Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Гравіметричні..

130

ГРАВІМЕТРИЧНІ ОДИНИЦІ ВИМІ-

РЮВАНЬ (гравиметрические единицы

измерений; gravimetric measurement units;

gravimetrische Mafieinheiten f): потенціял

прискорення сили ваги як основна харак-

теристика гравітаційного поля Землі без-

посередньо не вимірюється. Її розмірність

у СІ - м

-с~

. За одиницю прискорення си-

ли ваги в CGS прийнято 1 Ґал = 1 см-с~

Названа на честь Ґалілея, який уперше

виміряв цю величину. В практиці геодезич-

них вимірювань застосовують частки від

величини основної одиниці:

1 Ґал = 1 см/с

=1-10"

м/с

1 мҐал= 1-Ю"

Ґал = 1-Ю"

м/с

1 мкҐал = 1-Ю

-6

Ґал =1-10~

м/с

Другі похідні потенціялу прискорен-

ня сили ваги мають розмірність градієнта

сили ваги (с~

). За одиницю вимірювань

приймають

10~

цієї величини -1 Е (Етвеш),

названу на честь угор. фізика Р. Етвеша,

який уперше опрацював теорію і конструк-

цію приладу для вимірювання других по-

хідних потенціялу сили ваги.

км

Отже, зміна сили ваги на

мҐал на віддалі

10 км дорівнює 1 Е. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ (гравиметрия; gravimetry;

Gravimetrie f): наука, яка досліджує гра-

вітаційне поле Землі з метою визначен-

ня фігури Землі, внутрішньої будови Землі й

вивчення геологічної структури верхньої

частини земної кори та її мантії. Гравітаційне

поле Землі характеризується значеннями

прискорення сили ваги на земній поверхні

або її похідних. Вивчають стаціонарний роз-

поділ гравітаційного поля в просторі, або

варіації іравітаційнош поля в часі. У геодезії

дані Ґ. використовують для точного вив-

чення фігури Землі та окремих її ділянок для

визначення висот пунктів, обчислення скла-

дових астрономо-геодезичних відхилень

прямовисних ліній, редукування результатів

вимірювань з поверхні Землі фізичної

на поверхню референц-еліпсоїда. В гео-

логії дані

Ґ.

потрібні для вивчення геологічної

будови земної

кори.

У геофізиці дані

Ґ.

вико-

ристовують для вивчення розподілу густин

різних шарів Землі, а за варіаціями елементів

гравітаційного поля в часі вивчають пружні

властивості й будову Землі. Астрономія ви-

користовує результати гравіметричних вимі-

рювань на земній поверхні для точнішого

визначення маси Землі та ін. небесних тіл і

уточнення законів їх руху у Всесвіті. Точні

значення прискорення сили ваги потрібні в

метрології для встановлення певних фізич-

них величин (сила, тиск, сила струму тощо).

У космічних дослідженнях гравіметричні дані

відіграють важливу роль під час обчислення

точних орбіт і траєкторій ракет, а також

космічних літальних апаратів. Ретельний

аналіз зміни елементів орбіт ШСЗ дає змогу

вивчати гравітаційне поле Землі. Дані Ґ. ви-

користовують також у розрахунках точної

механіки і автономної навігації. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геоде-

зическая гравиметрия; geodetic gravimetry;

geodatische Gravimetrie J): розділ граві-

метрії, дані якого використовують для роз-

в'язання геодезичних

задач.

До них належать:

визначення фігури по верхні Землі фізич-

ної, редукування геодезичних вимірювань на

поверхню еліпсоїда, встановлення зв'язку

між різними системами координат, обчислен-

ня траєкторій руху ракет і ШСЗ. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ ІНЕРЦІЙНА {терциаль-

ная гравиметрия; inertial gravimetry): один

із розділів гравіметрії, де розглядається

метод визначення вектора прискорення

сили ваги за даними вимірювань інерцій-

ною системою на рухомому носії. У

Ґ.

і. ви-

користовують принципи інерційної навіга-

ції, які ґрунтуються на рівнянні Ньютона.

Інерційний вимірювальний пристрій скла-

дається із трьох взаємно ортогональних

акселерометрів, орієнтацію яких безпере-

рвно контролює система гіроскопів, а

вихідний сигнал акселерометра містить

інформацію про місце розташування носія

і гравітаційного поля. 6.

Гравітаційне поле..

131

ГРАВІТАЦІЙНЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ {грави-

тационное поле Земли; Earth gravitational

field; Schwerefeld n der Erde f): поле при-

скорення сили ваги або її похідних. Най-

точнішими, ефективними та інформацій-

ними є вимірювання прискорення си-

ли ваги і других похідних потен-

ціялу сили ваги. Прискорення сили ваги

є рівнодійною сили притягання мас Землі

та відцентрової сили, що виникає внаслі-

док добового обертання Землі. Крім того,

на вимірювання прискорення сили ваги

впливають сила притягання інших небес-

них тіл (Місяць, Сонце), атмосфери Землі

та ін. фактори. Але впливи цих чинників

незначні, і їх враховують введенням від-

повідних поправок. Величина прискорен-

ня сили ваги на поверхні Землі залежить

від фігури і розподілу густини в надрах

Землі. Виміряні другі похідні потенціялу

сили ваги є вертикальним і горизонталь-

ним градієнтами сили ваги та визначають

кривину рівневої поверхні і силової лінії.

