Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Теодоліт..

590

шка; 9 - рівень при алідаді горизонталь-

ного круга і 8 - його виправний гвинт; 10

- штекерне гніздо; 11 - встанівний гвинт

рівня при алідаді вертикального круга; 12

- ковпачок сітки ниток; 13 - закривка

На рис., б показано технічний теодоліт 2Т-

30. Тут 1 - фокусувальний гвинт, 2, 8, 14 -

закріплювальні гвинти труби, горизонта-

льного круга та алідади; 3 - коліматорний

візир; 4 - кришка сітки ниток; 5,6- окуляр

зорової труби та відлікового мікроскопа;

колонки; 9 - підіймальний гвинт; 10- дно

пакувальної скриньки;

- місце для насад-

ження окуляр; 12

—

порожнистий гвинт з

пружиною; 16- циліндричний рівень

13 -

його виправні гвинти; 15, 17- навідні гви-

нти алідади і труби. Навідного гвинта го-

ризонтального круга на рис. не видно. 14.

ТЕОДОЛІТ АВТОКОЛІМАЦІЙНИЙ

{автоколлимационный теодолит; theo-

dolite autocollimator; Autokollimationstheo-

dolit m): теодоліт, у якому сітку ниток

та окуляр зорової труби замінено авто-

колімаційним окуляром, напр., окуляром

конструкції

І.

Монченка. До автоколімацій-

них належать теодоліти типу ТБ-3, 2Т2А,

2Т5А. 1.

ТЕОДОЛІТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астро-

номический теодолит; theodolite astrono-

mical; universal theodolite; astronomischer

Theodolit

m)\

теодол іт для визначення ши-

роти, довготи та азимута із астрономічних

спостережень. 14.

ТЕОДОЛІТ ГІРОСКОПІЧНИЙ {гиро-

скопический теодолит; Kreiseltheodolit

пі);

теодоліт з гірокомпасом, для автономного

визначення астрономічних азимутів на-

прямів. Конструктивно об'єднує гіроблок

і кутомірну частину -

оптичний теодоліт з автоколімаційною сис-

темою. Т. г. складається з маятникового гі-

роскопа, як давача напряму астрономічно-

го меридіана, і теодоліта, який додатково

має автоколімаційний окуляр для спосте-

реження за положенням осі гіроскопа. Ку-

томірна частина

Т.

г. використовується для

визначення напряму головної осі симетрії

гіроскопа, яка збігається з напрямом астро-

номічного меридіана точки стояння при-

ладу. Крім того, за допомогою кутомірної

частини виконують прив'язку цього напря-

му до місцевого предмета. Маятниковий

гіроскоп наз. також гірокомпасом, показу-

вачем меридіана, гіробусоллю. Чутливий

елемент 5 гіроскопа підвішений на тонкій

металевій стрічці-торсіоні 8 всередині гі-

рокамери 4. Гіроскоп - трифазний асин-

хронний електродвигун. Електродвигун

Теодоліт.

591

живиться трифазним струмом за допомо-

гою двох стрічкових струмопроводів 2 і

торсіона

Для спостереження за перемі-

щенням чутливого елемента та фіксації на

горизонтальному крузі 11 точок реверсії

його коливань (точок, в яких вісь чутли-

вого елемента гіроскопа змінює напрям

руху) використовують спеціальну систему,

яка складається з автоколіматора 1 на алі-

даді та дзеркала 10, закріпленого на штанзі

9 чутливого елемента. Чутливий елемент

міститься в корпусі гіроблока 7. Корпус гі-

роблока скріплений з алідадою кутомірної

частини. Під час переміщення приладу

чутливий елемент скріплюють з корпусом

гіроблока за допомогою аретира б. 7.

ТЕОДОЛІТ КОДОВИЙ (кодовый теодо-

літ; code theodolite; Codetheodolit т):

електронний теодоліт, в якому використа-

на кодова система визначення напря-

мів. 13.

ТЕОДОЛІТ КОДОВИЙ РЕЄСТРУВА-

ЛЬНИЙ {регистрирующий кодовый тео-

долит; registering code theodolite; Codere-

gistriertheodolit m (coder Regiestriertheodolit

m)): теодоліт кодовий з автоматичною

реєстрацією результатів вимірювань на но-

сієві інформації. 14.

ТЕОДОЛІТ КООРДИНАТНИЙ (коорди-

натный теодолит; coordinate theodolite;

Koordinatentheodolit

m):

теодоліт, яким із

вимірювань безпосередньо отримують

прирости координат. 14.

ТЕОДОЛІТ ЛАЗЕРНИЙ (лазерный тео-

долит; laser theodolite; Lasertheodolit m):

теодоліт, у якому візирна вісь дублюєть-

ся променем лазера. За конструкцією

Т.

л.

поділяють на дві групи: теодоліт, у якому

лазерна трубка з коліматором розташована

паралельно зоровій трубі над нею; теодо-

літ, у якому лазерний промінь за допомогою

призмо-лінзового блока або світловоду

надходить в оптичну схему зорової труби.

У приладах першої групи виконується умо-

ва паралельності лазерного променя до ві-

зирної осі труби. Під час роботи з

Т.

л. опе-

ратор реалізує індикацію точки лазерним

променем

спостерігає за нею в зорову тру-

бу. Головний недолік цих Т. л. - зміщення

(до 70 мм) лазерного променя з лінії візу-

вання трубою.

