Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Хід мензульний

540

ни. У геодезії формулу для обчислення С.

а. подають ще у вигляді: х = [х]/п , де [х] -

позначення суми, введене Ґавссом. 20.

СЕРЕДНЄ КВАДРАТИЧНЕ ВІДХИ-

ЛЕННЯ (среднее квадратическое откло-

нение; mean square deviation; mittlere quad-

ratische Abweichungf, Standardabweichung

f): одна з основних числових характерис-

тиктеорії ймовірностей:

де D[x] - дисперсія. Для перервних

значень С. к. в. обчислюють за формулою

її

Ы1

а для неперервних -

a] = *\(x-m

)

f(x)dx>

де

- значення величини випадкової;

- математичне сподівання; p

ймовірність;/!*) - щільність розпо-

ділу. 20.

СЕРЕДНЯ ГЛИБИНА ВОДОТОКУ

(средняя глубина водотока; mean depth of

waterway; mittlere Wasserflufitiefe f): визна-

чається за формулою h =

IV/В,

де W-пло-

ща живого перерізу, м

; В- ширина по-

току на лінії рівня води, м. 4.

СЕРПАНОК ДРУГОГО РОДУ (дымка

второго рода; haze (gauze) of II order;

Dunst m der zweiten Art f): явище розсію-

вання світлового потоку в атмосфері, зу-

мовлене аерозолями. Аерозольні частини

однаково розсіюють усі видні промені, то-

му С. д. р. наз. сірим. 3.

СЕРПАНОК ПЕРШОГО РОДУ (дымка

первого рода; haze (gauze) of I order; Dunst

m der esten Artf)\ явище розсіювання світ-

лового потоку молекулами газів. Вони роз-

сіюють найбільше короткохвильову части-

ну спектра, тому

С.

п. р.

наз.

голубим. С. п. р.

характеризується коефіцієнтом у роз-

сіювання, що визначається за формулою

у = Р/ТВ

, де Р - яскравість серпанку; Т-

коефіцієнт пропускання атмосфери; В

яскравість абсолютно білої матової повер-

хні. Для послаблення впливу серпанку фо-

тографування здійснюють у довгохвильо-

вій зоні спектра, використовуючи панхро-

матичні та інфрахроматичні фотоматеріа-

ли і жовтий, оранжевий та червоний світ-

лофільтри. 3.

СЕРПАНТИНА (серпантина; lacet; Ser-

pentine f): з'єднання ділянки траси трьома

кривими: основною (малого радіуса) і дво-

ма допоміжними кривими (дещо більшо-

го радіуса). Допоміжні криві з'єднуються

з основною за допомогою двох прямих вста-

вок. С. поділяються на симетричні та не-

симетричні. С. здебільшого застосовують

у будівництві автомобільних шляхів у гірсь-

кій місцевості. 1.

СИГНАЛ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЗВИЧАЙ-

НИЙ (простой геодезический сигнал;

simple geodetic signal; einfaches geodati-

schesSignalrc): тип з о

ш н ь о го геоде-

зичного знака, призначений для вста-

новлення геодезичного приладу на висоті

до 10 м і над ним візирного циліндра.

С. г. з. складається з двох незалежних пі-

рамід. На внутрішній тригранній піраміді

є столик для встановлення приладу, а на

зовнішній - три- або чотиригранній піра-

міді - візирний циліндр. До неї прикріпля-

ють поміст для спостерігача. 13.

СИГНАЛ ГЕОДЕЗИЧНИЙ СКЛАД-

НИЙ (сложный геодезический сигнал;

compound geodetic signal; kompliziertes geo-

datisches Signal

n):

тип зовнішнього гео-

Сигнальний

змішувач

541

дезичного знака, який споруджують для

піднімання геодезичного приладу на висо-

ту 11—40 м. До ніг піраміди, на якій вста-

новлений візирний циліндр, усередині

прикріплено піраміду зі столиком для гео-

дезичного приладу, а також поміст для спо-

стерігача. 13.

СИГНАЛЬНИЙ ЗМІШУВАЧ (сигналь-

ный смеситель; signal mixer; Signalmixer

іn, Signalmischer m): див. Змішувач. 13.

СИДЕРИЧНИЙ ПЕРІОД ОБЕРТАННЯ

(сидерический период вращения; sidereal

period of rotation; Sternrevolutionsperiode f):

проміжок часу, за який планета здійснює

по орбіті один повний оберт навколо Сон-

ця. Для супутників планет це проміжок ча-

су, за який вони здійснюють один повний

оберт навколо планети. С. п. о. Землі наз.

зоряним роком Т

. Між сидеричним

періодом обертання Ті синодичним

S періодами обертання планет і зоря-

ним роком існують залежності: для планет,

орбіти яких розташовані між Сонцем і

орбітою Землі (нижні планети),

1/S =

1/7'

- 1/7'

, а для планет, орбіти яких є

за орбітою Землі (верхні планети),

1/5 = 1/Т

—1/7", які наз. рівняннями сино-

дичного руху. Зі спостережень можна ви-

значити лише S і

ТФ,

а сидеричний період

обертання обчислюють за одним із наве-

дених рівнянь. 11.

