Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Елементи..

170

t, - —(і 5-+ г-...);

2 120 R

172807?

_nR((p-2(p

), L 90^.

180° ' R л '

Б -

•

COS(«JJ/2)

= —(!

+ г--).

2 24Д

1920Д

де Г

, А'

, £,„Д, - відповідно зміщені (пере-

хідні) тангенс, довжина загальної

кривої,

бі-

сектриса і домір; R,

Т,

К, Б,Д-радіус, тан-

генс, довжина, бісектриса і домір колової

кривої; р - зміщення центра О колової кри-

вої

від

свого початкового положення вздовж

нормалі до тангенсів у

т.

О,;

<р

- кут пово-

роту траси між прямими вставками (див.

Вставки траси прямі); L- довжина пе-

рехідної кривої;

- зміщення початку ко-

лової кривої вналідок зміщення центра кри-

вої; - приріст

тангенса;

- довжина змі-

щеної колової кривої між перехідними кри-

вими КПК

і КПК

<PL

- кут клотоїди,

7t = 3,1415926; ^-приріст бісектриси;

—

додаткова складова для контролю визна-

чення t

згідно з формулою t

-12, x

абсциса КПК. 1.

ЕЛЕМЕНТИ РЕДУКЦІЇ (:элементы ре-

дукции; reduction elements; Elemente n pi des

Exzentrisitat des Beobachtungspunkts m):

див. Елементи зведення. 13.

ЕЛЕМЕНТИ РОЗМІЧУВАННЯ (элемен-

ты разбивки; elements of layout; Absteckung-

selemente n pi): проектні величини, які ви-

значають положення об'єкта щодо розпла-

нувальної основи. Залежно від способу роз-

мічування такими величинами є: прямоку-

тні координати, полярний кут і віддаль, дві

віддалі до точки від опорних пунктів, два

кути при опорній стороні тощо. 1.

ЕЛЕМЕНТИ ТРАНСФОРМУВАННЯ

ЗНІМКА (элементы трансформирования

снимка; elements of photograph transforma-

tion; Elemente npi der Bildentzerrungf): ве-

личини, які визначають таке положення

знімка у фототранс форматор і, коли на

екрані приладу отримують трансформова-

не зображення (лінійні спотворення за кут

нахилу знімка відсутні, м-б зображення до-

рівнює заданому). Для фототрансформато-

ра ФТБ цими величинами є: кути нахилу

касети та екрана, віддаль від касети до

об'єктива та від об'єктива до екрана, кут

повороту знімка, децентрація знімка. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ТРАСИ {элементы трассы;

traverse elements; Trassenelemente n pi):

план - проекція на горизонтальну площи-

ну та поздовжній профіль - вертикальний

переріз уздовж запроектованої лінії. В пла-

ні це лінійно-кутові геометричні парамет-

ри, що визначають положення головних то-

чок траси (прямі та колові і перехідні кри-

ві); у профілі - траса складається із ліній

різного ухилу, поєднаних між собою вер-

тикальними кривими. 1.

ЕЛЕМЕНТИ ТРИБОВИХ КОЛІС (эле-

менты зубчатых колес; elements of toothed

sprockets; Elemental n pi der gezackten Ra-

den n pi): модуль трибів m = d/z, d - діа-

метр подільного кола (у стандартному за-

чепленні збігається з діаметром колеса, то-

чніше, його початкового кола), z - кількість

трибів; висота подільної головки триба h

коефіцієнт висоти головки

(у стандарт-

ному зачепленні

1),

nr,

висота по-

дільної ніжки триба Ііф = 1,25т; висота

триба h = h

+ h

tj>

\ радіальна щілина

с = кф- h

(у стандартному зачепленні

с = 0,25ш); міжосьова віддаль трибової пе-

Елементи..

171

редачі d =d' + d" = 0,5т/{z' +

z"),

d' та d"-

діаметри двох коліс, що перебувають у за-

чепленні, г'та z

—

відповідно кількість три-

бів обох коліс; фактичне зачепленняр (від-

даль між однойменними точками профілів

сусідніх трибів); фактичне зачеплення 5

(кількість трибів, що перебувають у зачеп-

ленні); звичайно s> р; коефіцієнт перекрит-

тя е = s/p, для циліндричних коліс е= 1,2-

2,0; передатне число і = w'/w", де w, w" -

кутові швидкості трибових коліс. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПРОЄК-

ЦІЇ (элементы центральной проекции;

elements of central projection; Elemente

der Zentralprojektion): величини, які хара-

ктеризують взаємозв'язок між об'єктом та

його зображенням у центральній проекції.

