Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

рітетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України,

включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з

метою виробництва кінцевої продукції.

2.3. Організаційно-правові форми підприємства

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в римках певної

організаційної форми. Організаційно-господарською одиницею бізнесу є

підприємство (фірма, організація, установа тощо) або компанія. Згідно з

Господарським кодексом України підприємство — це самостійний суб'єкт

господарювання, створений компетентним органом державної влади або орга-

ном місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення

суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення

виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в

порядку, передбаченому кодексом та Іншими законами. Підприємство є

юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в

банківських установах, печатку зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом.

Отже, підприємство (фірма або компанія) — це загальна назва будь-якого

суб'єкта господарювання. Вона віддзеркалює лише той факт, що підприємство

або організація має права юридичної особи, проте ці права залишаються

невідомими. Поняття фірми не відображає організаційно-правового статусу

підприємства. Окрім назви фірми для будь-якого підприємця важливо обрати

конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану

нормами права єдність організаційних та економічних засад діяльності суб'єкта

господарювання.

Організаційно-правова форма підприємства — це система норм, які

визначають:

^ по-перше, відносини цього підприємства з державою, іншими фізичними та

юридичними особами;

^ по-друге, відносини між партнерами (власниками) цього підприємства.

Найбільш значущими ознаками, що визначають характерні риси окремих

організаційно-правових форм підприємств, є:

• цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), і шляхи їх

досягнення в певному соціально-економічному середовищі;

• кількість учасників створюваного суб'єкта господарюванн

• спосіб формування стартового капіталу;

• джерела майна як матеріальної основи господарської діял ності;

• межі майнової (матеріальної

) відповідальності;

• методи здійснення виробничо-господарської діяльності;

• організаційна структура та методи управління підприємо' твом;

• спосіб розподілу прибутків та збитків;

• законодавча і нормативно-технічна база, що регламенту створення,

функціонування і ліквідацію суб'єкта господарю вання.

Прийняття рішення про вибір організаційно-правової форм підприємства

залежить від багатьох чинників. До визначальни чинників слід віднести:

♦ відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена од

; них та обмежена

решти засновників);

♦ оподаткування (податки фізичних, юридичних осіб, подвійне оподаткування);

♦ потреби у фінансових коштах (власних, позикових);

♦ можливості зростання (передбачувана тривалість існування; фірми);

♦ управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);

♦ можливість зміни власника (залучення до бізнесу третіх осіб);

♦ оперативність управління (швидкість реагування на зміни зовнішнього

середовища компанії);

♦ труднощі при ліквідації (складність адміністративних процедур у разі

припинення бізнесу).

З урахуванням усіх чинників підприємець поступово приймає рішення в таких

напрямах:

1) визначення достатнього рівня та обсягу необхідних прав і обов'язків залежно

від поставлених цілей і завдань, а також місії підприємства;

2) вибір процедури та способу створення статутного фонду нового

підприємства (організації);

3) обгрунтування організаційної структури підприємства та формування схеми

управління створюваним бізнесом;

4) узгодження обраних напрямів із господарським законодавством.

Світовий досвід дозволяє виділити три класичні форми організації та

функціонування бізнесу: одноосібне володіння, товариство (партнерство) і

корпорація. Одноосібне володіння — це така організаційна форма, за якої

власником бізнесу є фізична особа або сім'я. Одноосібне володіння пов'язане з

індивідуальною підприємницькою діяльністю, яка здійснюється від свого імені,

на власний ризик і спрямована на отримання певного прибутку. Тобто у разі

вибору цієї організаційної форми підприємець несе повну, необмежену

відповідальність за результати діяльності та водночас є розпорядником всього

прибутку від бізнесу.

До переваг одноосібного володіння належать:

простота заснування та припинення (ліквідації

) бізнесу;

^ невеликі витрати на заснування та реєстрацію;

^ спрощена схема оподаткування;

^ повна самостійність, незалежність та оперативність підприємницьких дій;

^ високий рівень мотивації до ефективного ведення бізнесу;

^ конфіденційність діяльності.

До недоліків одноосібного володіння відносять:

^ складність отримання великих за обсягами кредитів;

повну відповідальність за зобов'язаннями, що виникають у процесі

підприємницької діяльності;

^ низький рівень спеціальних знань у різних питаннях управління та

господарської діяльності;

^ невизначеність строків функціонування;

^ значні фізичні та психологічні навантаження на особу, яка є иласником

бізнесу.

