Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Фотозбільшувач

630 ф

ефіцієнт чутливості - це сила анодного

струму при освітленні катоду потоком

лм.

Спектральний коефіцієнт чутливості - це

чутливість до заданої ділянки спектра.

Ф. п. використовують у світловід далемірах

для перетворення в індикаторах світлово-

го потоку на струм, тоді коефіцієнт чут-

ливості їх є сталий. Якщо їх використову-

ють як демодулятори, то коефіцієнт чут-

ливості їх змінюється під дією модулю-

вальної напруги. Коли ж коефіцієнт чут-

ливості Ф. п. змінюється під дією напруги

гетеродина, то він є сигнальним змішу-

вачем віддалеміра. 13.

ФОТОЗБІЛЬШУВАЧ (фотоувеличи-

тель; photographic enlarger; Vergrdfierungs-

gerat n, Photovervielfacher m): прилад для

проекційного фотодруку і для збільшення

або зменшення фотознімків. Для збільшен-

ня малоформатних негативів вигідні кон-

денсорні Ф., для великоформатних - Ф. з

еліптичними відбивачами світла. 8.

ФОТОЗНІМОК (фотоснимок; photo-

graph; Aufnahme

Photographie f): фото-

графічне зображення, отримане

за

допомо-

гою фотокамери: космічний - з космічно-

го літального апарата; аерофотознімок - з

літака, гвинтокрила, повітряної кулі; на-

земний

—

під час знімання на землі, (син.

„фототеодолітний"); панорамний - отри-

маний з таким нахилом оптичної осі фото-

камери, при якому зобразилась панорама

місцевості; горизонтальний - кут нахилу

знімка дорівнює

нулеві;

вертикальний -

кут

нахилу знімка 90°; плановий - кут нахилу

аерофотознімка не перевищує 3°; перспе-

ктивний - кут нахилу аерофотознімка бі-

льше 3°; трансформований - горизонталь-

ний фотознімок, отриманий з нахиленого

трансформуванням знімка. 8.

ФОТОЗОБРАЖЕННЯ {фотоизображе-

ние; photomage; photographisches Bild n):

зображення об'єкта, сформоване оптич-

ною системою та зафіксоване на світло-

чутливому шарі фотоплівки, фотопластин-

ки або фотопаперу. 8.

ФОТОКАРТА {фотокарта; photographic

map; Luftbildkarte

J):

карта, на якій фото-

графічне зображення території доповнене

умовними позначеннями об'єктів місце-

вості, горизонталями, підписами

тощо

згід-

но з вимогами нормативних документів. 5.

ФОТОКОПІЯ {фотокопія; photocopy;

Photokopie f): 1) безрастровий спосіб дру-

ку плоского напівтонових ілюстрацій за

допомогою друкарської форми -скля-

ної або металевої пластинки, покритої

світлочутлим шаром желатини, на який з

негатива копіюється відтворюване зобра-

ження; 2) відбиток, отриманий цим спосо-

бом. 5.

ФОТОМАТЕРІАЛИ ВЕЗИКУЛЯРНІ

{везикулярные фотоматериалы; vesicular

photographic materials; vesikulare Filme m

pi): складаються з прозорої підкладки з на-

несеним на неї шаром термопластичного

полімера (перважно солей діазонію). Ф. в.

використовують для виготовлення пози-

тивних копій кінофільмів, мікрофільмів,

для розмноження напівтонових і штрихо-

вих документів. 3.

ФОТОНАБІР {фотонабор; phototype-

setting; Photosatz пі): отримання за допо-

могою приладу фотонабірного налі-

пок підписів, низки умовних знаків і т. ін.

для виготовлення оригіналів карт зні-

мальних, оригіналів карт складаль-

них, оригіналів карт видавничих то-

що. 5.

ФОТОПЛАН {фотоплан; photoplan;

Bildplan m, Luftbildplan m): фотографічне

зображення об'єкта (місцевості) із транс-

формованих фотознімків, яке відповідає

всім вимогам топографічної карти. Є: кон-

турний - Ф., на якому умовними знаками

показані елементи (контури) місцевості. З

елементів рельєфу показані лінії різких

змін форм рельєфу; мозаїчний Ф. - ори-

гінал, створений на твердій основі з декі-

лькох трансформованих аерофотознімків

або їх частин; топографічний Ф. - карта,

на якій ситуація зображена умовними зна-

ками, а рельєф - горизонталями. 8.

ФОТОПЛАН ФРОНТАЛЬНИЙ {фрон-

тальный фотоплан; frontal photoplan; Luft-

bildplan m der Giebel m (Giebelwandf)):

ф о -

Фотоприставка..

631

то план, в якому фотозображення об'єкта

спроектоване на вертикальну площину. 8.

ФОТОПРИСТАВКА ДО СТЕРЕОГРА-

ФА ДРОБИШЕВА (фотоприставка к

стереографу Дробышева; photographic

attachment to stereograph of Drobyshev;

Photoanlage f zu Stereograph m von Dro-

byschev): див. Фототрансформатор. 8.

ФОТОРЕЛЬЄФ (фоторельеф; photore-

lief; fotographisches Relief n): спосіб, у яко-

му зображення одержують фотографуван-

ням тривимірної моделі рельєфу, освітле-

ної

певного напряму під деяким кутом. 5.