Основні Е. ц. п. - є площини предмета і

знімка, а також центр проекції (центр фо-

тографування). Е. ц. п. є:

головний промінь - пряма, що проходить

через центр проекції перпендикулярно до

площини знімка;

головна точка знімка - перетин головного

променя з площиною знімка;

фокусна віддаль - віддаль від центра

проекції до головної точки знімка;

висота знімання - вертикальна віддаль від

центра проекції до площини предмета;

кут нахилу

знімка',

лінія основи - пряма перетину площин

предмета та знімка;

площина

головного вертикала - проходить

через головний промінь перпендикулярно

до лінії основи;

лінія напряму знімання - перетин площин

предмета і головного вертикала;

головна

вертикаль

- перетин площин знім-

ка і головного вертикала;

точка надира - перетин з площиною знім-

ка прямовисної лінії, що проходить через

центр проекції;

головна горизонталь - пряма на знімку, що

проходить через головну точку знімка

перпендикулярно до головної вертикалі;

площина істинного горизонту

—

площина,

що проходить через центр проекції пара-

лельно до площини предмета;

лінія істинного горизонту - перетин пло-

щин істинного горизонту і знімка;

головна точка збігу - перетин лінії істин-

ного горизонту та головної вертикалі знім-

ка;

точка нульових спотворень - перетин го-

ловної вертикалі знімка з бісектрисою ку-

та нахилу знімка, що має вершину в цент-

рі проекції. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ЦЕНТРУВАННЯ ПРИЛА-

ДУ: КУТОВИЙ І ЛІНІЙНИЙ {элементы

центрирования прибора: угловой

линей-

ный; elements of

instrument

centering; Win-

kelzentrirungselement n, Linearzentrirung-

selement n): див. Елементи зведення.

13.

ЕЛІПС РОЗСІЮВАННЯ {эллипс рассе-

ивания; ellipse of scattering; Zerstreuungs-

ellipse f): якщо поверхню щільності роз-

поділу fx, у) перерізати площиною, пара-

лельною площині XOY і одержану фігуру

спроектувати на цю площину, то в проек-

ції одержимо Е. p., рівняння якого запи-

сується так:

{х

—

)

2 г{х-т

){у-т

)

Е. р. характеризує нормальний закон роз-

поділу системи двох випадкових величин.

20.

ЕЛІПС СПОТВОРЕНЬ {эллипс искаже-

ний; ellipse of deformation (tissot's indicat-

rix); Indikatrixf, Verzerrungsellipse/): фігу-

ра, що є мірилом визначення наявних під

час зображення поверхні Землі мате-

матичної (ПЗМ) на площині спотворень

довжин ліній і площ фігур. У теорії карто-

графічних проекцій доводять, що нескін-

ченно мале коло на ПЗМ зображується

загалом еліпсом, який має назву Е. с. дов-

жин у заданій точці проекції. Велика вісь

Е. с. спрямована вздовж першого головно-

го напряму, тобто напряму з максимальним

м-бом зображення в цій же точці; перпен-

дикулярно до нього розташована мала вісь

цього Е. с. з мінімальним м-бом зобра-

Еліпс..

172

ження (другий головний напрям). Термін

Е. с. тотожний із терміном індикатриси

Тіссо. Півосі а і b Е. с. визначають за

формулами:

а = 1/2(А + В), Ь=1/2{А-В),

А = \т

+п

+2тп sin і,

В = літ

+п

-2

тп

sin/,

де ті п

—

м-би зображення вздовж мери-

діана та паралелі; і - кут між меридіаном і

паралеллю в зображенні. Орієнтування

Е. с., тобто визначення азимута

А,,

першого

головного напряму, здійснюється за фор-

мулою

tgА, = (b/a)J(a

-m

)/(m

-b

). 5.

ЕЛІПС СПОТВОРЕНЬ МАСШТАБУ

ФОТОЗНІМКА (эллипс масштабных

искажений фотоснимка;

ellipses of the scale

distortion of a photograph; Bildmafistabenin-

dikatrix f): графічне відображення спотво-

рень м-бу, що виникають на знімку через

його нахил. М-б нахиленого знімка - вели-

чина змінна;

залежить

як

від положення точ-

ки на знімку, так і від напряму, вздовж яко-

го визначають м-б. Якщо для якоїсь точки

знімка обчислити значення м-бів різних на-

прямів, відкласти ці значення, з'єднати кін-

ці отриманих відрізків, то отримаємо еліпс,

що відображає спотворення м-бу

цій точ-

ці у будь-якому напрямі. 8.

ЕЛІПСОЇД (эллипсоид; ellipsoid; Ellipsoid

и): див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛІПСОЇД ВЩНЕСЕННЯ (эллипсоид

относішости; relevancy ellipsoid; Referenz-

ellipsoidn): див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛІПСОЇД ДВОВІСНИЙ (двухосный

эллипсоид;

biaxial ellipsoid; zweiachsiges

El-

lipsoid

n):

див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛІПСОЇД ЗАГАЛЬНОЗЕМНИЙ

(общеземной эллипсоид; global ellipsoid;

Allerdellipsoidn, Gesamterdellipsoidn): див.

Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛІПСОЇД ЗАГАЛЬНОЗЕМНИЙ WGS-

84 (общеземной эллипсоид WGS-84; global

ellipsoid WGS-84; Allerdellipsoid

WGS-84):

загальноземний еквіпотенціяльний еліп-

соїд віднесення, покладений в основу від-

ліку координат в системі координат WGS-

84 та в моделі геопотенціялу EGM'96,

прийнятих у глобальній позиційній систе-

мі NAVSTAR GPS для визначення поло-

жень наземних пунктів, положень та на-

вігаційних параметрів транспортних засо-

бів, а також для визначення положень та

прогнозування орбіт космічних апаратів

системи NAVSTAR. Центр еліпсоїда збі-

гається з центром мас Землі з точністю

±(0,5-1,0) м, а його параметри майже іден-

тичні параметрам еліпсоїда міжнародної

геодезичної референцної системи GRS-80

і дорівнюють:

а = 6378137,000 м;

2>0

= 484,16685-10"

;

/-М = 3 9 86005-10

с"

;

со

= 7,2921151467-10

-5

рад-с

. 9.

ЕЛІПСОЇД ЗЕМНИЙ {земной

эллипсоид;

earth ellipsoid; Erdellipsoid

n):

у загально-

му випадку еліпсоїд - замкнена централь-

на поверхня другого порядку; має три

взаємно перпендикулярні осі й три взаєм-

но перпендикулярні площини симетрії

(еліпсоїд земний тривісний). Якщо поча-

ток декартових прямокутних просторових

координат помістити в центрі симетрії, а

осі координат спрямувати вздовж осей

симетрії, то рівняння еліпсоїда в каноніч-

ній формі матиме такий вигляд:

де а,Ь,с- півосі (рис., а);

Еліпсоїд..

173

Якщо дві осі еліпсоїда рівні (а =

або а = с

чи b = с), то його наз. еліпсоїдом обертан-

ня - двовісним еліпсоїдом, який можна

одержати обертанням еліпса навколо однієї

з його осей. Якщо а = Ь> с, матимемо

стиснений еліпсоїд обертання, утворений

обертанням навколо малої осі еліпса

/а

+ z

=1, що лежить у площині

Oxz. Лінія від перерізу Е. 3. площиною -

еліпс або коло. Е. з. наз. стиснений еліп-

соїд обертання, поверхня якого як за фор-

мою, так і за розмірами достатньо близька

до поверхні геоїда чи, точніше, квазігео-

їда. Поверхня Е. з. утворюється обертан-

ням еліпса навколо його малої осі. Отже,

з'ясування форми і розмірів Е. з. зводить-

ся до визначення форми і розмірів його

твірної, тобто еліпса.

Будь-який еліпс визначається розмірами

його великої а і малої b півосей (рис., б).

Використовуються також лінійна величи-

на с = а

/b і відносні величини

е = (1 ja)4a

-b

, е = (1 /Ь)у1а

-Ь

що наз. відповідно першим і другим екс-

центриситетами еліпса,

а = (а-Ь)/а - полярне стиснення.

Наведені лінійні та відносні величини наз.

елементами еліпса. Вони є одночасно

елементами (або параметрами) еліпсоїда

обертання (див. рис., Координати гео-

дезичні), твірною лінією якого є цей

еліпс.

р р

/ У

У а е О \ ^

h j

се /

р,

Числові значення елементів Е. з. - велику

піввісь а і стиснення а - знаходять за ре-

зультатами геодезичних, астрономічних,

гравіметричних і супутникових вимірю-

вань. Методи визначення елементів Е. з.

розглядаються

теоретичній геодезії.

У геодезії Е. з. звичайно ототожнюють з

поняттям сфероїда земного. Е. з., що

найкраще відображає фігуру Землі, наз. за-

гальноземним еліпсоїдом.

Його визначають

за таких умов: збігання центра еліпсоїда з

центром мас Землі і площини його еквато-

ра з площиною земного екватора; мінімум

суми квадратів відхилень висот квазігеої-

да (чи геоїда) у всіх його точках від повер-

хні еліпсоїда. Е. з. певних розмірів і в пев-

ний спосіб орієнтований у тілі Землі, на

поверхню якого відносять (проектують)

результати геодезичних вимірів у якійсь

країні (чи групі країн) для подальшого їх

опрацювання, наз. р еф ер енц-еліпсоїд ом,

або еліпсоїдом віднесення, або поверхнею

віднесення. Елементи референц-еліпсоїда

встановлюють за умови найкращої відпо-

відності його фігурі Землі на обмеженій її

поверхні. Центр референц-еліпсоїда не

збігається з центром мас Землі, проте ма-

ла вісь і площина екватора референц-

еліпсоїда відповідно паралельні до осі

обертання Землі і площини земного еква-

тора. Рівняння поверхні еліпсоїда обертан-

ня в системі декартових прямокутних

просторових координат з початком у цен-

трі еліпсоїда, віссю z, суміщеною з віссю

обертання, осями х і у, розташованими в

площині екватора (див. рис. Координа-

ти геодезичні), має такий вигляд:

де а і b - велика і мала півосі еліпсоїда.

Півосі а і b визначають еліпсоїд обертан-

ня щодо його форми і розмірів. Сліди пе-

рерізу еліпсоїда обертання (еліпсоїда зе-

много) площинами, що проходять через йо-

го вісь обертання, є еліпсами. Половина

будь-якого еліпса - від одного полюса до

іншого - наз. геодезичним меридіаном,

рівняння якого: r

+ z^jb

= 1. Площи-

на z - const, перпендикулярна до осі

обертання,

перетині з поверхнею еліпсої-

Еліпсоїд..

