Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Становлення..

570

ліалів Проєктно-консультаційного бюро

НКВС УРСР було створено спеціалізова-

ну установу - Всеукраїнське управління

знімання міст (ВУЗМ). 1934 ВУЗМ пере-

вели до Києва і перейменували на трест

„Геозем", а 1937 - у республіканський

трест „Геотопозйомка" Народного коміса-

ріату комунального господарства. Для за-

безпечення топографо-геодезичного вироб-

ництва науковими напрацюваннями 1931

у Харкові був створений Український нау-

ково-дослідний інститут геодезії і карто-

графії, який зразу ж наказом із Москви бу-

ло закрито, тому більшість наукових напра-

цювань не були завершені. 1935 після пе-

репідпорядкування та реорганізації на ба-

зі Південного виробничого підприємства

„Аерофотозйомка" і Комплексної партії

Українського геолого-гідро-геодезичного

тресту було створене Південне аерогеоде-

зичне підприємство (АГП). Це Південне

АГП обслуговувало південь европейскої

частини СРСР, зокрема всю територію

України. 1936-37 підприємство виконува-

ло знімання в м-бі 1:25000 узбережжя

Азовського моря і в Краснодарському краї,

а також у середньому Поволжі. Зі зростан-

ням обсягів топографо -геодезичних робіт

1938 у складі підприємства замість сезон-

них експедицій створені постійні загони,

які базувалися в Києві, Харкові, Ростові-

на-Дону, Тбілісі та Саратові. Цього ж року

Південне АГП підпорядковано Головному

управлінню геодезії

картографії при РНК

СРСР. На початку другої світової війни

Південне АГП було евакуйоване в м. Ура-

льск і виконувало роботу для фронту. 1944

на базі Південного АГП було створено два

нові - Південно-Кавказьке АГП (Тбілісі)

та Українське АГП (Київ). У березні цього

ж року в Києві відкрито топографічний

технікум і створено картографічну фабри-

ку, яку згодом реорганізовано в Науково-

редакційне картоскладальне підприємство,

а пізніше у Державне науково-дослідне та

експериментально-виробниче підприєм-

ство картографії (НВП „Картографія"). Для

забезпечення підприємств вугільної про-

мисловості геодезичними, топографічни-

ми та маркшейдерськими даними того ж

року створене підприємство „Донбасмарк-

шейдерія". В 1960-70 УкрАГП інтенсивно

працює над створенням карт м-бу 1:10000

для потреб меліорації. Організовано сім

експедицій з місцями базування у Вінни-

ці, Житомирі, Сумах, Лубнах (Полтавська

обл.), Ірпені (Київська обл.), Херсоні,

Львові. Для забезпечення матеріалами то-

пографічних знімань м-бів 1:500-1:5000,

міст, селищ міського типу, інших населе-

них пунктів, промислових майданчиків на

початку 1973 на базі тресту „Геотопозйо-

мка" був утворений Український держав-

ний ін-т інженерно-геодезичних вишуку-

вань і зйомок (УкрДІІГВіЗ), який з верес-

ня 1993 став наз. Український державний

науково-виробничий ін-т зйомок міст та

геоінформатики (Укргеоінформ). У січні

1973 утворено Вінницьку картографічну

фабрику (з січня 1994 - Державна карто-

графічна фабрика). 1985 у Вінниці завер-

шено будівництво заводу геодезичного і

фотограмметричного приладобудування,

що став головним у виробничому об'єд-

нанні „Аерогеоприлад". З січня 1997 на ба-

зі „Аерогеоприлад" створено три самостій-

ні виробничі структури: Вінницький опти-

ко-механічний завод (ВОМЗ); Науково-до-

слідне і експериментально-виробниче під-

приємство фотограмметричного приладо-

будування (НВП „Геосистема"); Науково-

дослідне і експериментально-виробниче

підприємство геодезичного приладобуду-

вання (НВП „Пошук"). 1991 на базі топо-

графо-геодезичного відділу УкрДІІГВіЗу,

що базувався в Сімферополі, створено

окремий підрозділ - Кримське управління

геодезії та міського кадастру. Із серпня

1994 ця структура наз. Кримське управлін-

ня геодезії, картографії та геоінформацій-

них систем (Кримгеоінформатика). З січ-

ня 1992 у структурі УкрАГП у Торезі роз-

почала роботу експедиція № 8, яка була пе-

редана із Ростовського підприємства. В

жовтні цього ж року в Івано-Франківську

в структурі УкрАГП створений центр гео-

Станція геодезична

571

дезії, кадастру та геоінформаційних сис-

тем. У лютому 1993 на базі топографо-гео-

дезичного відділення № 4 УкрАГП ство-

рене Київське підприємство геодезії, кар-

тографії, кадастрових та геоінформаційних

систем (Київгеоінформатика), а в жовтні

цього ж року на базі експедиції № 1 Укр

АГП (Вінниця) - Подільське підприємство

геодезії, картографії та кадастру (Поділь-

ськгеодезкартографія).

