Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Геодет

100

сить своєрідних форм і назв: теорія фігу-

ри Землі, гравітаційна розвідка, приклад-

на геофізика. 17.

ГЕОДЕТ (геодезист; geodesist; Geodatm):

заст. термін. Див. Геодезист. 17.

ГЕОДИНАМІКА (геодинамика; geody-

namics; Geodynamik, f): наука, що дослі-

джує причини, характер і зміни в часі ди-

намічних процесів, які відбуваються під

дією геофізичних силових полів (гравіта-

ційного, магнетного, термічного тощо) у

тілі планети, в атмосфері, а також у її до-

бовому обертанні і в орбітальному русі.

Тобто вивчаються сучасні рухи континен-

тів, літосферних плит, гірських споруд, ло-

кальних брил земної кори, рухи земної ко-

ри техногенного походження, зміни пара-

метрів фігури Землі та її зовнішнього

гравітаційного поля, зміни положення

центра мас, осі обертання і координат

полюса планети, зміни тривалості доби то-

що. Здебільшого річні геодинамічні варіа-

ції мають значення: < 6 см, < 10 мҐал,

< 0,002". Ці дослідження спільні для наук

про Землю -геодезії, геології, геофізи-

ки, географії та ін. і для астрономічних

наук-астрометрії,небесної механі-

ки, астродинаміки та ін.

Відповідно до геосфер Г. поділяють на ди-

наміку: ядра, мантії, літосфери, гідросфе-

ри та атмосфери Землі, навколишнього

космічного простору. Вивчення трьох пер-

ших геосфер об'єднують у динаміку Зем-

лі, яку досліджує динамічна геологія. Вив-

ченням зовнішніх сфер займаються: дина-

міка гідросфери - океанологія, лімнологія

і гідрологія; динаміка атмосфери

—

метео-

рологія; динаміка навколишнього косміч-

ного простору. Г. зовнішніх сфер має від-

ношення до

Г.

настільки, наскільки проце-

си, що відбуваються

цих геосферах, впли-

вають на процеси в літосфері та у мантії

Землі. Динамічна геологія вивчає проце-

си, які відбуваються в надрах і на поверхні

Землі. Процеси, що відбуваються в надрах

Землі, спричинені фізико-хемічними пере-

твореннями в підкоровому субстраті і по-

в'язані з глибинними тектонічними проце-

сами. їх наслідком є тектонічні рухи

та

утво-

рення вивержених порід, що проявляються

у землетрусах і виверженнях вулканів, які

вивчає сейсмотектоніка.

Геодезія дає найточніші методи для ство-

рення єдиної системи відліку, побудови

геодинамічних і фундаментальних мереж

опорних пунктів, для вимірювання та ви-

значення багатьох геодинамічних ефектів.

Найефективнішими виявилися сучасні ме-

тоди, створені в геодезії космічній

(аналіз збурень орбіт ШСЗ, лазерна лока-

ція супутників і Місяця, допплерівські ви-

значення, радіоінтерферометрія з наддов-

гою базою, метод глобальної позиційної

системи, супутникове нівелювання тощо),

застосування яких привело до створення

геодинаміки космічної. 9; 4.

ГЕОДИНАМІКА КОСМІЧНА (косми-

ческая геодинамика; space geodynamics;

Weltraumsgeodynamik, f): розділ геодезії

космічної,

якому задачі геодинаміки

розв'язуються за допомогою таких мето-

дів, як радіоінтерферометрія з наддовгою

базою, лазерна локація, GPS, супутникове

нівелювання, аналіз збурень орбіт ШСЗ

тощо. 9.

ГЕОДИНАМІЧНИЙ ПОЛІГОН (геоди-

намический полигон; geodynamic polygon;

geodynamisches Polygon n)\ територія,

ме-

жах якої виконують комплексні геодезичні,

геофізичні, гідрологічні, сейсмічні та ін.

перманентні та дискретні дослідження для

визначення просторових деформацій

земної кори, будівель і споруд, вивчення

причин цих деформацій і прогнозування їх

у просторі та часі. 21.

ГЕОІЗОТЕРМА (геоизотерліа; geoiso-

therm; Geoisothermef): площина однакової

температури Землі під її поверхнею. 17.

ГЕОІКОНІКА (геоиконика; geoikonica;

Geoikonik f): наукова дисципліна, яка вив-

чає теорію географічних зображень, мето-

ди їх аналізу, розпізнавання образів, пере-

творення та моделювання. 21.

ГЕОІНФОРМАТИКА (геоинформатика;

geoinformatics; Geoinformatik f): наукова

дисципліна, яка охоплює низку наукових

Геоінформаційна.. 101

напрямів, пов язаних з вивченням геопрос-

тору як цілісної системи з її властивостями,

способом відображення та автоматичного

опрацювання інформації на ЕОМ. Вивчає

принципи, технічні та програмні засоби і

технологію отримання, накопичення, пере-

давання та опрацювання просторової ін-

формації і формування на цій основі но-

вих уявлень про навколишній світ. Г. ви-

никла на стику наук про Землю (географія,

геологія та ін.), наукових дисциплін (кар-

тографія, фотограмметрія, дистанційне

зондування Землі) та комп'ютерної інже-

нерії (комп'ютерна графіка, бази даних,

автоматизоване розпізнавання образів). 21.

