Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Глобальна позиційна..

110

Космічний сегмент —певнакількість

(18—

24) спеціальних ШСЗ, виведених на такі

орбіти, щоб у будь-який момент часу над

горизонтом кожної точки земної поверхні

на висоті > 5

перебувало не менше чоти-

рьох космічних апаратів (КА). Усі КА одно-

часно, за визначеною програмою, випро-

мінюють спеціальні навігаційні сигнали.

Для цього кожний КА обладнується висо-

костабільним Генератором частоти, атом-

ним годинником, процесором та комплек-

том радіоелектронних приладів для при-

ймання відповідної інформації від конт-

рольного сегмента, для її збереження та не-

перервного генерування,

т.

зв. навігаційних

радіосигналів. Сигнали, з метою виключи-

ти вплив йоносферної рефракції, транслю-

ються на двох несучих частотах. Обидві

хвилі модулюються закодованими познач-

ками часу та навігаційним повідомленням,

тобто прогнозованою інформацією про

елементи орбіти КА (бортові ефемериди),

поправку його бортового годинника, пара-

метри моделі рефракції сигналів тощо.

Контрольний сегмент складається з роз-

несених по земній кулі станцій перманент-

ного стеження - вимірювання відстаней до

всіх КА, координаційного та обчислюва-

льного центрів, обсерваторії служби часу

та станцій радіозв'язку з КА. Контрольний

сегмент стало відстежує всі КА системи,

оцінює та прогнозує зміни їх елементів ор-

біт, поправок годинників, стану кожного

КА, усієї

Г.

п. с. і засилає відповідну інфор-

мацію та керівні команди через станції

зв'язку в бортові процесори КА.

Сегмент користувачів

—

множина всіх

операторів та автоматичних станцій, які в

певний момент визначають за допомогою

спеціальних приймачів Г. п. с.-сигналів

координати свого місця перебування або

навігаційні параметри своїх транспортних

засобів, поправки годинників і

т.

ін. Одно-

часно може працювати необмежена кіль-

кість приймачів. Визначені координати

стосуються фазового центра антени прий-

мача, яка на час цих позиційних визначень

встановлюється над центром геодезичного

пункту (пункту спостережень). Геодезич-

ний приймач Г. п. с.-сигналів має власний

генератор частоти, годинник, генератор ко-

пії супутникових сигналів, обчислюваль-

ний блок, блок пам'яті тощо. Процес спо-

стережень повністю автоматизований: при-

ймач реєструє сигнали одночасно від кіль-

кох (>4) КА, синхронізує свій годинник до

1 мке із супутниковими, вимірює час т

;

витрачений на поширення сигналів від

кожного КА до приймача, дешифрує наві-

гаційне повідомлення, очищує несучі час-

тоти від модульованої інформації

вимірює

зміни різниць фаз несучих хвиль, набуті су-

путниковими сигналами на своєму шляху.

Дані вимірювань та навігаційного повідом-

лення разом із зафіксованими моментами

спостережень заносяться до блоку пам'яті.

В оперативному режимі приймач кожної

секунди обчислює псевдовіддалі, тобто ви-

міряні топоцентричні відстані, до спосте-

режуваних КА, р, = ст,- (де с - швидкість

електромагнетних хвиль у вакуумі, і - но-

мер спостережуваного КА), заданими бор-

тових ефемерид визначає геоцентричні ко-

ординати Xj, У[, Z- цих КА, із системи рів-

нянь

РЇ = (*,-Хр)

(УІ

-Ур)

+ (*/-z

знаходить геоцентричні координати пунк-

ту х

, у

, z

, перетворює їх на еліпсоїдні

координати В

, L

, Н

відносно певного

загальноземного еліпсоїда

висвічує остан-

ні на екрані. Точність таких миттєвих абсо-

лютних визначень положення пункту може

становити ~15-30 м. Якщо в приймач уве-

дені відповідні параметри трансформації,

можуть оперативно визначатися коорди-

нати пунктів у деякій референцній системі.

В постоперативному режимі всі дані після

завершення спостережень з блоку пам'яті

приймача переписуються в комп'ютер і

виконуються точніші обчислення. В геоде-

зичних визначеннях, зазвичай в постопе-

ративному режимі, спільно обчислюють ре-

зультати спостережень тих самих КА, ви-

конаних одночасно у різних пунктах. При

цьому використовують, як Т^ так і точніші,

Глобальна система..

Ill

фазові вимірювання, а також, якщо потріб-

но, замість бортових-уточнені ефемериди

КА. В результаті таких відносних визна-

чень отримують геодезичні (хордові) век-

тори, тобто різниці координат пунктів Ах,

Ay, Az. Довжини векторів можуть стано-

вити від кількох метрів до 400-500 км і

більше. Точність їх визначень, залежно від

довжини d, тривалості синхронних спо-

стережень і типу використаних ефемерид

КА, становить (10

—

10"

)с/. Сукупність

визначених векторів між геодезичними

пунктами створює просторову координат-

ну мережу Г. п. с.-пунктів. На сучасному

етапі функціонують дві Г. п. с.: (Див.

НАВСТАР (США), ГЛОНАСС (Росія)). 9.

