Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Універсал

астрономічний

610

tional cartographic symbols; kartographische

Zeichen n

der Flachenobjekte n pi):

кар-

тографічні умовні позначення для зобра-

ження у м-бі карти площ відповідних

об'єктів. 5.

УНІВЕРСАЛ АСТРОНОМІЧНИЙ

(астрономическийуниверсал; astronomical

universal device; astronomischer Universal-

Theodolit m):

астрономічний прилад, при-

значений для точних визначень астроно-

мічних координат пунктів і азимутів напря-

мів на земний предмет. 18.

УНІВЕРСАЛЬНА ФОТОГРАММЕТ-

РИЧНА КАМЕРА UMK ФІРМИ

„К. ЦАЙСС"

(универсальная фотограм-

метрическаякамера иМКфирмы„К. Цейсс";

universal photogrammetric camera UMK of

K. Zeiss firm; universale fotogrammetrische

Kammer

UMK Zeiss):

стереофотограм-

метрична камера для топографічного та

інженерного знімання. Формат знімка

13x18 см

. Камери виготовляли в різних

модифікаціях з фокусними відстанями 6,5,

10, 20, 30 см. Фотокамера UMK6.5/1318

призначена для знімання з близьких від-

далей, a UMK30/1318 - для знімання від-

далених об'єктів. Обидві мають сталі фо-

кусні віддалі. Фотокамери UMK10/1318 і

UMK20/1318 мають змінні фокусні відда-

лі, які змінюються на певний ступінь, що

автоматично фотографується на кожному

знімку. Фотокасети бувають двох

типів:

для

фотопластинок і для сувійної фотоплівки.

Дисторсія об'єктива не перевищує 0,006-

0,010 мм. 8.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ СПОСІБ СКЛА-

ДАННЯ КАРТИ

(универсальный метод

составления карты; universal method of

map compilation; universale Methode

der

Kartenherstellung

f): стереофотограммет-

ричний метод створення оригіналу топо-

графічної карти на універсальних стерео-

приладах (УС), на яких одночасно викре-

слюються ситуація і рельєф. Найпошире-

ніші УС - стереограф, стереопроектор,

стереометрограф, автограф Вільда. 8.

УРАН

(Уран; Uranus; Uranus пі):

третя за

розміром планета Сонячної системи. У.

рухається навколо Сонця зі швидкістю

24000 кмтод"

і здійснює повний оберт за

84 земні роки. Унікальність

У.

полягає

то-

му, що орієнтація осі обертання планети

Характеристики супутників Урана

Супутник

Період обер-

тання навко-

Сер.

віддаль

від

планети,

тис.

км

Ексцентриси-

Маса (маса

Радіус,

км

Видна зоря-

на

величи-

на

Супутник

ло

планети,

земн.

діб

Сер.

віддаль

від

планети,

тис.

км

тет

орбіти планети

=1)

Радіус,

км

Видна зоря-

на

величи-

на

Аріель 2,5204 191,02 0,0034

1,8-10~

579

14,2

Умбріель 4,1442

266,30 0,0050

1,2 • 10

-5

586 14,8

Титанія

8,7059 435,91

0,0022

6,8-10~

790 13,7

Оберон 13,4632 583,52

0,0008

6,9-10"

762

13,9

Міранда 1,4134

129,39 0,0027

0,2-10"

240

16,3

Корделія

0,3350 49,39

0,001

13 24,1

Офелія 0,3764

53,79

0,010

23,8

Б'янка 0,4346

59,17

0,001

23,0

Кресіда

0,4636

61,78 <

0,001

23,0

Дездемона 0,4736 62,68

0,001

27 22,5

Жульєта 0,4931

64,35

0,001

21,5

Портія 0,5132

66,09

0,001

21,0

Росалінд 0,5584 69,94

0,001

22,5

Белінда

0,6235 75,26

0,001

33 22,1

Пак

0,7618

86,01 <

0,001

77 20,2

Урмаєва

метод

611

незвична. Відомо, що вісь обертання Зем-

лі нахилена до площини екліптики під ку-

том -23°, інших планет - менше або трохи

більше. Вісь обертання

У.

нахилена до пло-

щини орбіти під кутом 98°. П'ять найвідо-

міших супутників Урана-Міранда, Аріель,

Умбріель, Титанія і Оберон - також обер-

таються навколо планети в одній площи-

ні, яка збігається з площиною його еквато-

ра, тобто перпендикулярна до площини

екліптики.

У.

як і Венера, обертаєються на-

вколо осі в напрямі, протилежному порів-

няно з іншими планетами Сонячної систе-

ми.

У.

оточений щільною атмосферою, яку,

як і для інших планет-гігантів, можна вва-

жати водневою. Навколо У. (1977) відкри-

то перші 5 кілець, усіх їх тепер налічується

10. Залишається загадкою, як кільця збе-

рігаються вузькими з різкими краями. В У.

відкрито 15 супутників. Десять нових су-

путників - дуже темні тіла. Фігура

У.

най-

краще зображається еліпсоїдом обертання.

Екваторіальний радіус планети дорівнює

= 25662 ± 60 км, а полярний R =

25046 ± 60 км (середній R= 25456 ± 60 км).

Планетоцентрична Гравітаційна стала

—

5793939 ± 60 км

-с~

. За даними спостере-

жень космічними апаратами визначені два

зональні коефіцієнти J

= (3,349 ± 0,005)-

10~

і /

= (-3,8± 0,9)-10""

гравітаційного по-

тенціялу відносно радіуса 26200 км. 11.

