Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Рамка карти..

480 Р

N= ,

л/і-е

sin

5 •

1Л

РАМКА КАРТИ {рамка карты; frame of

the map; Kartenrahmen m pi): система лі-

ній, які оконтурюють весь рисунок карти.

Переважно

Р.

к. складається з рамки кар-

ти внутрішньої і рамки карти зов-

нішньої. Вигляд Р. к. може бути різний,

але найчастіше застосовують прямокутні

і трапецієподібні рамки. Останні викори-

стовують для складання карт топогра-

фічних. Є ще колові та овальні (еліптич-

ні) Р. к. 5.

РАМКА КАРТИ ВНУТРІШНЯ (внут-

ренняя рамка карты; innerer Kartenrahmen

т): рамка карти, що є замкнутою ліні-

єю, яка обмежує на карті її к ар то гр а

ч -

не зображення. 5.

РАМКА КАРТИ ГРАДУСНА (градусная

рамка карты; Gradkartenrahmen т): рам-

ка із двох близько розташованих між собою

паралельних ліній, в середині яких через

певну кількість градусів показані виходи

ліній сітки картографічної. 5.

РАМКА КАРТИ ЗОВНІШНЯ (внешняя

рамка карты; outer map edge; aufierer Kar-

tenrahmen m): рамка карти, що обмежує

всі інші рамки, зокрема градусну (мінут-

ну), і здебільшого має художньо-декора-

тивне призначення. У деяких випадках до-

пускається розрив Р. к. з. 5.

РАМКА КАРТИ МІНУТНА (минутная

рамка карты; minute frame; Minutekarten-

rahmen m): рамка карти, із двох близько

розташованих між собою паралельних лі-

ній, всередині яких показані виходи ме-

ридіанів і паралелей через певну кількість

мінут і міститься між рамкою карти

внутрішньою ірамкою карти зовні-

шньою. 5.

РАМКА ТРАПЕЦІЇ (рамка трапеции;

sheet margin; Trapezrahmen m): аркуш то-

пографічної карти обмежений рамкою

карти внутрішньою у вигляді трапеції,

вершини якої відповідають геодезичним

координатам згідно з номенклатурою арку-

ша карти. У вершинах Р. т. подають гео-

дезичні координати, а вздовж сторін Р. т.

оцифровані виходи сітки плоских прямо-

кутних та сітки геодезичних координат.

Р.

т.

викреслюють згідно з умовними знака-

ми. 12.

РАПІДОГРАФ (рапидограф; rapidograph;

Reififederf): див. Рейсфедер. 5.

РЕГУЛЮВАННЯ РІЧКОВОГО СТОКУ

(регулирование речного стока; manage-

ment of water flow; Regulierung f des Fluss-

abflusses m): штучний перерозподіл стоку

в часі за допомогою регулювальних спо-

руд у вигляді ставків і водосховищ. 4.

РЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ (регулирова-

ние стока; flow management; Regulierung

fdesAbflusses

m):

система заходів із затрим-

ки стоку на схилах, сповільненню його

швидкості, розподілення його по поверхні

схилів і переведення у внутрігрунтовий, що

досягається протиерозійним обробітком

ґрунту, створенням стокорегулювальних

смуг і спеціальних гідротехнічних СПО-

РУД.

РЕДАГУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНЕ

(интерактивное редактирование; interac-

tive editing; interaktive Redaktionf): випра-

влення цифрової інформації про місцевість

з використанням діалогових (інтерактив-

них) технічних програмувальних засо-

бів. 5.

РЕДАГУВАННЯ КАРТИ (редактирова-

ние карты; map editing; Kartenredaktion/):

опрацювання карти редактором на всіх ета-

пах її створення. Найважливішими у кар-

тографічному виробництві є роботи, по-

в'язані з одержанням оригіналу карти

основного. До них належать: складання

програми карти і виготовлення оригіналу

карти складального. Складанню про-

грами карти передують т. зв. редакційно-

підготовчі роботи. Під час складання

основного оригіналу карти редактор здій-

снює загальне керівництво і контролює

всю роботу, починаючи з побудови осно-

ви карти математичної і закінчуючи

одержанням готового складального оригі-

налу. Особливо контролює, як реалізують-

ся настанови редакційного плану щодо

Редагування цифрової..

481

картографічної генералізації, як викорис-

товуються і стикуються між собою реко-

мендовані картматеріали, як усуваються

виявлені редактором під час складання

огріхи та недоліки, як заповнюється фор-

муляр карти. Редагування на цьому ета-

пі завершується контрольним переглядом

складального оригіналу щодо відповіднос-

ті його змісту призначенню карти і вимог

програми. Редактор також керує кор

кту-

о ю, стежить за правильністю виправлень

коректурних зауважень тощо і в кінцево-

му підсумку підписує оригінал, що умож-

ливлює виготовлення оригіналу карти

видавничого. Редакторська робота три-

ває і під час виготовлення видавничих ори-

гіналів. Редактор контролює якість граві-

ювання чи креслення їх, наклеювання

підписів, правильність застосування умо-

вних знаків тощо. Контролюється також

якість відбитків проби карти штрихо-

вої і оригіналу карти фарбового, ви-

готовленого на відбитках штрихової проби.

