Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Геодезичні книги.

ГРАБИНА Л.О. Геодезія. Ч. І, вип. 2. -

Прага: Укр. Громадський Видавничий

Фонд, 1928.-222 с.

ГРАБИНА Л.О. Геодезійні фрагменти на

Україні та їх упорядкування. - Подєбради:

Вид. Т-ва при УГА, 1927. - 16 с.

ГРАБИНА Л.О. Еволюція стародавньої

техніки межування на Україні. - Б. м. в.,

1929. - 36 с. - Окремий відбиток із „Зап.

Укр. господар, акад. у Подєбрадах". -

Т.

вип. 2. - Подєбради, 1929. - С. 1-37.

ГРАБИНА Л.О. Катастральні і технічні

тріянґуляції. - Подєбради: Спілка гідро-

техніків і меліораторів при УГА, 1931. -

404 с.: 196 іл.

ГРАБИНА Л.О. Короткий історичний на-

рис розвитку геодезичних вимірів. - Прага:

Укр. Громадський Видавничий Фонд, 1928.

- 75 е.:

карта. - Прим. - Окремий відби-

ток з підручника „Геодезія". Ч. 1, вип. 1.

ГРАБИНА Л.О. Межова справа на Україні

за Козаччини (1648-1764). - Подєбради:

Вид. Т-ва при УГА, 1931. - 16 с. Окремий

відбиток з „Записок Укр. Господар. Акад.

у Подєбрадах". - Том 3, вип. 2. - Подєбра-

ди, 1930.-С. 1-16.

ГРАБИНА Л.О. Нижча геодезія. - Вступ:

Курс лекцій, читаних упродовж двох се-

местрів 1922-23 акад. р. для студентів с.-

г., інженерного та аграрно-лісового відділів

Укр. Господар. Акад. - Подєбради: Вид. Т-

ва при УГА, 1922.-37 с.: іл.

ГРАБИНА Л.О. Нижча геодезія. Ч. 1. - По-

дєбради: Вид. Тов. при

УГА,

1923.-457

с.:

іл.

ГРАБИНА Л.О. Нижча геодезія. Ч. 2. - По-

дєбради: Вид.

Тов.

при

УГА, 1925.

-1432

с.:

іл.

ДВУЛ1Т

П.

Д. Гравіметрія. -

Львів: Льв.

АГТ,

1998.- 196 с.: іл.

ДЕЙНЕКА Ю.П. Геодезичні роботи в ту-

нелебудуванні: Підручник - Львів: ДУ

„Львівська політехніка" - Льв. АГТ, 1999.

-220 с.: іл.

ДУМА Д.П. Космічні геодезисти. - К.:

Наук, думка, 1969. - 62 с.: іл.

Інженерна геодезія / М.Г ВІДУЄВ, Д.І. РА-

КИТОВ, В.В. ПОДРЕЗАН та ін. - К.:

Держбудвидав УРСР, 1959.-457 с.

Інженерна геодезія: Лабораторні роботи.

Ч. 1/ П.Г. ЧЕРНЯГА, Г.Г. ЛЕБІДЬ,

М.П. МАЛЬЧУК та ін. /За ред. П. Г. ЧЕР-

НЯГИ. - Рівне: Льв. АГТ, 1999. - 137 с.:

45 іл.

КОСТЕЦЬКА Я. Геодезичні прилади. -

Ч. 2. Електринні геодезичні прилади. -

Львів: Престиж інформ, 2000. -324 с.: іл.

КУЛИЦЬКИЙ М. Читання топографічних

карт. - Львів, 1935.

МАТУСЕВИЧ К.М., СЕМЕНОВ В.Є. Най-

простіші вимірювання на місцевості. - К.:

Рад. шк., 1981.-40 с.: іл.

МОНІН І. Ф. Вища геодезія: Підруч. - К.:

Вища шк., 1993.-230 с.: іл.

МОТОРНИЙ А.Д. Нижча геодезія. - Ч. 2:

Мензульне здіймання. -Харків-К.: ОНТВУ:

Техніко-теорет. в-во, 1933. - 103 с.: іл.

ПЕРОВИЧ Л.М., ВОЛОСЕЦЬКИЙ Б.І.

Основи кадастру. - Львів-Коломия, 2000.

-132 с.

РАТУШНЯК

Г.С.

Інженерна геодезія: Прак-

тикум. - К.: Вища шк., 1992. - 262 с.: іл.

Російсько-український геодезичний слов-

ник і А.Д. МОТОРНИЙ, Т.І. ПАНЬКО,

В.О. ЛІТИНСЬКИЙ, В.А. МОТОРНИЙ. -

Вінниця: ГУГКК, 1994.-407 с.

РОЩИН О.М. Цікава геодезія. -К.: Рад. шк.,

1973,- 160 с.: іл.

Російсько-український перелік умовних

скорочень, назв і характеристик топогра-

фічних об'єктів для карт м-бу 1:10 000 і

планів м-бів 1:5000,1:2000,1:1000, 1:500/

В.О. ЛІТИНСЬКИЙ,Т.І. ПАНЬКО,

С.П.

ЯМЕ-

ЛИНЕЦЬ. - К.: ГУГКК, 1992. - 39 с.

САВЧУК С.Г. Вища геодезія /Сфероїдна

геодезія: Підруч. -

Львів:

Ліга-Прес, 2000-

248 с.

СЕРДОБИНСЬКИЙ А.Ф. Тріянгуляція. -

Харків: Вид-во Харк. геодез. та земельн.

ін-ту, 1930.-296 с.

Геодезичні світловіддалеміри

91 Г

Словник-довідник з кадастру, геодезії та

моніторингу природних ресурсів (Основні

терміни і поняття) /М.Д. ВОЛОЩУК, Б.І.

