Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Промені звичайний..

470

ПРОМЕНІ ЗВИЧАЙНИЙ І НЕЗВИЧАЙ-

НИЙ (обыкновенный и необыкновенный

лучи; ordinary and extraordinary rays; ge-

wdhnliche und ungewdhnliche Strahlen mpl):

див. Подвійне променезаломлення. 13.

ПРОМІЛЕ (промилле; pro mille; Promille

n): одиниця відносної величини, що відпо-

відає тисячній частині числа

(1 °/

10~

= 0,001 =0,1 %). 21.

ПРОМІНЬ У ФОТОГРАММЕТРІЇ (луч

в фотограмметрии; ray in photogrammet-

ry; Strahl m in Fotogrammetrie): базисний

промінь - виходить з центра проекції і збі-

гається за напрямком із базисом фотогра-

фування; проектувальний промінь - пряма,

на якій лежать точка предмета і точка зоб-

раження, побудованого в заданій проекції.

Для центральної проекції всі проектувальні

промені перетинаються в її центрі; надир-

ний промінь - перпендикуляр, опущений з

центра проекції на площину предмета; го-

ловний промінь - перпендикуляр, опуще-

ний з центра проекції на картинну площину

(знімок); відповідні промені - два (декіль-

ка) проектувальні промені, що творять зоб-

раження однієї й тієї ж точки об'єкта на

двох (декількох) знімках; світловий про-

мінь

—

пряма, вздовж якої поширюється

світлова енергія, нормаль до фронту світ-

лової хвилі. 8.

ПРОМІРНІ РОБОТИ

(промерные

рабо-

ты; sounding works; Ausmessungsarbeiten

f pi): знімання рельєфу дна водотоків і во-

доймищ вимірюванням глибин на галсах

для побудови характерних профілів, скла-

дання карти підводного рельєфу або виз-

начення планово-висотного положення

підводних об'єктів. Віддаль між галсами

- один з основних параметрів П. p., який

характеризує їх детальність, залежить від

рельєфу, глибини, м-бу знімання тощо.

Результати вимірювань, зведені до заданої

рівневої поверхні, є висотною основою

донного рельєфу на морських топографіч-

них, навігаційних та ін. картматеріалах. На

топографічних картах шельфу і внутрішніх

водоймищ цей рельєф зображають гори-

зонталями (ізобатами). 1.

ПРОПОРЦІЙНІСТЬ (пропорциональ-

ность; proportionality; Proportionalitat f,

Verhaltnis n): простий вид функціональної

залежності. Розрізняють пряму П. (напр.,

під час рівномірного руху зі швидкістю v

пройдений шлях S прямо пропорційний ча-

су t, тобто S

vt)i обернену П. (напр., під

час рівномірного руху зі швидкістю v про-

міжок часу t, за який пройдено певний від-

різок шляху S, обернено пропорційний

швидкості, тобто t = S/v). 5.

ПРОПОРЦІЯ (пропорция; proportion;

Proportion f): у математиці - рівність двох

відношень а : b = с

d. Величини а і d наз.

крайніми, a b і с - середніми членами П.

Добуток середніх членів П. має дорівню-

вати добутку крайніх. Цю властивість П.

враховано у циркулі пропорційно-

му. 5.

ПРОПУСК ЦІЛІ (пропуск цели; target

miss; Durchlassen n des Ziels

n):

виникає під

час роботи радіолокаційної станції бічного

огляду і залежить від низки параметрів, зо-

крема від коливання антени відносно курсу

літального апарата. Умова П. ц. така:

W ±co-D

> cDF,

де W - шляхова швидкість; (й - кутова

швидкість по курсу; D

- горизонтальна

віддаль до цілі; с - роздільна здатність сис-

теми; D - віддаль до цілі; F - частота ви-

силання імпульсів. 8.

ПРОСІДАННЯ СПОРУДИ (просадка со-

оружения; sinking of construction; Senkung

f des Gebaudes

n):

деформація, яка викликає

вертикальне зміщення споруди вниз під

дією її ваги, має провальний характер і

зв'язана з корінною зміною складу ґрунту

(напр., ущільненням макропористих ґрун-

тів при їх зволоженні, розмерзанні). 7.

ПРОСТІР ЗОБРАЖЕНЬ (пространство

изображений; image space; Bildraum да):

сукупність точок (предметів), оптичне зоб-

раження яких отримують за допомогою

оптичної системи, утворює простір пред-

метів, а сукупність зображень цих точок -

простір зображень. Як простір предметів,

так і П. з. заповнюють весь простір. 14.

Простір предметів

471

ПРОСТІР ПРЕДМЕТІВ 0пространство

предметов; object space; Objektraum m,

Dingraum m): див. Простір зобра-

жень. 14.

ПРОСТОРОВА КОГЕРЕНТНІСТЬ

{пространственная когерентность; spa-

ce coherency; Volumenkoharenz f): кореля-

ція фаз монохроматичного випромінюван-

ня з різних точок джерела світла. В некоге-

рентних джерелах (лампах розжарювання,

дугова лампа) ця кореляція існує для точок,

віддалених між собою не більше ніж на

довжину хвилі випромінюваного світла.

Лазер випромінюєелектромагнетніхвилі

з майже плоским фронтом. Тому фази в

будь-яких точках поперечного перерізу ви-

промінювання лазера однакові. 13.

ПРОТРАКТОР

(протрактор;

protractor;

Protraktor m, Doppeltransporteur m): при-

лад, у вигляді круга з поділками, з однією

нерухомою та двома радіальними лінійка-

ми, які можуть обертатись. Його викори-

стовують для визначень положення місця

за двома кутами. 6.

