Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Анемометр

АНЕМОМЕТР

(анемометр;

anemometer;

Anemometer

п):

метеоприлад для вимірю-

вання швидкості вітру. Існує декілька кон-

струкцій А. В геодезії використовують

чашкуваті А. або з млинком іншої форми.

Швидкість вітру визначається кількістю

обертів рухомої частини приладу за пев-

ний проміжок часу. 19.

АНЕРОЇД

(анероид;

aneroid; Aneroid п):

див. Барометри. 19.

АНІЗОТРОПІЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИ-

ВОСТЕЙ {анизотропияупругих свойств;

anisotrophy ofresilient properties; Anisotro-

pic fder elastischen Eigenschaftenfne): ві-

дображає залежність пружних параметрів

мінералів, кристалів від напрямів у геоло-

гічному середовищі. Якщо пружні власти-

вості однакові в усіх напрямах, то середо-

вище наз. ізотропним. 4.

АНКЛАВ (анклаб; unclab; Enklavej): ви-

ділена замкнутою межею невелика ділянка

території,

що

належить юридичній особі,

яка

володіє правами на іншу територію. 21.

АНОМАЛІЯ (аномалия; anomaly; Апота-

lie f): відхилення від норми, від загальної

закономірності; ненормальність; неправи-

льність. 5.

АНОМАЛІЯ БУҐЕ (аномалия Буге; Вои-

guer anomaly; Bouguer Anomalie f): анома-

лія сили ваги,

обчислена з урахуванням змі-

ни сили ваги у вільному повітрі й при-

тягання плоского проміжного

шару мас.

Цю

аномалію названо в честь фран. ученого

Буге, який уперше застосував її у дослід-

женнях під час експедиції в Перу в сер.

XVIII ст. А.Б. обчислюють за формулою

={g-Y\

-2nf8H\

де (g - у)

в п

- аномалія у вільному повітрі;

2itf8H

- редукція Буге; 8 - густина про-

міжного шару; Н

- висота нормальна.

Вона характеризує вплив аномальних мас,

розташованих нижче земної поверхні. А.Б.

використовують у гравіметричній розвідці з

метою дослідження геологічної будови верх-

ніх шарів земної кори, а також пошуку ко-

рисних копалин. У геодезії А. Б. застосо-

вують для

непрямої інтерполяції аномалій у

вільному повітрі

гірських

районів. 6.

АНОМАЛІЯ ВИСОТИ (аномалия высо-

ты; altitude anomaly; Hoheanomalief): див.

Висота нормальна. 17.

АНОМАЛІЯ ДРУГИХ ПОХІДНИХ ПО-

ТЕНЦІЯЛУ СИЛИ ВАГИ

(аномалия

вто-

рых производных

потенциала силы

тяжес-

ти; anomaly of derivative of second order of

gravity potential; Anomalie fder zweiten Po-

tentialen n pi der Schwerebeschleunigung f):

різниця між спостережуваним значенням

других похідних потенціаялу сили ваги і

нормальними їх значеннями з урахуванням

поправки за рельєф. їх використовують у

гравіметричній розвідці для дослідження

гравіметричного

поля

неглибоко розташова-

них аномальних тіл. За А. д. п. п. с. в. ство-

рюють

карти

повного аномального градієнта

сили ваги та карти градієнтів кривини. 6.

АНОМАЛІЯ ЕКСЦЕНТРИЧНА (эксцен-

трическая аномалия; eccentric anomaly;

exzentrische Anomalie f): математична функ-

ція, що використовується в небесній

механіці та геодезії космічній в об-

численнях орбіт і позицій небесних об'єк-

тів. А. е. - це кут Е = ПО

т (рис. Ано-

малія істинна)уплощиніорбіти еліп-

тичної небесного тіла т з вершиною в її

центрі О,, відлічений від напряму на пе-

рицентр П

за рухом т

до напряму

на

точку

т, що є перетином допоміжного кола AmП

з продовженням перпендикуляра mk, про-

веденого з т до АП-лінії апсид. Радіус до-

поміжного кола 0,Я дорівнює великій пів-

осі орбіти. А. е. є проміжною величиною,

яка

зв'язує середню Мта істинну

аномалії:

Е = M + esiaE;

Аномалія.

Е = 2arctg{[(l - е)/(1 + е)Г tg(u/2)},

дее-ексцентриситет орбіти.Значен-

ня. А.Е. - 0 - 360°. 9.

АНОМАЛІЯ ІЗОСТАТИЧНА (изоста-

тическая аномалия; isostatic anomaly; iso-

statischeAnomalief): аномалія сили ва-

ги з редукцією за топографічні та компен-

саційні маси. Характеризує відхилення

верхнього шару Землі (кора та верхня

мантія) від стану ізостазії. 21.

АНОМАЛІЯ ІСТИННА (истинная ано-

малия; true anomaly;

Wahranomalie

f): або

аномалія справжня, кут

і?