У приладах другої групи лазерний і візуа-

льний канали суміщені, що дає змогу ви-

користовувати ці прилади в будівельно-

монтажному виробництві (виконавче зні-

мання підвісних стель і покриттів, у туне-

лебудуванні тощо). Найефективніші при-

лади цієї групи: лазерні насадки GLA-1,

GLA-2, GLA-3 зі світловодом для теодолі-

тів фірми „Вільд" (Швайцарія), теодоліт

ДКМ-2А фірми „Вільд", теодоліт SLT-20

фірми „Соккіа" (Японія), теодоліт LTL-

20ДР фірми Топкон (Японія). Конструктив-

ною особливістю останнього приладу є те,

що в ньому лазерний промінь подано в по-

рожню вісь зорової труби від лазерної труб-

ки, розташованої над теодолітом поперек зо-

рової труби. Хоч у цьому теодоліті лазерна і

візирна лінії суміщені, але повної коаксіа-

льності не забезпечено через роздільне фо-

кусування світлових каналів. Цей недолік

ліквідовано в конструкції Т. л., яку розро-

бив П. Баран. У ній роль фокусувального

елемента виконує дзеркало компенсатора

нахилу осі обертання труби, що одночас-

но забезпечує побудову вертикальних світ-

лової

візуальної колімаційних площин. 1.

ТЕОДОЛІТ ПОВТОРЮВАЛЬНИЙ (по-

вторительный теодолит; repeating theo-

dolite; Reiterationstheodolit m): теодоліт,

конструкція якого допускає обертання алі-

дади як окремо від лімба, так і разом з

ним. 14.

ТЕОДОЛІТ ПОЧІПНИЙ (подвесной те-

одолит; hanging theodolite): маркшейдер-

ський теодоліт, конструкція якого допу-

скає роботу в перевернутому стані. 14.

ТЕОДОЛІТИ ЕЛЕКТРОННІ (элект-

ронные теодолиты; electronic theodolite;

elektronische Theodoliten m pi): теодолі-

ти, функціональна схема яких містить

електроніку.

Т.

е. поділяють за методом зні-

мання інформації вимірювання. Напр.,

прилади, в яких застосована кодова, імпу-

льсна або динамічна система визначення

кутових величин. У Т. е. відбувається пе-

Теорема...

ретворення лінійного зміщення давана на

кутове. Загальні принципи вимірювання

горизонтальних і вертикальних кутів, сис-

тема осей (вертикальної, горизонтальної та

візувальної) у

Т.

е. залишаються такими ж,

як і в оптичних теодолітах. У них об'єдна-

на оптико-механічна конструкція теодоліта

з електронною кутомірною системою. Ре-

зультати вимірювань зчитуються автома-

тично і виводяться на цифрове табло або

автоматично реєструються в нагромаджу-

вані інформації. У цих теодолітах автома-

тично враховується нахил вертикальної осі

завдяки електронному рівню. В точних те-

одолітах вимірюють кути при двох поло-

женнях вертикального круга, опрацювання

отриманих результатів, тобто врахування

колімаційної похибки і місця нуля шкали

вертикального круга виконується автомати-

чно. Т. е. з кодовою системою наз. кодови-

ми. В Т. е. (1995) найчастіше застосовують

імпульсну систему визначення куто-

вих величин і динамічну систему ви-

значення кутових величин.

Найвідоміші фірми, які пропонують Т. е.:

LEICA, KERN (Швайцарія), SOKKIA і

NIKON (Японія), Hewlett-Packard (США).

Фірма LEICA пропонує високоточні Т. е. з

динамічною кутомірною системою Т-3000,

Т-3000А, якими вимірюють горизонталь-

ні і вертикальні кути з точністю 0,5"

(0,15 mgon) і теодоліти ТМ-5000 з точніс-

тю вимірювання кутів 0,6" (0,2 mgon). Ві-

домі Т. е. з імпульсною системою фірми

SOKKIA: DT-2, DT-4, DT-5 і DT-6. Точ-

ність вимірювання кутів: першим -1", дру-

гим і третім - 5" і останнім - 20". Марки

Т. е. фірми NIKON: NE-1, NE-10LA, NE-

10L, NE-20S. Точність вимірювання ними

кутів: першим - Ґ, другим - 10", третім і

четвертим - 5" і останнім - 20". У цих те-

одолітах використана імпульсна кутомір-

на система. 13.

ТЕОРЕМА ГРАНИЧНА ЦЕНТРАЛЬНА

(центральная граничная теорема; central

boundary theorem; zentraler Grenzlehrsatz

m): див. Ляпунова теорема. 20.

ТЕОРЕМА МНОЖЕННЯ ЙМОВІРНО-

СТЕЙ (теорема умножены

вероятно-

стей; theorem of multiplication of probabi-

lities; Lehrsatz m des Multiplikation f der

Wahrscheinlichkeiten): для подій незале-

жних Т. м. й. формулюється так: імовір-

ність добутку

незалежних подій

А/

дорів-

нює добуткові ймовірностей цих подій,

тобто

1=1 1=1

Т. м. й. для подій залежних читається

так: ймовірність добутку двох або декількох

залежних подій дорівнює добутку безумов-

ної ймовірності однієї з цих подій на умов-

ні ймовірності інших:

Р(А

...А

)

Р(А

)-Р(А

/А

(див. Ймовірність умовна). 20.