УРМАЄВА МЕТОД (метод

Урмаєва;

Urmaev's method; Methode von Urmajev):

полягає в тому, що в першу групу умов-

них рівнянь включають ті рівняння, які

не мають спільних поправок, і коефіцієн-

ти при поправках у яких дорівнюють оди-

ниці. Ці умови значно спрощують і скоро-

чують обчислення під час вирівнюван-

ня геодезичних мереж. 20.

УХИЛ

{уклон; inclination; Neigung

f Вд-

schungf):

величина і,

яка

характеризує стрі-

мкість нахилу лінії. У. обчислюють за фор-

мулою і = tg

= h/d, де h - перевищення

між початковою та кінцевою точками по-

хилої лінії; d і

- відповідно горизонталь-

на проекція і кут нахилу цієї лінії.

У.

визна-

чають у проміле (%о). 12.

УХИЛ ГРАНИЧНИЙ

{предельныйуклон;

limiting grade; Grenzneigung f):

гранично

допустимий ухил траси (максимальний

або мінімальний). Залежно від призначен-

ня траси У. г. може змінюватись. Поняття

У. г. часто трапляється під час проектуван-

ня та будівництва трас у гірських районах,

де положення траси визначається здебіль-

шого висотними перешкодами, рельєфом.

Оскільки ухили гірської місцевості значно

перевищують допустимі ухили траси, то

проектування виконують т. зв. напруженим

ходом, коли кожна лінія задається

У.

г. Щоб

дотримуватись цього, доводиться штучно

видовжувати трасу. Мінімальні допустимі

ухили наявні під час проектування трас са-

мопливних трубоводів. 7.

УХИЛ ПОЗДОВЖНІЙ

{продольный

уклон; longitudinal gradient; Ldngsneigung

f):

ухил на осі об'єкта, споруди. 1.

УХИЛ ПРОЄКТНИЙ

{проектный уклон;

projecting gradient; projektive Neigung f):

тангенс кута нахилу проектної лінії або

площини. Найчастіше У. п. використову-

ють під час опрацювання проектів верти-

кального розпланування ділянок місцево-

сті, складання профілю інженерної спору-

ди лінійного типу або мереж підземних ко-

мунікацій, виконання обчислень проектних

висот. У. п. не може перевищувати допус-

ків, встановлених технічними умовами. 7.

УХИЛ РІЧКИ

{уклон реки; slope of river;

Flussneigung f):

ухил відповідної ділянки

річки. 4.

УХИЛОМІР

{уклономер; inclinometer;

Neigungsmesser m):

маркшейдерсько-геоде-

зичний прилад, призначений для визначен-

ня ухилу лінії. 14.

Фаза коливання

612 Ф

ФАЗА КОЛИВАННЯ (фаза

колебания;

oscillation phase; Phase f der Welle f, Welle-

phase

f): див. Коливання гармоніч-

не. 13.

ФАЗОВА ДІЛЯНКА БАЗИСУ (фазовый

участок базиса; phase site

basis; Pha-

senstrecke f der Basis f):

частина багатоце-

нтрового базису, призначена для дослі-

дження фазовимірювального пристрою

віддалемірів. Довжина Ф. д. б. має забез-

печити отримання відліків, рівномірно роз-

ташованих на всій шкалі фазометра. Зви-

чайно довжина Ф. д. б. - 10 м. Її закріпля-

ють 11 знаками через

м. На кожному зна-

ку є система примусового центрування

відбивача світловіддалеміра. На віддалі 4-

5 м від Ф. д. б. закріплюють знак для

встановлення приймопередавача віддале-

міра. 13.

ФАЗОВА ШВИДКІСТЬ (фазовая ско-

рость; phase velosity; Phasengeschwindig-

keitf):

швидкість руху поверхні рівних фаз

або фронту хвилі. Для визначення Ф. ш.

потрібно знати фазовий показник залом-

лення (див. Показник заломлення по-

вітря). Ф. ш. # = с/и, де с-швидкість еле-

ктромагнетних коливань у вакуумі, п -

фазовий показник заломлення середовища.

Ф. ш. визначають для монохроматичного

випромінювання оптичного діапазону та

для радіохвиль. 13.

ФАЗОВЕ АВТОПІДСТРОІОВАННЯ

(фазовая автоподстройка; phase autofine

tuning; automatische Phasenkorrektion

f):

див. Імпульсно-фазовий метод вимі-

рювання віддалей. 13.

ФАЗОВИЙ ДОМІР

(фазовый домер;

phase proportioning; Phasendijferenzf, Rest-

phase

f): див. Фазовий метод визна-

чення віддалей. 13.

ФАЗОВИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ

ВІДДАЛЕЙ

(фазовыйметод определения

дальностей; phase method of range determi-

nation; Phasenvergleichsverfahren

derDis-

tanzmessung f):

застосовують у віддале-

мірах електронних. Ґрунтується на то-

му, що значення зміни фази гармонічного

коливання прямо пропорційне до проміж-

ку часу, за який ця зміна відбулася. Відда-

лемір, у якому реалізується Ф. м. в. в., наз.

фазовим.

