Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ I

ОНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Економічна свобода – це свобода будь-якої діяльності, яка включає

право вибору і супутні з цим ризик і відповідальність

Фрідріх Август фон Хаиєк

„Нічого великого ніколи не було досягнуто без ентузіазму»

Р. Емерсон

ТЕМА 1

Теорії підприємств та основи підприємництва

ТЕМА 2

Види підприємств та їх організаційно-правові форми

ТЕМА З

Зовнішнє середовище господарювання підприємств

ТЕМА 1

Теорії підприємств та основи підприємництва

Ключові поняття і терміни

• підприємство;

• об'єкт та предмет економіки підприємства як дисципліни;

• господарська діяльність;

• місія та цілі підприємства;

• напрями діяльності підприємства;

• функціональні моделі підприємств;

• теорії підприємств;

• підходи до дослідження підприємства;

• наукові спрямування економіки підприємств;

• підприємництво;

• бізнес;

• принципи підприємництва;

• форми підприємництва;

• інтрапренерство;

• малий бізнес

1.1. Підприємство як економічний суб'єкт

Будь-яку роботу, в процесі котрої люди виготовляють та реалізують необхідні

для життя продукти та предмети (матеріальні блага), здійснюють

післяпродажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування,

заведено називати виробничо-господарською й комерційною діяльністю, а

підприємства (організації, фірми), на яких відбувається така діяльність, є

суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) органічно взаємо-

зв'язаної економічної системи.

Залежно від ступеня інтеграції складових економічних систем виокремлюють

економіку народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи

інших його галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних

суб'єктів господарювання (мікроекономіку). Основною ланкою економічної

системи країни, де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги

населенню і суспільству в цілому, є підприємство.

Позиціонування соціально-економічних систем мікрорівня

(підприємств, компаній, фірм) у глобальній (світовій) економічній системі, а також

ієрархічну єдність інституційних утворень різних рівнів характеризує така

схема(рис.1.1.)

Рис 1.1. Місце підприємства у світовїсоціально-економічній системі.

У процесі реалізації господарських компетенцій підприємства та організації

постійно взаємодіють із зовнішнім економічним середовищем, що визначається

ступенем відкритості їх діяльності та залежності від зовнішніх контрагентів.

Зрозуміло, що господарсь-

Глобальний

рівень

Економіка терито-

ріальних чи

регіональних ком-

плексів і об'єднань

Територіальні

об'єднання, вільні

економічні зони,

асоціації, тощо.

Економіка України чи

інших держав

Національні

економіки

Економічні союзи та

об'єднання(ЄС,

АСЕАН,СНД)

Світові економічні

інститути(МВФ, ЄБРР,

Світовий банк)

Еконміка

міждержавних

угрупувань

Світова

економіка

Підприємства,

організації,фірми.

Банківські та інші

фінансові організації,

біржі тощо.

Економіка

ринкових функціо-

нальних підсистем

Металургійна, швейна

промисловісь, тощо

Галузева

економіка

Індивідуальна

економіка

Мікроеконо-

мічний рівень

Макроекономі

-чний рівень

Мезоекономіч

-ний рівень

Економіка

окремих ринків

Ринок праці, ринок

природніх ресурсів, ринок

технологій, тощо

Домашні господарства,

ремісництво

Локальна

економіка

ка (виробнича, комерційна) чи підприємницька діяльність може здійснюватися

в різноманітних організаційно-правових формах, сферах бізнесу, але в будь-

якому випадку вона повинна бути забезпечена економічними ресурсами

(необоротними та оборотними активами, трудовими ресурсами, фінансами,

інформацією тощо).

Особливості взаємодії підприємств із зовнішніми контрагентами

обумовлюються багатьма факторами, серед яких основне місце посідають:

сформований тип національної економічної системи (ринкова, командно-

адміністративна); досягнутий рівень поділу праці та спеціалізації в рамках

національної економіки; нормативно-законодавче поле господарювання;

культурні традиції тощо.