ТЕОРЕТИЧНА АСТРОНОМІЯ (теоре-

тическая астрономия; theoretical astro-

nomy; theoretische Astronomief): див. Аст-

рономія. 10.

ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІЯЛУ ОБЕРНЕНІ

ЗАДАЧІ (обратные задачи теории потен-

циала; inverse problem of potential theory;

Riickaufgaben f pi der Potentialstheorie f): в

обернених задачах потенціял вважається

заданим у деякій ділянці простору; потрі-

бно знайти форму і густину тіла. Це зага-

льна, іноді кажуть змішана, обернена за-

дача теорії потенціялу. Якщо, крім потен-

ціялу, відомою вважається також форма ті-

ла, то обернена задача наз. геофізичною

або (особливо в зарубіжній літературі) гра-

віметричною: шукається лише густина ма-

си тіла. Якщо, крім потенціялу, відома гу-

стина тіла, то така задача є геодезичною

оберненою задачею: визначається лише

форма тіла. Кожна з цих задач може бути

як зовнішня, так і внутрішня - залежно від

того, в якій ділянці простору відносно по-

верхні тіла заданий потенціял.

Т.

п. о. з. ма-

ють єдину аналітичну суть, і дослідження

кожної з них вимагає розгляду виразу

об'ємного потенціялу. У випадку геофізи-

чної задачі, якщо потенціял V(P) і поверх-

592

Теорія..

593

ня сг тіла Т відомі, цей вираз - відносно

шуканої густини

мас тіла - є лінійним

інтегральним рівнянням І роду. У випадку

геодезичної задачі, тобто якщо задані по-

тенціял V(P) і густина 8 (напр., 8 = const),

маємо нелінійне інтегральне рівняння теж

І роду.

Основна особливість, що характеризує

Т. п. о. з.,

—

їх некоректність; вона зумов-

лена передусім нестійкістю (у класично-

му розумінні) розв'язку інтегральних рів-

нянь І роду, які описують ці задачі. Обер-

нені задачі є некоректними за Адамаром;

за певних умов їх можна розглядати як умо-

вно коректні або коректні за Тихоновим.

Під час дослідження і розв'язування конк-

ретної оберненої задачі, існування розв'я-

зку якої не підлягає сумніву, потрібно до-

вести теорему єдиності розв'язку в прий-

нятому класі функцій, використавши до-

даткові умови, і теорему стійкості розв'яз-

ку відносно малих змін у вихідних даних.

Окремі Т. п. о. з. уперше були досліджені в

математиці в 30-х роках XX ст.: спочатку

були одержані теореми єдиності розв'язків

для внутрішньої геодезичної задачі, а

пізніше для зовнішньої. 15.

ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІЯЛУ ПРЯМІ ЗАДА-

ЧІ (прямые задачи теории потенциала;

direct problems of potential theory; Direkt-

aufgabenfpl der Potentialstheorie f): зада-

чі знаходження значень потенціялу в фік-

сованих точках простору. Для об'ємного

потенціялу ця пряма (зовнішня або внут-

рішня) задача теорії потенціялу формулю-

ється так: задане тіло Т, тобто відома по-

верхня О, яка його обмежує, і задана функ-

ція розподілу густини 8 його надр. Пот-

рібно знайти об'ємний потенціял цього ті-

ла:

— г

у довільно взятій т. Р простору (відповідно

зовнішній або внутрішній). Це звичайна за-

дача інтегрального числення. Але навіть у

випадку тіл з постійною густиною (8 =

= const) інтеграл в елементарних функціях

->| 745 !

виражається тільки для деяких ділянок Т

найпростішого вигляду, напр., для кулі й

для еліпсоїдів обертання (стиснутих і ви-

тягнутих). При цьому для еліпсоїдів оста-

точні формули настільки громіздкі, що є

незручними для практичного користуван-

ня. Об'ємні інтеграли, через які виражають

потенціяли однорідних тривісних еліпсої-

дів, зусиллями класиків були зведені до по-

верхневих інтегралів (формула Ґавсса), або

для обчислення внутрішнього потенціялу

- до одновимірних інтегралів (результати

Лагранжа, Ґавсса, Дірихле); зовнішні по-

тенціяли еліпсоїдів легко обчислюються

потім через внутрішні за допомогою від-

повідно складених пропорцій, які виплива-

ють із теорем Лапласа, Айворі та Макло-

рена про притягання еліпсоїдів. Наведені

приклади показують, що навіть у випадку

потенціялів тіл простих конфігурацій не-

можливо обійтись під час їх обчислення

без квадратурних або кубатурних формул.

Задача обчислення потенціялу тіл заданої

форми і з відомою густиною, яку деколи

наз. прямою задачею гравіметрії, важлива

для пошукової геофізики. Якщо за даними

геологічних, сейсмічних або деяких інших

досліджень вдається визначити положен-

ня і форму (можна і наближено) тіла (за-

лягання корисних копалин), то, обчислив-

ши, при допущенні його постійної густи-

ни, потенціял або його похідні на поверх-

ні, можна знайти внесок цього тіла в реа-

льне гравітаційне поле Землі, що дають

змогу потім методом добору знайти гус-

тину досліджуваного об'єкта й уточнити

його форму. Загальним розв'язком зовні-

шньої

Т.