Його передавач випромінює ви-

мірювальні гармонічні коливання. Основ-

на частина їх спрямовується вздовж вимі-

рюваної лінії, на іншому кінці якої встано-

влений відбивач. Частина, яку наз. пря-

мими коливаннями, потрапляє на фазови-

мірювальний пристрій. Відбившись від

відбивача, основна частина коливань удру-

ге проходить лінію, потрапляє на приймач,

який скеровує їх на фазовимірювальний

пристрій. Останній вимірює різницю фаз

прямого і відбитого коливання, тобто

(р

— ср

Infx,

де/- вимірювальна або

масштабна частота, а т = 2S/v, де S - дов-

жина лінії, v - швидкість електромагнет-

них хвиль в атмосфері. Довжина вимірю-

ваної лінії

S = [(ср

-cp

)/2n]-v/2f.

Ця

формула є основною формулою фазового

методу. Для одержання довжини лінії цим

способом потрібно виміряти різницю фаз

прямого і відбитого коливань, знати або ви-

міряти частоту коливань, на яких виміря-

на різниця фаз, та визначити швидкість

електромагнетних хвиль. Вплив похибки

вимірювання різниці фаз на одержане зна-

чення довжини лінії можна регулювати ви-

бором вимірювальної частоти, що є цінною

властивістю Ф. м. в. в. Вимірявши з пев-

ною точністю різниці фаз у польових умо-

вах, цим способом можна визначити з за-

довільною точністю довжини ліній на ви-

мірювальних частотах не менше 10 МГц.

Довжина вимірюваної лінії S » v/2/. То-

му

((р

-ср

)/2л

N + 8.

Фазовимірюваль-

ними пристроями можна виміряти тільки

другий доданок, тобто дробову частину пе-

ріоду, яку наз. фазовим доміром. Ціле чис-

ло N, яке може бути будь-якою величиною,

Фазовий показник...

613 ф

невідоме. Тому

результаті вимірювань на

одній частоті одержуємо багато значень до-

вжин лінії, що є недоліком Ф. м. в. в. Для

розв'язання багатозначності вимірювання

проводять на двох і більше вимірювальних

частотах. Опрацьовані два основні спосо-

би виключення багатозначності: односту-

пеневий і багатоступеневий. 13.

ФАЗОВИЙ ПОКАЗНИК ЗАЛОМЛЕН-

НЯ ПОВІТРЯ (фазовый

показатель пре-

ломления воздуха; phase air refraction index;

Phasenbrechungszahl f der Luft j)\

див. По-

казник заломлення повітря. 13.

ФАЗОВІСТЬ ВИПРОМІНЮВАННЯ

(фазовость излучения; phase difference of

irradiation; Phasenentstellungfder Strahlung

f):

полягає в тому, що фаза модуляції ви-

промінювання в площині, перпендикуляр-

ній до напряму випромінювання, неодна-

кова. Ф. в. при зовнішній модуляції ви-

никає у зв'язку з неоднаковою інерційні-

стю модулятора в різних його точках. У

модуляторах світловіддалемірів Ф. в. не

перевищує 3°. При внутрішній модуляції,

коли джерелом випромінювання є напів-

провідники, Ф. в. виникає внаслідок ло-

кальних дефектів у конструкції кристала.

Ф. в. світлодіодів значно більша, ніж на-

півпровідникових лазерів. Практичним

проявом Ф. в. є залежність результату ви-

мірювання від того, яку частину з попе-

речного перерізу пучка світла відбиває і

перехоплює приймальна оптична система

віддалеміра. Вплив Ф. в. на результати

вимірювання залежить від точності взає-

много орієнтування приймопередавача і

відбивача та від довжини вимірюваної лі-

нії. Коли б приймопередавач завжди був

ідеально скерований на відбивач, то на

приймальну систему поверталася б лише

центральна частина пучка і вплив Ф. в.

залежав би тільки від довжини лінії. Залеж-

ність впливу Ф. в. від довжини лінії зу-

мовлена тим, що за однакового розміру

відбивача частина світлового пучка, яку він

перехоплює, швидко зменшується зі збіль-

шенням віддалі між приймопередавачем і

відбивачем. Слід зазначити, що Ф. в. з'яв-

ляється також під час проходження світла

крізь атмосферу внаслідок наявних у ній

флуктуаційних процесів і є випадковою ве-

личиною. Ф. в., спричинена властивостя-

ми модулятора або джерела світла, пере-

важно має систематичний характер. 13.

ФАЗОГРАМА

(фазогралша;

phasegram;

Phasengramm

п)\ паперова стрічка, на якій

реєструються радіогеодезичні вимірюван-

ня. Ф. - основний документ, на якому за-

писують її номер, дату, район робіт (море,

озеро, водосховище), номери галсів, но-

мери каналів вимірювання. 6.

ФАЗОМЕТР АНАЛОГОВИЙ

{аналого-

вый фазометр; analogous phasometer; апа-

loges Phasenmeter

и): застосовують у всіх

світловідцалемірах другого покоління (див.

Функціональні схеми світловідда-

лемірів) і в деяких радіовіддалемірах.

Складається з фазообертача, фазового де-

тектора та нуль-індикатора. На фазообер-

тач подають коливання з опорного змішу-

вача. Коливання з фазообертача та з сигна-

льного змішувача спрямовують на фазовий

детектор, силу сигналу з якого вимірює

нуль-індикатор. Під час вимірювань руч-

кою фазообертача встановлюють стрілку

індикатора на нульову позначку і відлічу-

ють шкалу фазообертача, який відповідає

різниці фаз

(рп ~(pb=N2n + a±^,

де

- зміна фази опорного коливання, вне-

сена фазообертачем; N— ціле число.