СИЛА ВАГИ ЗЕМЛІ (сила тяжести

Земли; earth gravity; Schwerekraft f der Erde

f): рівнодійна двох сил, що діють на оди-

ницю точкової маси: сили притягання

мас Землі та сили відцентрової. 15.

СИЛА ВІДЦЕНТРОВА (центробежная

сила; centripetal force; Zentrifugalkraft f):

складова прискорення сили ваги. С. в.,

зумовлена добовим обертанням Землі,

спрямована перпендикулярно до осі обер-

тання в зовнішній простір і зменшує силу

притягання. С. в., яка діє на одиничну

масу, К

—

СО

р, де

(О

- кутова швидкість

обертання Землі, р - радіус паралелі точ-

ки. Точки, розташовані на земному еква-

торі, найвіддаленіші від осі обертання, і то-

му там відцентрова сила є найбільша, що

зменшує величину сили притягання. З наб-

лиженням до земних полюсів С. в. змен-

шується і на полюсах дорівнює нулеві. По-

рівняно з силою притягання С. в. навіть на

екваторі, становить лише 0,35 % сили при-

тягання. 6.

СИЛА ПРИТЯГАННЯ (сила притяже-

ния; attractive power; Anziehungskraft f):

складова прискорення сили ваги. Для

двох матеріальних точок з масами ти„ т

за законом Ньютона С. п.

і залежить від величини притягувальної

маси та відстані до кожної окремої части-

нки маси. Що більша притягувальна маса,

то сильніше притягання. Зі збільшенням

відстані, напр., утричі, притягання слабшає

у дев'ять разів, змінюючись за законом

оберненого відношення квадратів відста-

ней. Сумарна дія притягання в заданій то-

чці складається із притягання, зумовлено-

Символізація цифрової..

542

го нескінченною множиною елементарних

частинок маси Землі. Це дія в точках, які

розташовані на поверхні Землі, спрямова-

на приблизно до її центра. С. п. реальної

Землі, форма якої не збігається з формою

кулі, збільшується від екватора до полю-

сів. Це наслідок закону всесвітнього тяжін-

ня, бо відстань від центра Землі до полю-

сів приблизно на

км менша, ніж до еква-

тора. С. п. - векторна величина, тобто ха-

рактеризується не тільки числовим значен-

ням, але й напрямом у просторі. С. п. всією

масою Землі одиничної маси

F = f\dmj г

г '

де dm - елемент маси Землі; г - віддаль від

притягувальної одиночної маси до еле-

мента dm;

- об'єм Землі;/- гравітаційна

стала. 6.

СИМВОЛІЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО-

ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ {символиза-

ция цифровой картографической инфор-

мации; symbolisation of cartographical digi-

tal

information;

Simbolisierungf der digitalen

Karteninformation f): автоматичне перетво-

рення цифрової картографічної інформа-

ції на графічну форму відповідно до при-

йнятої системи умовних позначень. 5.

СИНКЛІНАЛЬ (синклиналь; syncline;

Synkline f, Muldef) складка верств гірських

порід, повернута опуклістю донизу, вна-

слідок чого в ядрі залягають молодші за

віком верстви, на крилах - давніші. 14.

СИНОДИЧНИЙ ПЕРІОД ОБЕРТАННЯ

{синодический период вращения; synodical

period of rotation; synodische Revolutions-

periode f): період часу між двома послідов-

ними однойменними конфігураціями пла-

нети. Для Місяця С. п. о. - це проміжок ча-

су між двома послідовними фазами пов-

ного місяця, що дорівнює 29,5305881 се-

редньої доби. Фаза Місяця визначається як

відношення найбільшої ширини освітленої

частини місячного диска до його діаметра

і залежить від положення, яке займає Мі-

сяць відносно Сонця під час руху навколо

Землі. Розрізняють чотири основні фази

Місяця, які змінюються в такій послідов-

ності: новий місяць (молодик), перша

чверть, повний місяць, остання чверть. 11.

СИНТАКТИКА КАРТОГРАФІЧНА

{картографическая синтактика;

cartogra-

phical syntax; kartographische Syntaktik):

правила побудови та розташування на кар-

тах знаків і знакових систем, їх взаємного

співвідношення, користування цими зна-

ками і системами. 5.