п. п. з. можна вважати розклад по-

тенціялу в ряди кульових функцій, коефі-

цієнти яких легко обчислюються за відо-

мою формою і густиною утворень, що при-

тягуються. 15.

ТЕОРІЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ (теория

вероятностей; probability theory; Wahr-

scheinlichkeitsrechnungf): математична нау-

ка, яка вивчає закономірності випадкових

явищ. 20.

Теорія похибок..

594

ТЕОРІЯ ПОХИБОК ВИМІРЮВАНЬ

(теория ошибок измерений; theory of me-

asurement errors; Messungsfehlerstheorief):

математична дисципліна (складова части-

на математичної статистики), яка вивчає

теорію знаходження достовірних значень

експериментальних величин

оцінки їхньої

точності за результатами багаторазових

рівноточних вимірювань цієї величини. 20.

ТЕРАМЕТР (терраметр; terrametr; Тег-

rameter п): див. Світловіддалеміри

двохвильові. 13.

ТЕРАСА (mepacca; terrace; Terrasse f):

природна горизонтальна або трохи нахи-

лена ділянка, що розташована на схилах

річкових, балкових та ін. долин, узбереж-

жі морів і озер. Т., розташована безпосе-

редньо над заплавою, вважається першою,

наступна

—

другою і т. д. Т. є також у Кар-

патських і Кримських горах. 4.

ТЕРИТОРІЯ ВИРОБНИЧА (производс-

твенная территория; industrial area;

Betriebsgebiet n): частина території на-

селеного пункту, що використовується

для виробництва, постачання, а також при-

бирання та утилізації відходів. 4.

ТЕРИТОРІЯ ЗАБУДОВАНА ІНЕЗАБУ-

ДОВАНА (застроенная и незастроенная

территория; built-up and unbuilt area; be-

bautes und unbebautes Gelande n): забудо-

вана - частина території населеного

пункту, яка зайнята житловими будівля-

ми та ін. спорудами; незабудована - при-

легла до попередньої частина території, що

забезпечує функціонування і обслуговує

житлові будівлі та ін. споруди (присадиб-

ні, городньо-садові ділянки, подвір'я, сто-

янки автомобілів тощо). 4.

ТЕРИТОРІЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

(территория населенного пункта; area of

settlement; Gemeindegebiet

n):

частина зем-

ної поверхні, визначена межами і виділе-

на за адміністративними і господарськи-

ми ознаками. 4.

ТЕРИТОРІЯ НЕСПЛАНОВАНА (не-

спланированная территория; original ter-

rain sufrace; urspriingliches Terrain n): ді-

лянка місцевості з непорушеними природ-

ними формами рельєфу, що відведена для

будівництва. 1.

ТЕРИТОРІЯ СПЛАНОВАНА (спланиро-

ванная территория; planned terrain suf-

race; Planierungsgrundstiick

n):

ділянка мі-

сцевості зі зміненими в процесі будівниц-

тва природними формами рельєфу згідно

з проектом вертикального розплануван-

ня. 1.

ТЕРМОГРАФІЯ (термография; thermo-

graphy; Thermographic f): спосіб отриман-

ня і розмноження копій різних чорно-бі-

лих штрихових оригіналів, що грунтується

на здатності термочутливих матеріалів змі-

нювати свій стан під дією теплового ви-

промінювання. Термографічні процеси по-

діляють на прямі та посередні. У прямих

використовують термореактивний папір, в

якому під дією тепла відбувається хемічна

реакція, внаслідок чого утворюються за-

барвлені сполуки. У посередніх - вводить-

ся термокопіювальний шар, який під впли-

вом теплових променів топиться, внаслі-

док чого утворюється рисунок на папері. 3.

ТЕРМОМЕТР-ПРАЩ (термометр-

пращ; sling thermometer; Thermometer п):

ртутний термометр, який використовують

для визначення температури повітря в по-

льових умовах. Це товстостінний капіляр,

один кінець якого залютований, а інший є

резервуаром. Верхня межа шкали до

+50°С, а нижня до -36°С. Т.-п. зберігають

у металевому або дерев'яному футлярі.

Для вимірювання температури повітря Т.-

п. обертають у горизонтальній площині на

рівні витягнутої руки на линві завдовжки

до

м. Швидкість обертання 1-2 об./с. Від-

лічують Т.-п. після 1 хв обертання. Знову

обертають Т.-п. і відлічують кожні 20 с, по-

ки вони стануть однакові. 19.

ТЕРМОСТАТ (термостат; thermostat;

Thermostat п)\ див. Генератор кварцо-

вий. 13.

ТЕРЦІЯ (терция; great primer; Terzf)'- у

друкуванні: друкарський шрифт, кегль

якого дорівнює 16 пунктів (6,02 мм). 5.

ТЕСТ-ОБ'ЄКТ (тест-объект; test object;

Test-Objekt

m):

об'єкт з відомими кількісни-

Технічне завдання.

595

ми та якісними характеристиками, який ви-

користовують для дослідження точності,

достовірності, ефективності та ін. параме-

трів методик, технологій приладів, проце-

сів. Різноманітні Т.-о. широко застосову-

ються в геодезії, фотограмметрії, косміч-

них методах дистанційного зондування

земної поверхні тощо. 8.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ ПРОЄКТУ-

ВАННЯ КАРТИ (техническое задание

проектирования карты; performance spe-

cification of map design; technische Aufgabe

f der Kartenprojektierung f): містить пере-

лік питань, які враховують під час проек-

тування карти науково-технічного.