Під час обертання ротора фазообертача в

межах 360° стрілка нуль-індикатора двічі

пройде через нульову позначку. Один раз

рух стрілки до нульової поділки збігається

з напрямом обертання ручки фазообертача.

Тому цей нульовий показ наз. збіжним. За

умови другого нульового показу напрями

руху стрілки індикатора до нуля і обертан-

ня ручки фазообертача -протилежні. Цей

нульовий показ наз. незбіжним. Різниця

Фазометр дискретний

614

показів шкали фазообертача для збіжного

і незбіжного нулів дорівнює половині шка-

ли фазообертача. Для врахування місця ну-

ля шкали фазообертача та вилучення де-

яких помилок приладу у віддалемірах ви-

користовують оптичне коротке замикання

(ОКЗ), або TEST. Одне вимірювання ана-

логовим фазометром складається зі вста-

новлення нульового показу

зняття показу

шкали фазообертача, коли світловий про-

мінь проходить дистанцію до відбивача, та

з відліку під час таких же дій при ввімкне-

ному ОКЗ. Слід пам'ятати, що обидва рази

треба встановлювати однакові нулі, збіжні

або незбіжні. Різниця отриманих показів

шкали фазообертача буде фазовим доміром

у поділках цієї шкали: А

- А

окз

= а, де А

і А

окз

- відліки шкали фазообертача в ре-

жимах дистанція і ОКЗ. Для отримання фа-

зового доміру

у періодах треба одержану

різницю поділити

на

кількість поділок шка-

ли Ашк, тобто 8 = а/Дц

- Ф. а. є перешко-

достійким і забезпечує потрібну точність

фазових вимірювань, але

не

дає змоги авто-

матизувати процес вимірювань. 13.

ФАЗОМЕТР ДИСКРЕТНИЙ (дискрет-

ный фазометр; discrete phasometer; disk-

retes Phasenmeter

n): див. Фазометр

цифровий. 13.

ФАЗОМЕТР ЦИФРОВИЙ (цифровой

фазометр; digital phasometer; digitales

Phasenmeter

n): пристрій для вимірюван-

ня різниці фаз двох коливань. Працює на

залежності зміни фази коливання від про-

міжку часу, за який вона здійснюється. У

віддалемірах

на Ф.

ц. подають опорне

сиг-

нальне коливання низької частоти F. Кож-

не з них потрапляє на свій формувач імпу-

льсів (ФІ). У ФІ для заданої (напр., нульо-

вої) фази коливання формується коротко-

часний імпульс. Тому

з ФІ

одержують імпу-

льси такої ж частоти, як частота поданого

на нього коливання. Імпульси, одержувані

з опорного і сигнального ФІ, зсунуті

часі

на Ах - А/F, де А - різниця фаз у межах

періоду між опорним і сигнальним коли-

ваннями.

Опорне

КОЛНваННЛ

Сигнальне

коливання .

Опорний Ф ]

Фирм\'вач

шповнювальшіх

пристроїв

~ І

Кварцовий

генератор

Сигнальний

Ф J

*"[

Егектроний ключ)

[ Лічнльник j

ТаблГ)

Опорні та сигнальні імпульси скеровують

на давач інтервалу (ДІ),

якому формують-

ся прямокутні імпульси частотою прохо-

дження F

тривалістю

Лт.

Вони відкрива-

ють електронний ключ на проміжок часу

Ах,

який наз. часовим доміром на низькій

частоті. Коли ключ відкритий, через нього

на лічильник потрапляють заповнювальні

імпульси, частота проходження яких /

зап

найчастіше в 1000, 10000 разів більша від

F. Заповнювальні імпульси формують з ко-

ливань кварцового генератора, частота

яко-

го стабільна й відома. Кількість заповню-

вальних імпульсів L, які пройшли через

ключ, відлічує лічильник і висвітлює на

табло. Час Ах =

Ь//

зап

де Г

зап

- пе-

ріод коливань кварцового генератора. Різ-

ниця фаз опорного і сигнального коливань

у межах періоду

A = LT -F. (1)

зап

Вона дорівнює фазовому домірові 8 у різ-

ниці фаз прямого й відбитого коливань,

тобто на вимірній частоті. Тому, маючи

= 8, можна визначити часовий домір на

вимірній частоті

8х = LT

3mi

F//

. Помно-

живши його на півшвидкість, отримаємо

лінійний домір

Fd/2f.

У віддале-

мірах вимірну частоту вибирають

так,

щоб

відлік L на табло був зразу лінійним домі-

ром (вона кратна півшвидкості несучих

коливань). Одне визначення різниці фаз

Ф. ц. є ненадійним через випадкові зміни

роботі електронних вузлів

та

вплив

флук-

туації атмосфери. Тому у віддалемірах за-

стосовують інтегрувальні Ф. ц.,

яких ви-

конується вимірювання 100... 10000 про-

міжків часу Ат і на табло висвітлюється

лінійний домір, отриманий

як

середнє зна-

чення цього проміжку часу. 13.

Фазометр

цифровий...

ФАЗОМЕТР ЦИФРОВИЙ ІНТЕГРУ-

ВАЛЬНИЙ

(интегрирующий

цифровой

фазометр; integrating digital phasometer;

integrierbares digitales Phasenmeter

n):

див.

