Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Будівельний нуль

БУДІВЕЛЬНИЙ НУЛЬ (строительный

ноль; building zero; Baunullpunkt

m):

про-

ектна висота підлоги першого поверху.

Абсолютна висота

Б.

н. задається

проекті

споруди. Під час виконання будівельно-

монтажних робіт від

Б.

н. відлічують умов-

ні позначки окремих елементів споруди.

Б. н. встановлюють геометричним нівелю-

ванням і закріплють на будівельному май-

данчику або позначають на стіні споруди

(роблять фарбою горизонтальну риску

;

,7.

БУДІВЛЯ

{здание;

building; Gebaude

п):

на-

земна споруда з приміщеннями для прожи-

вання, діяльності людей, зберігання про-

дукції і сировини, утримування тварин. 4.

БУДОВА ЗЕМЛІ (строение Земли;

structure of the Earth; Erdbau m): див.

Земля.

БУЙ (буй; buoy; Bakentonne

J):

плавучий

знак у морі різної форми та кольору для

огородження фарватерів у морі, підтримки

частин риболовного тралу, позначення міс-

ця розташування предмета, рятування лю-

дей тощо. Для подачі звукових і радіосиг-

налів на Б. встановлюють ліхтарі та дже-

рела їх живлення, а також додаткові при-

строї. Далекосяжність

Б.

до 10 мор. миль. 6.

БУКВА (буква; letter; Buchstabe т): час-

тина будь-якого шрифту. Б. складається з

основного і неосновного елементів. Крім

них, є ще різних форм підсічки (надсічки),

краплеподібні та ріжкові елементи,

також

ніжки, стрілки, причому підсічки (надсіч-

ки) можуть бути одно- та двобічні. 5.

Ріжковий Стрічка

елемент

Товирша основного Ширина

„

елемента . чукт.

Неосновний

\Підсічка

ВнутрішнійJ

" просвіт

Надрядкова „

І /частина Надсічка Верхне

у ^^ \ заокруглення

i)p

una

І частина V /

•Краплеподібний

елемент

-Чг

Простір між

бутами

Нажне Г/ідсічка

заокругмння

Ніжки

БУСОЛЬ (буссоль; surveyor's compass;

Bussolej): прилад для вимірювання на міс-

цевості азимутів магнетних. Основні

частини Б.

—

кільце з кутовими поділками

та магнетна стрілка, яка обертається на

вістрі шпиля

центрі кільця. Для візування

Б. використовують діоптри. Під час вимі-

рювань

Б.

встановлюють

на

штативі, розта-

шовують на знімальному планшеті, або

тримають у руках. Б., кругла або у вигляді

коробки, міститься зазвичай у комплекті \

теодолітів і кіпрегелів. И наз. також

орієнтиром-бусоллю (О.-б.). Для ви-

мірювання магнетних азимутів О.-б. вста-

новлюють на теодоліті. Орієнтують і за-

кріплюють лімб теодоліта

так,

щоб при су-

міщенні нульових штрихів Б. з кінцями

стрілки відлік лімба дорівнював нулеві.

Після цього трубу теодоліта спрямовують

у потрібному напрямі та знаходять магнет-

ний азимут цього напряму, відлічуючи його

горизонтальний круг. Необхідною умовою

при цьому є паралельність площини, яка

проходить через нульовий діаметр Б. з

площиною колімаційною. Для орієн-

тування планшета за допомогою Б. її ско-

шений бік прикладають до однієї зі сторін

квадратної рамки планшета та повертають

його навколо вертикальної осі інструмента

доти, доки вільна магнетна стрілка вста-

новиться за напрямом, що збігається з ну-

льовим діаметром Б. Планшет закріплю-

ють, і лінія рамки, до якої прикладена Б.,

займе напрям магнетного меридіана. Якщо

планшет повернути на кут, що дорівнює

схиленню магнетної стрілки, то рамка буде

зорієнтована за істинним меридіаном. 12.

Бусоль..

41 Б

БУСОЛЬ КРУГОВА (круговая буссоль;

ring compass; kreisformige Bussole, Kreis-

bussolef): бусоль, робочою мірою якої є

кругова шкала. 14.

БУСОЛЬ ЦИЛІНДРИЧНА

(цилиндриче-

ская буссоль; tubular compass; Rohrenbu-

ssole /):орієнтир-бусоль, що є всередині

циліндра. 14.

БУТКЕВИЧ АДОЛЬФ ВЕНІАМІНО-

ВИЧ (18.06.1914 - 11.07.1983) Народився

в с.Тисуль Кемеровської обл. (Росія). У

1932-35 закінчив курси техніків-топогра-

фів, курси тріангуляторів, підготовчі курси

вступників до вищих навчальних закладів

при робфаці Томського держун-ту. Після

закінчення (1940) астрономо-геодезичного

факультету Новосибірського інженерно-

будівельного ін-ту працював асистентом

кафедри астрономії

НІІГАіК. 1950 захис-

тив кандидатську дисертацію, 1964 -

ВАГА АРИФМЕТИЧНОЇ СЕРЕДИНИ

{вес арифметической середины; weight of

arithmetical mean; Gewicht

des arythmeti-

schen Mittels n): величина P, яка харак-

теризує ступінь довіри до середнього ариф-

метичного. Якщо у вимірах відсутні систе-

матичні похибки, то Р = с-п, де с - коефі-

цієнт, п - кількість вимірів. Для вимірів із

систематичними похибками

де Д-похибка середня квадратична

одиниці ваги; М-похибка середня

квадратична загальної арифметич-

ної середини; т

- сер. кв. похибка, що

характеризує

вплив

випадкових

похибок; и

їх кількість; m

- сер. кв. похибка,

що

харак-

теризує вплив систематичних похибок; k -

їх кількість. 20.