Для забезпечення топографо-геодезични-

ми і картографічними матеріалами східних

районів України, розв'язання різноманіт-

них інженерних завдань на базі Харківсь-

кого відділення Укргеоінформ 1996 ство-

рене Східне державне підприємство гео-

дезії, картографії та геоінформатики (Схід-

геоінформ). Для накопичення, обліку, збе-

рігання, систематизації топографо-геоде-

зичних і картографічних матеріалів, а та-

кож для забезпечення замовників інформа-

цією про місцевість у квітні 1996 у Києві

створено Державний картографо-геодезич-

ний фонд України (Держкартгеофонд). Для

забезпечення суб'єктів господарювання ін-

формацією про стан інженерних споруд і

про технічні процеси, що відбуваються на

цих об'єктах, та розв'язування інших інже-

нерних завдань у жовтні 1996 у Києві на

базі відділу УкрАГП створене Державне

науково-виробниче підприємство інжене-

рної геодезії (Укрінжгеодезія). В січні 1997

у Мукачевому в структурі УкрАГП ство-

рено Центр геодезії, кадастру та геоінфор-

маційних систем. У травні 1997 у Херсоні

на базі експедиції № 2 УкрАГП створене

Херсонське державне підприємство геоде-

зії, картографії та кадастру (Херсонгеоін-

форм). На базі експедицій, центрів, відді-

лів УкрАГП, Укргеоінформу, Донбасмарк-

шейдерії в січні 1998 створені: на базі Іва-

но-Франківського та Закарпатського цент-

рів геодезії, кадастру та геоінформаційних

систем - Карпатське державне підприєм-

ство геодезії, картографії та кадастру (Кар-

патигеодезкартографія); на базі експедиції

№ 7 УкрАГП (Львів)-Державне підприєм-

ство геодезії, картографії та кадастру в за-

хідному регіоні (Західгеодезкартографія);

на базі експедиції № 3 УкрАГП (Житомир)

- Поліське державне підприємство геоде-

зії, картографії і кадастру (Поліськгеодез-

картографія); на базі експедиції № 4 Укр

АГП (Суми) - Сумське державне підпри-

ємство геодезії, картографії

кадастру (Су-

мигеодезкартографія); на базі Севастопо-

льского Укргеоінформу-державне підпри-

ємство - Севастопольський геодезичний

центр який безпосередньо підпорядкова-

ний Головному управлінню; на базі Доне-

цького міського геодезичного центру Дон-

басмаркшейдерії - державне підприємст-

во Донецький геодезичний центр Головно-

го управління. 2.

СТАНЦІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геодезиче-

ская станция; geodetical station; geo-

datische Station

geodcitischer Standpunkt

m, Messort m): точка встановлення прила-

ду для спостережень. Є такі С. г: теодо-

літні, нівелірні, тахеометричні, мензульні

тощо. Низка послідовних С. г. може утво-

рювати теодолітний, нівелірний, тахеоме-

тричний, мензульний та ін. ходи. 12.

СТАНЦІЯ ГІДРОАКУСТИЧНА (гидро-

акустическая станция; hydroacoustic

station; hydroakustische Station f, hydroakus-

tischer Standpunkt m, Messort m): комплекс

акустичних, електричних та електронних

приладів для випромінювання або прий-

мання звукових коливань у воді. Розрізня-

ють пасивні і активні С. г. Пасивні тільки

приймають, активні - приймають і випро-

мінюють коливання. Вони використову-

ються для океанографічних і гідрологічних

досліджень, дотримання безпеки плавання

суден, зв'язку між підводними і надвод-

ними суднами та береговими базами. 6.

СТАНЦІЯ ОРБІТАЛЬНА ПІЛОТОВА-

НА

(пилотируемая

орбитальная станция;

astronaut-inhabited space station; pilotierte

Satellitenstation f): ШСЗ значної маси й

об'єму з великим комплексом необхідної

апаратури, що упродовж тривалого часу

перебуває на геоцентричній орбіті й забез-

печує роботу змінних екіпажів. 3.

Станція радіовіддалеміра

572

СТАНЦІЯ РАДІОВІДДАЛЕМІРА (стан-

ция радиодальномера; radio range-finder

station; Station fdes Mikrowellenentfernungs-

messers пі): складова частина радіовідда-

леміра, що під час вимірювань встановлю-

ється на одному з кінців лінії. 14.

СТАРІННЯ КАРТИ (старение карты;

map deterioration; Kartenalterung f): зако-

номірний процес, який призводить до то-

го, що з часом зміст карти не відповідає

реальній дійсності території, зображеної на

карті. С. к. може бути фізичним і мораль-

ним.

Фізичне старіння є основним і відбуваєть-

ся під дією природних факторів (напр., зем-

летруси, повені тощо) і діяльності люди-

ни (напр., будівництво нової дороги чи вдо-

сконалення старої).

Моральне С. к. зумовлене зміною норма-

тивних документів, за якими карту було

складено (напр., прийнято нову систему

координат чи висот або нові умовні знаки

тощо).

Визначальним фактором С. к. є фізичне

старіння; карта старіється швидше в райо-

нах інтенсивного розвитку господарюван-

ня. Карти, зміст яких застарів, - оновлю-

ють (див. Оновлення карт). 5.

СТАТИСТИЧНА СУКУПНІСТЬ (ста-

тистическая совокупность; statistic totality

(aggregate); statistische Gesamtheit f (Datei

f)): таблиця, в якій вказані номери

резуль-

тати експерименту. Напр.:

№

Виміряні кути

20° 03'31,1"

20° 03' 33,2

20° 03' 30,6

20° 03'31,4

20° 03' 32,1

20° 03' 32,7

20.

СТАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МО-

ДУЛЯТОРА (статическая характерис-

тика модулятора; static characteristic of

modulator; statische Kennlinie f des Modu-

lators m): залежність величини, яку моду-

лює електрооптичний модулятор, від на-

пруги, прикладеної до модулятора. В не-

повних комірках Керра і Поккельса вона

відтворює залежність фазового зсуву, з

яким виходять промені з комірки, від при-

кладеної до неї напруги. В неповній комір-

ці Керра ця залежність є квадратова і гра-

фічно зображується параболою. У непов-

ній комірці Поккельса вона є лінійна. Ста-

тичні характеристики повних комірок Кер-

ра і Поккельса відтворюють залежність

інтенсивності світла після проходження ко-

мірки від прикладеної до її конденсатора

напруги. Ці залежності - складні. Екстре-

мальні значення інтенсивності відповіда-

ють напругам, кратним квадратам критич-

ної напруги. 13.

СТАТОГРАМА (статограмма; stato-

gram; Statogramm т): проявлена 36-мілі-

метрова плівка, на якій зафіксовані покази

статоскопа. Зі зміною тиску (змінюєть-

ся висота лету літака) змінюється віддаль

І між менісками рівнів рідини в маномет-

ричній трубі статоскопа. Ці меніски під-

свічують освітлювальною системою і фото-

графують на плівку. За віддаллю / можна

обчислити різницю висот фотографуван-

ня. 8.

СТАТОМЕТР (статометр; statometer;

Statometer

п):

прилад для вимірювання різ-

ниці висот фотографування на основі фік-

сації зміни барометричного тиску. Є такі

С.: аероїдний - зміна тиску фіксується чут-

ливими механічними мембранами; якщо це

трубка, то змінюється прогин трубки від

зміни тиску, якщо - спіраль, то змінюєть-

ся кут її повороту; інерційний - ґрунтуєть-

ся на подвійному інтегруванні вертикаль-

них прискорень літака як носія приладу.

Чутливим давачем прискорення є акселе-

рометр; у найпростішому випадку це тяга-

рець, урівноважений пружиною й оснаще-

ний демпферним пристроєм для погашен-

ня коливального процесу. Точність С. та-

кого типу становить десяті частки метра

для маршрутів середньої довжини. 8.

Статоскоп

573

СТАТОСКОП (статоскоп; statoscope;

Statoskop и): прилад, призначений для ви-

мірювання зміни висоти лету літального

апарата Н над ізобаричною поверхнею в

момент фотографування місцевості аеро-

фотоапаратом. Рідинний, анероїдний та

гіпсотермічний методи визначення Н, а від-

повідно і прилади цих категорій, ґрунтую-

ться на принципі фіксації зміни баромет-

ричного тиску залежно від висоти лету.

Інерційний метод фіксує вертикальне при-

скорення літального апарата порівняно з

початковими умовами лету. У найпошире-

ніших С. зміна тиску фіксується зміною

рівнів рідини в U-подібній манометричній

трубці. 16.

СТВОР (створ; range, section line; Aligne-

ment n (Deckpeilung f)): прямовисна пло-

щина в точці для заданого напряму. 1.

СТВОРНІ ВИМІРЮВАННЯ (створные

измерения; range measurements): геодезич-

ні вимірювання для визначення положення

проміжних (контрольних) точок відносно

вертикальної та горизонтальної площин,

що проходять через два опорні пункти.

Ці дві взаємно перпендикулярні площини,

які наз. створами, перетинаються по пря-

мій І—II, яка наз. базовою (референтною,

опорною) прямою. Під час контролю пря-

молінійності та співвісності вимірюють та-

кі параметри: нестворність

<5,-

- довжину

перпендикуляра, опущеного з контрольної

точки і на вертикальну площину, та верти-

кальний відрізок hj - від основи перпен-

дикуляра до базової прямої. Значення цих

параметрів можуть бути додатними або ві-

д'ємними. Прилади для контролю прямо-

лінійності та співвісності наз. створними

або створофіксаторами. Ними можна одно-

часно виміряти обидва параметри 8, та й,

або лише один з них.

У випадку, якщо базову пряму (створ) по-

діляють на частини (часткові створи), ви-

мірюють часткові нестворності. Частко-

ва нестворність Д - довжина перпенди-

куляра,опущеного з проміжної (контроль-

ної) точки на вертикальну площину част-

кового створу. При цьому нестворність <5,-

відносно заданого загального створу є

функцією виміряних часткових нестворно-

стей 8і =/(Д, Л2, Л3, ..., Д). Створні ви-

мірювання виконують, як звичайно, під час

будівництва та експлуатації прямолінійних

і великого простягання споруд, а також під

час встановлення та вивірення технологіч-

ного обладнання і конструкцій прецизій-

них споруд. У цих випадках йдеться про ви-

сокоточні

створні вимірювання, методи

за-

соби яких забезпечують контроль прямолі-

нійності та співвісності з похибкою 0,3-

0,05 мм при довжині створу до

км.

Високоточні методи і засоби С. в. поділя-

ють на чотири основні види за фізичними

принципами, які лежать в їх основі: оптич-

ні - базова пряма визначаєтся візирною або

оптичною віссю зорової труби, коліматора

або автоколіматора; струнні

—

базова пря-

ма задається натягнутою струною; проме-

неві - базова пряма задається віссю пучка

світлових променів, зокрема віссю діагра-

ми спрямованості лазерного пучка; інтер-

ференційні -ґрунтуються на законах фізич-

ної оптики; базова пряма визначається ко-

Стереоавтограф..

