Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Державний кадастр..

140

фо-геодезичні, геоботанічні, ґрунтові

та

ін.

вишукування, здійснюється реєстрація

землеволодінь і землекористувань, догово-

рів про оренду землі, вивчення кількісних

і якісних характеристик земельних угідь та

їх економічна оцінка. 4.

ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР РОДОВИЩ І

ПРОЯВІВ КОРИСНИХ КОПАЛИН

(государственный кадастр месторожде-

ний и проявлений полезных ископаемых;

state cadastre of deposits and minerals; sta-

atliches Lagerstattekataster m, ndes Bergguts

n, Grubenguts n): система відомостей про

кількість і якість запасів основних і супут-

ніх корисних копалин, наявних компонен-

тів сировини, що включені до Державного

фонду родовищ корисних копалин, гірни-

чо-технічні, гідрогеологічні умови розроб-

ки та їх геолого-економічну оцінку. 4.

ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОВИЙ КАДАСТР

(государственный лесной кадастр; state

forest cadastre; staatlicher Fortskataster

(Waldskataster) m, n)\ система відомостей і

документів про кількісний і якісний стан

лісового фонду, поділ лісів на групи та

належність їх до категорій захищеності,

про правовий статус лісового фонду, роз-

поділ його між користувачами, економіч-

ну оцінку та ін. дані, потрібні для раціона-

льного лісового господарювання. 4.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ЗЕМЕЛЬ (го-

сударственный реестр земель; state land

registration; staatliches Grunstucksverzeich-

nis n): Поземельна книга, яка містить дані

про існуючі і ті об'єкти державного кадаст-

рового обліку, що перестали існувати. Су-

купність даних про окремий об'єкт держав-

ного кадастрового обліку утворює підрозділ

Поземельної

книги,

що ідентифікується ка-

дастровим номером земельної ділянки, в

якому містяться такі відомості про неї: ка-

дастровий номер, розташування, площа,

мета використання, правовий статус, вар-

тість, кадастровий план, обмеження і сер-

вітути щодо використання землі. 4.

ДЕРЖГЕОНАГЛЯД (Госгеонадзор; State

geoinspection; staatliche geodatische

Inspek-

tion m)\ скорочена назва Інспекції держав-

ного геодезичного нагляду України, яка

контролює виконання геодезичних робіт в

Україні. Д. є складовою Головного

управління геодезії, картографії та

кадастру при КМ України. До його

функцій належить надання дозволу на ви-

конання топографо-геодезичних робіт, ви-

дача координат і висот пунктів, картогра-

фічних матеріалів, контроль і приймання

виконаних робіт, систематизація геодезич-

ної інформації тощо. 2.

ДЕТАЛЬНЕ РОЗМІЧУВАННЯ КОЛО-

ВОЇ КРИВОЇ (детальная разбивка кру-

говой кривой; detailed layout of circular

curve; Feinabstecken n der kreisfiirmige

Kurvef( Kreiskurve)): визначення проміж-

них точок кривої для виконання будівель-

них робіт. Найчастіше застосовуються такі

способи розмічування кривих: 1) прямо-

кутних координат; 2) лінійно-кутової

засічки; 3) продовжених

хорд;

4) вписаного

многокутника. У першому способі точка

кривої визначається абсцисою і ордина-

тою, які відкладають відповідно вздовж

тангенса від початку кривої і перпендику-

лярно до нього. Прямий кут у допоміжній

(створній) точці будують екером або тео-

долітом. Другий спосіб полягає у послідов-

ній побудові на початку кривої кута і від-

кладанні відстані (хорди) від попередньо

розміченої точки. Якщо ж віддаль відкла-

дати від початку координат, напр., у від-

критій місцевості, то цей спосіб стає спо-

собом полярних координат. У третьому

способі кожна наступна точка кривої виз-

начається із попередньої продовженням

хорди, яка з'єднує дві попередні точки,

напр., за допомогою рулетки або линви, і

зміщенням кінця продовженої хорди до

центра кривої на величину а = l

/R, де

довжина хорди, R - радіус кривої. Першу

точку кривої одержують відкладанням /

уздовж тангенса і а/2 - перпендикулярно

до нього. Останній спосіб зводиться до то-

го, що криву поділяють на відрізки одна-

кової довжини, обчислюють відповідні їм

проектні кути

лінії (хорди) проектного по-

лігона, за якими послідовно переносять

точки, починаючи від початку або кінця

Детальне розмічування..

141

кривої. В усіх способах розмічування зде-

більшого виконують від початку (кінця)

кривої до середини, а похибку розподіля-

ють пропорційно довжині ходу. 1.

ДЕТАЛЬНЕ РОЗМІЧУВАННЯ ПЕРЕ-

ХІДНОЇ КРИВОЇ (детальная разбивка

переходной кривой; detailed layout of tran-

sient curve; Feinabstecken n der Hilfskurve

(Ubergangskurvej): визначення положення

проміжних точок кривої перехідної,

яке виконують здебільшого

ВІД ТОЧКИ

змі-

щеного тангенса, як початку перехідної

кривої, способом прямокутних координат

за формулами:

,л

Х = 1(1 Г-Н- Т--У,

40С 3456С

„ /

У = (1 7 + Г -•••),

6С 56С 7040С

де / -віддаль біжучоїточки від початку пе-

рехідної кривої; C = RL - параметр; R -

радіус колової кривої; L - довжина пере-

хідної кривої. У місцях, де лінія тангенса

недоступна (насип, тунель), розмічування

кривої доцільно виконувати способом по-

лярних координат, тобто за величинами

A =

arctg(У/Х);

S =

YLX

,дех,у-пря-

мокутні координати точки кривої, які об-

числюють за рівнянням перехідної кривої

(клотоїда, кубічна парабола) або випису-

ють зі спеціальних таблиць. 1.

