Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

А втоколіматор

царія). Модель А-7 призначена для опра-

цювання наземних та аерофотознімків, для

складання топографічних карт і планів, а

також для виконання фототріангуляційних

робіт. Модель А-8 дає змогу опрацьовувати

планові аерофотознімки з подібними про-

ектувальними зв'язками (фокусна віддаль

приладу 98-215 мм), модель А-9 - широ-

кокутні та надширококутні знімки (фокус-

на віддаль приладу 40-77 мм). Модель А-

дає змогу створювати великомасштабні

плани, а також цифрові моделі місцевості

та рельєфу, розвивати фототріангуляцію. 8.

АВТОКОЛІМАТОР (автоколлиматор;

autocollimator; Autokollimatorm): оптичний

прилад, що складається з зорової труби і

відліковош пристрою; використовують для

вимірювання малих кутів на засадах ав-

токолімації. 21.

АВТОКОЛІМАЦІЯ (автоколлимация;

autocoltimation;

Autokollimationj): явище

спо-

стереження відбитого зображення підсвіче-

ної сітки ниток зорової труби від дзерка-

ла, перпендикулярного до її візирної осі.

Використовують під

час

точних вимірювань

напрямів. 1.

АВТОМАТИЗАЦІЯ СТЕРЕОВИМІ-

РЮВАНЬ (автоматизация стереоизме-

рений; automation of stereomeasurements;

Automatisierung f der stereophotogrammet-

rischen Messungen f ply. виконання фото-

грамметричних вимірювань автоматични-

ми приладами без участі оператора або за

його часткової участі. Є складовою циф-

рової фотограмметрії, яка своєю чергою

передбачає: сканування зображень, коре-

ляцію однойменних точок стереопари,

автоматизоване викреслювання та побудо-

ву цифрової моделі рельєфу, створення

ортофотокарт. Можливий технологічний

варіант, коли оператор виконує стереоско-

пічні вимірювання для всіх фотограм-

метричних задач,

їх розв'язують аналітич-

ним методом на ПЕОМ. 8.

АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧ-

НА СИСТЕМА (автоматизированная

картографическая система; automated

cartographic system; automatisches Karto-

graphiensystem

n):

виробнича система, яка

об'єднує комплекси технічних, програм-

них та інформаційних засобів автоматизо-

ваного складання

оновлення традиційних

і цифрових карт, організованих з підсис-

тем,

що

забезпечують введення

ЕОМ кар-

тографічної інформації, її опрацювання і

зберігання, а також виведення карт циф-

рових і видавничих оригіналів. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧ-

НА ТЕХНОЛОГІЯ (автоматизирован-

ная картографическая технология; auto-

mated cartographic technology; automatische

Kartographientechnologiej): сукупність ме-

тодів організації інформаційного та про-

грамного забезпечення, розроблених для

певної архітектури обчислювальних засо-

бів, які використовуються в процесах авто-

матизованого виготовлення цифрових, то-

пографічних та ін. карт. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ДЕР-

ЖАВНОГО МІСТОБУДІВНОГО КА-

ДАСТРУ (автоматизированная система

государственного городского кадастра;

automated system of state urban cadastre;

automatisches System n des Staatskatasters

n der Stadtj): сукупність інформаційного,

лінгвістичного, математичного, програм-

ного, технічного, організаційного, мето-

дичного, правового та економічного забез-

печення для збирання, опрацювання, збе-

реження і видачі даних містобудівного ка-

дастру автоматизованим способом у гра-

фічному чи текстовому вигляді. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ТО-

ПОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНИХ ВИМІРЮ-

ВАНЬ

(автоматизированная

система то-

пографо-геодезических

измерений;

automa-

ted system of topographic-geodetic measure-

ments; automatisches System n der topogra-

phische und geodetische Aufnahme f): мобі-

льна топографо-геодезична вимірювальна

система для проведення знімальних робіт

та опрацювання отриманих даних, включ-

но з їх графічним зображенням у польо-

вих умовах. 21.

Автоматизоване..

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ

ГЕОДЕЗИСТА (АРМ-Г) (автоматизиро-

ванное рабочее место геодезиста; automa-

ted working place of geodesist; automati-

sierter Arbeitsplatz m des Landvermessers m

(des Geodats

m)):

комплекс технічних і про-

грамних засобів, які забезпечують автома-

тизацію обчислень геодезичних задач. 21.

АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА

СТАНЦІЯ (автоматическая межпланет-

ная станция; automatic interplanetary sta-

tion; automatische zwischenplanetarische

Station/): тип космічного літального апара-

та, який може тривалий час перебувати в

космосі, є носієм спеціальної знімальної

апаратури, містить системи передавання

інформації на Землю. А. м. с. можуть від-

відувати космонавти для проведення спе-

ціальних досліджень, заміни бортової апа-

ратури тощо. 3.

АВТОРЕФЛЕКСІЯ

(авторефлексия;

auto-

reflection; Autoreflexion f): явище спосте-

реження

дзеркалі, встановленому перпен-

дикулярно до візирної осітрубитеодоліта,

зображення візирної марки, закріпленої на

об'єктив труби

так,

що її симетричні штри-

хи рівновідцалені від оптичного центра

об'єктива. Використовують для вивірення

конструкцій машин та устаткування. 1.