174

да утворює коло радіусом г = д/х

+ у

= const, що наз. паралеллю. Паралель з

найбільшим радіусом r = a (z = 0) наз. еква-

тором, а площина z = 0 - площиною еква-

тора. Екватор поділяє еліпсоїд на дві си-

метричні половини: верхню з полюсом Р

- північний півсфероїд, нижню з полюсом

{

- південний півсфероїд. 17.

ЕЛІПСОЇД ЗЕМНИЙ ТРИВІСНИЙ

(трехосный земной эллипсоид; three-axis

earth ellipsoid; dreiachsiges Erdellipsoid

n):

див. Еліпсоїд земний. Для виведення

еліпсоїда Красовського, з метою врахуван-

ня загальних хвиль геоїда, фігуру Землі

спочатку апроксимували тривісним еліп-

соїдом з такими параметрами, що харак-

теризують еліптичність його екватора: сти-

снення екваторіального еліпса 1:30000, до-

вгота найбільшого меридіана +15° східної

довготи. Ці параметри добре узгоджувались

з усіма висновками, що підтверджували три-

вісність Землі за астрономо-геодезичними

і гравіметричними даними, переважно, пів-

нічної

Півкулі.

До цього тривісного еліпсої-

да найкраще підходить еліпсоїд обертання

з параметрами а = 6378245 м, а =

1 :

298,3.

17.

ЕЛІПСОЇД КРАСОВСЬКОГО {эллипсо-

ид Красовского; ellipsoid of Krasovskiy;

Ellipsoidn von Krasowskij): див. Еліпсоїд

земний тривісний. 17.

ЕЛІПСОЇД ОБЕРТАННЯ (эллипсоид

вращения; rotation ellipsoid; Rotationsellip-

soid

Umdrehungellipsoid

n):

див. Еліпсоїд

земний. 17.

ЕЛІПСОЇД РІВНЕВИЙ (уровенный

эллипсоид; datum ellipsoid): див. Норма-

льна Земля. 6.

ЕЛОНГАЦІЯ (элонгация; elongation;

Elongationf): відстань; E. зорі, що кульмі-

нує між полюсом світу

зенітом, коли її ази-

мут має найбільшу або найменшу величи-

ну. Е. планети - кутова відстань цієї пла-

нети від центра сонячного диска. Е. Мерку-

рія або Венери - положення цієї планети в

момент коли її екліптична довгота макси-

мально відрізняється від довготи Сонця.

Найбільша Е. Венери дорівнює 48°, а Мер-

курія змінюється в межах 18-28°. Е. інших

планет можуть змінюватись від Одо 180°. 5.

ЕПІПРОЄКТОР (эпипроектор; opaque

projector)', оптико-механічний прилад для

проектування на екран непрозорих зобра-

жень (напр., рисунків, креслень). їх пере-

вага над діапроекторами в тому, що не

треба попередньо фотографувати картма-

теріал і виготовляти діапозитиви. Пере-

несення зображення штрихових елементів

картматеріалу зводиться до рисування їх

оптичного зображення на оригіналі ка-

рти складальному. Спочатку рисуван-

ня виконують олівцем, а потім оформля-

ють

тушшю і фарбами. При цьому зазвичай

проводять генералізацію картографі-

чну. До Е. належить стаціонарний карто-

графічний проектор ПКВ, який характери-

зується такими даними: збільшення 0,22-

5,60, розмір касети 29X29 см, максималь-

ний розмір зображення

на

екрані

90 Х90

см,

габаритні розміри 140X100X300 см, маса

1000 кг. 5.

ЕПІСКОП (эпископ; episcope; Episkop п):

те ж, що й епіпроєктор. 5.

ЕПІЦЕНТР ЗЕМЛЕТРУСУ (эпицентр

землетрясения;epicentre

of earthquake; Erd-

bebensepizentrum n): проекція гіпоцентра

землетрусу наземну поверхню. 4.

ЕПОХА ТЕКТОНІЧНА (тектоническая

эпоха; tectonic epoch; tektonische Epoche f):

великий відрізок часу, який охоплює сотні

мільйонів років і має характерні обриси

розміщення геосинклінальних зон

систем,

а також свій план розташування та обме-

ження консолідованих структур. У

Е.

т. мо-

жуть відбуватися закладення, розвиток і

відмирання окремих геосинклінальних

структур. 4.

ЕРОЗІЯ (эрозия; erosion; Erosion f): про-

цес руйнування гірських порід або ґрунтів

водою чи вітрами спільно з гравітаційни-

ми рухами (переміщеннями). Розрізняють

Е. площинну (абеляцію), коли відбуваєть-

ся поверхневий змив, що призводить до

зниження поверхні водозбірних басейнів,

Е.

лінійну,

коли

відбувається лінійний роз-

мив, унаслідок якого утворюються доли-

ни, яри, балки. 4.

Еталон..