ДЕТЕКТОР ФАЗОВИЙ (фазовый дете-

ктор; phase

detector;

Phasendetektor

от):

при-

стрій, на який подають дві напруги однако-

вої

частоти

для

одержання сигналу, функцій-

но

зв 'язаного

різницею фаз поданих

на

ньо-

го

напруг.

В аналоговому фазометрі

Д.

ф. ви-

користовують лише для реєстрації заданих

різниць фаз напруг на його вході, напр., 90

або 270°, тому Д. ф. виконує разом з нуль-

індикатором функцію реєструвального при-

строю. В електронних віддалемірах

часто

за-

стосовують балансні Д. ф. 13.

ДЕФЛЯЦІЯ (дефляция; deflation; Deflati-

on j): здування, видування і розвіювання

вітром дрібних частинок гірських порід і

грунтів. Д. відбувається на поверхнях без

рослинності, з пухкими грунтами. 4.

ДЕФОРМАЦІЇ ҐРУНТУ (деформации

почвы; soil deformation; Grunddeformation

f): деформації ґрунту поділяють на пруж-

ні, які виявляються у зміні об'єму та спо-

творенні форми ґрунту, і непружні (залиш-

кові), які можуть бути ущільненням (як ре-

зультат зменшення пористості), набухан-

ням, повзучістю (або взаємним зсувом час-

тинок), залишковою деформацією. Під час

динамічних навантажень, включаючи й

сейсмічні впливи, першочергового значен-

ня

набувають пружні деформації. Непруж-

ні деформації (ущільнення та набухання)

відіграють головну роль під час розрахун-

ків масивних фундаментів за граничними

деформаціями підвалин (для визначення

величини повного осідання підвалин та її

затухання в часі). 7.

ДЕФОРМАЦІЇ (ПЕРЕФОРМУВАННЯ)

РУСЛА ВОДОТОКІВ

Одеформации

(пере-

формирования) русла водотоков; deforma-

tion (deflation) of stream;

Umformung

f des

Flufibetts

n):

виникають унаслідок перевід-

кладення наносів, що транспортуються по-

током, виявляються у зміні плану і живих

перерізів русла. Визначаються геодезични-

ми методами з повторних вимірювань. 4.

ДЕФОРМАЦІЯ (деформация; deforma-

tion; Deformation f): зміна форми чи роз-

мірів тіла або його частини під дією зов-

нішніх чи внутрішніх сил. Абсолютна Д.

характеризується різним початковим і

кінцевим значенням величини, що визна-

чає параметри деформованого тіла. Від-

носна Д. характеризується відношенням

величини, що визначає абсолютну дефор-

мацію, до початкового значення величини,

що визначає параметри деформованого ті-

ла. Пружна Д. зникає після припинення дії

сили, що її спричинює. Дилатація - об

'єм-

на Д. 4.

ДЕФОРМАЦІЯ ВЕРТИКАЛЬНА (де-

формация вертикальная; vertical defor-

mation; vertikale (senkrechte) Deformation f):

деформація об'єкта з висотою. Д. в. під-

валин будівель і споруд поділяють на осі-

дання, підняття(випинання) і про-

сідання споруди. 7.

Деформація..

142

ДЕФОРМАЦІЯ СВІТЛОЧУТЛИВИХ

МАТЕРІАЛІВ (деформация светочувст-

вительных материалов; deformation of

light-sensitive materials; Deformation f der

lichtempfindlichen Stoffe m

рГ):

властивість

фотоплівки змінювати свої розміри за час,

який минув від експозиції до вимірювань

на ній. Розрізняють рівномірну, нерівно-

мірну, місцеву

Д.

с. м. Способи врахування

Д. с. м. залежать від конструкції аеро-

фотокамери і пов'язані з вимірюванням

координатних міток або сітки хрестів, які

розташовані в площині прикладної рамки.

Різниці між каліброваними і виміряними

координатами міток або хрестів використо-

вують для визначення коефіцієнтів поліно-

мів, за якими обчислюють поправки у вимі-

ряні координати точок знімка. 3.

ДЕФОРМАЦІЯ СПОРУДИ (деформация

сооружения; deformation of construction;

Deformation f des Baues m (des Gebaudes

n)):

на

деформацію споруди впливають три

основні фактори: стискування ґрунтів (за-

лежить переважно від їх пористості); влас-

тивостей фундаменту (вага, розміри, фор-

ма, розподіл тиску його підошви); типу та

матеріалів несучих надфундаментних

конструкцій. Д. с. характеризується осі-

данням абсолютним (повним)окремих

точок фундаменту, осіданням споруди

середнім, скривленням конструкцій,

креном споруди, прогином віднос-

ним, скрутом, тріщинами споруди. 7.