ВАГА ВИМІРУ (вес измерения; weight of

measurement; Messungsgewicht n): ступінь

довіри до результату вимірювання. Якщо ві-

дома похибка середня квадратична

вимірів т,

В.

в. буде величина,

обернено про-

порційна квадратові сер. кв. похибки, тобто

докторську „Решение некоторых основных

и специальных задач высшей геодезии". 3

1960 обіймав посаду проф., 1966 отримав

вчене звання

проф. кафедри вищої геодезії.

З 1968 зав. кафедри космічної геодезії та

астрономії у Львівському політехн. ін-ті, а

з 1974 проф. кафедри вищої геодезії та

астрономії. Під його керівництвом захи-

щено 9 кандидатських дисертацій. Автор

понад 150 наукових праць, відомий учений

в галузі геодезичної астрономії, сфероїдної

геодезії та математичної картографії. Наго-

роджений медалями „За доблесну працю

у Великій Вітчизняній війні" (1945) та „За

перемогу над Німеччиною" (1945), знач-

ком ГУГК „Відмінник геодезії і карто-

графії" (1969), медаллю ім. М. В. Ломоно-

сова товариства „Знання", а також почес-

ними грамотами Мінвузу СРСР. 9.

Р = к/т

= (р/ т)

де к - коефіцієнт пропорційності; к = р

f.і

—

сер. кв. похибка одиниці виміру; т

—

сер. кв. похибка виміру. Для визначення

точності геодезичних мереж к приймають

рівним одиниці, що спрощує обчислення

згідно з формулою Р = \/т

. Зауважимо,

що вибір к не впливає на значення ваги

пункту,

який

визначають, напр.,

як

суму ваг

ходів, що

ньому сходяться. Водночас, для

визначення похибки ходу за формулою

т = цЦр похибку

потрібно приймати

стандартною для заданого виду вимірю-

вань, напр., 2, 5 і 10 мм для нівелювання

II, III і IV кл. точності. Під час зрівнова-

ження геодезичних мереж величину ц зна-

ходять за формулою р. = yj[ii

]/(n-k), де

$ - флуктуації (і = 1,2,.. ,,п),

- кількість

вимірів;

к-кількість визначуваних величин.

Часто в геодезичній практиці за В. в. прий-

мають величину, пропорційну кількості

прийомів, обернено пропорційну довжині

ходів або кількості станцій тощо. 20; 1.

Вага загальної...

ВАГА ЗАГАЛЬНОЇ АРИФМЕТИЧНОЇ

СЕРЕДИНИ (вес общей арифметической

середины; weight of general arithmetic mean;

Gewichn des allgemeinen arythmetischen

Mittel n): величина, що дорівнює сумі

ваг р окремих результатів вимірів, з яких

одержана загальна арифметична се-

редина, тобто Р = [р\ 20.

ВАГА ФУНКЦІЇ ЗРІВНОВАЖЕНИХ

ВЕЛИЧИН (вес функции уравненных ве-

личин; weight of function of adjusted mag-

nitudes;

FunktionsgewichtnderAusgleichungs-

grdssenfpl): щоб обчислити

сер.

кв. похибку

функції зрівноважених величин, треба зна-

ти вагу функції. В параметричному методі

цю вагу обчислюють за формулою

1 _ УІ

, Ш ,

[аа] [ЬЬ\]

Ш+-

•

(і)

[сс2] К"-

)] '

де /,,/

, ...,f„- частинні похідні від фун-

кції за аргументами х

,х

, ...,х

відповідно.

Коефіцієнти

[Щ[Щ...,[У

1(И-1)],

[Ш], [сс2], ...,[tt(n- 1)]

обчислюються за алгоритмом Ґавсса.

Якщо виміри нерівноточні, то

знаменни-

ку кожного члена формули буде присутня

вагаР. 20.

ВАГА ФУНКЦІЇ В КОРЕЛАТНОМУ

МЕТОДІ ЗРІВНОВАЖЕННЯ (вес функ-

ции

при коррелатном методе уравнивания;

function weight on correlative methods of

adjustment; Funktionsgewicht n bei Korrela-

tenmethodef der Ausgleichungf): обернена

величина В. ф. в к. м. з. обчислюється за

формулою

1 ДА, [al/pf [(ЬХ/р)!]

[аа/р] [(ЬХ/р) 1]

[(rX/p)(r-I)]

[(rr/p)(r-l)]

коли нерівноточні виміри, і

(1)

:[АА]-

[aXf [bX\f

[аа] [bb\]

[rA(r-l)]

[rr(r-l)] ' '

якщо виміри рівноточні. Тут Я, - частинні

похідні від функції по поправках, взятих у

точці /„ /

,..., І

, а всі члени, крім перших

двох, і

чисельнику і

знаменнику є алго-

ритмами Ґавсса. 20.