175

ЕТАЛОН ВИМІРЮВАННЯ ДОВЖИ-

НИ (эталон измерения длины; length mea-

surement standard; Etalon m der Strecken-

messungj): призначений для забезпечення

єдності лінійних вимірювань, що зводить-

ся до передачі одиниці довжини - метра

від Державного еталона до взірцевих мір і

від них - робочим засобам лінійних вимі-

рювань. У СРСР Державним еталоном був

комплекс апаратури (лампа

ізотопом кри-

птон-86 та еталонний інтерферометр кри-

птону ЕІК-1), який забезпечував відтворен-

ня одиниці довжини - метра з відносною

похибкою 4- 10

і передавати розміру оди-

ниці вторинним еталонам з похибкою

1-Ю"

7-Ю"

. Серед

вторинних еталонів є платино-

іридієві прототипи - копії Міжнародного

прототипу метра - штрихові міри № 28 і

№11; інтерференційні установки вторин-

них еталонних вимірювань криптону-86,

ртуті-198, кадмію-114 і стабілізованих ге-

лій-неонових лазерів. Вторинні еталони

передавали одиницю вимірювання довжи-

ни робочим еталонам. В Україні у ДНВО

„Метрологія" (Харків) створено і 10 квіт-

ня 1997 затверджено Головою Держстан-

дарту України Державний первинний ета-

лон одиниці довжини - метр. Це груповий

еталон, який складається з комплексу ла-

зерних джерел еталонного випроміню-

вання, спектрокомпаратора і вимірювача

штрихових та кінцевих мір довжини. Мет-

рологічні характеристики нового еталона:

- номінальне значення довжини, яке від-

творюється еталоном, м - 1;

- діапазон,

якому відтворюється та пере-

дається одиниця довжини, м -

1 -10

—6

- 1;

- сер. кв. відхилення результату вимірю-

вань, не більше 2,5Т0~";

- невилучена систематична похибка, не

більше 1,2-10

. "

Для підвищення метрологічної надійності

еталона до комплексу лазерних джерел

введено три стабілізовані за частотою Не-

Ne лазери (довжина хвилі 633 нм), які за

допомогою спеціальної системи порівнян-

ня періодично порівнюються між собою,

а також за допомогою додаткового лазера

порівняння - з лазерами інших організа-

цій, зокрема і міжнародних. Для вимірю-

вання довжин кінцевих та штрихових мір

створено систему з двох об'єднаних інтер-

ферометрів, що дає змогу виконувати ці ви-

мірювання за допомогою одного компара-

тора. Для забезпечення умов вимірювання

довжин кінцевих і штрихових мір створе-

но термобарокамеру для вимірювання при

атмосферному і зниженому тиску повітря

(тоді значно знижуються вимоги до точно-

сті вимірювання показника заломлення по-

вітря). Передбачається регулювання тем-

ператури у термобарокамері, що дає змо-

гу визначити температурний коефіцієнт лі-

нійного розширення мір. Крім еталонів, є

взірцеві засоби вимірювання. Роль взірце-

вих засобів у геодезії виконують стаціона-

рні і польові компаратори (базиси), конт-

рольні лінійки тощо. Метрологічна атес-

тація віддалемірів, згідно з локальною схе-

мою перевірки, виконується на взірцевих

базисах 0^1 розрядів (див. Базис взірце-

вий) і частково в метрологічній лаборато-

рії. 19.

ЕТАЛОН ВИМІРЮВАННЯ КУТА (эта-

лон измерения угла; angle measurement

standard; Etalon m der Winkelmessungf): мі-

ра для забезпечення єдності вимірювання

кутів. Державний первинний еталон оди-

ниці плоского кута складається з 36-гран-

ної кварцової призми, еталонного кутомір-

ного автоколімаційного обладнання з дво-

ма фотоелектричними автоколіматорами й

електронним цифровим відліковим при-

строєм та пристроєм для встановлення й

обертання багатогранної призми. Точність

відтворення кута 9,6-10"

рад. Первинний

еталон передає одиницю плоского кута -

радіана вторинним еталонам (автоколіма-

ційним установкам з 24-, 36-, 72-гранними

кварцовими призмами та ін.), взірцевим мі-

рам 4 розрядів, а від них - робочим засобам

вимірювання: теодолітам, автоколіматорам

тощо. 19.

ЕТАЛОНИ ДЕШИФРУВАННЯ ЗНІМ-

КІВ (эталоны дешифрирования снимков;

photointerpretation standard; Muster f der

Еталонування..

176

Bildinterpretation f): віддешифровані під

час польових обстежень фотознімки типо-

вих ділянок місцевості. Еталонні знімки

використовують для камерального деши-

фрування порівнянням зображень на знім-

ках-еталонах та на знімках місцевості. 8.

ЕТАЛОНУВАННЯ ГРАВІМЕТРІВ (эта-

лонирование гравиметров; standardization

of gravimeters; Eichung f des Gravimeters):

дослідження,

результаті яких визначають

ціну поділки відлікового пристрою граві-

метра, а також залежність її від темпера-

тури та ін. зовнішніх факторів. Для Е. ґ.

треба виміряти відому еталонну різницю.

Є такі методи Е. г.: 1) на пунктах з відоми-

ми значеннями прискорення сили ва-

ги^) нахилом; 3) додатковими тягарцями.

