Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Важливим аспектом фінансової діяльної діяльності ті будь-якого суб'єкта

господарювання є вибір методів формування капіталу. Саме

від параметрів джерел формування фінансових ресурсів багато чому

залежать обсяги активів, масштаби та результативність функціонування, а

відтак, і перспективи підприємства. Практика го сподарювання знає п'ять

основних методів фінансування поточної діяльності та розвитку суб'єкта

господарювання (рис. 16.2).

Рис. 16.2. Методи формування фінансових ресурсів підприємства

Самофінансування передбачає використання як джерел фінансових ресурсів

виключно власних коштів: чистого прибутку звітного та минулих років,

амортизаційних відрахувань, виручки від здійснення господарської

діяльності та перетворення (продажу) активів підприємства. Такий метод має

кілька суттєвих переваг, а саме: простоту залучення коштів (рішення

приймається виключно власниками і менеджерами даного підприємства);

отримання більшого прибутку внаслідок відсутності необхідності сплати по-

зикових процентів в усіх їх формах; збереження фінансової стійкості та

платоспроможності підприємства, а також зниження ризику його

банкрутства. Разом з тим використання виключно власних коштів через їх

кількісну обмеженість звужує можливості розширення діяльності фірми в

періоди сприятливої кон'юнктури ринку, а також унеможливлює отримання

позитивного ефекту фінансового важеля. Суть останнього полягає у

збільшенні віддачі на одиницю власного капіталу за рахунок залучення по-

зикових коштів.

478

Акціонування передбачає формування фінансових ресурсів шляхом емісії та

розміщення серед юридичних і фізичних осіб простих та привілейованих

акцій. Поряд з випуском пайових цінних паперів компанії, додаткові кошти

можуть бути генеровані шляхом емісії спеціальних деривативів (опціонів,

варантів), що дають право їх власнику на придбання певної кількості акцій

нового випуску. Використання методу акціонування дозволяє підприємству

суттєво збільшити обсяг власного капіталу та підвищити свою фінансову

стійкість. Водночас випуск пайових цінних паперів, вимагаючи наявності

високої інвестиційної привабливості емітента, є надзвичайно складною

операцією й потребує значних витрат часу, фінансових, трудових та інших

ресурсів на свою підготовку і здійснення.

Боргове фінансування передбачає отримання позикових коштів на засадах

платності, тимчасовості користування та необхідності повернення. У

практиці господарювання існує багато форм отримання позикових коштів:

позики, банківський, державний, товарний, податковий та лізинговий

кредити, емісія облігацій, виписування векселів, використання зовнішньої і

внутрішньої кредиторської заборгованості. Використання позикових джерел,

особливо за високого кредитного рейтингу фірми, наявності застави чи

гарантії поручителя, дозволяє суттєво збільшити її фінансові можливості,

генерувати приріст рентабельності власного капіталу за рахунок фінансового

лівериджу, але, одночасно, призводить до зниження фінансової стійкості та

платоспроможності, а отже і збільшує ризик неплатоспроможності та

банкрутства підприємства. Крім того, активи, що сформовані за рахунок

позикового капіталу, створюють меншу норму прибутку внаслідок

необхідності виплати позикових процентів, а процедура отримання та

експлуатації значних сум боргових коштів значно ускладнюється внаслідок

необхідності надання кредитору гарантій третіх осіб (у багатьох випадках на

платній основі), застави майна, а також контролю цільового використання

коштів з боку позикодавця.

Отримання допомоги як метод фінансування передбачає одержання

добровільних внесків власників підприємства, дотацій, фантів, спонсорської

допомоги з державного, місцевого бюджетів, національних державних та

приватних й міжнародних фондів. Позитивом такого методу є, як правило,

безкоштовність користування фінансовими ресурсами, однак експлуатація

таких коштів суворо контролюється бенефактором.

Змішане фінансування є комбінацією кількох перерахованих вище методів.

Саме змішане фінансування дозволяє підприємст-

479

ву сформувати значні обсяги фінансових ресурсів та оптимізува-ти структуру

джерел коштів за критеріями мінімізації вартості сукупного капіталу,

максимізації віддачі власного капіталу та мі німізації рівня фінансових

ризиків.