= ПОт у площи-

ні орбіти еліптичної небесного тіла т

з вершиною в її фокусі О (в якому місти-

ться центр мас планети, що притягує це ті-

ло), відлічений від напряму на перицентр

П до напряму на біжуче розташування тіла

т. А. і. - одна з полярних координат

р б

і т а

л ь н

и х, за допомогою яких найча-

стіше визначають миттєві розташування

ШСЗ на еліптичних орбітах і які уможлив-

люють обчислення за відомими елемен-

тами орбіт координат супутників в інер-

ційній (тобто геоцентричній екваторіаль-

ній зоряній) системі Oxyz. 9.

АНОМАЛІЯ СЕРЕДНЯ (средняя ано-

малия; mean anomaly; mittlere Anomalief):

математична функція, що використовуєть-

ся в небесній механіці та геодезії

космічній для обчислення орбіт і розта-

шування небесних об'єктів. А. с. - дуга

М =

Пт"

(рис. Аномалія істинна) до-

поміжного кола Пт'т'А (радіус кола

0\П=а, де а - велика піввісь орбіти),

відлічена від перицентра Я, яку прохо-

дить допоміжна точка т", рухаючись зі

сталою середньою кутовою швидкістю ш

(наз. рухом середнім, со = 2я/Г, де Г-

період повного оберту точок т, т і

т"

на

своїх орбітах), за такий самий час, за який

небесне тіло т, що рухається зі змінною

швидкістю по еліптичній орбіті, проходить

лугу Пт. А. с. обчислюється за елемен-

тами орбіти

M = n(t-г), де и = (/л/а

)

де t - поточний момент часу; Т - момент

одночасного проходження т, т і т через

перицентр; /л - геоцентрична гравітаційна

стала. Значення А.с. 0-360°. 9.

АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ

(аномалия

си-

лы тяжести; anomaly of gravity; Anomalie

f der Schwerekraftj): різниця між виміряним

і нормальним (теоретичним) значеннями

сили ваги Ag = g

—

y. Якщо виміряне і

нормальне значення сили ваги стосуються

однієї точки, то таку аномалію наз. чис-

тою, а якщо до різних - змішаною А. с. в.

Щоб обчислити А. с. в. у точці фізичної

поверхні Землі, треба перенести нор-

мальне значення сили ваги з поверхні рів-

невого еліпсоїда в цю точку. Така дія наз.

редукуванням, а поправки - редукціями.

На поверхні Землі А. с. в. становлять де-

кілька десятків мілігал, а в горах і в райо-

нах глибоководних западин досягають де-

кількох сотень мілігал. А. с. в. використо-

вують для складання гравіметричних карт,

за якими можна визначити такі харак-

теристики гравітаційного поля, як збурю-

вальний потенціял, аномалія висоти, від-

хилення прямовисних ліній. 6.

АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ У ВІЛЬНО-

МУ ПОВІТРІ (аномалия силы тяжести

в свободном воздухе; anomaly of gravity in

a free air; Freiluftanomaliefder Schwerekraft

j): різниця між виміряним значенням сили

ваги g

в т.

Мі його нормальним значенням

у у

т.

(g~Y)

=(g

) = g

~(Yo

У)>

Ay = -0,3086(1 + 0,00071 cos 2 B)H

+ 0,00723#

-10"

H = H

+£,

Аномалія..

де у

- нормальна сила ваги на рівневому

еліпсоїді в т. М„; Ау - поправка за висоту;

- нормальна висота; В - широта

геодезична. Якщо нормальна висота ви-

разиться в метрах, то поправка Ау - мілі-

галах. Цю поправку наз. редукцією у віль-

ному повітрі. А. с. в. у в. п. залежить від

рельєфу місцевості,

тому її лінійна інтер-

поляція не дає задовільних результатів. 6.

АНОМАЛІЯ СПРАВЖНЯ (истинная

аномалия; true anomaly; tatsachliche Ano-

malie f): див. Аномалія істинна. 9.

АНОМАЛІЯ ФАЯ (аномалия Фая; ano-

maly of Fau; Anomalie f von Faye): ано-

малія сили ваги, яку одержують зі спів-

відношення

де (g-y)

B[I

- аномалія сили ваги у

вільному повітрі; 8g

- поправка в си-

лу ваги за рельєф. У рівнинній місцевості,

де поправками за рельєф можна знехтува-

ти, А.Ф. майже такі, як аномалії у вільно-

му повітрі. 6.

АНТЕННИЙ ПРИСТРІЙ РАДІОВІД-

ДАЛЕМІРА (антенное устройство ра-

диодальномера; antenna device of radio

range-finder; Antenne des Mikrowellendis-

tanzmessers m)\ призначений для переда-

вання та приймання надвисокочастотних

несучих коливань. Антенний пристрій 10-

сантиметрових радіовіддалемірів склада-

ється з активного вібратора 4 (півхвильо-

вого диполя), рефлектора 5 і параболічного

дзеркала 2. Між вібратором 4 та кабелем

1, яким подають випромінювані коливання

на вібратор, є симетрувальна втулка З

(рис., а). Випромінювання з вібратора реф-

лектор спрямовує на параболічне дзеркало

для формування пучка. В радіовіддалемі-

рах 3-сантиметрового діапазону викорис-

товують дводзеркальні антени, в яких не-

сучі коливання випромінюються безпосе-

редньо зі звуженого кінця 2 хвилевода 1

(рис., б). Вони відбиваються від дзеркала

З і потрапляють на параболічне дзеркало

4, яке формує пучок. 13.