ВОЛОСЕЦЬКИЙ, М.І. ГАГАЛЮК та ін. За

ред. Л. М. ПЕРОВИЧА. - Львів, 1998. -

170 с.

ТАРТАЧИНСЬКИЙ P.M., ДЕЙНЕКА Ю.П.,

СМІРНОВА О.М., ТАРТАЧИНСЬКА З.Р.,

ХОМ'ЯК B.C., ГУБАР Ю.П. Практикум з

інженерної геодезії. Оцінка точності проек-

тів спеціальних мереж /Навч. посібник.

Міносвіти і науки України. - Інноваційне

підприємство „СТІП", 2001. 175 с.

ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г. Ця загадкова фігура

Землі. - К.: Рад. шк., 1988. - 80 с.: іл. - Літ.

15.

ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г. Інженерна геодезія:

Навч. посібн.-К.: НМКВО, 1991.-220 с.:

102 іл., З табл. - Укр.-рос. словник (с. 129—

216).

ГЕОДЕЗИЧНІ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРИ

(геодезические светодалъномеры; geodetic

light range-finders; geodatische Lichtsabstand-

messer): див. Світловіддалеміри. 13.

ГЕОДЕЗИЧНІ СИГНАЛИ ЗВИЧАЙНІ

І СКЛАДНІ (простые

сложные геодези-

ческие сигналы; simple and compound geo-

detic signals; einfache und zusammengesetzte

geodatische Zeichen): див. Зовнішній

геодезичний знак. 13.

ГЕОДЕЗИЧНІ ТОВАРИСТВА УКРАЇ-

НИ (Геодезические общества Украины;

Geodetical societies of Ukraine; geodatische

Gesellschaften in der Ukraine): громадські

організації, створені на основі Закону про

об'єднання громадян, які об'єднують фа-

хівців-геодезистів і спеціалістів спорідне-

них професій: 1. УТ ГАЗК; 2. АГТ (Львів-

ська, Донецька організації) 3. Українське

товариство фотограмметрії та дистанцій-

ного зондування. Утворились після набут-

тя Україною незалежності і мають юридич-

ний статус. Найбільшим є УТ ГАЗК, яке

налічує 442 члени, має обласні та дві регіо-

нальні організації. Найбільшою організацією

в УТ ГАЗК

Західна регіональна організація

з центром у Львові, яка об'єднує майже 150

фахівців із семи областей Західної України.

УТ ГАЗК входить у найбільшу в світі фе-

дерацію геодезистів інтернаціональ-

ну (FIG) з 1994. УТ ГАЗК об'єднує на доб-

ровільних засадах інженерно-технічних

працівників, учених, фахівців, робітників,

викладачів, студентів вищих навчальних

закладів, учнів технікумів геодезичного про-

філю та інших фахівців, які працюють у

галузі геодезії, картографії, землевпорядку-

вання

тощо.

Головна мета товариств - об'єд-

нати зусилля для забезпечення науково-тех-

нічного прогресу; захисту професійних і со-

ціальних прав фахівців; підняття престижу

професії; організації

проведення конгресів,

конференцій, симпозіумів, семінарів, виста-

вок, конкурсів тощо. 2.

ГЕОДЕЗІЯ (геодезия, geodesy; Vermess-

ungswesen n; Geodasie f Feldmesskunst j):

наука, що вивчає фігуру та зовнішнє граві-

таційне поле Землі та ін. планет, розробляє

методи створення геодезичної основи на

всю поверхню Землі або на окремі її ділян-

ки, опрацьовує методи зображення поверх-

ні Землі на картах, а також способи вимі-

рювань на місцевості під час виконання

наукових та інженерних робіт.

Вивчення фігури Землі тісно пов'язане

з відомостями про її зовнішнє гравітацій-

не поле, а також зі створенням геодезич-

ної основи на всю поверхню Землі або на

значні за розмірами території

розв'язуєть-

ся

Г.

у взаємодії з астрономією та граві-

метрією. Розділи цих наук, що мають від-

ношення до задач Г. наз. відповідно аст-

рономією геодезичною та гравімет-

рією геодезичною. Фігура Землі - це

рівнева поверхня сили ваги, яка наз. гео-

їдом. Складність фігури геоїда не дає змо-

ги прийняти її за ту геометричну поверх-

ню, на якій можна проводити математичні

опрацювання даних безпосередніх вимі-

Геодезія..

рювань. Тому однією з задач Г. є знаход-

ження такої математичної поверхні,

яка

бу-

ла б близька до поверхні геоїда. Історично

першою такою поверхнею була куля. Про-

те теоретичні дослідження, а також опра-

цювання результатів астрономо-геодезичних

робіт показали, що найпростішою матема-

тичною фігурою і водночас близькою до

геоїдає еліпсоїд обертання з малим по-

лярним стисненням.

Визначення розмірів Землі і вивчення її фі-

гури на основі сукупності геодезичних,

астрономічних, гравіметричних і супутни-

кових вимірювань належить до розділу Г.,

який ще в XIX ст. наз. вищою геодезією.

Задача визначення фігури Землі поділяєть-

ся на дві головні проблеми. Перша поля-

гає у визначенні розмірів такого еліпсоїда,

який би найбільше наближався до розмі-

рів Землі (геоїда), та правильного його роз-

ташування в тілі Землі (орієнтування), а

друга - у визначенні відхилень поверхні

геоїда від поверхні прийнятого еліпсоїда.

Вища геодезія передусім геометрично роз-

в'язує ці проблеми.

Частина вищої геодезії, що вивчає геомет-

рію еліпсоїда земного, наз. геодезією

сфероїдною, або математичною.

Питання визначення фігури і Гравітацій-

ного поля Землі розглядаються в геодезії

теоретичній.

Вивчення фігури Землі можливе й іншим

шляхом - фізичним. Цим займається гео-

дезія фізична.