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна

дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних

законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного

виробництва, що формують об'єкт економіки підприємства. Виявлення

конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській

діяльності підприємств вважається загальним предметом дисципліни, який

включає вивчення: 1) теорії та практики господарювання на рівні підприємства,

компанії, організації; 2) конкретних форм і методів господарювання, принципів

формування та використання виробничого, трудового, ринкового, ресурсного

потенціалів; 3) взаємодії та можливостей оптимального поєднання всіх видів

ресурсів; 4) організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності

тощо.

Економіка підприємства як наука займається дослідженнями економічних

питань на підприємствах з урахуванням їх взаємозв'язків з іншими суб'єктами

господарювання, суміжними сферами діяльності. Вона має конкретно

прикладну спрямованість та ґрунтується на дослідженні індивідуальних і

суспільних, просторових і часових, соціальних і технічних проблем

виготовлення товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Це обумовлює сукупність базових термінів і понять економіки підприємства як

чітко визначеної сфери діяльності та науки.

Підприємство — це організаційно відокремлена та економічно самостійна

основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що

виробляє продукцію (виконує роботи, надає послуги). Крім того, підприємство

є самостійним статутним суб'єктом господарювання, який має права юридичної

особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з

метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство створюється компетентним органом державної иилди або

органом місцевого самоврядування чи іншими суб'єк-інми для задоволення

суспільних та особистих потреб шляхом і истематичного здійснення

виробничої, науково-дослідної, тор-іинсльної, іншої господарської діяльності в

порядку, передбачені іму Господарським кодексом України та іншими

законодавчими актами з питань господарської політики. Підприємство має

иідокремлене майно, замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс,

рахунки в установах банків, печатку із своєю шгпюю та ідентифікаційним

кодом, а'також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу,

малюнка або комбінації таких.

У Господарському кодексі України під господарською діяльністю розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,

спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи

надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська

діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована іш

досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання

прибутку.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які

здійснюють господарську діяльність, реалі-іуючи господарську компетенцію

(сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і

несуть відповідні ьність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім

иипадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:

господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до

Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства,

створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які

здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому

законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють

господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як

підприємці;

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських

організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення

господарської діяльності.

У своїй діяльності підприємства взаємодіють з рядом зовнішніх контрагентів.

Традиційно під заінтересованими контрагентами (стейкхолдерами) розуміють

суб'єктів зовнішнього середо-

вища чи учасників господарської діяльності підприємства, які: намагаються

реалізувати власні економічні інтереси за допомогою певного підприємства

(компанії, фірми, організації).

У найзагальнішому вигляді основні контрагенти та їх цільовц аспекти

діяльності наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАГЕНТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Учасник бізнесу

Цільовий аспект діяльності

Акціонер (власник)

Стабільність, зростання частки прибутку, що підлягає

капіталізації, а також зростання ринкової ціни акції на цій

основі

Менеджер

Стабільність розвитку компанії та забезпечення

зростаючої заробітної плати

Працівник(профспілка)

Поліпшення умов праці, соціальна захищеність та

поступове підвищення заробітної плати

Банківська чи інша

фінансова установа

Стабільне зростання резервів коштів підприємства на рахунках,

гарантія виконання кредитних зобов'язань

Постачальник матеріальних

ресурсів

Стабільність ринку збуту власної продукції та своєчасна оплата

поставок відповідно до комерційних угод

Страхова компанія

Максимальна нейтралізація господарських та інших ризиків

діяльності підприємства

Держава (орган влади)

Стабільність отримання податкових платежів, виконання

державних замовлень(контрактів), дотримання екологічного

законодавства, виконання політичних рішень

Споживач (суспільство)