2 З

з ГНК

АНТИКВА (антиква; antiqua; Antiquaf):

шрифт із заокругленими обрисами,

на

від-

міну від готичного, форма

якого

ріжкова. 5.

АНТРОПОЛОГІЯ

(антропология;

antro-

pology; Anthropologic J): наука про поход-

ження та еволюцію людини, утворення

людських рас і нормальні видозміни фізич-

ної будови людини. Сформувалася в сер.

XIX ст. За результатами досліджень А.

складають карти антропологічні. 5.

АПАРАТУРА ДЛЯ ФОТОГРАФУВАН-

НЯ МІСЯЦЯ

(аппаратура

для фотогра-

фирования Луны; equipment for Moon sur-

veing; Apparaturffiir die Mondaufnahme J):

комплекс автоматичних пристроїв, який

містить фотографічні та знімальні

системи нефотографічні. А. д. ф. м.

найчастіше складається з двох фотокамер

з різними фокусними відстанями,

які

здійс-

нюють фотографування на одну й ту ж

плівку, пристрою для оброблення фото-

плівки, сканувального і передавального

пристроїв. Зчитування зображення викону-

ється просвічуванням плівки вузьким світ-

ловим променем. Світловий потік, який

пройшов крізь плівку, модулюється про-

порційно до щільності почорніння плівки

Апекс

і фокусується на фотокатоді помножувача,

звідки електричні сигнали після підсилен-

ня транслюються на Землю, де зображен-

ня відновлюється на екрані електронно-

променевої трубки,

потім знову фотогра-

фується. 3.

АПЕКС (апекс; apex; Apex т): точка пе-

ретину вектора швидкості руху пункту спо-

стереження з небесною сферою. 10.

АПЕРТУРА (апертура; apex; Apertur f):

1) отвір оптичної системи, що залежить

від розмірів лінз або діафрагм; 2) куто-

ва А. - кут між крайніми променями пуч-

ка світла чи радіоактивного проміння, що

потрапляє у прилад; 3) числова А. - до-

буток показника заломлення середо-

вища на синус апертурного кута. 5.

АПЛІКАТА (аппликата;

Z-AXIS;

Applikate

J): назва однієї із трьох декартових коор-

динат, що визначають положення точки в

просторі відносно заданої прямокутної

системи координат. Інколи А. вважають

висоту точки. 5.

АПОАСТР (апоастр; apastron): найвідца-

леніша від головної зорі точка орбіти зорі-

супутника. 5.

АПОГЕЙ

(апогей;

apogee;

Apogdum п,

Аро-

gcium п,

Erdferne j): див. Апоцентр. 10.

АПОСЕЛЕНІЙ (апоселений; apolune):

див. Апоцентр. 5.

АПОЦЕНТР (апоцентр; apocenter; Аро-

zentrum

п):

точка орбіти е л

п т

и ч н

о ї не-

бесного тіла, найвіддаленіша від її фоку-

са, в якому міститься центр притягання

цього тіла.

А.!

діаметрально протилежний

йому перицентр є точками перетину

еліпса орбіти з його великою віссю. Від-

повідно до назви тіла, яке є центром при-

тягання (Земля, Сонце, Місяць тощо), за-

мість А. вживають терміни апогей, апо-

гелій, апоселеній тощо. Діаметр орбіти, що

з'єднує А. та перицентр, наз. лінією ап-

сид. 9.

АПРОКСИМАЦІЯ (аппроксимация; ap-

proximation; Approximation f)\ наближене

вираження одних величин або геометрич-

них образів через інші - простіші. А. дає

змогу дослідити числові характеристики і

якісні властивості об'єкта. Напр., А. кри-

вих ліній ламаними, довільних неперер-

вних функцій - многочленами, систем ди-

ференційних рівнянь, які описують пове-

дінку досліджуваної нелінійної системи -

системою лінійних рівнянь тощо. 6.

АР (ар; are; Аг

п):

позасистемна одиниця

площі:

ар = 100 кв. м. 14.

АРГУМЕНТ ПЕРИГЕЮ

(аргумент

пери-

гея; argument of perigee; Argument des

Perygaums n (der Erdnahef)): див. Аргу-

мент перицентра. 9.

АРГУМЕНТ ПЕРИЦЕНТРА (аргумент

перицентра; argument of pericenter; Argu-

ment m des Perizentrums n): один з кепле-

рових елементів орбіти небесного ті-

ла, що характеризує орієнтацію орбіти у

своїй площині. А.п. -

кут (О

(рис. Елемен-

ти орбіти) з вершиною в центрі притя-

гання О між напрямами на висхідний ву-

зол Ni на перицентр 77, що відлічується

в бік руху небесного тіла в межах 0-360°.

Залежно від назви притягального тіла з

центром у т. О (Земля, Сонце, Місяць то-

що), замість А. п. вживають

терміни:

аргу-

мент перигею, аргумент перигелію, аргу-

мент периселенію тощо. 9.

