Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Рентгенографія

490 Р

репу зменшують зміною збільшення об'єк-

тива мікрометра. Якщо значення рену до-

датне, потрібно зменшити віддаль між лі-

нзами мікроскопа і площиною поділок лі-

мба, а при від'ємному - збільшити її. 13.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ (рентгенография;

roentgenography; Rontgenographie f): вид

фотографічного знімання за допомогою

рентгенівських променів. Використовують

у медицині для діагностики захворювань,

у дефектоскопії для перевірки якості ви-

робів. 3.

РЕПЕР (репер; bench mark; Hdhenpunkt т,

Nivellementszeichen п, Bolzen т): франц.

rep'ere - мітка, карб, позначка - знак ні-

велірний геодезичної мережі, висота яко-

го відома з нівелювання. 14.

РЕПЕР БУДІВЕЛЬНИЙ (строительный

репер; building elevation bench mark; Bau-

bolzen

in):

репер, на будівельному майдан-

чику висоту якого зазвичай обчислюють у

Балтійській системі висот.

Р.

б. використо-

вують тільки під час будівельних

робіт. Р.

б.

- залізобетонний пілон, який закладають

у грунт на глибину 1,2-1,5 м. Часто

Р.

б. су-

міщають з пунктом закріплення основних

розмічувальних осей. Деколи його закла-

дають у стіни капітальних споруд як ре-

пер стінний. 7.

РЕПЕР ГЛИБИННИЙ (глубинныйрепер;

deep mark; unterirdischerNivellementstein m):

репер, закладений на значну глибину в

стійкі ґрунти, відносно якого визначають

висоти марок осідних. Конструкції

Р.

г. мо-

жуть бути різні, напр., Р. г. для закладання

у глинястих ґрунтах, Р. г. для районів віч-

ної мерзлоти, Р. г. біметалевий тощо. 7.

РЕПЕР ҐРУНТОВИЙ (репер грунтовый;

ground elevation bench mark (monument);

Nivellementszeichen n): репер, виготовле-

ний із залізобетонного пілона (розміри по-

дані на рис.) чи азбоцементної труби діа-

метром 14-16 см, заповненої бетоном, чи

металевої труби, що вмонтовані у бетон-

ний моноліт. У верхньому кінці репера

вмонтована марка центра геодезич-

ного пункту. Там, де скельні породи ви-

ходять на денну поверхню,

Р. г.

- марка за-

бетонована безпосередньо у скелі. 14.

РЕПЕР-ПАЛЯ (репер-свая; elevation

bench mark-pile; Nivellementpfahl m): ре-

пер, основний елемент якого - залізобе-

тонна паля заводського виготовлення. Пере-

різ Р.-п. може бути від 20X20 до 40X40 см, а

довжина 3-24 м. Довжину Р.-п. І вибира-

ють залежно від глибини h промерзання

ґрунту і в загальному випадку визначають:

І = 3,5h. Р.-п. забивають механічним або па-

роповітряним молотом, дизель - молотом,

вібромолотом або іншим агрегатом. Відхи-

лення Р-п. від вертикалі допускається не

більше 1/100 її довжини. Верхній кінець

Р-п. обладнується головкою сферичної

форми і поміщається у спеціальний огля-

довий колодязь. 7.

РЕПЕР РОБОЧИЙ (рабочий репер; tem-

porary elevation bench mark; zeitweiliger Ho-

henpunkt m): тимчасовий репер, який за-

Репер стінний

491

кладають у ґрунті або на стінах споруд під

час тимчасових робіт або в перервах під

час прокладання нівелірного ходу. 7.

РЕПЕР СТІННИЙ (стенной репер; wall

elevation bench mark; Mauerbolzen m): ре-

пер, закладений у стінах споруд та у пря-

мовисних стінах виходів скельних порід.

На торці Р. с. подана абревіатура організа-

ції, що виконує роботи, а внизу його но-

мер. Зверху на головці репера є виступ для

встановлення рейки. Деколи Р. с. заклада-

ли разом з маркою стінною. 14.

розпізнавальний стовп

Розріз по Л-Б

Вигляд зверху

Загальний вигляд

<а

РЕПЕР ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ (фун-

даментальный репер; fundamental elevation

bench mark; Prazisionsnivellementbolzen пї):

репер, як залізобетонний моноліт у вигляді

чотиригранної зрізаної піраміди, що є

одним цілим з бетонною плитою. Глибина

закладання Р. ф. має бути така, щоб його

основа була на

м глибше межі найбільшо-

го промерзання, але не менше 2,5 м від по-

верхні землі. Марку Р. ф. найчастіше виго-

товляють із слабо окислюваного металу

(бронзи, нержавіючої сталі тощо) і закла-

дають у плиту та верхню грань моноліту. 16.