ФОТОСТАНЦІЯ (фотостанция; photo

station; Photostation f): точка місцевості,

над якою встановлюють фототеодоліт

або фотокамеру. 8.

ФОТОСТЕРЕОГРАФ ФІРМИ „НІСТ-

РІ" (фото стерео граф фирмы „НИСТ-

РИ"; photostereograph of „NISTRI" firm;

Photostereograph m der Herstellers NISTRI):

універсальний стереофотограмметричний

прилад оптико-механічного типу, призна-

чений для створення карт і фототріангуля-

ції з використанням аеро- або наземних

фотознімків. Формат знімків до 23X23 см

фокусна віддаль проектувальних камер 152

або 210 мм, збільшення системи спосте-

реження 6

—10,3

, співвідношення м-бів

знімок-карта 0,2-4,5. Приладом можна

автоматично фіксувати координати точок

моделі для опрацювання цих даних на

ЕОМ. 8.

ФОТОСФЕРА

(фотосфера;

photosphere;

photosphare f): нижня частина атмосфери

Сонця, що утворює його видну яскраву

поверхню. Товщина

Ф.

Сонця 200-300 км,

густина 10^-Ю"

г/см

, температура зме-

ншується догори від 8 до 4,5 тис. К. Із Ф.

виходить майже все електромагнетне ви-

промінювання Сонця. Для сонячної акти-

вності у Ф. характерні сонячні плями і

факели фотосферні. 5.

ФОТОСХЕМА (фотосхема; photosche-

те; Luftbildskizzef, Luftbildmosaikn): сукуп-

ність змонтованих планових аерофотознім-

ків на твердій основі (картоні, дикті тощо).

Є такі Ф: контактна

—

з контактних від-

битків, отриманих з оригіналів (негативів)

аерофотознімків; одномаршрутна - з фо-

тознімків одного аерофотознімального

маршруту; багатомаршрутна

—

з фото-

знімків декількох аерофотознімальних

маршрутів; зведена - з фотознімків, зведе-

них наближено до заданого м-бу. 8.

ФОТОТЕОДОЛІТ (фототеодолит;

phototheodolite; Phototheodolit т): основ-

ний прилад для знімання фототеодо-

літного, що складається з фотокамери і

теодоліта. Фотокамерою виконують фо-

тографування місцевості (об'єкта), а тео-

долітом - геодезичні вимірювання та

орієнтування фотокамери стосовно бази-

су фотографування. Розрізняють три типи

Ф.:

- фотокамера і теодоліт розділені; це два

незалежні прилади;

- фотокамера і теодоліт мають одну спіль-

ну вертикальну вісь обертання (камера роз-

ташована знизу, а теодоліт- зверху над

камерою);

- фотокамера є водночас і теодолітом;

об'єктив фотокамери є об'єктивом теодо-

літа, а окуляр розташований у площині

прикладної рамки і під час фотографуван-

ня його можна забрати.

Найчастіше застосовуються Ф. першого

типу. Нижче подані дані про деякі Ф.

„Геодезія" - топографічний Ф. (формат

знімка 13X18 см

). Фотографування вико-

нують при горизонтальній оптичній осі.

Орієнтування камери стосовно базису

знімання здійснюють за допомогою оріє-

нтирного пристрою. В теодоліті є спеціа-

льний тангенційний гвинт для вимірюван-

ня паралактичного кута

короткобазисній

полігонометр ії.

С-6 Цайсса - призначений для знімання

об'єктів, що швидко переміщаються; ви-

користовується в балістиці і стрілецькій

техніці. Знімання виконують синхронно

двома камерами, їх орієнтація здійснюєть-

ся зоровою трубою. Фокусна віддаль ка-

мер 38 см.

Photheo 19/1318 фірми „К. Цайсс" - топо-

графічний Ф., що складається з фотокаме-

Фототипія

632

ри з орієнтирним пристроєм і теодоліта.

Оптична

вісь камери

горизонтальна,

для

зні-

мання „високих" і „низьких" об'єктів об'єк-

тив має зміщення по вертикалі вниз на 45,

вверх на

ЗО

мм. Формат знімка

13x18

см

збільшення зорової труби теодоліта

, точність вимірювання кутів ЗО'. 8.

ФОТОТИПІЯ {фототипія; phototype;

Phototypie f): 1) безрастровий спосіб дру-

ку плоского напівтонових ілюстрацій за

допомогою друкарської форми - скля-

ної або металевої пластинки, покритої сві-

тлочутливим шаром желатини, на який з

негатива копіюється відтворюване зобра-

ження; 2) відбиток, отриманий цим спосо-

бом. 5.

ФОТОТОПОГРАФІЯ {фототопогра-

фия; photo topography; Phototopographief):

розділ фотограмметрії, який розглядає

питання теорії і технології визначення ко-

ординат точок місцевості й створення то-

пографічних карт за фотознімками. Ком-

плекс процесів для створення картографі-

чних матеріалів наз. зніманням фото-

топографічним, яке поділяють на:

аерофототопографічне знімання, якщо

використовують аерофотознімки;

наземне фототопографічне знімання, якщо

використовують наземні фотознімки;

комбіноване фототопографічне знімання,

якщо використовують аеро- та наземні фо-

тознімки;

фототеодолітне знімання, якщо викори-

стовують фототеодолітні знімки. 8.

