Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Залежно від ролі, яку витрати відіграють у процесі відтворення, їх поділяють

на три групи:

> витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. І \ц витрати на

виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які

відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг);

> витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто з розширенням та

оновленням виробництва. Це одноразові витрати на просте та розширене

відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування

додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування

цих витрат є амо-тизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів,

кредити тощо;

^ витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі,

житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом

виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на

прямі та непрямі.

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до

певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До них належать

витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі

матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути

безпосередньо включені до її собівартості. Непрямі витрати не можуть бути

віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним

шляхом. До них належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів

продукції, що включаються до виробничої собівартості одиниці продукції за

допомогою спеціальних методів розподілу. Непрямі витрати утворюють

комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають

кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у

виробничому процесі.

Важливе значення у виборі системи обліку і калькулювання має групування

витрат за відношенням до обсягу виробництва. За цією ознакою

витрати поділяються на постійні і змінні. До зміниш витрат належать

витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску

продукції і зменшується із його зниженням. До таких витрат належать

витрати на сировину та матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі

вироби, технологічне паливо й енергія,

438

на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт,

послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші иитрати.

Постійні витрати — це витрати, абсолютна величина цких із збільшенням

(зменшенням) обсягу випуску продукції ІСТОТНО не змінюється. До них

належать витрати, пов'язані з обслугову-ічміням і управлінням виробничою

діяльністю цехів, а також виграні на забезпечення господарських потреб

виробництва.

Деякі витрати називають змішаними, оскільки вони містять одночасно змінні

і постійні компоненти. їх іноді називають на-півзмінними і напівпостійними

витратами. Напівзмінні витрати — це витрати, що змінюються, але не прямо

пропорційно. Напів-чостійні витрати — це витрати, які змінюються

ступінчасто при зміні обсягу діяльності.

Поділ витрат на постійні і змінні має велике значення для планування, обліку

та аналізу собівартості продукції. Постійні иитрати, лишаючись відносно

незмінними за абсолютною величиною, у разі зростання виробництва стають

важливим фактором чіиження собівартості продукції, оскільки їх величина

на одиницю продукції при цьому зменшується. Змінні ж витрати збіль-

шуються в прямій залежності від зростання обсягу виробництва продукції,

але в розрахунку на одиницю продукції являють собою сталу величину.

Економія за цими витратами може бути досягнута за рахунок здійснення

організаційно-технічних заходів, зокрема зміни технології, що забезпечує їх

зниження в розрахунку на одиницю продукції, яка випускається.

За складом витрати поділяються на одноелементні та комплексні.

Одноелементними називаються такі витрати, які незалежно від МІСЦЯ їх

виникнення і цільового призначення не діляться на різні компоненти,

наприклад, заробітна плата, амортизація тощо. Комплексними називаються

витрати, які складаються з кількох елементів, наприклад, загальновиробничі і

загальногосподарські виграти, до складу яких входять, наприклад, як

матеріальні витрати, так і заробітна плата відповідного персоналу, амортиза-

ція будівель та інші одноелементні витрати.

Витрати з метою обліку класифікуються за економічними елементами та за

статтями калькуляції. Під економічними елементами витрат розуміють

сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі. Статті

калькуляції об'єднують витрати для визначення собівартості продукції — одні

витрати показуються за їх видами (елементами), інші — за комплексними

статтями (вклю-

439

чають кілька елементів). При цьому один елемент витрат можі включатися до

кількох статтей калькуляції. Групування витрат зі калькуляційними статтями

дає змогу з'ясовувати призначення витрат та їх роль, організувати контроль

над витратами, виявити якісні показники господарської діяльності як

підприємства в цілому, так і його окремих підрозділів, встановлювати, за

якими напрямами необхідно вести пошук шляхів зниження витрат

виробництва.

Класифікація витрат за економічними елементами має важливі: значення для

вимірювання загального обсягу витрат, складання кошторису діяльності,

аналізу їх структури в цілому по підприємству, Склад витрат за

економічними елементами подано в табл. 15.2.