ВАГОВІ КОЕФІЦІЄНТИ (весовые коэф-

фициенты; weight coefficients; Gewichts-

koeffiziente f рї): використовуються для

обчислення похибок середніх квадра-

тичних вирівняних значень аргу-

ментів і похибок середніх квадра-

тичних функцій. В. к. одержують із

розв'язку п систем рівнянь, які відрізняю-

ться від системи нормальних рівнянь тіль-

ки назвою невідомих і вільними членами.

В першій системі невідомими будуть В. к.

Q\.\>

Qi.2>

•••' Qi.n' вільним членом у пер-

шому рівнянні - мінус 1, а у всіх інших -

0. У другій системі невідомими будуть В. к.

62.1' 6

.2>

• •

•

> Qi.n>

вільним членом у друго-

му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0.1,

нарешті, в п-й системі невідомими будуть

В-

(?„.!> Q„.2> ••> Qn.n>

ВІЛЬНИМ

членом у

«-му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0.

Кількість В. к. дорівнює п

. 20.

ВАЙГЕЛЬ КАСПАР (10.06Л880-

04.07.1941). 1909-ад'юнкт, 1912-проф.,

зав. кафедри геодезії. 1909 йому - першо-

му геодезисту Вищої політехнічної школи,

присвоєне вчене звання д-ра техн. наук.

28.06.1921 - обрано зав. утвореної кафед-

ри геодезії І. 1923 - обраний дійсним чле-

ном Академії наук, опублікував підручник

„Rachunek wyrownawczy wedle metody naj-

mniejszych kwadratow, oraz jego zastoso-

wanie przy rozmierzaniu kraju". 1929-30 -

ректор Львівської політехніки. 1938 - ви-

дав підручник „Geodezja/Miernictwo".

ВАЛЬНИЦІ

(подшипники;

bearings; Lager

n):

напрямні обертового

руху. За

видом тертя

виділяють В. з тертям ковзання, В. з тертям

кочення. Найбільше застосування у прецизій-

них, зокрема фотограмметричних, приладах

мають кулькові В., (мале тертя, невимог-

ливість до змащування, нечутливість до

температури, добра взаємозамінність). 8.

Варіації..

ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ (вариации силы

тяжести; variations of gravity; Variation f

der Schwerebeschleunigung): зміни приско-

рення сили ваги в часі у заданій точці вна-

слідок зміни її висоти н. р. м., розміщенням

притягувальних мас всередині Землі і дії

космічних тіл. 6.

ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ ПРИПЛИВНІ

(приливные вариации силы тяжести; tidal

variations of gravity; Flutvariation f der

Schwerebeschleunigung j): варіації сили

ваги, на зміну яких найбільше впливають

Місяць і Сонце. Ці зміни найкраще вивче-

ні й мають цінну інформацію для дослід-

жень внутрішньої будови Землі. За резуль-

татами гравіметричних спостережень вра-

ховують поправку, якою вилучають вплив

притягання Місяця і Сонця. Для її обчис-

лення з точністю 10 мкҐал використовують

наближену формулу

S„

1,2—p(3cos

z -1),

де т - маса небесного тіла (Місяця, Сон-

ця);

R - середній радіус Землі; р - відстань

між центром мас Землі та збурювальним

небесним тілом; z - геоцентрична зенітна

відстань небесного тіла. Цю поправку до-

дають до виміряного значення сили ваги.

Найбільша зміна сили ваги через сумісний

вплив Місяця та Сонця для деформованої

Землі може досягати 0,3 мҐал. Спостере-

ження припливних змін сили ваги викону-

ють на припливних станціях за допомогою

статичних високоточних гравіметрів. 6.

ВАРІАЦІЯ ДАНИХ ВИМІРЮВАНЬ {ва-

риация данных измерений; variation of

measurement data; Variation f der Mefidaten

fpl): міра розсіювання спостережень вхід-

ного сигналу засобів вимірювання. 21.

ВАРІОМЕТР В АЕРОФОТОЗНІМАННІ

(варіометр в аэрофотосъемке; variometer

in aerial survey; Variometer n bei der Bild-

luft f): високочутливий диференційний ма-

нометр, який вимірює різницю між атмо-

сферним тиском і тиском повітря

кор-

пусі приладу; застосовується

аерозніман-

ні. Зміна атмосферного тиску сигналізує

про зміну висоти лету літака відносно

поверхні ізобаричної. Це дає змогу ви-

тримувати горизонтальність лету літака. 8.

ВАРІОМЕТР ГРАВІТАЦІЙНИЙ (грави-

тационный вариометр; gravitation vario-

meter; Gravitationsvariometern): прилад для

вимірювання зміни сили ваги в горизон-

тальному напрямі та кривини поверхонь

однакового потенціялу других похідних

сили ваги. В. г. складається з трьох частин:

верхньої 1, де розташовані чутлива систе-

ма і фотокамера 4; середньої 2, де роз-

ташовані годинниковий механізм і автома-

тичний пристрій для установлення верхньої

частини в потрібному азимуті; нижньої З,

що є масивним штативом. На практиці гра-

вірозвідувальних робіт найчастіше вико-

ристовують варіометри ВГ-1 та Е-60. 6.

ВАРТІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

(стоимость земельного участка; land par-

cel value; Wert m des Grundstucks пі): роз-

рахована на певний час у грошовому ви-

раженні вартість земельної власності. 4.

ВАРТІСТЬ НЕРУХОМОСТІ (стои-

мость недвижимости; real property value;

Wert m der Liegenschaft f (Immobilien pi)):

цінність та корисність нерухомого майна,

об'єкта власності тощо, визначена в гро-

шовому вимірі на певний час. 4.

ВАТЕРПАС (ватерпас; water level; Rich-

tungwaagef, Waterpaji n): прилад для виз-

Ватман

начення перевищення і вимірювання кутів

нахилу: маятниковий В. - складається зі

стрижня завдовжки 1,5 м, який закінчу-

ється підкладнем. На стрижні вільно під-

вішена рамка здіоптрами.Очний діоптр

може пересуватися вздовж шкали з куто-

вими поділками. Точність визначення пе-

ревищення 0,5 м на

км ходу; рівневий В.

- горизонтальна рейка завдовжки

3—4

м, до

якої прикріплений циліндричний рівень, і

вертикальна (вимірна) з сантиметровими

поділками, яку встановлюють у прямови-

сне положення за допомогою рівня

сферичного, прикріпленого до неї.

Точність - 0,5 см на одну станцію. Обидва

В. перевіряють подвійним нівелюван-

ням. 14.

ВАТМАН (ватман; whatman; whatmans

paper; Papier

fur Zeichnung

Whatmans

Papier

n):

високої якості папір для креслен-

ня тушшю або малювання; поверхня В.

шорстка, що створює певний опір під час

стирання. Виготовляється ручним^рпосо-

бом із ганчір'яної маси. Назва від імені

англ. промисловця XVIII ст. Дж. Ватма-

на. 5.

ВЕЗИКУЛЯРНИЙ ФОТОГРАФІЧНИЙ

ПРОЦЕС (везикулярный фотографиче-

ский

процесс; vesicular photographic process;

vesikularer Photoverlauf m): ґрунтується на

здатності деяких хемічних сполук розкла-

датися під дією світла з виділенням газу,

який утворює в світлочутливому шарі фо-

томатеріалу мікроскопічні бульбашки. Під

час експонування в шарі під дією світла

утворюються бульбашки газу діаметром

близько 5 мкм. Це зображення нетривке.

Везикулярні матеріали проявляють нагрі-

ванням, унаслідок чого полімер розм'якшу-

ється, газ, розширюючись, ущільнює стінки

бульбашкових камер. Для закріплення зоб-

раження В. ф. п. засвічують, після чого ма-

теріал витримують деякий

час,

щоб вийшов

газ на неекспонованих ділянках. 3.

ВЕКТОР ЛАПЛАСА (вектор Лапласа;

Laplase's vector; Laplacescher Vektor m):

нерухомий вектор (див. рис. Елементи

орбіти)

/ \= /Л-е, спрямований з центра

мас планети О в перицентр П незбуреної

орбіти небесного тіла ш, компоненти якого

(/"і,/

,/з) є довільними сталими інтегралів

Лапласа незбуреного руху тіла

та строго

пов'язані з його елементами орбіти:

/, = p.-e(coscocosQ-sincosini3cos/),

= ^-e(coscusini2 + sin(«cosi3cos0,

/з

=/г-є-shift) sin/,

де

/л

- геоцентрична гравітаційна стала; е,

(О, Q,/'-відповідноексцентриситет,аргу-

мент перицентра, довгота висхідного вузла

та нахилення орбіти. Отже, В. Л. визначає

орієнтацію великої осі орбіти АП в коор-

динатному просторі Oxyz, і, тим самим,

орієнтацію орбіти в своїй площині:

а = arctg (c

/(cj

-c

f)),

де с = [с

,с

- вектор моменту

кількості руху. 9.

ВЕКТОР МОМЕНТУ КІЛЬКОСТІ РУ-

ХУ (вектор момента количества движе-

ния; vector of moment of motion quantity;

Vektor m der Bewegungsmomentsanzahl f):

нерухомий вектор (див. рис. Елементи

орбіти)

с |= р, спрямований у полюс

незбуреної орбіти небесного тіла те, ком-

понента якого (с,, с

, с

) є довільними ста-

лими інтегралів площ незбуреного руху

цього тіла та пов'язані з його елементами

орбіти-довготою висхідного вузла Q, на-

хиленням і та аргументом перицентра

(О:

І2 = arctg(-c,/c

);

і = arctg( yjcf+сї /с

}

);

(О

= arctg (с

/з/(с,/

- c

f)),

f = U\,hJ:з]' - вектор Лапласа.

В. м. к. р. визначає орієнтацію площини

орбіти в координатному просторі Oxyz. 9.

ВЕКТОРИЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО-

ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (векто-

ризация цифровой картографической

информации; vectorization of cartographical

information; Digitalkartenvektorisierung f):

перетворення растрової форми зображення

на векторну з використанням програмних

продуктів векторизації на ЕОМ. 21.