ГЕОІНФОРМАЦІЙНА (ГЕОГРАФІЧ-

НА) СИСТЕМА (ГІС) (геоинформа-

ционная

(географическая) система (ГИС);

Geografical Information System (GIS); Geo-

informationssystem n): людино-комп'ютер-

ний з апаратно-програмним забезпеченням

комплекс, який інтегрує просторово-коор-

диновані дані про територію для їх ефек-

тивного використання під час розв'язання

багатьох задач, пов'язаних з обліком та

плануванням територій, аналізом та моде-

люванням ситуацій, керуванням різними

галузями господарства, які функціонально

залежать від просторового розташування

і територіальної організації суспільства.

Головні компоненти ГІС: вихідні дані, тех-

нічні та програмні засоби, бази даних і ко-

ристувач. Основними джерелами вихідних

даних є карти, аерофото- та космічні знім-

ки, статистичні матеріали, спеціалізовані

тематичні відомості про об'єкт. Технічні

засоби - комп'ютери, пристрої введення-

виведення зображень, графіки, тексти то-

що. За функціональними ознаками ГІС по-

діляються на універсальні та тематичні

(спеціалізовані). Поняття ГІС уперше бу-

ло введене 1963 Р. Ф. Толмінсоном (Ка-

нада) під час впровадження в практику

обчислювальної системи, яка оперувала

географічними даними. Проблемами ГІС

займаються науковці та практики всіх кон-

тинентів, близько ста ун-тів і фірм. Щоріч-

ний обсяг ГІС-індустрії досягає 10-

12 млрд доларів США. 21.

ГЕОЇД (ГЕОЇДА ПОВЕРХНЯ) (геоид

(поверхность геоида); geoid (geoid surfa-

ce); Geoid n): рівнева поверхня реального

потенціялу сили ваги, що збігається в

океані з його незбуреним середнім рівнем,

уявно продовжена під материками так, щоб

напрями прямовисних ліній перетинали її

завжди під прямим кутом. Проте через різ-

ницю температури та солоності води в різ-

них частинах Світового океану та ін. при-

чини поверхня

Г.

не збігається із зазначеним

рівнем. За деякими оцінками, відхилення

середнього рівня моря від Г. у відкритих

частинах Світового океану може досягати

1 м. Тому розрізняють поверхню Г. і т. зв.

топографічну поверхню морів і океанів.

Оскільки фігура

Г.

залежить від невідомого

розподілу мас всередині Землі, то вона,

строго кажучи, за наземними вимірами не

визначається. 17.

Фізична

поверхня Землі Незбурепа

топографічна

поверхня

«Ф^бвШЬ морів і океанів

Нуль-пункт

нівелювань

ГЕОЛОГІЧНИИ РОЗРІЗ (геологический

разрез; geologic(al) section; geologischer

Schnitt m):

проекція гірських порід залежно

від їх глибини залягання на умовну верти-

кальну площину, проведену по лінії розрі-

зу. Під Г. р. подається характеристика гір-

ських порід. 4.

ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ

(геологические

процессы; geological processes; geologi-

scher Verlaufm (Prozess m)): процеси, які

змінюють склад, структуру, рельєф і гли-

бинну будову Землі. 4.

ГЕОМАТИКА (геоматика; geomatica;

Geomatikf): галузь знань, що поєднує гео-

дезичні вимірювання з комп'ютерними

інформаційними технологіями опрацюван-

ня і подання результатів, зокрема з гео-

інформаційними географічними

системами. 21.

Геоменсори

102

ГЕОМЕНСОРИ

(геоменсоры;

geomensor;

Geomensoren m pi): прецизійні світло-

віддалеміри англійської фірми Ком-Рад.

Г. розроблені на базі мекометрів. Г. CR-

204, що виготовляється з 1985, можна ви-

мірювати лінії довжиною від 10 м до 10 км

з точністю

0,1

мм + 0,1 мм/км. У комплект

Г. CR-204 входять, крім приймопередавача

і відбивача, метеорологічні давачі, за допо-

могою яких вимірюють метеорологічні ве-

личини не тільки біля приймопередавача і

відбивача, але ще у декількох (не менше чо-

тирьох) точках променя між ними. Джере-

лом світла

Г.

є ксенонова лампа, а фазомет-

ром-поздовжнякомпенсаційна комір-

ка Поккельса. Змінюючи частоту, визна-

чають мінімальну інтенсивність світла після

проходження комірки. Діапазон зміни вимі-

рювальної частоти 455^495 МГц. Для під-

вищення точності реєстрації різниці фаз ви-

користано метод мерехтіння.Маса при-

ймопередавача 26 кг. 13.

ГЕОМЕТР (геодезист; geodesist; Geodat

т): заст. термін, син. геодезист. 17.

ГЕОМЕТРИЧНА МОДЕЛЬ ОБ'ЄКТА

(геометрическая модель объекта; geomet-

rical model of object; geometrisches Objekt-

modell n): поверхня, утворена сукупністю

точок перетину двох (кількох) зв'язок про-

ектувальних променів, що виходять від

двох (кількох) фотознімків. Г. м. о. утворю-

ється взаємним орієнтуванням двох (кіль-

кох) знімків. Подібна Г. м. о. утворюється

перетином відповідних променів двох по-

дібних зв'язок, а перетворена

Г.

м. о.-дво-

ма перетвореними зв'язками. Для подібної

моделі її м-б обчислюється як відношення

відрізка на моделі до відповідного йому

відрізка на місцевості або як відношення

базису проектування до базису фо-

тографування. Для перетвореної моделі

розрізняють горизонтальний м-б 1 /т

вертикальний м-б 1/«?

; між якими існує

залежність 1/т

K/m

, це К- коефіцієнт

перетворення зв'язок. Своєю чергою,

F//, де F і/відповідно фокусні відда-

лі проектувальної та фотографувальної

камер. 8.

