Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Система «точно вчасно» є «витягувальною» — коли дільни ці (робочі

місця), розташовані на наступних етапах виробними го процесу, витягають

необхідну їм продукцію з попередні дільниць (робочих місць). Традиційна

система календарної и планування та оперативного управління, навпаки, є

«штовхаючою», оскільки виготовлені на попередніх дільницях вироби

«виштовхуються» на наступні незалежно від того, є в них по треба чи ні.

Японська система передбачає виконання виробничих замовлень не по

тижнях, а по днях і навіть годинах. При цьому диснеї черування виконують

самі робітники з використанням спеціаль ної картки — «Канбан». Система

«точно вчасно» передбачт зменшення розмірів партії, скорочення заділу,

практично лікні дацію незавершеного виробництва, зведення до мінімуму

обсягу товарно-матеріальних запасів.

Враховуючи, що кінцевою метою будь-якого виробництва є отримання

прибутку від реалізації товару на ринку, концепція організації виробництва

«точно вчасно» маг реалізуватися за умови, що поставляти продукцію, яка

має попит, слід тільки в тих розмірах, які можна продати. Цього можна до-

сягти, організувавши виробництво, здатне швидко пристосовуватися до змін

попиту. В результаті можуть бути ліквідовані зайві запаси готової продукції.

У компанії «Тойота» пристосування виробництва до попиту, що постійно

змінюється, здійснюють методом вирівнювання виробництва. Замість того,

щоб виробляти єдиний вид продукції величезними партіями, виготовляється

весь спектр модифікацій продукції відповідно до вимог споживачів. Тому

виробництво відповідає сьогоднішнім потребам, а складські запаси зводяться

до мінімуму.

На першій стадії вирівнювання виробництва здійснюється пристосування до

змін місячного попиту в перебігу року, а на другій— пристосування до

щоденних змін попиту протягом місяця. Перше досягається шляхом

щомісячного планування виробництва, на основі чого розробляються

оперативні виробничі плани, в яких зазначаються середньодобові рівні

випуску на кожній виробничій дільниці заводу. Ці плани грунтуються на

тримісячному і щомісячному прогнозах попиту.

Місячні виробничі плани складаються в два етапи. На першому етапі, за два

місяці до планового, визначаються моделі, модифікації і обсяги їх випуску.

На другому етапі, за місяць до планового,

428

складається докладніший план. Ця довідкова і директивна інформація в ті ж

терміни доводиться до постачальників.

На підставі щомісячного виробничого плану складаються добові виробничі

графіки. Ці графіки передаються у виробничі підрозділи, де на їх основі

здійснюється розрахунок потреб у трудових ресурсах, визначаються основні

норми і складаються операційні карти. Добові виробничі графіки

складаються тільки для підрозділу, що випускає готову продукцію. Це

найважливіший принцип, що характеризує всю систему виробництва

компанії «Тойота». В інших системах управління виробництвом кожна ді-

льниця отримує свій виробничий графік, підготовлений центральним

планово-виробничим відділом.

Як правило, устаткування на підприємствах використовується не на повну

потужність і тому завжди є резерв, який вступає в роботу тільки в момент

збільшення попиту. Для збільшення добового обсягу випуску продукції

використовуються такі методи: наймання тимчасових робочих; підвищення

інтенсивності праці; використання над-нормових робіт; переміщення

робітників з інших дільниць та т. п.

З другого боку, значно важче пристосуватися до падіння попиту, але і це

можливо. В період тривалого зменшення попиту частину робітників

звільняють. У разі нетривалого скорочення обсягу виробництва

використовують гуманніші методи: надання позачергових оплачуваних

відпусток; переведення робітників на інші лінії і дільниці; скорочення

наднормових робіт; проведення нарад гуртків якості; відпрацювання

операцій з переналагодження устаткування; проведення профілактичних і

ремонтних робіт; удосконалення устаткування й інструменту; виготовлення

комплектних виробів, які раніше купувалися в постачальників.

На наступній стадії щоденного управління виробничими процесами

основну роль у вирівнюванні відіграє система «Канбан», оскільки

оперативне управління ефективніше у разі «витягування» комплектуючих

деталей з попередніх дільниць відповідно до замовлень (попиту) на готову

продукцію.

Механізм реагування виробництва на щоденні зміни попиту на продукцію

можна розділити на чотири складові:

1. За сім діб до початку нової декади на фірму надходить замовлення від

торгового посередника на виробництво, наприклад, автомобілів з розбиттям

на моделі в стандартному виконанні, які можна продати на ринку великими

партіями. Ці дані використовуються для складання уточнених добових

виробничих графіків. Незважаючи на те, що попередньо складені місячні

плани виробництва ґрунтувалися на прогнозі попиту на цей місяць, декадні

за-

645

мовлення орієнтуються на останній прогноз торгового посереднії ка. Тому

підприємство може уточнити свій середній обсяг випуску при підготовці

нових добових графіків виробництва.

