Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Друкування..

160

ДРУКУВАННЯ З ВИРІВНЮВАННЯМ

КОНТРАСТІВ (печать с выравниванием

контрастов; printing with contrasts leve-

lling; Druck m mit der Kontrastausgleichung

f): процес виготовлення позитивних фо-

токопій з контрастних і висококонтрастних

аеронегативів. Він має певні особливості:

щоб краще передавати мікродеталі, слід

друкувати на контрастному матеріалі, але

загальний високий контраст цих аеронега-

тивів виключає можливість такого друку.

Для зниження загального контрасту вико-

ристовують способи нерізкої маски, елект-

ронні та фотохімічні. Спосіб нерізкої маски

(рис., а) зводиться до того, що з аеронега-

тива 1, який має значний загальний конт-

раст AD

і мікроконтраст SD

, виготов-

ляється на прозорій основі нерізкий пози-

тив 2 (його отримують під час друкування

через скло). Після цього аеронегатив дру-

кують через нерізку маску, оптичні щіль-

ності 4D

. Під час друкування негатива

через маску, яку виготовляють на прозо-

рому позитивному матеріалі, загальний

контраст AD

зменшується, мікроконт-

раст буде 5D

. Якщо ж віддрукувати не-

гатив через маску на контрастний фотопа-

пір, то отримаємо збільшення мікроконт-

растудо SD

позитива.

6D.

Д Д„ І

ДГАЛА, }

ДО,

І АД.

дд„

В електронному способі маскування (рис., 6)

використовують електронні копіювальні

прилади,

яких фотокопію отримують ска-

нуванням аеронегатива за допомогою ска-

нувальної плями, яскравість якої змінює-

ться залежно від щільності зображення.

ІМ

—7

Нарис., б:

- електронно-променеватруб-

ка; 2 - блок установлювання експозиції; З

- блок регулювання експозиції; 4 - блок

зворотного зв'язку; 5 - фотоелектронний

помножувач; 6

—

позитивний матеріал; 7 -

негатив; 8, 8'-дзеркала; Р-об'єктив.

Фотохемічні способи маскування полягають

у вирівнюванні щільності синьо-жовтим

підфарбовуванням деталей фільтрації. 3.

ДРУКУВАННЯ КАРТИ (печатание кар-

ты; map's printing; Kartendruck m): вироб-

ничий поліграфічний процес тиражування

карти, що зводиться до одержання на будь-

якому матеріалі (папері, тканині тощо) од-

накових відбитківздрукарської форми.

Д.к. здійснюється на офсетних маши-

нах, а порівняно невелику кількість відби-

тків можна отримати за допомогою сучас-

ної комп'ютерно-сканувальної техніки.

Д. к. за способом передачі фарби дру-

карської на папір може бути таким: коли

фарба передається безпосередньо з друкар-

ської форми на папір; коли фарба потрап-

ляє на папір не безпосередньо, а через про-

міжну ланку. Перший спосіб характерний

для друку високого, друку глибоко-

го і частково з використання форм друку

плоского (напр., фототипія,гектогра-

фія). У другому способі проміжною лан-

кою є гумове полотно; тут фарба з друкар-

ських елементів форми спочатку потрап-

ляє на це полотно, а вже з нього - на папір.

(Див. Друк офсетний). 5.

Друкування карти..

161

ДРУКУВАННЯ КАРТИ ОФСЕТНЕ

(іофсетное печатание карты; maps offset

printing; Kartenoffsetdruckm): здійснюється

за допомогою офсетної машини, принцип

роботи якої на прикладі двофарбової ма-

шини такий. Підготовлена належно певна

кількість паперу потрібного формату (див.

рис. Офсетна машина) є на підіймаль-

ному столі самонакладача 1, звідки відпо-

відними пристроями транспортером по-

дається на т. зв. передній стіл системи 2,

де кожний аркуш по боках вирівнюється.

Звідси знову ж за допомогою захоплюва-

чів цей аркуш паперу подається на допо-

міжний циліндр 4, який, обертаючись

разом з аркушем, передає цей аркуш захоп-

лювачам друкувального циліндра б. Далі

цей аркуш потрапляє між циліндром

офсетним 7 і друкувальним 6, на якому

раніше з гумового полотна офсетного ци-

ліндра

вже отримано зображення фарбо-

вого циліндра 8. Під тиском зображення із

7 потрапляє на папір і це буде відбиток

першої фарби. Далі аркуш паперу прохо-

дить між циліндром б і гумовим полотном

циліндра

другої секції, на якому є зобра-

ження другої форми 8

під тиском

на

папері

отримують зображення другої фарби.

Отже, за один оберт друкувального ци-

ліндра 6 отримують двофарбовий відби-

ток. Форми

на

циліндрах мають

бути

добре

відрегульовані, щоб під час друкування бу-

ло добре суміщення фарб. Після друкуван-

ня другою фарбою відбиток потрапляє у

сферу дії циліндра 5, а вивідна система

кладе його на приймальний стіл. Врахо-

вуючи властивості друкарських форм, їх

зволожують за допомогою валиків зволо-

жувальних апаратів 9 та подають відпо-

відні фарби на друкарські форми за допо-

могою гумових валиків фарбового апарата

10.