ФОТОТРАНСФОРМАТОР {фототран-

сформатор; phototransformer; Entzerrungs-

gerat n): фотограмметричний прилад для

трансформування фотознімків. Є такі Ф.:

аналітичний-запропонували А. М. Лоба-

нов та І. Г. Журкін. Скановане за допомо-

гою електронно-променевої трубки (ЕПТ)

фотозображення перетворюється на циф-

рові коди і передається в ЕОМ, де аналіти-

чно трансформується, а відтак візуалізує-

ться. Реалізований на рівні макета;

ФТБ, Segl - фотомеханічний Ф. другого

роду для трансформування планових і пе-

рспективних знімків. Розроблений і впер-

ше виготовлений фірмою „Цайсс-Аеро-

топограф";

диференційний -

для

трансформування зні-

мків рельєфної місцевості й отримання ор-

тофотознімків. Є декілька різновидів при-

ладу. Ф. В. Дробишев запропоновував орто-

фотоприставку до стереографа, що працює

на принципі ортофототрансформування.

Е-4 Вільда - фотомеханічний Ф. другого

роду

для

трансформування планових знім-

ків. Виготовляється фірмою Вільда (Швай-

царія);

ФТМ, Seg-IV— фотомеханічний Ф. друго-

го роду для трансформування планових

знімків. Розроблений і вперше виготовле-

ний фірмою „Цайсс-Аеротопограф";

Seg-V- Ф. другого роду для трансформу-

вання планових знімків. Випускали фірми

„Цайсс-Аеротопограф" та „Ортон" (Німе-

ччина);

Ф. Бордюкова - електронний прилад для

трансформування зображень після скану-

вання знімка за допомогою ЕПТ; сигнали

надходять у блок перетворення, де видо-

змінюються за формулами трансформуван-

ня

координат знімків,

відтак візуалізують-

ся на екрані приймальної ЕПТ. Реалізова-

но у вигляді макета. 8.

ФОТОТРАНСФОРМАТОР ЩІЛИН-

НИЙ {щелевой фототрансформатор;

slotted phototransformer; Ritzentzerrungsge-

ratn): фототрансформатор для ортофо-

тотрансформування. Складається з три-

проєкторного мультиплекса і щілинного

проектора. На мультиплексі створюється

оптичним шляхом модель місцевості, яка

сканується переміщенням вимірювально-

го столика вздовж однієї з осей приладу з

одночасним утриманням марки на повер-

хні моделі. Синхронно зі столиком пере-

міщують проекційну камеру зі щілиною,

через яку на фотоплівку проектують неве-

ликі ділянки знімка (моделі). Тепер цей

прилад не використовують. 8.

ФОТОТРАНСФОРМАТОРИ ПЕРШО-

ГО І ДРУГОГО РОДУ {фототрансфор-

маторы первого и второго рода; first-kind

and second-kind phototransformer; Entzer-

Фототрансформування

633

rungsgerat п der ersten und zweiten Art f):

прилади для перетворення нахиленого

фотознімка на горизонтальний з одночас-

ним зведенням його до заданого м-бу.

У фототрансформаторах першого роду

задачу розв'язують з використанням подіб-

ного пучка проектувальних променів. Та-

кі прилади повинні мати набір об'єктивів

для трансформування знімків за різних

коефіцієнтів трансформування.

У фототрансформаторах другого роду це

обмеження зняте і пучок проектувальних

променів при горизонтальному положен-

ні знімка й екрана не подібний до того,

який існував під час аерофотознімання. 8.

ФОТОТРАНСФОРМУВАННЯ (фото-

трансформирование; phototransformation;

Entzerrung f): перетворення нахиленого

фотознімка на горизонтальний заданого м-

бу або на фотозображення, що відповідає

проекції створюваної карти (див. Транс-

формування аерофотознімка). Роз-

різняють Ф.:

афінне - призводить до деформування

зображення на екрані фототрансформато-

ра внаслідок порушення геометричних

умов трансформування знімків. (На прак-

тиці через неправильне врахування по-

здовжньої та поперечної децентрацій);

диференційне - син. - ортофототрансфор-

мування;

колінеарне - син. - трансформування на

похилу площину. Знімок плоскої похилої

місцевості трансформується не на горизон-

тальну площину, а на похилу, паралельну

похилій місцевості;

за орієнтувальними точками - найпоши-

реніше Ф., що зводиться до суміщення на

планшеті орієнтувальних точок з проекція-

ми ідентичних точок знімків робочими пе-

реміщеннями та нахилами кареток і вуз-

лів фототрансформатора;

за відомими елементами трансформуван-

ня - при відомих елементах внутрішнього

та зовнішнього орієнтування фотознімка

обчислюють елементи трансформування

(напр.,

(р

- кут нахилу екрана, d'

—

віддаль

від екрана до об'єктива, А - децентрація,

X - кут обертання касети приладу зі знім-

ком у своїй площині). Ці величини вста-

новлюються на шкалах фототрансформа-

тора, в результаті чого на екрані отримує-

мо трансформоване зображення. 8.

ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЯ (фототриангу-

ляция; aerotriangulation; Bildtriangulation

f): камеральний метод отримання просто-

рових або планових координат точок об'єк-

та з використанням геометричних власти-

востей фотознімків одного або декількох

маршрутів. Є:

Ф. аналітична - вимірювання знімків ви-

конують на стереокомпараторі (або на

монокомпаратор і), а обчислення - на

ЕОМ. Ф. аналітичну розрізняють:

за методом зв'язок, коли для всіх точок

знімків (проектувальних зв'язок) викону-

ється одночасно умова колінеарності;

за методом незалежних моделей, коли на

етапі побудови зі стереопар окремих мо-

делей кожна з них має довільну кутову орі-

єнтацію і довільний м-б;

за методом залежних моделей, коли всі по-

будовані зі стереопар моделі мають єдину

просторову систему координат і єдиний м-

б;

за методом частково залежних моделей,

коли кожна побудована модель має дові-

льний м-б, але спільне для всіх моделей

кутове орієнтування. Аналітична Ф. - го-

ловний метод у топографо-геодезичному

виробництві;

Ф. аналогова - усі фотограмметричні по-

будови виконують на універсальних сте-

реофотограмметричних приладах.

Ф. графічна - син. „радіальна" - планове

положення точок фототріангуляційної

мережі визначається способом графічної

прямої

засічки;

з центрів знімків проводять

напрями на всі точки фототріангуляції,

фіксують їх олівцем чи рейсфедером на

прозорому папері, накладеному поверх

знімків.

Ф. аналого-апалітична - вимірювання

знімків виконують на універсальних сте-

реофотограмметричних приладах, а об-

числення - на ЕОМ.

Фрума і Ессена формула

634 Ф

Ф. блокова (багатомаршрутна) - побу-

дова фотограмметричної мережі точок зі

знімків декількох маршрутів;

Ф. маршрутна - побудова фотограммет-

ричної мережі точок зі знімків одного ма-

ршруту.

Ф. просторова - побудова фотограммет-

ричної мережі точок для отримання їх

просторового положення, тобто їх плано-

вого положення і висоти.

Ф. космічна - побудова високоточних

опорних мереж Землі або планет з вико-

ристанням синхронних фотознімків плане-

ти, зоряного неба та математичної моделі

руху космічного апарата.

Ф. космічна маршрутна - мережа,

що створюється в межах одного орбіта-

льного витка.

Ф. космічна блочна - мережа ,що ство-

рюється в межах декількох орбітальних

витків.

Ф. космічна вільна - мережа, що ство-

рюється в деякій системі координат з ви-

користанням лише внутрішніх геометрич-

них зв'язків між космічними фотознімка-

ми.

Ф. космічна глобальна — мережа, що

створюється для точок космічного тіла у

фіксованій планетоцентричній системі

координат.

Ф. наземна - метод з використанням на-

земних (зокрема, фототеодолітних) фото-

знімків. 8.

ФРУМА І ЕССЕНА ФОРМУЛА {форму-

ла Фрума и Эссена; formula ofFroome and

Essen; Froom

'sche

undEssen'sche Formelf):

див. Показник заломлення повіт-

ря. 13.

ФУНКЦІЇ ГАРМОНІЧНІ {гармонические

функции; harmonic functions; harmonische

Funktionenfpl): функції

(p{x

]

,..., x„)

дійсних змінних Xj, x

, x

(декартові

координати) задані в ділянці евклідового

простору

Е"

(п > 2), які мають неперервні

часткові похідні першого і другого поряд-

ків і справджують рівняння Лапласа:

(р д

(р „

Л(р =

—у + —-

+ •••

+ —у = 0.

дх

У випадку

- це лінійні функції однієї

змінної, тобто

Ф. г.

(поняття лінійних функ-

цій однієї змінної на випадок функцій п

змінних). Ф. г. мають важливе значення в

математичній фізиці, позаяк багато фізич-

них процесів і явищ описуються ними.

Напр., усі потенціяли притягання (див.

Потенціял об'ємних мас), тіл, що при-

тягують, є Ф. г. 15.

ФУНКЦІЇ СФЕРИЧНІ {сферические

функции; spherical function; spherical fun-

ctions; spharische Funktion f): функції

сте-

пеня на одиничній сфері, які зображають

на ній всю сукупність значень кульової

функції цього ж степеня. Кульова функція

л-го степеня -

це

гармонічний поліном цьо-

го ж степеня, тобто однорідний многочлен,

який задовольняє рівняння Лапласа (див.

Фу

і ї гар

о н і ч н і). З усієї нескінчен-

ної множини Ф. с.

п-то

степеня можна ви-

ділити (2и + 1) лінійно-незалежних елеме-

нтарних (або стандартних, або гармонік)

Ф. с., які для простору Ф. с. я-го степеня

утворюють базис, тобто будь-яка

Ф.

с. цьо-

го степеня може бути подана лінійною ком-

бінацією базових функцій. Довільна функ-

ція на сфері може бути подана у вигляді

ряду Фур'є-Лапласа, тобто у вигляді ряду

з елементарними сферичними функціями.