Знаючи параметри

Ґ.

п. 3., можна визначи-

ти фігуру і внутрішню будову Землі. Для

вивчення

Ґ.

п. 3. використовують також ме-

тоди космічної геодезії на основі ретель-

ного аналізу елементів орбіт ШСЗ. Але

дані, одержані супутниковими методами,

впевнено описують лише загальні риси

Ґ. п. 3. Докладне вивчення структури

Ґ.

п. 3.

отримують за даними гравіметричних ви-

мірювань на суші та морі. Сумісне вико-

ристання наземних та супутникових гра-

віметричних даних дає повнішу

достовір-

нішу інформацію для загальної характе-

ристики Ґ. п. 3. і досліджень будови зем-

ної кори. Точність вимірювання приско-

рення сили ваги ±(5-10) мҐал. 6.

ГРАВІЮВАННЯ ОРИГІНАЛІВ КАРТ

(гравирование оригиналов карт; engraving

of the map originals; Gravieren n derKarten-

originale n): процес, коли за допомогою

спеціальних пристроїв (різців, голок тощо)

прорізають рисунок, попередньо нанесе-

ний на гравіювальному шарі прозорого

пластику (рідше скла). 5.

ГРАД (ГОН) (град(гон); grade; Grad т):

позасистемна метрична одиниця плоского

кута, що дорівнює 0,01 прямого кута, поз-

начається 8;

= 0,0157 радіан = 0,9°,

= 100

(сантиград) =

= 10000

сс

(сантисантиґрад),

= 1 gon = 1000 mgon (мілігон). 14.

ГРАДІЄНТ БАРИЧНИЙ (градиент ба-

рический; baric gradient; barischer Gradient

m): поділяється на горизонтальний

Ґ.

б. (q

вертикальний

Ґ.

б. (q

), баричний ступінь

висоти. Горизонтальний Ґ. б. - зміна

атмосферного тиску в двох точках,

розташованих на одній рівневій поверхні на

відстані 100

км,

віднесена до одного моменту

часу в напрямі нормалі до ізобар. Значення

звичайно коливається від 1 до 5 мбар

(5 гПа) на 100 км і його можна обчислити за

формулою q

=- Ар/As, де Ар - різниця

тиску, As - довжина 1

дуги меридіана (приб-

лизно 111 км). Вертикальний Ґ. б. виражає

характер зміни тиску зі зміною висоти і

обчислюється за формулою q

=-Ар/АН

де АН - різниця висот, на яких визначався

атмосферний тиск. Величина q

вимірю-

ється в гПа/ЮОм і

десятки разів більша за

. У практиці нівелювання баромет-

ричного використовується величина,

обернена вертикальному градієнту тиску, -

баричний ступінь. 19.

ГРАДІЄНТ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ВЕ-

ЛИЧИН (градиент метеорологических ве-

личин;

gradient of

meteorological

magnitudes;

Gradient m der

meteorologischen Grofien

f pi):

кількісна міра зміни метеорологічної вели-

чини вздовж певного напряму. Найчастіше

розглядають горизонтальні та вертикальні

градієнти. Якщо значення вертикального

градієнта

висотою зменшується, то він до-

датний, якщо ж збільшується - від'ємний.

У рівнинних районах зі спокійним станом

атмосфери, починаючи з висоти декількох

десятків метрів, вертикальний градієнт тем-

ператури становить - 0,0098 °/м, тобто

приблизно - 1° на 100 м. Цей градієнт наз.

адіабатичним температурним градієнтом. 13.

Ґрадієнт.

132

ҐРАДІЄНТ НОВІТНІХ ТЕКТОНІЧНИХ

РУХІВ (градиент новейших тектони-

ческих движений; gradient of newest tec-

tonic movements; Gradient m der tektoni-

schen Bewegungen f pi): зміна різниці ви-

сот двох точок, що розташовані на віддалі

1 км, за умовний відрізок часу (рік, сторіч-

чя, тисячоліття тощо). 4.

ҐРАДІЄНТ СИЛИ ВАГИ ВЕРТИКАЛЬ-

НИЙ (вертикальный градиент силы тя-

жести; verticall gradient of normal gravity;

Vertikalgradient m der Schwere): величина,

що характеризує зміну нармального зна-

чення сили ваги зі зміною висоти. Цю вели-

чину для точки еліпсоїда обчислюють за

формулою

8у/8Н = -0,30855(1 +

+ 0,0007 lcos 25) мГал/м,

де В - геодезична широта. Ґ. с. в. в. вико-

ристовують для обчислення нормальної си-

ли ваги у пункті спостереження. 6.

ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ (.градиент

температуры; temperature gradient; Gra-

dient m der Temperatur f): вектор, що хара-

ктеризує спад температури Т

атмосфері

на одиницю віддалі п по нормалі до ізо-

термічної поверхні

Y7X

-vT = п.

Горизонтальний Градієнт температури

відносять найчастіше до віддалі 100 км чи

1° меридіана по нормалі до ізотерми.

Ґрадієнт температури вертикаль-

ний 7 зазвичай відносять до віддалі 100 м

по вертикалі z

у = —(dT/dz) 7100м. 14.

ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ ВЕРТИКА-

ЛЬНИЙ (вертикальный градиент темпе-

ратуры; vertical temperature gratient; Ver-

tikalgradient m der Temperatur f): 1) граді-

єнт температури з висотою на одини-

цю віддалі вертикально з оберненим зна-

ком у = -(dT/dz). У тропосфері

Ґ.

т. в. у се-

редньому близько 0,6°/100 м, але в окре-

мих випадках може перевищувати

°/100 м

або бути від'ємним (інверсія темпера-

тури). У приземному шарі над сушею

вдень у теплу пору року Ґ. т. в. може ста-

новити десятки градусів на 100 м; але такі

високі градієнти спостерігаються лише в

декількох нижніх сантиметрах або десят-

ках сантиметрів над грунтом; 2) деколи під

Ґ. т. в. розуміють індивідуальну зміну тем-

ператури в повітряній частинці, що руха-

ється догори (індивідуальний ґрадієнт).

Потрібно відрізняти цю індивідуальну змі-

ну від попередньої. 14.

ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ ВОЛОГО-

АДІАБАТИЧНИЙ (влажноадиабатиче-

ский градиент температуры; moist-adia-

batic temperature gradient; feuchter adiaba-

tischer Temperaturgradient m): 1) індивіду-

альний

- спад (зростання) температури ви-

східного (низхідного) насиченого повітря

на одиницю зміни його висоти у волого-

адіабатичному процесі. Він дорівнює У

ф,

тут у

- сухоадіабатичний індивідуальний

ґрадієнт дорівнює 0,973° на 100 м, а мно-

жник (3 = (р + а)/(р + Ь),

де а = 0,623-^- і b = 0,623™™,

ART с

д ер- атмосферний тиск, Е - пружність на-

сичення, L - прихована теплота пароутво-

рення,

Т—

абсолютна температура, R - га-

зова постійна, А - термічний еквівалент

роботи. Для різних значень температури і

тиску, тобто для різних значень пружності

насичення Е Ґ. т. в. такий:

t°, с

р, мбар

t°, с

1000 500

0,32

0,26

0,44

0,34

0,54

0,41

0,66

0,52

-10

0,78 0,65

-20

0,88

0,78

-40

0,98

0,95

Отже, для низьких температур Ґ. т. в. бли-

зький до градієнта температури су-

хоадіабатичного. Для температур ниж-

че 0°, якщо водяна пара перетворюється

на переохолоджені краплини води, Ґ. т. в.

Градієнт.

133

на декілька сотих частки градуса на 100 м

більше, ніж під час. перетворення водяної

пари безпосередньо на лід.

2) Локальний - вертикальний градієнт тем-

ператури в атмосферному стовпі, що чи-

сельно дорівнює вказаній вище індивіду-

альній зміні тиску

насиченому повітрі для

заданих значень температури і тиску. 14.

ГРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ СУХОАДІ-

АБАТИЧНИЙ (градиент температуры

сухоадиабатический; dry-adiabatic tempe-

rature gradient; trockener adiabatischer

Temperaturgradient m): 1)

локальний',

вер-

тикальний градієнт температури в атмос-

ферному стовпчику - dT/dz, чисельно до-

рівнює індивідуальній зміні температури

сухого повітря -dT/dz при його адіабати-

чному вертикальному русі, тобто майже

°/

100 м. 2) індивідуальний: адіабатична змі-

на температури - dT/dz у сухому повітрі,

що рухається вертикально на одиницю змі-

ни його висоти:

_ЭT_

Ag_T_

& с

де Т- абсолютна температура певної кількості

повітря; Т

- абсолютна температура навко-

лишньої атмосфери; А - термічний еквіва-

лент роботи; в - прискорення сили ваги;

К - питома теплоємність сухого повітря.

Якщо

відношення Т/Т

дорівнює одиниці, для

температури 0° і стандартного значення при-

скорення сили ваги g, отримаємо -dT/

dz = 0,973 °/100 м, тобто майже 1°/100 м.

Величина -dT/dz для вологого ненасичено-

го повітря відрізняється від такої для сухо-

го повітря на множник (l + 0,65s)/(l +0,83s),

де s

—

питома вологість. Оскільки цей мно-

жник мало відрізняється від одиниці, то

індивідуальний градієнт температури

становитиме майже 1°/100 м. 14.

ГРАДІЄНТОМЕТР (градиентометр; gra-

diometer; Gradientenmesserm): прилад

для

ви-

мірювання градієнта фізичної величини. 21.