РЕТУШУВАННЯ (ретуширование; re-

touching; Uberarbeitung /, Retousche f):

виправлення зображення (малюнків, фо-

тознімків тощо) промальовуванням їх від-

повідним олівцем чи фарбами, зішкрябу-

ванням або хемічною обробкою окремих

ділянок зображення. Про Р. у поліграфії

див. Ретушування негативів. 5.

РЕТУШУВАННЯ НЕГАТИВІВ (рету-

ширование негативов; negative retouching;

Negativsretousche f): виробничий процес у

поліграфії, що зводиться до виправлення

негативів (діапозитивів), призначених для

виготовлення друкарських форм. Роз-

різняють: технічне і розчленоване Р. н.

Технічне - полягає в усуненні дефектів

негативів, тобто в усуненні всього, що є на

негативі, але чого нема на оригіналі, з яко-

го зроблено негатив. Розчленоване - зво-

диться до того, що на негативі, призначе-

ному для певного конкретного кольору,

зафарбовується штрихове навантаження

інших кольорів, тобто на негативі зали-

Референц-еліпсоїд

492

шають тільки штрихове зображення одно-

го конкретного кольору. Основою для та-

кого ретушування є макети розчлено-

ваного ретушування. Ретушерне за-

фарбування негативів виконують вручну на

просвіт за допомогою пензликів і ретушер-

ної фарби. 5.

РЕФЕРЕНЦ-ЕЛІПСОЇД (референц-

эллипсоид; reference-ellipsoid; Referenzellip-

soidn): див. Еліпсоїд земний. 17.

РЕФРАКТОМЕТР (рефрактометр; ref-

ractometer; Refraktionsmesser т): прилад

для визначення показника заломлення сві-

тла. їх робота грунтується на залежності

резонансної частоти резонатора від показ-

ника заломлення повітря, яким заповнений

резонатор.

Р.

складається з двох однакових

резонаторів, один з яких герметично закри-

тий, а другий наповнений повітрям. Тому

резонансні (власні) частоти резонаторів

різні. На резонатори подають однакову ча-

стотно-модульовану напругу. Під її впли-

вом у резонаторах збуджуються коливан-

ня. їх потужність найбільша тоді, коли ча-

стота прикладеної напруги дорівнює резо-

нансній частоті резонатора. Максимальні

потужності коливань у резонаторах спосте-

рігаються на різних частотах. Закон час-

тотної модуляції напруги є лінійним, а змі-

на частоти за один період модуляції зав-

жди більша від можливої різниці резо-

нансних частот резонаторів. Тому за про-

міжком часу між моментами, коли потуж-

ність коливань у герметично закритому і

наповненому повітрям резонаторах макси-

мальна, можна визначити різницю їх резо-

нансних частот, а також показник залом-

лення повітря в резонаторі. За допомогою

Р. визначають показник заломлення повіт-

ря для радіохвиль з точністю 10~

-10~

Перші Р. (1950-53) створили Крейн та Бі-

рнбаум у США . Р. наз. також світловід-

далеміридвохвильові,бо вони не тіль-

ки вимірюють довжини ліній, але також

визначають середньоінтеґральне значення

показника заломлення повітря вздовж

світлового променя між приймопередава-

чем і відбивачем. 13.

РЕФРАКТОМЕТР ГЕОДЕЗИЧНИЙ

(геодезический рефрактометр; geodetic

refractometer; geodatischer Refraktionsme-

sser

пі):

рефрактометр, що застосовуєть-

ся в геодезичних вимірюваннях. 14.

РЕФРАКЦІЇ АТМОСФЕРНОЇ МЕТО-

ДИ ВИЗНАЧЕННЯ (рефракции атмо-

сферной методы определения; methods of

determination of atmospheric refraction; Bes-

timmungsmethodenfpl der atmospharischen

Refraktionf): поділяють на: метеорологіч-

ні, геодезичні, дисперсійні та за коливан-

нями зображень.

Метеорологічні

- кут рефракції вер-

тикальної г

обчислюють за метеороло-

гічними параметрами, виміряними вздовж

траси спостереження. Визначити всі па-

раметри взовж проходження променя на

момент спостереження майже неможливо,

їх здебільшого визначають у пунктах спо-

стереження, і за ними моделюють атмос-

феру.

Р dT

іі'= 8,13-3-5(0,0342+—)

Т dh

або /-;=<+8,13 4-S-T»

Т h

де

г"

- кут нормальної рефракції в „норма-

льній атмосфері", коли градієнт темпе-

ратури вертикальний у

= -0,0098°/м;

с - аномальна частина вертикального

градієнта температури на висоті 1 м над

підстильною поверхнею (різниця між ви-

міряним і сухоадіабатичним градієнтами);

/if - висота еквівалентна і обчислю-

ється як:

А*

= 198,14р-5

(км)

=2,65'5

(кмЬ

Р - атмосферний тиск, мм. рт. ст., Т - те-

мпература за шкалою Кельвіна,

S—

віддаль

до точки спостереження, dT/dh - верти-

кальний градієнт температури.