ПРОФІЛОГРАФ (профилограф; profile

recorder; Profilgerdt п, Profdinstrument п):

геодезичний висотомір, змонтований на

рухомій основі, що викреслює профіль

шляху або реєструє висоти точок місцевос-

ті. Дія профілографа ґрунтується переваж-

но на механічному центрирі або на вико-

ристанні горизонтальності поверхні рі-

дини в посудині. 14.

ПРОФІЛЬ МІСЦЕВОСТІ (профиль

местности; section of terrain; Profil n des

Gelandes

n):

проекція сліду перерізу місце-

вості вертикальною площиною на цю пло-

щину. Зображення цього сліду на кресленні

також наз. П. м. П. м. може бути побудо-

ваний за даними нівелювання або з ви-

користанням топографічної карти. Зазви-

чай його будують на міліметровому папері,

де спочатку розмічають сітку профілю, в

якій є рядки: ухилів проектної лінії, проект-

них та фактичних висот, віддалей між піке-

тами, прямих і кривих, ситуації тощо. Го-

ризонтальний м-б П. м. найчастіше прий-

мають 1:2000 або 1:5000; вертикальний,

для наочності, збільшують у 10 разів. У

графі пікетів позначають пікети, плюсові

точки та віддалі між ними. Над ними ви-

писують висоти точок земної поверхні, за-

округлені до сантиметрів, які відкладають

по вертикальній лінії в прийнятому м-бі від

довільно вибраного умовного горизонту.

Цей горизонт вибирають з таким розрахун-

ком, щоб найнижча точка місцевості розта-

шувалась на профілі вище від лінії умов-

ного горизонту приблизно на 4 см. Сполу-

чаючи ці точки, отримують П. м. На ньому

проводять проектну лінію за умов, перед-

бачених для проектування тієї чи іншої

лінійної інженерної споруди, та заповню-

ють усі графи, які стосуються проектної лі-

нії. Тоді обчислюють робочі позначки, тоб-

то різниці проектних висот і висот земної

поверхні на всіх пікетних і плюсових точ-

ках. Усі проектні величини викреслюють

червоним, а решта - чорним кольорами. 12.

ПРОФІЛЬ РІЧКИ ПОЗДОВЖНІЙ (про-

дольный профиль реки; longitudinal river

section; Langsflufiprofd n): профіль міс-

це в

с т і, на якому показують зміну висоти

дна і поверхні річки в міру віддалення від

витоку до гирла. 4.

ПРОФІЛЬ ТРАСИ ПОЗДОВЖНІЙ (про-

дольный профиль трассы; longitudinal

traverse section; Langstrafkprofd n): про-

філь місцевості, побудований вздовж

осі споруди. На П. т. п. під сіткою профілю

будують „план прямих і кривих", на якому

показують довжини і напрями прямих

відрізків траси та елементи кривих. У

графах „ухили" та „проектні позначки" по-

казують проектні значення ухилів і від-

повідні їм проектні висоти точок. 7.

ПРОФІЛЬ ТРАСИ ПОПЕРЕЧНИЙ (по-

перечный профиль трассы; traverse cross-

section; Quertrasseprofil n)\ вертикальний

переріз місцевості в перпендикулярному

до траси напрямі. Такі напрями вибирають

на місцевості зі складним рельєфом та у

вершинах кутів повороту траси за напря-

мом бісектриси. П. т. п. використовують

для визначення об'ємів земляних робіт,

тому й при відносно рівнинному рельєфі

Процес стаціонарний

472

на трасі розмінують П. т. п. і нівелюють йо-

го. Звичайно для складання П. т. п. гори-

зонтальний та вертикальний м-би беруть

однаковими. На місцевості П. т. п. розмі-

чують на такій віддалі один від одного, щоб

ухил місцевості між ними був однотипний.

Якщо ухил більше 11 то П. т. п. розміну-

ють на всіх пікетах і плюсових точках. За-

лежно від характеру схилу й типу траси

П. т. п. розмінують з обох боків траси на

віддалі 15-30 м і більше. 7.

ПРОЦЕС СТАЦІОНАРНИЙ (стацио-

нарный процесс; stationary process; statio-

niirer Prozefi m): процес, який майже не за-

лежить від часу. 20.

ПРОЦЕС ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АВТО-

МАТИЗОВАНИЙ (автоматизированный

технологический процесс; automated tech-

nological process; automatischer technolo-

gischer Prozess m (Verlaufm)): процес, у яко-

му функції чи будь-які інші дії виконують

спільно людина та засоби обчислювальної

техніки. 5.

ПРОЦЕС ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ОТРИ-

МАННЯ ЦИФРОВИХ КАРТ 0техноло-

гический процесс получения цифровых

карт; technological process of digital map

production; technologischer Prozess m (Ver-

laufm) der Schajfung f der digitalen Karten f

pi): сукупність технологічних дій, що вико-

нуються планово і послідовно (в часі) на

всіх етапах створення, зберігання, онов-

лення і видачі цифрових карт. 5.