2. Щодня від торгових агентів з усієї країни надходять добові замовлення,

час реалізації яких дуже великий. Всі добові замовлення відповідають

попиту, тобто реальній кількості замовлень клієнтів. Добове замовлення

відрізняється від декадного тим, що воно складається з урахуванням запитів

та уподобань індивідуального споживача. Тут знаходять повне

віддзеркалення вимоги клієнтів щодо оформлення і додаткового

устаткування автомобіля. По суті, це індивідуальне замовлення, але фірма

все одно береться за його виконання. Цей автомобіль зійде з конвеєра через

чотири дні. Компанія користується системою добових замовлень для

уточнення своїх декадних замовлень, організації процесів виробництва та

постачань за цими уточненими замовленнями.

3. ЕОМ компанії групує замовлення торгових агентів за моделями і

модифікаціями автомобілів. Ця інформація стає відомою за три дні до

випуску замовлених автомобілів. Отже, підприємство своєчасно

повідомляється про фактичний обсяг продукції, яка може бути відразу ж

реалізована.

4. З урахуванням усієї інформації складаються виробничі графіки для

головного складального конвеєра. Такі графіки надходять на виробництво не

раніше ніж за дві доби до того, як замовлений автомобіль повинен зійти з

конвеєра. Графіки складають і коригують щодня.

Постійні коливання обсягів випуску різних моделей і модифікацій готових

виробів викликають нерівномірність потреб у комплектуючих. Система

«Канбан» є механізмом, здатним задовольнити попит на них у момент його

виникнення. Система «Канбан» є інформаційною системою, яка дає змогу

здійснювати виробництво необхідної продукції в потрібній кількості і в

певний час на кожному етапі виробництва як у власних цехах, так і на

підприємствах-постачальниках.

«Канбан» — це супровідна картка в прямокутному пластиковому конверті.

Переважно використовуються два види карток: картки відбору і картки

виробничого замовлення. У картках відбору зазначається вид і кількість

виробів, які повинні надійти з попередньої дільниці; у картці виробничого

замовлення — вид і кількість продукції, яка має бути виготовлена на

попередній технологічній стадії.

Спочатку всі виробничі підрозділи інформують один одного про планове

замовлення, а потім про фактичне виготовлення деталей і вузлів на кожній

наступній операції. Картка замовлення ви-

646

значає, скільки і яких деталей має бути виготовлено для поповнення

фактично взятих виробів з урахуванням ближчої зміни про-і рами

виробництва. За допомогою картки відбору попередню виробничу ланку

інформують про те, скільки і яких виробів його споживач фактично отримав

для своїх потреб. Механізм використання карток «Канбан» у виробництві

зображено на рис. 14.17.

Рис. 14.17. Схема маршруту руху картки «Канбан»

Потік деталей (вузлів) роботи визначається попитом на наступному етапі.

Коли робітнику потрібні матеріали або вузол з попередньої дільниці, він

використовує картку «Канбан». По суті, ця картка — сигнал до руху або до

роботи над деталлю. У системі «Канбан» жодна деталь або партія не може

переміщатися або оброблятися без такої картки. Система діє в такий спосіб:

1. Коли потрібно поповнити запас деталей на виробничій дільниці, робітник-

транспортувальник іде з порожнім контейнером до місця складування цих

деталей на попередній дільниці.

2. Робітник-транспортувальник залишає порожній контейнер і забирає

контейнер із потрібними деталями, при цьому він знімає з контейнера

картку замовлення і прикріплює її там, де вона буде добре видна (пункті

збору карток цієї дільниці).

3. На місце знятої з контейнера картки замовлення прикріплюється картка

відбору, яку робітник приніс із собою. При цьому він уважно порівнює ці

картки.

4. Коли починається обробка доставлених деталей з попередньої дільниці,

картка відбору з контейнера, що звільняється, передається на пункт їх збору

цієї дільниці.

431

5. На попередній дільниці картки замовлення забираються і пункту збору

карток «Канбан» у певний час (або коли виготовлено певну кількість

деталей) і залишаються в пункті збору вигою вленого замовлення цієї

дільниці в тій послідовності, в якій і\ зняв робітник-транспортувальник з

контейнерів з готовими де та лями на місці складування Л.

6. Виробництво деталей на попередній дільниці ведеться від повідно до

послідовності отримання карток замовлення.