ДЕФОРМАЦІЯ СТЕРЕОСКОПІЧНОЇ

МОДЕЛІ (деформация стереоскопичес-

кой

модели; deformation of stereoscopic mo-

del; Deformationf stereoskopisches Modelles

n, Modellverbiegungf): нерівність горизон-

тального та вертикального м-бів просто-

рової стереоскопічної моделі, яку спосте-

рігач розглядає за допомогою стереоскопа.

Рівномірна Д. с. м. - коефіцієнт, що обчис-

люється

як

співвідношення вертикального

і горизонтального м-бів k = Ы/fb

, де І -

віддаль найкращого зору (І = 250 мм), b -

базис знімка,/ - фокусна віддаль знімка,

- базис зору. 8.

ДЕФОРМАЦІЯ ФОТОЗОБРАЖЕННЯ

(деформация фотоизображения; deforma-

tion ofphotoimage; Deformation f des Bildes

n): відхилення реального фотозображення

від того, яке було б побудоване ідеальною

фотографічною системою для ідеального

фотографічного матеріалу. Д. ф. спричи-

нюють: аберації оптичної системи, рефрак-

ція атмосфери, деформації фотома-

теріалу (фотоплівки, фотопаперу) та ін.

чинники. 8.

ДЕФОРМАЦІЯ ФОТОМАТЕРІАЛУ

(деформация фотоматериала; deforma-

tion of photomaterials; Deformation f des

Bildstojfes

n):

зміна розмірів фотоматеріалу

під впливом різних факторів. Найчастіше

фотоплівка або фотопапір деформуються

під час фотографічної обробки і наступно-

го їх висихання.

Систематична

Д. ф. - та-

ка зміна розмірів фотоматеріалу, при якій

квадрат перетворюється на квадрат мен-

ших розмірів (рівномірна Д. ф.) або набу-

ває форми прямокутника (нерівномірна

Д. ф.). Випадкова Д. ф. не підпорядкову-

ється наведеним вище законам і має ви-

падковий характер. 8.

ДЕФОРМАЦІЯ ФОТОТРІАНГУЛЯ-

ЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ (деформация фото-

триангуляционной сети; deformation of

phototriangulation network; Deformation f

des Phototriangulationsnetzes

n):

паралель-

ний зсув, поздовжній та поперечний на-

хили, прогин і скрут фототріангуляційної

мережі, спричинені нагромадженням ви-

падкових і систематичних похибок, що су-

проводжують процес побудови фототріан-

гуляції. 8.

ДЕЦЕНТРАЦІЯ ЗНІМКА У ФОТО-

ТРАНСФОРМАТОРІ (децентрация

снимка в фототрансформаторе; image

off-centering; Bildexzentrisitat f im Entzer-

rungsgerat n): лінійне зміщення головної

точки знімка відносно конструктивної осі

фототрансформатора. 8.

ДЕЦЕНТРАЦІЯ КОРЕКЦІЙНИХ МЕ-

ХАНІЗМІВ (децентрация коррекционных

механизмов; correctional mechanisms off-

Децентрація.

143

centering; Exzentrisitat f der Korrek-

tionseinrichtung f): лінійне зміщення ко-

рекційного механізму фотограмметрич-

ного приладу відносно центра проекції або

початкового положення корекційного ме-

ханізму. Для стереопроектора Д. к. м.

дорівнює відрізку від головної точки до

точки нульових спотворень знімка, а для

стереографа-від головної точки до точ-

ки надира знімка. 8.

ДЕЦЕНТРАЦІЯ ПОЗДОВЖНЯ (У ФО-

ТОТРАНСФОРМАТОРІ) (децентрация

продольная; longitudinal

off-centering;

lang-

liche Exzentrisitat f( im Entzerrungsgerat

n)):

зміщення головної точки фотознімка з

конструктивної осі фототрансформатора

напрямі, перпендикулярному до осі нахилу

касети. 8.

ДЕЦЕНТРАЦІЯ ПОПЕРЕЧНА (У ФО-

ТОТРАНСФОРМАТОРІ) (децентрация

поперечная; transversal dealignment; quere

Exzentrisitat f (im Entzerrungsgerat

n)):

змі-

щення головної точки фотознімка з конст-

руктивної осі фототрансформатора

напря-

мі, паралельному до осі нахилу касети. 8.

ДЕШИФРУВАННЯ ЗНІМКІВ (дешиф-

рирование снимков; interpretation of photo-

graphs; Identifizierungf): аналіз зображення

(фотографічного, сканерного, радіолока-

ційного, телевізійного тощо) відеоінфор-

мації з метою отримати відомості про по-

верхню та надра Землі (або інших планет),

про об'єкти, розташовані на цій поверхні,

та процеси, які відбуваються на ній. Най-

частіше застосовують дешифрування фо-

тознімків. Залежно від змісту Д. з. поділя-

ють на топографічне і тематичне. Із топо-

графічного Д. з. отримують топографічну

інформацію про територію,

з тематично-

го - спеціальну інформацію, напр., геоло-

гічну, с/г, лісогосподарську, екологічну.