Ф. с. широко застосовуються у фізичній

геодезії, небесній механіці, космічній гео-

дезії; вони є важливим аналітичним апа-

ратом у теорії ньютонівського потенція-

лу. 15.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СХЕМИ СВІТЛО-

ВІДЦАЛЕМІРІВ {функциональные схемы

светодальномеров; functional schemes of

light range-finders; Blockschaltbilder n pi der

Entfernungsmesser m): графічні зображен-

ня вузлів віддалемірів та зв'язків між ни-

ми. Загальна Ф. с. с. показана на рис., а.

Передавач світловіддалеміра складається

із джерела світла 1 - носія коливання,

модулятора, який накладає вимірювальні

коливання на несучі, генератора, під дією

якого працює модулятор, і передавальної

оптичної системи 2, яка посилає вздовж лі-

нії модульований світловий потік.

Функціональні схеми.

635 Ф

П ПЕРЕДАВАЧ

улятор

letiL'pumqp

вимірної

напруги

{ Фазовимірний / у

І пристрій у

"І

,-2

Відбивач

(Х)-( Модуляі^]—^-

Генератор

вимірної

напруги

Відбивач

Демодулятор

Г індикатор }

Зниження частоти в них відбувається ге-

теродинуванням. Коливання низької

частоти з інформацією про фазу одержу-

ють

опорному змішувачі. Вони проходять

фазообертач, після цього разом з сигна-

льними коливаннями, з фотоелектронного

помножувача, що є сигнальним змішува-

чем, входять у фазовий детектор для по-

рівняння їх фаз. Ф. с. с. другого покоління

показана на рис., в.

Цей потік на своєму шляху зустрічає від-

бивач, який без змін відбиває його. При-

ймальна оптична система З приймає від-

битий світловий потік і скеровує на фазо-

вимірний пристрій. Крім того, на нього

потрапляють прямі коливання із передава-

ча, тобто вимірювальна напруга з генера-

тора передавача. Є різні фазовимірні при-

строї світловіддалемірів. їх можна поділи-

ти на три групи. До першої належать оп-

тичні фазометри, які складаються з моду-

лятора, що працює синхронно з модулято-

ром передавача, та індикатора, який фік-

сує силу сигналу на виході модулятора.

Модулятор фазовимірного пристрою наз.

демодулятором. У ньому відбувається по-

рівняння фаз прямих і відбитих коливань

на частоті модуляції світла або на вимі-

рювальній частоті. Віддалеміри з такими

фазометрами наз. віддалемірами першого

покоління. їх функціональна схема, яку

використано в мекометрах, геоменсорах,

двохвильових віддалемірах, показана на

рис., б. У світловіддалемірах другого по-

коління застосовують фазометри ана-

логові, які різницю фаз вимірюють на

низькій частоті.

(Нуль-індикатор

]

У Ф. с. с. третього покоління замість фа-

зообертача, фазового детектора і нуль-

індикатора, тобто аналогового фазометра,

є фазометр цифровий. Ф. с. с. імпульс-

но-фазових третього покоління показана на

рис., г.

^)—(Модуляторі-

Г?нератор

вимірної

напруги

Підсилювач

частоти

Формувач

імпульсів

Ч:

ГЗмішувач)

Фазовий

детектор

ФАП

Гетеродин)

Формувач

імпульсів

Цифровий фазометр

Тут опорні коливання отримують поділом

частоти вимірних коливань. Для збережен-

ня

різниці фаз

(р

~(р

, (див. Фазовий ме-

тод визначення віддалей) викорис-

товують схему фазового автопідстрою

(ФАП), яка складається зі змішувача і фа-

зового детектора. Фотоелектронний по-

множувач тут виконує функцію схеми

збіжності. Тому коливання гетеродина

Функція правдоподібності

636

перетворюють на імпульси, які подають на

фотоелектронний помножувач. Заповню-

вальні імпульси для цифрового фазометра

формують з вимірювальних коливань. 13.

ФУНКЦІЯ ПРАВДОПОДІБНОСТІ

(іфункция

правдоподобия; function of plausi-

bility; Wahrscheinlichkeitsfunktion f): якщо

, ...,X

-n величин випадкових,

flX^flXJ, •••Ji/U-Щільності розпо-

ділу цих величин, то Ф. п. запишеться у

вигляді

L = /(X,)X/(X

), ...,

/(*„) = П/(Х,).

;=і

Цю функцію використовують для знаход-

ження параметрів розподілу. Для норма-

льного закону Ф. п. запишеться як

-і £(W

Ь = (сг42пГ

2а І=1

де m = М{Х

) = М(Х

) =...=

М(Х„)

- мате-

матичне сподівання, однакове для ко-

жної випадкової величини,

D{X

) = D(X

) =...= D(X„) - дис-

персія, однакова для кожної випадкової

величини. 20.

ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ (функция рас-

пределения; function of distribution;

Verteilungsfunktionf): є основною формою

задавання закону розподілу. Вона харак-

теризує як перервні, так і неперервні ве-

личини випадкові. Ф. р. - це ймовір-

ність Р того, що випадкова величина буде

менша ніж деяке фіксоване значення х:

F(x) - Р(Х

х),

де F(x) - Ф. p.; X - випадкова величина.

