУХ МІСЯЦЯ ВИДНИЙ (видимое

движение Луны; apparent movement of

the

Moon; sichbare Mondbewegung f): рух Мі-

сяця по геоцентричній орбіті, пов'язаний

з інтервалом часу - місяцем. Залежно від

способу визначення розрізняють такі міся-

ці: зоряний або сидеричний - проміжок

часу, що дорівнює одному повному оберту

Місяця навколо Землі відносно фіксова-

ного напряму на одну й ту ж зорю:

зор.

місяць = 27,3216614 сер. соняч. діб. Тро-

пічний - проміжок часу між двома послі-

довними проходженнями центра Місяця

через точку весняного рівнодення:

троп,

лисяць = 27,3215821 сер. соняч. доби. Ано-

малістичний - проміжок часу між двома

послідовними проходженнями центра Мі-

сяця через перигей його орбіти: 1 аном.

місяць = 27,5545509 сер. соняч. діб. Сино-

дичний - проміжок часу між двома по-

слідовними однойменними фазами Міся-

ця:

1 синод, лисяць

= 29,5305887 сер. соняч.

діб.Драконічний - проміжок часу між дво-

ма послідовними проходженнями центра

Місяця через висхідний вузол його орбіти

на екліптиці:

dp.

лисяць

= 27,2122204 сер.

соняч. діб. 18.

РУХ НЕБЕСНИХ ТІЛ ЗБУРЕНИЙ (воз-

мущенное движение небесных тел; per-

turbed motion of celestial bodies; Storungs-

bewegung f der Himmelskdrper m pl): уточ-

нена, порівняно з рухом небесних тіл

незбуреним, модель, в якій, крім основ-

ної сили - ньютонівської взаємодії притя-

гуючого (напр., планета) та притягувано-

го (супутник) НТ, - береться до уваги дія

ще хоча б однієї додаткової сили. У випад-

ку ПІНТ Землі додаткові сили зумовлені

відхиленням будови планети від кулі з

рівномірним розподілом внутрішніх мас,

притяганням НТ масою земної атмосфери,

Місяцем, Сонцем, опором рухові НТ вер-

хніх шарів атмосфери, тиском сонячних

променів на його поверхню тощо. Ці сили

зумовлюють у русі НТ неперервно або

періодично діючі прискорення, значно мен-

ші, ніж викликане основною, ньютонівсь-

кою силою. Вони не змінюють якісну кар-

тину руху, лише вносять у нього збурення

- відхиляють траєкторію НТ від його

обчисленої незбуреної орбіти. їх наз. збу-

рювальними силами, а зумовлені ними

прискорення - збурювальними приско-

реннями. Рівняння

Р.

н. т. з. записують по-

різному. Напр., через збурювальне при-

скорення в інерціальній системі координат

Oxyz система диференціяльних рівнянь

збуреного руху має такий вигляд:

/dt

+ H'Xjj г

= w

деу= 1,2,3,^-параметр планети гра-

вітаційний; r-радіус-вектор геоце-

нтричний НТ;

- відповідна складова

суми збурювальних прискорень. Системи

рівнянь збуреного руху розв'язуються на-

ближеними методами аналітичного та

чисельного інтегрування. Визначена з їх

урахуванням траєкторія руху НТ - збуре-

на траєкторія -

просторовою кривою, яку

можна апроксимувати кривою другого

порядку, тобто незбуреною орбітою, з не-

перервно повільно змінними елемента-

ми орбіти - збуреними елементами. В

одному з основних аналітичних методів

теорії Р. н. т. з. - у методі оскулюючої ор-

біти (миттєвої незбуреної орбіти, що має

одну спільну точку зі збуреною) заміню-

ються невідомі і в рівняннях руху замість

швидких змінних - координат

х-

та похід-

них dxjjdt - фігурують повільні - елемен-

ти орбіти. Визначивши інтегруванням

системи шести диференціаяльних рівнянь

руху збурені елементи на певний момент

часу t

можна за відомими формулами

незбуреного руху обчислити (тільки на мо-

мент t

{

) координати, швидкість, прискорен-

Рух небесних..

529

ня НТ. Для обчислення цих же величин на

будь-який інший момент t

треба спершу

знайти нові значення елементів орбіти на

. Що більшу кількість збурювальних сил

вдасться включити до розв'язку, то ближ-

чою до реальної буде отримана модель

збуреного руху. 9.