Товариство — це підприємство, створене на засадах угоди про об'єднання

майна та фінансових ресурсів двох або більше окремих фізичних чи юридичних

осіб за умови розподілу ризику, прибутків і збитків на основі рівності,

спільного контролю ре-їулі.татів діяльності та безпосередньої участі у її

здійсненні. За стуиенем участі партнерів у діяльності товариства поділяють на:

повні, командитні, товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

До переваг товариств (партнерств) належать:

фінансова незалежність і збільшення фінансових можливостей за

рахунок об'єднання капіталу кількох партнерів;

можливість отримання значних за обсягами кредитів у банках;

свобода та оперативність господарської діяльності;

зростання ефективності функціонування бізнесу за рахуно спеціалізації

партнерів на окремих аспектах управління та госпс дарської діяльності.

До недоліків товариств відносять:

необхідність спільної відповідальності за збитки товариств в разі

неефективних дій одного із партнерів;

можливість особистих конфліктів і неузгодженості в дія партнерів;

складність у процесі розподілу прибутку;

складність адміністративних процедур у випадку припи нення чи

ліквідації бізнесу.

Корпорація — це форма організації бізнесу, коли власниками компанії є

акціонери, які відповідають за її зобов'язаннями лиші в межах капіталу,

інвестованого в акції корпорації. Тобто корпо рація є юридичною особою, яка

самостійно, окремо від власни ків, здійснює певний вид бізнесу. Фінансова

заінтересованісті акціонерів від інвестування в корпорацію полягає в отриманн

дивідендів з її прибутків. Особливістю корпорації є поділ функцій власності,

контролю та управління між акціонерами та най маними менеджерами.

До переваг корпорації відносять:

широкі можливості залучення капіталу для здійснення діяльності;

можливість мобілізації фінансових ресурсів як за рахунок банківських

кредитів, так і через інструменти фондового ринк) (цінні папери);

можливість постійного розвитку господарської діяльності;

невисокий ризик збитків акціонерів, що може компенсуватись за рахунок

вкладення капіталу в акції інших корпорацій;

чітка орієнтація на довгострокове функціонування бізнесу;

можливість швидкої зміни існуючих і залучення нових власників на

основі простої процедури купівлі-продажу акцій.

До недоліків корпорацій належать:

складність розподілу окремих функцій контролю та управління між

акціонерами та менеджерами корпорації;

високий рівень та застосування процедури подвійного оподаткування

прибутку корпорації та дивідендів акціонерів;

значні засновницькі витрати;

конфліктність інтересів між окремими групами акціонерів. Сутнісні

характеристики, переваги та недоліки окремих класичних організаційних

утворень наведено в таблиці 2.2.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСГНКА КЛАСИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-

ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Організаційно

-правова

форма

Сугаісно-змістова

характеристика

Організаційно-економічні та соціальні

переваги

недоліки

Одноосібне

володіння

підприємство,

власником якого є

фізична особа або

сім'я

• простота заснування;

• повна самостійність,

свобода та оперативність

дій підприємця;

• максимально можливі

спонукальні мотиви до

ефективного

господарювання;

• гарантоване збереження

комерційних таємниць

• труднощі із залученням

великих інвестицій та

одержанням кредитів;

• повна відповідальність за

борги;

• відсутність спеціалізованого

менеджменту;

• невизначеність терміну

функціонування

Господарське

товариство

(партнерство)

об'єднання

власного капіталу

кількох фізичних

або юридичних

осіб за умов:

однакового розпо-

ділу ризику і

прибутку;

спільного

контролю ре-

зультатів бізнесу;

безпосередньої

участі у здійсненні

діяльності

• широкі можливості

виробничої та

комерційної діяльності;

• збільшення фінансової

незалежності й

дієздатності;

• велика свобода дій та

більша виваженість

управлінських рішень;

• можливість залучення

до управління

товариством професійних

менеджерів

• загроза окремим партнерам

через солідарну

відповідальність; тобто мож-

ливість банкрутства через

професійну некомпетентність

одного з партнерів;

• збільшення ймовірності

господарського ризику через

недостатню передбачуваність

процесу та результатів ді-

яльності

Корпорація

(акціонерне

товариство)

підприємство,

власниками якого є

акціонери, які

мають обмежену

відповідальність (у

розмірі свого

внеску в ак-

ціонерний капітал)

і розпоряджаються

прибутком

• реальна можливість

залучення необхідних

інвестицій;

• більша можливість

постійного нарощування

обсягів виробництва чи

послуг;

• існування тільки

обмеженої

відповідальності

акціонерів;

• постійний (тривалий)

характер функціонування

• наявність розбіжностей між

правом власності і функцією

контролю діяльності;

• сплата більших податків через

оподаткування спочатку

прибутку, а потім одержуваних

дивідендів;

• існування потенційної

можливості посадових осіб

впливати на діяльність

корпорації у власних інтересах

Види та організаційні форми підприємств в Україні визнаються Господарським

кодексом України. Вибір форми веде підприємницької діяльності здійснюється

підприємцем самості но. Залежно від правового положення суб'єктів

підприємниць діяльність в Україні може здійснюватись як:

1) індивідуальне підприємництво фізичних осіб;

2) підприємництво юридичних осіб.