Друкування чотирифарбовою офсетною

машиною таке ж, як і двофарбовою, лише

в ній є вже чотири фарбові секції, а не дві.

Багатофарбову карту друкують декількома

прогонами. Спочатку друкують штрихові

елементи, потім фонові. У кінцевому про-

гоні, як звичайно, друкують рельєф спосо-

бом відмивання і підписи назв. 5.

ДРУМЛІНИ (друмлины; drumlin; Drum-

lins m): горби, утворені діяльністю льодо-

вика і витягнуті вздовж його руху. Склада-

ються переважно з матеріалу моренного

походження. Розміри Д.: висота 5-45 м;

довжина - до декількох кілометрів; шири-

на 150-400 м. 5.

ДУПЛЕКС-АВТОТИПІЯ (дуплекс-авто-

типия;

duplex-autotype; Duplex-Autotypief):

друкування двома фарбами з одноколірно-

го напівтонового оригіналу. 5.

ДЮЙМ

(дюйм; inch;

Zoll

т):

див. Пункт. 5

ДЬЮАРА ПОСУДИНА (Дьюара сосуд;

Dewar vessel; Duar'isches Gefafi n): посу-

дина з подвійними стінками, між якими

створюється вакуум, що забезпечує висо-

ку теплоізоляцію речовини, яка міститься

всередині посудини. її виготовляють із

скла,

посудину великого об'єму - з мета-

лу. За таким принципом діє поширений у

побуті термос. У сучасних кварцових гра-

віметрах їхню пружну систему, що місти-

ться в герметичному металевому корпусі,

поміщають у Д. п. 6.

Екватор

162

ЕКВАТОР (экватор; equator; Aquator

пі):

залежно від прийнятої системи координат

розрізняють:

Е. геодезичний

(див. Еліпсоїд

земний);

Е. географічний

- лінія

на

земній

кулі географічна широта всіх точок якої

дорівнює нулеві; Е. магнетний -

геометричне місце точок земної поверхні, в

яких вертикальна складова напруженості

магнетного поля і магнетне нахилення до-

рівнюють нулеві (див. Елементи маг-

нетного поля); Е. небесний (див. Не-

бесна сфера). Оскільки вісь обертання

Землі змінює своє положення в просторі

внаслідок явищ прецесії та нутації, то роз-

різняють

Е.

небесний середній, Е. небесний

епохи та Е. небесний істинний. У першому

та другому випадках враховано лише

прецесійний рух, а в третьому - ще й ну-

таційний; Е. галактичний - велике коло не-

бесної сфери, відносно якого розподіл не-

бесних

об'єктів Галактики

симетричний. 18.

ЕКВАТОР ГАЛАКТИЧНИЙ {галакти-

ческий экватор; galactic equator; galakti-

scher Aquator

m):

див. Екватор. 10.

ЕКВАТОР НЕБЕСНИЙ (небесный эква-

тор; celestial equator; Himmelsaquator

m):

див. Небесна сфера. 10.

ЕКЕР (эккер; right-angle mirror (cross-

staff); Ecker

m):

геодезичний прилад, при-

значений для побудови на місцевості фік-

сованого кута. Згідно з давачем кута, Е.

поділяють на дзеркальні та призмові. Е.

застосовують під час знімання ситуації ме-

тодом перпендикулярів, при розмічуван-

ні кривих та ділянок правильної геомет-

ричної форми. Найпоширеніший - дводзе-

ркальний Е., дзеркала

якому розташова-

ні під кутом 45°.

Щоб встановити на місцевості перпенди-

куляр до лінії АВ у т. О, потрібно зцентру-

вати в ній Е. та добитися такого положен-

ня, щоб зображення тичок у

т.

А або В і ви-

димих у дзеркалі Е збігалися з тичкою D,

яку спостерігач бачить перед собою крізь

віконце Е. Дводзеркальним Е. можна по-

будувати прямий кут з похибкою 15'. 12.

ЕКЗАМЕНАТОР (экзаменатор; tester;

Priifer

т,

Gefallemesser т): прилад для ви-

значення ціни поділки та чутливості рів-

нів рідинних, дослідження рівнів

електромеханічних,автоколімато-

і в, компенсаторних систем приладів та ін.

взірцевих

робочих засобів, якими вимірю-

ють плоскі кути. Найпростіший Е. - Т-по-

дібна штанга, на поперечній осі якої є дві

опори, а на поздовжній - мікрометричний

гвинт. У верхній частині гвинта є диск із

поділками, що відповідають куту /л,

на

який

нахилиться поздовжня вісь екзаменатора

під час оберту гвинта на одну поділку. Ціна

поділки рівня

= jjk/n, де к- кількість по-

ділок оберту гвинта;

- переміщення в по-

ділках бульбашки

рівня.