Фазометр цифровий. 13.

ФАЗООБЕРТАЧ ІНДУКТИВНИЙ

{индуктивный фазовращатель; inductive

phase inverter; Induktionsphasendrehgerat

n): призначений для плавної зміни фази

коливання в межах одного періоду. Скла-

дається з роторної L

і подвійної статорної

Z, і Ь

обвиток. Статорні обвитки розта-

шовані під кутом 90°. На них подають на-

пругу з опорного змішувача так, щоб стру-

ми, які по них проходять, були однакової

амплітуди, а фази їх відрізнялись на 90°.

Роторна обвитка розташована в магнетно-

му полі статорних обвиток, під дією якого

в ній виникає змінна напруга. Фаза цієї на-

пруги відрізняється від фази напруги, при-

кладеної до статорних обвиток, на вели-

чину а, яка дорівнює куту, на який обер-

нена роторна обвитка відносно статорної.

Отже, плавно обертаючи роторну обвит-

ку, можна плавно змінювати фазу вихідної

напруги, яку знімаємо з роторної обвитки.

Ротор механічно зв'язаний з коловою шка-

лою, показ якої дає змогу визначити кут

обертання ротора або зміну фази поданої

на Ф. і. напруги.

Ф. і. є трьох класів точності. Перший клас

змінює фазу коливання з точністю 15', дру-

гий і третій відповідно - 30 і 60'. У відда-

лемірах електронних застосовують

Ф. і. 1 кл. їх ротор обертають на потріб-

ний кут відповідною ручкою або за допо-

могою електромотора. Шкалу Ф. і. можна

градуювати так, щоб відліки були в куто-

вих одиницях, а у віддалемірах за відпо-

відного вибору модулювальних частот по-

кази шкали Ф. і. можуть бути в одиницях

довжини. У деяких віддалемірах (напр.,

ЕОК 2000, Гранат) місце нуля шкали Ф. і.

можна переставляти, що дає змогу меха-

нічно віднімати з одержаного відліку по-

передній. 13.

ФАКЕЛИ ФОТОСФЕРНІ

{фотосфер-

ные факелы; photosphere plumes; photo-

spharische Fackeln f pi):

яскраві ділянки з

яскравих гранул, які здебільшого оточують

групи сонячних плям. Сумарна площа

Ф. ф. у декілька разів більша за площу

плям. Вони існують у середньому довше

ніж плями. Під час максимуму сонячної

активності Ф. ф. можуть займати до 10 %

усієї поверхні Сонця. Спостерігають їх

біля краю сонячного диска. 5.

ФАРБИ

{краски;paints; Farbenfpl):

сумі-

ші дрібно розтертих забарвлених порош-

ків (пігментів) і зв'язувальних матеріа-

лів (плівкотворних речовин), напр., рос-

линні висихаючі олії різної консистенції,

розчини смол у нафтових оливах і розчин-

никах. У разі потреби до Ф. додають роз-

чинники та відповідні домішки. Залежно

від виду зв'язувальних матеріалів розрізня-

ють Ф: олійні, емалеві (основою їх є ла-

ки), водно-клейові, а за призначенням -

художні (напр., акварель, гуаш, темпера),

будівельні, керамічні тощо. У картогра-

фічному виробництві застосовують

фарби для оформлення карт і фарби

друкарські. 5.

ФАРБИ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ КАРТ

{краски для оформления карт; paints

for

map delineation; Farben f pi fur die Aufbe-

reitungfderKartef):

застосовуються

кар-

тографічному виробництві; це-аква-

рель, гуаш, темпера.

Акварель

- фарба, що

добре розчиняється у воді. Барвниками

акварельних фарб є пігменти, забарвлені у

відповідні кольори, а сполучною речови-

615

Фарби

друкарські

616

ною - рослинні клеї (гуміарабік, вишневий

клей, декстрини, мед та ін.), які добре роз-

чиняються у воді. Акварельні фарби, як і

всі інші, мають бути світлостійкими, колір

їх має бути чистий, прозорий, вони мають

швидко розчинятись у воді й не мати ве-

ликого осаду, рівномірно покривати повер-

хню білого паперу. Використовують під час

виготовлення оригіналів карт скла-

дальних і оригіналів карт видавни-

чих, авторських макетів карти тощо.

Здебільшого застовують метод лесиру-

вання.

Гуаш

- непрозора розчинна у воді фарба,

різновид акварелі. Виготовляється на клею

з додаванням білил. Непрозорість гуаші

сприяє хорошому накладанню світлих від-

тінків на темний. Застосовують під час ви-

готовлення обкладинок карт, атласів то-

що.

Темпера

- розчинна у воді фарба, де спо-

лучною речовиною є натуральні (яйце

плюс натуральні соки рослин) або штучні

(розчин клею з олією та ін.) емульсії. За-

стосовують під час оформлення авторсь-

кого макета чи оригіналу карти. Найчасті-

ше в картографічних роботах використо-

вуються акварельні фарби. 5.