АВТОРСЬКИЙ ЕСКІЗ КАРТИ (авторс-

кий эскиз карты; autor's draft of the map;

Autorenkartenskizze f): первісний варіант

змісту запроектованої карти, виконаний

на блідо-голубому відбитку основи кар-

ти географічної, одержаного з раніше

виданої карти в масштабі та проекції,

близьких до карти, що складається. 5.

АВТОРСЬКИЙ МАКЕТ КАРТИ (ав-

торский макет карты; author's model of

the map; Autorenkartenentwurf

Autoren-

exemplar n): складений на підготовленій

раніше основі карти географічній,

містить повний обсяг спеціального змісту

і легенду карти. А. м. к. виконують за

даними основних джерел, з використанням

прийнятих умовних позначень і настанов

щодо фарбового оформлення проектованої

карти. 5.

АДДИТАМЕНТ (аддитамент; additive

substance; Additament

п):

субстанція додана

до іншої для її поліпшення (див. Розв'я-

зування сфероїдних трикутників). 17.

АДИТИВНИЙ СПОСІБ ОТРИМАННЯ

КОЛЬОРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ (аддитив-

ный способ

получения

цветных изображе-

ний;

additive methods of getting colour repre-

sentations; Additivverfahren n der Erhaltung

fder Farbbilder n pi): грунтується на мож-

ливості отримати будь-який колір змішу-

ванням трьох основних кольорів - синього

(С), зеленого (3) і червоного (Ч). За допо-

могою цих кольорів отримують додаткові

кольори: голубий (Г), жовтий (Ж) і пурпу-

ровий (П),

також чорний (Чр). Синій, зе-

лений і червоний світлофільтри наз. ади-

тивними світлофільтрами. В А. с. о. к. з.

об'єкт фотографують на чорно-білу плівку

через три світлофільтри: С, 3 і Ч. Із нега-

тивів отримують чорно-білі діапозитиви,

які проектують на екран через такі ж світ-

лофільтри; на екрані з'являється кольоро-

ве зображення об'єкта. Цей спосіб вико-

ристовують для отримання кольорових по-

зитивних зображень на кольоровій пози-

тивній плівці або фотопапері. 3.

АДІАБАТА (адиабата; adiabatic line;

Adiabate f): лінія, що зображує на графіку

адіабатний процес. 5.

АДІАБАТНА ОБОЛОНКА (адиабатная

оболочка; adiabatic mantle; adiabatische

Hiillej): теплоізоляційна оболонка, що уне-

можливлює будь-який теплообмін тіла з

оточуючим середовищем. 5.

АДІАБАТНИЙ ПРОЦЕС (адиабатный

процесс; adiabatic process; adiabatischer

Verlauf m (Prozefi m )): термодинамічний

процес, що відбувається без теплообміну

з навколишнім середовищем, тобто систе-

ма не отримує теплоти ззовні й назовні її

не віддає; це здійснюється за допомогою

адіабатної оболонки. 5.

АЕРОГРАФ (аэрограф; aerograph; Aero-

graph т): прилад, яким наносять тонкий

шар фарби на папір, тканину тощо за до-

помогою стисненого повітря; застосовує-

Аероґравіметр

ться під час укладання оригіналів карт, ви-

готовлення плакатів та виконання інших

оформлювальних робіт. 5.

АЕРОҐРАВІМЕТР

(аэрогравиметр;

aerial

gravimeter; Aerogravimeter

n):

гравіметр,

призначений для відносного вимірювання

сили ваги на літальному апараті. 6.

АЕРОДИНАМІЧНИЙ ПАРАДОКС СУ-

ПУТНИКА (аэродинамический парадокс

спутника; aerodynamic satellite paradox;

aerodynamisches Paradox

des Satellits

m):

явище, коли напрям тангенційного прис-

корення супутника протилежний напряму

сили опору атмосфери. Причина А. п. с.

полягає в тому, що рух під дією гальму-

вання атмосфери відбувається не по колу,

а по спіралі. 3.

АЕРОКОСМІЧНЕ ЗНІМАННЯ (аэро-

космическая съемка; aerospace survey;

aerokosmische Aufnahme f): отримання зоб-

раження місцевості з різних літальних апа-

ратів за допомогою спеціальної апаратури.

Під час А. з. фіксується енергія електро-

магнетного спектра, відбита від об'єктів

місцевості. Залежно від того, які зони

електромагнетних хвиль використовують

під час знімання і як записують інформа-

цію про об'єкт, розрізняють фотографічні

та нефотографічні зображення. До не-

фотографічних належать телевізійні, елек-

тронно-оптичні, радіотеплові, радіолока-

ційні зображення, які розширюють можли-

вості отримання інформації

про

місцевість,

стан довкілля та природні ресурси. Важли-

ву роль у технологічній системі отриман-

ня

інформації

про

об'єкт відіграє аерофото-

знімання. Його виконують за допомогою

фотокамер, записуючи інформацію

на фо-

топлівку. Космічне знімання виконують

для створення карт, дослідження природ-

них ресурсів, вивчення геологічної будови

Землі, метеорологічних процесів, стану за-

брудненості довкілля, тобто процесів, дія

яких поширюється на цілі регіони. 3.