Сюди належать: вихідні дані щодо осно-

ви карти математичної, типу і призна-

чення карти, її формату, кількості аркушів,

дані про територію - величина, форма,

розташування на земній поверхні і вимоги

щодо характеру і величин спотворень при

зображенні її на карті тощо. Можуть також

розглядатися питання щодо вміщення на ка-

рті додаткового текстового та ілюстратив-

ного матеріалу, як і інших графічних побу-

дов. Т. з. п. к. здебільшого подає замовник,

його уточнюють разом із відповідними фа-

хівцями і редактором карти й оформляють

у вигляді пояснювальної записки. 5.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕО-

ДОЛІТІВ (технические характеристики

теодолитов; technical characteristics of

theodolite; technische Angabenfpl der Theo-

doliten m pi): параметри оптичної, механі-

чної, електронної та вимірювальної систем

теодоліта, що визначають діапазони та

умови роботи приладу, а також його мет-

рологічні показники. Згідно з ДЕСТ 10529-

86, виготовляють теодоліти ТІ, Т2, Т5, ТІ5,

Т30 і Т60 та їхні модифікації Т15М, Т30М

- для маркшейдерії; Т5К, 2Т5К, Т15К - з

компенсатором при вертикальному крузі;

ТІ А, Т2А, 2Т2А, ЗТ2КА, Ї5А - з авто-

колімаційним окуляром; 2Т30П, 2Т5КП,

ЗТ5КП, 2Т2П, ЗТ2КП - із земною трубою.

За кордоном теодоліти власних конструк-

цій виготовляють відомі фірми Leica

(Швайцарія), Sokkia (Японія), Zeiss (Німе-

ччина) та ін. На сучасному етапі розвитку

геодезичного приладобудування найпоши-

реніші теодоліти електронні ітахео-

метри електронні. У табл. подані осно-

вні Т. х. т., які випускали в СРСР і широко

застосовуються на практиці. У теодолітах

з компенсатором при вертикальному крузі

межа компенсації 4', похибка компенсації

2", в ЗТ2КП - 0,8". 14.

ТЕХНОКАРТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС"

(технокарт фирмы „К. ЦЕЙСС"; techno-

cart): універсальний стереофотограммет-

ричний прилад для опрацювання наземних

фотознімків нормального або паралельно-

го (рівновідхиленого) випадків фототеодо-

літного знімання. Просторова засічка

розв'язується двома площинними механіз-

мами (системами лінійок). Формат знімків

до 23X23 см

, фокусна віддаль 50-215 мм,

кут конвергенції від -2 до 6°, коефіцієнт пе-

редачі від моделювальної системи до коор-

динатографа 0,16-6,25. Для приладу ство-

рений пристрій, який дає змогу опрацьову-

вати наземні фотознімки, отримані при на-

хилених оптичних осях фототеодолітів. 8.

ТЕХНОЛОГІЯ АВТОМАТИЗОВАНА

КАРТОГРАФІЧНА (автоматизирован-

ная картографическая технология; auto-

mated cartographical technology; automati-

sierte Kartentechnologie f): сукупність ме-

тодів організації інформаційного і програ-

много забезпечення, розроблена стосовно

певних обчислювальних засобів і призна-

чена для використання в операціях авто-

матизованого виготовлення цифрових

то-

пографічних карт. 5.

ТИГЕЛЬ (тигель; platen; Tiegel

пі):

маси-

вна металева плита в тигельній друкарсь-

кій машині, яку використовують для при-

тискування паперу до вкритих фарбою

друкуючих елементів друкарської фор-

ми. 5.

ТИПИ ГІДРОАКУСТИЧНИХ ЗНАКІВ

(типы гидроакустических знаков; types of

hydro-acoustic signs (marks); Typpen m pi der

hydroakustische Zeichen): закріплені на дні

моря сталі донні знаки, які є геодезични-

ми пунктами. До основних Т. г. з. нале-

Технічні характеристики..

596

жать: буй зі сталим випромінюванням;

пульсуючий гідроакустичний буй; пінгер -

пульсуючий буй, який періодично випромі-

нює акустичний імпульс із неточно встанов-

леним інтервалом часу; респондер - за сиг-

налом, який надходить кабелем, видає акус-

тичний імпульс; гідрофон; транспондер. 6.

ТИПИ ЛЕГЕНДИ КАРТИ (типы ле-

генды карты; types of map legend; Zeiche-

nerklarungsarten f pi der Kartef): залежать

передовсім від тематики карти, обсягу та

складності її навантаження. Деякі Т. л. к.:

елементарні, що пояснюють вузьку тема-

тику змісту карти, їх побудова залежить від

показників якісного і кількісного наванта-

ження; опрацювання їх є найпростішим;

типологічні - складніші за характером ти-

пи легенди, опрацювання яких грунтується

на науковій класифікації зображуваних на

карті об'єктів і явищ за спільними ознака-

ми, при цьому виділяють певні групи і в

них окремі підгрупи, типи, види тощо; син-

тетичні, що подають на картах взаємо-

зв'язок між компонентами чи окремими їх

частинами (напр., на картах земельних ре-

сурсів та їх оцінки). 5.