Величина..

ВЕЛИЧИНА (величина; magnitude, value,

quantity; Grosse f (Grosse zahl j)): характе-

ристика речовини, тіла, поля, явища, про-

цесу, інформації тощо, яка може виділятися

якісно і визначатися кількісно. 21.

ВЕЛИЧИНА ВЕКТОРНА (векторная

величина; vector magnitude; Vektorgrofie f):

величина, значення якої може бути вира-

жене декількома дійсними числами. 21.

ВЕЛИЧИНА ВИМІРЯНА (измеренная

величина;

measured magnitude;

Mefigrofie

f):

числовий результат вимірювання, виконаного

за допомогою відповідного приладу. 7.

ВЕЛИЧИНА ВИПАДКОВА (случайная

величина; accidental (random) value; Zu-

fallsgrofie): величина, яка може набути, бу-

дь-якого наперед невідомого значення.

В. в. може бути перервною і неперервною.

Перервна

В.

в. -величина, яка може набути

те чи інше дискретне значення з визначеної

кількості значень, які можна перелічити.

Напр., кількість потраплянь з 3 пострілів

може бути 0, 1, 2, 3. Неперервна В. в. - ве-

личина, яка може набути одне з великої

кількості значень, які перелічити не можна. ^

Напр., похибка виміру. 20.

ВЕЛИЧИНА ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНА

(ЧИСЛО ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНЕ) (гео-

потенциальная величина; geopotential va-

lue; Geopotentialsgrosse f, Schwerepo-

tentialleszahlf): різниця потенціялів сили

ваги W

- W

, З оберненим знаком, у бі-

жучій т. М і в нуль-пункті нівелювання О

(рис. Висота виміряна). Якщо між т. О

і М виконано геометричне нівелювання і в

точках стояння рейок виміряно силу ваги

g, то В. г. С

т. Мвідносно т. О отримають

за формулою

= \gdh = -(W

-W

ом

де dh - елементарне нівелірне перевищен-

ня. Геопотенціял не залежить від шляху ні-

велювання. 17.

ВЕЛИЧИНА НАДЛИШКОВА (избы-

точная величина; redundant magnitude;

uberflussige Grosse f): величина, виміряна

понад потрібну кількість. 7.

ВЕЛИЧИНА НЕОБХІДНА (необходимая

величина;

necessary magnitudes; notwendige

Grofie /): величина, яку треба знати (вимі-

ряти), щоб знайти значення шуканих ве-

личин. 7.

ВЕЛИЧИНА ОБЧИСЛЕНА (вычислен-

ная величина; calculated magnitude; Rech-

nungsgrofie f): числове значення функції

виміряних величин. 7.

ВЕЛИЧИНА СКАЛЯРНА (величина ска-

лярная; scalar magnitude; Skalargrdfie f):

величина, значення якої може бути вира-

жене одним дійсним числом без урахуван-

ня напряму або іншої якої-небудь ознаки,

напр., площа, об'єм, температура. 21.

ВЕЛИЧИНА ФІЗИЧНА (физическая

величина; physical magnitude; physikale

Grofie f): характеристика властивості чи

стану матерії, явища або процесу, загальна

в якісному відношенні для багатьох об'єк-

тів, але в кількісному індивідуальна для

кожного зокрема, яка виражається тільки

з використанням шкали відношень. 21.

ВЕЛИЧИНИ ВИПАДКОВІ ЗАЛЕЖНІ

(НЕЗАЛЕЖНІ) (зависимые (независи-

мые) случайные

величины;

dependent (inde-

pendent) random magnitudes; abhcingige

(,unabhangige)

Zufallsgrossenfpl): випадко-

ві величиниXi У наз. залежними, якщо по-

ява однієї з них змінює закон розподі-

лу іншої; якщо ж не змінює, то величини

Хі Yназ. незалежними. Це можна записа-

ти

так:fiy/x)

=fiy), якщо величини неза-

лежні,

ifiy/x)

Ф fiy), якщо величини за-

лежні; fiy/x) - умовна щільність роз-

поділу, тобто щільність розподілу Г за

умови, що X також існує; fiy) - безумовна

щільність розподілу величини Y. 20.

ВЕНЕРА (Венера;

Venus;

Venus f): друга від

Сонця планета сонячної системи, орбіта

якої

розташована між орбітами Меркурія і

Землі. Середній радіус - 6051,53 ± 0,03 км,

планетоцентрична гравітаційна стала -

324858,15 ±0,17 KMV

. ЯК

Земля, має по-

тужну атмосферу. Період обертання нав-

коло осі становить 243,2 земних діб, а пе-

ріод оббігу навколо Сонця ~225 діб. Унас-

Венінг-Мейнеса метод

лідок того що напрям обертання навколо

осі зворотний напряму орбітального руху,

на Венері спостерігається два сходи і два

заходи Сонця за один оберт навколо Сон-

ця,

тобто тривалість сонячних діб

на В.

ста-

новить близько 120 земних діб. Завдяки

дослідженням, проведеним за допомогою

радянських космічних апаратів типу „Ве-

нера"

і американських „Марінер", вивчено

глобальні особливості гравітаційного по-

ля, побудовані гіпсометричні карти висот

поверхні

та

геологічні карти окремих райо-

нів, здійснено аналіз будови атмосфери.