АЕРОЛОГІЯ (аэрология; aerology; Aero-

logie f): розділ метеорології, що вивчає фі-

зичні та динамічні процеси і явища у верх-

ніх шарах атмосфери (вище приземного

шару), а також методи їх дослідження. 5.

АЕРОМАГНЕТОМЕТР (аэромагнито-

метр; aeromagnetometer; Aeromagnetome-

ter

n):

прилад для вимірювання магнетного

поля Землі (див. Знімання аеромагнет-

не) з літального апарата (зокрема, з ШСЗ).

Вплив магнетного поля останнього на да-

вач

А. знищується автоматичними компен-

саторами, а точніші вимірювання викону-

ють, коли давач А. буксирують у спеціаль-

ній гондолі на відстані 30-50 м від літаль-

ного апарата. Є ферозондувальний А., про-

тонний А., квантовий А. 5.

АЕРОРАДІОНІВЕЛЮВАННЯ (аэрора-

дионивелирование; aeroradio levelling;

Aerofunknivellierung f): метод визначення

висот H

точок місцевості під час аеро-

фотознімання; виконують радіовисото-

міром вимірювання висот H

, лету (у мо-

мент експозиції кожного знімка) та стато-

скопом змін AH

. висоти лету відносно ви-

хідної ізобаричної поверхні В. Для визна-

чення H

, потрібно знати висоту

точки

на початку маршруту. Тоді

= Н

+ H

- AH

+ AH

. - H

Передбачається, що поверхня ізоба-

ри ч н

В паралельна до рівневої поверхні V.

Для контролю вимірювання визначають ви-

соту опорної

точки

в кінці маршруту. Одер-

жану нев'язку розподіляють між знайденими

висотами точок пропорційно до їх віддален-

ня від початкової

точки

маршруту. 7.

АЕРОФІЛЬМ (аэрофильм;

aerofilm;

Aero-

film п): фотоплівка, на яку поміщається

більше ніж один кадр зображення. Звичай-

Аерофотоапарат..

но А. має довжину близько 60 м. Експоно-

ваний А. отримують після аерофотозні-

мання, проявлений А. - після фотогра-

фічної обробки - негативного процесу. 8.

АЕРОФОТОАПАРАТ ЩІЛИННИЙ (ще-

левой аэрофотоаппарат; aerial scanning

(slotted) camera; Schlitzkameraf, Ritzluftbild-

kamera f): апарат, в якому реалізований

принцип неперервного фотографування

смуги місцевості, яка під час руху літака

проектується на вузьку, перпендикулярну

до напряму лету, щілину, розташовану в

фокальній площині аерофотоапарата. Су-

війна фотоплівка безперервно перемоту-

ється з такою ж швидкістю, з якою перемі-

щається спроектоване через щілину зобра-

ження. В результаті такого фотографуван-

ня отримують суцільний фотознімок міс-

цевості у вигляді довгої стрічки,

не окре-

мих кадрів. 8.

АЕРОФОТОГЕОДЕЗІЯ (аэрофотогео-

дезия; aerophotogeodesy; Luftbildgeodasief,

Luftbildvermessungskundej): інженерна спе-

ціальність, що існувала в навчальних зак-

ладах СРСР; значно ширше поняття -

фотограмметрія. 8.

АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ (аэрофото-

грамметрия; airphotogrammetry; Aeropho-

togrammetrie f, Luftbildphotogrammetrie f;

Bildflug m): розділ фотограмметрії, який

вивчає геометричні властивості аерофо-

тознімка та пари знімків, теорію транс-

формування аерофотознімків, теорію по-

будови геометричної моделі об'єкта,

аерофототріангуляції, опрацювання

знімків на фотограмметричних приладах,

створення оригіналів карт. 8.

АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (аэрофото-

съемка; aerial photography; Luftaufnahme fj:

фотографування земної поверхні з літаль-

ного апарата. Виконують для складання

топографічних карт, вивчення та обліку лі-

сових, земельних угідь і водних ресурсів,

землевпорядкування, рельєфу, ландшафтів,

техногенних процесів, проектування інже-

нерних споруд, проведення геолого-розві-

дувальних робіт тощо. Здійснюється аеро-

фотоапаратами, призначеними для плано-

вого, перспективного та панорамного фо-

тографування. Найпоширеніше планове А.,

коли кут нахилу знімка менше 3°. Фотогра-

фування місцевості здійснюється з поздовж-

нім перекриттям суміжних знімків

на

60 %,

що дає змогу отримати за допомогою сте-

реоскопічних приладів об'ємну модель міс-

цевості. А. поділяють на топографічне і те-

матичне. Розвиток

А.

тісно пов'язаний

роз-

витком авіації та космонавтики. За фото-

знімками складають топографічні карти і

фотопродукцію: ортофотоматеріали, фото-

плани, фотосхеми, фотокарти. 8.

АЕРОФОТОЗНІМОК (аэрофотоснимок;

photography

(image); Luftbildn):

фотографіч-

не

зображення об'єкта (місцевості), отрима-

не аерофотокамерою, встановленою на

літальному

апараті.

