Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Питання для самоконтролю

1. Основні види документів правового регулювання діяльності підприємства.

2. Структура та зміст статуту підприємства.

3. Класифікація видів підприємств.

4. Характеристика основних видів добровільних та інститу-ційних об'єднань

підприємств.

5. Ознаки організаційно-правової форми підприємства.

6. Класичні форми організації та функціонування бізнесу.

7. Сучасні гібридні форми організації бізнесу.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України: Прийнятий 16.01.2003. — К.: Іс-

ТИііп. 2003.—208 с.

2. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців» // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2003. №31— 32. — Ст. 263.

3. Закон України «Про акціонерні товариства»: Прийнятий 17.04.2008 р., №

514-VI // Урядовий кур'єр. — 2008. — 28 жовт., № 202 (набирає чинності через

шість місяців з дня його опублікування).

4. Приймак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. — К.: ІІкпр, 2001. —

178 с.

5. Петрович Й. М, Кіт А. Ф. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За заг.

ред. Й. М. Петровича. — Львів: Новий світ-2000, 2004. — г»80 с.

6. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навч. посіб — К.: Каравела, «004. — 568

с.

ТЕМА З

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Ключові поняття і терміни

• середовище господарювання підприємства;

• моделі середовища господарювання підприємства;

• зовнішнє (мокро-) середовище;

• проміжне (мезо-) середовище;

• внутрішнє (мікро-) середовище;

• фактори макросередовища;

• складові мезо- та мікросередовища;

• РЕБТ-аналіз;

• ринок;

• інфраструктура ринку;

• конкуренція;

• ринкові структури;

• досконала конкуренція;

• монополія;

• монополістична конкуренція;

• олігополія

3.1. Зовнішнє середовище та його вплив на діяльність

підприємств

Сучасні підприємства розвиваються в умовах приско реного зростання

складності внутрішньофірмових і, особливо зовнішніх відносин. Тому однією з

найважливіших пробле управління є збереження та посилення

конкурентоспроможносте суб'єктів господарювання, які змушені постійно

адаптуватися д динамічних змін, пов'язаних з економічним середовищем.

Традиційно уявлення про благополучне підприємство, яке успішно

функціонує і розвивається, мали вигляд монолітної, стійкої та централізовано

керованої організації. Запорукою ефектив ності й успішності її вважалася

стабільність. Проте ці судженн виявилися непридатними для сучасного

середовища господарки вання і поступилися місцем новій управлінській

парадигмі. Остання допускає уявлення про розвиток підприємства органічного

типу, які максимально відповідають динамічним змінам сучасного ринку.

Підприємницьке середовище характеризується

постійним зростанням невизначеності і ризиками внаслідок прийняття

неадекватних управлінських рішень, а також посиленням та урізноманітненням

форм конкуренції, що трансформує його із стійкого в турбулентне. У широкому

розумінні середовище господарювання підприємства — це сукупність умов і

факторів, що впливають на його розвиток, зумовлюють необхідність своєчас-

ного прийняття рішень, спрямованих на пристосування до них.

Оцінюванню впливу на підприємство середовища його господарювання

приділяли увагу вчені різних наукових течій. В резуьтаті виокремлено кілька

моделей середовища господарювання підприємств, опис яких наведено в

таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

МОДЕЛІ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Назва моделі

Змістова характеристика

Модель п'яти

конкурентних

сил

ця модель — одне з перших фундаментальних уявлень про

зовнішнє середовище підприємства, яке ототожнюється з

галуззю, в якій працює фірма. Галузеве середовище

складається з визначених «конкурентних сил», що можуть

загрожувати фірмі або надавати можливості для її

розвитку. Недолік моделі — неможливість урахування

негалузевих впливів на організацію

Модель

пізнавальних

систем

(прийняття рі-

шень)

ця модель побудована на припущенні, що заведена на

підприємстві система прийняття рішень дає змогу

керівництву мати загальну уяву про зовнішнє середовище

і використовувати її під час вибору корпоративних

стратегій. Недолік моделі — керівництво приймає

стратегічні рішення більшою мірою на основі інформації

про теперішній стан зовнішнього середовища, без

оцінювання можливих його змін

Моделі, сфери дії

організації

в основу моделі покладено концепцію «неієрархічності»

зовнішнього середовища підприємства. Особливість її в

тому, що вона не має чітких припущень відносно

структури зовнішнього середовища. Загальне припущення

зводиться до того, що зовнішнє середовище складається із

взаємозалежних елементів, що не підпорядковуються один

одному, але так або інакше впливають на формування

цілей, загальний стан і розподіл ресурсів, а також на

«імідж» підприємства. Недолік моделі — нема чіткого

образу зовнішнього середовища, що ускладнює його

сприйняття та оцінювання

Закінчення табл.