Д. з. можна виконувати такими методами:

польовим, коли фахівець перебуває на міс-

цевості (об'єкті) і безпосередньо порівнює

фотозображення з об'єктом; аеровізуаль-

ним, якщо фахівець перебуває в літаку чи

гвинтокрилі і з них здійснює порівнюваль-

ні операції; камеральним, коли фахівець

розпізнає об'єкт у камеральних умовах на

основі аналізу фотозображень, викорис-

тання еталонних знімків, найпростіших

фотограмметричних і фотометричних ви-

мірювань. Для Д. з. використовують прямі

та непрямі дешифрувальні ознаки. Перші

безпосередньо подають інформацію про

об'єкт; до них належать форма, розміри,

тон і структура фотозображення, тінь

об'єкта. Другі інформують про об'єкт на

основі аналізу взаємозв'язків, що існують

між об'єктами в природі. 8.

ДЖУМАН БОГДАН МИХАЙЛОВИЧ

(05.05Л931): д-р техн. наук, проф. НУ

„Львівська політехніка". 1953 закінчив

Львівський політехнічний ін-т (ЛПІ) за

спеціальністю „Астрономогеодезія". Пра-

цював у підрозділах системи ГУГК під час

створення державної геодезичної мережі

СРСР у регіонах Північного Кавказу, Пів-

денного Уралу і Далекого Сходу, аз 1958

виконував інженерні вишукування і проек-

тування військових об'єктів у Військпроєк-

тіПрикВО. З 1961 працює

на

геодезичному

факультеті ЛПІ. 1970 захистив кандидатсь-

ку, 1990 - докторську дисертації. Опублі-

кував майже 80 наукових праць у галузі

геодезії та фізики атмосфери. Основні нау-

кові й практичні напрацювання: „Теорія

земної рефракції у вологій ненасиченій

атмосфері", „Адіабатичний градієнт тем-

ператури в земній атмосфері", „Методи

визначення рефракції за коливанням зоб-

ражень".

ДИНАМІЧНА СИСТЕМА ВИЗНАЧЕН-

НЯ КУТОВИХ ВЕЛИЧИН (динамиче-

ская система определения угловых вели-

чин; dynamic system of angular magnitudes

determination; dynamisches System der

Bestimmungfder Winkelgrofienfpi): найно-

віша система вимірювання кутів, розроб-

лена франц. фірмою SERSEL.

Динамічні методи.

144

напряму напряму

Складається зі скляного круга з растром і

двох зчитувачів (див. Імпульсна систе-

ма визначення кутових величин).

Один зчитувач нерухомий і задає почат-

ковий напрям. Інший зв'язаний з алідадою.

На горизонтальному крузі є растр - доріж-

ка з прозорих і непрозорих штрихів одна-

кової товщини, нанесена на краю круга.

Під час вимірювання кутів круг рівномірно

обертається за допомогою мотора, що

спричинює модуляцію інтенсивності ви-

промінювання світлодіода зчитувача, яке

проходить крізь край круга і потрапляє на

фотодіоди. Один період модуляції відпо-

відає переміщенню круга на один прозорий

і один непрозорий штрихи, тобто на один

елемент квантування кута. З фотодіодів

обох зчитувачів отримуємо струми, сила

яких змінюється з однаковою частотою за

гармонічним законом. Ці струми надходять

на цифровий фазометр, який з високою

точністю визначає дробову частину еле-

мента квантування різниці початкового і

вимірюваного напряму. Щоб визначити

кількість цілих елементів квантування в

різниці напрямів, на круг наносять додат-

кові мітки. В теодоліті Т2000 фірми LEICA

на

круг нанесено 1024 елементи квантуван-

ня. Один елемент квантування відповідає

кутові 39,0625° (сантиград). Мотор обертає

круг із частотою 2,959 Гц. Частота моду-

ляції випромінювання світлодіода дорів-

нює добуткові кількості елементів кванту-

вання і частоти обертання, тобто 3,03 кГц.

Частота заповнювальних імпульсів у циф-

ровому фазометрі цього теодоліта стано-

вить 1,72 МГц. Отже, один елемент кванту-

вання ділиться

на

576 частин. Одна частина

відповідає в кутовій мірі 6,782

сс

. Застосу-

вання інтегрувального цифрового фазомет-

ра дає змогу визначати кути в цьому тео-

доліті з точністю 0,5°°. 13.

ДИНАМІЧНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАН-

НЯ СИЛИ ВАГИ (динамические методы

измерения силы тяжести; dynamic me-

thods of gravity measurements; dynamische

Verfahrenfpl des Gewichtsmessugens f pi):

методи, під час яких спостерігають рух ті-

ла

гравітаційному полі. До них належать:

1) маятниковий, який ґрунтується на за-

лежності періоду вільних коливань маят-

ника від величини прискорення сили ваги;

2) балістичний (метод вільного падіння), в

якому використовується закон прямоліній-

ного рівноприскореного руху

тіла,

що віль-

но падає; 3) метод спостереження власних

поперечних коливань струни. Динамічні

методи використовують як для абсолют-

них, так і для відносних вимірювань

сили ваги. 6.

ДИНАМОМЕТР (динамометр; dynamo-

meter; Spannungsmesser

т):

прилад для ви-

мірювання сили. Складається з пружного

елемента, за допомогою якого вимірюване

зусилля перетворюється на деформацію

відлікового пристрою, що вимірює цю де-

формацію. Д. використовують під час лі-

нійних вимірювань для однакового натягу-

вання дротів, стрічок, рулеток. Звичайно

на шкалі Д. є декілька штрихів, що відпо-

відають певним зусиллям. 14.