Індивідуальна підприємницька діяльність фізичних осіб створення юридичної

особи є найпростішою формою підприє ництва. Вона здійснюється особою від

свого імені, за власн ініціативою та на свій ризик. Індивідуальна

підприємницька ді льність фізичних осіб історично та логічно передує

формувані та розвитку складніших форм підприємництва. Суб'єктами інд

відуального підприємництва є фізичні особи-підприємці, я пройшли державну

реєстрацію підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність зі створенням юридичної особі може здійснюватись

у різних організаційно-правових форм Державна реєстрація нових суб'єктів

господарювання в Україні здійснюється в основних організаційно-правових

формах, наведених у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Назва організаційно-правової форми

Характеристика

Підприємства

Приватне підприємство

підприємство, що діє на основі приватної

власності одного або кількох громадян,

іноземців, осіб без громадянства та його (їх)

праці чи з використанням найманої праці.

Приватним є також підприємство, що діє на

основі приватної власності суб'єкта

господарювання — юридичної особи

Державне підприємство

підприємство, що діє на основі державної

власності

Казенне підприємство

підприємство, створене за рішенням Кабінету

Міністрів України. У рішенні про створення

казенного підприємства визначаються обсяг і

характер основної діяльності підприємства, а

також орган, до сфери управління якого входить

підприємство, що створюється. Реорганізація і

ліквідація казенного підприємства проводяться

за рішенням органу, до компетенції якого

належить створення цього підприємства

Назва організаційно-

правової форми

Характеристика

Комунальне підприєм-

Ство

підприємство, що діє на основі комунальної власності

територіальної громади

Дочірнє підприємство

підприємство, єдиним засновником якого є інше

підприємство

Іноземне підприємство

унітарне або корпоративне підприємство, створене за

законодавством України, що діє виключно на основі

власності іноземців або іноземних юридичних осіб, чи діюче

підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватись у галузях,

визначених законодавством, що мають стратегічне значення

для безпеки держави

Підприємство

0'бєднання громадян

(релігійної організації,

профспілки)

унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання

громадян, релігійної організації або профспілки для

здійснення господарської діяльності з метою виконання їх

статутних завдань. Засновником такого підприємства є

відповідне об'єднання громадян, релігійна організація,

профспілка, що має статус юридичної особи, а також їх

об'єднання (спілки) в разі, якщо їх статутом передбачено

право заснування підприємств

Підприємство спожив-

чої кооперації

унітарне або корпоративне підприємство, утворене

споживчим товариством (товариствами) або спілкою

(об'єднанням) споживчих товариств з метою здійснення

статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань)

Господарські товариства

Акціонерне товариство

товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену

кількість акцій однакової номінальної вартості, несе

відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства

Відкрите акціонерне

товариство

вид акціонерного товариства, акції якого можуть

розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-

продажу на біржах

Зикрите акціонерне то-

Мриство

вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між

засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і

не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватись

та продаватись на біржах

Публічне акціонерне

Тонариство (за законо-

давством України)

тип акціонерного товариства, яке може здійснювати публічне

та приватне розміщення акцій

Продовження табл.

Назва організаційно-правової

форми

Характеристика

Приватне акціонерне товариство

(за законодавством України)

Тип акціонерного товариства, яке може здійсню

вати тільки приватне розміщення акцій

Державна акціонерна компанія

(товариство)