А. горизонтальний-зні-

мок, кут нахилу якого дорівнює нулеві; А.

плановий - знімок, кут нахилу якого не пе-

ревищує 3°; А. перспективний - знімок, кут

нахилу якого більше 3°. 8.

АЕРОФОТОЗНІМОК ТОПОГРАФІЧ-

НИЙ

(топографический

аэрофотоснимок;

topographical aerial photography (image);

topographisches Luftbild n): аерофото-

3німок з високими метричними і зобра-

жувальними характеристиками, який вико-

ристовується

для

створення топографічних

матеріалів: карт, фотокарт, цифрових мо-

делей місцевості, ситуації та рельєфу. 8.

АЕРОФОТОКАМЕРА (аэрофотокамера;

aerocamera;

Luftbildkamera J):

пристрій для

отримання фотографічного зображення міс-

цевості на світлочутливому матеріалі під час

аерофотознімання. Найчастіше застосо-

вуються кадрові А. (рис.). Основні вузли А.:

знімальна камера/,

касетаII,

аерофотоустава

III,

командний пристрій Ж А. розташована у

фотовідсіку літального апарата.

Знімальна камера складається з внутріш-

нього блока 1 та зовнішнього корпуса 2.

Внутрішній блок використовується

для

по-

будови оптичного зображення за допомо-

гою об'єктива. Між компонентами об'єк-

тива 3 розташований аерофотозакривач 4.

Верхня основа 5 оптичного блока є пло-

щиною прикладної

рамки,

до якої

момент

Аерофотокамера..

фотографування притискається фотомате-

ріал 6. Це відбувається за допомогою спе-

ціального вирівнювального пристрою, який

працює найчастіше на пневматичній осно-

ві та складається з притискувального стола

7 та вирівнювального скла 8. Розміри світ-

лового вікна визначають формат аерофото-

знімка.

Касета дає змогу зберігати аерофотоплів-

ку, вирівнювати її в площині

момент екс-

позиції та перемотувати на потрібний від-

різок. Касетою є світлонепроникна короб-

ка, в якій встановлено механізм перемоту-

вання з двома шпульками. Під час фото-

графування фільм перемотується зі шпуль-

ки 9 на шпульку 10, проходячи над при-

кладною рамкою. Зовнішній корпус 2 зні-

мальної камери захищає внутрішній блок

і є основою для монтажу касети і закріплен-

ня аерофотоустави.

Аерофотоустава оберігає А. від зовніш-

ніх і внутрішніх вібрацій, поштовхів, уда-

рів тощо. Вона з'єднує А. з літальним апа-

ратом. Підвішений стан А. дає змогу змен-

шити кути нахилу знімків або здійснити її

орієнтацію стосовно напряму лету.

Командний пристрій дистанційно керує

роботою А. На ньому встановлюють об-

числений інтервал між експозиціями, що

дає змогу автоматизувати весь процес аеро-

фотознімання. Сучасні А. забезпечують

автоматичне увімкнення

та

вимкнення, по-

ворот на кут знесення,

також визначення

та

утримання експозиції. Командний

пристрій

забезпечує керування допоміжними при-

строями одночасно з роботою А. 3.

АЕРОФОТОКАМЕРА ПАНОРАМНА

(іаэрофотокамера панорамная; panoramic

aerocamera; Panoramakamera f): аеро-

фотокамера,

за

допомогою якої земна по-

верхня подається сумою окремих зобра-

жень, отриманих за законом центральної

проекції. В результаті панорамного аеро-

фотографування отримують смуги-панора-

ми,

які деколи

зображають земну поверхню

від горизонту до горизонту. 3.

АЕРОФОТОКАМЕРА ЩІЛИННА (ще-

левая аэрофотокамера; slotted aerocame-

ra; Ritzluftbildkameraf): аерофотокаме-

ра, для безперервного фотографування по-

верхні об'єкта на фотографічний матеріал

через щілину камери. У А. щ. рух фотома-

теріалу та літального апарата синхронізо-

вано. 3.

АЕРОФОТОПЛІВКА (аэрофотопленка;

aerofilm; Luftfilm т, Aerofilm т): див. Фо-

тографічні матеріали. 8.

АЕРОФОТОТОПОГРАФІЯ (аэрофото-

топография; aerophototopography; Luft-

bildtopographie f): розділ фотограммет-

рії, що вивчає й опрацьовує методи та за-

соби створення карт топографічних за

матеріалами аерофотознімання. Дос-

ліджує геометричні властивості аерофо-

т о

м к а і стереоскопічної пари, розроб-

ляє фотограмметричні прилади для скла-

дання карт, методи польового і каме-

рального топографічного дешифруван-

ня знімків. Є два методи аерофототопо-

графічного знімання-комбінований і сте-

реотопографічний. Комбінований метод

включає складання контурної частини

карти на основі трансформування знімків

і польове знімання мензульне рельєфу.

У стереотопографічному методі в польо-

вих умовах виконують дешифрування

знімків, визначають геодезичні координати

й висоти деяких точок місцевості. В каме-

ральних умовах, опрацьовуючи аерофото-

Азимут..