СИНТЕЗ ФОТОГРАФІЧНОЇ ЕМУЛЬ-

СІЇ {синтез фотографической эмульсии;

synthesis of photographic emulsion; Synthese

f der Photoemulsion f): процес, що склада-

ється з таких операцій: приготування ре-

човин і розчину - емульсифікація - перше

(фізичне) визрівання - драгління, роздріб-

нення, промивання - друге (хемічне) виз-

рівання - поливання на підкладку. Процес

розпочинається з приготування 6% розчи-

ну желатини, розчину галоїдної солі, роз-

чину азотнокислого срібла та аміакату срі-

бла. Емульсифікація полягає у змішуванні

розчинів аміакату срібла і желатини з га-

лоїдною сіллю. Внаслідок цього утворю-

ються кристали галогенідів. Емульсія стає

малочутливою, висококонтрастною. Під

час першого фізичного визрівання відбу-

вається ріст кристалів. Для того щоб вида-

лити з емульсії непотрібні продукти реак-

ції, емульсію охолоджують, подрібнюють

і промивають. Під час другого (хемічного)

визрівання підвищується світлочутливість

за рахунок металічного і сірчаного срібла,

введення різних додатків. Для поліпшен-

ня фотографічних властивостей до емуль-

сії додають стабілізатори, чим сповільню-

ють старіння фотоматеріалів, сенсибіліза-

тори для зміни спектральної чутливості,

антисептики і фарбувальні речовини. 3.

СИСТЕМА ВИПАДКОВИХ ВЕЛИЧИН

{система случайных величин;

systems of ran-

dom magnitudes (values); System n der zu-

fallige Grossen f pl): сукупність декількох

(двох, трьох і більше) величин випадко-

вих, якими описується (визначається) ре-

зультат випробування чи вимірювання.

Напр., положення випадкової точки на пло-

щині характеризується випадковими коор-

Система геодезична

543

динатами X

і Y

(системою двох величин), у

просторі - координатами X,

Z (системою

трьох величин)

і т.

д. Окремі значення, яких

можуть набувати випадкові величини, по-

значаються відповідними малими літерами

латинського алфавіту x,y,z і т. д. 20.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезичес-

кая система; geodetic system; geodatisches

System и): комплекс вимірювальних при-

ладів і пристроїв, які розташовують зазви-

чай на транспортному засобі, призначений

для виконання геодезичних робіт. 14.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА ІНЕРЦІЙ-

НА

(инерционная

геодезическая система;

inertial geodetic system; inertiales geodati-

sches Systemn): система геодезична для

визначення координат точок місцевості за

допомогою розташованих на рухомій осно-

ві акселерометрів, осі яких зорієнтова-

ні по осях координат. 14.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА РЕФЕ-

РЕНЦНА GRS'80 (геодезическая рефере-

нцная система GRS'80; geodetic reference

system of 1980; geodatisches Bezugssystem

n GRS'80): визначає основні параметри гло-

бального еліпсоїда,

що

найкраще апроксимує

Землю. Удосконалення і збільшення кіль-

кості спостережень, за результатами яких

постійно отримують основні параметри

глобального еліпсоїда і нормального гра-

вітаційного поля Землі, мають своїм

наслідком періодичний перегляд С. г. р.

Останню С. г. p. GRS'80 прийнято на Ге-

неральній Асамблеї Міжнародної геодези-

чної і геофізичної спілки в Канберрі (1979)

і вона є офіційною референцною системою

Міжнародної асоціації геодезії. Рівневий

еліпсоїд та його зовнішнє гравітаційне по-

ле повністю визначаються за допомогою

чотирьох незалежних констант: а - велика

піввісь, або екваторіальний радіус; GM -

геоцентрична гравітаційна стала; J

- зо-

нальний гармонічний коефіцієнт другого

степеня, або параметр динамічної фігури

Землі;

- кутова швидкість обертання Зе-

млі. Для С. г. p. GRS'80 вони такі:

а = 6378137 м,

GM= 3986005-10

с"

= 108263-Ю-

= 7292115-10-" с"

За теорією рівневого еліпсоїда можна ви-

значити похідні сталі:/-гравітаційну ста-

лу, або а-стиснеїшя еліпсоїда; е - ексцент-

риситет еліпсоїда; у

- екваторіальну си-

лу ваги; у - силу ваги на полюсі; U

- по-

тенціял еліпсоїда:

/ = 0,003352810681 =

298,2572221 '

= 0,006694380023,

= 9,8321863685 м-с"

= 9,7803267715 м-с"

= 62636860,850 MV

. 18.

СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНА (инфор-

мационная система; information system;

Informationssystem

п):

архівна або комп'ю-

терна система, в якій накопичені дані ви-

користовуються для певних потреб. 21.

СИСТЕМА КАРТОГРАФІЧНА АВТО-

МАТИЗОВАНА (автоматизированная

картографическая система; automated

cartographical system; kartographisches

automatisiertes System n): виробнича сис-

тема, що об'єднує комплекси технічних,

програмувальних, інформаційних і лінгві-

стичних засобів автоматизованого вигото-

влення карт, складена з підсистем, які за-

безпечують введення в ЕОМ даних, що міс-

тяться у вихідних картографічних докумен-

тах, опрацювання

зберігання цифрової кар-

тографічної інформації, складання та онов-

лення карт у цифровій або графічній фор-

мах. 5.

СИСТЕМА КАРТОГРАФІЧНА ЕКС-

ПЕРТНА

(картографическая

экспертная

система; expert cartographical system; kar-

tographisches Sachverstandensystem n): за-

безпечує фахове дослідження питань кар-

тографічного виробництва, які вимагають

експертної оцінки. 5.