Методи і засоби вимірювань, спрямовані

на розв'язування задачі вивчення фігури та

зовнішнього гравітаційного поля Землі,

розглядаються в астрономії геодезичній,

гравіметрії, геодезії космічній.

Розділ Г., який вивчає й уточнює парамет-

ри фігури та гравітаційне поле фізичної по-

верхні морів і океанів,

також топографію

і гравітаційне поле дна океанів і морів, наз.

геодезією морською.

Зображенням фізичної поверхні Землі та ін.

космічних тіл займається картографія.

Детальним вивченням фізичної поверхні

Землі, дослідженням способів зображення

цієї поверхні у вигляді графічних і цифро-

вих карт та вертикальних профілів займа-

ється топографія.

Створенням геодезичних мереж, вивчен-

ням топографічних умов району будівни-

цтва для

проектування промислового, жит-

лового, дорожньо-транспортного, гідро-

технічного, сільськогосподарського будів-

ництва, винесенням проектів, здійсненням

геодезичного контролю за встановленням

конструкцій і технологічного обладнання

в запроектоване положення, спостережен-

нями за деформаціями цих споруд і облад-

нання в процесі їх експлуатації займаєть-

ся геодезія інженерна.

Принципово нові можливості у створенні

опорних геодезичних мереж, вивченні фі-

гури та зовнішнього гравітаційного поля

Землі,

також у розв'язанні багатьох інже-

нерних задач відкривають методи і засоби

геодезії космічної.

Г. вивчає геодинамічні явища, пов'язані з

планетарною та регіональною еволюцією

Землі. Рухи літосферних плит і земної ко-

ри, переміщення центра мас та осі обер-

тання в тілі Землі, зміну берегових ліній

та рівнів морів і океанів, нерівномірність

обертання, зміну фігури та зовнішнього

Гравітаційного поля Землі

часі вивчають-

ся як складні взаємопов'язані явища, зу-

мовлені зміною внутрішньої будови Зем-

лі, місячно-сонячними припливними де-

формаціями та власним обертанням Землі

відносно свого центра мас.

ГЕОДЕЗІЯ В БУДІВНИЦТВІ (геодезия в

строительстве; construction geodesy; Bau-

vermessung f): розділ геодезії інженер-

ної, який розв'язує задачі геодезичного

контролю технологічних процесів будів-

ництва інженерних споруд. 1.

ГЕОДЕЗІЯ В ПІДЗЕМНОМУ БУДІВ-

НИЦТВІ (геодезия в подземном строи-

тельстве; underground construction geo-

desy; Vermessungstechnikf in unterirdischem

Baubetrieb m (Aufbauf)): розділ геодезії

інженерної, методи геодезичних робіт

якого використовуються під час будівницт-

ва та експлуатації підземних (підводних)

споруд. 1.

Геодезія..

ГЕОДЕЗІЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ {гео-

дезия в промышленности; industry survey;

Industrievermessungstechnikf): розділ гео-

дезії інженерної, в якому розв'язують

задачі геодезичного контролю під час мон-

тажу, експлуатації та налагодження техно-

логічного обладнання. 1.

ГЕОДЕЗІЯ ДИНАМІЧНА (динамическая

геодезия; dynamic survey; dynamische

Geodasiej): розділ геодезії інженерної,

в якому розглядаються геодезичні методи

та прилади для визначення траєкторії

швидкорухомих об'єктів (літаки, ракети

тощо). 1.

ГЕОДЕЗІЯ ІНЖЕНЕРНА (инженерная

геодезия; engineering geodesy; Ingenieur-

geodasie, f): розділ геодезії, який вивчає

методи вимірювань та вимірювальні при-

лади для вишукувань, проектування, будів-

ництва, монтажу та експлуатації інженер-

них споруд і технологічного промислового

устаткування. Складається з таких видів

робіт:

- створення теорії і методи основних ви-

дів інженерно-геодезичних робіт;

- збирання та підготовка топографо-гео-

дезичної вихідної інформації

для

складан-

ня проекту виконання геодезичних робіт;

- побудова планової та висотної геодезич-

ної основи та виконання топографічного

знімання у великих м-бах для проектуван-

ня та будівництва інженерних споруд;

- геодезичні розрахунки для горизонталь-

ного планування споруд з опрацювання да-

них для перенесення проектів споруд, скла-

дання проектів вертикального планування

території будівництва;

- створення розпланувальної основи для

будівництва;

- виконання геодезичних розпланувальних

робіт;

- геодезичний контроль точності геомет-

ричних параметрів споруд та конструкцій;

- виконавче знімання;

- геодезичні методи визначення деформа-

цій конструкцій споруд і технологічного

устаткування. 1.

„ГЕОДЕЗІЯ, КАРТОГРАФІЯ ТА АЕРО-

ФОТОЗНІМАННЯ" („Геодезия, карто-

графия и аэрофотосъемка

„ Geodesy,

Cartography and Aerophotosurveing"; „ Geo-

dasief, Kartographiefund Luftaufnahnef):

міжвідомчий науково-технічний збірник,

що видається у Львівському політехнічно-

му ін-ті (нині Національний ун-т „Львівсь-

ка політехніка") з 1964. Редакційна коле-

гія збірника, що працювала на громадсь-

ких засадах на геодезичному факультеті

цього ж навчального закладу, складалася з

учених та відомих спеціалістів науки і ви-

робництва із зазначених у назві збірника

галузей знань. Першу редколегію з 15 осіб

очолив видатний учений у галузі теорії фі-

гури Землі проф. М. К. Мигаль. Збірник

видавали здебільшого двома (1969 - трьо-

ма) випусками щорічно, накладом майже

1000 примірників, а 3-й і 4-й випуски (1965,

1966) було видруковано по 1700. Формат

1-го випуску - книжковий (60Х90'/

); з 2-го

по 22-й - журнальний (70X108 '/

), з 23-

го випуску - знову книжковий. Обсяг кож-

ного випуску - майже 10 друк, аркушів (у

середньому близько 20 статей). Мова збір-

ника (до середини 90-х років) - російська

і лише в 4-му випуску 1966 була надруко-

вана українською мовою стаття О. С. Ма-

кара „Дослідження точності визначування

положення паралактичного базису в пер-

пендикулярних паралактичних схемах"