Геодезичні

кут або коефіцієнт земної

рефракції вертикальної визначають за

даними спеціальних геодезичних спосте-

режень. До них належать такі методи:

а) рефракційних співвідношень; викорис-

товують рефракційне співвідношення q

Рефракції атмосферної..

493 Р

аномальних частин рефракцій для визна-

чення їх часткових значень:

rt2

7.Й

9 =

_ 'яі _ -Ч

Sfoh

а 2

^Лі—w/'

с2

J і в

У першому наближенні q приймають, як

відношення висот еквівалентних'.

Sі с, h

А;, '

Використовуючи флуктуації ст^ зенітних

відстаней або флуктуації кутів приходу а"

коефіцієнт рефракційного співвідношення

обчислюють за формулою

?У

і в

для одночасних двосторонніх спостере-

жень для нестійкої стратифікації реко-

мендують застосовувати

= o

72-

б) рефракційного базису, під час спосте-

режень, використовуючи лінію з відомим

значенням вертикальної рефракції, ви-

значають значення рефракції для інших

напрямів: r"= r^+q{r"-r"

), де г

- кут

рефракції еталонного напряму; г

та г

не

кути нормальної рефракції шуканого і

еталонного напрямів, які обчислюють за

формулами:

~ Z

- Z

Для першого наближення можна прийня-

ти, що кути рефракцій для кожного напряму

однакові і дорівнюють середньому, або поло-

вині повною кута рефракції: і'"

ер

= (г"+ г

')/2 .

Використовуючи коефіцієнт рефракційно-

го співвідношення, обчислюють часткові

кути:

1 -

сер

-о.

- £Г

сер

'1 ,

се

•^V -г")

, \

сер

'її' .

q +1

в) вертикального базису, під час спосте-

режень визначають різницю вертикальних

рефракцій:

r"-r

=P-(Z

-Z

Внутрішній кут /3 обчислюють за відоми-

ми довжинами D, та £>

Д° спостережува-

ної точки і значенням вертикального бази-

су Ь:

' -Ь)

COS Р

• п

sin

В =

—

(Ді +Р

г-

2 D

sinZ

sinZ,

Л 2

За виміряною різницею рефракцій та ко-

фіцієнтом рефракційного співвідношення

визначають часткові значення рефракції:

г, =

г+

-Д г

-1

= 198,14^5,,

(ni)

;

С = 198,14 ^S

e(KM)

Під час двосторонніх спостережень

часткові кути вертикальних рефракцій

знаходять поділом повного кута рефрак-

ції, який обчислюють за результатами

спостережень зенітних відстаней:

(r'+/-

*) = 180°-Z

S о"

Р' — " "ГТ [(А + '2 ) -

('1

+ '2 )]

+ "2

Ку О

1 А "

+ Аг

q-1

Дисперсійний метод

- грунтується на за-

лежності показника заломлення повітря від

довжини хвилі променя. На цій залежнос-

ті були створені прилади, що отримали на-

зву рефрактометри. Використання оптич-

них променів різної довжини хвилі вздовж

лінії спостереження дає змогу визначити

різницю кутів заломлення і за функціона-

льною залежністю обчислити кут рефрак-

ції для білого світла.

Рефракційне поле

494

Метод визначення вертикальної рефрак-

ції за коливаннями зображень

викорис-

товує досягнення статистичної фізики та

фізики атмосфери. Б. М. Джуман запропо-

нував використати максимальну ампліту-

ду коливань зображень А

тах

для обчислен-

ня кута вертикальної рефракції:

г'=г;+о,о5л,;

ах

і72

h.)

Використовуючи середньоквадратичні

флуктуації кутів приходу, або зенітних

відстаней, кут рефракції для нестійкої

стратифікації атмосфери обчислюють за

формулою

г"-0Л7а

iW •

Основним чинником, який впливає на змі-

ну показника заломлення в атмосфері є змі-

на температури повітря вздовж напрямку

поширення променя. Показник заломлен-

ня для довжин хвиль оптичного діапазону

Я = 0,6 мкм для стандартних умов виража-

ють залежністю

/і =

78,87 •

10"

- ОД

-),

Т Р '

а зміну показника заломлення з висотою

" =-78,87-10~

4-(0,032

—) + dh

РЕФРАКЦІЙНЕ ПОЛЕ {рефракционное

поле; refraction field; Refraktionsfeld п):

просторовий розподіл показника п залом-

лення повітря. У реальній атмосфері п(Х, Y,

const, що зумовлює непрямолінійність

поширення електромагнетних хвиль (ЕМХ)

- викривлення променя - рефракцію і не-

рівномірність (не однакову швидкість) по-

ширення ЕМХ. Згідно з хвильовою теорією

поширення ЕМХ показник заломлення ви-

значають як відношення швидкостей роз-

повсюдження ЕМХ у вакуумі с

і в певному

середовищі (атмосфері) с. п =

c<Jc.