7. Вироби, що виготовляються на попередній дільниці, супрово джує картка

замовлення на всіх технологічних стадіях цієї дільниці.

8. Коли деталь (виріб) готова, її з карткою замовлення розміщають на місці

складування А, щоб робітник-транспортувальник з наступної дільниці зміг

знов забрати її в будь-який час.

Такий рух карток «Канбан» повинен бути безперервним на всіх стадіях. У

результаті кожна виробнича дільниця отримуватиме всі необхідні деталі в

потрібний час і в необхідній кількості. У такий спосіб буде втілено в життя

ідеальний варіант системи «точно вчасно». Ланцюжок карток «Канбан», що

рухаються в такій послідовності, сприятиме збалансованості виробничих

процесів на всіх стадіях виготовлення продукції відповідно до поштучного

часу випуску виробів на складальній лінії, супроводжуючи кожну стадію

виробничого процесу — від складу сировини (або навіть фірми-

постачальника) до складу готової продукції.

Якщо керівництво вирішує, що система занадто вільна, оскільки запаси

надмірно зросли, тоді систему посилюють, вилучивши деякі картки. У разі,

коли система стала занадто жорсткою, вводять додаткові картки і

збалансовують систему.

Система «Канбан», крім усього іншого, допомагає підвищити якість

продукції, оскільки поява браку на будь-якому з етапів веде до затримки

всього виробничого процесу і система взагалі не зможе ефективно

функціонувати.

Система «точно вчасно» порівняно з традиційним підходом до організації

виробництва має низку важливих переваг, на які особливо звертають увагу

менеджери підприємств: зниження рівня матеріальних запасів у процесі

виробництва (незавершеного виробництва), закупівель і готових виробів;

зменшення розмірів виробничих площ; підвищення якості виробів, змен-

шення браку і переробок; скорочення термінів виробництва; велика гнучкість

у разі зміни асортименту виробів; плавніший потік виробів з дуже рідкими

збоями через неналежну якість; скорочення термінів підготовки виробничого

процесу; багато-

432

профільна кваліфікація робітників, здатних допомогти або замінити один

одного; підвищений рівень продуктивності і використання обладнання;

участь робітників у розв'язанні проблем виробництва; наявність добрих

стосунків із постачальниками; зменшення обсягу невиробничих робіт,

наприклад зі складування і транспортування матеріалів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення технологічного процесу й охарактеризуйте його

складові.

2. Охарактеризуйте виробничий процес, його сутність та склад.

3. Сформулюйте основні принципи організації виробничих процесів.

4. Наведіть приклади, які характеризують прояв кожного з принципів

раціональної організації виробничих процесів.

5. З якою метою і за якими критеріями здійснюється поділ виробничих

процесів на організаційні типи?

6. Сутність поняття «виробничий цикл», його призначення і сфери

використання.

7. Розкрийте суть поняття «партія виробів, що виготовляються», та вплив її

розмірів на тривалість виробничого циклу.

8. Охарактеризуйте загальні особливості організації допоміжного і

обслуговуючого виробництва.

9. Розкрийте значення ремонтного господарства та інструментального

обслуговування виробництва, а також напрями їх вдосконалення.

10. Розкрийте сутність раціональної організації внутрішньозаводського

транспортного господарства.

11. Сформулюйте основні завдання системи складського господарства на

підприємстві.

12. Обґрунтуйте зв'язок між формою постачання і величиною виробничого

запасу.

13. Опишіть завдання системи збуту на підприємстві та організацію продажу

продукції.

14. Сформулюйте завдання з організації технічного контролю якості

продукції на підприємстві.

15. Розкрийте особливості менеджменту якості в сучасних умовах.

433

16. Охарактеризуйте систему міжнародних стандартів LS< > серії 9000.

17. Розкрийте сутність сертифікації продукції та атеспами виробництва.

18. Охарактеризуйте порядок сертифікації систем якості м її призначення.

19. Розкрийте особливості систем «точно в термін» і «Кап бан» та їх роль у

вирівнюванні й регулюванні виробництва.

Список використаних джерел

1. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,

2003. — 600 с.

2. Васильков В. Г., Дзюбенко Л. М. Організація виробництва: Навч.-метод.

посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 241 с.

3. Гринькова В. М., Салун М. М. Організація виробництва: Навч. посібник.

— X.: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 552 с.

4. Новицкий Н. И. Организация производства на предприятиях: Учеб.-метод.

пособие. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 392 с.

5. Новицкий Н. И. Основы менеджмента: организация и планирование

производства (Задачи и лабораторные работы). — М.: Финансы и статистика,

1998. — 208 с.