Робота з

Р.

к. завершується переглядом від-

битків фарбної проби, яку після коректури

і усунення недоліків остаточно перегляда-

ють і підписують технічний редактор, ре-

дактор карти, а також керівництво картогра-

фічного підприємства, що означає дозвіл на

друкування накладу карти. 5.

РЕДАГУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТИ

(редактирование цифровой карты; digital

maps editing; Redaktionf der digitalen Karte

f): укладання редакційних документів для

всіх етапів створення і оновлення цифро-

вої карти, включаючи коректуру цифрової

інформації про місцевість і приймання го-

тової високоякісної продукції, відповідно

до вимог керівних (нормативних) докумен-

тів. 5.

РЕДАКЦІЙНІ ВКАЗІВКИ [редакцион-

ные указания; editorial instructions; redak-

tionelle Hinweise m pi): документ, що від-

різняється від плану редакційного

докладністю викладеного матеріалу; може

містити, напр., до найменших подробиць

методичні вказівки щодо складання окре-

мих об'єктів змісту карти. 5.

РЕДАКЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ (редакци-

онные документы; editorial documents; re-

daktionelle Dokumente n pi): документи,

основним змістом яких є редагування ка-

рти. До Р. д. належать: план редакцій-

ний або редакційні вказівки, редак-

ційні схеми, формуляр карти. 5.

РЕДАКЦІЙНІ СХЕМИ (редакционные

схемы; editorial scheme; redaktionelle Sche-

mas n pi (Entwurfe m pi)): складені редак-

тором карти в графічному вигляді: схема

картографічної території з відображенням

на ній підібраних для складання карти

відповідних як основних, так і допоміж-

них та додаткових картографічних ма-

теріалів, а також схеми орографічних

об'єктів, річкової мережі, водозбору

тощо. Р. с. можуть супроводитись тексто-

вою частиною з конкретними вказівками

щодо виконання тих чи інших складаль-

них робіт. 5.

РЕДАКЦІЙНО-ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ

(редакционно-подготовительные работы;

editorial-preparative works; redaktionelle

Vorbereitungsarbeitenfpl): частина роботи

редактора в процесі редагування кар-

ти. Р-п. р. можна поділити на такі етапи:

вивчення положень завдання щодо карти,

яку треба скласти; виявлення, збір і аналіз

картографічних матеріалів; вивчен-

ня території яку картографують; опрацю-

вання редакційного плану - програми

карти; підбір та підготовка укладачів за-

проектованої карти. Вивчивши завдання,

редактор має чітко усвідомити всі заходи і

способи їх реалізації, щоб карта щодо зміс-

ту, оформлення й точності відповідала

вимогам завдання. Якщо потрібно, то вста-

новлює м-б і проекцію карти. Враховуючи

вимоги завдання, редактор, на основі по-

переднього вивчення особливостей тери-

торії за допомогою спеціальних джерел,

добирає картографічні матеріали, поділя-

ючи їх на основні, додаткові й допоміжні

та визначає міру їх використання під час

складання карти. Вивчивши детальні-

ше територію з точки зору призначення й

змісту майбутньої карти, редактор складає

Редукована сторона

482

програму карти, яка доповнюється різни-

ми схемами, зокрема й еталонними при-

кладами здійснення картографічної гене-

ралізації, макетом компонування. До Р-п. р.

належить інструктаж укладачів оригіналу

майбутньої карти щодо складання окремих

елементів її змісту та реалізації положень

редакційного плану, що стосується карто-

графічної генералізації. Інструктаж прово-

дить редактор, що склав редакційний план

і знає всі особливості створення карти. 5.

РЕДУКОВАНА СТОРОНА {редуциро-

ванная сторона; reduced side; Reduktions-

langef): сторона мережі геодезичної,

зведена до центрів геодезичних пунктів

(див. Поправки за центрування і ре-

дукцію) і спроектована на площину в

проекції Ґавсса (див. Редукційна зада-

ча геодезії, Проекція Ґавсса-Крюґера).

Для редукування похилої лінії на площи-

ну враховують такі поправки: за нахил лі-

нії

=-{h

/(2S

))-(h

/(&sL)),

де h - перевищення між кінцями лінії, 5

нах

- похила довжина лінії, зведена до центрів

знаків; за зведення лінії на поверхню ре-

ференц-еліпсоїда

8Я = ~(Hm/Ra)Srnp - (S?nJ(24R

a)),

де Sr„р = Smx +Sh , Ra - середній радіус

кривини еліпсоїда вздовж лінії, км; за пе-

рехід з референц-еліпсоїда на площину

5L=((y

j2R

m) + (Ay

/24R

J)SH,

де у

—

середня віддаль лінії від осьового

меридіана (ордината), км; Rm - середній

радіус кривини референц-еліпсоїда на се-

редній широті лінії, км, Ау - приріст орди-

нати на лінії, км; S

= S

r пр

+ 8

, м. Дов-

жина лінії на площині

,=S

.13.