ГЕОМЕТРИЧНА ОПТИКА (геометри-

ческая оптика; geometric(al) optics; geo-

metrische Optik f): розділ променевої опти-

ки, який вивчає закони поширення світла і

теорію оптичних приладів на основі уяв-

лень, що світлові промені (напрями поши-

рення світлової енергії) - геометричні

прямі лінії. Г. о. є граничним випадком

хвильової оптики, коли можна нехтувати

довжиною хвиль світла порівняно з розмі-

рами отворів оптичних систем. Теорія і

обчислення

Г.

о. ґрунтуються на принципі

суперпозиції (вислідний ефект складно-

го процесу, що є сумою ефектів, за умови,

що останні не впливають один на одного),

на факті прямолінійного поширення світла,

законах відбиття і заломлення світла. 14.

ГЕОМЕТРИЧНЕ РОЗХОДЖЕННЯ

(геометрическоерасхождение; geometrical

divergence; geometrisches Auseinanderlaufen

n): явище зменшення густини потоку сей-

смічної енергії зі збільшенням віддалі від

гіпоцентра землетрусу до точки спо-

стереження. 4.

ГЕОМЕТРИЧНІ УМОВИ ТРАНСФОР-

МУВАННЯ ЗНІМКІВ (геометрические

условия трансформирования снимков; geo-

metrical conditions of phototransformation,

rectification; geometrische Bedingungen der

Bildentzerrung f): вимоги, дотримуючись

яких, отримаємо зі знімка зображення пра-

вильної (не спотвореної) форми і в задано-

му м-бі (після трансформування

аер

фотознімків):

Умова 1. Центр проектування повинен бу-

ти в площині головної вертикалі знім-

ка на прямій, що проходить через голов-

ну точку сходу знімка паралельно до

площини екрана трансформатора.

Умова 2. Центр проектування S мусить бу-

ти на віддалі SI = //sin а від головної точ-

ки сходу / знімка (f - фокусна віддаль знім-

ка; а - кут нахилу знімка).

Умова 3. Віддаль від головної точки сходу

І знімка до екрана трансформатора вздовж

головної вертикалі знімка дорівнює: IV=

=H/(Msina), де Я - висота фотографуван-

ня; V- площа перетину головної верти-

калі знімка з площиною екрана; М-м-б

карти. 8.

Геоморфологія

103

ГЕОМОРФОЛОГІЯ (геоморфология;

geomorphology; Geomorphologie f): наука

про рельєф земної поверхні (суші, дна

океанів і морів); вивчає зовнішні обриси,

походження, вік рельєфу, історію розвитку

і сучасну динаміку та закономірності його

географічного поширення. Знання Г. пот-

рібні геодезистам і картографам для пра-

вильного відображення рельєфу на картах

географічних, особливо на спеціальних,

геоморфологічних. 5.

ГЕОРАН

(георан;

georan; Georan т): див.

Світловіддалеміри двохвильові. 13.

ГЕОСИНКЛІНАЛІ (геосинклинали; geo-

syncline; Geosynklinale f): зони високої ру-

хомості, контрастних змін геодинамічних

напруг, великої потужності відкладів, знач-

ного розчленування і підвищеної проник-

ності земної кори, що виражається в актив-

ному магматизмі і метаморфізмі. Це ліній-

но витягнуті, дугоподібно вигнуті або мо-

заїчно побудовані зони земної кори, зарод-

ження і розвиток яких тісно зв'язані з гли-

бинними розломами. В початкових стадіях

розвитку характеризуються переважно

опусканнями і морськими умовами, а в кін-

цевих

—

переважно підняттям і процесами

гороутворення. Потужність і будова земної

кори та верхньої мантії в межах Г. харак-

теризується значною диференціацією. Г.

притаманні гравітаційні та магнетні ано-

малії, висока сейсмічність. 4.

ГЕОТЕКТОНІКА (геотектоника; geo-

tectonics; Geotektonikf): наука про внутріш-

ню будову Землі, процеси, які відбуваю-

ться в її надрах і закономірності геологіч-

ного розвитку та сучасної геодинаміки.

Г. вивчає будову верхньої оболонки Землі

- літосфери, розвиток і рухи літосфер-

них блоків та геологічних структур, їх зв'я-

зок із сейсмічністю та сучасними рухами

земної поверхні. Г. визначає закономірно-

сті залягання і часову послідовність фор-

мування геологічних структур шарів і по-

рід, процеси, що супроводжуються нако-

пиченням геологічних відкладів та їх пере-

розподілом. Дослідження цих закономір-

ностей і процесів ґрунтується на викорис-

танні методів Г. (структурний, формацій-

ний, аналіз перерв і неузгодженостей фа-

цій, товщини осадів, вулканів, порівняль-

ної палеотектоніки та ін.), а також методів

і даних суміжних наук (геофізики, геоде-

зії, геоморфології

тощо).

Вивчення законо-

мірностей та інформація

Г.

потрібні для по-

шуків родовищ корисних копалин, інжене-

рно-геологічних вишукувань тощо. 4.