Поздовжня вісь має

дві V-подібні опори, на які встановлюють

досліджуваний рівень або столик для при-

ладу. Сучасні Е. дають змогу визначати ку-

ти з похибкою 0,1-0,2". 14.

ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ (экзогенные про-

цессы; exogenic processes; exogener Prozefi

m): геологічні процеси, спричинені, зде-

більшого, зовнішніми відносно Землі сила-

ми; вони відбуваються на поверхні Землі

та в приповерхневих частинах літосфери

(вивітрювання, денудація, абразія, ерозія

тощо) й зумовлені, переважно, енергією со-

нячної радіації, силою ваги і життєдіяльні-

стю організмів. 4.

ЕКЗОСФЕРА (жзосфера; exosphere; Ехо-

sphare f): зовнішня оболонка атмосфери,

починається з висоти близько 1000 км, звід-

ки дуже рухливі легкі атоми водню можуть

вилітати у космічний простір. 5.

Екліметр

163

ЕКЛІМЕТР (эклиметр; elevation meter;

Gefallemesser m, Neigungsmesser

m):

геоде-

зичний прилад для вимірювання кутів на-

хилу. Основна частина Е. - маятниковий

диск зі шкалою з градусними поділками,

який обертається всередині коробки, до

якої прикріплена трубка з очним та пред-

метним діоптрами. Поруч із трубкою

розташована лупа, крізь яку відлічують

шкалу. В нижній частині диска прикріпле-

ний тягарець, під впливом якого вивільне-

ний диск із поділками встановлюється так,

що його нульовий діаметр стає горизонта-

льним.

Для вимірювання кута нахилу візують на

спостережувану точку і, натиснувши кла-

вішу гальма, відпускають (вивільнюють)

диск. Коли диск заспокоїться, спостерігач

відлічує проекцію нитки предметного діоп-

тра на шкалі, оцінюючи на око десяті част-

ки градуса. Цей відлік і є кутом нахилу. 12.

ЕКЛІПТИКА (эклиптика; ecliptic; Eklip-

tikf): див. Небесна сфера. 10.

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА

ОРГАНІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНОГО

ВИРОБНИЦТВА

(экономика,

организация

и управление картографического производ-

ства; economics, organization and manage-

ment

ofcartographical production): галузь на-

уки і виробництва, що вивчає і опрацьовує

методи планування, економічної рентабель-

ності й управління виробничими процеса-

ми картографічних підрозділів, зокрема

ді-

яльністю картографічних фабрик. 5.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ

(экономическая оценка земель; economical

land evaluation; okonomische Grundstiick-

swertung f): порівняльна оцінка землі як

природного ресурсу і головного засобу ви-

робництва в сільському господарстві та

просторовому базисі згідно з показниками,

що

характеризують продуктивність земель,

ефективність їх використання та дохід з

одиниці площі. Економічна оцінка земель

визначається у відносних величинах (ба-

лах) та у грошовому виразі за методикою,

затвердженою Кабінетом Міністрів Украї-

ни (Закон України про Державний земель-

ний кадастр). 4.

ЕКРАН ФОТОТРАНСФОРМАТОРА

(экран фототрансформатора; battle of

transforming printer; Projektionschirm m

cles

Entzerrungsgerates): частина приладу, на

яку проектується трансформоване зобра-

ження і на якій розташований планшет з

опорними (орієнтирними) точками або

фотопапір чи фотоплівка. 8.

ЕКСПЛІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (экспликация

земель; land

explication;

Bodenexplikationf):

пояснення умовних позначень про склад

земель, їх площі на кадастровому плані або

в проектному документі. 4.

ЕКСПОЗИЦІЯ (экспозиция; exposure;

Belichtung

Exposition f): добуток освіт-

леності E на час освітленості t. Виражаєть-

ся формулою Н= Et. 8.

ЕКСПОНОМЕТРІЯ

(жспонометрия;

ex-

posure metering; Exponometrie f): розділ фо-

тографії, в якому визначають оптимальні

умови отримання фотографічного зобра-

ження потрібної метрологічної якості. 3.

ЕКСТРАПОЛЮВАННЯ (экстраполирова-

ние;

extrapolation; Extrapolierungf):

див.

Ін-

терполювання. 5.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ГОРИЗОНТАЛЬ-

НОГО КРУГА, АЛІДАДИ (эксцентриси-

тет горизонтального круга, алидады; ec-

centricity of horizontal

circle,

alidade; Exzent-

risitatf der Alhidade f, des horizontalen Krei-

ses m): виникає внаслідок неточностей

виготовлення і збирання деталей теодолі-

та. Незбіжність осі обертання алідади з

центром поділок лімба наз. ексцентриси-

тетом алідади. Незбіжність осі обертан-

ня круга з центром його поділок наз. екс-

центриситетом круга. Незбіжність осей

Ексцентриситет..