Світло

поширюється між двома точками най-

коротшим оптичним шляхом, тобто таким,

на який затрачується найменше часу (прин-

цип Ферма).

в в

jnds

\dt

У теорії рефракції використовують абсо-

лютний показник заломлення, який за

теорією Максвелла: п =

-УЁ/7,

де Є і /і - ді-

електрична і магнетна проникність, які

характеризують взаємодію випромінюван-

ня з середовищем. Для повітря записують:

Звичайно замість показника зало-

млення використовують індекс заломлен-

ня: N-(n- 1)-10

+10,41-10"

Аг (Т—- — - 0,0342)

edh dh

Перший член рівняння описує залежність

показника заломлення від градієнта

температури dTIdh, а другий

—

від зміни

вологості е.

РЕФРАКЦІЯ {рефракция; refraction; Ref-

raktion f): лат. refractus - заломлений. Змі-

на напрямку поширення хвилі в неодно-

рідному середовищі зумовлена залежністю

фазової швидкості хвилі від координат.

Візирний промінь, проходячи шлях від

візирної цілі до приладу, перетинає неод-

норідні за густиною і вологістю шари по-

вітря і заломлюється. У геодезичних ви-

мірюваннях непрямолінійність потиран-

ня світлового променя в атмосфері впли-

ває на вимірювання зенітних віддалей (ку-

тів нахилу), горизонтальних кутів, переви-

щень. На вимірювання довжин ліній світ-

ло- та радіовіддалемірами впливає як не-

прямолінійність, так і нерівномірність (змі-

на швидкості) розповсюдження електро-

магнетних хвиль (ЕМХ).

Залежно від виду ЕМХ рефракцію поділя-

ють на радіофізичну та оптичну.

Траєкторія поширення ЕМХ від джерела

до приймача є просторовою кривою.

Проекції цієї кривої на горизонтальну і

вертикальну площини є горизонтальною

(ібоковою) і вертикальною складовими

рефракції. Зміна густини атмосфери з ви-

сотою зумовлює рефракцію вертика-

льну. Рефракція горизонтальна зу-

мовлена горизонтальним градієнтом густи-

Рефракція астрономічна

495 Р

ни, хоча цей градієнт частково залежить від

вертикального.

Залежно від того, де перебувають спосте-

режуваний предмет та спостерігач (при-

ймач випромінювання), розрізняють такі

види Р:

астрономічна - джерело випромінювання

розташоване за межами атмосфери на ве-

ликій віддалі від Землі (зорі та небесні ті-

ла), а приймач на поверхні Землі;

супутникова - джерело випромінювання

розташоване у високих шарах атмосфери

або недалеко за її межами, а приймач - на

поверхні Землі;

земна - джерело випромінювання розта-

шоване в межах атмосфери, а приймач -

на поверхні Землі;

геодезична

—

джерело випромінювання і

приймач розташовані на поверхні Землі;

фотограмметрична - джерело випромі-

нювання міститься в межах атмосфери, а

приймач - в атмосфері, або за її межами;

космічна - промінь проходить атмосфери

інших планет;

локальна

—

рефракція зумовлена різкими

змінами показника заломлення поблизу

приймача.

Найкращими для спостережень вважають

періоди спокійних зображень (періоди,

близькі до нейтральної стратифікації

атмосфери). 14.

РЕФРАКЦІЯ АСТРОНОМІЧНА (астро-

номическая рефракция; astronomical ref-

raction; astronomische Refrakktion J): див.

Астрономічні редукції, рефракція. 10.

РЕФРАКЦІЯ ВЕРТИКАЛЬНА (верти-

кальная рефракция; vertical refraction; ver-

tikale Refraktion f): рефракція, що вимі-

рюється кутом у вертикальній площині між

дотичною до візирного променя у точці

спостережень і хордою, яка з'єднує цю то-

чку і предмет, що спостерігають. Розріз-

няють Р. в. геодезичну (земну), коли світ-

ловий промінь проходить у межах призе-

много шару атмосфери, та астрономічну,

коли промінь світла, який іде від косміч-

ного тіла, проходить крізь товщу земної

атмосфери. Кут рефракції г (наз. ще ку-

том земного заломлення) пропорційний

віддалі S до предмета, який спостерігають,

а саме:

r" =

p"jlR, де k - коефіцієнт

земної рефракції, який переважно

беруть 0,14 для світлових і 0,25 - для ра-

діопроменів; R - радіус Землі, який з до-

статньою точністю можна прийняти

6371 км; р' = 206265'.

У геодезичних роботах поправку за Р. в.