Ціну поділки гравіметра з лінійною відлі-

ковою шкалою визначають зі співвідно-

шення с = Ag/AS, де Ag- приріст сили ва-

ги, мҐал, AS - відповідна різниця відліків

в обертах мікрометричного гвинта. Ета-

лонну різницю Ag створюють відповідною

зміною сили ваги, розташовуючи пункти з

відомими значеннями сили ваги вздовж

меридіана або використовуючи залежність

сили ваги від висоти в гірському районі. 6.

ЕТАЛОНУВАННЯ ЧАСТОТ (эталони-

рование частот; calibration against a pri-

mary standard of frequencies; Welleneichung

f): див. Дослідження електронних

віддалемірів. 13.

ЕТВЕША ЕФЕКТ (эффект Этвеша;

Etvesh's effect; Ejfekt m von Etvesh): уявна

зміна сили ваги, зумовлена рухом судна

відносно Землі. Для врахування Е. е. ре-

зультат вимірювань приводять до умов

спостережень на нерухомій основі. Попра-

вку за Е. е. визначають за формулою

=4,05- vcosp- sin

+ 0,0012v

де v - швидкість руху судна;

(р

- широта,

на якій перебуває судно; А - азимут руху

судна. Під час виконання гравіметричних

робіт у шельфовій зоні дані про курс і шви-

дкість судна одержують із вимірювань ра-

діогеодезичними системами, що дає змогу

реально визначити поправку Етвеша з по-

хибкою 0,4-2 мҐал. У відкритому океані

поправку Етвеша з точністю

мҐал визна-

чають за допомогою автономних навігацій-

них приладів, коли курс руху судна вимі-

рюють гірокомпасом, а швидкість гід-

родинамічним або гідроакустичним ла-

гом. 6.

ЕТНОГРАФІЯ (этнография; ethnograp-

hy; Ethnographie f): наука, яка вивчає по-

бутові та культурні особливості народів

світу, їх походження (етногенез), розселен-

ня (етногеографія) і культурно-історичні

взаємозв'язки. Складовими частинами Е.

є етнічна картографія і етнічна демографія.

Е. тісно пов'язана з деякими розділами ан-

тропології і лінгвогеографії. Останнім

часом видано багато карт етнографіч-

них. Як наука сформувалась у XIX ст. 5.

ЕФЕМЕРИДИ (эфемериды; ephemerides;

Ephemeridenfpl): зведені в таблицю коор-

динати небесних світил та ін. змінних аст-

рономічних величин, обчислених для по-

слідовних моментів часу. Перед астроно-

мічними спостереженнями переважно

складають Е., в яких подаються значення

азимутів і зенітних відстаней світил

для заданих моментів часу. 18.

ЕФЕМЕРИДИ БОРТОВІ (бортовые

эфемериды; broadrast ephemeris; Bordephe-

meriden f pi): частина навігаційного пові-

домлення, що транслюється кожним з ко-

смічних апаратів глобальної позиційної

системи (GPS), в якій містяться на пев-

ний момент часу (на початок кожної годи-

ни) його прогнозовані елементи орбіти та

деякі збурювальні параметри. За цими да-

ними в методі GPS обчислюються біжучі

позиції космічних апаратів, відносно яких

визначаються координати пунктів гео-

дезичних та навігаційні параметри транс-

портних засобів. Прогнозують ефемериди

на 180 діб екстраполяцією відповідних да-

них, багаторазово визначених контроль-

ним сегментом GPS у попередні доби. То-

чність координат космічних апаратів, об-

числюваних за екстрапольованими ефеме-

ридами, з часом поступово знижується.

Для підтримання точності 2-5 м Е. б. по-

новлюють щодоби. 9.

Єдина система..

177

ЕХОГРАМА (эхограмма; echogram;

Echogramm

п):

неперервне графічне зобра-

ження глибин, яке автоматично реєструє-

ться ехолотом. 6.

ЕХОЛОТ (эхолот; echo-sounder; Echolot

п): прилад, що використовується для ви-

мірювання глибини водойми чи водотоку.

Принцип дії Е. полягає у визначенні часу

проходження ультразвукового імпульсу від

поверхні води до дна і назад. Якщо відомі

час проходження імпульсу t і швидкість v

поширення звукових хвиль, то глибина

h-vtl 2

•

Запис глибини здійснюється не-

перервно на стрічці самописом у відповід-

ному м-бі. 4.

ЄДИНА СИСТЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ І

КОДУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІН-

ФОРМАЦІЇ

(єдиная система классификации

кодирования картографической информа-

ции;

unified system of classification and encoding

cartographical information; Einheitssystem

der

Klassifizierung

und Codierung der Karto-

graphischen Information

f):

інформаційне забез-

печення автоматизованої картографіч-

ної системи,

яке

складається із сукупності

взаємоузшдженихкласифікаторів картогра-

фічної інформації, засобів їх проваджен-

ня і

нормативних документів для їх складання,

впровадження, удосконалення

та

контролю за

впровадженням. 21.

ЄДНІСТЬ ВИМІРІВ (единство измере-

ний;

unity of measurements; Messungseinheit

f): стан вимірів, коли їх результати вира-

жені в узаконених одиницях, а Є. в. забез-

печується

за

допомогою єдиних засобів ви-

мірювань; похибки вимірювань відомі із

заданою ймовірністю. 21.