ГЛОБАЛЬНА СИСТЕМА МІСЦЕВИ-

ЗНАЧЕННЯ (глобальная система мес-

тоопределения; Global Positioning System;

globales Positions system (GPS)

n):

див. Гло-

бальна позиційна система. 9.

ГЛОБУС (глобус; terrestrial globe; Globus

т): куляста модель Землі з відповідним

картографічним зображенням. На

Г.

збері-

гаються сталий м-б, геометрична подіб-

ність фігур, як і співвідношення площ, що

дає змогу зробити правильний висновок

про співвідношення між окремими части-

нами поверхні Землі, завдяки чому

Г.

най-

частіше застосовують у навчальній прак-

тиці. М-б. Г. 1:30000000-1:80000000, для

їх виготовлення використовують

т.

зв. фю-

зу. Виготовляються і спеціальні Г. (напр.,

для пояснення внутрішньої будови Землі

тощо). Крім Г. Землі, на практиці застосо-

вуються Г. небесної сфери, Місяця,

планет та ін. Заслуговує на увагу т. зв.

глобус проекційний. 5.

ГЛОБУС КОРНЕЛІУСА (глобус Корне-

лиуса; globe of Cornelius; Globus m von

Cornelius): виготовлений 1660-70; на ньо-

му зображена територія по обидва боки

Дніпра й підписана великими літерами

„Ukraina". На цьому ж глобусі територію

між Московією

Ногайською Татарією під-

писано малими буквами „осгаіпа" (окраї-

на), що означало окраїну Московської дер-

жави. Ці назви подані окремо і свідчать про

недопустимість ототожнення слів „Украї-

на" і „окраїна" та про хибність пояснення,

що назва „Україна" стосувалась окраїнної

території російської держави. 5.

ГЛОБУС НЕБЕСНИЙ (небесный глобус;

celestial globe; Himmelglobus пі): куля, що

зображає небесну сферу, з позначення-

ми на ній найяскравіших зір та координат-

ної сітки у вигляді основних кіл небесної

сфери. За допомогою Г. н. можна наочно

розв'язувати прості задачі сферичної аст-

рономії. 5.

ГЛОБУС ПРОЄКЦІЙНИЙ (проекци-

онный глобус; projective globe; Projektions-

globus, пі): глобус, у якому лінії меридіа-

нів і паралелей виготовлені з дроту відпо-

відної товщини. Використовують для уна-

очнення способу одержання деяких карто-

графічних проекцій на картинній площи-

ні, для наближеної оцінки спотворень у різ-

них точках перетину цієї сітки. Для зруч-

ності Г. п. можна роз'єднати на півкулі. 5.

ГЛОНАСС (ГЛОНАСС; GLONASS;

GLONASS): глобальна позиційна си-

стема, створена в Російській Федерації

для забезпечення високоточного визначен-

ня одночасно власного просторового місця

розташування, прив'язки годинника до

шкали точного часу та параметрів руху на-

земних, морських, авіаційних або косміч-

них транспортних засобів у будь-який мо-

мент часу і в будь-якому місці поверхні

планети чи близького космічного просто-

ру, незалежно від метеорологічних умов та

ГЛОНАСС

112

часу доби. Система опрацьована 1972-82.

Запуск першого космічного апарата здій-

снено 12.10.1982 (Космос-1413). Офіцій-

не використання ГЛОНАСС впроваджено

Указом президента РФ від 24.10.1993.

Штатну експлуатацію розпочато наприкін-

ці 1995, коли на орбітах запрацювали 24

космічні апарати ГЛОНАСС. 1996 канал

стандартної точності (СТ) було надано для

користування міжнародному авіаційному

співтовариству, із зобов'язанням не впро-

ваджувати штучне заниження точності на-

вігаційних сигналів і вчасно, за

років, по-

передити про припинення обслуговування.

Точність абсолютного визначення плано-

вих координат, висоти і часу за допомогою

каналу СТ визнано в Російському радіона-

вігаційному плані 1994 на рівні відповід-

но 30 м, 30 м і

мкс при доступності 0,98.

Геодезичне застосування ГЛОНАС на 2001

перебуває ще у початковій стадії.

Космічний сегмент ГЛОНАСС, згідно з

планом, складається з 24 робочих косміч-

них апаратів (КА) і 3 резервних, рівномір-

но розподілених на трьох орбітах коло-

вих з ексцентриситетом е < 0,01, висотою

(19100 ± 013) км і нахиленням до еквато-

ра і = (64,08 ± 0,3)°. Відстань між орбіта-

ми AQ = 120°

•

Робочі супутники на кож-

ній орбіті розташовані через Асо = (45 ± 1)°

зі зміщенням відносно сусідніх КА інших

орбіт на Асо = 15°. Період обертання КА

Т= ll

44 ± 0,5

. Усі супутники однієї

орбіти проходять по чергово в зеніті над

одними й тими самими точками земної по-

верхні, тобто описують ту ж саму трасу,

що повторюється через 17 витків (7 діб

23 год 27 хв 28 с). Початок кожного наступ-

ного витка зсувається відносно земної

поверхні на 169,4° західної довготи. Ши-

рина смуги земної поверхні, що доступна

огляду з КА ГЛОНАСС, дорівнює 16800 км,

а сам КА, якщо він проходить через зеніт

геодезичного пункту, перебуває в зоні йо-

го видності 300 хв. Повна конфігурація су-

путників ГЛОНАСС забезпечує спостере-

ження з наземного пункту одночасно 5-8

КА. Структура сузір'я має високу стабіль-

ність і не вимагає додаткових корекцій

впродовж активного існування КА: макси-

мальне відхилення супутника щодо його

ідеального положення на орбіті впродовж

5 років < ±5", середня швидкість прецесії

орбітальної площини 0,59251-Ю

-3

рад-с"