АРҐУМЕНТ ШИРОТИ (аргумент широ-

ты; argument of latitude; Argument m der

Breite j)\ кут

= NOm у площині орбіти не-

бесного тіла т з вершиною в центрі при-

тягання (у фокусі

орбіти), (див. рис. Еле-

менти орбіти; Аномалія істинна),що

відлічується від напряму на висхідний ву-

зол ON до радіуса-вектора /-тіла

за ходом

його руху від 0 до 360°. А. ш. дорівнює су-

міарґументу перицентра сотаанома-

лії істинної V і може використовувати-

ся як кутова полярна координата для виз-

начення розташування небесного тіла на

своїй орбіті замість V. 9.

АРЕАЛ (ареал; areal; Areal п): частина

земної поверхні, що характеризується в

своїх межах певною ознакою (напр., поши-

рення

межах А. того або іншого виду тва-

рин, рослин). А. є абсолютні та відносні.

Абсолютний А. - це такий А., поза межами

якого об'єкт чи явище не існують; віднос-

Ареалогія

ний А. встановлюють зазвичай за перева-

гою

означених межах того чи іншого яви-

ща або за певними властивостями цього

явища. На карті зміст А. можна подати по-

різному: позначенням суцільною (штрихо-

вою) лінією його площі, зафарбуванням

або штрихуванням площі, розмічанням

підпису чи розташуванням відповідного

підпису або рисунка, що характеризує це

явище. Можна зобразити А. на карті без

позначення його меж. 5.

АРЕАЛОГІЯ (ареалогия; areology; Areo-

graphief): теж саме, що й хорологія. 5.

АРЕОГРАФІЯ (ареографія; areography):

розділ планетної астрономії, що вивчає й

описує деталі

які

видно на поверхні

Марса.

АРЕОЇД (ареоид; areoid; Areoid): поверхня

рівня потенціялу сили ваги Марса, яка має

обмежувати у просторі тіло такого ж об'є-

му і маси, як і реальна планета. Якщо для

Землі поверхня рівня (геоїд) фіксується

умовою, що вона має збігатися із середньою

поверхнею океанів і морів, то за відсутності

води на Марсі вибір м-бу фігури ареоїда

дещо проблематичний. Тому за А. прий-

мають одну

поверхонь рівня, досить близь-

ку до середньої ізобаричної поверхні

6,1 •

Па, яку вважають нульовим рівнем

під час барометричного визначення висот

фізичної поверхні, або до фізичної повер-

хні планети. 11.

АРЕТИРНИЙ ПРИСТРІЙ ГЕОДЕ-

ЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (арретирующее

устройство геодезического прибора;

arresting device; Arretiervorrichtung f des

geodatischen Gerates n): пристрій, що ви-

вільнює від навантаження рухому части-

ну механізму, щоб запобігти механічним

діям на неї, коли прилад не працює. Вико-

ристовують у таких геодезичних приладах,

як високоточні теодоліти, гіротеодо-

літи, гравіметри тощо. 14.

АРКУШ ЦИФРОВОЇ КАРТИ НОМЕН-

КЛАТУРНИЙ (номенклатурный лист

цифровой карты; nomenclature sheet of di-

gital map; nomenklaturisches Blatt n der Di-

gitalkarte f): цифрова карта, межі територі-

альної належності якої встановлені згідно з

прийнятою системою розграфлення

карт.

АРМІЛЯРНА СФЕРА (армилярная сфе-

ра; armillary sphere; Armillarpharef): астро-

номічний інструмент, який використову-

вали в давнину для визначення координат

небесних світил. 5.

АРХІВ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦИФРО-

ВОГО КАРТОГРАФУВАННЯ (инфор-

мационный архив цифрового картографи-

рования; information archive of digital map-

ping; Informationsarchiv n der Digitalauf-

nahmef): комплекс технічних і програмних

засобів накопичення, збереження карт

цифрових і обміну їх в автоматизованій

картографічній системі. 5.

АРХІВНА ГРАФІЧНА КОПІЯ (архивная

графическая копия;

graphical archive copy; gra-

phische Kopie fder

Urkundensammlungf):

гра-

фічне відображення на твердій основі чи на

електронних носіях метричної

інформації.

21.

АСИМПТОТА (асимптота; asymptote;

Asymptote f): пряма, яка не має жодної

спільної

точки

з певною кривою (напр., па-

раболою, гіперболою), що необмежено

наближається до цієї прямої. Найпростіше

визначати А., паралельну до осей коорди-

нат. Рівняння А., паралельної до осі Оу:

—

const, і

цьому випадку під час руху

по відповідній безмежній гілці х

—>

С, а

—»

Інакше, усі А. кривої у =Дзс), па-

ралельні до осі Оу, можна одержати, зна-

йшовши ті значення х=С,з наближенням

до

якиxf(x)

прямує до безмежності. Для

встановлення розташування кривої відно-

сно своєї А., слід знайти знак_Дх), коли х

прямує до С з лівого чи з правого боку.

Аналогічно А., паралельна до осі Ох (як-

що вона існує), визначається рівнянням

—

С = const, де С = lim /(JC). 7.