164

обертання алідади і горизонтального кру-

га наз. ексцентриситетом осей. Похибки,

які виникають через Е. г. к. і а., змінюють-

ся зі зміною вимірюваного напряму періо-

дично. Похибки за ексцентриситет у від-

ліках, отриманих на обох кінцях діаметра

круга, однакові за модулем і протилежні за

знаком. Тому

оптичних теодолітах під час

суміщення протилежних штрихів круга

отримуємо відлік, вільний від похибки за

ексцентриситет. Ця похибка виключаєть-

ся і в теодолітах з двома відліковими при-

строями. Але великі ексцентриситети сут-

тєво впливають на значення рена мікроско-

па на різних частинах лімба. Тому викону-

ють дослідження Е. г. к. і а., які дають змо-

гу порівняти їх з допустимими значення-

ми. Методика дослідження ексцентрисите-

ту алідади передбачає отримання різниці

відліків із двох протилежних сторін діаме-

трів круга, тобто зчитаних за допомогою

двох відлікових пристроїв на дванадцяти

поділках, рівномірно розташованих по

всьому кругу. В оптичних теодолітах не мо-

жна безпосередньо отримати відліки про-

тилежних діаметрів круга. У теодолітах Т2

для визначення ексцентриситету алідади у

кожному її положенні відлічують діамет-

рально протилежні штрихи горизонталь-

ного круга А і А', суміщаючи штрих лімба

(р + 180° з одним зі штрихів вертикально-

го круга, який виконує роль нерухомого ін-

дексу. Штрихи вертикального круга з'яв-

ляються в полі зору відлікового мікроско-

па, якщо ручку перемикання кругів обер-

нути на 45°. Для кожного штриха прямих і

зворотних ходів обчислюють похибку за

ексцентриситет у,- =4(А-А')і. Коливання

значень v

;

не мають перевищувати 40'. Ці

значення різниць дають змогу отримати па-

раметри X, Y

рівняння похибки за екс-

центриситет:

д:

= X sin <р, - У cos + V

. (1)

Для цього для г'-х штрихів складають рів-

няння поправок:

<5, = Xsinq>[ -Ycoscpl +v

-v,.

Розв'язуючи їх способом найменших ква-

дратів, отримуємо формули для обчислен-

ня параметрів рівняння (1):

Х = (2/^[vsimp,];

X = ~(2/n)[v cos

<р,

];

= [v]/n,

які використовують для обчислення ліній-

ного і кутового елементів ексцентрисите-

ту алідади. Лінійним елементом е

є від-

даль у площині круга між центром поді-

лок круга та віссю обертання алідади, ку-

товим

(р

- напрям лінійного елемента, або

ж відлік круга на лінії, збіжній з лінійним

елементом ексцентриситету алідади. Еле-

менти ексцентриситету алідади отримують

за формулами:

=(r/2p)(X

)

-, tg%=Y/X,

де г - радіус лімба.

Ексцентриситет лімба досліджують так са-

мо,

як

ексцентриситет алідади. Відмінність

лише в тому, що алідада залишається не-

рухомою,

лімб обертають. Виконавши до-

слідження ексцентриситетів алідади і лім-

ба, визначають таке їх взаємне розташуван-

ня, коли похибка відліку максимальна.

Максимальна похибка за ексцентриситет

дорівнює сумі максимальних похибок за

ексцентриситет лімба та за ексцентриси-

тет осей обертання алідади і лімба. Мак-

симальну похибку за ексцентриситет має

відлік для напряму, перпендикулярного до

напряму лінійного елемента. Позначивши

максимальну похибку за ексцентриситет

алідади £

, а лімба - £

, кутовий елемент

лімба

ср

запишемо формулу для обчислен-

ня максимальної похибки за ексцентриси-

тети осей

= [є

+ 2є

cos(<р

~(р

)+ є

Максимальне значення похибки за екс-

центриситет теодоліта

ЄтахНЄаМЄк

У теодолітах з одностороннім зчитуванням

відліків ексцентриситет алідади визнача-

ють за змінами подвійної колімації, які фік-

сують на поділках шкали лімба 0, 45, 90,

Ексцентриситет..

165

..., 315°. Для проведення дослідження на

рівній місцевості встановлюють теодоліт,

а довкола нього на відстані 30-50 м на ви-

соті теодоліта вісім марок так, щоб напря-

ми між сусідніми марками утворювали кут

45°. Спрямовують трубу теодоліта послі-

довно на всі марки і обертаючи його за го-

динниковою стрілкою, зчитують відліки.

Зробивши два повні оберти теодоліта, при

другому положенні круга повторюють усі

дії з тією відмінністю, що тепер теодоліт

обертають проти годинникової стрілки.

Знаходять середні значення напрямів при

обох кругах, за даними яких обчислюють

V,- = Л

Я,-

± 180°. Подальші обчислення

виконують так само, як для теодолітів з

двостороннім мікроскопом.