ГЕОФІЗИКА (геофизика; geophysics;

Geophysik f): комплекс наук, що вивчають

фізичні властивості Землі, зокрема, в її

твердій (літосфера), рідкій (гідросфе-

ра) і газовій (атмосфера землі) оболон-

ках, які взаємодіють між собою. Геофізичні

дослідження зводяться до вивчення та ана-

лізу фізичних полів і явищ на земній по-

верхні, у шахтах, свердловинах, глибоких

морях, на різних висотах в атмосфері і в

навколишньому космічному просторі. За

даними геофізичних досліджень отриму-

ють інформацію про будову надр Землі, її

водної і повітряної оболонок. Г. дає теоре-

тичні знання про внутрішню будову Землі

та її взаємодію з космічними тілами - Сон-

цем, Місяцем і планетами. Г. тісно пов'я-

зана з геологією, геодезією, географією,

геохімією, фізикою таастрономією. Зав-

дання „геодезичної" Г. - врахувати вплив

геофізичних явищ на результати геодезич-

них вимірювань. Геодезія фізична ви-

користовує геофізичні методи визначення

товщини земної кори або картографуван-

ня поверхні Мохоровичича, гравіметрич-

них редукцій та розв'язування проблем

граничних задач у теорії гравітаційного по-

тенціялу. 6.

ГЕОХЕМІЯ (геохимия; geochemistry; Geo-

chemief ): наука про хемічний склад Землі

й розміщення на ній хемічних елементів,

про закономірності розподілу

міграції цих

елементів у різних геосферах тощо. Роз-

різняють Г.: аналітичну, фізичну, літосфе-

ри, регіональну, гідро-, радіо і біогеохемію,

ландшафту, літогенезу

тощо. Г.

- одна з тео-

ретичних основ пошуків корисних копа-

лин. За матеріалами Г. складають карти

геохемічні. 5.

Геоцентричний

104

ГЕОЦЕНТРИЧНИЙ {геоцентрический;

geocentric; geozentrisch): той, що стосуєть-

ся центра Землі або Землі як центра. 17.

ГЕРЦ {герц; hertz; Hertz п): одиниця час-

тоти (Гц) періодичного процесу, коли за

відбувається один цикл процесу; визнача-

ється за формулою / = 1/Т, де Т - період

коливання. Похідні: кілогерц (1 кГц =

= 10

Гц) і мегагерц (1 МГц = 10

Гц). 14.

ГЕТЕРОДИН {гетеродин; heterodyne osci-

llator; Hilfsgenerator

п):

допоміжний гене-

ратор, який застосовують у віддалемірах для

зниження частоти вимірювальних коливань

перед вимірюванням різниці фаз. 13.

ГЕТЕРОДИНУВАННЯ {гетеродиниро-

вание; heterodyning; Senkungfder

Frequenz

fdurch der Mischung j): спосіб зменшення

частоти, який використовують у фазових

віддалемірах. Для реалізації Г. треба мати

гетеродин та два змішувачі: опорний і

сигнальний.

Прямі коливання Відбиті коливання

І[ Опорний —[Гетеродин]—*[Сигиильииі\\

[ змішувач j [ змішувач у

І Сигнальні Опорні J

коливання коливання

На обидва змішувачі надходять коливання

з гетеродина. Крім них, на опорний змішу-

вач подають прямі коливання з генератора

вимірювальних коливань, а на сигнальний

- відбиті коливання з приймача. Частоту

прямих і відбитих коливань наз. вимірю-

вальною. Вона близька до частоти гетеро-

дина. Із кожного змішувача виділяють ни-

зькочастотні коливання, частота яких до-

рівнює різниці вимірювальної частоти і

частоти гетеродина. А їх фаза дорівнює різ-

ниці фаз коливань, які надходять на змішу-

вачі. Коливання низької частоти зі змішу-

вачів подають на фазометр. Виміряна ним

різниця фаз дорівнює різниці фази прямого

і відбитого коливань у межах одного пе-

ріоду, тобто при гетеродинуванні зберіга-

ється різниця фаз. 13.

ГЕТЕРОСФЕРА {гетеросфера; hetero-

sphere; Heterospharef): шари атмосфери

Землі, розташовані вище 100-120 км, де

склад повітря змінюється з висотою вна-

слідок дисоціації молекул від дії ультрафіо-

летових променів. 5.

ГИРЛО РІЧКИ {устье реки; river outlet;

Mundung,

f): місце впадіння річки в море,

озеро або іншу

річку.

Великі річки при впа-

дінні в море утворюють багаторукавні гир-

ла, т. зв. дельти. 4.

ГІГА {гига; giga; Giga): префікс до найме-

нування фізичних величин, дорівнює 10

вихідних одиниць, напр., 1 ГГц (гіга-

герц) = 10

Гц. 14.

ГІГРОГРАФ {гигрограф; hygrograph;

Hygrograph те): самописний прилад для

безперервної реєстрації відносної волого-

сті повітря. 5.

ГІГРОМЕТР {гігрометр; hygrometer;

Hygrometer те): прилад для визначення во-

логості повітря. З-поміж

Г.

найпоширеніші

психрометр і волосяний

Г.

Останнім вимі-

рюють відносну вологість повітря за змі-

ною його вологості. 5.

ГІГРОТЕРМОГРАФ {гигротермограф;

hygrotermograph; Hygrothermograph те): са-

мописний метеорологічний прилад, який

безперервно реєструє вологість повітря і

температуру. 5.

ГІДРАВЛІЧНИЙ РАДІУС ВОДОТОКУ

{гидравлическийрадиус водотока; hydrau-

lic radius of stream flow; hydraulischer Wa-

sserleckradius m): визначається за форму-

лою R = co/p, де

со

- площа живого пе-

рерізу водотоку; р - змочений пери-

метр. 4.

ГІДРОАКУСТИКА {гидроакустика; hy-

dro-acoustics; Hydroakustik f): розділ акус-

тики, який вивчає поширення звукових

хвиль у реальному водному середовищі для

підводної локації, зв'язку тощо. 6.

ГІДРОАКУСТИЧНА НАВІГАЦІЙНА

СИСТЕМА {гидроакустическая навига-

ционная система;

hydro-acoustic navigation

system; hydroakustisches Satellitensystem n

fur Navigation n): комплекс гідроакустич-

них засобів для визначення в місцевій

координатній системі місця знаходження

надводних або підводних суден та апаратів.