Ф. р. є неспадною функцією; на -

оо

ф. р.

дорівнює 0 і на +

оо

- одиниці. 20.

ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ СИСТЕМИ

(іфункция распределения системы; function

of system distribution; Verteilungsfunktion f

des Systems n): для двох величин випа-

дкових (X, Y) це ймовірність Р сумісного

виконання таких нерівностей: X<x;Y<y,

тобто

F(x,y) = P((X<x), (Y<y).

Ф. р. с. є неспадною функцією; F(- оо,

оо)

= 0; F(x,+

оо) =

F(x); F(y,+

оо) =

F(y);

F(+ оо,+оо) =1. ф. р. с. можна інтерпре-

тувати як ймовірне потрапляння випадко-

вої точки в безмежний квадрант, заштри-

хований на рис. 20.

В(х, у)

ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ СТАТИСТИ-

ЧНА (статистическая функция распре-

деления; statistic function ofdistribution; sta-

tistische Verteilungsfunktionf): статистичний

аналог функції розподілу, тобто Ф. р. с.

F (х) величини випадкової наз. часто-

та Р того, що випадкова величина ^набуде

меншого значення, ніж деяке фіксоване х:

F (х) = Р (Х< х). Графік Ф. р. с. як перерв-

них, так і неперервних величин зображу-

ється у вигляді сходинок. Вона змінюєть-

ся від 0 до 1. 20.

ФУТ {фут; foot; Fuji т): одиниця довжи-

ни в англійській системі мір; дорівнює

0,304799 м. 1 фут=12 дюймів. 13.

ФУТШТОК (футшток; footstok;

Pegelpunkt т): рейка з поділками, закріп-

лена вертикально і нерухомо біля стійкої

берегової споруди

так,

щоб можна було від-

лічувати максимальні й мінімальні рівні

води для визначення середнього рівня во-

ди. 16.

ФЮЗА (фюзей; Fuso; Meridianstreifen m):

у картографічному виробництві назви сег-

ментів, виготовлених на папері з відповід-

ним картографічним зображенням,

які наклеюють на певного розміру кулі, в

результаті чого отримують глобус. 5.

Характер картографічної..

637 X

ХАРАКТЕР КАРТОГРАФІЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНИЙ (по-

знавательный характер картографичес-

кой информации; cognitive character of car-

tographical information; Erkenntnischarakter

m der kartographischen Information f)\ по-

лягає в тому, що за її допомогою можна

отримати найрізноманітніші відомості не

тільки про об'єкти та явища сучасного

об'єктивного світу, але й про явища та по-

дії, що відбувалися в минулому (карти

с т о р и ч

і) і, ймовірно відбудуться

май-

бутньому (карти прогнозні), а отже пі-

знавати об'єктивну дійсність. Якісна кар-

та має високий показник X. к. і. п. 5.

ХВИЛІ НЕСУЧІ (несущие волны; carrying

waves; Tragewellen fpl): див. Віддалемі-

ри електронні; Фазовий метод ви-

значення віддалей. 13.

ХВИЛІ СЕЙСМІЧНІ (сейсмические вол-

ны; seismic waves; Wellenfpl): пружні хви-

лі, що виникають у вогнищі землетру-

су внаслідок вивільнення сейсмічної енер-

гії і поширюються в тілі Землі. Поздовжні

X. с. поширюються

напрямі, паралельно-

му траєкторіям коливання точок середови-

ща. Поперечні X. с. поширюються ортого-

нально до поздовжніх. Швидкість поши-

рення поздовжніх хвиль більша ніж попе-

речних. Поверхневі X. с. поширюються

вздовж земної поверхні і згасають з гли-

биною. 4.

ХЕМІКО-ФОТОГРАФІЧНЕ ОБРОБ-

ЛЮВАННЯ ФОТОМАТЕРІАЛІВ З ПЕ-

РЕТВОРЕННЯМ (химико-фотографиче-

ская обработка фотоматериалов с обра-

щением; chemical and photographic proces-

sing of photographic papers with reversion;

photochemische Bearbeitung des Photofilms

m mit der Reversion f): спосіб оброблення

фотоматеріалів, який дає змогу отримати

на плівці пряме позитивне зображення.

Система способу така: після проявлення

прихованого зображення плівку обробля-

ють у відбілювальному розчині для пере-

творення металічного срібла на розчине-

ну у воді сполуку; після відбілювання, плі-

вку експонують рівномірним освітленням,

а після засвічування проявляють, що пе-

ретворює галогенід срібла на металічне

срібло, після цього плівку фіксують, про-

мивають і висушують. Для оброблення з

перетворенням використовують спеціаль-

ні фотоплівки. 3.

ХЕМІКО-ФОТОГРАФІЧНЕ ОБРОБ-

ЛЮВАННЯ ФОТОПАПЕРУ (химико-

фотографическая обработка фотобума-

ги; chemical and photographic processing of

photographic papers; photochemische Bear-

beitung des Photopapiers n): процес отри-

мання позитивного зображення на фотопа-

пері. Для проявлення його звичайно засто-

совують метол-гідрохіноновий проявник,

в якому зменшують кількість метолу, або

універсальний проявник, розчинений дві-

чі. Дрібнозернисті проявники не застосо-

вують. Проявлення відбувається при яск-

равому оранжевому або зеленому світлі

для контролювання за зміною щільності.