РЕДУКОВАНИЙ НАПРЯМ (редуциро-

ванное направление; reduced direction; Re-

duktionsrichtung f): напрям, зведений до

центрів пунктів. При позацентровому роз-

міщенні теодоліта або візирної цілі для

отримання

Р.

н. потрібно у виміряні напря-

ми врахувати поправки за центруван-

ня і редукцію. 13.

РЕДУКУВАННЯ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЛІНІЇ

НА ПЛОЩИНУ В ПРОЄКЦІЇ ҐАВССА-

КРЮҐЕРА (редуцирование геодезической

линии на плоскость в проекции Гаусса-

Крюгера; reduction of geodetic line to plane

in Gauss-Kruger projection; Reduktion f der

geodatischen Strecke f auf der Gausse-Kru-

gerische Ebene f): див. Застосування про-

екції Ґавсса-Крюгера в геодезичних

і топографічних роботах. 17.

РЕДУКЦІЯ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ НА-

ПРЯМІВ (редукция горизонтальных на-

правлений; reduction of horizontal direc-

tions; Reduktion f der horizontalen Richtun-

genfpl): див. Редукційна задача гео-

дезії. 17.

РЕДУКЦІЇ ПРИСКОРЕНЬ СИЛИ ВА-

ГИ (редукции ускорений силы тяжести;

reduction of gravity accelerations; Schwere-

kraftreduktionen fpl): поправки, які вводять

до виміряних на фізичній поверхні Землі

значень прискорення сили ваги, щоб

зредукувати їх на поверхню геоїда або на

заданий горизонт. Основними Р. п. с. в. є

редукція у вільному повітрі, редукція Буге

і редукція Прея-Пуанкаре. Редукцією у ві-

льному повітрі враховують зміну приско-

рення сили ваги залежно від висоти точки

спостережень

рівнем моря. Її обчислюють

за формулою Aq

= 0,3086Я. Редукцією Бу-

ге додатково враховують притягання пло-

ского шару маси, товщина якого дорівнює

висоті точки спостереження н. р. м. Цю

редукцію обчислюють за формулою

= Aq

- 2nf5H, де 5 - густина порід,

/- гравітаційна стала, Н- висота шарів н.

р. м. Редукції Прея-Пуанкаре використову-

ють для отримання прискорення сили ваги

на деякій глибині від поверхні Землі, а та-

кож для переобчислення прискорення сили

ваги з одного на інший горизонт. Таку ре-

дукцію обчислюють за формулою

= 0Д086А - 2лf8h,

де h - глибина, для якої визначається

прискорення сили ваги. 6.

Редукційна задача..

483 Р

РЕДУКЦІЙНА ЗАДАЧА ГЕОДЕЗІЇ (ре-

дукционная задача геодезии; reducing pro-

blem of geodesy; Reduktionsaufgabe f von

Geogasie J): теорія переходу від безпосе-

редньо виміряних величин на фізичній

поверхні Землі до відповідних їм вели-

чин на поверхні віднесення (рефе-

ренц-еліпсоїді).

Під час опрацювання мережі геодезич-

ної методами роздільного визначення пла-

нових координат широти В, довготи L і гео-

дезичної висоти Я пункти мережі, створе-

ної на фізичній поверхні Землі, проекту-

ють на поверхню віднесення - поверхню

референц-еліпсоїда по нормалях до нього.

Відповідно редукують виміряні елементи

геодезичної мережі, тобто переходять від

довжин сторін, виміряних між пунктами на

фізичній поверхні Землі, до довжин дуг

геодезичних ліній між проекціями цих

пунктів на поверхні еліпсоїда, та від спо-

стережених горизонтальних напрямів

ази-

мутів - до напрямів і азимутів дуг.

Подальше опрацювання астрономо-

геодезичної (АГМ) чи геодезичної (ГМ)

мереж виконується на поверхні референц-

еліпсоїда

розв'язується як двовимірна за-

дача. Завдяки проектуванню пунктів АГМ

з фізичної поверхні Землі на поверхню ре-

ференц-еліпсоїда по нормалях до остан-

нього, геодезичні координати В, L пунктів

на фізичній поверхні та їх проекцій на елі-

псоїді збігаються. Отже, після опрацюван-

ня АГМ (чи ГМ) на референц-еліпсоїді

будуть відомі планові компоненти В, L про-

сторових координат її пунктів. Якщо ви-

значити і геодезичні висоти Я, поверхня

прийнятого референц-еліпсоїда для яких є

відліковою, то отримаємо положення пунктів

фізичної поверхні Землі в системі коорди-

нат геодезичній просторовій В,L,Я,

а її трансформацією - у будь-якій іншій си-

стемі просторових координат, зокрема в

просторовій прямокутній екваторіальній

системі координат

A', Y,

Під час розв'язування

Р.

з.

г.

виникають ре-

дукції трьох видів: а) за відхилення

прямовисної лінії, тобто за перехід від

астрономічного зеніту, пов'язаного з на-

прямом прямовисної лінії, уздовж якої орі-

єнтується вертикальна вісь приладу, до гео-

дезичного зеніту

—

напряму нормалі до ре-

ференц-еліпсоїда; б) за висоту над повер-

хнею референц-еліпсоїда; в) за перехід від

елементів, отриманих після врахування ре-

дукцій а), б), що відповідають перерізам

нормальним референц-еліпсоїда, до еле-

ментів, що відповідають геодезичним лі-

ніям.