(с. 33-36). У збірнику публікували резуль-

тати наукових і виробничого характеру до-

сліджень працівники навчальних закладів

і виробничих установ не лише України, а

й Росії, Литви, Білорусі, Молдови, Поль-

щі. Авторський колектив збірника налічує

понад 600 прізвищ. Співавторами окремих

статей були студенти вищих навчальних

закладів.

Склад редакційної колегії змінювався як

щодо кількості (12-17 осіб),

так і

щодо

її

учас-

ників. Членами редколегії були Д. М. Оілоб-

лін (Донецьк), О. І. Кобилін, Г.С. Сомов

(Харків); П.К Заморій,

М.П

Відуєв, В.М. Сер-

дюков, А. С. Харченко, О. М. Маринич,

О. М. Колесник, П. М. Шевчук, О. С. Лиси-

чанський, Г. М. Буглов (Київ).

Геодезія..

13 1972 відповідальними редакторами були

декани геодезичного факультету Львівсь-

кої політехніки: Т.Н. Чалюк, Д.І. Масліч,

М. І. Кравцов. Нині редколегію очолює ди-

ректор Ін-ту геодезії

цього

ж ун-ту -

д-р

фіз-

мат. наук П.М. Зазуляк.

У збірнику, крім традиційних рубрик за на-

звою збірника, є розділи: „Хроніка", „Дис-

кусії

рецензії", „Листи до редакції",

яких

друкуються повідомлення про результати

науково-технічних конференцій, матеріали

нарад з актуальних наукових і виробничих

питань геодезії, статті дискусійного харак-

теру, рецензії на окремі видання (моногра-

фії, підручники, наукові статті), листи, не-

крологи тощо. 58-й випуск збірника, що ви-

йшов друком 1997, повністю присвячений

результатам роботи 1-ї Міжнародної нау-

ково-практичної конференції „Кадастр, фо-

тограмметрія, геоінформатика - сучасні

технології та перспективи розвитку". В

ньому надруковані доповіді та тези допо-

відей, що обговорювались на засіданні кон-

ференції

ун-ті „Львівська політехніка" 9-

14 червня 1997, учених і спеціалістів

не

ли-

ше України, але й

Німеччини, Польщі, США

та Швеції. У випуску обсягом 264 с., крім

передмови українською і англійською мова-

ми, надруковано 69 доповідей і тези допові-

дей українською (48), англійською (12), ро-

сійською (10), польською (1) мовами. Фор-

мат випуску 70X100 '/

1б

2000 вийшов у світ 60-й випуск збірни-

ка накладом 150 примірників формату

70X100 '/

1б

, в якому опубліковано 24 стат-

ті 36 авторів. 5.

ГЕОДЕЗІЯ КІНЕМАТИЧНА (кинемати-

ческая геодезия; kinematic geodesy; kinema-

tische Vermessungstechnik,j): розділ геодезії

інженерної, в якому вивчають методи гео-

дезичних спостережень за осіданням, змі-

щенням та деформаціями об'єктів, інже-

нерних споруд або їх окремих частин. 1.

ГЕОДЕЗІЯ КОСМІЧНА (космическая

геодезия; space geodesy; Weltraumgeodasie,f):

галузь геодезії, де її задачі розв'язуються за

допомогою спостережень ШСЗ та деяких

інших небесних об'єктів (висотних куль-

зондів з імпульсними лампами-спалахами;

відбивачів лазерних променів, доставлених на

поверхню Місяця; позагалактичних джерел

радіосигналів високостабільної частоти то-

що). У

Г.

к. застосовують оптичні (візуальні,

фотографічні, телевізійні, лазерні), радіотех-

нічні (радіовіддалемірні, допплерівські, інтер-

ферометричні) та комбіновані види спосте-

режень. У зафіксовані моменти часу, з точ-

ністю 1-0,1

мс,

визначаються

зазвичай

або то-

поцентричні

напрями

на ШСЗ (схиленнята

пряме сходження світила) відносно

опорних зір, або топоцентричні віддалі до

ШСЗ. Спостереження

не

вимагають взаємної

видності між наземними пунктами і не

пов'язані з прямовисними лініями. Віддалі

між сусідніми геодезичними пунктами під

час передачі координат

створення опорних

мереж

окремих методах

можуть бути

майже

будь-якими -

від кількох

метрів до кількох ти-

сяч кілометрів. Одночасно визначають пла-

нове і висотне положення пунктів. Радіо-

технічні спостереження не залежать від ме-

теорологічних умов і часу доби. Всі обчис-

лення виконують у декартових координатах

х, у, z (завдяки чому зникає проблема реду-

кування вимірюваних величин на референц-

еліпсоїд). Розроблено оперативні методи, що

дають змогу визначати координати пунктів із

досить високою точністю в реальному часі

(див. Глобальна позиційна система).

Координати точок земної поверхні і мит-

тєвих положень ШСЗ можна визначати як

у просторових глобальних геоцентричних

системах координат (СК), так і в локаль-

них, референцних.

Методи розв'язання геодезичних задач, що

застосовуються в Г. к., поділяються на ди-

намічні, геометричні та орбітальні.