6. Организация производства на предприятии: Учебник для техн. и эконом,

специальностей / Под ред. О. Г. Туровца, Б. Ю. Сербиновского. Серия

«Экономика и управление». — Ростов-на-Дону: Изд. центр «Марат», 2002. —

464 с.

7. Організація виробництва: Навч. посібник / Оніщенко, О. В. Ред-кін, А.С.

Старовірець, В.Я. Чевганова. — Лібра, 2005.-336 с.

8. Петрович И. М., Захарчин Г. М. Організація виробництва: Підручник. —

Львів.: Магнолія плюс, 2004. — 400 с.

9. Туровец О. Г., Бухалков М. И., Родионов В. Б. и др. Организация

производства и управление предприятием: Учебник / Под ред. О. Г. Туровца.

— М.: ИНФРА-М, 2002.

10. Вильям Дж. Стивенсон. Управление производством / Пер. с англ. — М.:

ООО «Издательство «Лаборатория Базовых Знаний»; БИНОМ, 1998. —928 с.

11. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. —

300 с.

12. Ричард Б. Чейз, Николас Дж. Эквилайн, Роберт Ф. Якобе. Прои-

зводственный и операционный менеджмент, 8-е изд. / Пер. с англ. — М.:

Вильяме, 2001. — 704 с.

434

РОЗдІЛ V

РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МОДЕЛІ

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 15

ВИТРАТИ Й ЩНИ НА ПРОДУКЩЮ

ТЕМА 16

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧШ РЕЗУЛЬТАТИ

ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕМА 17

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ: СУЧАСНІ МОДЕЛІ, ТРАНСФОРМАЦІЯ І

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ

ТЕМА 18

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА

ТА АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

651

ТЕМА 15

ВИТРАТИ Й ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ

Ключові поняття і терміни

• собівартість продукції;

• об'єкт витрат;

• класифікація витрат;

• статті калькуляції;

• економічні елементи;

• калькулювання;

• директ-костинг;

• маржинальний дохід;

• точка беззбитковості;

• ціна товару

15.1. Загальна характеристика витрат

Важливою умовою успішної діяльності підприємств є досягнення

оптимального рівня витрат на виробництво і реалізацію

продукції. Проблема управління витратами для підприємницьких структур є

однією з найскладніших проблем. Саме від рівня й динаміки витрат значною

мірою залежать фінансові результати діяльності підприємств та їх

структурних підрозділів. Управління витратами є інструментом досягнення

високого економічного результату на підприємстві і не зводиться лише до

зниження їх абсолютної величини. У процесі господарювання на

підприємстві виникають витрати використаних виробничих ресурсів (сирови-

ни, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці працівників, здійснених

соціальних заходів, компенсації зносу необоротних матеріальних і

нематеріальних активів та інших ресурсів.

Собівартість продукції— це грошова форма витрат на підготовку

виробництва, виготовлення та збут продукції, що комплексно характеризує

рівень та ефективність використання ресурсів підприємства, а отже, і рівень

техніки, технології та організації виробництва.

Об'єктом витрат є предмет або сегмент (напрям) діяльності підприємства,

що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат. Об'єкти витрат

можуть бути як конкретними (вироб-

436

лений продукт, надана послуга), так і досить абстрактними (витрати на

впровадження нової продукції, виправлення виробничих помилок), що

охоплюють і види витрат (сировина, оплата праці тощо), і місця їх

виникнення та обліку (виробництво, НДДКР, збут тощо). Сучасна практика

управління передбачає різні варіанти класифікації витрат відповідно до

цільової установки та спрямованості обліку витрат (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Ознака класифікації

Вид витрат

Спосіб віднесення витрат на

собівартість продукції

прямі; непрямі

Відношення до процесу

виготовлення продукції

основні; накладні

Ступінь залежності від обсягів

виробництва продукції

змінні (пропорційні); змінні (непропорційні);

постійні; умовно-постійні

Ступінь однорідності

прості (одноелементні); комплексні

Зміст і призначення витрат

економічні елементи; калькуляційні статті

Відношення до процесу

виробництва і реалізації

продукції

виробничі; поза виробничі

Залежність від варіантів

прийняття рішень

релевантні;

нерелевантні;

диференційні

Очевидність і формальна

визначеність витрат

дійсні;

альтернативні

Об'єкт формування

сукупні (загальні); середні (індивідуальні);

граничні

Можливість впливу на

величину витрат

регульовані; нерегульовані

Відношення до собівартості

продукції

витрати на продукцію; витрати періоду

Послідовність формування і

сфера виникнення витрат

технологічна собівартість; цехова

собівартість; виробнича (загальнозаводська)

собівартість; повна собівартість

437