Назва моделі

Змістова характеристика

Ієрархічна модель

ця модель розглядає зовнішнє середовище

як ієрархічну дворівневу структуру, що

складається із зовнішнього прошарку

фірми «середовища завдань», в який

входять організації, що впливаю на

визначення та досягнення її цілей, та

«загального середовища», яке розташоване

за межам цього зовнішнього прошарку.

Недолік моделі— динамічність моделі у

зв'язку вирішенням завдань різного рівня

складності дозволяє виокремити складові

та межі «середо вища завдань» і

«загального середовища».

Екологічна модель

ця модель ґрунтується на ієрархічній

концепції описує середовище в термінах,

які відображають ха рактер ресурсів, що

використовує підприємство, їх розподіл.

При цьому береться до уваги, що розвиток

підприємства обмежується наявними

ресурсами за які точиться конкурентна

боротьба між підприєм ствами однієї

галузі. Цю модель використовують для

обгрунтування ресурсних стратегій.

Недолік моделі — обмежена сфера

використання.

Розглянуті моделі середовища господарювання підприємст не вичерпують усієї

різноманітності застосовуваних підходів, однак висвітлюють основні напрями

визначення їх змісту.

Існуюча на сьогодні компромісна концепція побудови середовища

господарювання підприємства всебічно поєднує економічні, технологічні,

соціальні та політичні впливи на його діяльніст особливості взаємодії суб'єкта

господарювання з його партнерами, конкурентами, споживачами тощо. Згідно з

цією концепцією є три рівні середовища функціонування підприємства:

зовнішнє (макро-) середовище — це сукупність факторів, формують

довгострокову результативність діяльності підприємст і на які воно не

може впливати взагалі або має незначний вплив;

проміжне (мезо-) середовище — це сукупність факторів, щ формують

довгострокову результативність діяльності підприєм тва, і на які воно

може впливати через встановлення ефективнг комунікацій;

внутрішнє (мікро-) середовище — це сукупність факторі що формують

довгострокову результативність підприємства і перебувають під

безпосереднім контролем його власників, керівн ків і працівників.

На рисунку 3.1 наведено будову середовища господарюванн підприємства за

компромісної концепції.

Рис. 3.1. Середовище господарювання підприємства

Загальніший опис зовнішнього середовища можна навести, оха-

рактеризувавши його як сукупність господарських суб'єктів, економічних,

суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституційних

структур та інших, зовнішніх щодо підприємства умов і чинників. М. Мескон,

М. Альберт та Ф. Хедоурі виділяють такі характеристики зовнішнього

середовища [1]:

взаємозалежність факторів — сила, з якою зміни одного фактора

впливають на інші фактори;

складність — кількість та різноманіття факторів, що здійснюють

значний вплив на підприємство;

невизначеність — відносна кількість інформації в середовищі і

невпевненість в її точності.

Цікаві характеристики, або, як він їх називає, розмірності, і дає

зовнішньому середовищу Г. Олдріч [5]:

1. Місткість зовнішнього середовища, яка передбачає «багатство» або

«нестачу» за рівнем наявних ресурсів для підприємств;

2. Однорідність—неоднорідність. Багато організацій намагаються зробити

середовище одноріднішим, обмежуючи типи продуктів, клієнтів, що

обслуговуються, своїх ринків тощо, оскілки однорідне середовище простіше

для підприємства, тому що можна розробити відповідні стандартні засоби.

3. Стабільність—нестабільність середовища. Стабільність створює

можливості для стандартизації. Нестабільність веде до не передбачуваності.

Зовнішнє середовище може бути протягом тривалого часу стабільним, а потім

радикально перетворюватись

4. Концентрація—розсіювання зовнішнього середовища. Мається на увазі

розподіл його елементів у межах одного регіону або на великій території.

Підприємству легше працювати у концентрованішому середовищі.

5. Ступінь впливу на сферу діяльності. Це міра, якою претензії підприємства на

ту чи іншу діяльність або ринок визнають чи заперечуються іншими сторонами,

наприклад, державою.

6. Турбулентність. Це означає, що між елементами зовнішнього середовища є

велика кількість причинних економічних взаємозв'язків, зміна яких завжди має

політичні та технологічні наслідки.

Кожне підприємство має своє зовнішнє середовище, що включає велику

кількість різних факторів, які можуть так або інакші впливати на

функціонування підприємства як у теперішньому періоді, так і в перспективі.