Початок координатної системи закріпля-

ють на судні або на дні моря. Місце розта-

шування визначають відносно донних мая-

ків (транспордерів) віддалемірним, різ-

Гідроакустичний лаг

105 г

ницевим, кутомірним або відцалемірно-ку-

томірним методами. Останні поділяються

на довгобазисні, короткобазисні та ультра-

короткобазисні. 6.

ГІДРОАКУСТИЧНИЙ ЛАГ (гидроакус-

тический лаг; hydro-acoustic log; hydroaku-

stisches Log

n):

гідроакустична станція для

визначення швидкості судна відносно мор-

ського дна (абсолютної швидкості) і кута

знесення судна. Робота

Г.

л. грунтується на

вимірюванні допплерівського зсуву

частоти в режимі безперервного випро-

мінювання. В комплекті станції є пристрій,

за допомогою якого можна обчислити про-

йдений судном шлях, інтегруючи його

швидкість за час руху. 6.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ (гидрогеология; hyd-

rogeology; Hydrogeologie f): наука про під-

земні води; вивчає їх фізичні властивості

та хемічний склад, процеси формування,

залягання і закономірності їх поширення

та руху, а також режим, баланс і взаємо-

дію цих вод з гірськими породами. Дані Г.

використовують для водопостачання, зро-

шування та ін. потреб, як і для складання

карт гідрологічних. 5.

ГІДРОГРАФ (гидрограф; hydrograph;

Hydrograph т): графік зміни в часі витрат

води в створі поперечного перерізу річки.

Ілюструє характер водного стоку за рік, се-

зон, під час повені чи межені. 5.

ГІДРОГРАФ СТОКУ (гидрограф стока;

hydrograph of drainage; Abfliessenshydro-

graph m)\ див. Гідрограф. 4.

ГІДРОГРАФІЯ (гидрография; hydrograp-

hy; Hydrographief): галузь гідрології, що

вивчає водні об'єкти суходолу, їхнє поло-

ження, походження, розміри, режим та за-

кономірності поширення і їх зв'язки з

іншими природними явищами, використо-

вуючи при цьому методи

засоби багатьох

наук і галузей знань (г е о д

е з

і ї, топогра-

фії, аерофотознімання, геодезичної і

морської астрономії, навігації, морської

геології, геофізики, гідрології). 6.

ГІДРОІЗОБАТИ (гидроизобаты; hydro-

isobathes; Hydroisobathef): ізолінії гли-

бин дзеркала підземних вод від земної по-

верхні. 5.

ГІДРОІЗОГІПСИ (гидроизогипсы; hydro-

isohypses; Hydroisohypsef): ізолінії висот

дзеркала підземних вод відносно відліко-

вої поверхні. 5.

ГІДРОІЗОПЛЕТИ (гидроизоплеты; hyd-

roisoplethes; Hydroisoplethef): ізолінії во-

логості ґрунту на різних глибинах і в різ-

ний час; точки однакових рівнів води в

окремих колодязях у різний час. 5.

ГІДРОІЗОТЕРМИ (гидроизотермы;

hydroisotherms; Hydrotherme f): ізолінії

температури води у певній товщі гірської

породи. 5.

ГІДРОЛОГІЯ (гидрология; hydrology;

Hydrologie f): наука, що вивчає природні

води. Основні проблеми Г. - дослідження

кругообігу води в природі і впливу на ньо-

го діяльності людини, просторово-часовий

аналіз гідрологічних елементів. Г. поділя-

ють на

Г.

моря (океанологія) та

Г.

суходолу

(Г.

річок, озерознавство, болотознавство та

Г. підземних вод). 6.

ГІДРОЛОКАТОР (гидролокатор; hydro-

locator (sonar); Hydropositionierung f): гід-

роакустична станція для визначення коор-

динат надводного і підводного об'єктів.

Віддаль до об'єкта визначають за часом

проходження випромінюваного і відбитого

імпульсу звуку, кути - за напрямом відби-

того імпульсу. 6.

ГІДРОМЕТРІЯ (гидрометрия; hydromet-

ry; Hydrometrie f): розділ гідрології, що

розробляє методи визначення величин, які

характеризують режим водних об'єктів.

Завдання Г. - вимірювання рівнів, глибин,

рельєфу дна, течій, пульсацій швидкостей

і тисків, витрат води, наносів, спостере-

ження за термічним і льодовим режимами

потоків. 6.

ГІДРОСФЕРА (гидросфера; hydrosphere;

Hydrosphare f): перервна водна оболонка

Землі, розташована між атмосферою і зем-

ною корою.

Г.

- сукупність морів, океанів,

озер, річок, боліт, а також підземних вод.

Площа Г. близько 71% земної поверхні. 6.

ГІДУВАННЯ (гидирование; star guiding;

Sternfolgen п): в астрономії: зводиться до

того, що під час фотографування небесно-

Гіперболічна..

106

го світила спостерігач за допомогою навід-

них гвинтів або спеціальних пристроїв те-

лескопа утримує зображення небесного сві-

тила на перетині сітки ниток окулярного

мікрометра, встановленого у фокальній

площині допоміжної труби, т. зв. гіда, тоб-

то зводиться до усунення відхилення опти-

чної осі телескопа від напряму на небесне

світило, що виникає здебільшого через не-

справність роботи годинникового механіз-

му під час оберту телескопа за добовим ру-

хом світила, а також через атмосферну ре-

фракцію.

Г.