знімки,

за

допомогою фотограмметричних

приладів отримують контурну та висотну

частини карти, складають і готують до ви-

дання оригінал карти. Тепер А. пов'язана

з автоматизацією процесів складання карт

на основі використання ЕОМ, засобів ком-

п'ютерної графіки та створення автомати-

зованих картографічних систем. 8.

АЗИМУТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астро-

номический

азимут; astronomical azimuth;

astronomisches Azimut n): двогранний кут,

утворений площиною астрономічного ме-

ридіана пункту спостережень і площиною

вертикала земного предмета. Відлічує-

ться від північного напряму астрономіч-

ного меридіана за годинниковою стрілкою

від 0 до 360°. У астрономії сферичній

відлічують від точки півдня. 10.

АЗИМУТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезиче-

ский азимут; geodetic azimuth; geodetica-

geodatisches Azimut n): якщо на поверхні

еліпсоїда вибрати на геодезичній лінії S дві

довільні т. Q

і Q

, І

Т.

<2, прийняти за по-

чаткову,

а т. Q

за

кінцеву, то напрям Q

наз. прямим, а напрям Q

Q\ - оберненим

напрямом лінії S. Напрям лінії в деякій

точці поверхні встановлюється кутом на-

прямним, утвореним однією з координат-

них ліній і заданою лінією, точніше, кутом

між дотичними до цих ліній. На поверхні

земного еліпсоїда за напрямний кут при-

ймають кут між дотичними до меридіана і

до заданої лінії; відлічується від північного

напряму меридіана за ходом годинникової

стрілки.

Цей кут наз.

А.

г.

(позначається літе-

рою А). А. г. може бути двогранний кут між

площиною геодезичного меридіана і нор-

мальною площиною,

що містить

дотичну до

заданої лінії. В будь-якій точці на поверхні

еліпсоїда азимут А

{

геодезичної лінії наз.

азимутом прямим,

якщо він

показує пря-

мий

напрям

лінії,

азимутом оберненим

, якщо

вказує

на

її

зворотний

напрям.

Пря-

мий і

обернений

азимути в

заданій

точці

лінії

відрізняються один від одного на 180°. Пря-

мий

азимут^! у початковій точці

наз.

ази-

мутом початковим. Проекцію А. г. на

карті також наз. А. г. 17.

АЗИМУТ ЛАПЛАСА (азимут Лапласа;

Laplace's azimuth; Laplacesches Azimut n):

азимут геодезичний, що обчислюється

за формулою

А - а - (А - L)sia(p,

яку наз.

рівнянням

Лапласа.

Щоб отримати

А. Л., потрібно на геодезичному пункті з

відомими координатами геодезични-

ми В і L визначити зі спостережень ази-

мут астрономічний сі та довготу

астрономічну Я (див. Пункт Лапла-

са). Рівняння Лапласа слушне лише за

умови паралельності полярної осі рефе-

ренц-еліпсоїда та осі Світу. 17.

АЗИМУТ МАГНЕТНИЙ (магнитный

азимут; magnetic azimuth; magnetisches

Azimut

n):

горизонтальний

кут

, відлічу-

ваний за ходом годинникової стрілки від

північного напряму N

магнетного мери-

діана

деякій

т.

В до заданого напряму ВС.

А. м. змінюється від 0 до 360°; на місце-

вості вимірюється за допомогою бусолі

(компаса). Зв'язок між азимутом астро-

номічним А і А. м. однієї й тієї ж лінії

виражається формулою А-А

+S, де <5-

схилення магнетної стрілки, яке при-

ймається на схід від істинного меридіана

зі знаком „+",

на захід

- зі

знаком „-".

12.

A N

Азимут.

АЗИМУТ НАПРЯМУ В ПРОЄКЦІЇ {ази-

мут

направления

проекции; azimuth

of any

direction in projection; Azimut

der Richtung

f in der Abbildung f (in der Projektion f)):

тобто в зображенні; якщо за поверхню

Землі математичну прийнято еліпсоїд,

А. н. в п. визначають за формулою

er f

ctg4 = — ctga + ^-,

Mh h

де e,f— коефіцієнти Ґавсса; h - яко-

біан у картографії; Мі г-радіуси кри-

вини меридіанів і паралелей еліпсоїда; а і

А - азимути будь-якого напряму на еліпсо-

їді та його зображення на площині. 5.

АЗИМУТ ОБЕРНЕНИЙ (обратный ази-

мут; inverse azimuth; Gegenazimut

п):

див.

Азимут геодезичний. 17.

АЗИМУТ ПОЧАТКОВИЙ (начальный

азимут; initial azimuth; Anfangsazimut п):

див. Азимут геодезичний. 17.

АЗИМУТ ПРЯМИЙ (прямой азимут; di-

rect azimuth; direktes Azimut n): див.

Азимут геодезичний. 17.

АЗИМУТ СВІТИЛА (азимут светила;

azimuth of star; Azimut

des Himmelkdrpers

m): див. Координати небесні. 10.