ҐРУНТИ (почвы; soil; Boden т, Boden pi):

1) будь-які гірські породи, що утворюють

верхні шари земної кори, переважно захоп-

лені процесами вивітрювання, а у верхній

частині ґрунтоутворенням. При викорис-

танні їх в інженерно-будівельних роботах

Ґ. вивчаються з точки зору їх міцності та

стійкості. Ґ. - найпоширеніший будівель-

ний матеріал, з якого споруджують греблі,

земляні полотна доріг тощо. Ґрунтова осно-

ва, що сприймає навантаження, є невід'єм-

ною частиною споруди.

Ґ.

поділяють

на

два

класи: скельні породи, мають жорсткі струк-

турні зв'язки, і нескельні - без цих зв'яз-

ків. Ґ. під вагою споруди стискуються, по-

верхня основи фундаментів осідає, відбу-

вається вертикальне переміщення (осідан-

ня), нахили (крени), горизонтальні перемі-

щення (зсуви);

2) верхній пухкий шар земної суші, сфор-

мований під впливом різних факторів ґрун-

тоутворення. Ґ. покривають усю поверхню

суші (окрім льодовиків і скель) суцільним

шаром завтовшки від декількох сантимет-

рів до 1-3 м і більше. Класифікація

Ґ.

здій-

снюється за принципом їх походження та

розвитку і добре корелюється із широтни-

ми природними зонами: тундра, лісотунд-

ра, лісостеп тощо;

3) поверхневий шар суші земної кори, яко-

му властива родючість, тобто здатність за-

безпечити урожай рослин, що є основним

багатством кожного суспільства, засобом

виробництва та просторовою базою роз-

ташування і розвитку всіх галузей націо-

нального господарства. 4.

ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ (почвенный по-

кров; top-soil; Bodendecke f): одна з найваж-

ливіших частин природних ресурсів, при-

родних та антропогенних ландшафтів, са-

мостійне природно-історичне, органічно-

мінеральне утворення, що характеризуєть-

ся здатністю до саморозвитку та самовід-

новлення і забезпечує функціонування біо-

геоекосистем (біосфери). 4.

Гуміарабік

134

ГУМІАРАБІК

(гуммиарабик;

gum-arabic;

Gummiarabikum

и):

від

лат.

gummi - камедь

і arabicus - аравійський. Ґ. - в'язка прозо-

ра, речовина, яка витікає зі стовбура ара-

війської

африканської

акацій.

Розчиняєть-

ся у воді, утворюючи клейкий розчин. За-

стосовується як зв'язувальна речовина ак-

варельних фарб, у текстильній промисло-

вості, медицині тощо. 5.

ҐЮЙҐЕНСА ФОРМУЛА (формула Гюй-

генса; Guigens' formula; Formel f von

Guigens): виражає залежність періоду T

власних коливань математичного маятни-

ка під дією тільки сили ваги від його дов-

жини І і прискорення сили ваги g при не-

скінченно малій амплітуді коливань

7tyjl/g

Цю формулу одержав голланд.

учений Ґюйґенс (1673). 6.

ДАВАЧ ІНТЕРВАЛУ (датчик

интервала;

interval sensor; Intervallgeber

т):

складова

частина цифрового фазометра. Це тригер

з двома стійкими положеннями рівноваги,

в одному з яких на виході є постійна нап-

руга, а в іншому

—

напруги немає. На Д. і.

подають опорні та сигнальні імпульси.

Опорний імпульс приводить його до стану,

коли на його виході є напруга,

сигнальний

- коли напруги немає. Отже, на виході Д. і.

формуються імпульси з такою ж частотою

проходження, яку мають опорні або сиг-

нальні імпульси. Тривалість цих імпульсів

дорівнює запізненню сигнальних імпульсів

відносно опорних. 13.

ДАГЕРОТИПІЯ (дагеротипия; daguer-

reotype; Daguerreotypie f): перший техніч-

но розроблений спосіб фотографування, в

якому як світлочутливу речовину викори-

стано йодид срібла. Від прізвища франц.

винахідника Луї Жака Л. Дагера. 5.

ДАНІ ДОДАТКОВІ НА КАРТІ

(дополни-

тельные данные на карте; additional

map

data; zusatzliche

Kartendaten):

додаткові кар-

ти і графічні побудови (профілі місце-

вості,діаграми, блок-діаграми

тощо),

таб-

лиці, тексти,

фотографії,

які

деколи розміщу-

ють на карті (на вільних місцях як усереди-

ні, так і зовні рамки карти) для доповнення

основного картографічного зображення. 5.

ДАТА (дата; Date; Datum

п):

точний кален-

дарний час

(година

з частками,

число, місяць,

рік)

події, явища, напр., астрономічного спо-

стереження. Міжнародне стандартне позна-

чення дати -

YYYY-MM-DD,

де YYYY- рік у

Григоріанському календарі, MM-

місяць

ро-

ку між

(січень) і 12 (грудень),

DD - день

місяця між 01 і 31(30). 18.

