Промисловий маркетинг
ліцензія — відкритий дозвіл на експортно-імпортні
операції по певному товару для означеної країни (або
групи країн) упродовж дії режиму ліцензування по
даному товару. Такий вид дозволу, як правило,
використовується у випадках, коли йдеться про
новітні наукомісткі товари або стратегічну сировину.
Генеральна ліцензія — це загальний дозвіл, який
має бути доповнений конкретним письмовим дозволом
— експортною ліцензією, що є відповідним чином
оформленим документом на право експорту за кордон
протягом встановленого терміну певних товарів або
валютних засобів з метою інвестицій, кредитування,
продажу. В Україні під такого роду ліцензування
підпадає перелік товарів, обсяг якого визначається
Кабінетом Міністрів. Зміст переліку залежить від
конкретної економічної
ситуації
в країні та політич-
них орієнтирів, взятих на озброєння. Розквіт вироб-
ництва викликає прагнення до заохочення
міжнародних зв'язків, і це веде до
лібералізації
експортно-імпортних операцій, що, в свою чергу,
призводить до скорочення обмежень по списку
товарів, які підлягають ліцензуванню. Іншою
кількісною стороною експортно-імпортного контролю
є квотування — визначення максимального обсягу
певної категорії товарів, який дозволено експортувати
(імпортувати) в натурально речовому або вартісному
виразі.
Кожна країна має свої особливості у системі
експортно-імпортного контролю. Але загальна логіка
поведінки у цьому питанні базується на деяких
загальних принципах (див. табл. 11.2). Ефективність
якісного та кількісного підходів до визначення струк-
тури експорту та імпорту підвищується, коли ця
діяльність має системний цілеспрямований характер
і направлена на досягнення глобальної загальнодер-
жавної мети, наприклад, стимулювання вітчизняного
виробництва, створення національного конкуренто-
спроможного продукту тощо. І навпаки, ефективність
різко знижується, якщо держава проводить
непослідовну і спонтанну політику якісних та кількіс-
них обмежень, націлену на
розв'язання
якихось
тимчасових і не зовсім обгрунтованих проблем. Часто,
маючи на меті стимулювання вітчизняного
виробництва, держава по суті створює дефіцит і сти-
мулює зростання цін на внутрішньому ринку.