РУХ НЕБЕСНИХ ТІЛ НЕЗБУРЕНИЙ

(невозмущенное движение небесных тел;

unperturbed motion of celestial bodies;

Unstdrungsbewegung fder Himmelskotper

pi): pyx одного НТ відносно іншого (пла-

нети навколо Сонця, супутника навколо

планети тощо), що має зазвичай значно бі-

льшу масу, під дією лише однієї сили - їх

взаємного притягання, яка описується за-

коном всесвітнього тяжіння. При цьому

обидва тіла розглядаються як точки ма-

теріальні, або як кулі з рівномірним роз-

поділом мас за густиною (куля і матеріа-

льна точка з однаковими масами мають од-

наковий гравітаційний потенціял). Теорія

обчислення незбуреного руху наз. у н

е б

е -

с ній механіці також задачею двох тіл.

В астродинаміці та геодезії косміч-

ній найчастіше розглядається обмежена,

або відносна, задача двох тіл - це незбуре-

ний рух ПІНТ відносно планети як неру-

хомого центра притягання. При цьому пла-

нета (притягуюче небесне тіло) має значно

більшу масу, ніж ШНТ (притягуване тіло),

тому масою ШНТ здебільшого можна зне-

хтувати. У такій найпростішій моделі рух

ШНТ відбувається строго за законами Ке-

плера, тому його ще наз. кеплерівським,

або кеплеровим. Система диференціальних

рівнянь кеплерівського руху

Xjldt

-pxjlг

деу'= 1, 2, 3,

/л

- па-

раметр планети гравітаційний,г-

радіус-вектор геоцентричний ШНТ,

має, на відміну від руху НТ збуреного, скі-

нченний розв'язок і дає систему формул

для обчислення координат

та швидкості

ШНТ в інерціальній системі Oxyz на певні

моменти часу t. Траєкторія кеплерівського

руху наз. незбуреною, або кеплерівського

орбітою. Вона має форму кривої другого

порядку, в одному з фокусів якої міститься

центр притягання. Розташування орбіти в

(9 745-1

просторі, її форму і розміри визначають

елементи орбіти - шість незалежних

один від одного та від часу параметрів. 9.

РУХ ПАРАБОЛІЧНИЙ (параболическое

движение; parabolic motion; Parabelbewe-

gungf): pyx НТ (комети, космічного апара-

та) відносно центрального притягуючого

тіла (планети), який відбувається по орбі-

ті параболічній. Під час Р. п. геоцентрич-

ний радіус-вектор орбітального тіла непе-

рервно змінюється і може необмежено зро-

стати. Р. п. використовується в астродина-

міці та в космічній геодезії як перше на-

ближення при розгляді реального руху де-

яких космічних апаратів. (Див. Швид-

кість параболічна). 9.

РУХ ПОЛЮСА ЗЕМЛІ (движение полю-

са Земли; Earth's polar motion; Bewegung f

der Polerde f): зміщення (вікові та періоди-

чні) на земній поверхні точки перетину осі

обертання Землі з її поверхнею. Віковий

Р. п. 3. це систематичне зміщення полюса

обертання в певному напрямі на земній по-

верхні. Положення полюса визначають зі

спеціальних спостережень. Періодичний

Р. п. 3. є наслідком незбіжності осі інерції

Землі з віссю її обертання та процесів пе-

реміщення атмосферних мас. Період тако-

го руху 305 діб (ейлерів період) уперше те-

оретично визначив Ейлер (1707-83). Він

трактував Землю як абсолютно тверде ті-

ло та вивів рівняння руху для такого тіла.

Пізніше ці висновки Ейлера перевірив Ча-

ндлер (1846-1913) на основі аналізу аст-

рономічних спостережень і з'ясував, що

період коливань становить близько 14 мі-

сяців (чандлерівський період). Збільшен-

ня теоретично встановленого періоду поясю-

ється відхиленням реальної Землі від аб-

солютно твердого тіла. Відомі й коротші

періоди

Р.

п. 3. (годинні, добові, сезонні то-

що). Величина періодичних складових

Р. п. 3. не виходить за межі квадрата зі сто-

роною 25-30 м. Оскільки полюс інерції не

збігається з полюсом обертання, то, певна

річ, це позначається і на координатах то-

чок земної поверхні, що визначаються за

спостереженнями штучних чи природних

НТ. Враховується Р. п. 3. через парамет-

ри орієнтації Землі. 18.