Функціональні властивості структури збе-

рігаються й тоді, коли окремі супутники ви-

йдуть з ладу, навіть одночасно шість (по

два у кожній орбітальній площині). Для за-

безпечення координатно-часових й навіга-

ційних визначень бортова аппаратура ко-

жного КА виконує такі дії: випромінює в

дециметровому діапазоні радіосигнали

високостабільної частоти двох рівнів точ-

ності - загальнодоступні СТ і доступні

лише санкціонованим користувачам, висо-

кої точності (ВТ); приймає від наземного

контрольного сегмента (НКС) відповідні

дані, зберігає, формує і транслює навіга-

ційні повідомлення; генерує, зберігає і

транслює сигнали часу; ретранслює сигна-

ли НКС для радіоконтролю і визначення

поправок бортових годинників; приймає,

зберігає і виконує команди НКС на вико-

нання певних програм і керування робо-

тою всіх систем КА; аналізує стан борто-

вої апаратури і генерування керівних ко-

манд, формує і передає НКС відповідні те-

леметричні дані, передає аварійні сигнали

при збоях і виході важливих параметрів за

межі норми.

НКС призначений для керування роботою

КА системи, інформаційного забезпечен-

ня та контролю їх функціонування. Він

складається з центру керування системою

(ЦКС) ГЛОНАСС, центрального синхро-

нізатора (ЦС), контрольних станцій (КС),

станції контролю фаз (СКФ), квантово-

оптичних станцій (КОС), станцій апарату-

ри контролю поля (АКП). Усі ці елементи

НКС розташовані на території Росії. ЦКС

планує і координує роботу всіх елементів

НКС, збирає від них і опрацьовує відпові-

дні дані для прогнозування ефемерид і по-

правок бортових еталонів частоти і часу,

отримує відповідну інформацію від служ-

би єдиного часу та еталонних частот, від

ГЛОНАСС

113

служби визначення параметрів обертання

Землі та від служби геліо- і геофізичного

моніторингу, аналізує працездатність кож-

ного КА й усього космічного сегмента то-

що. ЦС

—

група водневих еталонів частоти

і часу, що формує загальну шкалу часу

ГЛОНАСС для синхронізації всіх проце-

сів роботи системи. КС - розподілені пев-

ним чином наземні вимірювальні пункти

- здійснюють сеанси траєкторних (вимірю-

вання запитним радіолокаційним способом

відстаней до супутників з максимальною

похибкою 2-3 м та їх радіальних швидко-

стей) і часових вимірювань одночасно з ра-

діозавантаженням у бортові процесори ма-

сивів службової інформації та зі зніманням

телеметричних даних зі супутника. Щодо-

бово ЦКС отримує від КС від кожного КА

10-12 повідомлень з виміряними навіга-

ційними параметрами обсягом до

Кб ко-

жне. КС обладнані потрійним комплектом

апаратури. СКФ за допомогою контроль-

ного навігаційного приймача щодобово ви-

значає зсув частоти і фази бортових етало-

нів відносно еталона частоти і часу ЦС для

синхронізації фаз навігаційних сигналів

всіх КА ГЛОНАСС. КОС за допомогою ла-

зерних віддалемірів періодично юстують

радіотехнічні віддалемірні канали. Для

цього кожний КА обладнано відбивачами

лазерних променів. Використовують три

типи лазерних віддалемірних станцій:

„Гео-ИК", КОС „Эталон", КОС „Майда-

нак". Станція „Гео-ИК" є частиною одно-

йменної супутникової геодезичної систе-

ми, що призначалася для створення мереж

опорних геодезичних пунктів у загально-

земній геоцентричній системі координат і

визначення параметрів моделей зовніш-

нього Гравітаційного поля Землі, які засто-

совуються у високоточних визначеннях

орбіт супутників ГЛОНАСС. КОС „Эта-

лон" і КОС „Майданак" використовують

для визначення орбіт КА ГЛОНАСС і ко-

ректування радіолокаційних вимірювань

відстаней до них. КОС „Эталон" другого

покоління дає змогу спостерігати супутни-

ки до 13-ї зоряної величини на відстанях

745

-і

близько 20000 км з похибками, усередне-

них за 15 с спостережень, у відстані 1,5-

2 см, в напрямі 2-3". КОС „Майданак" -

багатофункціональний комплекс, за допо-

могою якого спостерігають КА до 16-ї зо-

ряної величини на відстанях до 40000 км.