Супутників В. не має. 11.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА МЕТОД (метод

Венинг-Мейнеса; Venning-Maines's me-

thod; Formelfvon

Vening

Meinesz): метод

виключення впливу на рух маятника гори-

зонтальних прискорень під час вимірювань

на морі сили ваги динамічним способом.

Венінг-Мейнес запропонував спосіб вимі-

рювання періоду коливання маятника

фіктивного, який зводиться до визначен-

ня різниці кутових відхилень двох ідентич-

них маятників, що коливаються в одній

площині. 6.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА Q-ФУНКЦІЯ (Ве-

нинг-Мейнеса Q-функция;

Vening

Meinesz'

Q-function; Vening Meinesz Q Funktion f):

використовується в Венінг-Мейнеса

формулах, які виражають значення від-

хилень прямовисних ліній по широті

і довготі через аномалії сили ваги Ag\

де S = S(p,уА)-Стокса функція. 15.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА ФОРМУЛИ (фор-

мулы Венинг-Мейнеса; Vening-Meyness

formulas; Vening Meinesz Formel f): у ну-

льовому наближенні Молоденського

задачі виражають значення відхилень

прямовисних ліній по широті і в напря-

мі першого вертикала щ через аномалії си-

ли ваги Ag:

j л 2л

% = J

AgQ cos Adif/dA",

2я

j л 2л

J?0

= -—J

4gG sin Ady/dA,

2л

де Q-Венінг-Мейнеса функція. 15.

ВЕРНЬЄР (верньер; vernier; Nonius m):

пристрій, призначений для підвищення

точності відліку шкали вимірювальних

приладів. В. - невелика рухома шкала на

алідаді з

рівних поділок, розмір яких від-

різняється від розміру поділок І основної

нерухомої

шкали

(лімба) на величину t, яка

наз. точністю В. Нульовий штрих 0 прий-

мають за вказівник В. Точність В. обчис-

люють за формулою t = 1/п.

поділок

Якщо розмір поділки на лімбі /= 1°, то

точність В. для наведеного прикладу:

f = l°/4 = 15'. 12.

ВЕРТЕКС (вертекс; vertex; Vertex т):

1) точка небесної сфери, до якої пере-

важно спрямовані пекулярні (власні пере-

міщення, незалежні від руху Сонячної сис-

теми) рухи зір. В астрономії вважають,

що на небесній сфері є два В., які діа-

метрально протилежно розташовані між

собою

координати яких у галактичній сис-

темі координат небесних дорівнюють:

/ = 344°, b = -1° і / = 144°, b = +1°; 2) У

проекції Меркатора точкою В. є точка

ортодроми,найвіддаленіша від локсод-

ромий) точка сліду орбіти ШСЗ,щомає

найбільшу географічну широту. 5; 9.

ВЕРТИКАЛ

(вертикал;

vertical;

Vertikalef):

великеколонебесної сфери,якепроходить

через зеніт

будь-яку

точку

небесної сфе-

ри.

сферичній системі координат

(див.

рис.

Система координат) В. наз. довжину дуги

z великого

кола між т. А і В,

де

т.

А є полюсом

полярної криволінійної системи координат.

Положення В. визначається азимутом а, що

дорівнює двогранному кутові між площина-

Вертикал..

ми біжучого і початкового вертикалів.

Останній звичайно є лінією меридіана, на

якій розташована т. А. 5.

ВЕРТИКАЛ ПЕРШИЙ (первый верти-

кал; prime vertical; erste Vertikale f)\ див.

Небесна сфера; Радіуси кривини

головні. 17.

ВЕРТИКАЛ СВІТИЛА (вертикал све-

тила; star vertical; Vertikale des Himmel-

skorpers m): див. Небесна сфера. 10.

ВЕРТИКАЛЬ ЗНІМКА ГОЛОВНА

(главная вертикаль снимка; main vertical

line of photograph; Hauptvertikale des Bildes

n): пряма, утворена перерізом двох площин

—

знімка та головної вертикальної площи-

ни, яка проходить через центр проекції,

перпендикулярно до площини предмета

(об'єкта). 8.

ВЕРТИКАЛЬНА ВІСЬ ГЕОДЕЗИЧНО-

ГО ПРИЛАДУ (вертикальная ось геоде-

зического прибора; vertical axis; vertikale

Achsefdes Vermessungsgerates

n):

вісь обер-

тання алідади горизонтального круга ку-

товимірного приладу; вісь обертання в го-

ризонтальній площині відносно підставки,

для некутовимірних геодезичних прила-

дів.

На рис.

зображені вертикальні вісі тео-

долітів. 14.

ІР

\Ч

ВЕРТИКАЛЬНЕ РОЗПЛАНОВУВАН-

НЯ (вертикальная планировка; vertical

planning; hohenmassige Aufbereitung f des

Gelandes

n):

перетворення рельєфу для на-

дання йому форми, потрібної для розта-

шування інженерних споруд, забезпечення

нормальних умов їх експлуатації та орга-

нізації поверхневого стоку опадів. Водно-

час визначають форму поверхні перетво-

рення, висоти її характерних точок, стрім-

кість схилів, об'єми земляних мас та їх пе-

реміщення, забезпечуючи, в міру можли-

вості, баланс земляних робіт. Розрахунки

виконують аналітичним і графоаналітич-

ним методами. 1.