АСКОРЕКОРД (аскорекорд; Ascorecord;

Askorekord т): фотограмметричний прилад

для монокулярного вимірювання плоских

прямокутних координат точок фотознімка;

виробник-фірма К.Цайсс, (м. Йена, Німеч-

чина). Складається з каретки та вимірюва-

льної системи,

яка

забезпечує монокулярне

спостереження знімка. Для фотограммет-

ричних робіт потрібне попереднє марку-

вання

точок

на

суміжних

знімках;

лише тоді

Аскоремат

забезпечується висока точність фотограм-

метричного опрацювання знімків. Точки

маркують за допомогою спеціальних при-

ладів (напр.,

для

лазерного маркування ство-

рено прилад „Transmark"). Точність відлі-

ків шкал координат приладу 0,1 мкм. 8.

АСКОРЕМАТ (аскоремат; Ascoremat;

Askoremat т): автоматизований моноком-

паратор фірми К. Цайсс (м. Йена, Німеч-

чина), створений на базі приладу „А

ко-

ре корд". Прилад призначений для моно-

кулярних вимірювань координат маркова-

них точок на знімках з точністю 1-2 мкм.

Автоматизація забезпечується ЕОМ, що

дає змогу автоматично реєструвати резу-

льтати вимірювань і аналітично опрацьо-

вувати знімки під час вимірювань (т. зв. ре-

жим реального часу). 8.

АСТАЗУВАННЯ (астазирование; astati-

zing; Astasierung f)\ 1) збільшення чутли-

вості Гравіметра

за

допомогою спеціальних

пристроїв, які змінюють момент сили ва-

ги. Астазовані системи працюють у поло-

женні рівноваги, які близькі до нестійких.

А. можна здійснити зміною кута нахилу,

за допомогою додаткових пружин, елект-

ричних або магнетних сил; 2) ослаблення

впливу земного магнетизму на магнетну

стрілку вимірювального приладу. 6.

АСТЕНОСФЕРА (астеносфера; asteno-

sphere; Astenosphere f): шар пониженої міц-

ності, твердості та в'язкості у верхній ман-

тії Землі, що виявляється у зменшенні зна-

чень швидкостей хвиль сейсмічних і

густини мінералів. Розташований на гли-

бині майже 100 км під континентами і май-

же 50 км - під океанами, нижня межа - на

глибині 250-500 км. 4.

АСТЕРОЇДИ (астероиды; asteroids; Aste-

roide m pi): це космічні

тіла, що

обертаються

по еліптичних орбітах навколо Сонця зі

швидкістю близько 20 км/с на віддалі 2,2-

3,2 а.о. від Сонця, утворюючи т. зв. асте-

роїдний пояс (кільце); більшість А. знахо-

диться між орбітами Марса та Юпітера.

До А. належать тіла розміром до сотень

кілометрів, але не менше 1 км у діаметрі.

Всього відкрито близько 3 тис. А., а обчис-

лення

показують,

що їхня

кількість може до-

сягати 30 тис. Загальна маса всіх А. стано-

вить близько 0,001 маси Землі. Найбільший

з А. - Церера (діаметр близько 1000 км),

Паллада

~ 600

км,

Веста ~ 500

км.

А.

ще

наз.

малими

планетами.

11; 18.

АСТИГМАТИЗМ

(астигматизм;

astigma-

tism; Astigmatismus т)\ див. Аберація. 3.

АСТРОГРАФ (астрограф; astrograph;

Astrograph т): астрономічний оптичний

прилад, (напр., телескоп) для фотографу-

вання неба, здебільшого для розв'язування

астрометричних задач. 10.

АСТРОДИНАМІКА (астродинамика;

astrodynamics; Astrodynamikf): найужива-

ніша назва розділу небесної механіки,

в якому вивчаються рухи ПІНТ. А. грунту-

ється на математичному дослідженні рів-

нянь руху ПІНТ, які є звичайними дифе-

ренційними рівняннями. А. частково кори-

стується методами класичної небесної ме-

ханіки. Водночас, оскільки „набір" сил, які

визначають рух ПІНТ, у задачах А. шир-

ший, рівняння руху часто набагато склад-

ніші. Для їх розв'язування і аналізу ство-

рюються також нові методи. Крім того, в

А. виникає низка специфічних

задач:

проек-

тування орбіт, яке зводиться до визначен-

ня умов

запуску

програми

керування

ПІНТ;

побудова аналітичних, напіваналітичних або

чисельних теорій руху

ПІНТ,

за якими мож-

на визначити їх розташування в просторі

на певний момент часу; аналіз і проекту-

вання обертового руху ПІНТ відносно їх

центра інерції. 9.

АСТРОКОМПАС (астрокомпас; astro-

compass; Astrokompass

т):

див. Компас в

аерофотозніманні. 5.

АСТРОЛЯБІЯ (астролябия; astrolabe;

Astrolabium

п):

кутовимірний прилад, який

використовували в минулому для визна-

чення широті довгот за спостереженнями

світил поза меридіаном. У сучасній

астрометрії використовують призмову

А. Данжона (безособову А.) для визначен-

ня широти і часу зі спостережень зір поза

меридіаном на висоті близько 60° над го-

ризонтом. 10.

Астрометрія

АСТРОМЕТРІЯ

(астрометрия;

astromet-

іу; Astrometrie f): розділ астрономії, що

є базовим для всіх астрономічних наук. Го-

ловні завдання А.: 1. Побудова фундамен-

тальної системи небесних сферичних коор-

динат. 2. Вивчення обертового руху Землі

для дослідження нерівномірності її обер-

тання, руху земних полюсів, астрономіч-

ного визначення часу і деяких значень астро-

номічних

сталих. З.