Редукції горизонтальних напрямів. Безпо-

середньо виміряний горизонтальний кут у

пункті Q фізичної поверхні Землі між на-

прямами на пункти А і В (рис., а) - це дво-

гранний кут, ребром якого є лінія Qq, що

збігається з вертикальною віссю кутомір-

ного приладу, тобто прямовисна лінія, а

гранями - вертикальні площини в пункті

Q у напрямах на пункти А і В.

Кут, редукований на поверхню референц-

еліпсоїда, - це двогранний кут, ребром яко-

го є нормаль Qq

до еліпсоїда в пункті Q, а

гранями - нормальні площини в цьому

пункті, що містять проекції а

, Ь

спосте-

режуваних пунктів А і В на еліпсоїд по но-

рмалях Аа

і ВЬ

до нього. Перехід від ви-

міряного кута до редукованого здійснюєть-

ся врахуванням у безпосередньо виміряні

напрями поправок: Vj - за відхилення

прямовисної лінії, V

-3a висоту точ-

ки спостереження. Поправку V, обчислю-

ють за формулою

Редукційна задача геодезії

484

v, =(TJi

cos А

-|,

sin^

)ctgZ

де 77,

аг

- складові астрономо-геодези-

чного відхилення виска в пункті Q,A

, Z

- азимут і зенітна відстань спостережува-

ного напряму. Ця поправка впливає на

вимірюваний напрям аналогічно поправці

v'y

напрям

за

нахил

горизонтальної осі при-

ладу v' - /-ctgZ, де

І—

нахил горизонталь-

ної осі. Врахуванням поправки V, здій-

снюється перехід від безпосередньо ви-

міряного кута aqb, що є мірою двогранно-

го кута, ребром якого є Qq, до двогранно-

го кута, ребром якого є Qq

, а гранями -

нормальні площини, що проходять через

точки візування А і В. Нормалі до еліпсої-

да в загальному випадку є різнобіжними

прямими. Тому проекція спостережувано-

го пункту на референц-еліпсоїд по нормалі

до нього не лежить у площині, що містить

нормаль у пункті спостереження та вимі-

рюваний напрям. Цим зумовлюється по-

правка v

у виміряний напрям за висоту

пункту спостереження. Врахуванням цієї

поправки здійснюється перехід від граней

вимірюваного кута, що проходять через

точки візування А і В, до граней, що про-

ходять через їх проекції а

, b

на еліпсоїд.

Поправку обчислюють за формулою

v, = р"——е

cos

sin

24,

2 М

2 12

де В

,Н

—

широта геодезична і висота

геодезична пункту спостереження; М -

радіус кривини меридіана (див. Радіуси

кривини головні), обчислений для ши-

роти В

(5,

)/1 ;А

- азимут спосте-

режуваного напряму.

Урахування редукцій

V [ і V

у виміряний на-

прям приводить його до напряму перерізу

нормального прямого

(qff

bjb

) між

проекціями на еліпсоїд по нормалях до

нього точок Q,A,B фізичної поверхні Землі.

Незбіжність прямих і обернених нормаль-

них перерізів, тобто двоїстість нормальних

перерізів (див. рис. Переріз нормаль-

ний), приводить до того, що виміряні

горизонтальні кути на трьох пунктах, ре-

дуковані на поверхню еліпсоїда, не утво-

рюють зімкнутого трикутника. Цю неви-

значеність в утворенні трикутників на елі-

псоїді усувають з'єднанням їх вершин гео-

дезичними лініями. Геодезична лінія на по-

верхні еліпсоїда в загальному випадку (при

азимутах не близьких до 90 чи 270°) ділить

кут між взаємними нормальними перері-

зами у відношенні 1:2, будучи у заданій то-

чці ближче до прямого нормального пере-

різу.

Кут 8 між прямим нормальним перерізом

і геодезичною лінією обчислюють за фор-

мулою

= р"—

cos

В,

sin4, х

6JV

х (cos Л,, tgB, )

47V,

де

N—

радіус кривини першого вертикала.

Під час розгляду Р. з. г. <5 позначають v

наз. поправкою в виміряний напрям за пе-

рехід від нормального перерізу до геодезич-

ної лінії. Після введення поправки V

на-

прями між проекціями пунктів на еліпсоїд

відносяться до геодезичних ліній (q

o)-

Редукція лінійних вимірів світло- і радіоге-

одезичними приладами. Характерна особ-

ливість таких вимірювань полягає в тому,

що вимірюються прямолінійні віддалі D

(рис.

б),

які

наз.

ще віддалями похилими, між

точками А і В, розташованими на висотах

Я, і Н

над поверхнею еліпсоїда, не пов'я-

зані з напрямом прямовисної лінії.

Редукційна задача проекції..

485

Редукційна задача зводиться до знаходжен-

ня довжини геодезичної лінії S між

проекціями а

, Ь

точок А і В на поверхню

еліпсоїда. Застосовуються формули:

24R і 640R?