Динамічні методи загальніші. У них на ос-

нові повторних спостережень ШСЗ з ме-

режі пунктів, розташованих на будь-якій

віддалі між собою на планеті, координати

яких з певною точністю відомі наперед,

визначаються збурення - тобто зміни еле-

ментів орбіт супутників з часом (див.

Рух небесних тіл збурений). У рів-

няння спостережень включаються, як не-

Геодезія..

відомі, поправки координат пунктів,

еле-

менти орбіти, в параметри зовнішнього

гравітаційного поля Землі,

параметри бу-

дови верхніх шарів атмосфери. Розв'язан-

ня системи таких рівнянь послідовними

наближеннями приводить: до визначення

положення пунктів у загальноземній сис-

темі координат Oxyz, з початком у центрі

мас Землі; до уточнення орбіт ШСЗ; до

уточнення моделей зовнішнього гравіта-

ційного поля планети (напр., Система

координат WGS-84; модель геопо-

тенціялу WGS-84) та будови верхніх

шарів атмосфери.

Геометричні, або синхронні методи вико-

ристовують ШСЗ тільки як високі цілі для

спостережень і взагалі не вимагають знан-

ня елементів орбіт чи якихось параметрів

їх руху. Вони грунтуються на одночасних

спостереженнях ШСЗ з кількох наземних

пунктів, серед яких має бути не менше

2—

4 (залежно від виду спостережень) пунк-

тів з відомими координатами, і новий,

координати якого треба визначити. Здійс-

нивши спостереження кількох ШСЗ або

одного й того ж на кількох проходженнях

через спільну зону видимості пунктів, спо-

чатку, за спостереженнями з вихідних, пря-

мими просторовими засічками обчислю-

ють координати ШСЗ на момент спільних

спостережень, після цього з розв'язку обер-

неної просторової засічки знаходять коор-

динати нового пункту,

за

результатами спо-

стережень, виконаних на ньому. Тут поло-

ження нового пункту визначається в сис-

темі координат вихідних пунктів. Відстані

між пунктами можуть бути 150-4000 км.

За допомогою геометричних методів мож-

на розвивати регіональні та глобальні про-

сторові опорні геодезичні мережі, викону-

вати геодезичну прив'язку віддалених

пунктів до існуючих мереж, визначати гео-

дезичні зв'язки між окремими локальними

системами тощо.

Орбітальні методи - проміжні між дина-

мічними та геометричними. У них, на від-

міну від динамічних, відомі зовнішнє гра-

вітаційне поле і будова атмосфери Землі.

на

відміну від геометричних, координати

ШСЗ на момент спостережень (t

) обчис-

люються за елементами їх орбіт. Елементи

орбіт ШСЗ визначаються спеціальними

контрольними станціями в інші епохи (t

тому враховують збурення елементів за до-

помогою гравітаційних параметрів, нехту-

ючи похибками параметрів

інтервалі часу

t-t

, що не має перевищувати 1-2 періоди

(Т) обертання ШСЗ навколо планети. Окре-

мі орбітальні методи відрізняються між

собою прийнятими

них моделями геоґра-

вітаційного поля. Вони застосовуються для

передавання координат на великі віддалі,

для створення великих, навіть глобальних,

опорних геоцентричних мереж геодезич-

них пунктів, для уточнення параметрів

земного еліпсоїда, а також як перше наб-

лиження в розв'язку загального динаміч-

ного методу. В орбітальному методі корот-

ких дуг (коли t

— t

не більше 774 або 772),

призначеному для передачі координат на

віддаль 400-600 км, елементи орбіт не

уточнюються. Цей метод покладено в

основу сучасних супутникових навігацій-

них систем. Застосування орбітальних ме-

тодів сприяло значному прогресу геодезії

у 1980-90. (Див. Глобальна позиційна

система; Нівелювання супутнико-

ве).

Як окрема дисципліна Г. к. сформувалася

1958-60, відразу ж після запуску перших

ШСЗ, хоча ідеї динамічного та геометрич-

ного методів відомі з XVIII ст. і частково

застосовувались ще в досупутниковий пе-

ріод завдяки спробам геодезичного вико-

ристання спостережень Місяця. За остан-

ні десятиріччя створено принципово нові

методи побудови геодезичних мереж (кос-

мічна тріангуляція, допплерівські спосте-

реження ШСЗ, лазерна локація ШСЗ, ла-

зерна локація Місяця, радіоінтерферомет-

рія з наддовгою базою (РНДБ), метод GPS

тощо), що є економічнішими, ефективні-

шими і точнішими від традиційних назем-

них. Створений метод безпосереднього ні-

велювання водної поверхні океанів, морів,

льодовиків (див. Нівелювання супут-

Геодезія..

ко в е) дав змогу покрити щільними про-

філями поверхні океанів і морів, уточнити

форму геоїда і параметри загальноземного

еліпсоїда. За спостереженнями еволюції

орбіт ШСЗ, з використанням гравіметрич-

них даних, побудовано моделі зовнішнього

гравітаційного поля Землі, що описуються

рядом сферичних функцій до 360-го поряд-

ку. Завдяки ефективності створених мето-

дів, Г. к. розв'язує всі основні задачі гео-

дезії. Напр., методами лазерної локації,

РНДБ і GPS побудована мережа ITRF

(International Terrestrishe Referenc Frame) -

понад 140 перманентних станцій, що реа-

лізує геоцентричну просторову загально-

земну систему координат і в якій відносні

положення пунктів визначено з точністю

0,01 м,

геоцентричні - 0,5-0,7 м. Методом

GPS побудовані EUREF (європейська ре-

ференцна мережа, охоплює 30 пунктів на

території 12 країн і є регіональним згущен-

ням ITRF, пункти визначені з точністю

0,01-0,03 м), CEGRN (центральноєвро-

пейська геодинамічна референцна GPS-ме-

режа, 37 пунктів з 14 країн, система коор-

динат ITRF'94, точність 0,02-0,03 м, що-

річні повторні визначення), Фундамента-

льна GPS-мережа України (13 пунктів, сто-

рони 150-300 км, точність ~ 0,01 м). Метод

GPS широко використовується в інженер-

них роботах та в геодезичному зніманні

територій. 9.