здебільшого враховують у різницях висот

точок, що визначається нівелюванням

тригонометричним. Астрономічна

рефракція завжди зменшує зенітну від-

стань світила, тому виправлену за рефрак-

цію зенітну відстань світила знаходять за

формулою z =

+ р, де - виміряна зені-

тна відстань і р - рефракція. Під час точ-

них вимірювань величину р знаходять у

таблицях астрономічних щорічників.

З цих таблиць за аргументом z' вибирають

т. зв. середню рефракцію, в яку вводять по-

правку за температуру повітря і атмосфе-

рний тиск, зафіксовані під час вимірювань.

Для вимірювань невисокої точності й зе-

нітних відстаней 50-60° приблизне значен-

ня астрономічної рефракції можна знайти

за формулою р = 60,2'tg z • 16.

РЕФРАКЦІЯ ГОРИЗОНТАЛЬНА (гори-

зонтальная рефракция; lateral refraction;

horizontale Refraktion f): рефракція у

горизонтальній площині. Р. г. - горизон-

тальний кут у точці спостережень між

дотичною до візирного променя і прямо-

лінійним напрямом на візирну ціль. Його

величина залежить, від горизонтального

градієнта показника заломлення „л" ре-

фракційного поля, залежить від метеоро-

логічних чинників: температури, тиску,

вологості, вітру, сонячної радіації, а також

часу доби і року, характеру підстильної

поверхні та ін. кліматичних і характерних

особливостей місцевості. У геодезичних

мережах, розташованих на природному

ландшафті,

Р. г.

дорівнює десятим часткам

кутової секунди і лише за несприятливих

умов може досягти кількох секунд. Біль-

ше спотворює Р. г. виміри кутів на забу-

Рефракція електрооптична

496 р

дованих територіях, особливо в міській

полігонометрії, коли її сторони розташо-

вані поблизу будинків. Тут Р. г. може до-

рівнювати секунди, а в екстремальних

випадках - десятки секунд. Напр., за до-

слідженнями А. С. Зюзіна, на вулиці міста

Р. г. становила ЗО', у інших дослідників до

ЗО'. Враховувати вплив Р. г. можна на ста-

дії проектування мереж, виконання куто-

вих вимірювань і врахуванням поправок

під час опрацювання результатів вимірю-

вань. Останній шлях вимагає трудомістко-

го визначення і введення поправок, тому

його доцільно застосовувати лише в астро-

номо-геодезичних та спеціальних мережах

першого класу. В інших випадках раціо-

нальніше брати до уваги рекомендації що-

до послаблення впливу Р. г. оптимальним

проектуванням геодезичної мережі з ура-

хуванням особливостей рефракційного по-

ля і вилученням рефракційно небезпечних

напрямів. Кутові вимірювання треба про-

водити у сприятливих умовах, бажано на-

весні та восени при хмарній і мінливій

погоді, в періоди доби, коли атмосфера

майже однорідна і градієнти „л" мінімаль-

ні, в різні видності тощо. Однак візирний

промінь має проходити якомога вище над

землею, рослинністю, будівлями, далі від

стін будинків. Дослідження

Р. г.

розпочали-

ся (1829) роботою відомого астронома-

геодезиста

В.

Я. Струве. Проблему вивчали

також А. Фішер, В. Йордан, А. І. Азуан, Е,-

Сокоб,Т.І. Куккамякі,В. В. Данилов, Б.Н.Ра-

бінович, А. А. Ізотов, JI. П. Пелінен,

Г.

Мо-

ріц, Н. В. Яковлев, JI. С. Юношев, Д.Ш.Мі-

хелєв та ін. Значний внесок у вивчення ці-

єї проблеми зробили і геодезисти України

Г.А. Мещеряков, А.С. Зюзін, О.Л.Остров-

ський, Л.С.Хижак, P. М. Тартачинський,

І. С. Тревого та ін. 19; 16.

РЕФРАКЦІЯ ЕЛЕКТРООПТИЧНА

(электрооптическая рефракция; optical-

electronic refraction; elektrooptische Ref-

raktionj) :рефракціяв електромагнетних

полях, що виникають у результаті діяль-

ності людини. Вплив Р. е. на результати

геодезичних вимірювань значно більший

за точність вимірювань. Виміряне на одній

станції перевищення із плечами ~50 м у

природних умовах, відрізняється на 5 мм

від виміряного в зоні дії ЛЕП 330 кВ зі

струмом 180-190 А. Лінія ~6 км, виміря-

на радіовіддалеміром РДГВ, спотворюєть-

ся на 0,5 м в електромагнетному полі ЛЕП

750, якщо сила струму -750 А. 14.

РЕФРАКЦІЯ НІВЕЛІРНА (нивелирная

рефракция; refraction levelling; Nivelle-

mentsrefraktionf): загалом за характером дії

виражає рефракцію вертикальну.