Астрономічна орієнтація

в космосі: визначення розташування на

земній поверхні,

космічному просторі, на

Місяці та ін. небесних тілах. 10.

АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

(астрономическая обсерватория; astrono-

mic observatory; astronomisches Observato-

rium n): науково-дослідна установа, де спо-

стерігають

вивчають небесні світила

яви-

ща, а також опрацьовують теоретичні пи-

тання астрономії. А. о. є: астрометрич-

ні, астрофізичні, радіоастрономічні. Близь-

кі до А. о. є геофізичні, гравіметричні, гео-

динамічні обсерваторії. Крім наземних, є

також орбітальні обсерваторії. Серед кла-

сичних А. о. найвідоміші Грінвіцька (Ве-

лика Британія), Пулковська (Росія), Маунт

Вілсон (США). Серед орбітальних-астро-

метрична обсерваторія Hipparcos (визна-

чення високоточних координат і паралаксів

зір, напр., новий фундаментальний зоря-

ний каталог FK6), астрофізична обсер-

ваторія з космічним телескопом Хаббла

(Hubble Space Telescope).

Провідною А. о. України є Головна астро-

номічна обсерваторія (ГАО) НАН України.

Вона розташована на південній околиці

м. Києва в Голосіївському лісі. Статус ГАО

був затверджений 1944, відкрили її 1949.

Першим директором ГАО був академік

А.Я.Орлов. З 1975

досі її директором

акад.

НАН України Я. С. Яцків. Під його керів-

ництвом ГАО перетворилася на науково-

дослідний астрономічний інститут з різно-

манітною тематикою робіт та отримала ши-

роке міжнародне визнання. Одним із важ-

ливих напрямів роботи ГАО є дослідження

обертання Землі методами астрометрії і

геодезії космічної (Український центр

визначення параметрів орієнтації Землі).

Досить відома Кримська астрофізична

обсерваторія, заснована 1945 на базі Си-

меїзької обсерваторії, а також Миколаївсь-

ка А. о.,

яка

спеціалізується

на

астрометрич-

них дослідженнях і була заснована 1912 як

відділення Пулковської обсерваторії.

Дослідження з астрономічної

тематики

про-

водять і

А. о., створених при ун-тах Украї-

ни:

Національному ун-ті

ім.

Тараса Шевчен-

ка (м. Київ, 1845),

Одеському

національному

ун-ті ім. 1.1. Мечникова (1871), Львівському

національному ун-ті

ім. Івана

Франка (1907),

Харківському національному ун-ті (1808).

Крім суто астрономічних в Україні є: Пол-

тавська

гравіметрична обсерваторія (1926),

Лабораторія космічних досліджень Ужго-

родського національного ун-ту. 18.

АСТРОНОМІЧНА ОДИНИЦЯ (астро-

номическая единица;

astronomical

unit;

ast-

ronomische Einheitf): одиниця віддалі, що в

астрономії дорівнює середній віддалі від

Землі

до

Сонця.

За рекомендацією

МАС А.

о.

дорівнює 149,6-10

км. 11.

АСТРОНОМІЧНИЙ ЩОРІЧНИК

(іастрономический

ежегодник; astronomi-

cal annual; astronomisches Jahrbuch

n):

ви-

дання, в якому подаються координати

небесні Сонця, планет і зір на певні мо-

менти часу, а також різні допоміжні аст-

рономічні таблиці. 18.

АСТРОНОМІЧНІ КАТАЛОГИ (астро-

номические

каталоги; astronomical catalo-

gues; astronomische Kataloge mpi): впоряд-

ковані списки небесних світил, об'єд-

наних за однією або декількома характе-

ристиками. Значну частину А. к. станов-

лять зоряні каталоги. 18.

АСТРОНОМІЧНІ ПРИЛАДИ (астро-

номические инструменты; astronomical inst-

ruments; astronomische

Geratenpl): прилади

та інструменти, які використовують для

виконання астрономічних спостережень.

Основні з них: прилади для вимірювання

кутів і годинники астрономічні. 10.

АСТРОНОМІЧНІ РЕДУКЦІЇ (астроно-

мические редукции; astronomical reductions;

astronomische Reduktionen fpl): поправки в

координати небесного світила за вплив

Астрономічні сталі

прецесії, нутації, аберації, паралаксу,

власного руху зорі, астрономічної реф-

ракції, які враховуються під час визначення

координат небесного світила. За допомогою

А. р. здійснюється перехід від середніх ко-

ординат світила до видимих і навпаки.

Видимі координати небесного світила

—

координати, отримані безпосередньо в мо-

мент спостережень світила і виправлені по-

правками за приладові похибки і астроно-

мічну рефракцію.

Істинні координати

сві-

тила -видимі координати,

в яких не

береться

до уваги вплив добової і річної аберацій.