Технічні характеристики теодолітів

Характеристика

Тип теодоліта

Характеристика

ТІ

2Т2

2Т2П

Т2

2Т5К

2Т5КП

Т15

Т15К

ТЗО

2Т30

Збільшення зорової труби, разів ЗО (40) 27,5 25 27,5 25

Поле зору зорової труби, град.

1,5

Фокусна віддаль об'єктива, мм

340

218,6 250 218.6

157

Діаметр вихідного отвору, мм

1,4

1,4 1,4

1,35

Коефіцієнт ниткового віддалеміра

100 100 100 100

100

Найменша віддаль візування,

5 2

1,5

Діаметри лімбів, мм

горизонтального 135 90 90

95 76 72

вертикального 90 65 65 70 72

Ціна поділки лімбів, мін.

горизонтального

20 20 60 60

10/60

вертикального

20 20 60

60 10/60

Збільшення відлікового

мікроскопа, разів

горизонтального

45,6 45,6 76,2

- -

вертикального

63,2

63,2 73,5

- -

Ціна поділки шкали мікроскопа,

1 1 1

60 60

-/300

Похибка відліку,

0,1

6 6 60/30

Ціна поділки рівня при алідаді, с

горизонтального круга

10(7)

15 15 30

45 45

вертикального круга 15 (10) 15 15

- - -

накладного рівня 10(5) 10 10

- - -

Збільшення оптичного центрира,

разів

6-13 2,5

2,5 2,5

- -

Маса теодоліта,

кг

4.8 5,2

3,5 3,5

2,2

Маса штатива, кг

дерев'яного ШР-160

- -

5,3

- -

5,3

металевого ПІР-140

- - - - -

3,8

Висота теодоліта, мм

245 225 222 225 210

175

Температурний діапазон, град.

±40°

Тиск

атмосферний

597

ТИСК АТМОСФЕРНИЙ (атмосферное

давление; atmospheric pressure; atmosphari-

scher Druck m, Luftdruck m): сила, з якою

стовп повітря тисне на одиницю площі. Зі

збільшенням висоти над поверхнею Землі

стовп повітря, а відповідно й Т. а., змен-

шується. Крім того, на

Т.

а. впливають тем-

пература, вологість повітря і турбулент-

ність атмосфери. Т. а. на рівні моря і ши-

роті 45° при температурі 0°С дорівнює в

середньому 760 мм рт. ст. або 1013,25 гПа

(див. Одиниці міри тиску). Такийтиск

наз. нормальним. У геодезії Т. а. вимірю-

ють у барометричному нівелюванні, світ-

ло- і радіовіддалемірних вимірюваннях та

ін. випадках. 19.

ТИСК ПАРЦІАЛЬНИЙ (парциальное

давление; partial pressure; Partialdruck m):

див. Вологість повітря. 13.

ТИЧКА (веха; stake (perch); Stab m, Stan-

ge f, Feldmessbake f, Fluchtstab m): дерев'я-

ний або металевий брусок завдовжки бли-

зько 2 м округлої або трикутної форми, з

одного боку загострений; дерев'яна Т. за-

вершується металевим наконечником. Т.

розфарбована через рівні проміжки білою

та червоною фарбами. Т. може бути теле-

скопічною і мати круглий рівень. Викори-

стовують для тичкування ліній, а також як

візирну ціль під час кутових вимірювань,

а разом з відбивачем - під час світловідда-

лемірних вимірювань. Електрифіковану Т.

завдовжки 20-30 см встановлюють на руч-

ці теодоліта. 14.

ТИЧКУВАННЯ ЛІНІЇ (провешивание ли-

нии; line tracing; Absteckungfeiner Geraden

f): зводиться до позначення прямої лінії на

місцевості між двома тичками, встановле-

ними на її кінцях. Довгу лінію для зручно-

сті й підвищення точності вимірювання її

довжини позначають декількома тичками,

встановленими у прямовисній площині по-

чаткової точки, що проходить через лінію.

Цю площину наз. створом лінії. Встанов-

лення тичок у створі лінії наз. тичкуван-

ням лінії. Т. л. виконують на око, за допо-

могою польового бінокля, теодоліта та ін.

приладів. Способи Т. л. такі: тичкування

на себе або від себе, тичкування через горб,

тичкування через яр тощо. 12.

ТОВСТОЛІС МИКОЛА ІЛЛІЧ

(20.01.1898-6.03.1976). Закінчив Петербур-

зький політехн. ін-т (1917), доц. (1937),

канд. техн. наук (1941), д-р техн. наук і

проф. кафедри геодезії (1954) Київського

автомобільно-дорожнього ін-ту (1945-76).

Докторська дисертація „Методи будівель-

ної механіки стосовно розв'язування задач

геодезії та маркшейдерії". Науково-

практична діяльність пов'язана з вивчен-

ням гідрологічного режиму річок, методів

геодезичного забезпечення вишукувань,

проектування і реконструкція шляхів з ви-

користанням аерофотознімання. Автор по-

над 60 наукових статей, монографій та нав-

чальних посібників з геодезії та інженер-

ної геодезії.