ФАРБИ ДРУКАРСЬКІ (печатные

крас-

ки; printing paints; Druckfarben f pi):

один

із основних матеріалів, що поряд з папе-

ром визначає якість надрукованих відбит-

ків карти. Ф. д. належать до фарб пове-

рхневого зафарбовування і складаються

здебільшого з одного або декількох піг-

ментів (дисперсійна фаза) і зв'язувальної

речовини (дисперсійне середовище). У

Ф. д. використовують пігменти різних ко-

льорів і різної хемічної природи - органі-

чні та мінеральні. Діаметр частинок ко-

льорових пігментів у середньому 0,1-

0,3 мкм, а сажі - соті мікрона. Пігменти

визначають переважно оптичні властиво-

сті Ф. д. (колір, покривна здатність, світ-

ло, міцність), а зв'язувальна речовина - її

фізико-хемічні властивості (здатність фар-

би розкочуватись під валиками офсетної

машини, покривати друкуючі елементи

друкарської форми і, відділившись від

неї, переходити на папір, закріплюючись

на ньому). У Ф. д. додають складники у

вигляді сикативів, які сприяють швидшому

її висиханню, додаткових фарбників, що

посилюють тональність фарби (напр., чор-

ній фарбі додають сіруватого відтінку під-

фарбники, щоб отримати виразніший її

чорний тон), т. зв. наповнювачів, що по-

ліпшують друкарські властивості фарби.

Ф. д. класифікують за: кольором (кольоро-

ві, чорні, білі), способом друкування (дру-

карські, офсетні, літографські, фототипні,

для глибокого друку, ротаторні тощо),

швидкістю друкування (друкування на

швидкоходових, плоских, тигельних маши-

нах), характером друкувальної продукції

(для друкування ілюстрацій, карт, книжок

тощо). Для друкування картографічної

продукції використовують картографічні

офсетні Ф. д. 5.

ФАРВАТЕР

(фарватер;

navigating cha-

nnel {fairway); Fahrwasser n):

1) лінія, яка

з'єднує точки русла з найбільшими гли-

бинами; 2) безпечний прохід між небез-

печними для суден місцями, позначений на

карті й обставлений навігаційними запо-

біжними знаками на шляхах водного про-

стору. 6.

ФЕДЕРАЦІЯ ГЕОДЕЗИСТІВ ІНТЕР-

НАЦІОНАЛЬНА

{Интернациональная

федерация геодезистов; International Fe-

deration of Geodesists {FIG); Internationale

Federation f der Geodaten m pi):

найбільша

в світі громадська організація, що об'єд-

нує геодезистів, топографів, картографів,

землевпорядників, фотограмметристів і

фахівців інших споріднених професій.

Існує понад 80 років. Кожні 4 роки відбу-

вається конгрес FIG

одній з країн, що вхо-

дять у цю спілку. Всього FIG об'єднує фа-

хівців майже 70 країн світу. Україна пред-

ставлена в FIG Українським товариством

геодезії, аерокосмічних знімань і карто-

графії. Україну прийняли в FIG на XX

конгресі в Мельбурні (березень 1994). FIG

організовує і координує наукові досліджен-

ня з проблем геодезії, в таких постійних

Фенологія

617

комісіях: 1. Фахові стандарти і практика;

2. Фахова освіта; 3. Геоінформаційні сис-

теми; 4. Гідрографія; 5. Визначення по-

ложення та вимірювання; 6. Інженерно-

геодезичне знімання; 7. Кадастр та зем-

левпорядкування; 8. Просторове плануван-

ня та розвиток; 9. Менеджмент та оцінка

нерухомості. Кожна комісія впродовж 4-

річного терміну між конгресами FIG орга-

нізовує і проводить семінари та симпозіу-

ми з фахових читань, виставку новітньої

геодезичної техніки, залучає провідних

спеціалістів із країн-членів FIG для опра-

цювання та узагальнення виробничого

досвіду з актуальних проблем техніки та

технології. Крім того, створені додаткові

тимчасові комісії та інституції: Міжнаро-

дне бюро кадастру і геоінформатики, Рада

з підготовки словників, Архів FIG та ін. 2.

ФЕНОЛОГІЯ (фенология;

phenology;

Phanologie f):

наука про сезонні явища в

живій і неживій природі; вивчає здебіль-

шого зміни

рослинному

тваринному сві-

ті, зумовлені зміною пір року та погоди,

напр., терміни цвітіння окремих рослин,

строки прилітання та відлітання птахів. 5.

ФЕРРЕРО ФОРМУЛА

(формула Ферре-

ро; Ferrero'sformula; Formelfvon Ferrero):

використовується для обчислення сер. кв.

похибки виміряного значення кута за не-

в'язками

- сум рівноточно виміряних

кутів п трикутників: т = ^][w

]/3n. Запро-

понована італ. геодезистом Ферреро

XIX

ст. 21.

ФІГУРА ЗЕМЛІ

(фигура Земли; Earth's

figure; Erdfigurf):

фігура фізичної по-

верхні Землі. Визначення Ф. 3. - склад-

не завдання, а тому його розв'язання ви-

конувалося послідовними наближеннями.

Виділяють три основні наближення визна-

чення Ф. 3. Перше належить до глибокої

давнини, коли за Ф. 3. брали кулю відпо-

відного радіуса. Лише двадцять сторіч пі-

зніше отримали розв'язання цієї пробле-

ми у другому наближенні, встановивши

стиснення, представивши Землю сферо-

їдом або дв&вісним еліпсоїдом. У XIX ст.

методами точних вимірювань було з'ясо-

вано, що фігура цього еліпсоїда обертан-

ня

неточно представляє

Ф.

3., тому постало

питання її визначення у вигляді тривісно-

го еліпсоїда, що становить третє наближен-

ня. Сюди належить і визначення геоїда, як

Ф. 3. Традиційне визначення Ф. 3. як гео-

їда не втратило свого значення і сьогодні.