АКВАТИНТА (акватинта; aquatint;

Aquatintaf): 1) ручний спосіб виготовлення

друкарської форми у вигляді заглибле-

ної гравюри на металі; 2) метод гравіюван-

ня, що полягає у щавленні кислотою вкри-

тої тонким шаром асфальтного або кані-

фольного пилу металевої пластинки,

на яку

голкою (або пензликом кислотовідпорним

лаком) нанесено зображення. 5.

АКВАТИПІЯ (акватипия; water-ink prin-

ting): відтворення в поліграфії малюнків

водяними (знежиреними) фарбами. 5.

АКВАТОРІЯ (акватория; defined area of

water; Aquatoriej)-. ділянка водної поверхні

у визначених межах району моря або пор-

ту. А. порту використовують для стоянки

суден під час навантаження - розвантажен-

ня та їх ремонту, для випробування війсь-

кової техніки тощо. 6.

АКОМОДАЦІЯ ОКА (аккомодация гла-

за; eye accomodation; Akkomodation f des

Auges

n):

здатність ока до одночасного чіт-

кого бачення предметів, неоднаково відда-

лених від нього. Досягається зміною кри-

вини кришталика ока, на який діє скоро-

чення мускулів ока. Що ближче предмет

до спостерігача, то сильніше скорочуються

мускули і збільшується кривина кришта-

лика;

це дає змогу сфокусувати зображення

предмета на сітківці. 8.

АКСЕЛЕРОМЕТР (акселерометр; ассе-

lerometer; Accelerometer

п):

прилад для ви-

мірювання прискорень у транспортних ма-

шинах, літальних апаратах тощо. Викорис-

товують також у геодезичних приладах,

напр. у гіротеодолітах. 6.

АКТ РОЗПЛАНУВАННЯ (актразбивки;

records of layout; Aktef der Absteckung

J):

протокол про розпланування і закріплення

на місцевості осей споруди головних

(основних) або її частини. 1.

АКТИВНИЙ ВІДБИВАЧ (активный от-

ражатель; active reflector; aktiver Reflek-

torm)\ див. Відбивач. 13.

АКТИНОГРАФ (актинограф; actino-

graph; Aktinograph n): прилад, що записує

інтенсивність сонячної радіації. 5.

АКТИНОМЕТР

(актинометр; actinometer;

Aktinometer

п):

метеоприлац

для

вимірювання

інтенсивності прямої сонячної радіації. Диск

зі срібної, зачорненої з одного боку фольги,

розташований у трубці,

є приймачем

сонячної

енергії.

За диском

у трубці місіться зіркопо-

дібна батарея, яка своєрідно з'єднана з ним, з

корпусом приладу,

а також із

гальванометром.

Під час спостережень трубку націлюють на

Сонце так, щоб

зачорнений

бік диска був

пер-

пецдикулярний до сонячних променів. Інтен-

сивність прямої радіації визначається різницею

температур приймача і корпусу приладу.

Орієнтування А. на північ здійснюється за

допомогою магнетної стрілки на підставці,

а націлювання на

Сонце - обертанням трубки

навколо осі Світу за допомогою шкали

широт. Широко відомий термоелект-

ричний А. Савінова—Янишевського. 19.

Актуалізація..

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДАНИХ КАДАСТРУ

(іактуализация

данных кадастра; updating

of cadastral data; Fortfuhrung der Katasre-

daten f pi): приведення кадастрової ін-

формації до повної відповідності зі станом

об'єктів на певний момент часу. 21.

АЛГОРИТМ ҐАВССА (алгоритм Гаусса;

Gauss algorithm; Gaussisscher Algorithmus

m): правила, за допомогою яких можна

обчислити коефіцієнти еквівалентних

нормальних рівнянь:

1. Кожний коефіцієнт або вільний член

алгоритму складається з двох членів; пер-

ший позначається тими самими літерами,

що й алгоритм, тільки з індексом меншим,

на одиницю.

2. Другий член - дріб, знаменник

якого

до-

рівнює квадратичному коефіцієнтові, що

є біля невідомого, яке не береться до уваги,

а чисельник складається з двох многочле-

нів, які утворюються зі знаменника замі-

ною обох його літер на ті, що входять до

складу першого члена. Різниця першого і

другого членів становить алгоритм Ґавсса.

Напр.:

[pbb. 1]

20.

АЛІДАДА (алидада; alidad(e); Alidade j):

частина геодезичного приладу з елемен-

тами відлікового пристрою, розташована

співвісно з лімбом. Звичайно, це лінійка,

на кінцях якої в геодезичних приладах є

пристрої (штрих, верньєр, шкала, мік-

роскоп, мікрометр), що фіксують кут

повороту А. відносно лімба. В оптичних

теодолітах ці відлікові пристрої не розта-

шовані безпосередньо на кінцях А. (як лі-

нійки її нема). У теодолітах - частина, що

обертається

навколо

лімба, наз. алідадною.

Подекуди А. наз. лінійку кіпрегеля. 14.