Максимальна кутова похибка положення

супутника 0,5-2", у топоцентричній відста-

ні - <1,5-1,8 см. Найефективніші лазерні

станції працюють уночі під час хорошої

видності. Станції АКП - контрольні стан-

ції, з високоточною геодезичною прив'яз-

кою, обладнані відповідною апаратурою

користувачів, які неперервно контролюють

точність координатно-часового забезпе-

чення навігаційних сигналів та її достовір-

ність, а також точність розв'язку геодезич-

ного визначення та навігаційної задачі,

діагностують роботу основних бортових

систем супутників та якість інформації їх

навігаційних повідомлень. Якщо виявлені

недопустимі відхилення, не пізніше ніж че-

рез одну хвилину, параметр непридатно-

сті КА для геодезичних та навігаційних ви-

значень користувачів автоматично включа-

ється до навігаційного повідомлення, що

дає змогу користувачам вилучити його спо-

стереження з розв'язання своїх задач. Для

забезпечення ГЛОНАСС параметрами

обертання Землі (ПОЗ) у НКС 1984 за да-

ними вимірювань на КС організовано на

основі спільного уточнення ПОЗ і вектора

стану системи оперативне визначення ко-

ординат полюса Землі (х ,у

з точністю 15-

20 см) та ексцесу тривалості доби (D, до

0,5 мс). У процесі ефемеридного забезпе-

чення системи, із зіставлення біжучих ви-

значень орбіт КА з їх ефемеридами, що

обчислюються з використанням ПОЗ, узго-

дженими на деяку початкову епоху з дани-

ми Міжнародної служби обертання Землі,

визначається всесвітній час (UT1-UTC, до

1 мс). Параметри х

, у

, D, (UT1-UTC) ви-

значають щодобово з п реалізацій, де и -

кількість КА. Ряди усереднених щодобо-

вих значень ПОЗ, отриманих в НКС, що-

тижнево пересилають у центр Державних

визначень ПОЗ, де їх використовують для

Глорія

114

виведення термінових та остаточних зна-

чень ПОЗ, що публікуються в Бюлетні се-

рії Е Держстандарту РФ.

Сегмент користувачів - множина операто-

рів і автоматичних станцій, що за допомо-

гою приймачів ГЛОНАСС-сигналів визна-

чають координати свого місця перебуван-

ня, поправки годинників та/або навігацій-

ні параметри своїх транспортних засобів.

ГЛОНАСС-приймачі - багатоканальні при-

строї, які в автоматичному режимі вико-

нують пошук і прийом супутникових на-

вігаційних радіосигналів та їх аналогове і

цифрове опрацювання. Конструкції і ха-

рактеристики приймачів відрізняються

залежно від призначення. В останні роки

XX ст. створено приймачі геодезичного

призначення, що працюють із навігаційни-

ми сигналами (окремо або спільно) двох

супутникових систем - ГЛОНАСС і

НАВСТАР ГПС: „Репер-М" (розробник

Російський науково-дослідний Ін-т кос-

мічного приладобудування), „НАВИС

СН-3203" (Конструкторське бюро

„НАВИС" РФ), ASHTECH GG24 (фірма

ASHTECH США) 9.

ГЛОРІЯ (глорія; glory)-, оптичне явище в

атмосфері, яке полягає в появі кольорових

кілець довкруг тіні спостерігача (або пред-

мета, що є біля нього), якщо вона падає на

хмару чи шар туману; зумовлена дифрак-

цією світла на краплинах води. 5.

ГНОМОН (гномон; gnomon; Gnomon т):

давній астрономічний інструмент, що скла-

дається з вертикального стрижня на гори-

зонтальній площині. Спостерігаючи дов-

жину і напрям тіні стрижня, можна визна-

чити висоту і азимут Сонця, напрям полу-

денної лінії тощо. Тепер застосовують ли-

ше як сонячний годинник. 5.

ГОДИННИЙ КУТ (часовой угол; hour

angle; Uhrwinkel, m): див. Координати

небесні. 10.

ГОДИННИК АСТРОНОМІЧНИЙ (астро-

номические часы; astronomical clock; astro-

nomische Uhrf): годинник з високою точ-

ністю ходу, застосовується для реєстрації

часу під час астрономічних спостережень

і для зберігання часу. До сучасних Г. а. на-

лежать спеціальні маятникові годинники-

хронометри (з добовим ходом до 10~

с),

кварцовий годинник (з добовим ходом до

10~

) і квантовий або атомний годинники

(з добовим ходом 10~

С). Хід годинника -

зміна поправки годинника за певний про-

міжок часу. Якщо покази годинника в де-

який момент були Tj, їх поправка t/,, а в

пізніший момент Т

і U

, то хід годинника

= (U

-U

)/(T

-T

). Якщо проміжок

часу Т

виражений у добах, то хід

годинника наз. добовим, а якщо в годинах

- то годинним. Різниця між показами го-

динника і точним часом в який-небудь

момент наз. поправкою годинника. Якщо

знаємо хід і поправку годинника £/, для мо-

менту 7J, можна обчислити поправку го-

динника U для будь-якого іншого моменту

Т: U = {/, + <у(г-Г]). Поправку годинни-

ка відносно зоряного або сонячного часу

визначають методами астрономії гео-

дезичної. 18.

ГОДОГРАФ (годограф; godograf; Hodo-

graph m): графік залежності між епі-

центральною віддаллю і часом про-

ходження сейсмічних хвиль. 4.