Ексцентриситет лімба

теодолітах з одно-

стороннім зчитуванням визначають за змі-

нами кута близько 180° у різних точках на

шкалі лімба. Встановлюють дві марки з

протилежних боків теодоліта

на

однакових

віддалях (30-50 м). Висота марок і теодо-

літа мають бути однакові. Кут між напря-

мами на марки вимірюють при одному по-

ложенні круга. Відліки лімба змінюють, пе-

реставляючи на 45° горизонтальний круг.

Для кожної поділки шкали лімба обчислю-

ють середнє значення кута Д і з усіх зна-

чень обчислюють середнє значення кута Д

Тоді обчислюють у,- = Д - Д. Подальше

опрацювання виконується

так

само,

як

у те-

одолітах з двостороннім мікроскопом. 13.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ГОРИЗОНТАЛЬ-

НОГО КРУГА, АЛІДАДИ АСТРОНО-

МІЧНИХ ТЕОДОЛІТІВ 0эксцентриси-

тет горизонтального круга, алидады

астрономических теодолитов;

eccentricity

of horizontal circle, alidade of astronomical

theodolites; Alhidadenexzentrisitat f des

astronomischen Theodolits m): визначають

так само, як ексцентриситет горизон-

тального круга, алідади, але до почат-

ку досліджень ексцентриситету алідади

в астрономічних теодолітах потрібно від-

регулювати обертання алідади навколо

вертикальної осі, що виконують за пока-

зами накладного рівня. Далі встановлюють

мінімальний кут між мікроскопами (див.

Перевірка теодолітів астрономіч-

них, п. 4). Алідаду теодоліта переставля-

ють через 30°. Для кожного установлення

відлічують два мікроскопи (т

, т

) і один

кінець бульбашки накладного рівня. Екс-

центриситет v для кожного установлення

обчислюють за формулою v =

± 180°.

Елементи ексцентриситету алідади визна-

чають так само, як для оптичних теодолі-

тів; усі допуски такі ж. Дослідження екс-

центриситету

горизонтального круга для

астрономічних теодолітів такі ж, як екс-

центриситету горизонтального кру-

га, алідади з тією різницею, що ексцент-

риситет v обчислюють за формулою v =

= т

-т

± 180°, де т

, т

- відліки мік-

роскопів А і Б для заданого установлення

круга. 18.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ МЕРИДІАННО-

ГО ЕЛІПСА (эксцентриситет меридио-

нального

эллипса;

eccentricity of meridional

ellipse; Exzentrizitatfder Meridianellipse f):

див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ (эксцен-

триситет

орбиты; orbit eccentricity;

Bahn-

exzentrizitatf): один із кеплерових елемен-

тів орбіти небесного тіла, що визначає її

форму і позначається літерою е. Залежно

від його значення орбіта теоретично може

мати форму кола (колова, е = 0), еліпса (елі-

птична, 0 < е < 1), параболи (параболічна,

е = 1), гіперболи (гіперболічна,

< е <

Під дією збурювальних чинників (див. Рух

небесних тіл збурений) ШСЗ точно

колових і параболічних орбіт майже не ма-

ють. У випадку еліптичної орбіти

= (а

-Ь

)/а

, де a,

- відповідно вели-

ка і мала півосі еліпса орбіти. Замість е,

що деколи наз. числовим ексцентрисите-

том, її форму може характеризувати ліній-

ний ексцентриситет - відрізок О

О = а-е

між центром і фокусом орбіти (див. рис.

Координати орбітальні), або кутовий

ексцентриситет

(р

= arcsin е. ШСЗ рухають-

ся по еліптичних орбітах. Орбіти геодези-

чних супутників здебільшого є квазіколо-

вими або з малим ексцентриситетом

е < 0,1. 9.

Ексцентриситет..

166

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ КУТО-

ВИЙ (угловой эксцентриситет орбиты;

angular orbit eccentricity;

Winkelbahnexzent-

rizitatf): див. Ексцентриситет орбіти. 9.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ ЛІНІЙ-

НИЙ (линейный эксцентриситет орби-

ты; linear orbit eccentricity; Linearbahnex-

zentrizitatf): див. Ексцентриситет орбі-

ти. 9.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ПЕРШИЙ, ЕКС-

ЦЕНТРИСИТЕТ ДРУГИЙ (эксцентри-

ситет первый, эксцентриситет второй;

first eccentricity, second eccentricity; erste

Exzentrizitat

zweite Exzentrizitat f): див.

Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛЕКТРОРОЗВІДУВАННЯ ГЕОФІ-

ЗИЧНИХ ПОЛІВ (электроразведка гео-

физических полей; geophysical prospecting

by electric

means;

elektrische Erkundungf der

Geophisiksfelder n pi): геофізичний метод

розвідувальних робіт, що грунтується на

вивченні природних та штучно створених

у надрах електричних або електромагнет-

них полів. 6.

ЕЛЕМЕНТ ЗМІСТУ ЦИФРОВОЇ КАР-

ТИ (элемент содержания цифровой кар-

ты; content element of digital map; Inhalt-

selement

der digitalen Karte f): структурна

одиниця цифрової картографічної інформа-

ції, що об'єднує об'єкти цифрової карти в

групи за їх належністю до однорідних об'єк-

тів поверхні, що картографуються. 5.