Система класифікації..

544

СИСТЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ І КОДУ-

ВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОР-

МАЦІЇ ЄДИНА (єдиная система класси-

фикации и кодирования

картографической

информации;

unified system of classification

and codification of cartographical informa-

tion; Einheitssystem n von Klassifizierung f

und von Codierung f der kartographischen

Information f): базовий засіб інформацій-

ного забезпечення автоматизованої карто-

графічної системи, що є сукупністю взає-

мозв'язаних класифікаторів картографіч-

ної інформації, засобів їх проведення і ке-

рівних документів, зв'язаних з їх розроб-

ленням, впровадженням, удосконаленням

і контролем за впровадженням. 5.

СИСТЕМА КООРДИНАТ {система ко-

ординат; coordinate system; Koordinaten-

system

n):

взаємне розташування на певній

поверхні чи в просторі відповідних ліній

- координатних осей для визначення в цій

системі положення будь-якої точки, тобто

її координат. Заслуговують на увагу в кар-

тографії С. к.:

Сферична

—

криволінійна, що стосується

поверхні кулі. Її основними координатни-

ми лініями є меридіани та паралелі. Поло-

ження будь-якої точки, напр.

т.

А, у цій сис-

темі визначають широтою

(р

і довготою Я

як у кутовому, так і в лінійному вимірі,

якщо відомо радіус кулі.

Сферична полярна. Положення цієї ж точ-

ки можна визначити і полярними коорди-

натами z і а, де z = 90° -

(р,

а =

Я,

а широ-

та (р

полюса Р системи дорівнює 90°. Ця

система є найпростішою і її наз. прямою

основною, або

нормальною.

Якщо полюс си-

стеми розташований у точці екватора, напр.

у т. Q

, де перетинаються меридіан з дов-

готою

і паралель з широтою (р

= 0°, то

полярні сферичні координати т. А будуть

і а

; z

- вертикал, тобто дуга великого

кола Q

A, а

- кут між меридіаном з довго-

тою

і лінією вертикала, який можна ви-

значити, і дугою малого кола - альмукан-

таратом, тобто лінією на сфері, перпен-

дикулярною до лінії вертикала, що „стя-

гує" цей кут. Цю систему наз. сферичною

поперечною, або екваторіальною; вона є

найпростішою і для цього випадку норма-

льною, але її лінії (вертикали і альмукан-

тарати) не збігаються з основними, тобто

з лініями меридіанів і паралелей.

Якщо 0°< (р

<90°, тобто полюс системи

буде, напр., у т. £>і,то матимемо скісну, або

горизонтну систему, в якій координати

т. А

відповідно будуть

і а

{

. Тут також, як і в

попередній системі, нормальна сітка вер-

тикалів і альмукантаратів не збігається з

основною сіткою меридіанів і паралелей.

Існує зв'язок між географічними коорди-

натами (р, Я і z, а, тобто координатами

останніх двох систем. Першу систему мо-

жна застосовувати і для еліпсоїда, тоді ма-

тимемо сфероїдні координати. 5.

СИСТЕМА КООРДИНАТ АРЕОГРАФІ-

ЧНА (ареографическая система коорди-

нат; areographic coordinate system; Mars-

koordinatensystem n): марсіанська система

координат, початок якої збігається з цент-

ром мас, основною площиною є площина

екватора планети. Вісь Z системи збігаєть-

ся з віссю обертання Марса, вісь X- лінія

перерізу площини екватора з площиною

нульового меридіана, а вісь Y доповнює

систему до правої. Нульовий меридіан фік-

сується на поверхні характерною точкою

рельєфу, за яку вибрано кратер Ері-0, діа-

метр якого дорівнює 0,5 км. Орієнтування

С. к. а. в просторі здійснюється в плането-

центричній геоекваторіальній системі ко-

Система координат.

545

ординат стандартної епохи В 1950.0 таки-

ми величинами: прямим сходженням, схи-

ленням напряму північного полюса обер-

тання Марса і кутом, який відлічується на

небесній сфері від точки перерізу площи-

ни екватора Марса з площиною екватора

Землі, в епоху В 1950.0, до точки перерізу

нульового меридіана з екватором планети.

С. к. а. реалізована в каталогах опорних то-

чок. Сучасна опорна мережа Марса скла-

дається з 3037 опорних точок і охоплює

майже всю поверхню планети. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ГЕОДЕЗИЧ-

НА ПРОСТОРОВА (пространственная

геодезическая система координат; spatial

geodetic coordinate system; geodatisches

raumliches Koordinatensystem n): див.

Координати геодезичні. 17.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ДИНАМІЧ-

НА (динамическая система координат;

dynamic coordinate system; dynamisches

Koordinatensystem n): система коорди-

нат селеноцентрична, осі якої збіга-

ються з головними осями інерції Місяця

(найменша вісь інерції С спрямована по осі

обертання, найбільша А- у бік Землі, вісь

В доповнює систему до правої). Положен-

ня точок на поверхні в цій системі не змі-

нюється з часом, оскільки вона твердо зв'я-

зана з тілом Місяця і тому зручна для по-

будови селенодезичних опорних мереж.