-(Я

-Я,)

(I +

HJR^I

HJRO

d-s

yls/2Rl.

Редукція напрямів - полягає у визначенні

поправки S у напрям геодезичної лі-

нії на еліпсоїді за кривину її зображення

на площині. Її обчислюють у початковій

точці лінії (див. Проекція Ґавсса-Крю-

гера рис., б) за формулою

Ах , Ау

Ілі

з л;

Л, =R( 1 cos 5 cos 2Л),

R-

дл/Г^

1-е

sin

В '

де d - довжина хорди геодезичної лінії, а,

- елементи еліпсоїда. Наведені форму-

ли можна застосовувати для редукування

віддалей у сотні кілометрів. Для редуку-

вання безпосередньо виміряних сторін трі-

ангуляції, коли довжини ліній десятки кі-

лометрів, ці формули можна дещо спрос-

тити. 17.

РЕДУКЦІЙНА ЗАДАЧА ПРОЄКЦІЇ

ҐАВССА-КРЮҐЕРА (редукционная зада-

ча проекции Гаусса-Крюгера; reducing prob-

lem of Gauss-Kruger projection; Reduktions-

aufgabe fvon Gauss-Krugersche Projektion):

зводиться до знаходження поправок у

довжини і напрями ліній мереж геоде-

зичних під час редукування їх з еліпсої-

да на площину і навпаки.

Редукція довжин. Якщо s - віддаль між

точками геодезичної лінії на еліпсоїді, d -

пряма, що з'єднує проекції відповідних то-

чок на площині, то

у (Ду) у

s( 1+-Щт+•^-Ц-

-^-г)

2 Rl 2ARf

2< '

(1)

Де

Оі

)/2 - середня ордината; R

радіус кривини середній для середньої точ-

ки лінії, Ау = у

-у

. Формулу (1) вико-

ристовують у тріангуляції 1 кл. У тріан-

гуляції 2 кл. останнім членом цієї форму-

ли нехтують. У мережах нижчих класів

тріангуляції та полігонометрії, достатньо

використовувати формулу

у,„Ауsin2B„, з ,

і ^ н

2 Rl

(2)

де Ах

-х,, В

- середня широта, е -

перший ексцентриситет, решта елементів

такі ж, як і у формулі (1). Замінивши знаки

у формулі (2) на протилежні, отримаємо

формулу поправки <5

У кінцевій точці

лінії. Наведені формули використовують

для опрацювання тріангуляції

кл. і робіт

аналогічної точності. У тріангуляції 2 кл.

можна обмежитися лише першими двома

членами формули (2).

„ Дх , Д у

'=-

Ах „. Д

л>

(3)

У геодезичних мережах нижчих кл. по-

правки обчислюють за формулою

12 21

2r2

(4)

Для обчислення поправок за наведеними

формулами треба знати плоскі координа-

ти х, у початкового і кінцевого пунктів: у

тріангуляції

кл. з точністю до

м, у тріан-

гуляції 2 кл. - до 10 м, у мережах нижчих

кл. - до 0,1 км. Контролем обчислень ре-

дукції напрямів є геометрична умова: су-

ма поправок у кути у будь-якій замкнутій

фігурі має дорівнювати сферичному над-

лишку цієї фігури з оберненим знаком. 17.

РЕДУКЦІЯ ЗА ВИСОТУ НАД ПО-

ВЕРХНЕЮ РЕФЕРЕНЦ-ЕЛІПСОЇДА

(редукция за высоту над поверхностю ре-

ференц-эллипсоида; reduction for altitude

above surface of reference-ellipsoid; Reduk-

Редукція за відхилення..

486

tion f wegen der Hdhe f iiber dem Referen-

zellipsoid n): див. Редукційна задача

геодезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЗА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯ-

МОВИСНОЇ ЛІНІЇ (редукция за уклоне-

ние отвеса; reduction for plumb deviation;

Reduktion f wegen der Abweichungf der senk-

rechten Linief): див. Редукційна задача

геодезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЗА ПЕРЕХІД ВІД ЕЛЕМЕ-

НТІВ НОРМАЛЬНОГО ПЕРЕРІЗУ ДО

ЕЛЕМЕНТІВ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЛІНІЇ

(редукция за переход от элементов норма-

льного сечения до элементов геодезичес-

кой линии;

reduction

for transition from nor-

mal intersection to elements of geodetic line;

Reduktion f wegen des Ubergangs m von der

Normalschnittselemente n bis geodatischer

Linie f): див. Редукційна задача гео-

дезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЛІНІЙНИХ ВИМІРІВ СВІ-

ТЛО- ІРАДІОГЕОДЕЗИЧНИМИ ПРИ-

ЛАДАМИ (редукция линейных измерений

свето- и радиогеодезическими приборами;

reduction of linear measurements by light-

and radiogeodetic devices; Reduktion f der

Lcingemessungf mit den elektrooptischen und

mikrowellen Entfernungsmessern mpi): див.

Редукційна задача геодезії. 17.

РЕЄСТРАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

(регистрация земельных участков; regist-

ration of land units (parcels); Intabulation f

(Eintragungf) der Grundstucke

pi): запис у

документах чи електронних засобах су-

купності відомостей про кількісні та якіс-

ні характеристики земельних ділянок, про

розподіл їх між землевласниками та зем-

лекористувачами, правовий статус та гос-

подарську цінність, характер використан-

ня. 4.

РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА

ЗЕМЛЮ (регистрация прав собственно-

сти на землю; registration of land owner-

ship rights; Intabulation f (Eintragung f) der

Rechte zu Grundeigentum n): запис у дер-

жавних правоустановчих документах до-

стовірних, засвідчених відповідними орга-

нами влади, даних про об'єкт і суб'єкт вла-

сності, права власника на землю, зокрема

з врученням „Державного акту на право

приватної власності". 4.

РЕЄСТРОГРАМА (регистрограмма; film

of registration of figures of additional devices

during aerial survey; Registrierfdm): плівка

показів приладу під час лету аерофото-

апарата (статоскопа, радіовисотоміра, ра-

діотехнічних станцій). Для отримання Р.

використовують плівку високої світлочу-

тливості й з великим коефіцієнтом конт-

растності. Обробляють

Р.

до максимальної

світлочутливості і коефіцієнта контраст-

ності; підвищена вуаль не знижує якості

зображення. 3.

РЕЗОЛЬВОМЕТР (резольвометр; device

for measurement of resolution; Mefigerat n

fur Auflosungsvermogen n): прилад для ви-

значення роздільної здатності фотогра-

фічних матеріалів. Р. складається з:

джерела, світла 1; фільтра денного світла

2; блока сірих світлофільтрів 3; блока ко-

льорових світлофільтрів 4; закривана 5;

конденсора 6; міри 7; коліматорної лінзи

8\ об'єктива 9\ касети з фотоматеріалом 10.

Блок 3 змінює величину експозиції, 4 -

спектральний склад світла. Закривач забез-

печує витримки у діапазоні 1/250-1 с. Кон-

денсор використовують для рівномірного

освітлення міри, яку проектує об'єктив на

випробовуваний фотоматеріал. Зображен-

ня міри на фотоматеріалі наз. резольвог-

рамою. Резольвограми отримують для різ-

них експозицій. Крива залежності розділь-

ної здатності від логарифма експозиції наз.

резольвометричною кривою, яку наносять

на графік резольвометричний. 3.

2 3 4 5 6 7 8 9 10

РЕЗОНАТОР КВАРЦОВИЙ (кварцевый

резонатор; crystal resonator; Quarzresona-

torni): див. Генератор кварцовий. 13.

РЕЙЗЕНКІНД ЙОСИФ ЯКОВИЧ

(29.06.1910-29.03.1990) Закінчив Харків-

ський інженерно-будівельний ін-т (1936).

Рейка висувна

487 Р

1936-41 працював інженером-геодезистом

у проектній організації „Союзтранспроєкт"

у Харкові. 1941—43 - маркшейдер Томсь-

кого електромеханічного заводу. 1943-69

працював на кафедрі „Маркшейдерська

справа і геодезія" Донецького індустріа-

льного ін-ту. 1970-72 працював у Сарато-

ві в політехнічному ін-ті, з 1972-90 проф.

і зав. кафедри геодезії у Криворізькому гір-

ничовидобувному ін-ті. Кандидатську ди-

сертацію захистив 1946, докторську -1966.

Звання професора отримав 1969. Наукові

праці присвячені дослідженням та удоско-

наленню технологій маркшейдерського зні-

мання на базі застосування методів назем-

ної і аерофотограмметрії. Опублікував 50

наукових праць. Підготував чотирьох ка-

ндидатів наук.

РЕЙКА ВИСУВНА (выдвижная рейка;

telescopic rod; Schiebelatte f): рейка то-

пографічна, довжину якої можна зміню-

вати. 14.

РЕЙКА ВІДДАЛЕМІРНА (дальномерная

рейка; stadia rod; Distanzlatte f): рейка

геодезична, призначена для вимірюван-

ня віддалей. Р. в. є штрихові, шкалові та у

вигляді марок. 14.

РЕЙКА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая

рейка; geodetic staff; geoddtische

LatteУ): в і -

зирна ціль, що є лінійною мірою. 14.

РЕЙКА ДВОБІЧНА (двусторонняя рей-

ка; reversible rod; Wendellatte f): рейка

геодезична, зі шкалами з обох боків. 14.

РЕЙКА НІВЕЛІРНА (нивелирная рейка;

levelling staff; Nivellierlatte f): рейка

геодезична, що використовується для

визначення перевищення. Відповідно до

нової типізації нівелірів є три типи рейок:

РН-05, РН-03, РН-10. Тепер виготовляють

також активні рейки для цифрових нівелі-

рів. Раніше виготовляли ще рейки почіпні.