ГОДОГРАФ ВЕКТОРІВ-УХИЛІВ (го-

дограф векторов-уклонов; godograph of

vector-inclines; Hodograph m der Vektorsnei-

gung f): коло, діаметр якого є головним

(максимальним) ухилом І

площини і виз-

начається за двома взаємно перпендику-

лярними ухилами І

і І

(рис., а) згідно з

формулою /

= + І

(в аналітичному

проектуванні) та за двома складовими до-

вільно взятих ухилів /, і /

прямих пло-

щини, які додаються способом перпенди-

кулярів (рис., б). Кінцева точка головного

вектора визначається на перетині перпен-

дикулярів, побудованих до складових век-

торів на їх кінцях (графічне проектування).

В обох випадках вектори-ухили відклада-

ють у заданому м-бі. 1.

Годограф..

115

ГОДОГРАФ ТОПОГРАФІЧНИХ ВЕК-

ТОРІВ (годограф топографических век-

торов; hodograph of topographic vectors;

Hodograph m des topographischen Vektors

m): коло, діаметром якого є топографічний

вектор з максимальним ухилом

- f +Іу , де І

, І

- ухили взаємно

перпендикулярних топографічних векто-

рів, які паралельні до осей координат спо-

руди. Якщо задано дирекційний кут а

максимального ухилу площини, то

/, = /,„ cos«

; І

= /„, sina,„.

Просторові координати точок нахиленої

площини зв'язані між собою рівнянням

сx-x

+ (y-y

+(z-z

=0,

де

Xq,

, z

- координати вихідної точки

площини. 1.

ГОЛОВКА ВСТАНІВНОГО ПРИСТ-

РОЮ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ

(головка установочного приспособления

геодезического прибора; setting screw head;

Stellvorrichtungskopf des geodatischen Gerats

n): ручка встановного пристрою геодезич-

ного приладу циліндричної форми. 14.

ГОЛОВНА ВІДДАЛЬ СТЕРЕОСКОПА

(главное расстояние стереоскопа; main

distance of stereoscope; Hauptabstand des

Stereoskops n): віддаль від ока спостерігача

до знімка, яка вимірюється вздовж цент-

рального променя оптичної системи сте-

реоскопа. Якщо в стереоскопі встанов-

лені лінзи, то ця віддаль вимірюється від

центра лінзи до знімка вздовж централь-

ного променя. 8.

ГОЛОВНА СТАНЦІЯ (ведущая станция;

primary station; Hauptstation f): див. Від-

далемір гетеродинний з активним

відбивачем. 13.

ГОЛОВНА ТОЧКА ЗНІМКА (главная

точка снимка; main point of photograph;

Hauptpunkt m desBildes

n):

див. Елементи

центральної проекції. 8.

ГОЛОВНА ТОЧКА СХОДУ ЗНІМКА

(главная точка схода снимка; main coinci-

dence point of photograph; Hauptfluchtpunkt

m des Bildes n): точка знімка, утворена

перетином лінії дійсного горизонту та

головної вертикалі знімка. 8.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕОДЕЗІЇ,