Аналіз факторів зовнішнього середовища необхідно проводити для чіткого

уявлення про стан середовища, в якому функціонує підприємство, а також для

об'єктивного оцінювання його виробничо-господарського потенціалу та

напрямів розвитку, своєчасного розроблення плану дій на випадок виникнення

непередбачених обставин. Основне завдання аналізу факторів зовнішнього

середовища — визначити та оцінити вплив можливостей і загроз які можуть

з'явитися для підприємства нині або в майбутньому, і також здійснити вибір

стратегічних альтернатив.

Класифікація факторів зовнішнього середовища у зв'язку з їй різноманітністю

досить різниться, і в її основу можуть бути по» кладені різні підходи. Так, Ф.

Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести основних

факторів: демографічних економічних, природних, науково-технічних,

політичних і факторів культурного середовища.

Найчастіше фактори середовища поділяють на такі групи:

♦ економічні (пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації їй енергії);

♦ політичні (впливають на політичні погляди, в результаті чого формуються

окремі політичні групи людей);

♦ соціально-демографічні (визначають рівень і тривалість життя людей,

формують їх цінності);

♦ технологічні (пов'язані з розвитком техніки, інноваціями, удосконаленням,

інструментів, процесів обробки та виготовлення виробів);

♦ конкурентні (пов'язані з майбутніми та нинішніми діями Конкурентів,

змінами в сегментах ринків тощо);

♦ географічні (пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і

натуральними ресурсами).

і Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.

С. Віханському, який додає до цих факторів правове та міжнародне

середовище. Іноземні автори виділяють, крім Того, окремою складовою

екологічні фактори. Деякі українські науковці виділяють три основні групи

факторів, що здійснюють найбільший вплив на вітчизняне підприємство: поява

технічних і Організаційних нововведень, зміна кон'юнктури ринку та ступінь

стабільності економічного стану в країні.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок між собою, що дає

можливість визначати, якою мірою зміна одного фактора діє на інші. При

виявленні основних тенденцій, взаємовпливу цих факторів на формування

відносин із зовнішнім середовищем керівництво підприємства повинно чітко

встановити, ЯКІ фактори підконтрольні йому, а які залишаються за межами

Його впливу. В таблиці 3.2 подано фактори зовнішнього середовища та їх

загальну характеристику.

Таблиця 3.2

ФАКТОРИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Фактори

Характеристика

|Техніко-

технологічні

Пов'язані з науково-технічним прогресом, розглядають

технологічні тенденції та події, що відбуваються за

межами ринку або галузі, але які здатні вплинути на

бізнес-стратегії операторів ринку. Такі події відкривають

нові можливості, і підприємство повинно бути готовим

використати їх, але нова альтернативна технологія може

нести з собою і загрози

Фактори

Характеристика

2. Економічні

Ступінь державного регулювання, система

оподаткування, загальна кон'юнктура національного

ринку, інвестиційні процеси, стабільність

національної валю та інші економічні важелі

здійснюють диференційований вплив на процес

формування та розподілу ресурсів підприємства.

Тому найважливіші параметр економіки повинні

постійно діагностуватись та прогнозуватись

3. Міжнародні

На міжнародному ринку загрози та нові можливості

можуть виникнути в результаті: легшого доступу д

сировинних ресурсів іноземних компаній або

вітчизняних за кордоном; діяльності іноземних

фірм; створення іноземних картелів; зміни

валютного курс прийняття політичних рішень у

країнах, що є іноземними інвесторами, тощо До

факторів міжнародного середовища відносять

структуру господарства країни; характер розподіл,

доходів; середній рівень заробітної плати; вартість

транспортних послуг; інфляцію та ставки

банківського процента; обмінний курс валюти

стосовно країни-партнера; рівень ВНП і податків;

міжнародні інвестиції; систему державного

регулювання ЗЕД і заходи інших держав із захисту

внутрішнього ринку. Дослідження проблем,

пов'язаних з цими факторами мають бути

спрямовані на зміцнення національного ринку,

пошук урядової підтримки та захист іноземних

інвесторів

4. Політико-інституційні

Інформують топ-менеджерів підприємства про на-

міри органів державної влади стосовно урядових,

програм у сфері політики та економіки. До них на-,

лежать: стабільність уряду; державна політика

приватизації/націоналізації; державний контроль і

регулювання діяльності підприємств; рівень проте-

кціонізму; зростання/зменшення ролі уряду як за-

мовника; міждержавні угоди з іншими країнами;