ДИПОЛЬ (диполь; dipole; Dipol т): дво-

полюсник. Розрізняють електричний Д. і

магнетичний Д. Електричний Д. - сукуп-

ність двох однакових за величиною точко-

вих електричних зарядів, але протилежних

за знаком, розташованих на деякій віддалі

між собою. Магнетний Д. - сукупність

двох однакових за величиною, але проти-

лежних за знаком фіктивних магнетних за-

рядів, розташованих

на

деякій відстані між

собою. Насправді магнетних зарядів немає,

однак магнетне поле замкнених струмів на

Дирекційний кут..

145

великих від них відстанях є таким, немов

би воно було створене магнетним Д. 5.

ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ

(геодезический

дирекционный

угол; geode-

tic directional angle; geodatisches

Richtungs-

winkel да): див. Проекція Ґавсса-

Крюґера. 17.

ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ НА ПЛОЩИНІ

(дирекционный угол на плоскости; direc-

tional angle on a plane; Richtungswinkel m

in der Ebenef): горизонтальний кут у зада-

ній точці між північним напрямом осі

абсцис або прямої, паралельної до неї

пря-

мокутній зональній системі координат про-

екції Ґавс

а-Крюґера,

напрямом

на

за-

дану

точку.

Д. к.

на п.

відлічується за годин-

никовою стрілкою в межах 0-360°. 17.

ДИСКОНТУВАННЯ (дисконтирование;

diskounting;

Diskontieren

п):

приведення еко-

номічних показників експлуатації землі

різ-

ні роки до порівняльного

часі вигляду. 21.

ДИСКРЕТНІСТЬ ЦИФРУВАННЯ

КАРТ (дискретность цифрования карт;

discreteness of digitizing

map;

diskrete

(punkt-

weise) Kartendigitalisirung J)\ відстань між

суміжними точками, яку встановлюють під

час цифрування карт. 5.

ДИСКРИМІНАТОР ФАЗОВИЙ (фазо-

вый дискриминатор; plase discriminator;

Phasendiskriminator от): прилад для вимі-

рювання часового неузгодження сигналь-

ної і опорної синусоїди; остання перемі-

щається по осі часу за допомогою фазо-

обертача. 8.

ДИСЛОКАЦІЯ ПОРІД (дислокация по-

род; dislocating of soil and formations; Fel-

sendislokation f): порушення форми пер-

винного залягання гірських порід, яке ви-

никає, переважно, під впливом внутрішніх

сил Землі. 4.

ДИСОЦІАЦІЯ

(диссоциация; dissoriation):

розклад

частини (молекули, вільного

радикала,

йона) на декілька простіших частинок. Д.

молекул зводиться

до розкладу їх

на

простіші

молекули, атомні групи, або йони. 5.

ДИСПЕРСІЙНА ФОРМУЛА КОШІ

(дисперсионная формула Коши; dispersion

formula of Cauchy; Dispersionsformel f von

Koschi(Cochi)):див. Дисперсія світла. 13.

у 745-1

ДИСПЕРСІЙНИЙ МЕТОД (дисперси-

онный метод; method of dispersion; Dis-

persionsmethode f): метод визначення ce-

редньоінтегрального значення показника

заломлення повітря и уздовж вимірю-

ваної лінії

«сер.інт

= (!/S)jn(x)dx .

Його запропонували незалежно М. Прилє-

пін (1956) і П. Бендер та Д. Оуенс (1965).

Д. м. грунтується на дисперсії світла. Він

передбачає вимірювання різниці оптичних

шляхів двох променів різних кольорів, що

виникає під час проходження променями

вимірюваної лінії S. Середньоінтегральне

значення групового показника заломлення

повітря для одного з променів визначають

за формулою

«сер.інг.І =

(Al/S)(n

- 1 )/(п

) +

[(«01

-1)С"оі -і"02)/(«01 -И02)-(<Ц)1 -№/Г.

Тут ЛІ - виміряна різниця оптичних ходів

променів з довжинами хвиль Я, і Х^, п

- групові показники заломлення повіт-

ря в стандартних умовах для коливань із

вказаними вище довжинами хвиль;

Поі

= (17044-

0,557/Я-) • 10"

;

Т- темпера-

тура повітря за шкалою Кельвіна; е - пар-

ціальний тиск водяної пари, мм рт. ст.

Останні дві величини

—

середнє за резуль-

татами вимірювань на кінцях лінії під час

визначення ЛІ. Строгий Д. м. передбачає

визначення двох різниць оптичних шляхів

для коливань з довжинами хвиль Я,, і

Яз- У цьому випадку метеорологічні спо-

стереження не треба проводити. Однак реа-

лізація трихвильового методу технічно ду-

же складна. Точність и

сер інт

, одержаного

Д. м., зростає зі збільшенням різниці «

, при цьому одну з довжин хвиль слід

пересувати в короткохвильову ділянку

спектра. Найчастіше використовують дов-

жини хвиль близько 0,4 і 0,6 мкм, які вва-

жають оптимальними. Різницю оптичних

шляхів променів визначають із точністю

0,5 мм. Подальше підвищення її точності

обмежує флуктуація показника залом-

лення повітря під час вимірювань цієї різ-

Дисперсія

146

ниці. Д. м. можна визначити п з точністю

до

10~

Прилади,

яких реалізований Д. м.,

наз. світловіддалемірами двохви-

ьо ви ми або віддалемірами-рефракто-

метрами. 13.