Корпус більшості рейок виготовляють з ви-

триманого дерев'яного бруса завдовжки 3-

4 м, провареного в оливі. У поперечному

перерізі це двотаврова або Т-подібна рей-

ка. Р. н. бувають суцільні та складувані

(рис., а). Кінці рейок оковують. Площина

оковки нижнього кінця наз. п'яткою рей-

ки. Точка перетину осі нульового штриха

(або нижнього краю нульової шашки) з віс-

сю основної (або чорної) шкали, до якої

належить цей штрих (чи шашка), наз. ну-

лем шкали

Р.

н. До корпуса рейки кріплять-

ся переважно металеві ручки, рівень

сферичний з ціною поділки 7-15', крон-

штейн для почеплення виска і вістря для

центрування виска під час перевірки сфе-

ричного рівня.

,6-1

ЕІ)

гоР

"в

Щ'

гЗ

Шашкові рейки РН-03 (рис., б) здебільшо-

го виготовляють двобічними, тобто сан-

тиметрові шкали наносять з обох боків ре-

йок; одну з цих шкал фарбують чорним,

іншу - червоним кольорами.

Штрихова рейка РН-05 (рис.,

в)

- однобіч-

на з інварною стрічкою. Один кінець ін-

варної стрічки нерухомо закріплений до

нижньої основи корпуса рейки, а інший -

Рейка складувала

488

до кінця рівноплечового важеля, вісь обе-

ртання якого закріплена у верхній стале-

вій основі. Інварній стрічці надано постій-

ний натяг 20 кг. На інварній стрічці нане-

сені дві шкали у вигляді штрихів завто-

вшки 1 мм. Віддаль між осями суміжних

штрихів кожної шкали дорівнює 5 мм.

Шкали зміщені одна відносно одної на

2,5 мм. Підписи півдециметрових штрихів

обох шкал нанесені на гранях, нахилених

до середини корпуса рейки. Шкала, циф-

рована від 0 до 60, наз. основною, а шкала

з підписами 60-119 - додатковою. Вісь

нульового штриха збігається з п'яткою.

Почіпна рейка - штрихова рейка (рис., г)

завдовжки близько 1 м, нуль шкали якої

збігається з центром отвору діаметр якого

такий же, як отвір у марці стінній ніве-

лірній. Для встановлення рейки на марці в

її отвір і отвір рейки вставляють штифт

такого ж діаметра. 16.

РЕЙКА СКЛАДУВАНА {складная рейка;

sliding rod; Klapplatte f): рейка геодези-

чна, яку можна складати. 14.

РЕЙКА ТОПОГРАФІЧНА (топографи-

ческая рейка; topographic rod; topographi-

sche Latte f): рейка геодезична, при-

значена для визначення віддалей та пере-

вищень під час знімання топографіч-

ного. 14.

РЕЙСФЕДЕР (рейсфедер; ruling pen;

Reififeder f Handziehfeder f Ziehfeder f):

інструмент для креслення ліній тушшю

(інколи фарбою). Є Р: одинарний, яким

можна викреслювати одну лінію товщи-

ною до 1,5 мм; півторачний - викреслює

лінії більшої товщини: калібрівний - за

допомогою спеціального пристрою на ньо-

му можна визначити товщину лінії; напів-

автоматичний - має в ручці капілярну

трубку, якою надходить до стулок Р. туш

після натиснення головки зверху ручки; по-

двійний - можна викреслювати під ліній-

ку (лекало) дві паралельні лінії; коловий -

є пристроєм до циркуля для креслення кіл.

Тепер для креслення ліній частіше засто-

совують рапідографи - трубчасті ручки, в

яких туш потрапляє в тонку трубочку. Діа-

метр трубочок рапідографа різний, що дає

змогу викреслювати лінії різної товщи-

ни. 5.

РЕКОГНОСТУВАННЯ (рекогносциров-

ка; preliminary survey; Erkundung f, Ream-

bulierung f Lokalaugenschein m)\ огляд та

обстеження місцевості для уточнення

проекту геодезичної мережі. До завдань Р.

належать: остаточний вибір місць розта-

шування геодезичних пунктів на місцево-

сті, з'ясування типів геодезичних центрів

та глибини їх закладання. Під час створен-

ня державних мереж у процесі Р. встано-

влюють остаточне значення висот геоде-

зичних знаків для видності взаємної

між пунктами сусідніми. Також отри-

мують дані для оптимальної організації

польових вимірювань (наявність доріг, гі-

дрографічної мережі, будівельних мате-

ріалів, характер місцевості тощо). Розріз-

няють два методи Р: візуальний та прилад-

ний. Перший застосовують у відкритій

місцевості, другий - у залісеній місцевос-

ті з суттєвими перепадами висот та незнач-

ною кількістю орієнтирів. 13.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (рекульти-

вация земель; land reclamation): система

заходів для відновлення родючості грунтів,

природного стану земель і ландшафтів,

порушених у процесі техногенної діяль-

ності, для їх повторного господарського

використання. 4.

РЕЛЕЯ РІВНЯННЯ (уравнение Релея;

Rayleigh's equation; Gleichung f von Ray-

leigh): див. Групова швидкість. 13.