574

герентним джерелом світла та пристроєм,

який розділяє пучок його світлових проме-

нів, і реалізується в просторі віссю симет-

рії інтерференційної або дифракційної кар-

тини. Основні програми високоточних

С.

в.:

загального створу, частин створу, послідо-

вних створів, часткових створів, послідов-

них створів частинами, складні програми (із

застосуванням аксиконів). 7.

СТЕРЕОАВТОГРАФ ФІРМИ

„К. ЦАЙСС" (стереоавтограф фирмы

„К. ЦЕЙСС"; stereoautograph; Stereoauto-

graph m von Firmaf (Erzzeuger m) C. Zeiss):

універсальний стереофотограмметричний

прилад механічного типу, призначений для

опрацювання фототеодолітних знімків з

метою отримання топографічних карт. Фо-

тограмметричну засічку розв'язують за до-

помогою двох плоских механізмів (систе-

ми лінійок), а вимірювальною системою є

стереокомпаратор. Формат знімків

13x18 см

, а фокусна віддаль приладу мо-

же змінюватись від 157 до 118 мм. Кут кон-

вергенції може бути від +4,5 до -1,8°. Змі-

щення об'єктива допасована до фототео-

доліта „Photheo-1318" (від -40 мм до -

1,8 мм з кроком 5 мм). Коефіцієнт переда-

чі м-бу від знімка до карти від 0,2 до 2, а

для моделі 1318EL (з сельсинною переда-

чею) - від 0,1 до 5. 8.

СТЕРЕОАНАГРАФ

(стереоанаграф;

ste-

reoanagraph; Stereoanagraph п): аналітич-

ний стереофотограмметричний прилад,

який виготовляє Науково-виробниче під-

приємство „Геосистема" (Вінниця). При-

лад складається зі стереокомпаратора, бло-

ків аналогоцифрового та цифроаналогово-

го перетворення, ПЕОМ, координатографа,

пакета програм для керування процесом

вимірювання та реєстрації даних, розв'я-

зання фотограмметричних і картосклада-

льних задач в автоматичному та діалого-

вому режимах. 8.

СТЕРЕОГРАФ ДРОБИШЕВА (стерео-

граф Дробышева; Drobyshev's stereograph;

Stereograph п von Drobyschev): універсаль-

ний стереофотограмметричний прилад ме-

ханічного типу, призначений для створен-

ня топографічних карт за плановими аеро-

фотознімками, а також для побудови мереж

фототріангуляції. Просторова засічка для

кожної пари точок знімків здійснюється

двома проектувальними важелями, які імі-

тують проектувальні промені. У приладі

використано принцип перетворених пучків

променів. Оригінальним конструктивним

елементом приладу є корекційний меха-

нізм, який автоматично враховує для кож-

ної точки знімка лінійне зміщення (по осях

абсцис і ординат), що відповідає поправці

за вплив нахилу знімка. Фокусна віддаль

приладу 130 ± 3 мм, фокусна віддаль зні-

мків 55-200 мм. Співвідношення м-бів зні-

мок-карта може досягати 0,5-3,0. 8.

СТЕРЕОЕФЕКТ ШТУЧНИЙ (искус-

ственный стереоэффект; artificial stereo-

effect; kiinstlicher Raumeindruck m): прос-

торове сприйняття людиною двох плоских

перспективних зображень (малюнків, фо-

тографій):

нульовий - виникає, коли знімки (лівий і

правий) розташовані так, що їх початкові

напрями перпендикулярні до очного бази-

су. Тоді просторове зображення сприйма-

тиметься плоским;

обернений - виникає під час розглядання

лівого знімка правим оком, правого знім-

ка - лівим оком. Тоді випуклі форми рель-

єфу сприймаються угнутими, а угнуті

—

опуклими;

прямий - виникає під час розглядання лі-

вого знімка лівим оком, а правого - пра-

вим оком. Тоді опуклості сприймаються

опуклостями, а низини - низинами. 8.

СТЕРЕОКАРТОГРАФ ФІРМИ „ГАЛІ-

ЛЕО"

(стереокартограф

фирмы „ГАЛИ-

JIEO

stereocartograph

„

Galileo "; Stereo-

kartograph n von Firmaf (Erzeuger m) Gali-

leo): універсальний стереофотограмметри-

чний прилад механічного типу для опра-

цювання аеро- та наземних фотознімків,

призначених для створення топографічних

карт і фототріангуляції. Фотограмметрич-

на засічка будується двома проектувальни-

ми важелями, які обертаються навколо

сферичних суставів і імітують центри про-

Стереокомпаратор

575

єкцій. Камери мають нахил 8-12° і розво-

рот до 20°. Спеціальним коректором вра-

ховують поправки за вплив систематичних

похибок. Розмір знімків до 23x23 см

, фо-

кусна віддаль проектувальних камер 86-

220 мм, співвідношення м-бів знімок-

карта 0,25-8,00. 8.

СТЕРЕОКОМПАРАТОР (стереокомпа-

ратор; stereocomparator; Stereokompara-

torm): прилад для вимірювання плоских

прямокутних координат, поздовжньогор та

поперечного q паралаксів фотограмметри-

чних точок на стереопарі знімків. С. має

каретку, на якій розташовані ліва та права

касети для двох знімків. Переміщення цієї

каретки фіксується на шкалі абсцис

х.

Пер-

пендикулярно до каретки розташований

місток, вздовж якого переміщається сис-

тема спостереження (по осі ординат у).