КАРТОГРАФІЇ ТА КАДАСТРУ ПРИ

КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

(УКРГЕОДЕЗКАРТОГРАФІЯ) (Главное

управление геодезии, картографии и ка-

дастра при Кабинете Министров Украи-

ны (Укргеодезкартография); Main admi-

nistration of Geodesy, Kartography and Ca-

dastre of Ukraine; Hauptverwaltung f der

Geodasie, Kartographie und Kataster bei

clem

Ministerkabinett n von Ukraine): до прого-

лошення незалежності Україна не мала

власної топографо-геодезичної та карто-

графічної служби. Усі потрібні топографо-

геодезичні та картографічні роботи на її те-

риторії виконували Українське аерогеоде-

зичне підприємство, Український держав-

ний ін-т інженерно-геодезичних вишуку-

вань і знімань, експедиція № 310 Союз-

маркштресту, Науково-редакційне карто-

графічне підприємство, Вінницька карто-

графічна фабрика і виробниче об'єднання

„Аерогеоприлад"; усі вони були підпоряд-

ковані союзному відомству - Головному

управлінню геодезії і картографії при Раді

Міністрів СРСР. Для забезпечення госпо-

дарства молодої держави топографо-гео-

дезичними та картографічними матеріала-

ми, координації роботи перелічених вище

підприємств, які стали державною власні-

стю України, Постановою Кабінету Міні-

стрів України № 305 від

листопада 1991

створене Головне управління геодезії, кар-

тографії та кадастру (Укргеодезкартогра-

фія), яке стало центральним органом дер-

жавної виконавчої влади, підвідомчим без-

посередньо Кабінету Міністрів України. У

межах своєї компетенції Укргеодезкарто-

Головний промінь знімка

116

графія організовує виконання актів зако-

нодавства України і здійснює систематич-

ний контроль за їх виконанням. Постановою

№ 622 від 12 листопада 1992 Кабінет

Міністрів України затвердив Положення

про Головне управління геодезії, карто-

графії та кадастру при Кабінеті Міністрів

України, яким визначено юридичний ста-

тус органу, його структуру, головні завдан-

ня, функції, права та взаємодію з іншими

центральними і місцевими органами дер-

жавної виконавчої влади та регіонального

самоврядування, а також з відповідними

службами інших держав. Головним завдан-

ням Укргеодезкартографії є: опрацювання

основних напрямів розвитку топографо-

геодезичного виробництва, картографіч-

них і маркшейдерських робіт, кадастрових

знімань, геодезичного та фотограмметрич

ного приладобудування; провадження кар-

тографічного моніторингу території Украї-

ни; забезпечення потреб народного госпо-

дарства, населення, науки, освіти і зброй-

них сил України топографо-геодезичними

та картографічними матеріалами; здійснен-

ня державного геодезичного нагляду; орга-

нізація проведення державних астрономо-

геодезичних, гравіметричних, картографіч-

них робіт, топографічного та аерокосміч-

ного знімання; виконання робіт щодо збе-

рігання, реалізації

централізованого облі-

ку топографо-геодезичних та картографіч-

них матеріалів. У зв'язку з адміністратив-

ною реформою указом Президента Украї-

ни Головне управління геодезії, картогра-

фії та кадастру перетворене на Департа-

мент геодезії, картографії та кадастру в

складі Міністерства екології та природних

ресурсів України. 2.

ГОЛОВНИЙ ПРОМІНЬ ЗНІМКА (.глав-

ный луч снимка; main ray of photograph;

Hauptstrahl m des Bildes n): пряма, що про-

ходить через центр проекції перпендику-

лярно до площини знімка. 8.

ГОЛОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЦЕНТРАЛЬ-

НОЇ ПРОЄКЦІІ (главные элементы

центральной проекции; main elements of a

central projection; Hauptelemente f pi der

Zentralprojektion f): центр проекції, пред-

метна і картинна площини; у фотограм-

метрії - центр фотографування, площина

об'єкта і площина фотознімка. 8.

ГОЛОВНІ МОМЕНТИ ІНЕРЦІЇ МІСЯ-

ЦЯ (главные моменты инерции Луны;

main moments of the moon inertion; haupte

Mondstragheitshauptmomente m pi): мо-

мента інерції по головних осях інерції, які

проходять через центр маси Місяця. 11.

ГОЛОВНІ ТОЧКИ КРИВИХ (главные

точки кривых; main points of curves; Kur-

venhauptpunkte m pi): точки початку, сере-

дини та кінця кривої колової. Першу і

третю точки визначають відкладанням

тангенса кривої від вершини кривої, а

другу - полярним кутом 90°

— <р12

та бісе-

ктрисою Б = /?(l/cos(</d/2) -1), деR, (р-ра-

діус та кут повороту траси. Під час улаш-

тування кривих перехідних додатково

розплановуються точки початку та кінця

перехідних кривих (див. Крива гори-

зонтальна колова). 1.

ГОЛОГРАМА (голограмма; hologram;

Hologramm п): об'ємне зображення, одер-

жане методом голографії. 3.

ГОЛОГРАФІЯ (голография; holography;

Holograpliie f): метод знімання об'єктів на

фотографічний матеріал і відтворення їх

зображень, що ґрунтується на інтерферен-

ції світла. Під час голографічного зніман-

ня на фотоматеріалі реєструється не тільки

інтенсивність світлового потоку у вигляді

потемнінь різної оптичної щільності, але

й фаза світлової хвилі у вигляді багатьох

темних і світлих смуг або плям. Відкриття

лазерів створило умови для практичного

використання голограм у різних галузях

науки і техніки. Для здійснення гологра-

фічного знімання треба спрямувати на

світлочутливий шар два пучки світла, яке

випромінює лазер (рис., а).

Голуба копія

117 Г

Відбитий від об'єкта знімання 4 перший

пучок наз. сигнальною хвилею 1, другий -

безпосередньо від лазера, наз. опорною

хвилею 2. Під час дії на світлочутливий

шар 3 хвиль

і 2 у ньому виникає нерухома

інтерференційна картина.

Для розглядання (рис., б) голографічного

зображення З на голограму спрямовують

світлову опорну хвилю 5. Унаслідок диф-

ракції світла в фотошарі виникає дві сиг-

нальні хвилі, які утворюють уявне 4 і дійс-

не 2 зображення. Для отримання кольоро-

вого голографічного зображення запис і

відновлення голограми треба здійснювати

за допомогою трьох лазерів, які випромі-

нюють три основні зони спектра - синій,

зелений та червоний. Щоб отримати висо-

коякісні голографічні зображення, треба

використовувати дрібнозернинні емульсії

з роздільною здатністю 1000-1500 мм"'. 3.

ГОЛУБА КОПІЯ

(голубая копия;

blueline

print; Blaukopie f): отримана на якісному

креслярському папері (ватмані) позитивна

здебільшого зменшена копія з негатива

зображення картографічного матеріалу

(карти), на якій усі штрихові елементи ка-

рти показані голубим (блідо-голубим, си-

нім) кольором. Використовується у фото-

механічному способі перенесення зобра-

ження з картографічного матеріалу на

оригінал карти складальний, коли

складання карти відбувається на непрозо-

рій твердій основі і попередньо на цій ос-

нові її монтують (див. Монтування

голубих копій). Розміри Г. к. не мають

відрізнятись від теоретичних більш ніж на

0,2-0,3 мм. 5.