ПРОЦЕС ФОТОГРАФІЧНИЙ ПОЗИ-

ТИВНИЙ (позитивный фотографиче-

ский процесс; positive photographicprocefi;

positive Photoprozefi

m):

фотохемічний про-

цес одержання з негативів позитивних зоб-

ражень. Розрізняють два види фотозоб-

ражень: відбитки (аерофотознімки) і

діапозитиви. Відбиток з аеронегатива-

аерофотознімок, отриманий на фотомате-

ріалі з непрозорою підкладкою - фотопа-

пері. При збереженні розмірів негатива під

час друку отримують контактний відбиток,

а при зміні розмірів - проекційний. Кон-

тактні відбитки використовують для виго-

товлення фотопланів, фотосхем. Діа-

позитив - позитивна копія, виготовлена на

світлочутливому матеріалі з прозорою під-

кладкою - плівці, склі. Діапозитиви засто-

совують під час вимірних робіт, а також у

дешифруванні і мікрофільмуванні. Діапо-

зитиви дорівнюють розміру негатива або

виготовляються зменшеними. Для контакт-

ного друку використовують копіювальні

прилади: КП-8, КП-10; електронно-копі-

ювальні прилади тощо. Для проекційного

друку використовують фототрансформа-

тори для ортогонального проектування,

спеціальні фотозбільшувачі та щілинні

прилади. 3.

ПРОЦЕСИ ЕНДОГЕННІ (эндогенные

процессы; endogenic processes; endogener

Prozefie mpi): відбуваються під дією внут-

рішніх сил всередині Землі. Вони зумовле-

ні енергією, яка виділяється під час пере-

творень у надрах Землі і під дією сили ва-

ги (гороутворення, землетруси, магматич-

ні процеси). 4.

ПРОЦЕСОР (процессор; processor; Pro-

zessorm): пристрій для автоматичного ке-

рування приладом, напр., віддалеміром,

цифровою обчислювальною машиною. 13.

ПРУЖНІСТЬ (упругость; elasticity; Elas-

tizitat j): здатність тіл (гірських порід, мі-

нералів) опиратися зміні їх об'єму і фор-

ми під дією механічних напруг, що зумов-

лено зростанням внутрішньої енергії тіл, і

відновлювати повністю або частково фор-

му і об'єм (тверді тіла) чи лише об'єм (рі-

дини, гази) після припинення дії на них

зовнішніх сил. Для більшості гірських по-

рід справедливий Гука закон. Пружні

властивості гірських порід можуть бути

охарактеризовані однією з пар констант:

модулем Юнга (модуль лінійного видов-

ження) і коефіцієнтом Пуассона (коефіці-

єнт поперечного стику) або константами

Ляме

JJ.

і Я, що дають змогу виразити у

вигляді системи рівнянь компоненти де-

формацій через компоненти напруг. 4.

ПРУЖНІСТЬ ВОДЯНОЇ ПАРИ (упру-

гость водяного пара; elasticity of water

steam; Partialdruckmdes Wasserdampfes m):

див. Вологість повітря. 13.

Пружність насичення

473

ПРУЖНІСТЬ НАСИЧЕННЯ

(упругость

насыщения; saturation elasticity; Scittigungs-

dampfdruck m): див. Вологість повіт-

ря. 13.

ПРЯМА ВСТАВКА ТРАСИ (прямая

вставка трассы; traverse direct insertion;

Gerade f zwischen zwei Bogen npl): частина

траси, розташована між кінцем однієї та

початком наступної кривої. Довжину

П. в. т. обчислюють за пікетажним зна-

ченням цих точок. Напр., ПК = ГК6 +

+ 78,68 (пікетажне значення точки почат-

ку (ПК) наступної кривої мінус КК =

ГКА

+ 52,16- пікетажне значення точки

кінця (КК) попередньої кривої. Довжина

П. в. т. становить 226,52 м. Для П. в. т. зви-

чайно обчислюють дирекційний кут або

румб. Загальна довжина траси є сумою дов-

жин прямих вставок і довжин кривих. 7.

ПРЯМА ЗАДАЧА ПРОЄКЦІЇ ҐАВССА-

КРЮҐЕРА (прямая задача проекции

Гаусса-Крюгера; direct problem of Gauss-

Kruger projection; gerade Aufgabe der Pro-

jektion f von Gauss-Kruger): обчислення

прямокутних плоских координат х і у, збли-

ження меридіанів на площині у і м-бу зоб-

раження т за геодезичними координатами

В і L даного пункту. Застосовуються фор-

мули

х- X + а

<з

+ а

1° +...,

,з , г ,5

^ "4

у = b

{

l + b

l* + b

+...,

{

1 + с

+ с

+ ...,

2 , J ,4

m = \ + d

t + ...,

де X- довжина дуги меридіана від еквато-

ра до паралелі даного пункту - функція

широти В цього пункту; коефіцієнти а„ й„

і,

dj - функції широти, що описуються ви-

разами:

а-, -—cosSsinB,

NcOS

BsinB ,, 2 ґ\ 2 A 4s

= (5-t +9ї] +4г] ),

N cos

В sin В

720

=NcosB,

(61

—

58r

NCOS В 2 2\

-Ґ+Т]

N COS В ,, , „ 2 4

Ь.=- -(5-18 Г+Г +

120

14?7

-58?7

с, =sin В,

cos В sin 5

с, =-

с<

cos

sin В

(І

+ Зг]

+2rj ),

(2-Г),

, COS В 2\

= ——(l+r]

cos

(5-4t

Тут t = tgВ, r\

= е

cos

В, I = L-Lq -

різниця довгот певного пункту і осьового

меридіана, виражена в радіанах. При І < 3°

наведені формули забезпечують точність

обчислень х, у - до 1 мм, у - 0,001" і m -

до восьмого десяткового знака. 17.