Труднощі врахування впливу Р. н. зумов-

люються тим, що візирні промені до зад-

ньої та передньої нівелірних рейок прохо-

дять у різних умовах турбулентної атмос-

фери на незначній висоті (до 3 м) над зем-

лею, і тому запропоновані багатьма до-

слідниками формули для врахування її

впливу не знайшли достатнього застосу-

вання на виробництві. Виконані останнім

часом теоретичні та експериментальні

дослідження показали, що вилучення не-

гативного впливу Р. н. при проходженні

візирних променів у турбулентній атмос-

фері можна досягти у відліках шкал ніве-

лірних рейок суміщенням кутового бісек-

тора з нижнім (у зорових трубах з оберне-

ним зображенням - верхнім) положенням

штрихів, що коливаються. 16.

РИФТ (рифт; rift)\ лінійно витягнута на

сотні кілометрів щілиноподібна або ріво-

подібна структура глибинного походжен-

ня. Ширина більшості континентальних і

океанічних рифтів 30-70 км. Р. звичайно

утворюють вузькі зони розтягу, що харак-

теризуються вулканізмом. У середині

Р.

не-

рідко наявні осьові грабени, яким відпові-

дають значні гравітаційні максимуми. 4.

РІВЕНЬ (уровень; level; Libellef): пристрій

для встановлення приладу, платформи то-

що у відповідне положення стосовно

прямовисної лінії. Р. складається з вміще-

ної у металеву оправу залютованої скля-

ної циліндричної ампули, тороїдної або

сферичної форми, наповненої етиловим

спиртом або сірчаним ефіром так, щоб

залишалася бульбашка з парів наповнюва-

Рівень води

497

ча. Внутрішня поверхня верхньої частини

ампули циліндричного Р. має тороїдну, а

сферичного - сферичну форму. У високо-

точних Р. для регулювання довжини буль-

башки роблять запасну камеру. Рівні цилі-

ндричні виготовляють шкалові і контакт-

ні. Рівні контактні поділок можуть не ма-

ти. При одній і тій же ціні поділки рів-

ня циліндричного контактні

Р.

приблиз-

но удвічі точніші від шкалових.

У геодезичних кутомірних приладах за-

стосовують

Р.:

при алідаді горизонтально-

го круга - для нівелювання приладу, тобто

для встановлення вертикальної осі обер-

тання у прямовисне положення; при алі-

даді вертикального круга

—

для утриман-

ня алідади у незмінному стані відносно

площини горизонту під час вимірювання

вертикальних кутів; при вертикальному

крузі - у деяких типах кіпрегелів; наклад-

ний, який встановлюють на цапфах гори-

зонтальної осі, - для нівелювання прила-

ду і вимірювання малих нахилів горизон-

тальної осі обертання зорової труби; рі-

вень Талькотта, який закріплюється на

горизонтальній осі обертання зорової тру-

би, - для вимірювання малих змін нахилу

труби; сферичний - для нівелювання під-

ставки приладу, рейок тощо. У сучасних

нівелірах застосовують компенсовані кон-

тактні Р. зі шкалою - для розміщення

бульбашки в одному і тому ж місці ампу-

ли. Довжина бульбашки компенсованого Р.

мало змінюється навіть при значних коли-

ваннях температури, що досягається вкла-

денням у його ампулу скляного циліндра,

внаслідок чого зменшується кількість рі-

дини в ампулі. У нівелірах деколи засто-

совують рівні реверсивні. 16.

РІВЕНЬ ВОДИ {уровень воды; water level;

Wasserstand m): висота поверхні води від-

носно деякої площини початкового відлі-

ку. 4.

РІВЕНЬ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ( геодезичес-

кий уровень; level vial; geodatische Libelle

f): рівень для визначення положення

геодезичного приладу і його окремих вуз-

лів відносно прямовисної лінії. 14.

18 "45-1

РІВЕНЬ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ

(электромеханический уровень; electro-

mechanical level; elektromechanische Libelle

f): рівень геодезичний, принцип дії яко-

го грунтується на зміні електричних пара-

метрів його елементів зі зміною нахилу де-

талі, на якій він встановлений. 14.

РІВЕНЬ КАМЕРНИЙ (камерный уро-

вень; chamber level; Kammerlibelle f, Libe-

lle fmit Scheidewand f): рівень цилінд-

ричний, в ампулі якого є камера для ре-

гулювання довжини бульбашки. 14.

РІВЕНЬ КОМПЕНСОВАНИЙ (компен-

сированный уровень; compensating level;

Libelle f mit dem Kompensator m): рівень

циліндричний зі стабілізацією довжини

бульбашки при зміні температури. 14.

РІВЕНЬ КОНТАКТНИЙ (контактный

уровень; split-bubble level; Koinzidenzlibelle

f): рівень циліндричний із системою

призм - для отримання суміщеного зобра-

ження кінців його бульбашки. 14.