ДАТИ ВИХІДНІ ГЕОДЕЗИЧНІ (исход-

ные геодезические даты; initial geodetic

data; geodatische Ausgangsdaten): встанов-

лені відповідним чином координати

геодезичні В

, L

, Н

вихідного пункту

мережі геодезичної в системі коорди-

нат, пов'язаної з вибраним референц-

еліпсоїдом (його параметри а і а інколи

включають у поняття вихідних геодезич-

них дат), або прямокутні координати Х

, У

цього пункту, напр., під час опрацюван-

ня супутникових геодезичних побудов. До

Д. в. г. належить геодезичний азимут А

деякого напряму з вихідного пункту. 17.

ДВОГРУПОВИЙ МЕТОД

(двухгрупповой

метод; two-group method; Doppelgruppen-

methode f): окремий випадок вирівнюван-

ня багатогрупового, коли систему рів-

нянь умовних поділяють на дві групи.

Перетворюючи коефіцієнти рівнянь другої

групи, одержують дві незалежні системи

нормальних рівнянь корелат. Розв'язавши

ці системи, одержують поправки

V-

і ^"та-

кі, що відповідають умові: V

= V-+ V", і =

1, 2,..., п, де

- поправка, яку б отримали

з сумісного розв'язку. 20.

Двоїстість.

135

ДВОЇСТІСТЬ НОРМАЛЬНИХ ПЕРЕ-

РІЗІВ (двоистость нормальных сечений;

duality of normal intersection; zweierleier

Normallschnitt m): див. Редукційна за-

дача геодезії. 17.

ДВОЧАСТОТНИЙ АБСОЛЮТНИЙ

МЕТОД

(двухчастотньш

абсолютный ме-

тод; absolute

two-frequency method;

absolute

Doppellfrequenzmethode f): див. Абсолют-

ний інтерференційний метод. 13.

ДЕВІАЦІЯ (девиация; deviation; Deviation

f): відхилення від чогось. Розглядають та-

кі Д.: 1) відхилення рухомого тіла (кораб-

ля, літака, артилерійського снаряда тощо)

від заданого напряму руху (напр., обчис-

леної траєкторії) під дією якихось випад-

кових зовнішніх причин; 2) відхилення

стрілки компаса магнетного від напря-

му меридіана магнетного, зумовлене зде-

більшого розташуванням поблизу великих

мас заліза чи ін. намагнечених тіл. 5.

ДЕКЕЛЬ (декель; cylinder-packing clamp;

Deckel): пружна переліжка на друкарсько-

му циліндрі або тиглі, яка притискає папір

до друкуючих елементів друкарської

форми. 5.

ДЕКЛІНАТОР (деклінатор; declinator):

прилад для вимірювання добових варіацій

магнетного схилення. 5.

ДЕКОЛІ (деколи;

decaf):

прозора плівка, на

якій спеціальною фарбою нанесені різні

зображення,

що

можуть перебиватися прити-

ранням їх до паперу, кальки чи пластику.

Використовується для оформлення карт. 14.

ДЕКРЕМЕНТ ЗГАСАННЯ (декремент

затухания; attenuation decrement; logarith-

misches Dekrement n, Erloschensdekrement

n): кількісна характеристика швидкості зга-

сання власних коливань у системі. Чисе-

льно Д. з. дорівнює відношенню двох пос-

лідовних амплітуд, тобто двох максималь-

них відхилень системи від положення рів-

новаги, віддалених одне від одного на про-

міжок часу, який дорівнює одному періоду

коливань. Під час визначення азимутів за

допомогою гіроскопічних теодолітів спо-

стерігають декілька точок, які відповіда-

ють максимальним відхиленням осі гіро-

скопа від положення рівноваги (точок ре-

версії): и„ п

, п

, и

. Д. з. обчислюють за

формулою

Його використовують для контролю ро-

боти гіротеодоліта. У справному гіротео-

доліті Д. з. сталий з точністю до декількох

одиниць третього знака. 7.

ДЕКСТРИНИ (декстрины; dextrines;

Dextrin

п):

проміжні продукти розщеплен-

ня полісахаридів (сахарози, крохмалю то-

що). Д. із крохмалю, як клейку зв'язуваль-

ну речовину використовують у виготовлен-

ні акварельних фарб, у поліграфічній, тек-

стильній, взуттєвій промисловості. 5.

ДЕМАРКАЦІЯ (демаркация; demarca-

tion; Demarkation f): позначення на місце-

вості державних кордонів та меж будь-якої

земельної ділянки. 21.

ДЕМОГРАФІЯ (демография; demograp-

hy; Demographie f): наука, що вивчає склад

і рух населення, динаміку та особливості

його розвитку. 5.

ДЕМОДУЛЯТОР

(демодулятор;

demodu-

lator; Demodulator т): основна частина

фазовимірювального пристрою світло-

віддалемірів першого покоління, в якій

порівнюють фазу модуляції світлового по-

току, що виходить із модулятора передава-

ча, і фазу модуляції світлового потоку, що

входить у Д. Сила сигналу, який одержує-

мо із Д., є функцією різниці фаз модуляції

прямого і відбитого світлового потоку. Д.