ДИСПЕРСІЯ

(дисперсия;

dispersion; Dis-

presionjу. одна з основних числових харак-

теристик випадкової величини, що харак-

теризує розсіювання величини випад-

кової відносно математичного споді-

вання. Для перервних випадкових вели-

чин Д. обчислюється за формулою

" 2

D[x]=Y

-m)

Рі

І=І

для неперервних

—

D[x} = \(x-mf f(x)dx,

де т - математичне сподівання; - /-те

значення випадкової величини; - ймо-

вірність появи цього значення; Дх) - щіль-

ність розподілу. D[x] є другим централь-

ним моментом (див. Моменти нормаль-

ного розподілу). 20.

ДИСПЕРСІЯ АНОМАЛЬНА (аномаль-

ная дисперсия; anomalous dispersion; апо-

male Dispresionf): див. Дисперсія світ-

ла. 13.

ДИСПЕРСІЯ АТМОСФЕРНА (атмо-

сферная дисперсия; atmospheric dispersion;

atmosphonuicpy Bispresion J): явище витя-

гування зображення у спектр, особливо на

великих зенітних відстанях. Цей ефект по-

в'язаний із залежністю коефіцієнта

н о ї р е ф р а к

і ї від довжини світлової

хвилі. 3.

ДИСПЕРСІЯ СВІТЛА

(дисперсия

света;

light dispersion; Dispresionf des Lichtes n):

явище, спричинене залежністю показни-

ка заломлення середовища від довжини

хвилі світла. Вперше Д. с. експерименталь-

но дослідив 1672 Ньютон. Д. с. видимої ді-

лянки спектра спостерігається в усіх про-

зорих безбарвних середовищах, а також у

повітрі. Залежність показника заломлення

від довжини хвилі виражають емпіричною

дисперсійною формулою Коші

п-І = А+В/Х

+С/Х\

де Я - довжина хвилі світла у вакуумі, мкм;

А,В,С- коефіцієнти, які визначають експе-

риментально. Значення їх для абсолютно

сухого повітря за температури 0°С і тиску

1013 гПа (760 мм рт. ст.) наведені в табл.

У загальній формі дисперсійну залежність

можна отримати за формулою Зельмейєра

п -1 =

А'

+ В'І (а - ст~

) + С'/(Ь -о"

де а = 1/А; Л = 64,328-10"

; а =14,60;

В' = 29498,10-10

-6

; С = 255,40-Ю"

;

b = 4,13. Якщо середовище поглинає світ-

ло

якійсь ділянці спектра, то поблизу неї

дисперсійна залежність порушується - ко-

ротші хвилі заломлюються більше, ніж

довші. Таку Д. с. наз. аномальною.

Швидкість зміни показника заломлення

середовища зі зміною довжини хвилі коли-

вання, тобто величину dn/dX наз. дис-

персією середовища. Виходячи з дис-

персійної формули Коші,

dn/dX = - 2В/Х

-4С/Х

Дисперсія повітря зменшується зі збіль-

шенням довжини хвилі коливання, тому її

враховують тільки для електромагнетних

хвиль оптичного діапазону. А під час по-

ширення радіохвиль навіть міліметрового

діапазону нею можна нехтувати. 13.

ДИСПЕРСІЯ СЕРЕДОВИЩА {диспер-

сия среды; material dispersion; Dispresion

f des Stoffes m): див. Дисперсія світ-

ла. 13.

ДИСПЛЕЙ (дисплей; display): пристрій

для виведення інформації (у вигляді таб-

лиць, рисунків тощо) на екран електронно-

променевого приладу для візуального

сприйняття людиною цієї інформації у зру-

чній для неї формі. 5.

ДИСТАНЦІЙНИЙ МЕТОД ЗОНДУ-

ВАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ (дистан-

ционный метод зондирования земной по-

верхности; method of land surface remote

sensing; Distanzmethode f der Fernerkun-

dungfderErdoberflachef): неконтактне (на

віддалі) вивчення Землі (планет, супутни-

ків), її поверхні, надр чи інших об'єктів і

явищ реєстрацією та аналізом їх власного

або відбитого електромагнетного випромі-

Дисторсія

147

Коефіцієнти Л, В, С для абсолютно сухого повітря за температури 0°С і тиску 1013 гПа

(760 мм рт.ст.)

Дослідники

А В

Сіре і Баррєлл

287,604- КГ

1,6288-ІСГ

0,0136-1(Г

Едлен

287,569-10"

1,6206-1(Г

0,0139-ІО

-6

нювання. Реєстраційну апаратуру, побудо-

вану на різноманітних фізичних принци-

пах, можна встановлювати на аеро- або

космічних літальних апаратах. Сучасні зні-

мальні системи Д. м. з. з. п. найчастіше

працюють у різних ділянках електромаг-

нетного спектра, які за довжинами хвиль

поділяють на радіо- і оптичний діапазо-

ни. 8.