РІВЕНЬ КРУГЛИЙ (круглый уровень;

circular level; Dosenlibelle f): заст. термін.

Див. Рівень сферичний. 14.

РІВЕНЬ НАКЛАДНИЙ (накладной уро-

вень; striding level; Reiterlibelle

Aufsatz-

libelle f): рівень, конструкція якого дає

змогу знімати або встановлювати його на

деталі приладу. 14.

РІВЕНЬ РЕВЕРСИВНИЙ (реверсивный

уровень; reversible level; Wendelibellef): рі-

вень циліндричний зі шкалами на двох

діаметрально протилежних боках ампу-

ли. 14.

. РІВЕНЬ РІДИННИЙ (жидкостный уро-

вень; liquid level tube; FlUssigkeitslibelle f

Libelle fmit dem Flussigkeitshorizont

m):

рі-

вень, ампула якого заповнена рідиною так,

щоб усередині залишився вільний простір

у вигляді бульбашки. 14.

РІВЕНЬ СВІТОВОГО ОКЕАНУ (уро-

вень Мирового океана; level of the world

ocean; Weltozeansniveau n): поверхня

топографічна морів і океанів, яка

формується під впливом багатьох сил, що

діють на масу води. Однією з основних сил

є сила ваги Землі, яка намагається при-

вести всі частинки води в стан спокою. 6.

Рівень сферичний

498

РІВЕНЬ СФЕРИЧНИЙ (круглыйуровень;

circular level;

Dosenlibellef): рівень рідин-

ний, внутрішня поверхня верхньої части-

ни ампули якого сферична. 14.

РІВЕНЬ ТАЛЬКОТТА (уровень Талькот-

та; talcott-level, horrebow level; Talcottli-

belle f): рівень циліндричний з гвин-

том елеваційним, призначений для

враховування малих змін нахилу зорової

труби астрономічного теодоліта і кріпить-

ся на осі обертання зорової труби. 18.

РІВЕНЬ ЦИЛІНДРИЧНИЙ (цилиндри-

ческий уровень; cylindrical level; Rohrenli-

bellef): рівень рідинний.

ц. винайшов

франц. механік М. Тевено 1662. Нарис.: N

- середина поділок ампули Р. ц. (нуль-

пункт); и

—

вісь рівня; А

—

А' - вісь

симетрії ампули; I - поділка ампули; R -

радіус кривини внутрішньої поверхні

ампули; т - ціна поділки рівня ци-

ліндричного. 14.

= 2 мм

РІВНІ ВОДИ У ВОДОСХОВИЩІ (уро-

вни воды в водохранилище; water level in a

storage pond; Wasserstand m von Wasserbe-

halter m): підпірний рівень, який утворю-

ється у водотоці чи водосховищі в резу-

льтаті підпору. Нормальний підпірний

рівень - проектний підпірний рівень вер-

хнього б'єфа, який може підтримувати в

нормальних умовах експлуатацію гідро-

споруд; рівень мертвого об'єму - найниж-

чий рівень перед греблею, до якого може

бути спрацьоване водосховище в процесі

його експлуатації; форсів (максимальний)

рівень - це підпірний рівень вище норма-

льного, що тимчасово допускається в над-

звичайних умовах експлуатації в період

пропускання багатоводних повеней і па-

водків. 4.

РІВНІВ ДОСЛІДЖЕННЯ (исследование

уровней; level investigation; Libelleprufung

f, Libelleuntersuchung J): виконують для

визначення ціни поділки рівня, якості

шліфування внутрішньої поверхні та рів-

нів чутливості. Р. д. можна виконати:

Способом Васильєва досліджують точні

рівні астрономічних теодолітів за допомо-

гою екзаменатора. Зводиться до відлі-

чування обох кінців бульбашки під час

проходження нею робочої частини. Ціну

поділки рівня, якість шліфування ампули

та вплив зовнішніх умов на результати

досліджень знаходять за результатами

зрівноваження способом найменших

квадратів опрацьованих спостережень.

Способом Комстока рівні досліджують за

відсутності екзаменатора, а також тоді, ко-

ли температура повітря під час спостере-

жень значно (більше ніж на 15°) відрізня-

ється від температури, проведення дослі-

дження на екзаменаторі. Ідея способу зво-

диться до нахилу вертикальної осі теодо-

літа підіймальним гвинтом підставки при-

близно на 1°. Після цього, обертаючи алі-

дадну частину приладу, переміщують бу-

льбашку рівня в одне з крайніх положень.

Тепер, змінюючи положення алідадної ча-

стини через певні кутові інтервали, відлі-

чують кінці бульбашки і за відомими зале-

жностями обчислюють ціну поділки рівня.