Правому (деколи лівому) знімкові власти-

ві незалежні паралактичні переміщення по

диференційних напрямних, що дає змогу

вимірювати поздовжній і поперечний па-

ралакси. В автоматизованому С. відліки

шкал приладу фіксуються автоматично на

носіях типу перфострічки, магнетної стрі-

чки або передаються безпосередньо в

ЕОМ. Одночасно за допомогою клавіату-

ри можна записати номер точки, для якої

виконано вимірювання. Точність вимірю-

вань координат і паралаксів залежить від

марки приладу; напр., у Stecol

818

точність

відліку шкал х та у 10 мкм, р і q - 1-

2 мкм. 8.

СТЕРЕОМАТ (стереомат; stereomath;

Stereomat): перша фотограмметрична авто-

матична система для створення цифрової

моделі місцевості, рисування горизон-

талей, виготовлення ортофотознімків.

Перша модель С. створена в Канаді

Г. Л. Хаброу (1958). Модель А-2000 виго-

товлена фірмою Вільда (Швайцарія) на базі

універсального стереофотограмметрично-

го приладу - авіографа. Знімки сканують-

ся електронним способом, а засічка вико-

нується механічно за допомогою метале-

вих просторових важелів. Отримані сигна-

ли аналізує спеціальний пристрій, унаслі-

док чого видаються сигнали керування для

усунення поперечного паралакса і визна-

чення поздовжнього паралакса та кореля-

ції зображень. Один ортофотознімок виго-

товляють майже 2 год, профілювання мо-

делі здійснюється зі швидкістю 7 мм/с. Не-

долік системи: ненадійно працює під час

знімання плоских і стрімких форм рельє-

фу. 8.

СТЕРЕОМЕТР (стереометр; stereome-

ter; Stereometer

п):

основний прилад дифе-

ренційованого методу складання карт, при-

значений для викреслювання горизонталей

на планових аерофотознімках. Винахідник

приладу - Ф. В. Дробишев. Ідея приладу

полягає в автоматичному врахуванні по-

правок у виміряні різниці поздовжніх па-

ралаксів фотограмметричних за

вплив елементів зовнішнього та взаємно-

го орієнтування. Виправлені поздовжні па-

ралакси дають змогу легко визначити пе-

ревищення будь-якої точки стереомоделі,

а отже, зобразити рельєф горизонталями.

Задачу враховування поправок розв'язу-

ють корекційні механізми; чотири корек-

тори запропонував Ф. В. Дробишев, а два

- М. Д. Коншин. Прилад широко викорис-

товувався для складання карт м-бів

1:25000-1:100000. 8.

СТЕРЕОМЕТРОГРАФ ФІРМИ

„К. ЦАИСС" (стереометрограф фирмы

„К. ЦЕЙСС"; stereometrograph; Stereomet-

rograph n von Firmaf(Erzeugerm)

Zeiss):

універсальний стереофотограмметричний

прилад механічного типу для опрацюван-

ня планових аерофотознімків з метою ство-

рення топографічних карт, а також для фо-

тотріангуляції. Фотограмметрична засічка

здійснюється двома просторовими важеля-

ми, які обертаються навколо лівого і пра-

вого центрів проекцій. Дві проектувальні

камери можуть нахилятись на поздовжній

і поперечний кути, а знімки в своїй пло-

щині можуть обертатися на будь-який кут.

Модель D цього приладу дає змогу опра-

цьовувати знімки з перетвореними зв'яз-

ками. Формат знімків до 23x23 см

, фоку-

сні віддалі знімків 98-215 см, кути нахилу

Стереопара

576

±5

і обертання

±30

Співвідношення м-

бів знімок-карта

0,2

12,5.

Для реєстрації

результатів вимірювань до приладу дода-

ється коордиметр. 8.

СТЕРЕОПАРА

(стереопара;

stereo mate;

Bildpaar n, Stereogramm m): два знімки

одного об'єкта, отримані з деякого бази-

су фотографування. Під час їх одночас-

ного розглядання виникає просторове

сприйняття об'єкта (стереоефект). С. мо-

жуть бути й два малюнки, деталі яких лі-

нійно (паралактично) зміщені. 8.

СТЕРЕОПЛАНІГРАФ ФІРМИ „К.

ЦАЙСС" (стереопланиграф фирмы „К.

ЦЕИСС"; stereoplanigraph; Stereoplani-

graph m von Firma f(Erzeugerm) C. Zeiss):

універсальний стереофотограмметричний

прилад оптичного типу, призначений для

створення топографічних карт і

ототр

ангуляції, з використанням аеро- або фо-

тотеодолітних знімків. Фотограмметрична

засічка розв'язується оптично - проекту-

ванням двох зображень на екранчики-

дзеркала, в центрі яких нанесені вимірю-

вальні марки. Прилад працює на подібних

пучках променів. У ньому є три комплек-

ти камер з фокусними віддалями

100,

150

та 200 мм, які можуть нахилятись і обер-

татись у своїх площинах. Формат знімків

до

23x23

см

, кути нахилу камер до

ЗО

обертання - до

400®.

Співвідношення м-бів

знімок-карта

0,1

У моделі С-8 є орто-

фотопроєктор, що розширює можливості

приладу. 8.