ПРЯМА ОПТИЧНА ВИДНІСТЬ (пря-

мая оптическая видимость; direct optical

visibility; optische direkte Sichtf): див. Вид-

ність геодезична. 13.

ПРЯМЕ СХОДЖЕННЯ СВІТИЛА (пря-

мое восхождение светила; right ascension;

gerade Aufsteigungfdes Himmelskorpers m):

див. Координати небесні. 10.

ПРЯМОВИСНІСТЬ КОЛОН (отвес-

ность колонн; shaft plumbing of columns;

senkrechte Stellung der Saulen): необхідна

умова монтажу споруд. Перевірку прямо-

висності окремої колони виконують спо-

чатку ниткою виска, а потім теодолітом у

двох взаємно перпендикулярних площи-

нах. Для цього зверху та знизу колони на-

носять осьові риски і після наведення зо-

рової труби на верхню риску опускають ві-

зирну вісь теодоліта до рівня нижньої рис-

ки, позначають і вимірюють відхилення

верхньої риски відносно нижньої. Прямо-

висність ряду колон перевіряють відхилен-

ням від прямовисної площини, що прохо-

дить через допоміжну вісь, паралельну до

Прямокутна сітка..

474

вісі ряду колон,

закріпленої на віддалі

0,5—

0,7 м від колон. Встановивши теодоліт на

допоміжну вісь та зорієнтувавши візирну

вісь у цьому напрямі, прикладають гори-

зонтально рейку її п'яткою до осьових поз-

начок кожної колони зверху та знизу і від-

лічують її вертикальною ниткою сітки; за

розходженням відліків оцінюють точність

встановлення цього ряду колон. Перевір-

ку виконують при двох положеннях верти-

кального круга. 7.

ПРЯМОКУТНА СІТКА КАРТИ (пря-

моугольная сетка на карте; map grid;

rechtwinklinges Kartengitter

я):

координатна

сітка на карті плоскої прямокутної системи

координат певної проекції картогра-

фічної. 5.

ПСЕВДОВІДСТАНЬ (псевдодальность;

pseudorange; Pseudoentfernung f): у гло-

бальній позиційній системі визначувана

за кодовими або фазовими вимірюваннями

відстань р між фазовими центрами антени

навігаційного ШСЗ і антени приймача

ГПС-сигналів (встановленої на геодезич-

ному пункті або на транспортному засобі),

з похибкою, обумовленою несинхронністю

Ах (тобто відносною похибкою) годинника

приймача з супутниковим годинником, за

яким випромінюється навігаційний сигнал.

Дійсну топоцентричну відстань г на мо-

мент випромінювання супутникового

сигналу у випадку кодового методу можна

подати формулою г = р - с Ах, де

с=299792458 м/с - швидкість електромаг-

нетних хвиль у вакуумі,

- довжина хвилі.

В фазовому методі r =

N-X

+ Ф-Я - с Ах, де

—

зміна (за неперервний інтервал часу

від початкової епохи / прийому сигналів

до біжучої епохи) різниці фаз несучих

прийнятого супутникового сигналу і

зґенерованого в приймачі опорного

сигналу (копії супутникового); її величина

включає не тільки дробову частину, але і

цілу кількість циклів. N - цілочислова

невизначеність фазового виміру, тобто

невідоме початкове ціле число повних

циклів коливань, що укладаються у

відстань „супутник-пункт" в момент t

Визначені П. у деякому пункті одночасно

більше ніж до чотирьох миттєвих поло-

жень космічних апаратів, координати яких

відомі, дають змогу розв'язати обернену

засічку лінійну просторову,знайти

координати цього пункту і уточнити по-

правку його годинника. 9.

ПСИХРОМЕТР АСПІРАЦІЙНИЙ

(аспирационний психрометр; aspiration

psychrometer; Aspirationspsychrometer п):

прилад для вимірювання температури і в

о -

логості повітря. Складається з двох

однакових термометрів завдовжки 26 см.

Верхня межа вимірювань +50°С, нижня -

мінус 35°С; ціна поділки шкали 0,2°С. Тер-

мометри розташовані в металевій оправі.

На верхньому кінці оправи встановлена го-

ловка з вентилятором. За допомогою вен-

тилятора, повітря з постійною швидкістю

(близько 2 м/с) засмоктується в трубки, в

яких є резервуари термометрів. У вітряну

погоду вентилятор захищають спеціаль-

ним кожухом. Резервуари термометрів за-

хищені від впливу сонячної радіації мета-

левими, понікельованими і добре відполі-

рованими частинами. Завдяки великій від-

бивній здатності цих частин прилад слабо

нагрівається на сонці, що разом з постій-

ною швидкістю обдування повітрям резер-

вуарів термометрів сприяє більшій точнос-

ті вимірювання. Під час роботи П. а. чіп-

ляють на кронштейні і відлічують термо-

метри через 4

хв.

роботи вентилятора. Пруж-

ність водяної пари обчислюють за форму-

лою Шпрунга

E'-(P/a)(l

tj972,m

-t

Тут Е' - тиск насиченої водяної пари при

температурі

зволоженого термометра; /

- покази сухого термометра; Р - атмосфер-

ний тиск, мм рт. ст.; а - гігрометрична ста-

ла, яка при додатній температурі становить

1510, а при від'ємній - 1756. Е' знаходять

з гігрометричних таблиць. Для знаходжен-

ня температури зволоженого термометра

резервуар із ртуттю одного з термометрів

обгортають батистом, який під час вимі-

рювань зволожують дистильованою во-

дою. За цією формулою парціяльний тиск

Пуассона закон

отримаємо в таких одиницях, у яких знай-

дено атмосферний тиск Р і £". 13.