рішення уряду щодо підтримки підприємств окре-

мих галузей; вимоги із підвищення рівня зайнятості

й регулювання ринку праці; державна політика

щодо забезпечення ресурсами окремих галузей та

підприємств; рівень корумпованості державних і

структур; рівень економічної свободи держави та

інші

Фактори

Характеристика

5. Демографічні

Демографія належить до сфери, фактори якої, на жаль, часто не

враховуються. Для підприємств, що використовують зовнішній

ринок праці, демографічні умови в навколишньому середовищі

відображаються на їх забезпеченості трудовими ресурсами. До

основних демографічних факторів відносять: кількість

потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих

групах та в їхніх доходах); наявна і потенційна робоча сила та її

кваліфікаційні характеристики

6. Соціально-

культурні

Вивчення та врахування соціальних факторів спрямовано на те,

щоб вияснити вплив на бізнес таких соціально-культурних

явищ: сприйняття—недовіра приватного бізнесу; переважний

характер відносин «підприємство—громадські організації»;

«економічний націоналізм», ставлення до іноземців; менталітет

народу; рівень освіти; зміна соціальних настанов до культурних

цінностей; традиції та звичаї, що мають місце в суспільстві,

адаптованість людей до змін життя тощо

7. Географічно-

екологічні

Клімат і географічне положення накладають свої обмеження на

розподіл ресурсів. Транспортні та комунікаційні витрати вищі,

якщо підприємство віддалене від своїх сировинних ринків або

споживачів продукції. Навіть такі побутові питання, як витрати

на опалення, кондиціонування повітря та охолодження,

необхідно вважати обмеженнями. До цієї групи відносять такі

фактори: природнокліматичні умови; територіальне

розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

розміщення великих промислових і сільськогосподарських

центрів; законодавство з екологічних питань (можливість змін і

обмеження, що ними зумовлені); стан екологічного середовища

та його вплив на виробництво; транспортні умови та

передумови подорожчання енергоносіїв

8. Ринкові

Деякі автори виділяють у самостійну групу ще й ринкові

фактори, хоча провести чітку межу між економічними та

ринковими чинниками досить важко. Аналізуючи ринкове

середовище, яке може безпосередньо вплинути на

підприємство, слід брати до уваги такі фактори: життєві цикли

виробів і самих підприємств; рівень конкуренції в галузі; зміни

в сегментах ринків; цінові фактори тощо

Найдоцільнішим підходом до вивчення загального зовні нього середовища є

системний підхід, який дає змогу визнач ти не лише зміни в межах окремих

складових, а й їхній взаємовплив.

Взаємодія окремих підприємств з довкіллям має певну специфіку: окремі його

компоненти по-різному впливають на підприємства. Ступінь впливу залежить,

як правило, від розмірів, галузевої належності підприємств, рівня їх

інноваційності, територіального розміщення, якості управління тощо. Кожне

підприємство має з'ясувати для себе, які саме із зовнішніх факторі найістотніше

впливають на його діяльність, і ретельно досліджувати їх динаміку.

Проаналізувавши складові сфери непрямого впливу, слід звернути увагу на

проміжне середовище (середовище завдань підприємства або заінтересованих

сторін). До його структури віднесемо фактори моделі «галузевої конкуренції»

М. Портера і доповнимо їх такими компонентами, як партнери, контактні

аудиторії фактор галузі в цілому.

Аналіз галузі — це передусім оцінювання пропозиції, які ґрунтується на

визначенні кількісних і якісних факторів виробництва. Автори, які вивчали це

питання, пропонують різні під ходи до аналізу привабливості галузі.

Найвідоміші з них Дж. Томпсон, Харрісон і М. Портер. Для характеристики

галузі вони виділяють такі основні показники: значення продукції для

суспільства; характер конкуренції та кількість підприємств у га лузі (наявних і

потенційних); прибутковість галузі; темпи зростання/спаду галузі; потужність

галузі; технічний рівень виробництва; технології, що застосовуються;

стандартність продукції в галузі; канали розподілу та специфіка системи збуту;

оптимальний розмір конкурентоспроможного підприємства; фінансова,:

система; вимоги до рівня кваліфікації та досвіду персоналу | можливості їх

досягнення. І

Споживачі. Вивчення поведінки та позицій споживачів передбачає два аспекти

— кількісний і якісний. Перший стосується типу споживача та цінової

гнучкості попиту. Розрізняють кінцевих споживачів та організації-споживачі

(держава, виробники та ін.). Споживачі досліджуються за допомогою

статистичної й описової інформації, що дає уявлення про демографічні,

соціальні та психологічні характеристики. Аналізуючи споживачів, особливу

увагу слід приділяти аналізу попиту, ідентифікуючи його вплив на

підприємство за допомогою певних факторів: кількість і концентрація спожива-