ВЕРШИНА КУТА ПОВОРОТУ ТРАСИ

(вершина угла поворота трассы; turning

point of traverse; der Eckpunkt m in der Tra-

ssenbiegung f(o. der Wegkehref)): точка, в

якій змінюється напрям траси. 1.

ВИБІР БАЗИСУ ФОТОГРАФУВАННЯ

(выбор базиса фотографирования; choise

of photo basis; Auswahlf der Basisaufnahme

j)\ вибір на місцевості положення фото-

станцій за умови їх мінімальної кількості,

максимального охоплення зніманням усієї

території, зменшення кількості та розмірів

„мертвих зон" та забезпечення потрібної

точності стереофотограмметричного зні-

мання. 8.

ВИБІР ПРОЄКЦІЇ (выбор проекции;

choice of projection; Projektionswahl j): сис-

тема логічних та математичних операцій

для вибору з-поміж значної кількості

проекцій найкращої для конкретної карти.

Основні чинники, які слід враховувати:

1. Географічне розташування основної те-

риторії, для якої складається карта, розміри

цієї території і її конфігурація, ступінь по-

казу на карті суміжної території.

2. Загальний характер карти, її призначен-

ня, спеціалізація, м-б карти (хоча б набли-

жено), дані про задачі, які можна розв'я-

зувати за допомогою цієї карти, і вимоги

щодо точності розв'язання, способи ви-

користання карти (настільна, стінна),

компонування

карти,

розміри рамок

та ін.

до-

даткові умови практичного використання

Вибірка 48

карти. 3. Характер і допустимі величини

спотворень, розподіл спотворень, вимоги

щодо ортогональності й симетричності

картографічної сітки, характер зображен-

ня географічних полюсів, зорове сприй-

няття сферичності поверхні Землі тощо. 5.

ВИБІРКА (выборка; sample; Auswahl f):

1. остаточний набір значень випадкових ве-

личин, одержаних у результаті спостере-

жень; 2. видача даних за замовленням. 21.

ВИВІРЕННЯ ВЕРТИКАЛЬНОСТІ

КОНСТРУКЦІЇ (выверка

вертикальности

конструкции;

vertical adjustment of construc-

tion; Eichung f der Konstruktionsenkrecht-

stellungj): контроль відхилення конструкції

від вертикалі у двох взаємно перпендику-

лярних напрямах. Побічно забезпечує спів-

вісність збірних елементів конструкції. 1.

ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ВИСОТ-

НЕ (выверка конструкции высотная; alti-

tude adjustment of construction; Hohenei-

chung f der Konstruktion f): геодезичний

контроль висотного положення будівельної

конструкції. Побічно може забезпечувати

горизонтальність збірних конструкцій. 1.

ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ПЛАНО-

ВЕ (выверка конструкции плановая; plane

adjustment of construction; die Planenei-

chung f der Konstruktion j): геодезичний

контроль розташування осі конструкції від-

носно головних або розмічувальних осей

споруди (див. Вісь споруди головна).

Може забезпечувати прямолінійність збір-

них конструкцій. 1.

ВИВІРЕННЯ МОСТА КРАНА (выверка

моста крана; adjustment of crane bridge;

Eichung f der Kransbrucke f): контроль гео-

метричних параметрів моста крана, взаєм-

ного положення тягових коліс, їх розвалу і

сходження, дослідження прогину пробним

вантажем. 1.

ВИВІРЕННЯ ОБЕРТОВОЇ ПЕЧІ (вы-

верка вращающейся печи; adjustment of ro-

tary kiln; die Eichung f des Drehofens m):

контроль просторового положення осі

обертової печі, вальцьових опор, тягового

та веденого трибів. 1.

В^

ВИВІРЕННЯ ПІДКРАНОВИХ КОЛІЙ

(выверка подкрановых путей; adjustment of

crane runways; Eichung f der Unterkraneg-

leise n pi): контроль планового положення

осі та ширини колії, висотного положення

головок рейок. 1.

ВИВІТРЮВАННЯ (выветривание; аео-

lation; Verwitterungf): сукупність фізичних,

фізико-хемічних і біологічних процесів, які

змінюють склад, стан і властивості гірсь-

ких порід у верхній частині земної кори

під впливом атмосфери, гідросфери і

біосфери, а також антропогенної діяль-

ності. 4.