ПУАССОНА ЗАКОН (.Пуассона закон;

Law of Puasson; Gesetz n von Puasson): дає

змогу обчислити ймовірність Р

потрап-

ляння рівно т значень перервної величи-

ни випадкової в інтервал довжиною 1,

якщо випадкова величина задовольняє та-

кі дві умови: ймовірність потрапляння

окремих значень у відрізок / залежить тіль-

ки від довжини цього відрізка; окремі зна-

чення випадкової величини незалежні. Тоді

"' -а

Р =—є , де а

—

математичне спо-

/7г!

дівання. Дисперсія випадкової вели-

чини в цьому випадку дорівнює а. 20.

ПУАССОНА ТЕОРЕМА (Пуассона тео-

рема; Theorem of Puasson; Theorem n von

Puasson): виконується, якщо є n незалеж-

них випробувань і якщо ймовірність появи

деякої події в г'-му випробуванні дорівнює

Pt, то зі збільшенням

частота Р появи по-

дії прямує за ймовірністю Р до середнього

арифметичного ймовірностей тобто

де е і <5 ЯК

п і

завгодно малі додатні числа. 20.

ПУНКТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астроно-

мический пункт; astronomical point; astro-

nomischer Punkt от): точка земної поверхні,

географічні координати якої та азимут орі-

єнтирного напряму визначені методами

астрономії геодезичної (зі спос-

тережень небесних світил). На місцевості

П. а. закріплюють цегляним або бетонним

стовпом. 10.

ПУНКТ ВАРІОМЕТРИЧНИЙ (варио-

метрический пункт; variometric point; va-

riometrischer Punkt m): пункт знімання

грав

метричного, в якому виконані ви-

мірювання других похідних потенціялу

сили ваги варіометром або градієнтомет-

ром. 6.

ПУНКТ ВИСОТНИЙ (высотный пункт;

elevation point; Hdhenpunkt т): пункт

геодезичний з відомою висотою. 1.

ПУНКТ ВИХІДНИЙ (исходный пункт;

starting point; Ausgangspunkt

т):

див. Дати

вихідні геодезичні. 17.

ПУНКТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезический

пункт; geodetic point; geodatischer Punkt

пі): точка мережі геодезичної. 1.

ПУНКТ ГРАВІМЕТРИЧНИЙ (грави-

метрический пункт; gravimetric point; gra-

vimetrischer Punkt m): пункт з відомими

координатами, в якому виконані вимірю-

вання елементів гравітаційного поля Зем-

лі. 6.

ПУНКТ ЛАПЛАСА (пункт Лапласа; Lap-

lace point; Laplacepunkt от): пункт мережі

геодезичної, на якому визначено астро-

номічні широту, довготу (див. Коорди-

нати астрономічні) та азимут напряму

на суміжний пункт (див. Азимут Лап-

ласа). П. Л. у державній геодезичній ме-

режі України (а також мережі інших країн)

визначені на кінцях базисних сторін

(вихідних сторін) у вершинах полігонів

тріангуляції

кл. (чи на кінцях відповідних

сторін ланок полігонометрії), на кінцях

базисної сторони тріангуляції II кл., що

міститься приблизно посередині полігона

І кл. 17.

ПУНКТ МАЯТНИКОВИЙ (маятнико-

вый пункт; pendulum point; Pendelpunkt

пі):

пункт гравіметричний, в якому викопані

вимірювання маятниковим приладом. 6.

ПУНКТ ОПОРНИЙ (опорный пункт;

control point; Festpunkt т): пункт гео-

дезичний, відносно якого визначають

інші геодезичні пункти. 1.

ПУНКТ ОРІЄНТИРНИЙ (ориентирный

пункт; checking point; Orientierungspunkt

пі): пункт геодезичний, який задає нап-

рям. 1.

ПУНКТ ПЛАНОВИЙ (плановый пункт;

horizontal point; Lagepunkt от): пункт

геодезичний з відомими плановими

координатами. 1.

ПУНКТ ПРОФІЛЬНИЙ (профильный

пункт; profile point; Profdpunkt т (Hdhen-

punkt т)): точка на осі споруди або точка

проектного профілю, або точка для розпла-

нування поперечного профілю. 1.

ПУНКТ СУМІЩЕНИЙ (пункт совме-

щенный; mixed point; Koinzidenzpunkt m):

див. пункт геодезичний. 1.

475

Пункт j друкуванні

476

ПУНКТ У ДРУКУВАННІ (пункт в пе-

чати; unit of measurements in printing; Punkt

m im Druck m)\ одиниця довжини в певній

системі мір, що дорівнює 1/72 частині дюй-

ма. Якщо за основу прийняти французький

дюйм (27,1 мм), то 1 П = 0,376 мм. В

англо-американській системі мір, де вико-

ристовується англійський дюйм (25,4 мм),

1 П = 0,351 мм. У європейських країнах

використовують французький дюйм. Біль-

шою одиницею в цій системі мір є квад-

рат. 5.

ПУНКТИ ОРІЄНТУВАЛЬНІ (ориен-

тирные пункты; checking point; Orientie-

rungspunktenmpl): пункт геодезичний,

який закріплює напрям на місцевості або

споруді. В тріангуляції та полігонометрії є

для полегшення знаходження напрямів на

пункти спостереження. їх можна викори-

стовувати для прив'язування створюваних

розрядних мереж і мереж нижчої точності

до державної геодезичної мережі. Біля кож-

ного пункту державної мережі закріплю-

ють два П. о. на від далі 500-1000 м; у лісі

- не менше 250 м. Ці пункти має бути вид-

но в зоровій трубі теодоліта, встановленого

на штативі над центром геодезичного пун-

кту. Кут між стороною державної мережі

та напрямом на

П.