Таблиця 15.2

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ

Елемент

Склад витрат

Матеріальні

затрати

вартість витрачених у виробництві (крім продукції

власного виробництва):

> сировини та основних матеріалів;

> купованих напівфабрикатів та комплектуючих-г палива

та енергії;

> будівельних матеріалів;

> запасних частин:

> тари і тарних матеріалів;

> допоміжних та інших матеріалів

Витрати на

оплату праці

> заробітна плата за окладами й тарифами-

> премії та заохочення;

> матеріальна допомога;

> компенсаційні виплати;

Доплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу г інші

витрати на оплату праці

Відрахування

на соціальні

заходи

£ відрахування на пенсійне забезпечення-^відрахування на

соціальне страхування,' Острахові внески на випадок

безробіття ' > відрахування на індивідуальне страхування

персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні

заходи

Амортизація

сума нарахованої амортизації: >основних засобів;

> нематеріальних активів

> інших необоротних матеріальних активів

Інші

операційні ви-

трати

витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу

попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на

послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове

обслуговування тощо

440

Статті калькуляції використовуються при визначенні собівартості одиниці

продукції, їх типовий склад подано в табл. 15.3.

Таблиця 15.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ

Стаття

калькуляції

Зміст

Сировина та

матеріали

1) сировина та матеріали, які входять до складу продукції,

що виробляється;

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі

виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення

нормального технологічного процесу та упакування

продукції;

3) витрати на придбання упаковки і тари, одержаної

відпостачальників матеріальних ресурсів;

4) транспортно-заготівельні витрати

Зворотні відходи

вартість зворотних відходів (вираховується)

Паливо та енергія

на технологічні

цілі

витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо

використовуються в процесі виробництва продукції

Основна

заробітна плата

витрати на виплату основної заробітної плати робітників,

які зайняті виробництвом продукції

Додаткова

заробітна плата

витрати на виплату виробничому персоналу підприємства

додаткової заробітної плати

Витрати,

пов'язані з

підготовкою та

освоєнням

виробництва про-

дукції

1) підвищені витрати на виробництво нових видів

продукції в період їх освоєння, а також витрати, пов'язані

з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не

призначеної для серійного або масового виробництва;

2) на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів

(витрати на перевірку готовності нового виробництва,

цехів та агрегатів до введення їх в експлуатацію шляхом

комплексного випробування усіх машин та механізмів з

пробним випуском продукції та налагодженням устатку-

вання);

3) на винахідництво і раціоналізацію

Витрати на

утримання та

експлуатацію

устаткування

1) витрати на відновлення виробничого устаткування у

вигляді амортизаційних відрахувань:

2) витрати на поліпшення основних фондів у сумі до 5 %

їх балансової вартості;

4) витрати на внутрішньозаводське переміщення

вантажів;

5) інші витрати (заробітна плата допоміжних робітників,

вартість витрачених матеріалів)

441

Продовження табл. 15

Стаття

калькул

яції

Зміст

Загальн

овиробн

ичі ви-

трати

1) на утримання працівників з управління виробництвом;

2) витрати на службові відрядження в межах норм;

3) витрати на відновлення будівель і споруд у вигляді амортизаційних

відрахувань від їх вартості;

4) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням

технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції

та інших експлуатаційних властивостей у перебігу виробничого

процесу;

5) витрати на обслуговування виробничого процесу;

6) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг

сторонніх підприємств);

7) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної

відповідальності, а також окремих категорій працівників;

8) втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції зі

скляною тарою, нестачі матеріальних цінностей на виробництві у межах

норм природного убутку

Загальн

огоспод

арські

витрати

1) витрати на обслуговування виробничого процесу:

2) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг

сторонніх підприємств);

3) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів

природоохоронного призначення:

4) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

5) витрати на службові відрядження в межах норм;

6) витрати, пов'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів;

7) витрати, пов'язані з набором робочої сили;

8) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної

відповідальності, а також окремих категорій працівників;

9) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами незалежно від

терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комер-

ційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування

матеріальними цінностями, взятими в оренду;

10) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших

кредитно-фінансових установ (виграти, пов'язані з грошовим обігом);

11) інші витрати

442

Закінчення табл. 15.3

Стаття

калькуляції

Зміст

Попутна

продукція

вартість попутної продукції, одержано, одночасно з

основним продуктом

Позавиробничі

(комерційні)

виграти

1) відшкодування складських, вантажно-розван-

тажувальних, перевалочних, транспортних і пакувальних

витрат постачальника;

2) на оплату послуг транспортно-експедиціиних,

страхових та посередницьких організацій;

3) на сплату експортного мита та митних зборів;

4) на рекламу та передпродажну підготовку товарів

Класифікація витрат для обґрунтування управлінських рішень.