ТОПОГРАФІЧНЕ КРЕСЛЕННЯ (топо-

графическое черчение; topographic draf-

ting; topogragraphisches Zeichnen n): дис-

ципліна, що вивчає методику викреслю-

вання карт і прилади, якими воно здійсню-

ється. Всі елементи топографічних карт

(рельєф, гідрографія, рослинність, місцеві

предмети, шляхи сполучень тощо) показу-

ють окремими умовними позначеннями,

які мають бути виконані чітко і старанно,

згідно з вимогами таблиць умовних знаків

та з точністю м-бу (0,1 мм). 12.

ТОПОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ВОДОСХОВИЩА (топографические ха-

рактеристики водохранилища; topogra-

phic characteristics of water storage pond;

topographische Wasserbehaltersangaben f

pi): залежність площі водного дзеркала,

об'єму води та середньої глибини від зна-

чення рівня води в ньому. 4.

ТОПОГРАФІЯ

(топография;

topography;

Topographief): розділ геодезії, що вивчає

земну поверхню та її зображення у вигля-

ді карт і профілів. Т. опрацьовує методи де-

тального знімання місцевості та способи

відображення основних її елементів на кар-

тах. Якщо в Т. використовують фотогра-

фічні методи знімання, її наз. фототопогра-

фією. 12.

Топоізоплета

598 т

ТОПОІЗОПЛЕТА (топоизоплета; topo-

isopleth; Topoisoplethef): див. Ізоплета. 5.

ТОПОКАРТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (то-

покарт фирмы „К. ЦЕЙСС"; topocart of

Karl Zeiss; Topokart von Firma f (Erzeuger

m) Carl Zeiss): універсальний стереофото-

грамметричний прилад для створення й

оновлення топографічних карт за аеро- або

наземними фотознімками, для побудови

фототріангуляції, а також для побудови

ортофотознімків та орограм. Просторова

засічка розв'язується механічним спосо-

бом за допомогою двох площинних меха-

нізмів. Формат знімків до 23x23 см

, фо-

кусна віддаль 50-215 мм, кути нахилу

знімків ±5

, повороту 30

, коефіцієнт пе-

редачі від знімка до моделі 0,7 - 2,4, а від

моделі до координатографа 0,16 - 5. 8.

ТОПОМАТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (то-

помат фирмы „К. ЦЕЙСС"; topomat of

Karl Zeiss; Topomat von Firma f (Erzeuger

m) Carl Zeiss): автоматизована стереофо-

тограмметрична система, створена за агре-

гатним принципом. До системи входять то-

покарт-С, ортофот-С, оромат і координа-

тограф. Система дає змогу: 1) виконувати

автоматичне опрацювання моделі для ви-

готовлення ортофотознімків і зображення

рельєфу в штрихах - орограм; 2) викрес-

лювати карту (контури і рельєф), викону-

вати побудову цифрових моделей місцево-

сті і фототріангуляцію; під час цих проце-

сів вимірювальна марка на поверхні моде-

лі утримується автоматично; 3) виготов-

лення ортофотознімків з одночасним отри-

манням орограм або цифровою реєстра-

цією профілів місцевості; 4) картографу-

вання місцевості в ручному (неавтомати-

зованому) режимі. 8.

ТОПОФЛЕКС ФІРМИ „К. ЦАЙСС"

(топофлекс фирмы „К. ЦЕЙСС"; topoflex

of Karl Zeiss; Topoflex von Firma f( Erzeuger

m) Carl Zeiss): універсальний стереофото-

грамметричний прилад, призначений для

складання та оновлення карт з використан-

ням аерофотознімків рівнинних і горби-

стих районів. Має два проектори, що

проектують зображення на два вимірюва-

льні столики, які дають змогу спостеріга-

ти та вимірювати модель місцевості. Фор-

мат знімків до 30x30 см

, фокусна віддаль

камер 152 мм, коефіцієнт передачі м-бу від

знімка до карти 0,35-5,6; точність отриман-

ня координат точок на планшеті 0,2 мм, а

висоти 0,015Я, де Я - висота фотографу-

вання. 8.

ТОРСІОН (торсион; torsion; Torsion f):

тонка металева стрічка, на якій почеплена

гірокамера з гіромотором угіротеодолі-

ті. Точність гіроскопічних приладів з тор-

сіонним почепом залежить від якості Т.

Потрібно, щоб торсіонна стрічка мала ма-

лий обертовий момент, малу залишкову де-

формацію та високу механічну міцність. 7.

ТОЧКА ВЕСНЯНОГО РІВНОДЕННЯ

(точка весеннего равноденствия; vernal

equinoctial point; Fniihlingspunkt m der

Tagundnachtgleiche f): уявна точка небес-

ної сфери. Сонце проходить через цю точ-

ку, переходячи із від'ємних до додатних

схилень. Її прийнято позначати знаком су-

зір'я Овна У. Т. в. р. є важливим понят-

тям в астрономії тавгеодезії косміч-

ній, тому що вона є точкою відліку зоря-

ного часу і координат небесних пря-

мого сходження та екліптичної довготи; у

цю точку спрямована вісь Ох небесної про-

сторової геоцентричної екваторіальної си-

стеми координат Oxyz тощо. Положення

Т. в. р. визначається координатами зір. За-

лежно від виду цих координат розрізняють

Т. в. р. істинну, або справжню і середню,

віднесену до певної епохи. 9.