о. вимірюють з точністю

2,5". Одним із двох П. о. може бути видний

повністю з пункту державної мережі геоде-

зичний знак, або місцевий предмет (хрест

церкви, вежа тощо) на віддалі до 3 км від

пункту. 13.

ПУЧОК ПРОМЕНІВ (связка лучей; beam

coupling; Strahlenbundel и): сукупність

оптичних променів, що входять (виходять)

у центр проекції оптичної системи. Подіб-

ний пучок - пучок проектуючих променів,

відтворений за фотознімком на фотограм-

метричному чи оптичному приладі так, що

кут між будь-якими двома променями до-

рівнює аналогічному куту під час фотогра-

фування. Перетворений пучок

—

відтворе-

ний П. п., коли згадані вище кути не дорів-

нюють один одному, для перетворених

П. п. фокусні віддалі знімальної і проекту-

вальної камер не дорівнюють один одному.

Меридіанний - П. п., розташований в пло-

щині, яка проходить через головний про-

мінь і нормаль до сферичної поверхні лінзи

(оптичної системи); Сагітальний - П. п.,

розташований в площині, яка проходить

через головний промінь перпендикулярно

до меридіанного пучка. 8.

П'ЯТКА РЕЙКИ (пятка рейки; rod heel;

battens tell

n): 1)

нижня частина

рейки, яку встановлюють напідкладень

нівелірний, костиль нівелірний,

землю тощо. П. р. має бути перпендику-

лярна до осей шкал рейок. Середина П. р.

має бути на осі симетрії шкал. 2) різниця

відліків основної (чорної) і додаткової

(червоної) шкал рейок. 14.

РАДІАЛЬНО-ШВИДКІСНИЙ МЕТОД

СНС (радиально-скоростной метод СНС;

radial-velocity method; radiale Geschwin-

digkeitsmethode fdes Navigationssatelliten-

systems

n):

метод визначення координат ви-

мірюванням радіальної швидкості, тобто

швидкості ШСЗ відносно судна. За декі-

лька вимірювань радіальної швидкості, ви-

конаних у послідовні моменти часу, одер-

жують дві або більше ізоліній, що перети-

наються в точці розташування судна. По-

верхнею положення в цьому допплерівсь-

кому диференційному методі є конус, а ізо-

лінії на поверхні Землі - ізодопи. 6.

РАДІАН (радиан; radian; Radian п): оди-

ниця вимірювання плоского кута в систе-

мі одиниць СІ.

радіан - це кут кола, дов-

жина дуги якого дорівнює радіусові цього

кола.

радіан = 57°17'44,8". 13.

РАДІОВИСОТОМІР (радиовысотомер;

radio altimeter; Radarhdhenmesser

т):

при-

лад для вимірювання висоти лету носія

апаратури над місцевістю. Є такі P.: дис-

кретного типу - ґрунтується на квантуван-

Радіовіддалеміри

All

ні часової затримки за допомогою генера-

тора квантових імпульсів. Зондований си-

гнал включає старт-імпульс і починається

рахунок квантових імпульсів, а прийнятий

зондований сигнал закриває лічильник. Це

дає змогу визначити час квантування і ви-

соту фотографування; імпульсний - ґрун-

тується на фіксації часу поширення радіо-

хвилі від антени до землі і назад. Це най-

поширеніший тип

P.;

з прямим методом ви-

мірювання - різновидність імпульсного P.,

в якому часова затримка між прямим та від-

битим сигналом вимірюється на екрані еле-

кгронно-променевої трубки з круговою роз-

горткою; частотний - ґрунтується на час-

тотній модуляції випромінених електромаг-

нетних хвиль, частота биття яких між від-

битими і прийнятими радіосигналами за-

лежить від висоти лету літального апара-

та. 8.

РАДІОВІДДАЛЕМІРИ (радиодальноме-

ры; radio range-finder; Mikrowellenentfer-

nungsmesser m): гетеродинні віддалеміри

з активним відбивачем, у яких зв'язок між

станціями здійснюється на несучих коли-

ваннях радіодіапазону. Залежно від довжи-

ни хвилі несучих коливань

Р.

поділяють на

десяти-, три- та односантиметрові. Най-

поширеніші - Р. трисантиметрового діа-

пазону. Функціональні схеми всіх сучасних

Р. майже однакові. В їх основу покладена

схема радіовіддалеміра, яку запропонував

1957 англ. інженер Т. Д. Уодлі (Wadley).

Цей Р. наз. телурометром (див. рис.).

Ґенератор ^

[

Генератор

Нідсиїювач

проміжної

частоти

Змішувач

у—: ч

ГТШаиювач

и Змішувачу—' проміжної

4 J

частоти

Іенератор)

несучої —{Гетеродин h'

частоти f; > '

Детектор \ [ Детектор

у(сигн. каїивання)) ^

(опорн.каїивань) J

Физтимірюоальний

пристрій

Гшавна станція

Детектор

(сигн. коливань)

Керована станція

вань на 1-1,5кГц. Вимірювальні коливан-

ня на головній станції та коливання гете-

родина на керованій подають на генератор

несучих коливань, де вони модулюють

несучу частоту. Генератором надвисоко-

частотних несучих коливань є генерато-

ри клістронні або генератори на діодах

Ганна. Частота несучих коливань на ке-

рованій і головній станціях неоднакова.