ДИСТОРСІЯ (дисторсия; distortion; Ver-

zeichnung f Distorsion f): див. Аберація;

Ортоскопічність об'єктивів. 3.

ДИСТОРСІЯ ЕЛЕКТРОННА (элект-

ронная дисторсия; electronic distorsion;

Elektronenverzeichnung f Elektronendistor-

sionf): спотворення зображення в процесі

його сканування, внаслідок зчитування, пе-

редавання і приймання наземною телеві-

зійною станцією. 3.

ДИФЕРЕНЦІЙНЕ УТОЧНЕННЯ ОР-

БІТИ ШСЗ (дифференциальное уточ-

нение

орбиты ИСЗ; differential specification

of the artificial satellite s orbit; Differenzial-

prazisierung f der Satelitenbahn /): етап

визначення поправок до кеплерових еле-

ментів орбіти. Замість координат

скла-

дових швидкості можна визначати почат-

кові значення орбіти, для чого використо-

вують попередні значення елементів орбіти

і сукупність вимірювань координат точок

на знімках. 3.

ДИФЕРЕНЦІЙНЕ ФОТОТРАНСФОР-

МУВАННЯ (дифференциальное фото-

трансформирование; orthophototransfor-

mation; Differenzialentzerrung f): син. -

ортофототрансформування. Спосіб пере-

творення аерофотознімків

на

горизонталь-

ні знімки з майже відсутніми на них ре-

льєфними зміщеннями місцевості (ортофо-

тознімки). Суть методу полягає у скануван-

ні поверхні моделі об'єкта вимірювальною

маркою, переміщення якої зв'язане зі щі-

линою, що проектується на третій знімок

(копію одного зі знімків стереопари). Гео-

метрична модель створюється на стерео-

приладі і геодезично орієнтується за зви-

чайною технологією. Утримуючи вимірю-

вальну марку на поверхні моделі, щілина

над третім знімком займе таке положення,

що через неї буде проектуватись на гори-

зонтальну площину деяка ділянка, що від-

повідатиме ортогональній проекції. Для

виконання Д. ф. створені щілинний фото-

трансформатор Калантарова, ортофото-

трансформатор Александрова, ортофото-

приставка Дробишева та ін. Метод засто-

совувався під час трансформування знім-

ків горбистої або гірської місцевості. З роз-

витком цифрової фотограмметрії набула

поширення технологія цифрового ортофо-

тотрансформування. 8.

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ФОРМУЛИ ДИРЕК-

ЦІЙНОГО КУТА (дифференциальные

формулы дирекционного угла; differentia-

ting formulas of directional angle; Differen-

zialformelnfpl des Richtungswinkels m): за-

стосовуються, напр., під час розв'язуван-

ня

засічок кутових аналітичних прямих

та обернених. Для лінії АВ довжиною S із

відомими координатами початкової та кін-

цевої точок х

, у

, х

, у

дирекційний кут

АВ

можна обчислити за формулою

Якщо т. В переміститься на незначну від-

даль у

В',

то СС

АВ

також зміниться на малу

величину da. Для встановлення зв'язку

між змінами приростів координат dx

і dy

і дирекційного кута da, враховуючи, що

Диференційований метод..

148

-х

=Scosa

, а у

-у

= Ssina

, та

приймаючи,

що- р sina = (a),

р cosa = (Ь),

отримаємо Д. ф. д. к.

. (а) , (Ь) ,

da=

B+

Якщо т. В нерухома, а положення т. А змі-

нюється, то

л («) л W л

da dx

s s

У загальному випадку, коли одночасно змі-

нюється положення обох точок, Д. ф. д. к.

запишемо як

da = -U

-^dy

A+

^dx

. 19.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ МЕТОД ПРО-

СТОРОВОЇ ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЇ

(дифференцированный метод простран-

ственной фототриангуляции; differentia-

ted method of space phogrammetry; Dijferen-

zialmethodef der Stereophototriangulationf):

метод окремого отримання планових коор-

динат

та

висот точок

за

допомогою згущен-

ня опорної мережі з використанням ае-

рофотознімків. Запропонував Г. П. Жуков

(1938). Отримання планових координат ви-

конується за допомогою графічної фото-

тріангуляції, а висот - на основі вимі-

рів знімків на стереокомпараторі та

обчислень за спрощеними формулами. У

зв'язку з застосуванням ЕОМ цей метод те-

пер не використовують. 8.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ МЕТОД СТЕ-

РЕОТОПОГРАФІЧНОГО ЗНІМАННЯ

(дифференцированный метод стереотопо-

графической съемки;

differentiated method of

stereotopographic surveying; Differenzial-

methodefterrestischerZweibildaufnahme f):

камеральний метод отримання топографіч-

ної карти, коли контурну частину карти

отримують методом трансформування

аерофотознімків (найчастіше у вигляді

фотоплану),

знімання рельєфу виконують

на стереометрі Дробишева. Горизонталі,

отримані на цих приладах, за допомогою

проекторів оптичних переносять на

фотоплан. Метод широко використовува-

ли в СРСР, під час складання карт м-бу

1:25000 та карт дрібніших м-бів. 8.