СТЕРЕОПРОЄКТОР РОМАНОВСЬ-

КОГО (стереопроектор Романовского;

Romanovskiy's stereoprojector; Stereoprojek-

torm von Romanowski): універсальний сте-

реофотограмметричний прилад механічно-

го типу, призначений для створення топо-

графічних карт і побудови фототріангу-

ляції. Фотограмметрична засічка здійсню-

ється двома просторовими механізмами, в

яких просторові важелі імітують положен-

ня проектувальних променів. Пучки про-

менів перетворені. Знімки в касетах зав-

жди горизонтальні, а задачу трансформу-

вання здійснює корекційний механізм. Фо-

кусна віддаль приладу

150

300

мм, фо-

кусна віддаль знімків

300

мм. Формат

знімків до

180x180

мм

. Співвідношення

м-бів знімок-карта

0,1

10,0.

СТЕРЕОСКОП (стереоскоп; stereoscope;

Messstereoskop п): простий оптичний при-

лад для одночасного розглядання стерео-

пар

з метою отримати об'ємну модель

об'єкта. Найчастіше застосовуються лінзо-

во-дзеркальні С., якими можна розглядати

фотознімки зі збільшенням

1,5-2

рази. 8.

СТЕРЕОСКОП ДЗЕРКАЛЬНО-ЛІН-

ЗОВИЙ (зеркально-линзовый стереоскоп;

catadioptric stereoscope; Spigellinsenmess-

stereoskop n): оптичний прилад, призначе-

ний для стереоскопічного розглядання

знімків. Складається з двох великих дзер-

кал, прикріплених до ніжок стереоскопа та

розташованих під кутом

45°

до площини

стола. Пара малих дзеркал змінює хід про-

менів від великих дзеркал до очей спосте-

рігача на

90°.

Між великими та малими

дзеркалами встановлено збільшувальні

лінзи, через які розглядають знімки з не-

великим збільшенням (удвічі—тричі). 8.

СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРИЧНА КА-

МЕРА СКИ-8

(стереофотограмметриче-

ская камера СКИ-8; stereophotogrammetric

camera SKI-8; Zweibildmessungskamera

SKIS): створена в Московському держун-

ті під керівництвом І.Г.Індиченка; призна-

чена для стереознімання з близьких відда-

лей. Дві малоформатні камери

(60x60

мм

)

розташовані на штанзі так, що віддаль між

ними (базис знімання) може змінюватись

від

150

до

1800

мм. Закривані камер пра-

цюють синхронно. Фокусна віддаль 105-

125

мм, відносний отвір

1:3,5.

СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРІЯ {стерео-

фотограмметрия; stereophotogrammetry;

Stereofotogrammetrie f, Zweibildmessung f):

розділ фотограмметрії, який розглядає

теорію та технологію опрацювання стерео-

скопічної пари фотознімків. 8.

СТИСЛИВІСТЬ ПОРОДИ

{сжимаемость

породы;

rock

compressibility;

Schrumpfungf des

Felsens m): здатність породи до зменшення

об'єму під дією навантаження. 4.

Стиснення..

577

СТИСНЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО-

ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (сжатие ци-

фровой картографической информации;

compression of digital cartographical infor-

mation; Verdichtung f

(ЬCompression

f) der

digitalen Karteninformation f): опрацюван-

ня за допомогою ЕОМ цифрової картогра-

фічної інформації для вилучення в межах

потрібної точності її надлишку. 5.

СТІЙКІСТЬ ГЕОДЕЗИЧНОГО СИГ-

НАЛУ {устойчивость геодезического си-

гнала; steadiness of geodetic signal; Bestan-

digkeitfdes Vermessungssignals

n):

здатність

сигналу зберігати рівновагу від швидкісно-

го натиску вітрового навантаження 30-50

кг-м"

, який перевертає сигнал. С. г. с. за-

безпечують достатня ширина його основи

та відповідна глибина закладання якорів

основних стовпів. Ширина основи сигна-

лу дорівнює 1/5-1/4 його висоти до столи-

ка плюс 2 м. 13.

СТІКАННЯ НАНОСІВ (сток наносов;

drain of alluvion; Abfliefiung f der Alluvion

f): загальна кількість наносів, перенесених

річкою у твердому та розчиненому стані

через живий переріз потоку за певний

проміжок часу (місяць, сезон, рік). 4.

СТІЛ ПРИТИСКНИЙ (стол прижим-

ной; clamping table; gedriickter

Tisch m):

ме-

талева плита, гладка або з системою рів-

чаків, яка є складовою частиною аерофо-

тоапарата, а точніше, його механізму, що

вирівнює аероплівку в площину в момент

фотографування. У механічному методі ви-

рівнювання металева плита притискає

плівку до вирівнювального скла, розташо-

ваного в фокальній площині аерофотоапа-

рата. У пневматичному методі вирівнюван-

ня плівка або присмоктується до стола (ме-

тод вакууму), або притискається до нього

(метод наддуву) створенням в аерофотока-

мері надмірного тиску. 8.