Пророблювання деталей або припинення

процесу проявлення здійснюється додат-

ково оброблюванням теплим проявником

і змиванням проявника з тих ділянок, де

щільність достатня. Фіксують відбитки в

кислому фіксажі. Промивання здійснюють

упродовж 30-40 хв у проточній воді. 3.

ХИТАВИЦЯ СУДНА (качка судна; ra-

iling; Schaukeln п): хитання судна під дією

зовнішніх сил (вітру і хвиль). Розрізняють

бортову, кільову і вертикальну X. с. Вона

негативно впливає на роботу суднових ме-

ханізмів і приладів, зберігання вантажу, са-

мопочуття екіпажу. На період і амплітуду

X. с. впливають розмір і співвідношення

форми та розмірів судна і розміщення на

ньому вантажів. 6.

ХІД АЗИМУТАЛЬНИЙ (азимутальный

ход; azimuth traverse; Azimutzug m): хід

полігонометричний або хід теодо-

літний, в якому замість горизонтальних

кутів незалежно виміряні азимути або ви-

значені дирекційні кути сторін. Азиму-

тальні вимірювання у полігонометричних

X. а. за допомогою гіротеодолітів мають

такі переваги перед кутомірними: а) точ-

ність полігонометричного X. а. не зале-

Хід барометричний

638

жить від його форми, а в кутомірному ця

залежність суттєва; б) полігонометричний

X. а. стає точнішим ніж кутомірний при

рівності сер. кв. похибок вимірювання ку-

тів пір і азимутів т

, бо при цьому похиб-

ка

найслабшого пункту менша

а.;

в) пе-

риметр X. а. можна збільшувати порівняно

з еквівалентним кутомірним; г) вплив го-

ризонтальної рефракції в міській поліго-

нометрії можна зменшити, якщо вимірюва-

ти прямі й обернені азимути сторін. Ці

особливості X. а. спрощують його проек-

тування. Сер. кв. похибку М нерівносто-

роннього і рівностороннього X. а. можна

визначити за формулами:

=lm

]

Jp)-[Ax

+Ау

=n[m

+{m

)-S

де m

і т

- відповідно сер. кв. похибки

вимірювання лінії і дирекційного

кута;

Ах,

Ау - прирости координат; S - довжина

сторони; п - кількість сторін. 19.

ХІД БАРОМЕТРИЧНИЙ

(барометриче-

ский ход; barometric(al) traverse-, baromet-

rischer Zug

m):

нівелірний хід, в якому пере-

вищення між точками місцевості визнача-

ються за допомогою барометрів. Відомі різ-

ні види X. б.: зімкнутий з опорою або

без опо-

ри

на тимчасову барометричну станцію; з пе-

ресувною барометричною станцією та ін.

Технологія прокладання X. б. залежить від

типу ходу і приладів, що використовуються

під час барометричного нівелювання. 19.

ХІД БУСОЛЬНИЙ

(буссольный

ход; com-

pass traverse; Bussolenzug m): хід азиму-

тальний, в якому сторони виміряні стрі-

чкою або іншим приладом, а для кожної

сторони визначено азимут за допомогою

бусолі. X. б. є основою знімання бусоль-

ного, використовується під час окомірно-

го знімання та в інших випадках. X. б. ви-

гідно прокладати у закритій місцевості, де

сторони ходу переважно короткі. Сторони

полігона зазвичай обмежовують ділянку

знімання. Якщо X. б. прокладають всере-

дині полігона (що буває частіше), то його

наз. діагональним X. б. Азимути сторін для

контролю вимірюють у прямому й обер-

неному напрямах. Під час знімання бусол-

лю треба користуватись лініями місцевос-

ті з відомим істинним азимутом для визна-

чення схилення магнетної стрілки. Якщо

на місцевості відсутні магнетні аномалії,

то, беручи до уваги добове коливання маг-

нетної стрілки 0,25°, можна припустити,

що найбільша похибка магнетного азиму-

та, визначеного бусоллю, становить гран.

Ат

= 0,5°. Лінійнанев'язкаХ.

б.

розподіля-

ється методом паралельних ліній. Відносна

допустима нев'язка X. б. f

<1/300. 19.

ХІД ВИСОТНИЙ

(высотныйход; theodolite-

level

traverse;

Hdhenzug m): хід теодоліт-

ний, перевищення між точками якого ви-

значають нівелюванням тригономет-

ричним. 12.

ХІД ВИСЯЧИЙ (висячий ход; open tra-

verse; toter Zug m, totauslaufender Zug m):

хід (нівелірний, висотний, теодолітний,

полігонометричний), який опирається ли-

ше початковою точкою на опорну геоде-

зичну мережу. В полігонометрії X. в. наз.

вільним. X. в. часто використовують для

створення знімальної основи теодолітни-

ми ходами. Згідно з інструкцією, їх довжи-

на [5] залежить від м-бу знімання, а кількі-

сть сторін допускається 3—4. Напр., у м-бі

знімання 1:5000 забудованої і незабудова-

ної територій [5] = 350 і 500 м відповідно.

Під час використання X. в. слід чекати ме-

ншої точності визначення координат і ви-

сот. 19.