Під час реалізації С. к. д. з високою точні-

стю враховується лі брац

і я

фізична. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ЗАГАЛЬНО-

ЗЕМНА (общеземная система коорди-

нат; global coordinate system; (geozentri-

sches) allgemeines Weltkoordinatensystem n):

віднесена до еліпсоїда загальноземно-

го. 17.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ІНЕРЦІЙНА

(инерциальная

система

координат;

inertial

coordinate system; Inertialkoordinatensys-

tem

n):

небесна система координат, у якій

визначаються положення і орієнтація Міся-

ця в просторі. За таку систему в селеноде-

зії взято екліптичну систему координат

певної епохи, вісь Zякої спрямована в то-

чку весняного рівнодення,вісь Y-на

північний полюс екліптики, вісь X розта-

шована в площині екліптики, доповнюючи

систему до правої. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КАССІНІ (си-

стема координат Кассини; coordinate

system of Cassini; Koordinatensystem n von

Kassini): система координат селено-

дезична, осі якої в просторі визначають-

ся на основі обертання Місяця за закона-

ми Кассіні. Ця система не твердо зв'язана

з тілом Місяця. Під впливом лібрації фі-

зичної координати точок на Місяці в цій

системі змінюються з часом. Тому С. к. К.

незручна в селенодезії, а використовуєть-

ся як допоміжна для описування фізичної

лібрації Місяця. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КВАЗІДИНА-

МІЧНА (квазидинамическая система ко-

ординат; quasidynamic coordinate system;

quasidynamisches Koordinatensystem n):

система координат селеноцентрич-

на, яка в межах класичної теорії лібрації

фізичної вважалась системою коор-

динат динамічною. Фізична лібрація

розглядалася спершу як періодичні коли-

вання найбільшої осі інерції Місяця навко-

ло середнього напряму на Землю. Враху-

вання гармонік селенопотенціялу вище

другого порядку виявило в складових фі-

зичної лібрації сталі члени (до 200"), і тим

самим зумовило переоцінку орієнтації елі-

псоїда інерції Місяця. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КОМПЕН-

САЦІЙНА (компенсационная система ко-

ординат; coordinate system of compensation

sufrace; Kompensationskoordinatensystem

и): система, в якій виміряні лінії редуку-

ють

не

на поверхнюреференц-еліпсоїд а,

а відносять на поверхню, яка проходить

через певну висоту території об'єкта (міс-

то, тунель, промисловий комплекс). Ґрун-

тується на тому, що поправка за зведення

довжини на поверхню віднесення іпо-

правка за перехід до проекції Ґавсса ма-

ють протилежні знаки, через що знаходять

таку поверхню віднесення, в якій ці попра-

ки повністю або частково (з допустимою

похибкою) компенсуються. При цьому ви-

ходять із умови

Система координат.

546

т -

Но

T '

ЗВІДКИ

= ^2R

[(H

-H

)±^},

де H

- середня висота сторони; Н

- ви-

сота поверхні віднесення;

- середній ра-

діус земного еліпсоїда;

У„,

- середня орди-

ната лінії (від осьового меридіана);

Т—

зна-

менник допустимої похибки сторони гео-

дезичної мережі об'єкта. Якщо Н

= -25 м,

= 175 м,R

= 6370 км, 1 /Т= 1:20000, то

= 81,3 км і Y

' = 38,8 км, тобто допус-

тима компенсація похибок відбуватиметь-

ся лише в смузі завширшки 42,5 км. У

практиці будівництва великих об'єктів

користуються пунктами ДГМ, координати

якої обчислені в умовній системі. 1.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ

ГАЛАКТИЧНА (галактическая система

небесных координат; galactic system of ce-

lestial coordinates; galaktisches Himmels-

koordinatensystem n): див. Координати

небесні. 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ

ГОРИЗОНТАЛЬНА (горизонтальная

система небесных координат; horizontal

system of celestial coordinates; horizontales

Himmelskoordinatensystem

n):

див. Небес-

на сфера. 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ

ЕКВАТОРІАЛЬНА (экваториальная

система небесных координат; equatorial

system of celestial coordinates; Aquators-

system m der Himmelskoordinatenfpl): див.

Координати небесні. 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ

ЕКЛІПТИЧНА (эклиптическая система

небесных координат; ecliptic system of ce-

lestial coordinates; ekliptisches Himmelsko-

ordinatensystem m): див. Координати

небесні. 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ОРБІТАЛЬ-

НА (орбитальная система координат;

orbital coordinate system; Umlaufbahnkoor-

dinatensystem n): геоцентрична система

координат, основна координатна площина

якої збігається з площиною орбіти спосте-

режуваного небесного об'єкта (в геодезії

космічній - ШСЗ) або зорієнтована па-

ралельно їй. Положення об'єкта може ви-

значатися полярними (v, г - аномалія

істинна тарадіус-вектор геоцентри-

чний відповідно) або декартовимих ,

координатами (перша координатна вісь

переважно спрямовується в точку пери-

центра орбіти, друга на 90° до неї за на-

прямом руху супутника, третя перпенди-

кулярно до площини орбіти так, щоб сис-

тема була правою; в русі небесних тіл

незбуреному координата z

= 0). 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ПЛАНЕТО-

ЦЕНТРИЧНА (планетоцентрическая си-

стема

координат;

planetocentric coordina-

te system; planetozentrisches Koordinatensys-

tem n):

узагальнена назва координатної сис-

теми, початок якої розташований у центрі

мас деякої планети. Залежно від вибору

основної координатної площини С. к. п.