акціонерне товариство, державна частка у

статут, ному фонді якого перевищує 50 % чи

становиг' величину, яка забезпечує державі

право вирішг льного впливу на господарську

діяльність ці компанії

Товариство з обмеженою

відповідальністю

господарське товариство, що має статутний

фонд

поділений на частки, розмір яких

визначаєтьс установчими документами, і несе

відповідаль ність за своїми зобов'язаннями

тільки своїм майном

Товариство з додатковою

відповідальністю

товариство, статутний фонд якого поділено на

ча стки визначених установчими документами

роз, мірів. Учасники такого товариства

відповідают за його боргами своїми внесками до

статутно

фонду, а за недостатністю цих сум —

додатков належним їм майном в однаковому для

всіх учасників кратному розмірі до внеску

кожного учасника

Повне товариство

товариство, всі учасники якого займаються

спільною підприємницькою діяльністю і несуть

солідарну відповідальність за зобов'язаннями

товариства усім своїм майном

Командитне товариство

товариство, в якому разом з одним або більшо

кількістю учасників, які здійснюють від імені то

вариства підприємницьку діяльність і несуть

відч повідальність за зобов'язаннями товариства

всі своїм майном, є один або більше учасників,

від. повідальність яких обмежується вкладом у

майн товариства

Кооперативи

Виробничий кооператив

кооператив, який утворюється шляхо об'єднання

фізичних осіб для спільної виробничо" або

іншої господарської діяльності з метою одер-

жання прибутку на засадах їх обов'язкової

трудової участі та об'єднанні майнових пайових

внесків, участі в управлінні підприємством та

розподілі доходу між членами кооперативу

відповідно до їх участі в діяльності

Закінчення табл. 2.3

Назва

організаційно-

правової форми

Характеристика

Обслуговуючий

кооператив

кооператив, який утворюється шляхом об'єднання

фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг

переважно членам кооперативу, а також іншим особам з

метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим

особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального

обороту кооперативу

Споживний

кооператив

кооператив, який утворюється шляхом об'єднання

фізичних та (або) юридичних осіб для організації

торговельного обслуговування, заготівель сільсь-

когосподарської продукції, сировини, виробництва

продукції та надання інших послуг з метою задоволення

споживчих потреб його членів

У господарській практиці виділяють гібридні організаційні форми бізнесу, які

поєднують переваги основних (класичних) форм. До них відносять, зокрема,

франчайзинг. Франчайзинг — угода, за Икою виробник чи одноосібний

розповсюджувач продукту чи послуги, захищених торговою маркою, дає

ексклюзивні права на поширення на певній території своєї продукції

незалежним роздрібним торговцям в обмін на одержання від них платежів

(роялті).

Франчайзинг як гібридна форма господарської діяльності поєднує елементи

ліцензійних угод щодо права володіння товарним ціпком та дистриб'юторських

угод, які пов'язані з виключним Правом на реалізацію товарів і послуг на

договірній основі. Як особлива форма господарювання франчайзинг полягає у

такому: незалежна крупна компанія (франчайзер), яка виробляє продукцію

(надає послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому

підприємству (франчайзі) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати

продукцію (надавати послуги) незалежної фірми.

Співробітництво між франчайзером і франчайзою відбувається на основі

укладеного договору (франшизної угоди), в результаті якої франчайзер надає

право франчайзі використовувати товарний знакк, знак обслуговування, вивіску

та особливості технології шляхом чітко визначеного способу експлуатації та

під відповідним Контролем. Розрізняють три основні види франчайзингу:

товарний (торговий) франчайзинг, який передбачає взаємовідносини сторін

франчайзингу у сфері торгівлі. У цьому вику франчайзер передає франчайзі

ексклюзивне право на реалі-

зацію під торговим знаком франчайзера його продукції на певн території;

• виробничий франчайзинг передбачає відносини, які на ють право франчайзі на

виробництво та збут під торговим знак франчайзера продукції з використанням

сировини, матеріалів технологій, які постачаються франчайзером;

діловий франчайзинг передбачає взаємовідносини у сфе обслуговування,

навчання та громадського харчування, ко франчайза створює і розвиває бізнес

на основі моделі та за уч тю франчайзера, з використанням його технологій,

ноу-хау, тов ного знака та набутого досвіду.

Швидке зростання ролі інформаційних технологій, поширен Інтернету та

засобів телекомунікації зумовили появу такої сучасн організаційної форми

ведення бізнесу, як віртуальне підприємство.

Віртуальне підприємство — це співтовариство територіальн роз'єднаних фірм

чи співробітників, що обмінюються продукта ми праці і спілкуються винятково

електронними засобами за м' німального або цілком відсутнього особистого

контакту. По с) віртуальне підприємство — це нова форма економічної організ

ції суб'єктів господарювання, які об'єднують свої зусилля дл надання певної

послуги, що традиційно надавалась одним пі приємством (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура віртуального підприємства

Інтернет Постачальник-виробник

Інтернет Інтернет

Інтернет Виробник-клієнт

Постачальники

Контакти

Замовлення

Клієнти

Дистрибуція

Контракти

Виробництво