ЕЛЕМЕНТ КВАНТУВАННЯ (элемент

квантирования; quantization element;

Quantisierungelementп): див. Теодоліт ко-

довий. 13.

ЕЛЕМЕНТ ОРБІТИ ДИНАМІЧНИЙ

(динамический элемент орбиты; dynami-

cal element of orbit; dynamisches Bahnele-

ment n): момент часу, коли небесне тіло

проходить через перицентр своєї орбіти, є

одним з кеплерових елементів орбіти, що

пов'язує рух тіла з часом. 9.

ЕЛЕМЕНТИ БУКВИ (елементы буквы;

letters elements; Buchstabenelemente n pi):

див. Буква. 5.

ЕЛЕМЕНТИ ВЗАЄМНОГО ОРІЄНТУ-

ВАННЯ ПАРИ ЗНІМКІВ (элементы вза-

имного ориентирования пары снимков;

elements of relative orientation; Elemente der

relativen Zweibilderorientierung f): величи-

ни, що однозначно визначають таке взає-

мне розташування пари знімків та базису

фотографування, яке існувало під час фо-

тографування. Найчастіше використову-

ються дві системи Е. в. о. п. з. У лінійно-

кутовій системі площина лівого знімка

вважається умовно-горизонтальною. Тут

Е. в. о. п. з. такі: дирекційний кут базису,

кут нахилу базису, поздовжній і попере-

чний кути нахилу правого знімка та кут йо-

го розвертання. В базисній системі умов-

но горизонтальною вважається площина

базису проектування, і

ній

Е.

в. о. п. з. це:

поздовжній кут нахилу лівого знімка та кут

його розвертання, поздовжній і попереч-

ний кути нахилу правого знімка та кут йо-

го розвертання. У будь-якій системі

Е. в. о. є п'ять п. з. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ВЗАЄМНОГО ОРІЄН-

ТУВАННЯ МОДЕЛЕЙ (элементы взаи-

много ориентирования моделей; elements

of relative orientation of model; Elemente n

pi der relativen Modellorientierung f): вели-

чини, які визначають взаємне розташуван-

ня двох моделей, побудованих так: перша

модель утворюється за знімками

і 2, інша

- за знімками 2 і 3. Отже, в обох моделях є

спільний знімок - 2. Для визначення Е. в.

о. м. використовують просторові коорди-

нати зв'язкових точок. Елементами орієн-

тування другої моделі щодо першої будуть:

три лінійні величини, які визначають пе-

ренесення початку просторової системи

координат другої моделі на початок систе-

ми координат першої; три кутові величи-

ни, які визначають поздовжній, попереч-

ний нахили та кут розвертання осей коор-

динат другої моделі щодо першої; масш-

табний коефіцієнт. Ці елементи орієнту-

вання можна трактувати як елементи умо-

вного „геодезичного" орієнтування другої

моделі відносно першої. 8.

Елементи..

167

ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОГО ОРІЄ-

НТУВАННЯ ФОТОЗНІМКА 0элементы

внутреннего ориентирования

снимка;

ele-

ments of inner orientation; Daten (Elemente

npi) der inneren Orientierung f): величини,

які визначають положення центра проек-

ції відносно площини

знімка:

фокусна від-

даль (довжина перпендикуляра, опущено-

го з центра проекції на площину знімка),

плоскі прямокутні координати головної

точки знімка. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ГЕОДЕЗИЧНОГО ОРІЄ-

НТУВАННЯ МОДЕЛІ (элементы геоде-

зического ориентирования модели; ele-

ments of geodetic orientation of a model; Ele-

mente

pi der geodatischen (absoluten) Mo-

dellorientierung f): величини, які визнача-

ють положення та м-б геометричної моде-

лі об'єкта у вибраній зовнішній (прос-

торовій прямокутній) системі координат:

масштабний коефіцієнт, перенесення по-

чатку координат фотограмметричної про-

сторової системи до зовнішньої, поздовж-

ній і поперечний нахили моделі та кут

розвертання. Сім Е. г. о. м. визначають,

використовуючи відомі просторові геоде-

зичні та фотограмметричні координати

опорних точок (див. Геодезичне орієн-

тування моделі). 8.

ЕЛЕМЕНТИ ЕЛІПСА (элементы эллип-

са; ellipse elements; Ellipsenelemente n pi):

див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ЕЛІПСОЇДА ОБЕРТАН-

НЯ (элементы эллипсоида вращения;

rotation ellipsoid elements; Elemente

pi des

Umdrehungsellipsoidn): див. Еліпсоїд зе-

мний. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ЗВЕДЕННЯ (элементы

приведения; reduction elements; Elemente

des exzentrischen Standpunkt

Zentrirungi-

elemente n pi): визначають, коли геодези-

чний прилад та спостережувані пристосу-

вання встановлені не над центром геоде-

і лінійний е Е. з. Лінійний Е. з. - віддаль на

горизонтальній площині між центром гео-

дезичного пункту

С і т.