здебільшого здійснюється авто-

матично. 5.

ГІПЕРБОЛІЧНА РАДІОНАВІГАЦІЙ-

НА СИСТЕМА

(гиперболическая

радио-

навигационная система; hyperbolic radio-

navigation system; Hyperbelfunknavigations-

system f): сукупність радіоелектронного

обладнання, яке встановлюють на кораблі

або літаку для визначення його місця пере-

бування за різницею часу надходження

імпульсів від декількох пар наземних ра-

діостанцій, які синхронно працюють, коор-

динати яких відомі. Лінії з однаковою різ-

ницею часу надходження сигналів від кож-

ної пари станцій (гіперболи) фіксуються на

спеціальних картах. Місцем перебування

об'єкта буде точка перетину гіпербол. 6.

ГІПЕРБОЛІЧНА СІТКА ІЗОЛІНІЙ (ги-

перболическая сетка

изолиний;

hyperbolic

grid of isolines; Hyperbelgitter der Isolinien

fpl): сітка ізоліній, яка відповідає виміря-

ному навігаційно-геодезичному параметру

різниць віддалей від рухомого об'єкта до

двох опорних пунктів (базисних станцій гі-

перболічної системи). їх наносять на план-

шет певного м-бу на віддалі 3-4 см. Обчис-

лення і побудову

Г.

с. і. виконують: за попе-

редньо побудованими сітками ізоліній

стадіометричними відносно обох фо-

кусів гіпербол; за координатами точок гі-

пербол; за точками перетину гіпербол з

прямими, паралельними до однієї з голов-

них осей. 6.

ГІПОЦЕНТР ЗЕМЛЕТРУСУ (гипо-

центр землетрясения;

earthquake centrum;

Hypozentrum n des Erdbebens n): див.

Вогнище (фокус) землетрусу. 4.

ГІПСОМЕТРИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ

(гипсометрическая окраска; hypsometric

painting; hypsometrisches Farben

n):

забар-

влення на карті гіпсометричних сту-

пенів згідно з прийнятою шкалою кольо-

рів. Г. з. суттєво підвищує сприйняття зоб-

раження рельєфу на картах, а тим самим

підвищує їх читаність. 5.

ГІПСОМЕТРІЯ

(гипсометрия;

hypsomet-

ry; Hypsometrie f): розділ геодезії, який

вивчає методи вимірювання висот точок на

земній поверхні над прийнятим рівнем

(рівневою поверхнею, що проходить через

початок відліку) і відображення на карті ре-

льєфу земної поверхні. 17.

ГІПСОТЕРМОМЕТР (гипсотермометр;

hypsothermometer; Hypsothermometer п):

прилад для визначення висоти точки

н. р. м. за температурою пари води під час

її кипіння. Пружність пари майже дорівнює

зовнішньому тиску повітря. Вимірявши

температуру пари, визначають її пруж-

ність. Користуючись залежністю атмо-

сферного тиску від висоти, знаходять ви-

соту точки, яка відповідає виміряній пруж-

ності пари.

Г.

складається з кип'ятильника,

залитого дистильованою водою та встанов-

леного над спиртовим пальником. У верх-

ній його частині закріплюють термометр

зі шкалою, яка дає змогу відлічувати темпе-

ратуру з точністю до 0,01°. Термометр за-

кріплюють так, щоб пара мала доступ до

всієї його поверхні. Для обчислення висо-

ти точки використовують формулу Лап-

ласа:

- Я, =

18400

\g{

/р

)(1

+ at) х

х(1

+ 0,378[е/ р])(1 + 0,026 cos 2

(р)

+ 3,14-10~

Я),

де Я

-Я, - різниця висот, м; а = 1/273;

t =

(?,

)/2 - середня температура шару

повітря, °С; е/р = 0,5(6,//?, +е

/р

)- се-

реднє арифметичне відношення пружності

водяної пари до тиску повітря;

(р

- широта

місця спостережень; Н = (Я, +Н

)/2 - сер.

арифметична висота.

На точність результатів обчислень впливає

точність вимірювання тиску р і темпера-

Гірокомпас

107

тури t, найменше - точність вимірювання

вологості є і сили ваги. Для менш точних

обчислень користуються спрощеною фор-

мулою

Н = 16000(1 + at)(

- р

)(

Рі

). 1.

ГІРОКОМПАС (гирокомпас; gyrostatic

compass; Gyrokompa/3 m): прилад із гіро-

скопічним чутливим елементом для гіро-

скопічного способу визначення

астрономічного азимута заданого на-

пряму. 14.

ГІРОКУРСОВКАЗІВНИК (гирокурсо-

указатель; gyro-course detector; Gyrorich-

tungsanzeiger m): прилад наземної навіга-

ції, який видає інформацію у вигляді кур-

сового кута і дає змогу орієнтувати авто-

мобіль, на якому він установлений, в по-

трібному напрямі. Головна вісь його гіро-

скопа зберігає зорієнтований напрям, але

автоматично не встановлюється в площині

меридіана, тому Г. інколи наз. гіронапів-

компасом. Середня похибка в орієнтуванні

за допомогою гірокурсовказівника -5%

пройденого шляху або в кутовій мірі ~3°. 7.

ГІРОСКОП (гироскоп; gyroscope; Gyro-

skop n): швидкообертове тверде тіло, вісь

обертання якого може змінювати свій на-

прям у просторі. В гіроскопічних при-

строях Г. - це зазвичай закріплений у кар-

дановому почепі ротор симетричної фор-

ми, що обертається навколо осі симетрії.

Г. застосовують у теодолітах гіроско-

пічних, навігаційних приладах, системах

автономного руху літаків, ракет

тощо.