Однак через те що принципово не можна

визначити фігуру геоїда, не знаючи розпо-

ділу мас усередині Землі, стали визначати

за наземними вимірюваннями поверхню

квазігеоїда, яка збігається з фігурою гео-

їда на морях і океанах і дуже близько під-

ходить до нього на суходолі. Використан-

ня ШСЗ дало змогу по-новому підійти до

визначення Ф. 3. Для наукового і практич-

ного використання потрібна узагальнена і

проста математична апроксимація Ф. 3.

Найзручнішим є варіант, коли Ф. 3. при-

ймають за еліпсоїд обертання, параметри

якого найточніше відповідають фігурі ква-

зігеоїда

межах усієї Землі (еліпсоїд

з а -

гальноземний), або у межах окремих ді-

лянок (референц-еліпсоїд). Вивчення дій-

сної

Ф.

3. тоді зводиться до визначення гео-

метричних величин, які характеризують

відхилення земної поверхні від вибраного

еліпсоїда. 6.

ФІГУРА ЗЕМЛІ ДІЙСНА (действи-

тельная фигура Земли; real Earth s figure;

tatsachliche Erdfigur f):

фігура фізичної

поверхні Землі, (див. Геодезія тео-

ретична). 17.

ФІГУРА МЕРЕЖІ ЕЛЕМЕНТАРНА

(элементарная фигура сети; elementary

figure of network; elementare Netzfigurj):

фі-

гура, в якій виникає одне умовне рівнян-

ня, тобто

цій фігурі виміряна тільки одна

надлишкова величина. В мережах тріангу-

ляції елементарною фігурою є трикутник,

а в мережі трилатерації - центральна сис-

тема, або геодезичний чотирикутник. 13.

ФІГУРА МІСЯЦЯ ГЕОМЕТРИЧНА

(геометрическая фигура Луны; geometric

figure of the Moon; geometrische Monclfigur

J):

фігура фізичної поверхні Місяця з не-

рівностями рельєфу. Однак залежно від

конкретних завдань, Ф. М. г. вважають

Фігура Міся ця..

618 Ф

одну з простих математичних поверхонь,

або складніші поверхні, які описують за

допомогою сферичних або інших спеціа-

льних функцій.

Найпростішою поверхнею, яка

описує Ф. М. г., є сфера радіуса 1737,57 км.

Кращим наближенням до реальної фігури

фізичної поверхні є тривісний еліпсоїд з

півосями: а = 1738,77, b = 1737,79, с =

= 1736,15 км, центр якого зміщений від

центра мас Місяця на 2 км. 11.

ФІГУРА МІСЯЦЯ ДИНАМІЧНА

{дина-

мическая фигура Луны; dynamic figure

the Moon; dynamische Mondfigurf):

тривіс-

ний еліпсоїд інерції, центр якого збігаєть-

ся з центром мас Місяця. Найбільша вісь

еліпсоїда інерції спрямована приблизно до

центра мас Землі, а мала - вздовж осі

обертання Місяця. Ф. М. д. характеризу-

ється значеннями головних моментів інер-

ції^, В, С відносно головних осей інерції.

Головні моменти інерції можна визначити

на основі гармонічних коефіцієнтів друго-

го порядку гравітаційного поля Місяця і

параметрів лібрації фізичної. 11.

ФІЗИЧНА ПОВЕРХНЯ ЗЕМЛІ

{физиче-

ская поверхность Земли; physical Earth's

surface; physische Erdoberflache f):

повер-

хня твердої оболонки Землі на суходолі, а

на озерах, морях і океанах

—

їх незбурена

поверхня (рис. Геоїд). На Ф. п. 3. викону-

ють наземні вимірювання. 17.

ФІЗИЧНЕ ЗНОШЕННЯ БУДІВЕЛЬ І

СПОРУД

{физический износ зданий и со-

оружений; physical deterioration

buil-

dings and constructions; physische Gebau-

deabnutzung

f): втрата елементами і конс-

трукціями будівель та споруд своїх інже-

нерно-будівельних несучих властивостей

в процесі їх експлуатації. 4.

ФІКСУВАННЯ ФОТОМАТЕРІАЛІВ

{фиксирование фотоматериалов; photo-

materials fixation; Photofixerungf):

фотохе-

мічний процес вилучення з емульсійного

шару неекспонованих кристалів галогенід-

ного срібла. Для цього обробляють прояв-

лений шар розчином такої хемічної сполу-

ки, яка, діючи на галогенідне срібло, дає

комплексні солі, добре розчинні у воді.

Одночасно з вилученням неекспонованих

кристалів галогенідного срібла розчиняєть-

ся барвник протиореольного шару фото-

плівки. До речовин, які утворюють з гало-

генідним сріблом розчинні у воді компле-

кси, належать тіосульфат, роданіди, ціані-

ди, амоніак та ін. У фотографічній прак-

тиці для фіксування найчастіше викорис-

товують 20-30% розчин тіосульфату нат-

рію. Існують три типи фіксажу: простий,

кислий і гарбувальний. Під час викорис-

тання простого фіксажу, який має лужну

реакцію, для припинення реакції прояв-

лення потрібно застосувати стоп-ванну-

кислий розчин. Кислий фіксаж, крім тіо-

сульфату натрію, містить кислі солі, най-

частіше використовується бісульфіт нат-

рію, метабісульфіт калію, тому реакція фі-

ксування кисла. Для отримання гарбуваль-

ного фіксажу у фіксувальний розчин дода-

ють галун: хромовий або алюмінієвий. 3.