ЖЕЗЛ (жезл; bar; Lattef

Stab т): міра

дов-

жини у вигляді рейки з поділками. 21.

ЖЕЗЛ БАЗИСНИЙ (базисный

жезл;

basis

rod; Basislattef, Basisstab m): суцільна або

розбірна металева

штанга

завдовжки

м,

що використовувалася під час вимірювання

сторін у короткобазисній полігонометрії

паралактичній та геодезії інженер-

ній.

Для

встановлення

положення, перпен-

дикулярне до вимірюваної сторони, у Ж. б.

є приціл,рівень сферичний та рівень

циліндричний для приведення їх у го-

ризонтальне положення. Відомі розбірні

Ж. б. типу Бала фірм К. Цайсс і MOM (Уго-

рщина). Це інварні стрижні, розташовані

в захисних трубках. На кінцях Ж. б. Бала

є прицільні марки, віддаль між якими 2 м.

Суцільний Ж. б. - натягуваний динамоме-

тром інварний дріт або стрічка в суціль-

ній дюралевій трубці, на кінцях якої роз-

ташовані марки. 19.

745

ЖЕЗЛ ВЗІРЦЕВИЙ (образцовый жезл;

standard rod; Musterstab т): належить до

взірцевих засобів І розряду. Це пристайні

(кінцеві), платинові, інварні взірцеві геодези-

чні жезли

Н-подібного перерізу довжиною до

4 м ± (0,1 + 0,2 L) мкм. Для визначення до-

вжин 24-метрових інварних дротів на ком-

параторах використовують 3-метрові

інварні Ж. в. 19.

ЖИВИЙ ПЕРЕРІЗ (живое сечение; hyd-

raulic section; lebender Leckschnitt m): по-

перечний переріз русла, де швидкість

течії більша від чутливості приладу, яким

вимірюють швидкість. Площа Ж. п. мер-

твих просторів - це та частина площі по-

перечного перерізу русла, в якій немає те-

чії. Основними морфометричними елемен-

тами Ж. п. є площа, ширина, змочений

периметр, середня глибина та гідрав-

лічний радіус водотоку. 4.

Жирність шрифту

178

ЖИРНІСТЬ ШРИФТУ

0жирность шриф-

та;

thickened

print; Schriftfettlichkeit f): від-

ношення товщини основного елемента

букви шрифту до її внутрішнього просвіту.

Гарнітура шрифту об'єднує шрифти:

жирні, напівжирні, світлі, прозорі. 5.

ЖИТЛОВА ПЛОЩА (жилая площадь;

living space;

Wohnflache

f): сумарна площа

житлових приміщень будинку

чи квартири.

ЖОВТА ПЛЯМА ОКА (желтое пятно

глаза; yellow eye spot; glauber Augenfleck

m): найчутливіша до світла центральна час-

тина сітківки ока, де скупчена основна ма-

са світлочутливих елементів „колбочок",

які є органами денного зору. Поле зору

жовтої плями становить 6-1°. 8.

ЖОРСТКІСТЬ ГЕОДЕЗИЧНОГО

СИГНАЛУ (жесткость геодезического

сигнала;

stiffness

of geodetic signal;

Hartlich-

keitfdes Triangulationssignals n): характе-

ризує якість зовнішнього геодезичного

знака. Сигнали геодезичні звичайні

(складні) мають бути настільки стійкі,

щоб їх можна було спостерігати під час віт-

ру до 5 М'С

-1

. 13.

ЖУРНАЛ ПІКЕТАЖНИЙ {пикетажная

книжка; picket book; Pflockenfeldbuch гі):

креслення, виконуване

від руки

під час роз-

мічування пікетажу на місцевості. Посе-

редині кожної сторінки журналу прокрес-

люють пряму лінію, яку приймають за ви-

прямлену вісь споруди. На ній відмічають

усі пікетні та плюсові точки, ставлять їх

номери, вказують стрілками повороти і ве-

личину кутів повороту, азимути або рум-

би прямих вставок, а також викреслюють

ситуацію

межах певної смуги, показують

поперечники. За складних умов забудови

вісь споруди

Ж. п. не випрямляють,

ви-

креслюють так, як є насправді. 12.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМІРЮВАНЬ

МЕТРОЛОГІЧНЕ (.метрологическое обе-

спечение измерений; metrologicalprovision

of measurements; metrologische

Versorgnung

der Messungenfpiy. передбачає визначення

і застосування наукових та організаційних

основ, технічних засобів, правил і норм,

потрібних для досягнення єдності й потріб-

ної якості вимірів. 21.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ВИМІРІВ

{обеспечение единства измерений; provi-

sion of measurment unity; Versorgnung der

Messungseinheit f): передбачає досягнення

і дотримання єдності вимірів відповідно до

правил і норм, встановлених державними

стандартами та ін. метрологічними норма-

тивно-технічними документами. 21.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАРТОГРАФІЧНЕ

ПРОГРАМНЕ {картографическое про-

граммное обеспечение; cartographical soft-

ware; kartograpliische Software): спеціаль-

ні пакети прикладних програм, які реалі-

зують методи і алгоритми створення циф-

рових карт. 5.

ЗАВОДОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВА-

СИЛЬОВИЧ (5.10.1902-21.07.1962): Нар.

у с. Дубіни Грайворонського р-ну Курсь-

кої обл. 1904 переїхав у м. Суми, де 1909-

18 навчався в гімназії. 1918-23 служив у

Червоній Армії, майже рік працював хімі-

ком та цукроваром Угроїдського цукрово-

го заводу. З 1923 студент Харківського гео-

дезичного ін-ту, який закінчив 1926. Од-

ночасно працював в Українському геоде-

зичному управлінні топографом, інжене-

ром, старшим інженером. Виконував топо-

знімання в м-бах 1:50000 та 1:25000, ос-

новні геодезичні роботи (тріангуляція

кл.,

вимірювання базисів та ін.). 1929-30 ви-

кладав геодезію на меліоративному фа-

культеті Харківського с/г

ін-ту.

1930-36 на-

чальник топографо-розвідувального відді-

лу тресту „Вугіллярозвідка".

Заводовський О.В.

179

Під його керівництвом виконували зніман-

ня Донбасу в м-бах 1:5000 та 1:2000. 1936

перейшов на роботу в Південне аерогео-

дезичне підприємство (пізніше Українське

геодезичне підприємство, Підприємство

№ 13). З 1937 по 1944 працював головним

інженером цього підприємства. 1944-46

начальник Українського аеросейсмічного

підприємства - найбільшої геодезичної ви-

робничої організації України, становлен-

ня і розвиток якої значною мірою відбуло-

ся завдяки О. В. Заводовському. 1947 пе-

рейшов на посаду старшого викладача ка-

федри Вищої геодезії та астрономії Львів-

ського політехнічного ін-ту, читав курси:

„Основні геодезичні роботи" та „Органі-

зація геодезичних робіт". 1951 захистив

канд. дисертацію, присвячену точності гео-

дезичних мереж. Далі - доц., зав. кафедри

інженерної геодезії (1952-62) ДУ „Львів-

ська політехніка", декан геолого-розвіду-

вального та геодезичного факультетів

(1957-61). За його ініціативою 1959 відно-

вив свою роботу геодезичний факультет,

який свого часу (1952) був об'єднаний з

нафтовим під назвою геолого-розвідуваль-

ний факультет. Завдяки

О.

В. Заводовському

1960 розпочалось створення навчального

геодезичного полігона в м. Судова Вишня

Львівської обл.

ЗАГАЛЬНА АРИФМЕТИЧНА СЕРЕ-

ДИНА (общая арифметическая середина;

general arithmetic mean; arithmetische To-

talmitte /): надійніше значення L

для ба-

гаторазово виміряної величини обчислю-

ється за формулою:

_hP\+hP2+--- +

nPn

АРІ]

Pi+P

+ --+P« IPY

де /|, /

, ...,/„-результати нерівноточних

вимірювань;р

,р

•

•-,Р„ - відповідні ваги

цих вимірювань. 20.

ЗАДАЧА ГЕОДЕЗИЧНА НА ВЕЛИКІ

ВІДДАЛІ (геодезическая задача на боль-

шие расстояния; geodetic problem for large

distances; geodatische Aufgabe ffiir langem

Abstandm): див. Розв'язування голов-

них геодезичних задач на великі

віддалі на еліпсоїді. 17.

ЗАДАЧА ГЕОДЕЗИЧНА ОБЕРНЕНА

(обратная геодезическая задача; inverse

geodetic problem; geodatische Ruckwart-

saufgabe J (inverse Aufgabe)): визначення

довжини, прямого та оберненого напрямів

лінії за відомими координатами початко-

вої та кінцевої точок цієї лінії. Як і

а д ач а

геодезична пряма, розв'язується на різ-

них поверхнях, у різних системах коорди-

нат.

1.3. г. о. на площині - задані прямокутні ко-

ординати .г,, у

, х

, у2 т. Q\ і Q

на площині

(див. рис., а. Задача геодезична пряма). Об-

числити прямолінійну від даль d між цими

точками і полярний кут а між координат-

ною лінією у

{

= const і відрізком d:

Хі

Уі^

іСІ =

Хі-Хх

Уг-Ух.

-щ cos a sina

2.3. г. о. на кулі - задані географічні (сфе-

ричні) координати

(р

Я, початкової т. Q

(р

, Aj кінцевої т. Q

дуги великого кола;

треба визначити довжину дуги великого ко-

ла

<т

та азимути си, і а

в початковій і кін-

цевій її точках (див. рис., б. Задача гео-

дезична пряма; Розв'язування го-

ловних геодезичних задач на кулі).

3. 3. г. о. на еліпсоїді - задані координати

геодезичні 5„ і, і В

, Ь

точок Q

і Q

по-

верхні еліпсоїда; потрібно знайти довжи-

ну геодезичної лінії S чи будь-якої іншої

лінії (див. Задача геодезична пряма),

між заданими точками, а також прямий А

і обернений А

азимути (див. рис. Азимут

геодезичний) лінії в точках Q

і Q