Планування Основою механізму управління фінанси

фінансової діяльності вою діяльністю підприємства є фінансове

планування, що є процесом розроблення системи фінансових планів та

нормативних показників щодо зі безпечення розвитку організації

необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його

фінансової діяльності у цільовому періоді. Початковим етапом планування є

прогний вання. При цьому найважливішими цільовими параметрами < стан

фінансової системи країни, кон'юнктура фінансового та ри нку збуту, обсяги

продажу продукції підприємства, витратнісгі. його діяльності, потреба у

джерелах фінансування, обсяги грошових потоків тощо. Залежно від

горизонту планування виділяють перспективне, поточне та оперативне

фінансове планування. Метою перспективного планування є визначення

найважливіших фінансових орієнтирів організаційно-економічного розвитку

підприємства, пропорцій та темпів відтворення його потенціалу протягом

тривалого періоду. Такий вид планування передбачає розроблення

фінансової стратегії підприємства — концептуального плану, в якому

визначено напрями досягнення ним довгострокових цілей фінансової

діяльності, усунення протиріч між потребою у фінансових ресурсах і

можливостями їх формування. Формування фінансової стратегії зумовлює

розроблення політики у сферах управління активами та інвестиціями,

формування фінансових ресурсів та менеджменту фінансових ризиків й упе-

редження банкрутства підприємства. Перспективне фінансове планування

також передбачає оцінювання основних параметрів майнового стану,

структури джерел фінансування діяльності та розвитку фірми,

результативності її діяльності з горизонтом прогнозу не менше 2—5 років.

Поточне фінансове планування здійснюється на основі прийнятої

керівництвом фінансової стратегії та фінансової політики за

вищезазначеними сферами управління. Такий вид планування передбачає

розроблення річних (піврічних) планів руху грошових коштів, бюджету

організації та її структурних підрозділів, складання звіту про фінансові

результати, бухгалтерського балансу.

Оперативне фінансове планування передбачає подальшу деталізацію

поточних планів на рівні квартальних, місячних та

480

декадних показників. Цей вид планування використовується з метою

контролю за надходженням виручки, інших операційних, фінансових та

інвестиційних доходів, отриманням фінансових ресурсів із зовнішніх джерел,

витрачанням грошових коштів, розрахунками з контрагентами тощо.

Оперативне фінансове планування передбачає формування платіжного кален-

даря, касового плану, розрахунку потреби в короткостроковому кредиті. В

табл. 16.1 подано приклад платіжного календаря підприємства.

Таблиця 16.1

ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМСТВА НА IV КВАРТАЛ

РОЗРАХУНКОВОГО РОКУ

Грошові потоки підприємства

Місяць

XII

/. Залишок грошових коштів на початок

періоду

110

99,5

110,1

II. Надходження коштів

2.1. Оплата покупцями продукції (товарів,

послуг)

374,2

405

390,5

2.2. Погашення дебіторської заборгованості

минулих періодів

2.3. Доходи від інших видів діяльності

2.4. Отримання коштів від емісії пайових

цінних паперів

2.5. Отримання фінансової допомоги

2.6. Отримання кредитів та позик

110

2.7. Інші грошові надходження

Всього надходжень грошових коштів

565,2

582

550.5

III. Витрати коштів

3.1. Оплата рахунків постачальників за

поточний період

165

169,4

173,2

3.2. Погашення кредиторської

заборгованості за минулі періоди

23,2

35,4

27,8

3.3. Оплата праці персоналу

45,2

48,5

52,9

3.4. Відрахування до фондів соціального

страхування

17,3

17,9

18,5

3.5. Постійні витрати

13,4

13,5

481

Закінчення табл. 16. А

Позитивне сальдо руху грошових коштів за період або, принаймні, додатний

перехідний залишок грошових коштів є індикатором фінансової стійкості і

платоспроможності підприємства. Ознакою погіршення фінансового стану

фірми служить перевищення планованих витрат над очікуваними

надходженнями, що означає недостатність власних ресурсів для здійснення

видатків. У такому випадку необхідно знайти джерела додаткових надхо-

джень коштів (збільшення обсягів реалізації, зміна відпускних цін та умов

розрахунків, прискорення інкасації дебіторської заборгованості, отримання

кредитних ресурсів, одержання інших доходів) та зменшити витрати фірми

(корегування виробничого плану та плану закупівель, перенесення частини

витрат на наступний період тощо).