/, над якою встанов-

лений геодезичний прилад. Кутовий Е. з. -

кут ут./ між напрямом на центр геодезич-

ного пункту

С і

початковим напрямом і від-

лічується за ходом годинникової стрілки.

Елементи позацентрового встановлення те-

одоліта

та

світловіддалеміра наз. елемента-

ми центрування,

відбивача віддалеміра, ві-

зирної марки та візирного циліндра - еле-

ментами редукції. 13.

ЕЛЕМЕНТИ ЗЕМНОГО ЕЛІПСОЇДА

(элементы

земного

эллипсоида;

earth ellip-

soid

elements; Elemente

des Erdellipsoides n):

див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТУ КАРТИ (елемен-

ты содержания карты; elements of the

contain of the map; Inhaltskartenelemente n

pi): групи об'єктів або явищ, на які можна

поділити зміст карти. 5.

ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНЬОГО ОРІЄН-

ТУВАННЯ ФОТОЗНІМКА (элементы

внешнего ориентирования;

elements of exte-

rior orientation; Daten (Elemente) der dusse-

ren

Bildorientierungf): величини, що одно-

значно фіксують положення центра

проекції та площини фотознімка в зада-

ній просторовій системі координат (X

, Y

, Of, со, К). Координати центра проекції

, Y

, Z

наз. лінійними елементами, а ку-

ти нахилу знімка а,СО,К- кутовими еле-

ментами зовнішнього орієнтування. Для

пари знімків маємо 12 Е. з. о. ф. 8.

ЕЛЕМЕНТИ КОЛОВИХ КРИВИХ (эле-

менты круговых кривых; elements of circle

curves; Kreiskurvenelemente npi): парамет-

ри колових кривих: тангенс Т, крива К, бі-

сектриса Б, домір Д, які визначають за ку-

том повороту в траси та радіусом кривої

R. Призначені для знаходження на місце-

вості положення головних точок кривих ко-

Елементи..

168

колових. Е. к. к. можна обчислити або ви-

значити за допомогою спеціальних таб-

лиць (див. Крива горизонтальна ко-

лова; Крива вертикальна). 7.

ЕЛЕМЕНТИ МАГНЕТНОГО ПОЛЯ

(элементы магнитного поля; elements of

magnetic field; Elemente des magnetischen

Felds

n):

величини, які описують напруже-

ність магнетного поля Землі: X,Y,Z-скла-

дові, спрямовані відповідно вздовж мери-

діана магнетного Землі, паралелі та по

вертикалі. Додатними напрямами вважа-

ють напрями на північ, схід і вниз. Крім

того, використовують ще такі елементи: D

- магнетне схилення (схилення маг-

нетної стрілки), І- магнетне нахилення-

кут між напрямом напруженості магнетно-

го поля та горизонтальною площиною в

точці земної поверхні, Н - горизонтальна

складова вектора індукції магнетного по-

ля В.

На магнетних полюсах Н = 0,1 = 90°,

а на магнетному екваторі Z = 0. Е. м. п., які

залежать від координат

точки

на земній по-

верхні, наз. відносними - це D, X,

а еле-

менти Я, Z, /, не пов'язані з координатами,

є абсолютні Е. м. п. 18.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ {элементы орби-

ты; orbit elements; Bahnelemente

pi): су-

купність параметрів, що характеризують

розмір і форму орбіти небесного тіла т

(див. рис. Аномалія істинна), а також

її розташування в просторі. За ними мож-

на обчислювати на задані моменти часу

координати центра мас і швидкість тіла

т в орбітальній ftc

і в інерційній

Oxyz системах відліку. Для руху небес-

них тіл незбуреного, який є найпрос-

тішою моделлю їх реального руху, Е. о. не-

змінні. Для руху небесних тіл збу-

реного, що більше наближається до

реального, Е. о. - повільно змінні величи-

ни, тому потрібно знати ще додатково епо-

ху t

їх визначення.

Еліптичні орбіти ШСЗ визначаються шіс-

тьма елементами:

£2

- довгота висхідно-

го вузла орбіти (Q= ZyON = uyW); на-

хил площини орбіти

і =

Z.POP

0р

сфер.ZII'N'Q, СО

- аргумент

перицентра {со = ZNOI7 =

uN'IJ')',

велика

піввісь а = О

А =О

П\ ексцентриситет

орбіти е = OOja\ т - момент проходжен-

ня супутника т через перицентр П. Відлі-

чують Q від напряму Оу у межах 0 - 360°,

і - від екватора в межах 0 - 180°,

со

- від

напряму ON у межах 0 - 360°. Елементи

Q та і визначають положення площини

орбіти O^ANTIb просторі відносно площи-

ни екватора Q'N'Q, центра мас Землі О,

розташованого в одному з фокусів еліпса

орбіти

ANr/N

і напряму Оу на точку вес-

няного рівнодення;