ХІД ВИТЯГНУТИЙ (вытянутый ход;

stretched traverse; gestreckter Zug

m):

хід (ні-

велірний, теодолітний, полігонометричний

та ін.), форма

якого

близька до прямоліній-

ної. X. в. коротші від зігнутих, завдяки чо-

му зменшується обсяг вимірювань, а точ-

ність зростає. Найсуттєвіше форма ходу

впливає на точність у полігонометрії. До-

статню витягнутість ходу знаходять за до-

помогою критерію зігнутості ходу;

визначають і враховують його параметри

(Х

Перевага X. в. полігонометрично-

го полягає

тому, що тут

чітко

розділяють-

Хід

магістральний

639

ся похибки кутових

лінійних вимірювань.

Завдяки тому, що поздовжня похибка ви-

значається похибками вимірювання ліній,

а поперечна - похибками кутів, спрощу-

ються обчислення та оцінка точності

X. в. 19.

ХІД ВІЛЬНИЙ (свободный ход; free tra-

verse; freier Zug, ojfener Zug m): див. Хід

висячий. 19.

ХІД ГЕОМЕТРИЧНОГО НІВЕЛЮ-

ВАННЯ (ход геометрического нивелиро-

вания; levelling traverse; Nivellementszug m):

хід, прокладений для визначення переви-

щення між фіксованими точками нівелю-

ванням геометричним, якщо вони роз-

ташовані

на

значній віддалі. Він складаєть-

ся зі станцій, з'єднаних між собою спіль-

ними - зв'язуючими точками. Нівелюван-

ня виконують по костилях нівелірних,

підкладнях нівелірних чи кілках, на

яких встановлюють рейки. Нівелір

на

стан-

ції зазвичай розташовують посередині між

рейками. X. г. н. розрізняють за точністю і

технологією нівелювання. Периметр

X. г. н. регламентується класом нівелюван-

ня, як і довжина візирного променя, нерів-

ність пліч на станції і в секції, висота ві-

зирного променя над поверхнею проход-

ження променя. Визначені допуски щодо

величини кута і, між візирною віссю зоро-

вої труби і віссю циліндричного рівня або

щодо горизонтальності візирної осі в ні-

велірах з компенсатором, збільшення зо-

рової труби, сер. кв. похибки недокомпен-

сації (для нівелірів з компенсаторами),

збіжності значень перевищень на станції,

визначених за різними шкалами, різниці

нулів нівелірних рейок, випадкових похи-

бок дециметрових і метрових інтервалів

рейок, а також нев'язки нівелірного ходу

тощо. X. г. н. прокладають між реперами

вищого класу точності. Якщо X. г. н. по-

чинається і закінчується на одному репе-

рі, його наз. нівелірним полігоном. X. г. н.

поділяють на прямі та зворотні. 19.

ХІД ГОДИННИКА (ход часов; clock mo-

vement; Uhrgang m): див. Годинник

астрономічний. 18.

ХІД ДІАГОНАЛЬНИЙ (диагональный

ход; diagonal traverse; Diagonalzug

m):

хід,

який прокладають усередині полігона для

контролювання вимірювань у полігоні, а

також для згущення геодезичної основи.

Напр., у теодолітному полігоні рекоменду-

ють прокладати 1-2 X. д. За округлої фор-

ми полігона X. д. можуть утворювати вуз-

лову точку. Вимоги до побудови X. д. такі

ж, як

для полігона, але його точність ниж-

ча, оскільки він опирається на пункти по-

лігона. Тому, напр., допустима відносна

нев'язка

теодолітному полігоні дорівнює

1/2000, а для X. д. - 1/1500. 19.

ХІД ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ АЗИМУТА (ход по

передаче азимута; traverse on azimuth tran-

sition; Zug mfiir der Azimutubertragung f):

хід, прокладений на місцевості для пере-

дачі істинного азимута (дирекційного ку-

та) на шукану сторону. В такому ході ви-

мірюють лише горизонтальні ліві /З

або

праві /З

кути. Знаючи початковий азимут

, можна визначити азимут у кінці ходу

за формулами:

А,+ІА

-180°(/І

+ 1);

=Л

+180

(н

1)-£/?„,

де п - кількість сторін ходу. Точність пе-

редачі азимута залежить від точності ви-

мірювань та кількості кутів ходу. Такі хо-

ди використовують у прив'язувальних ро-

ботах, військовій справі тощо. 19.

ХІД ЗІГНУТИЙ (изогнутый ход; curved

traverse; gebogener Zug m)\ хід теодолі-

тний або хід полігонометричний,

форма яких довільна і суттєво відрізняєть-

ся від прямолінійної. У полігонометрії та-

ким вважається хід, точки якого відхиля-

ються від лінії, проведеної через центр ва-

ги паралельно до замикальної поліго-

нометричного ходу, на величину біль-

ше гран. Г)

, а лінії відхиляються від на-

пряму замикальної в обидва боки на кут

більше гран. а

(див. Критерій зігну-

тості ходу). 19.

ХІД КОНТРОЛЬНИЙ (контрольный ход;

control traverse; Kontrollzug m): хід (ніве-

лірний, теодолітний, полігонометричний