ГЕОДЕЗІЯ МОРСЬКА (морская геоде-

зия; marine geodesy; Seevermessungf): роз-

діл геодезії, основним науковим завдан-

ням якого є вивчення та уточнення пара-

метрів фігури та гравітаційного поля фі-

зичної поверхні морів і океанів, а також

вивчення топографії і гравітаційного поля

дна океанів і морів. Основним науково-

технічним завданням Г. м. є визначення, з

такою ж

як

і геодезичними методами на су-

ші точністю, місця розташування об'єктів

на морській поверхні в гідросфері, на дні

морів і океанів у єдиній системі коорди-

нат. Морські геодезичні роботи виконують-

ся для розв'язання таких основних проб-

лем: визначення місця розташування мор-

ських об'єктів (надводні та підводні, ста-

ціонарні або рухомі судна, носії науково-

дослідної, пошуково-розвідувальної, зні-

мальної та ін. апаратури; підводні, надво-

дні або донні геодезичні знаки; платфор-

ми для свердління, естакади; пристрої для

виконання океанографічних та океаноло-

гічних досліджень); всебічне і детальне

вивчення геоїда в межах Світового океа-

ну і його фізичної поверхні. 6.

ГЕОДЕЗІЯ НА ТРАНСПОРТІ (геодезия

на транспорте; transport geodesy; Ver-

messungstechnik im Verkehrwesen): розділ

геодезії інженерної, який розв'язує задачі,

пов'язані з вишукуванням, проектуванням,

будівництвом та експлуатацією транспорт-

них споруд (автодороги, залізниці, мости,

аеропорти, магістральні трубоводи, лінії

електропередач, линвові дороги тощо). 1.

ГЕОДЕЗІЯ ПРИКЛАДНА (геодезия при-

кладная; applied geodesy; angewandte Geo-

dasief): вивчає методи геодезичного і то-

пографічного забезпечення різних госпо-

дарських та наукових завдань, що виника-

ють під час досліджень природних ресур-

сів, розробки корисних копалин, а також у

будівництві. У вужчому розумінні

Г.

п. вив-

чає методи геодезичного і топографічного

забезпечення проектування, будівництва і

експлуатації інженерних споруд. 1.

ГЕОДЕЗІЯ СФЕРОЇДНА (сфероидиче-

ская геодезия; spheroid geodesy; spharoi-

dische Geodasie j): розділ вищої геодезії,

який вивчає геометрію еліпсоїда земно-

го та розглядає математичні методи роз-

в'язування геодезичних задач на його по-

верхні, передусім методи визначення взає-

много положення точок на цій поверхні в

системі координат геодезичних В і L.

Це основна частина

Г.

с., яку можна назва-

ти геодезією на сфероїді. В Г. с. результа-

ти геодезичних вимірювань на фізичній

поверхні Землі, що є вихідними дани-

ми для розв'язування геодезичних задач,

стосуються поверхні еліпсоїда, тобто віль-

ні від впливу відхилень виска (див. Реду-

кційна задача геодезії). Поряд із сис-

темою геодезичних координат у

Г.

с. вивча-

Геодезія..

ють систему плоских координат (див. За-

стосування проекції Ґавсса-Крюґе-

ра в геодезичних і топографічних

роботах), для встановлення якої застосо-

вують певну геодезичну проекцію повер-

хні еліпсоїда на площину. Перехід до сис-

теми плоских координат суттєво полегшує

використання останніх під час створення

топографічних карт і розв'язування бага-

тьох інженерно-геодезичних задач на не-

великих ділянках земної поверхні.

Г.

с. роз-

глядає також способи зображення еліпсої-

да на кулі, оскільки еліпсоїд за формою

близький до неї і фрагменти розв'язуван-

ня задач на еліпсоїді утотожнюються з роз-

в'язуванням їх на кулі. Нарешті, у

Г.

с. вив-

чають методи визначення взаємного поло-

ження точок, що розташовані над поверх-

нею еліпсоїда - безпосередньо на земній

поверхні (на малих висотах) чи в навколо-

земному просторі (на великих висотах) -

у системі просторових геодезичних коор-

динат В, L, Н або в системі просторових

декартових координаті, Y, Z (див. Еліп-

соїд земний). Г. с. інколи наз. матема-

тичною чи геометричною геодезією. 17.

ГЕОДЕЗІЯ ТЕОРЕТИЧНА (Ітеоретиче-

ская геодезия; theoretical geodesy; hdhere

Geodasie f): розділ вищої геодезії, який

розв'язує геодезичними методами основ-

ну наукову задачу геодезії - визначення

ф і -

гури Землі та її зовнішнього гравітацій-

ного поля і їх змін у часі. Переважно під

дійсною фігурою Землі розуміють фігуру

фізичної поверхні Землі, тобто повер-

хню суші і незбурену поверхню океанів,

морів і озер (рис. Геоїд). Основну задачу

вищої геодезії формулюють зазвичай

як

ви-

значення положення деякої мережі опор-

них точок вказаної поверхні в єдиній сис-

темі просторових координат. Віддалі між

точками такої мережі можуть дорівнюва-

ти сотні, а то й тисячі кілометрів (у космі-

чних геодезичних побудовах),

можуть до-

рівнювати віддалям між пунктами класич-

них геодезичних мереж, тобто декілька чи

декілька десятків кілометрів. Поряд із виз-

наченням фігури фізичної поверхні Землі

важливо визначити положення фігур рів-

невих поверхонь реального потенціялу

сили ваги. Важливуроль тут відіграє по-

верхня геоїда - рівнева поверхня поля си-

ли ваги, що проходить через початок від-

ліку висот. Принципова невизначеність фі-

гури геоїда, без знання розподілу мас усе-

редині Землі, зумовила введення (М.С.Мо-

лоденський) фігури квазігеоїда -повер-

хні, що визначається за наземними вимі-

рюваннями.