Кожна станція випромінює частотно мо-

дульовані несучі коливання. На приймаль-

ну антену потрапляють коливання, які

випромінює друга станція, і невелика ча-

стина своїх власних коливань. З антени ці

коливання надходять на змішувач, з якого

підсилювач виділяє коливання проміжної

частоти, що дорівнює різниці несучих час-

тот станцій віддалеміра. Коливання, які

отримуємо із цього підсилювача, модульо-

вані низькочастотними коливаннями, час-

тота яких дорівнює різниці вимірювальної

частоти та частоти гетеродина. Ці низь-

кочастотні коливання на головній станції

опорні, а на керованій - сигнальні. їх ви-

діляють на кожній станції відповідними

детекторами. На керованій станції сигна-

льні коливання подають на генератор не-

сучих частот разом з коливаннями гете-

родина і вони також модулюють несучу

частоту і на цій частоті пересилаються на

головну станцію. На головній станції їх

виділяють з коливань проміжної частоти

відповідним детектором. Сигнальні та

опорні коливання на головній станції по-

трапляють на фазовимірювальний при-

стрій. За виміряною різницею фаз цих

коливань отримують довжину вимірюва-

ної лінії.

Р. складається з двох станцій: головної і

керованої. На головній станції є генератор

вимірювальних коливань та фазовимірю-

вальний пристрій, а на керованій станції

—

гетеродин, частота коливань якого відріз-

няється від частоти вимірювальних коли-

Фірма Радіовід-

далемір

Радіус

дії до:

км

Середня

квадратична

похибка, мм

Гелурометр СА 1000 60 17+5-10"

Гелурометр

MRA5 50 10+3-

Гелурометр

MRA4

50 Іб+ЗІО^

Гелурометр CMW 20

25 5+3-ІО

-6

Радіографія

478

У СРСР виготовляли Р. трисантиметрово-

го діапазону: „Луч", „Волна" (Москва) і

„Трап" (Ленінград). Першим з них можна

вимірювати лінії до 40, а двома іншими -

до 15 км. Точність вимірювання ліній ци-

ми Р. однакова: 30 мм + 3-10~

5. Кожна

станція цих Р. може працювати як голов-

ною, так і керованою. Точність і радіус дії

зарубіжних Р. подані в табл. 13.

РАДІОГРАФІЯ (радиография; radiogra-

phy; Radiographic f): різновид фотогра-

фічного знімання від дії на світлочутливий

шар випромінювання радіоактивних ізото-

пів, космічних променів. Ионізуюче ви-

промінювання під час проходження через

досліджуваний об'єкт (мінерал, промисло-

вий виріб) послаблюється нерівномірно,

утворюючи фотографічне зображення при-

хованих дефектів, яке уможливлює ви-

значити їх форму та розміри. 3.

РАДІОЛАГ (радиолаг; radiolog; Funklog

п): радіонавігаційна система, яка викори-

стовується у методі радіолага і скла-

дається з однієї суднової задавальної стан-

ції та двох берегових (наземних) відбив-

них станцій. Передавачі-приймачі станцій

радіолага працюють на певних фіксованих

частотах, а однозначність визначень до-

сягається переміщенням задавальної ста-

нції відносно відбивних станцій системи.

Р. вимірює зміну віддалі від судна до бе-

регової установки. Вихідне положення всіх

станцій Р. вимагає геодезичної прив'яз-

ки. 6.

РАДІОЛОКАЦІЯ (радиолокация; radio-

location; Radiolokation

Radar n): галузь

науки і техніки, предметом якої є радіо-

локаційні спостереження різних об'єктів

для виявлення, розпізнавання, визначення

координат та вимірювання інших харак-

теристик. Радіолокаційні спостереження

виконують такими способами: 1) опромі-

нюванням об'єкта радіохвилями

прийман-

ням відбитих від нього радіохвиль;

2) опромінюванням об'єкта і прийманням

перевипромінюваних ним радіохвиль;

3) прийманням радіохвиль, які випромінює

об'єкт. 6.

РАДІОСИГНАЛИ ТОЧНОГО ЧАСУ

(радиосигналы точного времени; time sig-

nals; Radiozeitzeichen npi, Zeitsignale

pi):

сигнали у вигляді серій звукових точок і

тире, що передаються передавачами служб

часу в точно встановлені моменти за Все-

світнім часом. Р. т. ч. використовують для

визначення астрономічних довгот, точних

поправок годинників тощо. 18.

РАДІУС БІНОКУЛЯРНОГО ЗОРУ (ра-

диус бинокулярного зрения; radius of bino-

cular vision; Radius m binokulares Sehens n):

віддаль, що відповідає паралактичному ку-

тові, що дорівнює гостроті бінокулярного

зору. Це віддаль до об'єкта, коли спостері-

гач вже не може оцінювати глибину прос-

тору; для гостроти бінокулярного зору 30'

Р. б. з. дорівнює 450 м. 8.

РАДІУС-ВЕКТОР ГЕОЦЕНТРИЧНИЙ

(геоцентрический радиус-вектор; geocen-

tric radius-vector; geozentrischer Radius-

Vektor m): визначає положення точки зем-

ної поверхні ШСЗ та ін. у деякій геоцент-

ричній системі координат (напр., Коорди-

нати орбітальні). 9.