може бути екваторіальна, екліптична, орбі-

тальна тощо. С. к. п. наз. зоряною, або не-

бесною, якщо вісь Ох спрямована в точку

весняного рівнодення, і земною, або грін-

віцькою, якщо ця вісь спрямована в почат-

кову точку відліку довгот. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ РЕФЕРЕНЦ-

НА (референцная система координат; re-

ference coordinate system; Referenzkoordina-

tensystem n)\ геодезична система декарто-

вих x

, y

, z

або еліпсоїдних В, L, Н коор-

динат, початок якої розташований у центрі

прийнятого референц-еліпсоїда, за

основну координатну площину обрано

площину екватора цього еліпсоїда, а вісь

спрямовано в точку перетину еквато-

ра з початковим меридіаном. Зв'язок пев-

ної С. к. р. із загальноземною Oxyz (грін-

віцькою, О - центр мас Землі) або з іншою

референцною можуть визначати сім пара-

метрів трансформації - координати 8

, S

початку С. к. р. у новій системі, кути на-

хилу у/, ft), $ однієї системи щодо іншої

(кути типу ейлерових) і масштабний кое-

фіцієнт

т:

Система координат.

547

= (! + /«)•

-V

со

— (О

г?

Хг

У г

+ Sy

СИСТЕМА КООРДИНАТ СЕЛЕНОДЕ-

ЗИЧНА (селенодезическая система коор-

динат; selenodesic coordinate system;

Mondkoordinatensystem

n):

координатна си-

стема, що пов'язана з центром мас Місяця

і грунтується на законах його обертання.

В селенодезії користуються прямокутни-

ми декартовими координатами £,

Т],

£ або

сферичними: довгота А, широта /3, радіус-

вектор точки R (або висота Н над прийня-

тою поверхнею відліку, яку наз. абсолют-

ною висотою точки). Для Місяця поверхнею

відліку висот є сфера радіуса R = 1738 км. У

прямокутній С. к. с. координат вісь

С,

спря-

мована у відповідному напрямі в бік Зем-

лі,

Г)

- вздовж осі обертання на північ, ^ -

на схід, доповнюючи систему до правої.

Прямокутні та сферичні координати точ-

ки зв'язані співвідношеннями

£ =

cos Р sin

= (R

+ Н) cos/3 sin

ті

= Rsin/3 =

(R<

+#)sin/3 ,

£ =

cos/3 cos

= (R

+ #)cos/3cosA .

Залежно від того, як визначається положен-

ня системи в просторі, використовується

декілька С. к. с., які відрізняються між со-

бою орієнтацією на малі кути. Це т. зв.

система координат Кассіні,система

координат квазідинамічна ісистема

координат динамічна. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ СУПУТНИ-

КОЦЕНТРИЧНА

(спутникоценпірическая

система координат; satellite-centric coor-

dinate system; satellitenzentrisches Koordi-

natensystem n): або об'єкгоцентрична сис-

тема координат, початок якої збігається з

центром інерції спостережуваного небесно-

го об'єкта. В теорії руху ШСЗ основна коор-

динатна площина С. к. с. орієнтується пе-

реважно паралельно до площини орбіти

об'єкта або до площини земного екватора. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ТОПОЦЕНТ-

РИЧНА (топоцентрическая система ко-

ординат; topocentric coordinate system; to-

pozentrisches Koordinatensystem n): систе-

ма просторових декартових та полярних

координат, початок якої збігається з точ-

кою зовнішньої поверхні планети (геоде-

зичним пунктом, точкою перетину відпо-

відних осей обертання спостережного при-

ладу тощо). Залежно від вибору основної

координатної площини, С. к. т. може бути

екваторіальна або горизонтна. В геодезії

космічній екваторіальна С. к. т. орієнту-

ється переважно паралельно зоряній (пер-

ша вісь спрямована в точку весняного рів-

нодення), або земній (перша вісь спрямо-

вана паралельно площині початкового ме-

ридіана) системам координат. Перша коор-

динатна вісь горизонтної С. к. т. спрямо-

вана в точку півночі або в точку півдня.