Для наукового і практичного використан-

ня потрібна узагальнена, досить проста ма-

тематична апроксимація фігури Землі. Оп-

тимальним зображенням фігури Землі є

еліпсоїд земний, параметри якого до-

бирають за умови найбільшої відповідно-

сті фігурі геоїда. Земний еліпсоїд відпові-

дних параметрів зорієнтований у тілі Зем-

лі, стає поверхнею віднесення, на яку ре-

дукують результати безпосередніх вимірю-

вань на фізичній поверхні Землі.

Із розвитком засобів вивчення фігури Зем-

лі і її гравітаційного поля, з підвищенням

їх точності, збільшенням ймовірності час-

тих повторень вимірювань розширюється

кінематичний аспект геодезії - визначен-

ня змін положень точок земної поверхні та

елементів земного гравітаційного поля з

часом. На всіх етапах вивчення фігури Зе-

млі потрібне сумісне використання резуль-

татів геодезичних, астрономічних та граві-

метричних вимірювань, а

окремих випа-

дках і результатів спостережень ШСЗ. 17.

ГЕОДЕЗІЯ У ЛЬВІВСЬКІЙ ПОЛІТЕХ-

НІЦІ (геодезия во Львовской политехни-

ке; geodesy in Lviv Polytechnic institute;

Geodasie f in Polytechnischer Hochschule

Lviv): як навчальну дисципліну під назвою

геометрія практична вивчали у Львів-

ській технічній академії (1844), на базі якої

було відкрито Львівську політехнічну шко-

лу (1877), Львівську політехніку (1921), а

згодом політехнічний ін-т (1939), офіцій-

на назва якого тепер: Національний ун-т

„Львівська політехніка". На останньому

курсі трирічного технічного відділення

академії

40-х роках XIX ст. на цю дисци-

Геодезія..

пліну виділялось 3 год. на тиждень і 2 год.

на

т.

зв. ситуаційне рисування та вивчення

геодезичних інструментів, з якими літом

виконували навчальну практику. Із 1852 кі-

лькість годин на вивчення цих дисциплін

становила відповідно по 5. 18 червня 1871

в академії була організована кафедра гео-

дезії та сферичної астрономії, першим за-

відувачем якої був Зброжек Домінік.

Згодом удвічі збільшено кількість годин на

вивчення геодезичних дисциплін: нижчу і

вищу геодезію та ситуаційне рисування, а

курс сферичної астрономії введено для сту-

дентів інженерного відділення 1886-87 -

З год. на тиждень упродовж двох семест-

рів. Під час будівництва нового навчаль-

ного корпусу (1874-77) по вул. С. Банде-

ри, 12 збудовано т. зв. меридіанний стовп

першої башти астрономічної обсерваторії

і 1878 відкрито метеорологічну станцію 2-

го розряду, яку 1880 включено в мережу

станцій 1-го розряду. 1894 кафедру геоде-

зії та сферичної астрономії розділили на

дві: геодезії (завідувач - Северин Відт)

і сферичної астрономії та вищої геодезії

(Вацлав Ляска з листопада 1895). 1896

на інженерному відділенні було відкрито

дворічні курси геометрів, які започатку-

вали геодезичну спеціальність. Завдяки зу-

силлям В. Ляски, 1901 відкрито сейсміч-

ну станцію, яка підпорядковувалась (і фі-

нансувалась) Центр, управлінню метроло-

гії та геодинаміки у Відні. 1908 кафедру

сферичної астрономії та вищої геодезії очо-

лив Люціян Грабовський (до цього

проф. астрон. обсерваторії Краківського

ун-ту), 1912 зав. кафедри геодезії став

проф. Каспар Вайгель. Курси геометрів

з 1898 до 1919 закінчили, отримавши дип-

лом геометра, 405 студентів.

У 1919/20 відкрито геодезичне відділення

на інженерному факультеті, термін навчан-

ня на якому тривав три, з 1929/30 - чоти-

ри роки. Тоді кафедру геодезії поділили на

кафедру геодезії І (зав. К. Вайгель) і кафе-

дру геодезії II (зав. Владислав Войтан).

Збільшилось навчальне навантаження як

кількісно, так і якісно, - з'явились нові дис-

ципліни, обсяг попередніх значно розши-

рився. На кафедрах виконувалась посиль-

на наукова робота, а на астроном, обсерва-

торії, метеорологічній і сейсмічній стан-

ціях за відповідними планами і програма-

ми - спостереження.

Наприкінці 1939 розпочались заняття на

геодезичному від діленні у Львівському по-

літехнічному ін-ті і в червні 1941 відбувся

захист дипломних робіт.

Після війни ін-т відновив роботу у вересні

1944, а з вересня 1945 почались навчальні

заняття на організованому проф. А. Д. Мо-

торним, за розпорядженням міністерства,

геодезичному факультеті з астрономо- і

карто графо-геодезичною спеціальностями

(1951 відбувся другий і останній випуск ін-

женерів картографо-геодезистів, а спеціа-

льність - наземна польова геодезія - зго-

дом була замінена на інженерно-геодезичну).

Геодезію за окремими програмами читали

не тільки на геодезичному, але й на інже-

нерно-будівельному, архітектурному, гео-

лого-розвідувальному, нафтовому факуль-

тетах усіх форм навчання. Збільшується кі-

лькісний склад кафедр, підвищується нау-

кова кваліфікація педагогічних кадрів.