мусить працювати

на

тій самій частоті, що

й модулятор передавача, тобто синхронно.

Крім того, треба знати різницю фаз роботи

Д. і модулятора. Роль Д. може виконувати

той самий пристрій, який використано в

передавачі

для

модуляції світла. При цьому

передавачі віддалеміра світло модулюєть-

ся за формою еліпса поляризації. Силу сиг-

налу, який одержуємо з Д., можна фіксу-

вати візуально або інструментально. Крім

того, для модуляції світла в передавачі за

інтенсивністю Д. може використовуватись

Демпувапня..

136

фотоелектронний помножувач, коефіцієнт

чутливості якого змінюється під дією тієї

ж напруги, яка подається на модулятор пе-

редавача. Світло мусить модулюватись тут

лише за інтенсивністю, а силу сигналу із

Д. реєструють інструментально. 13.

ДЕМПФУВАННЯ (ВГАМОВУВАННЯ)

(демпфирование;

damping)',

примусове га-

сіння шкідливих коливань системи або

зменшення їх амплітуди до допустимих

меж. Для заспокоєння рухомих частин

стрілкових вимірювальних приладів засто-

совують механічні, повітряні, рідинні маг-

нетоіндукційні демпфери. Д. викорис-

товують у теодолітах

нівелірах

для

вгамо-

вування коливань горизонтальної і верти-

кальної осей компенсаторів нахилу. Під час

проведення морських гравіметричних ро-

біт використовують Гравіметри з гамівни-

ми надчутливими системами. 6.

ДЕНСИТОМЕТР (денситометр; densito-

meter; Densitometer in): прилад для вимі-

рювання оптичної щільності полів сенси-

тограми. Є однопроменеві Д. з прямою схе-

мою

двопроменеві з компенсаційною сис-

темою відліків. Схему основних вузлів

однопроменевого Д. зображено на рис., а,

де: 1 - джерело світла; 2 - конденсер; 3 -

блок світлофільтрів; 4 - оптичний прист-

рій; 5 - еталонний світлофільтр; 6-вимір-

на щілина; 7- фотоматеріал;

- світловод;

9 - електронний пристрій; 10- блок обер-

неного зв'язку;

- відліковий або реєст-

рувальний пристрій; 12 - пристрій для

пересування фотоматеріалу. Автоматизова-

ні Д. мають вузли для транспортування

бланків сенситограм і автоматичного фік-

сування точок характеристичних кривих.

Схему двопроменевого Д зображено на

рис., б. Світло від лампи 1 напівпрозорим

дзеркалом 2 розділяється

на

два пучки: ви-

мірний і компенсаційний. Перший прохо-

дить через вимірний оптичний клин 3, поле

сенситограми 5, світловод б

потрапляє на

фотоелектронний помножувач 7. Другий

пучок проходить через компенсаційний

оптичний клин 9, фотоелектронний пом-

ножувач 12. Пересування сенситограм

здійснюється за допомогою реверсивного

двигуна 8, який пересуває також сенсито-

метричний бланк 10. Крива характе-

ристична викреслюється самописом 11.

Він з'єднаний із двигуном 13, з яким з'єд-

наний і вимірний клин 3. Роботою двигуна

керує спостережна система, до якої вхо-

дять блок світловода, компенсаційний

оптичний клин 9, фотоелектронний пом-

ножувач 12 та електронна схема (на рис.

не показана). Положення самописа відпо-

відає вимірюваній щільності у момент ви-

мірювання вимірного та компенсаційного

сигналів фотопомножувачів. У цей момент

на

бланку фіксується

точка.

Відлік оптичної

щільності можна отримати зі шкали 4. 3.

Денудація

137

ДЕНУДАЦІЯ

(денудация;

denudation (rock

erosion; Denudation f)): сукупність проце-

сів знесення (водою, вітром, льодом, без-

посередньою дією сили ваги) зруйнованих

частин гірських порід і перенесення цих

продуктів руйнування на нижчі рівні, де

відбувається їх накопичення. Унаслідок Д.

рельєф вирівнюється. 5.

ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ГЕОЛОГІЇ, ГЕО-

ДЕЗІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ (день работни-

ков геологии, геодезии и картографии;

professional day of geology, geodesy and

cartography specialists): свято працівників

геології, геодезії

та

картографії

України,

що

припадає кожного року на першу неділю

квітня; встановлене 1995 Президентом

України. 5.

ДЕПО КАРТ (депо карт; map depot;

Kartendepot

п):

заснований 1797 картогра-

фо-геодезичний заклад Росії (з 1812 - Вій-

ськово-топографічне депо, з 1822 - Корпус

військових топографів). Виконували кар-

тографічні роботи, включно з виготовлен-

ням карт,

також топографічні й геодезич-

ні роботи, зокрема і

на

території

України.

ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА

(государственная геодезическая сеть; na-

tional geodetic network; staatliches Verme-

ssungsnetz n): призначена для поширення

єдиної системи координат на всій терито-

рії держави і є основою для створення

інших мереж та для наукових завдань (див.

Класифікація геодезичних мереж).

Д. г. м. поділяють на планову і висотну.

Планові Д. г. м. створюють методами

тріангуляції, трилатерації та полігономет-

рії,

також супутниковими.

За

точністю ви-

мірювань, схемою та послідовністю побу-

дови вони поділяються

на 3

кл. Мережа

кл.

є астрономо-геодезичною. Її створюють по-

лігонами із рядів трикутників або ходів

полігонометрії, орієнтованих приблизно

вздовж паралелей та меридіанів, периметр

яких близько 800 км. У кожній із чотирьох

вершин полігона розміщують по 2 пунк-

ти Лапласа, в яких визначають астроно-

мічні широти з точністю 0,3', довготи -

0,03' та азимути - 0,5',

також вимірюють

сторони базисні або створюють мере-

жі базисні. Мережі 2 кл. створюють як

суцільні всередині полігонів

кл. Мережа

З кл. є вставкою в мережі вищого класу.

Основні характеристики планових мереж

тріангуляції та полігонометрії подані в

табл. 1 і 2.

Мережі трилатерації 2-3 кл. створюють так

само, як мережі тріангуляції відповідного

класу. Довжини сторін у них вимірюють з

такою ж точністю, як вихідні сторони в

мережі тріангуляції цього ж класу.

Мережі нівелювання 1 і 2 кл. є основою

єдиної системи висот

на

території України.

Мережі 3 і 4 кл. є для забезпечення топо-

графічного знімання та інженерних робіт.

Відстань між нівелірними пунктами, зак-

ріпленими реперами та марками

мережах

усіх класів, становить 5-7 км. Основні ха-

рактеристики нівелірних мереж подані в

табл. 3. 13.

ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА

УКРАЇНИ (Государственная геодезичес-

кая сеть Украины; national geodetic net-

work of Ukraine; staatliches geodatisches

Netz n der Ukraine): до початку 90-х років

XX ст. було майже завершено створення

Д. г. м. України на основі традиційних ме-

тодів тріангуляції, трилатерації, по-

лігонометрії, нівелювання геомет-

ричного. Ця мережа складається з астро-

номо-геодезичної мережі (АГМ) та мере-

жі згущення. Сучасна АГМ України на-

лічує 5933 пункти 1 і 2 кл. точності, 108

базисів, 256 пунктів астрономічних.

Пункти Лапласа визначені в усіх вер-

шинах полігонів, що утворені ланками

тріангуляції 1 кл. Астрономічні пункти

визначені також у кожній ланці 1 кл., а в

суцільних мережах тріангуляції 1 кл. (За-

хідна Україна) - приблизно через

сторін.

У мережах 2 кл. пункти Лапласа визначали

на кінцях базисних сторін, і кількість їх у

полігонах, утворених ланками 1 кл., ста-

новить 1-5. На території України на аркуш

карти м-бу 1:1000000 припадає

середньо-

му до 50 астропунктів (від 35 до 70). У міс-

цях стику ланок тріангуляції 1 кл. були

Державна геодезична мережа

138

виміряні базисні сторони або базисні ме-

режі, побудовані для визначення довжини

сторони вихідної, що замінює базисну

сторону. Базисні сторони

мережах тріан-

гуляції 2 кл. розташовані не рідше, ніж че-

рез 25 трикутників. У полігонах, утворених

ланками тріангуляції 1 кл., визначено від

1 до 6 базисів. На аркуш карти м-бу

1:1000000

астрономо-геодезичній мережі

припадає від 20 до ЗО базисів (базисних

сторін

і 2 кл.). Точність визначення взаєм-

ного положення сусідніх пунктів АГМ ста-

новить близько 10 см. Завершення зрівно-

важення дасть змогу використовувати точ-

ніші координати. Пунктів тріангуляції, три-

латерації та полігонометрії 3 і 4 кл. на те-

риторії України майже 19800. Середня гус-

тота пунктів Д. г. м. України 1-4 кл. ста-

Таблиця 1. Тріангуляція

Клас Середня Сер. кв.

Допустима Відносна Відносна по-

довжина похибка ку-

нев'язка в похибка хибка най-

сторін, км та, с

трикутнику, с вихідної слабшої сто-

сторони рони

20-25 0,7

3 1:400000 1:300000

2 7-20

1,0

1:300000 1:200000

3 5-8

1,5

1:200000 1:120000

Таблиця

2. Полігонометрія

Клас

Гранична

Сер. кв. по- Довжина

довжина ходу

хибка кута, с сторін, км

200 0,4 8-30

1,0

5-18

30 1,5 3-10

Таблиця

Показники

Класи

Показники

1 2

Віддаль між реперами

ходах, км

5-7 5-7

- -

Довжина ходу між фундаментальни-

ми реперами, км

50-60 50-60

- -

Довжина плеча,

50 65-75 75-100 100-150

Нерівність пліч на станції,

0,5 1 2 5

Нагромадження нерівності пліч

сек-

ції,

Найменша висота променя,

0,8 0,5 0,3 0,2

Збільшення труби нівеліра, разів

44 40 35 25

Ціна поділки циліндричного рівня, не

більше,

12 12 15 25

Допустимі значення кута

і"

10 10 10 10

Допустимі нев'язки сум перевищень

у ході,

мм

при середній кількості

станцій на 1

км

до 15

5-y/Z

- -

понад 15

a4L

бЛ

IOVZ 20-УГ

Випадкові похибки, мм на

1 км ходу

1,0 2,0 8,0

20,0

Систематичні похибки,

мм на 1 км

ходу

0,2 0,4 0,8

2,0

Державна геодезична мережа..