Касовий план або план обороту готівкових грошових коштів відображає

надходження і виплату готівки через касу підприємства. Його складання

може вимагати банк, що здійснює розрахун-

482

ково-касове обслуговування. Також у фінансовому плануванні має місце

практика розроблення податкового календаря (план виплат податків, зборів

та інших обов'язкових платежів), планів розрахунків з окремими

постачальниками. Здійснення антикри-ювого управління з метою запобігання

банкрутству потребує формування графіків погашення заборгованості

кредиторам підприємства.

16.2. Прибуток суб'єкта господарювання: сутнісно-видова

характеристика, процес формування та використання

Будь-яка свідома діяльність спрямовується на отримання необхідного

результату.Для суб'єкта господарювання, що діє в

економічній системі, побудованій на ринкових засадах функціонування,

таким абсолютним результатом є прибуток. Генерування достатніх обсягів

фінансових результатів є базовим завданням кожного комерційного

підприємства й постійно перебуває в центрі уваги його керівництва,

власників, контрагентів та органів державного управління й контролю. Усі

напрями діяльності таких підприємств орієнтуються на забезпечення

постійного зростання позитивних обсягів фінансових результатів або,

принаймні, їх стабілізацію на певному рівні.

Найважливішими показниками фінансових результатів господарської

діяльності є дохід, витрати та прибуток (збиток). При цьому поняття «дохід»

та «прибуток» не є ідентичними. Загальноекономічне (політекономічний

аспект) тлумачення першого терміна передбачає розуміння його як

новоствореної (додаткової) вартості, тобто суми оплати робочої сили та

прибутку. Вітчизняні ж нормативні документи [2], [61, [7] доходи визначають

як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або

зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім

внесків власників). Інакше кажучи, під доходами розуміють виручку від

реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), надходження від

іншої господарської діяльності (орендна плата за надане у тимчасове

користування майно, отримані від володіння корпоративними правами в

інших підприємствах дивіденди, нараховані проценти за депозитними

операціями тощо).

483

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших акт вів) визнається у

випадку наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на

продукцію (товар, інший актив);

^ підприємство не здійснює надалі управління та контроль чи реалізованою

продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в

результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства,

а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Витрати в нормативному розумінні [2] — це зменшення економічних вигід

у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до

зменшення власного капіталу (за винятком вилучення або розподілу його

власниками).

Класифікація основних фінансових результатів у вітчизняному

нормативному обліку [7] відбувається за такими напрямами діяльності (рис.

16.3).

Рис. 16.3. Напрями діяльності підприємства

Основна діяльність — це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією

продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення

підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Фінансовими

наслідками основної діяльності є чиста виручка (дохід) від реалізації

продукції (робіт, послуг), а також виробничі, адміністративні витрати та

витрати на збут.

Результатами іншої операційної діяльності є інші операційні доходи (від

операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, від продажу

оборотних активів (крім фінансових ін-

484

вестицій) і відшкодування раніше списаних активів) та інші операційні

витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, відрахування на

створення резерву сумнівних боргів, суми списаної безнадійної дебіторської

заборгованості, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних

курсових різниць, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення

наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у

процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються

до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг). До наслідків фінансових

операцій належать доходи від участі в капіталі (за інвестиціями в асоційовані,

дочірні або спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди,

відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій), а також фінансові

витрати (витрати на залучення позикового капіталу та сплату процентів за

користування ним). Результатами іншої звичайної (інвестиційної) діяльності

є виручка від реалізації фінансових інвестицій, основних засобів,

нематеріальних активів за вирахуванням їх собівартості, уцінки та списання

необоротних активів і фінансових інвестицій.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка відрізняється від звичайної

діяльності підприємства своєю разовістю, тобто не очікується, що вона

повторюватиметься періодично. Такими надзвичайними подіями можуть

бути стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії. Результатами ж надзвичайних

подій є, з одного боку, втрати від дії зазначених форс-мажорних факторів, а з

другого — відшкодування підприємству збитків від них винуватцями, дер-

жавою або страховими компаніями.