Середні координати світила - істинні ко-

ординати

на

момент спостереження світила,

в яких вилучено вплив нутації. Ці коорди-

нати на момент спостереження t можна

перєобчислити для будь-якого іншого мо-

менту

часу

(середина

року,

стандартна епо-

ха, епоха зоряного каталогу), враховуючи

вплив прецесії за час (Т-

і). Астрономічна

рефракція - відхилення світлового променя

від

прямолінійного напряму під

час його

про-

ходження крізь атмосферу Землі. Через це

світило спостерігають не на зенітній

і д с т а

н і

як

це було б без атмосфери,

на

яка

відрізняється від z

на

кут рефракції р,

при цьому z' =z

—

р. В астрономії для ви-

правлень

результатів спостережень за вплив

А. р. застосовують спеціальні таблиці, напр.

„Таблицы

рефракции", складені

Пулковсь-

кій обсерваторії. 18.

АСТРОНОМІЧНІ СТАЛІ (астрономи-

ческие постоянные;

astronomical constants;

astronomisclie Konstanten f pi): параметри,

що характеризують орбіту Землі, її роз-

міри та форму, обертання навколо осі, спів-

відношення її маси з масою Місяця, Сон-

ця і планет. А.с. фундаментальні - сукуп-

ність величин, числові значення яких, що

виводяться з великої кількості спостере-

жень, відповідають математичним співвід-

ношенням між цими величинами. Оскіль-

ки абсолютну узгодженість у прийнятих

значеннях і значеннях, отриманих зі спо-

стережень, одержати неможливо, то під час

створення системи фундаментальних ста-

лих різниця між ними має бути мінімаль-

на. Першу систему А. с. прийнято

на

Між-

народній конференції директорів націона-

льних астрономічних щорічників у Парижі

1896. Більшість А. с. обчислив і запропо-

нував амер. астроном С. Ньюком. Висока

якість проведеної ним роботи дала змогу

зберегти загальноприйняту систему А. с.

без будь-яких змін до 1964. Упродовж май-

же 70 років існування цієї системи розви-

нуті і з успіхом використані принципово

нові методи астрономічних спостережень,

які підвищили точність спостережень. У

серпні 1964 на XII з'їзді МАС у

м.

Гамбур-

зі затверджено нову систему

А.

с.,яку при-

йняли для впровадження в національні та

міжнародні ефемериди, починаючи з ви-

пусків на 1968.3 часом і ця система заста-

ріла, тому потрібно було створити нову, яка

мала включати числові значення сталих і

параметрів, що відповідають сучасним ре-

зультатам визначень, отриманих під час до-

сліджень Місяця і планет за допомогою

космічних літальних апаратів. Крім

того, потрібно було усунути деякі розбіж-

ності в системі А. с. МАС (1964).

1976

на

XVI і XVII Генеральних асамблеях

МАС

затвердили нову систему

А.

с., яка ре-

комендується для практичного викорис-

тання в астрометрії і ефемеридній

астрономії. Система А. с. МАС (1976)

(див. табл.), де одиниці виміру: метр, кіло-

грам, секунда є одиницями довжини, маси

і часу в (SI), покликана забезпечити узгод-

женість для застосування в суміжних нау-

ках. Астрономічна одиниця часу дорівнює

інтервалові часу в одну добу (D), яка має

86400 с. Інтервал у 36525 діб дорівнює

одному юліанському сторіччю (див.

Одиниці міри часу). Астрономічна оди-

ниця маси дорівнює масі Сонця. Астроно-

мічна

одиниця довжини дорівнює

такій

дов-

жині А, для якої ґавссова гравітаційна ста-

ла

А: набуває значення 0,01720209895, якщо

одиницями вимірювань є астрономічні

одиниці довжини, маси і часу. 18.

Астрономічні таблиці

АСТРОНОМІЧНІ ТАБЛИЦІ (астроно-

мические таблицы; astronomical tables;

astronomische Tabellenfpl): таблиці, які ви-

користовують для опрацювання астроно-

мічних спостережень. 18.

АСТРОНОМІЯ

(астрономия;

astronomy;

Astronomie f): наука про закони руху, будову

і розвиток небесних світил та їх систем і

Всесвіту загалом. Сучасна А. складається

з таких основних розділів: сферична А.,

астрометрія, геодезична А, теоретична А.

і небесна механіка, астрофізика, зоряна А.,

космогонія, космологія.

Сферична А.

вивчає методи астрономічних

вимірювань

на

небесній

сфері,

методи опра-

цювання позиційних спостережень.

Фундаментальні астрономічні сталі

№з.п. 1 Стала | Позначення |

Числове значення

| Розмірність

Визначальна стала

1 |Гавссова гравітаційна

стала 1

К | 0.01720209895 |

Основні сталі

Швидкість світла

с 299792458

м/с

Світловий проміжок для

одиничної відстані (абера-

ційний час)