РЕЛЬЄФ {рельеф; relief; Relieff): сукуп-

ність нерівностей земної поверхні, що

утворюються на межі літосфери з атмос-

ферою та гідросферою. Є такі основні

форми Р: гора, улоговина, хребет, ло-

щина і сідловина. За морфологічними

даними розрізняють Р. хвилястий, горбис-

тий, острівний тощо. За морфометрични-

ми показниками (абс. та відносні висоти,

глибина

густота розчленування, стрімкість

схилів) - високо-, середньо- і низькогірний,

сильно чи слабо розчленований, стрімко-

схилий, пологосхилий, горизонтальний то-

Рельєф дна океанів

489

що. Є й інші ознаки, за якими розрізняють

Р., напр., за середовищем утворення, віком,

структурно-геоморфологічними, геологі-

чними особливостями тощо. 12.

РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНІВ (рельєф дна

океанов; relief of the oceans beds; Relief f

des Ozeangrunds m): рельєф поверхні дна

морів і океанів. Р. д. о. і морів такий же

складний, як і рельєф суші. На дні океану

є гірські масиви з сильно розчленованим

рельєфом, глибокі западини, плато та рів-

нини. Для значних площ дна характерний

тектонічний і вулканічний рельєф. На ве-

ликих глибинах є ділянки з явно вираже-

ними слідами розриву. 6.

РЕЛЬЄФОТВОРНІ ПРОЦЕСИ (релье-

фообразующие процессы; relief forming

processes; Prozesse m pi von Bergsschajfung

f): такі, що формують рельєф. Розрізня-

ють ендогенні та екзогенні Р. п. 4.

РЕН МІКРОСКОПА-МІКРОМЕТРА

(рен микроскоп-микрометра; run; Run п

des Schraubenmikroskops n): різниця між

номінальним значенням найменшої поді-

лки круга для АУ 2/10 - (5') і його величи-

ною, виміряною за допомогою відлікової

головки гвинта мікроскопа, наз. реном від-

лікового мікроскопа. Віддалі між наймен-

шими суміжними поділками круга в поділ-

ках відлікової головки гвинта вимірюють

за допомогою двох пар ниток, а тому спо-

чатку визначають різницю (У між фактич-

ною і номінальною (2 оберти = 4') відда-

ллю між бісекторами ниток. Для цього на

будь-який штрих лімба тричі наводять пра-

вий бісектор, а потім так само - лівий. Різ-

ниці між відліками „правий бісектор" мі-

нус „лівий бісектор", усереднені з багато-

разових вимірювань, і визначають величи-

ну о. Далі визначають р =Ь -а де

-від-

лік головки гвинта при наведенні лівим бі-

сектором на молодший відносно нуль-

пункту штрих;

- відлік при наведенні пра-

вим бісектором на старший штрих. Вимі-

рюють р за один прийом у прямому й обе-

рненому ходах на різних (через 30°05')

установленнях алідади. Рен мікроскопа:

run = р - а. Якщо сума ренів двох мікро-

скопів перевищує 0,5", то відліки круга

виправляють поправкою за рен

де (а + Ь)/2 - віддаль нуль-пункту від мо-

лодшого штриха, виражена в мінутах. По-

правки за рен у відліки круга не буде, якщо

від'юстувати мікроскоп. 18.

РЕН ОПТИЧНОГО МІКРОМЕТРА (рен

оптического микрометра; run; Run n des

optischen Mikrometers n): різниця між ці-

ною половини поділки шкали лімба і зна-

ченням її, отриманим за допомогою мік-

рометра. Оскільки промені йдуть від діа-

метрально протилежних частин лімба різ-

ним шляхом до оптичного мікрометра, то

рени верхнього і нижнього зображення

штрихів лімба можуть бути різні. Для ви-

значення рену вимірюють половини поді-

лок верхнього і нижнього зображень лім-

ба оптичним мікрометром на рівномірно

розташованих на всьому крузі місцях. У

теодолітах типу Т2 під час визначення ре-

ну горизонтальний круг переставляють на

45°20'. Вимірювання виконують у прямо-

му і зворотному ходах. На кожному уста-

новленні горизонтального круга на шкалі

мікрометра встановлюють відлік, близький

до нуля, головкою мікрометра, навідним

гвинтом алідади суміщають діаметрально

протилежні штрихи

((р

(р

+ 180°) верхньо-

го і нижнього зображень круга. Далі двічі

суміщують зображення трьох пар штрихів:

(р і (р + 180°, (р- Ц і (р + 180° та (р і

(р

+ 180° +

1-і.

Тут /и - ціна поділки лімба.

Після кожного суміщення відлічують мік-

рометр. Для кожної пари штрихів отриму-

ють відповідно відліки А

, А

. Рени вер-

хнього

нижнього зображень обчислюють за

формулами: г

= (А, - А

)/л

Щ2,

= (А, -

)р.

+ уіі/2, де

- ціна поділки мікроме-

тра. Середнє значення рену г = (г

+ г

)/2

та різниця Аг = г

—г

для горизонтально-

го круга не мають перевищувати 1", а для

вертикального - 2". Якщо значення рену

більше за допустиме, то результати вимірю-

вань виправляють поправкою 8

=2 гА/ц,

де А- відлік мікрометра. Великі значення