ФІШЕРА КРИТЕРІЙ (F-критерій) {кри-

терий Фишера (F-критерий); Phisher's cri-

terion; Earth's figure; Test m von Fischer (F-

Test)):

застосовується для перевірки двох

гіпотез: 1) Я, - про вплив певних чинників

на результати спостережень деякої фізич-

ної величини (дисперсійний аналіз); 2) Н

-про рівність дисперсій двох величин

випадкових

X, Y,

тобто

D[X\ =D[Y\.

Перевірку гіпотези //, покажемо

на

прикла-

ді однофакторного дисперсійного аналізу

(досліджується вплив одного чинника на

результати спостережень досліджуваної

величини): 1) визначають статистичне зна-

чення

к. за формулою

F = Sf/s

де Sf = ——- х)

- оцінка дисперсії

— 1

;=і

за фактором;

2 ^

пі

= — -ZEU;;-*.') - оцінка за-

т{п

-1) ,=і

лишкової дисперсії;

= — ЕХ*,-; - загальне середнє;

тп

І=і

}=і

1 "

х.,

—

'// - середнє із вибірки;

' п j=і

Фільтрація

619

т - кількість вибірок;

п - кількість елементів у вибірці;

2) визначають кількість ступенів довільно-

сті за формулами

т -1

= т-(п-\у,

3) за кількістю ступенів довільності к

, к

та заданим рівнем значущості L за допо-

могою табл. ^-розподілу знаходять крити-

чне значення Ф. к. - F

. Якщо F < F

, то

гіпотезу Я, приймають, у протилежному

випадку її відхиляють.

Перевірку гіпотези Н

виконують так:

1) обчислюють статистичне значення Ф. к.

за формулою

_\s

якщо

[s'/s?, якщо

де §1, S

- оцінка дисперсій величин Хта

2) обчислюють кількість ступенів довіль-

ності за формулами

А:,

іц

-1

=п

-1,

де п,, п

- обсяги вибірок величин X

У;

3) за кількістю ступенів довільності к

, к

та заданим рівнем значущості L за допо-

могою табл. F-розподілу знаходять крити-

чне значення Ф. к. -

Якщо F < F

, то

гіпотеза Н

приймається, інакше - відхи-

ляється.

ФІЛЬТРАЦІЯ

(фильтрация;

filtration;

Filterungf):

рух підземних вод під дією си-

ли ваги в шпаруватих, тріщинуватих, за-

карстованих породах в умовах їх повного

насичення водою. 4.

ФІЛЬТРИ ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНІ (интер-

ференционные фильтры; interference

fil-

ters; Interferenzfilter n):

див. Фільтри оп-

тичні. 13.

ФІЛЬТРИ ОПТИЧНІ (оптические

филь-

тры; optical filters; optisches Filter n):

нейтральні, поляризаційні та інтерферен-

ційні. Нейтральні Ф. о. використовують

для послаблення світлового потоку. Це пла-

стинка або диск, прозорість яких зміню-

ється від

до 0. їх нерідко наз.

сірим кли-

ном.

Поляризаційні фільтри затримують

розсіяне фонове випромінювання. Цими

фільтрами можуть бути поляризаційні

пластинки або поляризувальні призми

(поляризатори). Дія таких фільтрів поля-

гає в тому, що фонове випромінювання,

особливо в ясні дні, плоскополяризоване

(поляризація світла). Його площина

коливань перпендикулярна до площини,

яка проходить через Сонце, об'єкт, який

спостерігають, і спостерігача. Тому площи-

на поляризації фільтра має бути паралель-

на до цієї площини. Для виділення ділян-

ки спектра, яку використано в приладі (чи

оптичній системі) як несучі коливання, та

послаблення фонового випромінювання

використовують інтерференційні (вузько-

смугові) фільтри. Вони складаються з двох

дзеркал високої відбивної здатності й роз-

ділені прозорим шаром діелектрика.

Оптична товщина цього шару кратна до

півдовжини хвилі середини ділянки спек-

тра випромінювання, яку потрібно виділи-

ти. Інтерференційні фільтри характеризу-

ються довжиною хвилі максимального про-

пускання Р, ширинами смуг пропускання

з коефіцієнтами, не менше Р/2 та Р/10.

Високовідбивними дзеркалами в Ф. о. є

багатошарові діелектричні відбивні по-

криття. У них високе відбивання спосте-

рігається на досить вузьких ділянках спе-

ктра. Випромінювання решти спектра по-

глинається відповідними пластинками, між

якими розташовані високовідбивні дзерка-

ла. У сучасних інтерференційних фільтрах

є від 17 до 25 шарів. 13.

ФІЛЬТРИ ПОЛЯРИЗАЦІЙНІ

(поляриза-

ционные фильтры; polarizing filters; Pola-

risationsfilter n):

див. Фільтри оптич-

ні. 13.

ФІНКОВСЬКИЙ ВІКТОР ЯКОВИЧ

(1913) Народився у м. Фергані (Узбекис-

тан). Закінчив 8-річну школу (1929) у

Ташкенті й вступив на другий курс гідро-

енерготехнікуму, який закінчив 1931. У

1932-34 працював старшим топографом на