АЛІНІОМЕТР (алиниометр; alignment

device; Aliniometer

п):

прилад

для

створних

спостережень. Складається із зорової тру-

би великого збільшення (40-45*) на під-

ставці, окулярного або оптичного мікро-

метра, точного рівня накладного та

пристрою для примусового центрування

на пунктах створу. Горизонтального та

вертикального кругів немає. Трубу

можна нахиляти під кутом ±30°. Похибка

вимірювання відхилень від створу - гори-

зонтальних зміщень - залежить здебільшо-

го від типу мікрометра і віддалення визна-

чуваної точки від приладу; характеризує-

ться кореляційною залежністю т = (0,01 +

+ 0,0035) мм, де 5- віддаль візування, м. 1.

АЛЮМІНОГРАФІЯ (алюминография;

aluminography;

Aluminographief):

спосіб дру-

ку плоского з використання друкарської

форми на тонкій (0,6-0,8 мм) алюмінієвій

пластинці. Застосовують для друкування

карт, плакатів, репродукцій тощо. 5.

АЛЬБЕДО (альбедо; albedo; Albedo j): ве-

личина, що характеризує здатність повер-

хні будь-якого тіла відбивати потік елект-

ромагнетного випромінювання, що падає

на неї. А. дорівнює відношенню відбитого

потоку до падаючого (див. Альбедо

Землі). 5.

АЛЬБЕДО ЗЕМЛІ (альбедо

Земли;

albedo

of Earth; Erdalbedof): відношення кількості

променистої енергії Сонця, відбитої від

поверхні Землі, до кількості енергії, що

падає на цю поверхню. В середньому А. 3.

становить 45%. 5.

АЛЬБЕДОМЕТР (альбедометр; albedo-

meter; Albedometer

п):

прилад для вимірю-

вання альбедо різних фізичних тіл (див.

Піранометр). 19.

АЛЬГРАФІЯ (альграфія; algraphy; Algra-

phiej): див. Алюмінографія. 5.

АЛЬМУКАНТАРАТ (альмукантарат;

circle of altitude, aimukantar; Almukantarat

m): мале коло

на

поверхні кулі

за

умови ста-

лої вертикалі z (див. Система коорди-

нат); це також будь-яке мале коло небес-

ної сфери, паралельне горизонтові. 5.

АЛЬТИТУДА (НАБЛИЖЕНА ВИСО-

ТА) (альтитуда

(приближенная

высота);

altitude; Altitude n): висота точки спосте-

реження

н.

р.

м.,

де тиск -Р

, а температура

-1

. А. у точках 1 і 2 позначають Н[ і ІҐ

визначають за формулами:

2 745-1

Амплітуда

"і "г

де N = 18470; Р

іР

- атмосферний тиск у

точках 1 і 2. Для спрощеного знаходження

Н[ та II2 існують таблиці.

(Напр., М.В.

Пев-

цов склав таблиці, прийнявши Р

—

760 мм

рт. стгі t = 15°С. Перевищення

із викорис-

танням А. обчислюють за формулою

h = (H'

-H[) + (H

-H[)at

де а = 0,003665;

- середня температура,

=<,h+t

)!2. 19.

АМПЛІТУДА (амплитуда; amplitude;

Amplitude j)\ 1) найбільше значення періо-

дично змінюваної величини; 2) різниця

між двома крайніми показами (штрихами)

на шкалі приладу (напр., термометр). 5.

АМПЛІТУДА КОЛИВАНЬ МАЯТНИ-

КА

(амплитуда

колебаний

маятника;

ampli-

tude of pendulum oscillation;

Amplitude

f der

Pendelschwingungenfpl):

куг «максимального

відхилення маятника

від

стану рівноваги. Пе-

ріод коливання маятника залежить від амплі-

туди. Під час вимірювань прискорення сили

ваги А. к. м. у середньому дорівнює 10',

деяких випадках - 30-40'. Приведення

періоду коливань маятника до нескінченно

малої амплітуди здійснюють урахуванням

поправки за амплітуду. Для обчислення ці-

єї поправки з точністю 0,5-10

-8

с, якщо

а = 50', амплітуду коливань потрібно вимі-

рювати з точністю 1,1*. Є два методи вимі-

рювання А. к. м.: фотографічний і фо-

тоелектронний, які забезпечують реєст-

рацію амплітуди з точністю Ґ. 6.

АМПУЛА РІВНЯ (ампула уровня; level vial;

Libellesampulle

f)\ прозорий резервуар, гер-

метично залютований

після

заповнення його

рідиною, внутрішня поверхня якого харак-

теризується певним радіусом кривини. 14.

АНАГРАФ (анаграф; anagraph; Anagraph

от): аналітичний універсальний стереофо-

тограмметричний прилад, розроблений в

Центр, наук.-досл. ін-ті геодезії, картогра-

фії і аерофотознімання (Москва). Основні

блоки А.: стереокомпаратор (вимірю-

вальний прилад), ЕОМ (для розв'язування

потрібних фотограмметричних задач), реє-

стратор просторових координат, координа-

тограф. У

м.

Вінниці

на

заводі „Аерогеопри-

лад" випускали серійно „Анаграф-2". 8.

АНАЛАТИЧНА ТОЧКА (аналлатичес-

кая точка; anallatic point; anallatischer

Punkt m): вершина паралактичного кута в

оптичних віддалемірах, яка розташована

біля проекції горизонтальної осі обертання

приладу на візирну вісь зорової труби. 14.