139

новить один пункт

на

30,5 км

На

території

Донецької, Луганської і Запорізької обл. -

один пункт на 5-10 км

. Нівелірна мережа

України складається з 28 полігонів

кл. за-

гальною довжиною ліній 12,6 тис. км, а пе-

риметр полігонів 1 кл. сягає 750 км. Лінії

нівелювання 2 кл. утворюють 70 полігонів

загальною довжиною 10800 км. Периметр

полігонів нівелювання 2 кл. сягає 480 км.

Будь-яка точка, розташована на території

України, віддалена від ліній нівелювання

1 і 2 кл. не далі, ніж на 40 км. Загальна дов-

жина ліній нівелювання 3 кл. становить

6022 км, а 4 кл. - близько 300000 км. Гра-

віметрична мережа 1 кл. на території

України становить один пункт на 110 км

В Україні є один фундаментальний граві-

метричний пункт і 14 пунктів-супутників,

на яких визначене абсолютне значення

прискорення сили ваги з точністю не мен-

ше ±0,01 мҐал, і 54 пункти

кл., на яких

визначене відносне значення прискорення

сили ваги з точністю 0,01±0,04 мҐал. Гра-

віметричним зніманням у м-бі 1:1000000

охоплено всю територію України з густо-

тою один пункт на 80-110 км

, включаючи

акваторію Чорного моря. Розроблені Укр-

геодезкартографією та затверджені поста-

новою Кабінету Міністрів України від

08.06.1998 р. № 844 „Основні положення

створення Державної геодезичної мережі

України" що окреслюють загальні вимоги

до принципів побудови

модернізації Д. г. м.

України, обстеження та оновлення її пунк-

тів і математичного опрацювання резуль-

татів вимірювань. Основні положення пе-

редбачають виконання робіт з використан-

ням супутникових радіонавігаційних сис-

тем (GPS), комп'ютерних технологій. 2.

ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА

УКРАЇНИ ФУНДАМЕНТАЛЬНА (фун-

даментальная государственная геодезиче-

ская сеть Украины; fundamental national

geodetic network of Ukraine; staatleches geo-

datisches fundamentals Netz

der Ukraine):

мережа пунктів, координати яких визначе-

ні за допомогою сучасних космічних тех-

нологій з найвищою точністю. Основа

Д. г. м. складається із 15 пунктів, які рів-

номірно розташовані на території країни

та закріплені на місцевості спеціальними

знаками, що забезпечують їх збереження і

стійкість упродовж тривалого часу. Пер-

ший етап спостережень проведено 1995 за

допомогою GPS-приймачів різних установ

та організацій. На другому етапі (2000) до

Д. г. м. ф. залучено ще близько 40 пунктів

існуючої Державної геодезичної

мережі (ДГМ) 1 кл. Основне призначен-

ня Д. г. м. ф. - координатно-часове забез-

печення зв'язку існуючої ДГМ із загаль-

ноземною системою відліку ITRF та євро-

пейською геодезичною системою ETRF. На

пунктах Д. г. м. ф. планується виконання

повторних GPS-спостережень, а також

комплекс астрономічних, гравіметричних

та геофізичних вимірювань. 18.

ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР (го-

сударственный водный кадастр; state wa-

ter cadastre; staatlicher Wasserkatasterm, n):

система відомостей про кількісні та якісні

показники поверхневих і підземних вод,

дані про водокористування і скидання зво-

ротних вод у природні водотоки і водой-

мища, відомості про ступінь їх забруднен-

ня, діючі системи очищення води тощо.

Складається для систематизації, аналізу і

використання даних державного обліку вод

та визначення наявних для використання

водних ресурсів. 4.

ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КА-

ДАСТР (государственный земельный ка-

дастр; state land cadastre; staatliches

Grund-

kataster m, n): єдина державна багаторів-

нева система відомостей і документів про

правовий, природний і господарський стан

земельного фонду. В ньому подаються дані

про землевласників і землекористувачів,

відомості про використання земель, їх якіс-

ні та кількісні характеристики, економічна

оцінка. Д. з. к. створюється для органів

влади, фізичних

та

юридичних осіб, що по-

требують даних про стан земель для регу-

лювання земельних відносин і раціональ-

ного використання земельного фонду. Для

укладання Д. з. к. передбачаються топогра-