Для визначення ціни поділки рівня Та-

лькотта в цьому способі алідаду, після на-

хилу теодоліта, повертають приблизно на

90°, орієнтуючись на бульбашку рівня алі-

дади вертикального круга. Коли бульбаш-

ка рівня буде приблизно посередині, рівень

Талькотта скріплюють з трубою і елевацій-

ним гвинтом приводять її на середину. Далі

дослідження виконують аналогічно.

За відліками вертикального круга можна

визначати ціну поділки рівнів, вісь яких

перпендикулярна до горизонтальної осі

теодоліта (рівень Талькотта, рівень аліда-

Рівнів чутливість

499

ди вертикального круга). Якщо відлічува-

ти кінці бульбашки рівня, підсумувати їх

(Л + 77), і відлічити вертикальний кругАТ,,

а потім за допомогою підіймального гвин-

та (для рівня алідади вертикального круга

- гвинтом цього рівня) нахилити вісь рів-

ня на невеликий кут, трубу спрямувати на

спостережувану точку, і знову аналогічно

відлічувати: (II + 77)

і М

, то кутовий на-

хил осі рівня, виражений у поділках, по-

винен відповідати різниці відліків верти-

кального круга. Ціну поділки рівня визна-

чають за формулою

_ __м

-м

\Л + П)

-(Л + П\

За допомогою рейки зазвичай досліджують

рівні нівелірів.

=и

Для цього на виміряній рулеткою з точніс-

тю 0,2 м віддалі, S = 50 м, установлюють

рейку. Гвинтом елеваційним, один кі-

нець бульбашки рівня переміщають в од-

не з крайніх положень (рис., а), відлічують

рейку Ь

{

і кінці бульбашки рівня (а

Тоді елеваційним гвинтом рівень перемі-

щають у друге крайнє положення (рис., б),

відлічують рейку Ь

і кінці бульбашки рів-

ня (а

, а

). Ціну поділки рівня визначають

за формулою

_(b

-bX Р"

S п '

де

= (а, + а

) - (а

+ а

), р" = 206265. Для

визначення чутливості і якості шліфуван-

ня відлічують рівень

рейку на різних час-

тинах шкали рівня. 18; 14.

РІВНІВ ЧУТЛИВІСТЬ (чувствитель-

ность уровней; level sensetivity; Empfindig-

keitf der Libelle f)\ кут, на який треба нахи-

лити рівень, щоб можна було помітити пе-

реміщення бульбашки. 14.

РІВНОВАГА АТМОСФЕРИ ВЕРТИКА-

ЛЬНА (вертикальное равновесие атмос-

феры; vertical atmospheric equilibrium; ver-

tikales Gleichgewicht n der Atmosphare f):

стан атмосфери, що характеризується ве-

ртикальним розподілом температури. Як-

що вертикальний градієнт температу-

ри (локальний) менший, ніж індивідуаль-

на динамічна (адіабатична) зміна темпе-

ратури частинки повітря, що рухається

вертикально, то частинка, виведена зі сво-

го початкового положення догори, стає

холоднішою, ніж навколишнє повітря, а

виведена із нього вниз - тепліша, ніж

оточуюче повітря. Оскільки за законом

Архімеда частинка тепліша, ніж середови-

ще, піднімається, а холодніша - опускаєть-

ся, то в обох випадках частинка, без дії на

неї сил, повернеться на попередній рівень,

на якому її температура зрівняється з

температурою середовища. В цьому випад-

ку кажуть про стійку рівновагу в атмосфе-

рі. Якщо вертикальний градієнт темпера-

тури більший, ніж динамічна (адіабатич-

на) зміна, частинка, виведена із початко-

вого положення без дії на неї сил, про-

довжуватиме відхилятися від нього в тому

ж напрямі, то це буде нестійка рівновага.

У випадку, коли вертикальний градієнт

температури дорівнює її динамічній зміні,

рівновага буде нейтральна. Для сухого або

насиченого повітря рівновага стійка, якщо

вертикальний градієнт температури у мен-

ший ніж сухоадіабатичний градієнт у

, тоб-

то менше 1°/100 м. Якщо

= 1°/100 м, рі-

вновага нейтральна; при У > 1°/100 м -

нестійка. Для насиченого повітря рівнова-

га буде стійка, нейтральна чи нестійка, за-

лежно від того, чи буде вертикальний гра-

дієнт температури менше, дорівнювати чи

більше ніж вологоадіабатичний градієнт

у'

, що чисельно дорівнює змінній дина-

мічній (адіабатичній) зміні температури в

насиченій повітряній частинці, що рухаєть-

ся вертикально. 14.

РІВНОВАГА НЕСТІЙКА ВЕРТИКАЛЬ-

НА (вертикальное неустойчивое равнове-

сие; astable vertical equilibrium; vertikales

labiles Gleichgewicht n): стан атмосфери,

що характеризується локальним вертика-

льним градієнтом температури, біль-

шимвідґрадієнта температури сухо-

адіабатичного, якщо повітря сухе або