Стабільність постачання дешевої продукції за умови

постійного підвищення рівня якості

Конкурент

Процеси захоплення ринків чи їх сегментів, співвідношення

рівня ціни та якості тощо

Освітня чи науково-дослідна

організація, рекламна

кампанія та інші

заінтересовані фізичні й

юридичні особи

Інноваційна діяльність, її супровідне обслуговування,

надання інформаційних послуг тощо

Кожен бізнес розпочинається з бізнес-ідеї. Вибір бізнес-ідеї – це один з

найважливіших етапів у створенні підприємства. Помилковий вибір може

призвести в кращому випадку

до втрати часу, а в гіршому — до втрати грошей, які власники інвестують у

його розвиток. Для ефективного господарювання підприємству необхідно

визначити головну мету і сукупність цілей, мких воно повинно досягнути, а

також напрями діяльності, за рахунок яких досягаються ця низка цілей і

головна мета.

Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його

існування, у світовій економіці заведено нази-ішти місією. Здебільшого місією

сучасного підприємства (фірми) инажають виробництво продукції (послуг) для

задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові

цілі, які повинні відповідати таким вимогам:

♦ по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися

вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну

базу відліку для наступних правильних господарських і соціальних рішень.

Завдяки цьому можна обґрун-тованіше визначити, наскільки ефективно

підприємство (фірма) діє в напрямку досягнення своїх цілей;

♦ по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати

конкретні горизонти прогнозування. Цілі зазвичай встановлюються на тривалі

або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування,

що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7—10 років) — для передових у тех-

нічному відношенні фірм; короткотермінова — в межах одного року;

♦ по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати

підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі

спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників

ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання

показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства,

зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;

♦ по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі

підприємства повинні бути взаємно підтриму-нальними, тобто дії і рішення,

необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації

інших цілей. Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між

підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних

цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для

кожного виду його діяльності, які воно визначає для себе важливими і

проводить постійний моніторинг рівня

їх досягнення. Такий підхід допомагає деталізувати (ієрархічно подрібнити)

загальнофірмові цілі діяльності підприємства до рівня окремих виконавців, а на

цій основі встановити відповідальність та систему мотивації для кожного

працівника.

Здійснюючи свою діяльність, що підпорядкована місії, підприємство виконує

велику кількість видів робіт, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в

окремі головні напрями діяльності. Відповідно до логіки і послідовності стадій

відтворюваль-ного процесу основні напрями поділяють так:

♦ маркетингова діяльність — дослідження ринку товарів, визначення цільових

груп споживачів, вивчення їх потреб, розроблення рекламних заходів,

формування цінової політики, комерційна діяльність тощо;

♦ менеджмент — діяльність з управління підприємством, тобто

цілевстановлення, розроблення алгоритму досягнення цілей, організація

ресурсів, мотивація працівників, розподіл повноважень тощо;

♦ фінансово-економічна діяльність — визначення обсягів і джерел

фінансування діяльності підприємства, управління фінансовими потоками,

здійснення податкових платежів, визначення витрат/оцінювання ефективності

реалізації інвестиційних проектів тощо;

♦ виробнича діяльність — побудова виробничого процесу в часі та просторі,

впровадження певної технології виробництва, запуск та експлуатація

обладнання тощо;

♦ обліково-контрольна діяльність — формування облікової звітності

(фінансової, статистичної, податкової), організація системи управлінського

обліку, контроль витрат за напрямами, виконавцями, товарами тощо;

♦ інноваційна діяльність — пошук та розроблення нових рішень у всіх сферах

діяльності підприємства, впровадження нових технологій, модифікація товарів

відповідно до споживчих вимог, удосконалення організації виробництва тощо.

Традиційно виділяють два інтегровані напрями діяльності підприємств:

економічний і соціальний. До основного інтегрованого напряму, що охоплює

багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства

(фірми). Зокрема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і

звітність, ціноутворення, систему мотивації праці, ресурсне забезпечення

виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрям є

визначальним для оцінювання й регулювання всіх елементів системи

господарювання на підприємстві. Зміст окремих

видів економічної діяльності підприємства (фірми) детальніше Пуде висвітлено

у відповідних розділах цього підручника.