С. к. т. має важливе значення, тому що в

результаті спостережень небесних об'єк-

тів можуть бути визначені лише топоцен-

тричні полярні координати: горизонтні -

A, z, г або екваторіальні - а, 8, г. Топоцен-

тричні декартові координати х, у, z засто-

совують під час координатних перетво-

рень. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ WGS-84 (сис-

тема координат WGS-84; World Geodetic

System of 1984 - WGS-84; Koordinatensys-

tem n

WGS-84):

декартові X,

Zта еліпсої-

дальні В, L, H координати, прийняті в гло-

бальній позиційній системі НАВСТАР ГПС

для визначення положення наземних пунк-

тів, транспортних засобів і космічних апа-

ратів (КА), якими на початку 1987 заміне-

но систему коодинат WGS-72. Реалізуєть-

ся координатами станцій перманентного

стеження КА контрольного сегмента сис-

теми НАВСТАР. Еліпсоїдальні координа-

ти визначаються відносно однойменного

рівневогоеліпсоїда загальноземного

WGS-84, центр якого збігається з цент-

ром мас Землі з точністю ±0,5-1,0 м, а йо-

го параметри майже ідентичні параметрам

еліпсоїда GRS-80 становлять:

а = 6378137,000 м, а= 298,257223563.

Система координат і еліпсоїд WGS-84

пов'язані з однойменною моделлю геопо-

Система містобудівного..

548

тенціялу, що використовується для про-

гнозування орбіт КА НАВСТАР і включає

гармонічні коефіцієнти до п = т= 180. 9.

СИСТЕМА МІСТОБУДІВНОГО КА-

ДАСТРУ (система градостроительного

кадастра; system of urban cadastre; System

n des Stadtkatasters

m):

відомості про нале-

жність територій до функціональних зон,

їх функціональне використання, інженер-

но-геологічний стан, характер забудови та

інженерно-технічного забезпечення, харак-

теристика будівель і споруд на землях усіх

форм власності, кількісні та якісні дані про

земельні ділянки, їх економічна оцінка. 4.

СИСТЕМА ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОР-

МАЦІЇ (система обработки

информации;

system of information processing; Informa-

tionsverarbeitungssystem n): сукупність тех-

нічних засобів, програмного забезпечення

і методів опрацювання інформації та дій

персоналу, що забезпечують автоматизова-

не опрацювання інформації. 21.

СИСТЕМА ОСЕЙ ГЕОДЕЗИЧНОГО

ПРИЛАДУ ПОВТОРЮВАЛЬНА

{повто-

рительная система осей геодезического

прибора;

geodetic

instrument

repeating system

of axes; Repetitionssystem n der Achsen f pl

des geodatischen Gerats

n):

система осей алі-

дади і круга, що забезпечує їх незалежне і

сумісне обертання відносно нерухомої час-

тини геодезичного приладу. 14.

СИСТЕМА ТРИШТАТИВНА {трех-

штативная система; threestative system;

System aus drei Stative n pl bei der Winkel-

messungf): використовується для мініміза-

ції похибок центрування та редукції під час

прокладання полігонометричних

ходів.

Ви-

користання С. т. передбачає дотримання

умови, щоб вісь обертання теодоліта під

час встановлення його над центром знака

була в такому положенні, яке займала візир-

на марка до і після встановлення теодолі-

та. На практиці встановлюють відразу три

штативи і більше над сусідніми точками

ходу і приводять у робоче положення під-

ставки приладів, які використовуються для

послідовного встановлення теодоліта і ма-

рок. При С. т. кути повороту вимірюють у

точках повітряного полігона. Кутові нев'я-

зки в полігонах не залежать від похибок

центрування та редукції. На практиці вико-

ристовують багатоштативну систему. 19.

СИСТЕМИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ СТІН-

НИХ ЗНАКІВ

{системы

восстановитель-

ные стенных знаков; systems of reducing

wall mark; Wiederherstellungssysteme n pl

(Erneuerungssystem n) der Mauerbolzen m

pl): складаються з 2-3 стінних знаків, які

закладають у стінах будинків на висоті 0,2-

1,4 м від поверхні землі і тимчасових ро-

бочих центрів на землі. С. в. с. з. характе-

рні тим, що координати на стінні знаки не

передаються. Стінні знаки потрібні для

фіксації положення тимчасового робочого

центра з визначеними координатами. У ви-

падку знищення тимчасового робочого

центра його поновлюють від стінних зна-

ків, що є в системі. Прив'язка полігономе-

тричних і теодолітних ходів здійснюється

до тимчасового робочого центра. Відомі

настінні С. в. с. з.: створно-відновлювальна

система Марчука; створно-відновлюваль-

на система з додатковим контролем Мулю-

ка; система рівностороннього трикутника

Дегтярьова; система рівнобедреного три-

кутника Хусківадзе; відновлювальна сис-

тема Гінзбурга та ін. 19.

СИСТЕМИ КООРДИНАТ У ФОТО-

ГРАММЕТРІЇ (системы координат в

фотограмметрии; coordinate systems in

photogrammetry; Koordinatensysteme

pl in

Photogrammetrie f): геодезична

—

ліва про-

сторова система OX

YpZ

координат, у якій

площина X

завжди горизонтальна, вісь

спрямована на північ, вісь У

на схід.