Є дві

основні властивості Г.: властивість ста-

білізації, яка полягає в тому, що коли на Г.

не діють зовнішні сили, то його головна

вісь зберігає незмінним (стабілізує) свій на-

прям у світовому просторі; властивість

прецесії, яка полягає в тому, що під дією

зовнішніх сил Г. обертається навколо точ-

ки почепу, намагаючись сумістити найко-

ротшим шляхом вектор кінематичного мо-

менту з вектором моменту зовнішніх сил.

Термін Г. ввів 1852 франц. фізик JI. Фуко,

який так назвав свій прилад для лаборато-

рних досліджень добового обертання Зе-

млі. В цьому приладі основною частиною

був швидкообертовий маховик-ротор. При-

кладами гіроскопічних пристроїв є вібра-

ційні, лазерні, ядерні Г. Досі визначено

понад сто фізичних явищ і принципів, на

основі яких можна опрацьовувати гіроско-

пічні прилади і системи, серед них і при-

лади гіроскопічного орієнтування. 5; 14.

ГІРОСКОПІЧНИЙ ЕФЕКТ ПІД ЧАС

АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (гироскопи-

ческий эффект при аэрофотосъемке; gy-

roscopic effect when aerial survey; gyrosko-

pischer Effekt m wahrend der Luftbildauf-

nahmef): властивість гіроскопа зберігати

незмінним положення своїх осей; викорис-

товується для утримування курсу літака під

час прокладання аерофотознімальних мар-

шрутів, стабілізації положення прикладної

рамки аерофотоапарата на маршруті пара-

лельно до лінії горизонту, визначення та

фіксації кутів нахилу знімка в момент фо-

тографування, визначення кутових швид-

костей та прискорень. 8.

ГІРОСКОПІЧНИЙ СПОСІБ ВИЗНА-

ЧЕННЯ АСТРОНОМІЧНОГО АЗИ-

МУТА (гироскопический способ определе-

ния астрономического азимута; gyrosco-

pic methodfor determination of astronomical

azimuth; gyroskopisches Verfahren n derBes-

timmung f des astronomischen Azimuts n): у

теодоліті гіроскопічному спостеріга-

ють в окулярі автоколіматора зображення

штрихів його шкали і синхронно з азиму-

тальним рухом чутливого елемента обер-

тають (гідують - супроводжують чутливий

елемент) за допомогою редуктора алідаду

і корпус гіроблока. Разом з корпусом гі-

роблока обертають кінці струмопроводів і

верхній затискач торсійної стрічки. Так за-

побігають їх закручуванню під час руху

чутливого елемента. На підході до точок

реверсії рух чутливого елемента сповіль-

нюється, зупиняється та змінюється на зво-

ротний. В момент зупинки чутливого еле-

мента беруть відлік горизонтального круга

в допоміжний окуляр. У протилежній точці

реверсії так само беруть відлік. За цими

відліками обчислюють відлік N

ccp

. Далі

спрямовують зорову трубу теодоліта

Гіростабілізатор

108

вздовж лінії, азимут якої визначають, і

беруть відлік М горизонтального круга.

Астрономічний азимут лінії, визначений

гіротеодолітом, обчислюють за формулами:

« = «гір +

;

«гір - М ~

=N^+AN;

AN = сР

де а - астрономічний азимут лінії; а

гір

азимут за гіроскопом; А - поправка гіро-

теодоліта, яка визначається порівнянням

астрономічного а та гіроскопічного а

гір

азимутів еталонної сторони А = а*-а

гір

;

М - відлік горизонтального круга при

спрямуванні труби на кінцеву точку лінії,

для якої визначають азимут; N

- відлік го-

ризонтального круга, який відповідає кін-

цевому положенню рівноваги вимушених

коливань чутливого елемента; N - від-

лік горизонтального круга, який відповідає

середньому положенню динамічної рівно-

ваги чутливого елемента і обчислюється за

відліками в чотирьох точках реверсії; AN

- поправка за нуль-пункт торсіона; с - кое-

фіцієнт, який характеризує закручування

торсіона гіромотора (визначається за від-

ліками в точках реверсії і задається в пас-

порті гіротеодоліта); Р

-положення нуль-

пункту, яке визначається за відліками шка-

ли автоколіматора в точках реверсії. Зна-

чення /V

cep

знаходять за формулами:

1.JV-M.

сер 2 >

~ 2 '

, _ п

щ .

, _ п

+ щ

2 '

де п

{

, п

Щ,

- відліки в точках реверсії.

Коефіцієнт с визначають з точністю не

нижче ОД":

с=

40 -(N'

-N;)-(N'

-N;)

(N'

-N;)+(N'

-N;)

Цією формулою рекомендується користу-

ватись, якщо амплітуда коливань чутливого

елемента менше 20'. Значення коефіцієнта

с змінюється залежно від широти. Якщо в

точці з широтою <р

цей коефіцієнт визна-

чений і дорівнює с

, то в точці з широтою

<р,

коефіцієнт с, обчислюють за формулою

_ c

cos<p

С, =-

cos<p,

Перехід від астрономічного (X до геоде-

зичного

СХ

азимута здійснюють за фор-

мулою а

=а + 8, де д - поправка за від-

хилення прямовисної лінії. Для переходу

до дирекційного кута а лінії треба геоде-

зичний азимут

СС

виправити поправкою у

за зближення меридіанів та поправкою

(5|

- за кривину зображення геодезичної лінії

на площині в проекції Ґавсса-Крюгера:

а = а

- у +5,

=а

8 -у +5,

Для коротких ліній поправки можна не

враховувати. 7.