ДИФРАКЦІЯ (дифракция; diffraction;

Diffraktion f Beugung f): явище огинання

хвилею (світловою, звуковою) перешкоди,

яке спостерігається під час вимірювань

кутів та віддалей унаслідок проходження

світлового променя близько від перешкоди

(стовбур дерева, вузькі щілини в огорожах

тощо). Використовується в методі вимі-

рювання нестворності. (див. Способи

контролю прямолінійності конст-

рукцій). 1.

ДИФУЗІЙНИЙ ОДНОСТУПЕНЕВИЙ

СПОСІБ ОТРИМАННЯ ФОТОГРА-

ФІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ (диффузионный

одноступенчатый способ получения фо-

тографических изображений; diffusive

singlestage method of photographic images

production; einstufige

Diffusionm,

ihodef der

Aufnahmef): спосіб одночасного утворен-

ня негативного і позитивного фотозобра-

жень. Світлочутливим шаром є звичайна

негативна фотоплівка з галогенідами сріб-

ла. Іноді застосовують негативні фотома-

теріали, спеціально виготовлені

для

Д. о. с. о.

ф. з. Несвітлочутливим приймальним ша-

ром може бути звичайний баритовий папір,

на який наносять гідрофільний лаковий

шар. У лаковому шарі містяться речовини

для проявлення і фіксування негативного

фотоматеріалу. Деякі приймальні мате-

ріали містять тільки речовини, які є цент-

Дихроїзм

149

рами проявлення (сірчисте срібло, колоїдне

срібло). Деякі приймальні шари не містять

ні проявно-фіксувальних речовин, ні цент-

рів проявлення. Вони є

спеціальній пасті

між шарами. Під час фотохімічних проце-

сів проявлення і фіксування негативного

зображення, що відбуваються у світлочут-

ливому шарі, продукти реакції дифунду-

ють у несвітлочутливий шар, і там утво-

рюється позитивне зображення. Світло- і

несвітлочутливий шари контактують. По-

зитивне зображення утворюється через

1—

2 хв після експонування. 3.

ДИХРОЇЗМ (дихроизм; dichroism; Dich-

roismus m): див. Подвійне променеза-

ломлення. 13.

ДІАГОНАЛЬ РЯДУ (диагональ ряда; row

diagonal; Kettendiagonale f): пряма, яка

з'єднує початкову

кінцеву

точки

ряду три-

кутників. Її довжина майже дорівнює дов-

жині ряду. 13.

ДІАГРАМА (диаграмма; diagram; Diag-

ramm n): спосіб графічного зображення,

що наочно показує співвідношення між

певними величинами. Д. застосовують для

складання карт тематичних. 5.

ДІАГРАМА СПРЯМОВАНОСТІ

АНТЕНИ (диаграмма направленности

антенны; diagram of antenna directivity;

Antenendiagramm

n):

характеризує ступінь

спрямованого випромінювання радіо-

хвиль. Кожна антена випромінює радіо-

хвилі

різних напрямах з різною інтенсив-

ністю. Просторова Д. с. а. - це перспектив-

не зображення поверхні, яку утворюють

кінці векторів, що характеризують від-

носну інтенсивність випромінювання у різ-

них напрямах. У практиці використовують

полярні діаграми спрямованості, які є пе-

рерізами просторової Д. с. а. площинами,

що проходять через вісь антени. Для побу-

дови Д. с. а. з центра антени відкладають

вектори довжиною E/J2 у певному м-бі.

Кут <9 між цими векторами наз. кутом

Д. с. а. Бісектрисою цього кута є вектор

шкс

, що має максимальну потужність

випромінювання. Найчастіше будують

полярну Д. с. а. у горизонтальній та вер-

тикальній площинах. 13.

ДІАЛЕКТОГРАФІЯ (диалектография;

dialectography): картографування діалектів

та говірок якоїсь мови. 5.

ДІАЛЕКТОЛОГІЯ (діалектологія; dia-

lectology): розділ мовознавства, що вивчає

історію і сучасний стан діалектів та гові-

рокякоїсь конкретної мови. (див. Геогра-

фія лінгвістична). 5.

ДІАЛОГОВИЙ РЕЖИМ (диалоговый ре-

жим; dialogue regime; dialogische Arbeits-

weise f): взаємодія людини з системою

опрацювання інформації, коли людина і

система обмінюються інформацією. 21.

ДІАМЕТР ПОЛЯ ЗОРУ (диаметр поля

зрения; diameter ofvision field; Durchmesser

m der Sehfeldes n): діаметр кола, в межах

якого оптична система будує зображення. 8.

ДІАМЕТРОМІР (диаметромер; device for

diameter measurements; Diametermesser

пі):

прилад, призначений для вимірювання діа-

метрів труб під час знімання підземних

трубоводів, будівель і споруд. Існує два ти-

пи Д.:

для визначення зовнішнього та внут-

рішнього діаметрів труб. Під час інвента-

ризації підземних мереж, будівель і споруд

найчастіше застосовують Д. конструкції

інж. С. П. Кузнецова. 7.

ДІАПАЗОН ВИМІРЮВАНЬ (диапазон

измерений; diapason (range) of measure-

ments;

Messungsbereich

m):

область значень

вимірюваної величини, для якої відомі нор-

мовані допустимі похибки засобів вимі-

рювання. 21.