СТОКСА ЗАДАЧА (задача Стокса; Sto-

kes problem; Aufgabe f von Stokes): визна-

чення зовнішнього Гравітаційного поля W

планети і форми поверхні рівня 5потен-

ціялу сили ваги за її значеннями на цій

поверхні (dW/dn)\

=-g. При цьому вва-

жають також, що відомі маса М планети і

кутова швидкість

її обертання. Стоке звів

цю задачу до крайової задачі третьої

теорії потенціялу. Замість Ошукають збу-

рювальний потенціял Т= W-U, де U -

„нормальний" потенціял. Розв'язок Сток-

са визначає лише головну частину Т. Ос-

кільки вимірювання g виконують на фізич-

ній поверхні Е, а не на поверхні рівня (гео-

їді) S, то потрібно ще перейти від Е до S

(задача редукування), попередньо „забрав-

ши" маси між Е і S (задача регуляризації

геоїда). Обидві задачі не розв'язуються

однозначно, бо невідома густина мас між

Е і S. Тому розв'язок Стокса є наближе-

ним розв'язком задачі визначення форми

геоїда - це т. зв. стоксове наближення. 15.

СТОКСА ТЕОРЕМА (теорема Стокса;

Stokes theorem; Theorem п von Stokes): якщо

відома зовнішня поверхня рівня S потен-

ціялу сили ваги, значення потенціялу W

на ній (або загальна маса М) і потенціял Q

відцентрової сили, то зовні цієї поверхні

потенціял W сили ваги і сила ваги визна-

чаються однозначно. На основі цієї теоре-

ми Стоке одержав формули Клеро, не ви-

користовуючи гіпотезу про гідростатичну

рівновагу Землі. 15.

СТОКСА ТЕОРІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФІ-

ГУРИ ЗЕМЛІ (теория определения фигу-

ры Земли Стокса; Stokes theory of earth fi-

gure determination; Stokes'sche Theorie der

Erdfigurbestimmungf): виникає із розв'язу-

вання Стокса задачі (1849). Узагальнен-

ням теорії Стокса, із якої виключена пот-

реба регуляризації геоїда і редукування ви-

міряних g, є теорія Молоденського. 15.

СТОКСА ФОРМУЛА (формула Стокса;

Stokes formula; Stokes'sche Formel f): вира-

жає в нульовому наближенні розв'язку за-

дачі Молоденського, аномалію висоти гео-

їда f

над еліпсоїдом відліку (нормальним

еліпсоїдом) через аномалії сили ваги

де g

—

значення сили ваги зі спостережень;

- нормальне значення сили ваги на еліп-

соїді:

Стокса функція

578

Со

-\\AgS(p,4i)do.

Аку „

Тут

—

сфера середнього радіуса R Землі;

p - віддаль точки, в якій обчислюється £

від центра сфери; I// - центральний кут еле-

мента поверхні сфери da; S(p,і//)-фун-

кція Стокса:

~2и +

S(P,V)=

£ :

^P,A

C0S

и=2 П

—

\ р"

де Р

(cos

!//•)

- поліном Лежандра степеня

п. 15.

СТОКСА ФУНКЦІЯ (функція Стокса;

Stokes function; Stokes'sclie Funktionf): фу-

нкція S(y/)y вигляді ряду, який просуму-

вав англ. учений Стоке (1849):

п=2 П

або

S{w) =

2sin(^/2)

-5cosi//-

-6sinY-3cosi//ln(siiiY + sin

де P

(cos

і//)

- поліном Лежандра, n - сте-

пінь полінома; у/ - сферична віддаль між

досліджуваною і біжучою точками. Ця

функція використовується у г е о д

е з

і ї фі-

зичній. 15.

СТОЛИК ГЕОДЕЗИЧНОГО СИГНА-

ЛУ (столик геодезического сигнала; table

of geodetic signal; Tischchen n des Vermes-

sungssignals n): див. Зовнішній геоде-

зичний знак. 13.

СТОРІЧЧЯ ЮЛІАНСЬКЕ {юлианское

столетие; Julian century; julianisches

Jahrhundert n): див. Одиниці міри ча-

су. 18.

СТОРОНА БАЗИСНА {базисная сторо-

на; basis side; Basisseite f) сторона мережі

тріангуляції, яку безпосередньо вимірю-

ють світло - або радіовіддалеміром. С. б.

вимірюють на кінцях рядів тріангуляції 1

кл. У суцільних мережах

кл. та 2 кл. С.б.

треба розташовувати рівномірно і не рід-

ше, ніж через 25 трикутників, при цьому

одна С. б. має бути у середині мережі. Від-

носна похибка С. б. сторін тріангуляції 1

кл. не має бути більша

1 :

400 000, а 2 кл. -

1: 300 000. 13.

СТОРОНА ВИХІДНА {исходная сторо-

на; initial side; Ausgangsseite f): див. Ме-

режа базисна. 13.

СТОРОНА ЗАМИКАЛЬНА {замыкаю-

щая сторона; closing-head side; schliefien-

de Seite f): пряма між початковим і кінце-

вим пунктами геодезичних побудов. 13.

СТОРОНА ПРОМІЖНА {промежуточ-

ная сторона; intermediate side; Verbindung-

sseite f): сторона ряду трикутників тріан-

гуляції, яка розташована навпроти кута

проміжного. 13.

СТРАТИФІКАЦІЯ АТМОСФЕРИ

{стратификация атмосферы; atmosphere

stratification; Stratifikation f der Atmospha-

re)\ полягає у розподілі температури в

атмосфері з висотою, від якого залежать

розвиток та інтенсивність процесів конвек-

ції. С. а. має бути стійка, нестійка або ней-

тральна стосовно сухого (і ненасиченого)

або насиченого повітря. При стійкій С. а.

вертикальний градієнт температури має бу-

ти менший від адіабатичного (за відсутно-

сті насичення - менший від сухо-адіаба-

тичного, при насиченні - менший за воло-

го-адіабатичний); при нестійкій С. а. -

більший від адіабатичного. С. а. з градієн-

тами між сухо- і волого-адіабатичними наз.