499,004782

Екваторіальний радіус

Землі

6378140 м

Динамічний коефіцієнт

форми Землі

0,00108263

Геоцентрична гравітаційна

стала

3,986005-10

/с

Гравітаційна

стала

Кевен-

діша

G 6,672-10"" м

/кг-с

Відношення

маси

Місяця

до

маси

Землі

0,01230002

Загальна прецесія

по

дов-

готі

юліанському століт-

ті

для

стандартної епохи

J2000.0

5029 ",0966

Нахил екліптики

до

еква-

тора в стандартну епоху

J2000.0

23°26'21",448

Похідні сталі

Стала нутації

стандартну

епоху J2000.0

N 9 ",2025

12 Одинична відстань

СТ

=А

1,49597870-Ю

Паралакс Сонця

arcsin(a

/ А)=п

8",794148

Стала

аберації

стандарт-

ну епоху J 2000.0

20 ",49552

15 Стиснення Землі

0,00335281=

=1/298,257

Геліоцентрична гравітацій-

на

стала

= GS 1,32712438-Ю

/с

Відношення

маси

Сонця

до

маси

Землі

(•GS)/(GE) = S/E

332946,0

Відношення

маси

Сонця

до

маси Системи

- Зем-

ля+Місяць

(S/E)l( l+fi)

328900,5

Маса Сонця (GS)/G = S 1,9891-10'" кг

Астрономія...

Ґрунтується на сферичній тригонометрії.

Астрометрія опрацьовує методи та ство-

рює прилади д

ля

визначення координат сві-

тил (фундаментальна астрометрія), астро-

номічних координат та азимутів напрямів:

на суші (А. геодезична), на морі (мор-

ська А.), у повітрі (авіаційна А.).

Теоретична А. і небесна механіка розроб-

ляють методи визначення орбіт і складання

ефемерид небесних тіл, що взаємодіють за

законом всесвітнього тяжіння. В теоретич-

ній А. розглядається незбурений,

а в

небес-

ній механіці - збурений рух.

Астрофізика вивчає фізичні властивості та

хімічний склад небесних тіл за їх проме-

невою енергією; поділяється

на

теоретичну

і практичну; одним із її важливих розділів

є радіоастрономія.

Зоряна А. визначає закономірності розпо-

ділу та руху зір і зоряних систем.

Космогонія вивчає походження і розвиток

небесних тіл, і насамперед сонячної сис-

теми (планетна космогонія, зоряна космо-

гонія).

Космологія визначає загальні закономірно-

сті будови Всесвіту і вивчає зміни у ньо-

му. 10.

АСТРОНОМІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геоде-

зическая астрономия; geodetic astronomy;

geodatische Astronomie /): а с тр

н о м і я, що

вивчає астрономічні способи визначення

часу, астрономічних широт, довгот і ази-

мутів точок земної поверхні. Відомими ве-

личинами для визначення широт, довгот і

азимутів є координати небесних світил, що

вибираються з астрономічних каталогів на

моменти спостережень,

вимірюваними -

час, зенітні відстані світил і горизонтальні

кути між ними. 10.

АСТРОНОМО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИ-

ЛАД (астрономо-геодезический прибор;

astrogeodetic device; astronomisches

geodci-

tisches Gerat n): прилад, призначений для

астрономічних визначень. 14.

АСТРОФІЗИКА (астрофизика; astrophy-

sics; Astrophisikf): див. Астрономія. 10.

АСТРОФОТОГРАФІЯ (астрофотогра-

фия; astronomical photography; Astrophoto-

graphie

J):

астрономічні спостереження з

використанням астрономічних приладів

для фотографування небесних об'єктів і

процесів, які відбуваються

Сонячній сис-

темі, в далеких галактиках, та аналіз цих

спостережень. 3.

АСТРОФОТОМЕТРІЯ (астрофото-

метрия; astrophotometry; Astrophotometrie

f): розділ практичної астрофізики, зав-

данням якого є опрацювання методів вимі-

рювання, як і самого вимірювання блиску

зір

яскравості небесних об'єктів фотогра-

фічним та фотоелектричним способами. 5.

АТЕНЮАТОР (аттенюатор; attenuator;

Abschwacherm, Attenuator т): пристрій для

зменшення електричної потужності або на-

пруги. У світловіддалемірах це сітка, яку

закріплюють

на

об'єктиві приймальної оп-

тичної системи для послаблення відбитого

світлового потоку. Її використовують під

час вимірювань світловіддалеміром корот-

ких ліній. 13.

АТЕСТАТ МЕТРОЛОГІЧНИЙ (метро-

логический аттестат; metrological cer-

tificate; metrologisches Zeugnis n (Atest

m)):

документ, в якому зафіксовані результати

атестації приладу з висновком про його

придатність для застосування за призна-

ченням. 21.

АТЕСТАЦІЯ МЕТРОЛОГІЧНА (аттес-

тация

метрологическая; metrological cer-

tification; metrologische Eichung f): атес-

тація, яка зумовлює визначення метроло-

гічних характеристик засобів і методик ви-

мірювань. 21.

АТЛАС (атлас; atlas; Atlas т)\ цілісний

картографічний твір зі систематизованою

сукупністю карт, виконаних за загальною

програмою. Карти А. взаємно узгоджують-

ся

і часто доповнюють одна одну; зазвичай,

для карт використовуються проекції

м-би,

які полегшують порівняння карт. Картам

А. властиві загальні прийоми генераліза-

ції, системи умовних позначень, шрифти

тощо. Крім карт, дуже часто в А. даються

пояснювальні тексти, довідкові матеріали,

графіки, фотографії тощо. А., як і карти,

класифікують (див. Класифікація атла-