Звичайно використовують систему прямо-

кутних координат Ґавсса, так що початок

координат О розташований на перетині

осьового меридіана з екватором; геоцент-

рична - система O'pX'pYpZ'p, в якій центр

О'р збігається з центром еліпсоїда, вісь Z'

- з полярною віссю, а вісь Х'

встановлю-

ють у площині початкового меридіана; на

знімку - система о'ху - плоска права пря-

мокутна система, в якій визначають пря-

мокутні координати х і у будь-якої точки

знімка. Якщо на знімку зобразились чоти-

Системи лічби часу..

549

ри координатні позначки, то на перетині

прямих, що з'єднують протилежні позна-

чки, розташований початок координат о', і

одну з цих прямих обирають за вісь х; фо-

тограмметрична просторова - просторо-

ва прямокутна система OXYZ, переважно,

права. Її положення може бути довільним,

а початок координат можна розташовува-

ти в будь-якій точці моделі. 8.

СИСТЕМИ ЛІЧБИ ЧАСУ АСТРОНО-

МІЧНІ (астрономические

системы

счета

времени; astronomical reference systems of

time; astronomische Zeitsysteme

pi): сис-

теми, пов'язані з добовим обертанням Зем-

лі навколо своєї осі та річним її рухом

навколо Сонця. Існують сонячні та зоряні

системи лічби часу, що відрізняються між

собою початками відліку в межах доби та

прийнятими мірами одиниці

часу. Істинний

сонячний час - час від моменту нижньої

кульмінації центра видимого диска Сонця

(істинного Сонця) до будь-якого іншого

його розташування, виражений у частках

істинної сонячної

доби.

Унаслідок

того,

що

істинне Сонце рухається не вздовж еква-

тора, а по екліптиці зі змінною швидкістю,

істинний сонячний час нерівномірний, а

тривалість істинних сонячних діб не є ста-

ла величина. Середній сонячний час - час

від моменту нижньої кульмінації середньо-

го Сонця до будь-якого іншого його роз-

ташування, виражений у частках середньої

сонячної доби. Зоряний час

—

час, в якому

тривалість доби дорівнює періодові обер-

тання Землі навколо своєї осі відносно сис-

теми нерухомих зір. 3. ч. дорівнює годин-

ному куту точки весняного рівнодення в

місці спостереження; 24 зоряні години до-

рівнюють 23

,091 середнього соняч-

ного часу. 10.

СИСТЕМИ ОРІЄНТИРНІ СТІННИХ

ЗНАКІВ

(ориентирные системы

стенных

знаков; orienting systems of wall marks; Ori-

entiersysteme n pi der Mauerbolzen m pi):

складаються з трьох стінних полігономет-

ричних знаків, на які передають коорди-

нати з тимчасових робочих центрів. Отри-

мують орієнтирну систему з двох базисів,

яка дає змогу прив'язати до неї ходи

полігонометричні й ходи теодоліт-

ні. Якщо тимчасового робочого центра на

момент прив'язки нема, то його поновлю-

ють, визначаючи координати від стінних

знаків. Передавання координат на стінні

знаки з робочих центрів здійснюється ме-

тодами редукування, полярним, кутової та

лінійної

засічки.

Основним

найпростішим

є метод полярних координат. Відомі: орієн-

тирна система; подвійна орієнтирна сис-

тема; метод лінійної засічки; орієнтирна

система Верещагіна; орієнтирна система

стінних знаків Марченка. 19.

СИСТЕМИ ЧАСУ (системы времени;

systems

time; Zeitsysteme

npi): розрізняють:

атомний час

(AT)

- характеризується над-

звичайно великою рівномірністю на три-

валих проміжках часу і зовсім не залежить

ні від обертання Землі, ні від теорії руху

небесних тіл Сонячної системи. Шкала си-

стеми AT визначається атомним (молеку-

лярним) еталоном частоти, що регулює ча-

стоту кварцових годинників. Одиницею ви-

мірювання часу в системі AT є атомна се-

кунда. Шкала Міжнародного атомного ча-

су -

ТАІ,

що формується Міжнародним бю-

ро часу ВІН на основі усереднень шкал

атомного часу низки лабораторій світу.

Всесвітній, універсальний час (UT) - міс-

цевий середній сонячний час грінвіцького

меридіана. Одиницею вимірювань є серед-

ній сонячний день, UT характеризується

досить високою однорідністю, яка постій-

но контролюється, незважаючи на зміни

обертання Землі. В астрономічній літера-

турі конкретну величину UT позначають

символом М. Розрізняють такі UT: UT0 -

час, що безпосередньо отримують із астро-

номічних спостережень добових рухів зір

або позапланетних радіоджерел;

UT1

- час,

який отримують унаслідок виправлень ча-

су

UT0

поправкою за коливання географіч-

них полюсів Землі.

Координований всесвітній (універсальний)

час (UTC) - найкраще представляє систе-

му всесвітнього часу

UT.

Якщо різниця UT-

UTC перевищує ±0,7

, то в системі UTC