вологонестійкою. Пробували замінити тер-

мін С. а. на термін „нашарування" або „роз-

шарування", але з цими словами поєдну-

ється зорова уява, далека від абстрактного

поняття стратифікації, тому поширення, як

заміна терміна С. а., вони не отримали. 14.

СТРІЛА ПРОГИНУ КРИВОЇ {стрела из-

гиба кривой; curve deflection; Kurveneinbi-

egung f Kurvenbiegungspfeil m): довжина

перпендикуляра від середини хорди до

кривої. 1.

СТРІМКІСТЬ СХИЛУ {крутизна ската;

slope gradient; Boschungsmafistab от): кут

між напрямом схилу з горизонтальною

площиною. С. с. на топографічній карті ви-

значають за допомогою графіка стрімкості

Стрічка мірна

579

або обчислюють за формулою tg a = h/d,

де а - кут нахилу; h - перевищення верху

схилу над його основою, d - закладення

схилу. 7.

СТРІЧКА МІРНА (мерная лента; mea-

suring tape; Messband я): призначена для

вимірювання віддалей. Виготовляють зі

сталі, коефіцієнт лінійного розширення

якої 1-Ю"

, довжина 20 або 24 м, ширина

12 і 20 мм, товщина 0,4 мм. Ручки сустав-

но прикріплені до полотна, яке в цьому міс-

ці вдвічі-втричі потовщене. Початок та кі-

нець С. м. позначений штрихами, нанесе-

ними біля вирізів-гачків. У них вставляють

шпильки під час вимірювань, так що центр

шпильки повинен збігатися зі штрихом.

Кожен метр С. м. маркують з двох боків

латунними пластинками з цифрами на них,

півметри - латунними заклепками, деци-

метри позначені отворами діаметром

мм.

Крім описаних штрихових С. м., є шкалові

(на кожному з кінців стрічки є шкала з мі-

ліметровими поділками) та кінцеві (поча-

ток стрічки - нуль, а кінець - 20 м). Точ-

ність вимірювання 1:1000-1:5000. Під час

транспортування С. м. намотують на кіль-

це. 14.

СТРУКТУРА АТМОСФЕРИ (структура

атмосферы; atmosphere structure; Aufbau

m der Erdatmosphare f): характеризується

вертикальним розподілом густини повіт-

ря, водяної пари, аерозолів та ін. частин

атмосфери Землі, а також її тиском і

температурою. Основні гази, які формують

С. а.: азот-78,9 %, кисень-20,95 % і аргон

- 0,93 %, її об'єму; у невеликих кількостях

містяться вуглекислий газ, озон, водень,

неон, гелій, криптон і ксенон. С. а. містить

водяну пару, а також аерозолі - найдрібні-

ші завислі тверді та рідкі частинки. Основ-

ні елементи, які характеризують стан атмо-

сфери: температура і вологість повітря,

атмосферний тиск. Основна маса атмосфе-

ри (95 %) міститься на висоті до 30 км. То-

му всі основні перетворення світлового по-

току - ослаблення, розсіювання, зміна

яскравості, викривлення променів, відбува-

ються в цьому шарі. Аерозолі - оптично

найактивніші складові атмосфери, їх роз-

міри змінюються в межах 0,01^40 мкм. На

аерофотографічний процес здебільшого

впливають аерозолі, частинки яких 0,4 мкм

і більше. Частинки понад

мкм є лише бі-

ля поверхні Землі. 3.

СТРУКТУРА ВИХІДНОЇ ЦИФРОВОЇ

КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

(структура исходной цифровой картогра-

фической информации; structure of initial

digital cartographical information; Struktur

f der

cligitalen

A usgangskarten informationf):

структура, що відповідає вимогам для роз-

ташування її в банку цифрових карт або

спеціальним вимогам користувача. 5.

СТРУКТУРА ЦИФРОВОЇ КАРТОГРА-

ФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (структура ци-

фровой картографической информации;

structure of digital cartographical informa-

tion; Struktur f der digitalen Karteninforma-

tionf): правила розташування даних у ма-

сивах цифрової картографічної інформа-

ції. 5.

СТУПЕНІ ВІЛЬНОСТІ (степени свобо-

ды; degree of freedom; Freiheitsgrade m pi):

основний параметр багатьох розподілів.

Кількість С. в. г дорівнює кількості вимі-

рювань п або розрядів

мінус кількість не-

залежних умов 5 або зон розподілу, тобто

—

s, r

—

s. 20.

СТУПІНЬ ГІПСОМЕТРИЧНИЙ (гип-

сометрическая ступень; hypsometric coeffi-

cient; hypsometrische Stufef): прийнятий для

зображення рельєфу проміжок на карті

між двома сусідніми горизонталями. 5.

СТЬЮДЕНТА КРИТЕРІЙ (t-критерій)

(критерий Стьюдента (t-критерий); Stu-

dents test; Test von Student (t-Test)): викори-

стовується для перевірки двох гіпотез:

1)Я

-прорівністьматематичного спо-

дівання X випадкових величин деякому

фіксованому числу ш

, тобто М[х] = т

2) Я

- про рівність математичних споді-

вань двох величин випадкових Хта Y,

тобто M[X]=M[Y].

Перевірку Я, здійснюють так:

1) Обчислюють статистичне значення С. к.

за формулою