Враховуючи значну кількість різновидів прибутку, його можна визначити як

частину доходу, що залишається після відшкодування відповідних витрат,

понесених у процесі формування цього доходу. Сутність прибутку як

фундаментальної економічної категорії чітко відображають виконувані ним

функції:

^ у ресурсній функції прибуток є базовим джерелом фінансування

задоволення потреб підприємства, його працівників та власників. Саме

позитивний фінансовий результат здебільшого утворює основну частину

фінансових ресурсів, що спрямовуються на удосконалення техніко-

технологічної бази виробництва, організаційний розвиток підприємства, а

також є генератором добробуту його власників. Крім того, прибуток є

важливим джерелом формування доходів бюджету та погашення основних

485

боргових зобов'язань фірми перед банками, іншими кредиторами та

інвесторами.

Тісно пов'язана з попередньою й стимулююча функція, що полягає в

мотивації суб'єктів господарювання, їх персоналу та власників до постійного

пошуку ефективних напрямів функціонування, вдосконалення усіх стадій та

оптимізації параметрів своєї діяльності, адже прибуток є джерелом

формування різноманітних фондів стимулювання (фонд заохочення

персоналу, фонд виробничого та соціального розвитку підприємства, фонд

виплати дивідендів тощо).

Регулювальна функція полягає в тому, що формування та наступний розподіл

прибутку є найважливішим механізмом руху новоствореної вартості в

суспільстві. Інакше кажучи, прибуток використовується як інструмент

розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в

бюджетах різних рівнів, надходить у розпорядження власників і персоналу та

залишається в розпорядженні підприємства.

V Обліково-вимірювальна функція передбачає використання прибутку як

базового ефекту господарської діяльності.

Важливим для комплексного розуміння сутності прибутку є питання

класифікації його різновидів. У таблиці 16.2 наведено перелік основних

класифікаційних ознак та видів прибутку суб'єкта господарювання.

Таблиця 16.2

КЛАСИФІКАЦІЙНА СИСТЕМА ПРИБУТКУ

Класифікаційна

ознака

Види прибутку за класифікаційною ознакою

1. Стадія формування

• балансовий (прибуток до оподаткування);

• чистий (прибуток після оподаткування)

2. Сукупність витрат,

що враховуються при

обчисленні

^ валовий;

^ операційний;

^ маржинальний

3. Сфера створення

• прибуток від продажу продукції (виконання робіт,

надання послуг);

• прибуток від іншої реалізації;

• прибуток від позареалізаційних операцій

4. Напрями розподілу

^ спожитий;

^ капіталізований

5. Спосіб обчислення

• сукупний;

• на одиницю продукції (робіт, послуг);

• граничний

486

Закінчення табл. 16.2

6. Факт урахування

впливу інфляційних

процесів

/ номінальний;

/ реальний

7. Регулярність

формування

• прибуток, що регулярно формується;

• надзвичайний прибуток

8. Особливості

оподаткування

■/ прибуток, що оподатковується у звичайному

порядку;

■/ прибуток, для якого передбачена спеціальна

технологія оподаткування, в т. ч. прибуток, що не

підлягає оподаткуванню

9. Аналізований

період формування

• прибуток попереднього періоду;

• прибуток звітного періоду;

• прибуток планового періоду

10. Значення

остаточного ре-

зультату

господарювання

^додатний результат (прибуток);

^ від'ємний результат (збиток)

За стадією формування виділяють загальний та чистий прибуток. Загальний

прибуток підприємства — це прибуток, отриманий від усіх видів діяльності

до його оподаткування та розподілу. Чистий прибуток (після

оподаткування) формується після вирахування з балансового прибутку суми

податку на прибуток підприємства. Саме чистий прибуток надходить у

розпорядження підприємства і слугує джерелом збільшення власного

капіталу, виплат власникам, додаткового стимулювання персоналу,

повернення основної суми отриманих раніше кредитів тощо.

Важливе значення має класифікація прибутку за сукупністю витрат, що

враховуються при його обчисленні. Так, валовий прибуток визначається

шляхом віднімання від обсягу чистої виручки виробничих видатків

(собівартості продукції, визначеної калькулюванням за неповними

витратами). Операційний прибуток у загальноекономічному трактуванні

відображає підсумковий фінансовий результат основної діяльності й

розраховується як різниця між валовим прибутком та невиробничими

(адміністративними, комерційними) витратами. Вітчизняне бухгалтерське

тлумачення цього терміна крім вказаної різниці враховує й результати іншої

операційної діяльності. Поняття маржинального прибутку є одним із базових

у системі калькулювання Direct Costing. Обсяг такого прибутку

487