РАДІУС-ВЕКТОР ПЛАНЕТОЦЕНТРИ-

ЧНИЙ (планетоцентрический радиус-

вектор; planetocentric radius vector; zentri-

scher Planetenradius-Vektor m): відстань від

центра мас планети до точки на її поверх-

ні або до точки в просторі. 11.

РАДІУС-ВЕКТОР ТОПОЦЕНТРИЧ-

НИЙ (топоцентрический радиус-вектор;

topocentric radius-vector; topozentrischer

Radius-Vektor m): визначає миттєве поло-

жения небесного об'єкта в навколоплане-

тному просторі у деякій системі коорди-

нат, початок якої лежить на поверхні пла-

нети (напр., у пункті спостереження). 9.

РАДІУС ВЕРТИКАЛЬНОЇ КОЛОВОЇ

КРИВОЇ (радиус вертикальной круговой

кривой; radius of vertical circular curve; Aus-

rundungshalbmesser m (Kriimmungsradius m

des Vertikalbogens m)): один з основних па-

раметрів, за яким обчислюють та розміча-

ють на місцевості вертикальну криву ко-

лову. Значення Р. в. к. к- регламентується

категорією запроектованої дороги. 7.

Радіус горизонтальної..

479 Р

РАДІУС ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ КОЛО-

ВОЇ КРИВОЇ (радиус горизонтальной

круговой кривой; radius of horizontal circu-

lar

curve;

Kreisbogenhalbmesserm (Kriiinmungs-

radius m des Richtungsbogens m)): один з

основних параметрів, за яким обчислюють

та розмічають на місцевості криву коло-

ву. Радіус визначається переважно вимо-

гами безпеки руху транспорту на певній

ділянці траси для заданих швидкостей ру-

ху. Тому на залізницях та автомобільних

дорогах мінімальні радіуси кривих регла-

ментуються залежно від категорії доро-

ги. 7.

РАДІУС ЗЕМЛІ СЕРЕДНІЙ (среднийра-

диус Земли; mean radius of the Earth; mitt-

lerer Erdhalbmesser m): середній радіус гео-

їда (радіус рівновеликої сфери) дорівнює

6371 км. Деколи за Р. 3. с. приймають для

цієї точки радіус кривини серед-

ній. 18.

РАДІУС КРИВИНИ СВІТЛОВОЇ

ТРАЄКТОРІЇ (радиус кривизны световой

траектории; radius of light trajectory cur-

vature; Krummungshalbmesser m des Strah-

lenweges m): радіус кривої, утвореної про-

ходженням променя світла крізь шари

атмосфери різної оптичної щільності. Ця

траєкторія зазвичай спрямована увігнуті-

стю до поверхні Землі. Середнє значення

Р. к. с. т.

= kR

, де коефіцієнт зе-

мної рефракції, який залежить від ста-

ну атмосфери на шляху світлового проме-

ня, Я

-радіус кривини середній уза-

даному напрямі в точці спостереження (на-

ближено середній радіус Землі). 7.

РАДІУС КРИВИНИ СЕРЕДНІЙ (сред-

ний радиус кривизны; mean curvature ra-

dius; mittlerer Krummungsradius m): грани-

ця середнього арифметичного з радіусів

кривини всіх можливих перерізів нор-

мальних, проведених у заданій точці

поверхні. Р. к. с. R для точок еліпсоїда

обертання дорівнює середньому геомет-

ричномузрадіусів кривини головних

нормальних перерізів у цій точці поверх-

ні, тобто

R=^MN=

ау]( 1-е

)

- е

sin

де Мі N - відповідно радіуси кривини

меридіана і першого вертикала; а і е - ве-

лика піввісь і перший ексцентриситет

еліпсоїда; В - геодезична широта. Значен-

ня Р. к. с. для точки з геодезичною широ-

тою В подане в табл. 17.

0° 15° 30°

45° 60° 75°

R, км

6356,9

6359,7

6367,5

6378,2

6388,9

6396,8

РАДІУС ПЕРЕХІДНОЇ КРИВОЇ (ради-

ус переходной кривой; radius transition

curve; Krummungsradius m der Ubergangs-

kurve f (des Ubergangsbogens m)): один з

елементів кривої перехідної. Р. п. к.

безперервно змінюється: в початковій то-

чці перехідної кривої він дорівнює безме-

жності (р = а в кінцевій точці - радіу-

су кривої колової (р = і?). У проміжних

точках перехідної кривої р = С/І, де С-па-

раметр перехідної кривої, І - віддалення

точки від початку перехідної кривої. Для

клотоїди С = RL, де і - довжина кривої

перехідної. У кубічній параболі, яку деколи

беруть для приблизного розмічування кри-

вих, приймають / = х і р = С/х, де х - абс-

циса розмічуваної точки кубічної парабо-

ли. 7, 1.

РАДІУСИ КРИВИНИ ГОЛОВНІ (радиу-

сы кривизны главные; radius of light trajec-

tory curvature; Hauprkrtimmungsradien m

pi): радіуси кривини головних перерізів

нормальних. У деякій точці поверхні елі-

псоїда обертання перерізами нормаль-

ними головними є меридіан геоде-

зичний і вертикал перший - норма-

льний переріз, перпендикулярний до ме-

ридіана.

Р.

к.

г.

поверхні еліпсоїда обертан-

ня позначаються: М - радіус кривини ме-

ридіана, N - радіус кривини першого ве-

ртикала; їх вирази як функції геодезичної

широти В і елементів еліпсоїда земно-

го а і е мають такий вигляд:

М =

а( 1-е

)

(1-е

sin

б)