Важливе значення має соціальна діяльність, оскільки вона іс-іоіно впливає на

ефективність усіх інших напрямів і конкретних нидів діяльності (інноваційної,

виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо

залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій

працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно

підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.

Тому ефективне управління персоналом мис бути пріоритетним і

найважливішим напрямом діяльності кожного підприємства (фірми) за умов

соціально орієнтованої

ринкової економіки.

У процесі історичної еволюції економічної наукової думки ні розвитку

практики господарювання сформувалися й у певні періоди домінували такі

функціональні моделі підприємств (тбл. 1.2).

Таблиця 1.2

ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ПІДПРИЄМСТВА

Тип моделей

Основна цілеспрямованість

Виробнича

максимізація обсягів виробництва

продукції (послуг)

Ринково орієнтована

ефективне пристосування до умов

ринку

Маркетингова

створення підприємства під вимоги

ринку та споживачів

Споживацька

повне задоволення вимог споживачів

Компромісна

основна ціль — задоволення вимог

споживачів відповідно до

можливостей підприємства

Інноваційна

виявлення і задоволення нових вимог

споживачів згідно з можливостями

розвитку підприємства

Наведені в таблиці 1.2. функціональні моделі підприємств хоча й сформувалися в

процесі історичної еволюції, але й сьогодні залишаються ефективними в певних

сферах бізнесу. Наприклад, виробнича модель характерна для компаній, які є

монополістами на ринку, працюють виключно на виконання державних

замовлень, задіяні в ліквідаціях стихійних лих тощо. Роль інших складових

суттєва, але не визначальна, основним критерієм у такому разі є продуктивність

підприємства. Ринково орієнтована модель

сьогодні є найбільш бажаною для вітчизняних підприємств. Результати

дослідження досвіду ведення господарської діяльності' підприємствами різних

галузей економіки свідчать про неоднозначність тенденцій їх трансформації.

Окремі компанії вже працюють не тільки за ринково орієнтованою моделлю,

але й перейшли до маркетингової, інші ж не закінчили формування

повноцінних маркетингових підрозділів і фактично продовжують працювати за

виробничою домінантою.

Особливе значення для економіки України має інноваційна модель

підприємства, яка базується на дослідженнях не тільки сформованих сьогодні

ринків та уподобань споживачів, але й на використанні механізмів активного

розвитку ринку. Ключовим елементом цієї моделі є персонал як носій

інтелектуального капіталу підприємства, генератор нових ідей та активна

складова виробничої системи.

1.2. Еволюція теорій підприємств

Підприємство як економічний суб'єкт досліджується науковцями з різних

вихідних положень:

1) як джерело доходу для власників бізнесу;

2) як джерело для задоволення економічних інтересів усіх учасників бізнесу;

3) як об'єкт, що виготовляє товари та послуги для задоволення суспільних

(ринкових) потреб, тощо.

В економічній теорії сформувалися кілька концепцій підприємств, що

характеризують філософію його виникнення, діяльності та ліквідації. Не

акцентуючи увагу на управлінському аспекті функціонування підприємств

(визначення різних типів організацій з позицій менеджменту), можна виділити

такі теорії підприємств:

1. Класична теорія підприємства (фірми) розвивалась у межах технологічної

парадигми існування виробничої організації. Відповідно до теорії А. Сміта

наявність великого і малого виробництва обумовлюється поділом праці та

спеціалізацією згідно з масштабами попиту. Він вважав, що виникнення фірми

пов'язане з розвитком торгівлі, яка стимулює поділ праці та зростання обсягів

виробництва. Збільшення розміру ринку сприяє розвитку підприємства, але

водночас і обмежує його експансію. На думку А. Сміта, в економіці діють

фірми двох типів: конкурентні та монопольні. Існування монопольного

виробництва обумовлюється