ТОЧКА ЕКВАТОРА ВЕРХНЯ (НИЖ-

НЯ) (верхняя (нижняя) точка экватора;

equator point; ober (unter) Aquatorspunkt

m):

див. Небесна сфера. 10.

ТОЧКА ЗАХОДУ (точка Запада; west

point; Westpunkt т): див. Небесна сфе-

ра. 10.

ТОЧКА ЗНІМАЛЬНА ПЕРЕХІДНА

(переходная съемочная точка; traverse

station; Wechselvermessungspunkt

т.):

точ-

ка, положення якої отримують відносно то-

чок основи знімальної безпосередньо

під час знімання. Це поняття стосується як

точки ходу, так і висячої точки. 12.

Точка контурна

599

ТОЧКА КОНТУРНА

(контурная

точка;

planimetric point; Lagepunkt т): точка зні-

мання ситуації. З'єднуючи на карті Т. к.,

отримують відображення відповідних кон-

турів місцевості. 12.

ТОЧКА МАТЕРІАЛЬНА (.материальная

точка; material point; Materialpunkt т):

абстрактний геометричний образ деякого

матеріального тіла, розмірами якого під час

розв'язання певної задачі можна нехтува-

ти. Т.м. збігається з центром мас тіла, а

її маса дорівнює масі реального тіла. Це

поняття використовують в астрономії та

геодезії космічній, коли розглядають

рух природних і штучних небесних об'єк-

тів, а також в інших науках. 9.

ТОЧКА НУЛЬОВИХ РОБІТ (точка ну-

левых работ; point of zero earthwork; Null-

arbeitspunkt m): місце перетину проектної

лінії з поверхнею Землі (див. Профіль

місцевості). Положення Т. н. р. на міс-

цевості можна визначити обчисленням від-

далей до цієї точки від найближчих до неї

пікетів або пунктів профільних (точ-

ка плюсова)за даними робочими позна-

чками. 12.

ТОЧКА НУЛЬОВИХ СПОТВОРЕНЬ

НА КАРТІ (точка нулевых искажений на

карте; point of zero distortion; Fokalpunkt

m, Isozentrum n auf der Karte f): точка на

карті, де повністю або частково немає спо-

творень. На карті можуть бути й дві Т. н. с.

З віддаленням від Т. н. с. спотворення на

карті збільшуються. Зазвичай Т. н. с. роз-

ташована у центральній частині карти. 5.

ТОЧКА ОМБІЛІЧНА (ТОЧКА ОКРУГ-

ЛЕННЯ) (омбилическая точка (точка

округления); umbilical point): див. Пере-

різ нормальний. 17.

ТОЧКА ОПОРНА (опорная точка, опоз-

нак; control point; Passpunkt т): точка міс-

цевості (або будь-якого об'єкта фотозні-

мання), для якої визначені координати гео-

дезичним методом та яка розпізнана на фо-

тознімку. Сукупність цих точок є геодезич-

ною основою для проведення камераль-

них фотограмметричних робіт.

Якщо відоме планове та висотне положен-

ня

Т.

о. (координатиХ,

Н), точку

наз.

пла-

ново-висотною, якщо знають лише плано-

ві координати X,Y,— плановою, якщо відо-

ма лише висота Н, - висотною.

У фототеодолітному зніманні Т. о. часто

наз. контрольною, або коректурною. Для

такої точки або визначають координати X,

Y (як при опрацюванні аерофотознімків),

або вимірюють горизонтальний (між бази-

сом фотознімання і напрямом на

Т.

о.) і вер-

тикальний кути (між напрямом на

Т.

о.

го-

ризонтальною площиною). Усі виміри від-

носять до лівого (правого) центра фотогра-

фування. 8.

ТОЧКА ОРІЄНТУВАЛЬНА {ориентиру-

ющая точка; orienting point; Orientierungs-

punkt

пі):

точка на фотознімку або на план-

шеті (карті), за якою виконується орієнту-

вання знімків або моделі.

У фототрансформуванні-точки на план-

шеті, отримані відкладанням поправки за

рельєф Ar=r'h/H у напрямі від точки

опорної до точки надира. Якщо h - дода-

тна величина, то Аг відкладають від центра

планшета, якщо від'ємна - до центра план-

шета. Тут г - віддаль від опорної точки до

точки надира на планшеті, Н- висота фо-

тографування,

- перевищення опорної то-

чки над площиною трансформування.

Під час орієнтування моделі на стереоме-

трі - позначена на фотознімку контурна то-

чка, з відомою висотою, розташована на

краях стереопари (4 точки) або в центрі зні-

мка (2 точки).

Під час орієнтування знімків взаєм-

ного - точка, розташована в стандартних

зонах стереопари (чотири в кутах стерео-

пари і по одній в центрах лівого і правого

знімків), на яких вимірюють або усувають

поперечні паралакси. 8.

ТОЧКА ОСІННЬОГО РІВНОДЕННЯ

(точка осеннего равноденствия; autumnal

equinox point; Herbstpunkt m): див. Небе-

сна сфера. 10.

ТОЧКА ОСКУЛЯЦІЇ (точка оскуляции;

osculation point; Oskulationspunkt m): див.

Орбіта оскулююча. 9.

ТОЧКА ПЕРЕХІДНА (переходная точ-

ка; plane-table station; Wechselpunkt

т,

Wen-