АНАЛІЗ

(анализ; analysis;

Analyse

J):

метод

дослідження,

який

полягає

тому,

що

об'єкт

дослідження (предмет, явище, процес) роз-

глядається як система, поділена на складові

елементи для вивчення кожного з них і

з'ясування їх ролі та місця в системі. 21.

АНАЛІЗ ГАРМОНІЧНИЙ (гармоничес-

кий анализ;

harmonic analysis; harmonische

Analyse

J):

аналіз параметрів процесів

за

до-

помогою зображення функцій у вигляді ря-

дів чи інтегралів Фур'є. 21.

АНАЛІЗ ДИСКРИМІНАНТНИЙ (дис-

криминантный анализ;

discriminant analy-

sis; diskriminirische Analysef): багатовимір-

ний статистичний аналіз,

що

дає змогу роз-

в'язувати задачі на поділ сукупностей спо-

стережень. 21.

АНАЛІЗАТОР (анализатор; analizer;

Analysator т): оптичний пристрій для пе-

ретворення характеру поляризації і детек-

тування поляризованого світла. Будова А.

така ж, як і поляризаторів. Площину, в

якій відбуваються коливання

промені пі-

сля проходження А., наз. площиною А.

Інтенсивність /

плоскополяризованого

променя після проходження А. дорівнює

І = /„cosy

, де

- кут між площиною коли-

вань спадного променя і площиною А. Ця

формула виражає Малюса закон. 13.

АНАЛІТИЧНА СТЕРЕОФОТОГРАМ-

МЕТРИЧНА СИСТЕМА (аналитичес-

кая стереофотогралшетрическая систе-

ма; analyticalphotogrammetry system; ana-

Аналітичне визначення..

lytisches Stereoauswertungssystem

л):

комп-

лекс для ручного, напівавтоматичного або

автоматичного опрацювання фотознім-

ків: стереофотограмметричний прилад

(найчастіше стереокомпаратор), ЕОМ,

пристрої введення-виведення зображення,

координатограф, програмне забезпе-

чення для аналітичного розв'язання фото-

грамметричних задач, пристрої для ство-

рення картографічних матеріалів. 8.

АНАЛІТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕ-

МЕНТІВ ПРИВЕДЕННЯ (аналитичес-

кое определение элементов приведения;

analytical determination of reduction ele-

ments; analytische BestimmungfderZentrie-

rungselemente npi): використовують, якщо

лінійні елементи приведення переви-

щують 0,5 м або якщо геодезичними пунк-

тами С є споруди, на яких не можна вста-

новити прилад.

Біля геодезичного пункту

закріплюють і

вимірюють два базиси АВ, AT, довжину

яких вибирають такою, щоб кут засічки з

цих базисів пункту

наближався до 60°, а

віддалі до нього були в 1,5-2 рази більші

від перевищення пункту С відносно пунк-

тів А і В. Вимірюють кути

СС

та /3 між ба-

зисами і візирною ціллю і пунктом Г та кут

між напрямом на сусідній пункт

напря-

мом на один із кінців базису.

За даними вимірювань, в умовній системі,

обчислюють координати точки встанов-

лення теодоліта

= btgP

/(tgP

+ tga

);

= x

tga

та візирної цілі

=btgp

/(tgl3

+ tga

Ус = хс*8

с>

де b - довжина базису АВ. Розв'язавши

обернену геодезичну задачу, отримують

значення лінійного елемента приведення /

та його

дирекційний

кут.

Розв'язавши обер-

нену задачу між

точками

встановлення тео-

доліта і того кінця базису, до якого виміря-

ний кут у, напр. т. В, отримують дирек-

ційний кут напряму ТВ. Різниця дирекцій-

них

кутів

лінійного елемента

та

напряму на

кінець базису дає змогу визначити кут (р.

Кутовий

ф.

Аналогічно знаходять елементи приведен-

ня за даними вимірювань на другому бази-

сі. Остаточним значенням є середнє ариф-

метичне із двох незалежних визначень. 13.

АНАЛІТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ПРО-

ЄКТУ (аналитический расчет проекта;

analytical calculation of design; analitische

Abrechnungfdes Entwurfes

m):

обчислення

за проектними розмірами (віддалями і ку-

тами) координат перетину осей споруд,

проїздів, червоних ліній забудови або

обчислення за вихідними координатами

(взятими з плану графічно або одержаними

із геодезичних вимірювань на місцевості)

довжин ліній і кутів повороту осі споруди.

Для трас - визначення елементів прямих і

кривих, проектних висот, ухилів; для опор-

них будинків - перевірка координат точок,

що розташовані на їх рогах. Прив'язка го-

ловних (розмічувальних) осей до пунктів

геодезичної основи. Під час А. р. п. най-

частіше застосовуються прямі та обер-

нені геодезичні задачі, визначення ко-

ординат точки перетину двох прямих, ко-

ординат центра колової споруди, елемен-

тів колових кривих. 1.

АНГСТРЕМ (ангстрем; angstrom; Ang-

stromeinheit

j): позасистемна одиниця дов-

жини: іА = 10 м. Названо на честь швед,

фізика A. J. Angstrom. 21.