ВИГОТОВЛЕННЯ ВИДАВНИЧИХ

ШТРИХОВИХ ОРИГІНАЛІВ (изготов-

ление издательских штриховых ориги-

налов; making line publish originals; Her-

stellung f der Herausgabeschrajfenoriginalen

n pi): 1) креслення на непрозорій основі: фо-

тографують оригінал карти складаль-

ний, з негатива отримують блідо-голубу

копію з позитивним зображенням на папе-

рі, наклеєному на тверду основу - відпо-

відної товщини алюмінієвий лист. Далі ви-

креслюють штрихові елементи змісту, а

після коректури і відповідного схвалення

редактора і ВТК отримують один суміще-

ний видавничий штриховий оригінал. Його

виготовляють у м-бі видання, а деколи і в

дещо збільшеному м-бі, але перед виготов-

ленням з нього друкарських форм його

приводять до м-бу видання, чим зменшу-

ються огріхи креслення так, що їх важко

розгледіти на такому оригіналі; 2) креслен-

ня на прозорому пластикові: виготовляю-

ться, зазвичай, розчленовані видавничі

оригінали

м-бі видання. На матований бік

пластику наносять рисунок складального

оригіналу, який і відтворюється високоякіс-

ним кресленням, та наклеюють для від-

повідного кольору підписи, виготовлені

фотонабором на фотоматеріалах із шаром,

який можна зняти; 3) гравіюванням: виго-

товляються розчленовані видавничі штри-

хові оригінали

м-бі видання. Гравіювання

виконується на пластику, покритому гра-

віювальним шаром,

на

який копіюється ри-

Виготовлення..

сунок з негатива складального оригіналу,

штрихові елементи

якого

на гравіювально-

му шарі прорізують відповідними різцями.

В результаті отримують видавничий оригі-

нал з прозорими штриховими елементами

на непрозорому фоні. Гравіювання за якіс-

тю вище від креслення і його легше меха-

нізувати. 5.

ВИГОТОВЛЕННЯ ГОЛУБИХ КОПІЙ

(изготовление голубых копий; production of

blue copies; Herstellung f der Blaukopien f

pi): можна здійснити двома способами:

світлокопіюванням і друкуванням. В. г. к.

світлокопіюванням (ціанотипний спосіб)

полягає в тому, що на поверхню відповід-

ного розміру високоякісного паперу (ват-

ману) наносять шар світлочутливого роз-

чину в темній кімнаті, де він у підвішено-

му стані висихає. Відтак папір з цим світ-

лочутливим шаром кладуть у просту або

пневматичну копіювальну раму, на нього

кладуть негатив із зображенням відповід-

ного картматеріалу і експонують насвітлю-

ванням сонячними променями. Тривалість

експозиції залежить від якості розчину, не-

гатива

насвітлювання; її визначають

ко-

жному окремому випадку методом проб.

Час завершення експозиції встановлюють

за появою на папері тонких частин рисун-

ка, що виконується

затемненій кімнаті не-

великим підняттям негатива над папером.

Після експозиції виймають з рами насвіт-

лений папір, промивають чистою водою і

висушують. Часом завершення промиван-

ня вважають час, коли вода, якою проми-

вають голубу копію, чиста. Звичайно це

триває півгодини. Суттєвим недоліком цьо-

го методу є деформація паперу в результа-

ті промивання і висихання. Для зменшен-

ня деформації папір зі світлочутливим ша-

ром приклеюють казеїновим клеєм до рів-

ного скла, експонують, промивають і ви-

сушують. Можна висушити голубі копії в

сушильному пристрої як у фотографуван-

ні. В. г. к. друкуванням зводиться до отри-

мання на пластинці алюмінію друкарської

форми і пізнішого їх друкування на одно-

фарбовій офсетній машині. 5.

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ

ФОРМ (изготовление печатных форм;

plate-making; Herstellung f der Druckformen

pi):

здійснюється за допомогою негатив-

ного або позитивного копіювання. Один зі

способів В. д. ф. негативним копіюванням

полягає у тому, що відповідного розміру і

товщини алюмінієву пластинку 1 (рис., а)

спочатку промивають, знежирюють та на-

дають її поверхні зернинного вигляду,

збільшуючи величину поверхні за рахунок

дрібних заглибин. На цю поверхню нано-

сять спеціальний світлочутливий шар 2,

який під дією світла під час експозиції змі-

нює фізико-хемічні властивості. Негатив З

зі зображенням оригіналу карти вида-

вничого, для якого треба виготовити дру-

карську форму, кладуть на світлочутливий

шар і засвітлюють його, внаслідок цього

частини шару під прозорою частиною не-

гатива задублюються (частини шару 1 за-

штриховані вертикальними лініями на

рис., б, в), отримуючи властивість не роз-

чинятися у воді. Знявши після експонуван-

ня негатив і покривши засвітлену поверх-

ню пластинки фарбою 5 (рис., в), проявля-

ють її у воді, внаслідок цього незадублені

частини шару б (рис., г) набухають і під

дією води разом з фарбою змиваються. На

задублених частинах утворюється плівка

яка й

є друкарським елементом друкар -

ської (машинної) форми.Запудривши

попередньо ці елементи тальком, покрива-

ють поверхню форми гідрофілізуючим

розчином (здебільшого колодієм, або дек-

стрином з ортофосфорною кислотою), що

сприяє зміцненню з'єднання друкарсько-

го елемента з поверхнею форми і набухан-

ню колодію (декстрину) під час зволожен-

ня форми. Такою друкарською формою мо-

жна видрукувати до 50 тис. відбитків.

В. д. ф. позитивним копіюванням здійсню-

ється за допомогою діапозитива, зобра-

ження на якому експонують, як і в способі

негативного копіювання, на алюмінієву

пластинку, покриту світлочутливим ша-

ром. Тут також задублюють прозорі час-

тини діапозитива, але вони відповідають

4 745-1