1952 на факультеті організували кафедру

інженерної геодезії, 1963 - аерофотогео-

дезії і 1967 - теорії математичної обробки

геодезичних вимірювань. 1968 кафедру ви-

щої геодезії і астрономії поділили на дві:

астрономії

космічної геодезії (зав. А. В. -

Буткевич) і вищої геодезії

гравіметрії (зав.

М. К. Мигаль). Ці кафедри 1974 об'єдна-

но в кафедру вищої геодезії і астрономії

(зав. В. О. Коваленко). Очолювали геоде-

зичний факультет: А. Д. Моторний (1945-

52), М. К. Мигаль (1952-57, керував гео-

лого-розвідувальним факультетом, який

організовано після об'єднання геодезично-

го і нафтового факультетів), О. В. Заводов-

ський (1957-59, керував геологорозвідува-

льним, а 1959-61 геодезичним факульте-

тами), В. О. Коваленко (1961-66),

Т.

Н. Ча-

люк (1966-77), Д. І. Масліч (1977-81),

М. І. Кравцов (1981-93), П. М. Зазуляк (з

1993). Тепер на факультеті є кафедри:

Геодезія..

1) геодезії - А. Д. Моторний (1945-64),

В. О. Коваленко (березень-вересень 1964),

Д. І. Масліч (вересень 1964-76), A. JI. Ос-

тровський (1976-93), О. І. Мороз (з 1993);

2) прикладної геодезії і кадастру (раніше

наз.: інженерної геодезії (1952-59), інже-

нерної геодезії і аерофотознімання (1959-

63), інженерної геодезії (1963-94). їх очо-

лювали: О. В. Заводовський (1952-62),

І. Ф. Монін (1962-85), P. М. Тартачинсь-

кий (1985-94), Л. М. Перович (з 1994);

3) аерофотогеодезії-

О.

С. Лисичанський

(1963-67), В. Я. Фінковський (1967-86),

М. І. Кравцов (1987-89), О. Л. Дорожинсь-

кий (з 1990);

4) вищої геодезії і астрономії-О. І. Коби-

лін (1945-49), М. К. Мигаль (1949-74),

В. О. Коваленко (1974-85), Ф. Д. Заболо-

цький (з 1985).

5) теорії обробки геодезичних вимірювань

-Г. О. Мещеряков (1969-90), М. Д. Йосип-

чук (1990-2000), П. М. Зазуляк (з 2001).

З 1966 на факультеті працює галузева нау-

ково-дослідна лабораторія з вивчення

впливу атмосфери на результати астроно-

мо-геодезичних вимірювань. У 1992-93

відкрито три науково-дослідні лабораторії,

де досліджуються проблеми геоінформа-

тики, геодинаміки та теоретичної геодезії.

На факультеті майже щороку організову-

ються науково-теоретичні і науково-прак-

тичні конференції, зокрема й міжнародні.

У січні 2001 минуло 56 років з часу орга-

нізації у „Львівській політехніці" геодезич-

ного факультету. За цей час підготовлено

понад 6 тис. висококваліфікованих спеціа-

лістів геодезичного профілю, зокрема й з

геоінформаційних систем і технологій.

На факультеті з 1964 видається міжвідом-

чий науково-технічний збірник „Геоде-

зія, картографія та аерофотозні-

мання". 5.

ГЕОДЕЗІЯ ФІЗИЧНА

(физическая

геоде-

зия; physical geodesy; physikalische Geo-

dasie j): частина вищоїгеодезії яка вивчає

методи дослідження

ф і

гур

и 3 е

мл

як фі-

зичного і геометричного тіла на основі за-

конів механіки

дослідних даних - резуль-

татів геодезичних, гравіметричних і астро-

номічних вимірювань. Г. ф. розглядає ме-

тоди визначення параметрів еліпсоїда

земного і методи вивчення дійсної фігу-

ри Землі відносно вибраного еліпсоїда як

поверхні віднесення чи порівняння. Вив-

чення фігури Землі грунтується на визна-

ченні дійсного зовнішнього Гравітаційно-

го поля Землі, тому у

Г.

ф. значна увага при-

діляється теорії потенція л у сили ваги

Землі і його визначенню за результатами

перелічених вище вимірювань. До

Г.

ф. мо-

жна віднести питання використання гео-

дезичних даних для вивчення деформації

земної поверхні і внутрішньої будови

Землі як фізичного тіла. Через Г. ф. гео-

дезія входить до складу науки про Землю

як сукупності знань, що дають геофізика,

геологія та ін. науки.

Замість напряму сили ваги Землі уГ. ф.

вивчається напруженість цієї сили, що ви-

ражається прискоренням, яке вона надає ті-

лам. Напруженість сили ваги залежить від

фігури рівневої поверхні і від розподілу

мас усередині Землі. За певних умов ці два

впливи можна розділити й отримати залеж-

ність між напруженістю сили ваги і фігу-

рою геоїда в чистому вигляді (Стокеа

теорія визначення фігури Землі).

Цю задачу можна розв'язати, якщо відома

напруженість сили ваги у всіх точках зем-

ної поверхні. Проте визначення фігури гео-

їда за даними наземних вимірювань без

знання внутрішньої будови Землі прин-

ципово неможливе. Теорія, що дає змогу

вивчати замість фігури геоїда фігуру фі-

зичної поверхні Землі з використан-

ням проміжної поверхні - квазігеоїда і

її зовнішнього гравітаційного поля, розроб-

лена Молоденським.

Якщо залежність між напруженістю сили

ваги і фігурою геоїда є фундаментальною

для геодезії, то питання вивчення розподі-

лу мас як усередині Землі, так і у верхніх

частинах земної кори має велике значення

для геофізики та геології. Через різнома-

нітність задач виклад фізичного шляху до-

слідження фігури Землі може набувати до-