ГОМОТЕТІЯ (гомотетия; homothety;

Homothetie f): або перетворення подібно-

сті - перетворення, при якому кожній точ-

ці площини (простору) ставиться у відпо-

відність інша точка (образ заданої), що ле-

жить на прямій, яка з'єднує задану точку з

якоюсь фіксованою точкою (центром Г.);

при цьому відношення віддалей між обра-

зом і центром та заданою точкою і центром

дорівнює числу k (коефіцієнтові Г.), одна-

ковому для будь-якої точки. Якщо k > 0, то-

чка та її образ лежать по один бік від центра

Г., при k < 0 - по різні боки. Якщо k= 1, Г.

наз. центральною симетрією. При Г. будь-

яка фігура стає подібною (див. Подіб-

ність). Г. використовується для збільшен-

ня або зменшення зображень, зокрема і в

картографії. 5.

ГОМОЦЕНТРИЧНІСТЬ ПРОМЕНІВ

(гомоцептричность лучей; homocentric

ability of rays; Strahlenhomozentrizitet m):

здатність пучка променів, що вийшли з

однієї точки об'єкта, сходитися після про-

ходження оптичної системи в одній точці

зображення. 3.

ГОН (гоп; grade; Gon п): див. Ґрад. 13.

ГОНІОМЕТР (гониометр; goniometer;

Goniometer п): прилад для вимірювання

кутів між плоскими гранями твердих тіл

(напр., кутів між гранями призм). 5.

ГОРА (гора; mountain; Berg т): банясте

або конусувате підвищення земної поверх-

ні, верхня частина якої - вершина - розта-

шована часто на великій висоті н. р. м.

Бічна поверхня Г. наз. схилом. Основа Г.,

Горизонт.

118

що є лінією переходу схилів у навколишню

рівну поверхню, наз. підошвою Г. Невели-

ку Г., заввишки до 200 м, наз. горбом. На-

сипний горб наз. курганом. 12.

ГОРИЗОНТ ВИХІДНИЙ (исходный

горизонт; initial horizon; Ausgangshorizont

пі): горизонтальна площина, відносно якої

передають висоти на монтажні горизонти. 1.

ГОРИЗОНТ ВИХІДНИЙ (УМОВНИЙ)

(исходный (условный) горизонт; initial

(conventional) horizon; (bedingter) Aus-

gangshorizont m): площина, яка проходить

по верху перекриття підземної частини

споруди. Під час виконання геодезичних

робіт на будівельному майданчику на

Г.

в.

(у.) створюють геодезичну розмічувальну

мережу, точки якої переносять на монтажні

горизонти споруди, що будується. 7.

ГОРИЗОНТ МОНТАЖНИЙ (.монтаж-

ный горизонт; assembly horizon; Monti-

rungshorizont

m):

горизонтальна площина,

розташована на рівні нижніх опорних час-

тин (основи будівельних конструкцій, що

монтуються). 1.

ГОРИЗОНТ НЕБЕСНИЙ (АСТРОНО-

МІЧНИЙ) (небесный (астрономический)

горизонт; celestial horizon; astronomischer

Horizontm, Himmelhorizont): див. Небесна

сфера. 10.

ГОРИЗОНТАЛІ СВІТЛОТІНЬОВІ (све-

тотеневые горизонтали; light-shadow con-

tours; Lichtschattenhorizontalem f pi): або

т. зв. освітлені горизонталі, коли на певно-

му фоні (напр., сірому) горизонталі,

звернені в бік освітлення (напр., у північ-

но-західну сторону) зображуються лінія-

ми білого кольору, а звернені в протилеж-

ний бік - темнішою від фону лінією. Зале-

жно від форми і структури рельєфу товщи-

на Г. с. змінюється. 5.

ГОРИЗОНТАЛЬ (горизонталь; contour

(horizontal); Horizontale f): лінія рівних

висот на карті. Тепер універсальний спо-

сіб зображення рельєфу. Найбільший ефект

отримують під час зображення тих його

форм, висоти яких та схили на місцевості

змінюються рівномірно. Правильність і

достовірність зображення залежить від

вдалого вибору перерізу рельєфу, що ще

залежить від м-бу і призначення карти, та

від характеру рельєфу. На карті з Г. можна

визначити абсолютні висоти точок земної

поверхні, перевищення між ними, напрям

схилу і його стрімкість. Рельєф зображу-

ють за допомогою основних горизонталей,

півгоризонталей, допоміжних

додаткових

горизонталей (на будь-якій висоті). Г. у мі-

ру потреби підписують переважно цілим

числом, тобто вказують її числове значен-

ня, але так, щоб основа числа збігалася з

напрямом зниження схилу. Способи удо-

сконалення горизонталей зводились до їх

потовщення для стрімких схилів (Е. Тотле-

бен) і застосування т. зв. освітлених гори-

зонталей (Я. Пауліні). Г. мало придатні для

картографування мікроформ рельєфу. 5.

ГОРИЗОНТАЛЬ ЗНІМКА ГОЛОВНА

(главная горизонталь снимка; main hori-

zontal line of photograph; Haupthorizontale

des Bildes n): пряма, що проходить через

головну точку знімка перпендикуляр-

но до головної вертикалі знімка. 8.