визначає положен-

ня великої осі орбіти АП

цим орієнтацію

орбіти ANIIN

у своїй площині відносно

лінії вузлів N'ON'

; а та е визначають роз-

мір і форму орбіти; Т пов'язує рух супут-

ника по орбіті з поточним часом і тому ще

наз. динамічним елементом. Елементи Q,

і,

CO,

а, е,

наз. кеплеровими або кеплерів-

ськими. В деяких задачах замість вказаних

елементів зручніше використовувати їх ко-

мбінації, або інші величини. Напр., замість

а використовують фокальний параметр р

(р = OD = а{

- е

)) або середній рух п

(п

= /і/а

, де /і - гравітаційний параметр

Землі). Замість е - кутовий ексцентриси-

тет

ср

(див. рис. Орбітальні координа-

ти;

(р

= arcsine =

Z.O

{

BC,

або лінійний екс-

центриситет а-е(а-е = 0,0). Замість т - мо-

мент проходження через екватор t

, або

середню аномалію М

на епоху елементів

Елементи..

169

(М

= n(t

т)).

Замість со іноді зручні-

ше використовувати довготу перицентра

(я =

со

+ Q), тощо. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ КЕПЛЕРОВІ

(элементы орбиты кеплеровые; Keplerian

orbit elements; Kepler'ische Bahnelemente n

pi): див. Елементи орбіти. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ ОСКУЛЮЮЧІ

(оскулирующие

элементы

орбиты; oscula-

ting orbit elements; oskulerte Bahnelemente

nрї): елементи орбіти, що в русі не-

бесних тіл збуреному (на відміну від

незбуреного руху, де вони є сталими пара-

метрами) розглядаються як функції часу.

Е. о. о. визначають на кожний момент ча-

су інтегруванням відповідних рівнянь руху

з урахуванням збурювального впливу

гравітаційного поля Землі, опору ат-

мосфери, тиску сонячної радіації

тощо.

Ви-

користання Е. о. о. вгеодезії космічній

та ін. науках є ефективним методом обчи-

слення координат і складових швидкості

небесного тіла у збуреному русі за форму-

лами незбуреного руху. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ АБСО-

ЛЮТНІ

(абсолютные элементы

ориенти-

рования; absolute elements of orientation;

absolute Orientierungselemente n pi): див.

Елементи орієнтування референц-

них систем координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ВІД-

НОСНІ (относительные элементы ори-

ентирования; relative elements of orienta-

tion; relative Orientierungselemente n pi):

див.Елементи орієнтування рефере-

нцних систем координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ КУТО-

ВІ (угловые элементы ориентирования;

angular elements of orientation; Winkelori-

entierungselemente n pi): див. Елементи

орієнтування референцних систем

координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЛІНІЙ-

НІ ВНУТРІШНІ (внутренние линейные

элементы ориентирования; inner linear

elements of orientation; innere Linearorien-

tierungselemente n pi): див. Елементи

орієнтування референцних систем

координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЛІ-

НІЙНІ ЗОВНІШНІ (внешние линейные

элементы ориентирования; exterior linear

elements of orientation; aussere Linearorien-

tierungselemente n pi): див. Елементи

орієнтування референцних систем

координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ РЕФЕ-

РЕНЦНИХ СИСТЕМ КООРДИНАТ

(элементы ориентирования референцных

систем координат;

elemen ts of

reference

co-

ordinates system orientation; Orientierungsele-

mente

pi der Koordinatensysteme

рї): для

опрацьовування астрономо-геодезичних по-

будов

користуються референцними система-

ми

координат (див .Еліпсоїдземний),по-

чаток яких міститься близько від центра мас

Землі, проте,

загальному випадку, не збіга-

ється з

ним.

Є такі Е.

о. р. с.

к.:

внутріїинілі-

нійні

- координати х, у, z центра одного ре-

ференц-еліпсоїда відносно центра іншого;

зовнішні лінійні -різниці еліпсоїдних коор-

динат вихідного пункіу астрономо-геодези-

чної мережі в двох системах (див. Дати

вихідні геодезичні), подані в лінійній

мірі, зокрема: М

АВ

, N

cos B

АН; ку-

тові

- невеликі кути

, £

взаємного пе-

рекосу осей референцних систем координат;

абсолютні

- характеризують положення ре-

ференцної системи координат щодо загаль-

ноземної; відносні - характеризують поло-

ження однієї референцної системи коорди-

нат щодо іншої. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ПЕРЕХІДНОЇ КРИВОЇ

(элементы переходной кривой, elements of

transitions curve; Elemente n pi der Uber-

gangskurve f): величини, які, аналогічно до

кривої горизонтальної колової, ви-

значають положення основних точок кри-

вих перехідних і довжину загальної

кривої:

= T+T

+ t

-2L + К

=L + K;

= Б + Б

;

2Т

~К„~ Д + 2(Т

=Ptg—; p..

24 R

(1-

112 R

-+...);