ГІРОСТАБІЛІЗАТОР (гиростабили-

затор; gyrostabilizer; Gyrostabilisator т):

система, в якій компенсуються збурюваль-

ні моменти, що діють на рамки гіроскопа.

Залежно від кількості осей стабілізації є

одновісні або двовісні Г. 8.

ГІРОСТАБІЛІЗОВАНА ПЛАТФОРМА

(гиростабилизированная платформа;

gyro-stabilized platform; gyrostabilisierter

Wagen m): платформа, кутове положення

якої відносно заданих напрямів підтриму-

ється незмінним за допомогою гіроскопів

та допоміжних засобів. Тут використову-

ється властивість гіроскопа зберігати по-

чаткове, задане йому кутове положення. 6.

ГІРОТЕОДОЛІТ (гиротеодолит; gyro-

theodolite; Gyrotheodolit

т):

див. Теодоліт

гіроскопічний. 14.

ГІРСЬКА ПОРОДА (горная порода; rock

(geological material); Gestein n, Felsen m,

Fels m)\ природна сукупність мінералів

більш-менш постійного мінерального і хе-

мічного складу, що є окремим геологічним

тілом у земній корі. За умовами утворення

Г. п. поділяються на магматичні, осадові та

метаморфічні. 4.

ГІРСЬКИЙ ТИСК (горное давление; rock

pressure; Bergdruck m): сили, які характе-

ризують порушення рівноваги напружено-

Гістерезис

109 Г

го стану всередині гірського масиву внаслі-

док виймання гірських порід і спрямовані

в бік виробки. 4.

ГІСТЕРЕЗИС (гистерезис; hysteresis;

Hysterese f): спостерігається у тих випад-

ках, коли стан тіла визначається зовніш-

німи умовами не тільки в цей, а й у попе-

редні моменти часу. Розрізняють пружний,

магнетний, діелектричний та електричний

Г. Напр., пружний Г. - відставання в часі

розвитку деформації пружного тіла від на-

пруження. Явище

Г.

враховують під час ви-

готовлення чутливих пружних систем су-

часних гравіметрів. 14.

ГІСТОГРАМА (гистограмма; histogram;

Gistogramm т): графічне зображення ста-

тистичного ряду розподілу, в якому по осі

абсцис відкладають інтервали і на довжині

інтервалу будують прямокутник, площа

якого дорівнює відповідній частоті. Для по-

будови

Г.

треба частоту кожного інтервалу

поділити на його довжину

отримане число

прийняти за висоту прямокутника. 20.

У.

н *

ГЛИБИНА ГОСТРОСТІ (глубина резко-

сти; intensity of sharpness; Scharfentiefe f):

величина зміщення фокальної площини

об'єктива, коли гострість оптичного зобра-

ження майже не змінюється. Деколи Г. г.

наз. глибиною зображуваного простору. 5.

ГЛИБИНА ПОТОКУ (ОЗЕРА) (глубина

потока (озера); depth of stream (lake);

Stromtiefe (Seetiefe)f): вертикальна віддаль

від вільної поверхні потоку до дна або від-

даль у площині живого перерізу водо-

току від вільної поверхні потоку до дна;

вертикальна віддаль від поверхні води до

дна потоку (озера). 4.

ГЛИБИНА РІЗКОСТІ ОБ'ЄКТИВА (глу-

бина резкости объектива; intensity of the

object-glass sharpness; Schcirfentiefe des

Objektives n): границя допустимого пере-

міщення площини зображення, в межах

якої об'єктивом будується майже різке зоб-

раження різновіддалених предметів. Г. р. о.

збільшується зі зменшенням фокусної від-

стані і відносного отвору об'єктива, а та-

кож

зі

збільшенням віддалі до площини різ-

кого наведення. 3.

ГЛИБИНОМІР (глубиномер; device for

measurements of depth; Tiefenmesser m):

прилад для вимірювання глибини річок,

озер і морів. Здебільшого використовують

ехолот, принцип дії якого грунтується на

локації дна ультразвуковою хвилею. Гене-

ратор та приймач ультразвукових коливань

закріплюють на кораблі нижче ватерлінії.

Похибка вимірювання 0,1-0,2 м, яка для

невеликих глибин практично не залежить

від глибини водоймища. 1.

ГЛОБАЛЬНА НАВІГАЦІЙНА СУПУТ-

НИКОВА СИСТЕМА (глобальная нави-

гационная спутниковая система; Global

Navigation Satellite System; globales Sate-

litensystem nfiir Navigation f): див. ГЛО-

НАСС. 9.

ГЛОБАЛЬНА ПОЗИЦІЙНА СИСТЕ-

МА (глобальная система местоопре-

деления; Global Positioning System; globales

Positionssystem (GPS) n): супутникова pa-

діогеодезична система, призначена для

ефективного розв'язання комплексу навіга-

ційних та геодезичних задач у деякій єди-

ній загальноземній просторовій геоцент-

ричній системі відліку, як в оперативному,

так

в неоперативному режимі. Геодезичне

застосування Г. п. с. в неоперативному ре-

жимі, порівняно з традиційними наземни-

ми методами, суттєво скорочує затрати ча-

су і коштів, підвищує точність координат-

них визначень, полегшує роботу спостері-

гача, не залежить від метеорологічних умов

і часу доби, має інші важливі переваги, але

вимагає певної видності неба для вільного

приймання супутникових радіосигналів та

використання комп'ютерів і спеціальних

пакетів програм для обчислення спосте-

режень. Г. п. с. складається з трьох сегмен-

тів: космічного, контрольного та корис-

тувачів.