ГОРИЗОНТАЛЬ ПРОЄКТНА (проект-

ная горизонталь; projective contour; Ent-

wurfshorizontale f): горизонталь, якою

зображують проектний рельєф. 1.

ГОРИЗОНТАЛЬ ФОТОЗНІМКА (го-

ризонталь фотоснимка; photograph con-

tour; Bildhorizontale f): пряма, утворена

перерізом площини фотознімка і площи-

ни, що проходить через точку фотознімка

паралельно до горизонтальної площини, в

якій розташований об'єкт. 8.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ВІСЬ ГЕОДЕЗИЧ-

НОГО ПРИЛАДУ (горизонтальная ось

геодезического прибора; horizontal axis of

geodetic instrument; Horizontalachse des

geodatischen Gerats n): вісь обертання зо-

рової труби геодезичного приладу у вер-

тикальній площині. Щоб реалізувати кіне-

матичний принцип побудови конструкції

осьової пари цапфа-лагер, лагер осі в

нижній частині вибирають на глибину 0,1-

0,15 мм, обмежуючись центральним кутом

90°. Зміна напряму обертання осі не впли-

ває на її положення, тому що кут під яким

Горизонтальна проекція..

119

вибрана частина лаґера, перевищує гра-

ничний кут тертя ковзання. Для зміни на-

хилу горизонтальної осі вісь посадкового

отвору лагери зміщують відносно зовніш-

нього діаметра на величину А. 14.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ПРОЄКЦІЯ ЛІНІЇ

(горизонтальное проложение линии; hori-

zontal distance; horizontaler Linienentwurf

пі): проекція Віддалі похилої місцево-

сті на горизонтальну площину. Для визна-

чення Г. п. л. d похилої лінії Д виміряної

стрічками, дротами чи радіо-, світловідда-

лемірами треба знати кут нахилу

або пе-

ревищення h між кінцевими точками вимі-

ряної похилоїлінії': d = D cos v = D - AD

або

d = ^D

-h

• Різницю d-D = AD

наз.

поправкою за нахил лінії до горизонту, яку

можна обчислити за формулою

= -2Ds'm

(v/2) (див. Віддаль зве-

дена). 12; 14.

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ЛЕТ (горизон-

тальный полет; horizontal flight; Horizon-

talflug m): такий лет літака, коли траєкторія

лету є прямою, що розташована в горизон-

тальній площині. Умови

Г.

л. такі: сила ма-

си і підіймальна сила однакові; сили лобо-

вого опору та сили потрібного тягла одна-

кові; швидкість лету відповідає певним

умовам (формули для обчислення мініма-

льної або максимальної швидкості наве-

дені в літературі); сила тягла та потужність

повинні перебувати в певному співвідно-

шенні (формули для обчислення цих вели-

чин подані в літературі). 8.

ГОРИЗОНТУВАННЯ МОДЕЛІ (гори-

зонтирование модели; model levelling; Мо-

dellhorizontirungj): нахилювання довільно

орієнтованої моделі для зведення її до го-

ризонтального положення. З математичної

точки зору передбачається знаходження

двох кутів нахилення моделі - поздовж-

нього та поперечного. Виконується з вико-

ристанням висот опорних точок, визначе-

них, геодезичним та фотограмметричним

методами. 8.

ГОРИЗОНТУВАННЯ ФОТОКАМЕРИ

(горизонтирование фотокамеры; aerial

camera levelling; Horizontirung f der Bild-

kameraf): приведення фотокамери в гори-

зонтальне положення з використанням

рівнів круглих аборівнів циліндрич-

них. 8.

ГОСТРОТА ЗОРУ (острота зрения; vi-

sual acuity; Sehensscharfef): монокулярного

- першого роду: мінімальний кут (приб-

лизно 45"), коли спостерігач бачить окре-

мо дві світні точки; другого

роду:

мінімаль-

ний кут (приблизно 20"), під яким спосте-

рігач бачить окремо дві паралельні лінії;

стереоскопічного

—

першого роду: міні-

мальний кут (30"), коли стереоскопічно ба-

чимо різну глибину двох точок; другого

роду: мінімальний кут (приблизно 10"), ко-

ли стереоскопічно бачимо різну глибину

двох вертикальних прямих (див. також

Зір). 8.

ГРАБИНА ЛЕОНІД ОЛЕКСІЙОВИЧ

(25.05.1885, м. Ромни - 3.12.1971, м. Пра-

га, Чехія): Закінчив класичну гімназію у

Прилуках та будівельний факультет Київ-

ського політехнічного ін-ту (1912). Працю-

вав на вишукуванні та на будівництві, а

1918-22 - у Міністерстві шляхів УНР. 1921

емігрував до Польщі, а потім до Чехосло-

ваччини (ЧСР). Із 23.05.1922 - доц., з

7.08.1922 - зав. кафедри геодезії Інженер-

ного факультету, а з 8.08.1922 - зав. кафе-

дри геодезії аграрно-лісового факультету

Української господарської академії (УГА)

у Подєбрадах. Із 3.05.1928 - проф. геоде-

зії. Після припинення діяльності УГА пра-

цював інженером на будівництві (1934-40)