Для прийняття управлінських рішень важливе значення має поділ витрат на

дійсні і альтернативні. Дійсні — це передбачувані витрати, які має нести

підприємство під час здійснення його виробничої і комерційної

діяльності і які потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

Витрати ж, зумовлені відмовою від одного управлінського рішення (напряму

дій) на користь іншого, називають альтернативними. Вони означають

втрачену можливість, коли вибір одного напряму виключає здійснення

іншого. Альтернативні витрати виникають у разі обмеженості ресурсів. Якщо

ресурси не обмежені, то ці витрати дорівнюють нулю.

Залежно від специфіки рішень, що приймаються, витрати поділяються на

релевантні і нерелевантні. Релевантними (тобто істотними, вагомими) можна

вважати лише ті витрати, які залежать від прийняття розглянутого

управлінського рішення. Витрати минулих періодів не можуть бути

релевантними, оскільки вплинути на них неможливо. В той же час, всі

альтернативні витрати (витрати втрачених можливостей) релевантні для

прийняття управлінських рішень.

Для розроблення гнучкої цінової політики і прийняття ефективних

альтернативних управлінських рішень виділяють маржи-нальні витрати

(іноді і середні), а також диференційні. Маржи-нальні витрати — це

витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Диференційні

витрати — витрати, що становлять різницю між альтернативними

рішеннями.

За відношенням до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію

та витрати періоду. Витрати на продукцію — це витрати, пов'язані з

виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати

(матеріали, зарплата, амортизація

443

тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво

продукції складають виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду — це витрати, що не включаються до виробничої

собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були

здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні

витрати.

Важливе значення в управлінні витратами має система контролю, яка

забезпечує повноту і правильність дій у майбутньому, спрямованих на

зниження витрат і зростання ефективності виробництва. Для забезпечення

системи контролю за витратами їх поділяють на контрольовані і

неконтрольовані. Контрольовані — це витрати, які піддаються контролю з

боку суб'єктів управління. Неконтрольовані ж витрати не залежать від

діяльності суб'єктів управління. Наприклад, переоцінювання основних

засобів, що спричинили збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміни

цін на паливно-енергетичні ресурси тощо.

Управління витратами на підприємстві включає регулювання їх рівня. Для

таких цілей витрати поділяються на регульовані і нере-гульовані. За ступенем

регулювання витрати поділяються на повністю, частково і слабо регульовані.

Ступінь регулювання витрат залежить від специфіки конкретного

підприємства: технології, що використовується; організаційної структури;

корпоративної культури та інших факторів. Саме тому універсальної

методики класифікації витрат за ступенем регулювання не існує — її можна

розробити тільки стосовно конкретного підприємства.

15.2. Калькулювання собівартості продукції

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце

посідає калькулювання — процес визначення собівартості пев--- ного об'єкта

витрат, яке необхідне для:

• підтримки прийняття рішень щодо ціноутворення, модифікації та

розширення асортименту продукції, встановлення рівня беззбиткової ціни;

• здійснення контролю виробничого процесу і витрат на виробництво

продукції (попередження втрат у результаті невиправданого зростання

собівартості чи недостатнього рівня їх зниження);

• бюджетування та прогнозування діяльності підприємства і його фінансових

результатів;

444

♦ розрахунку рентабельності окремих видів продукції (послуг, робіт).

Процес калькулювання передбачає:

♦ вибір об'єкта витрат;

♦ визначення прямих витрат, що мають відношення до вибраного об'єкта

витрат;

♦ визначення та розрахунок сукупностей непрямих витрат,

що підлягають розподілу між об'єктами витрат;

♦ обґрунтування бази розподілу для кожної з обраних сукупностей непрямих

витрат.

Вибір об'єкта витрат залежить від мети калькулювання. З метою

ціноутворення, формування внутрішньої звітності, прийняття рішень щодо

асортименту основним об'єктом витрат як правило є продукція (товари,

роботи, послуги тощо). У табл. 15.4 наведено класифікацію сучасних

підходів до методів обліку та калькулювання витрат.

Таблиця 15.4

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОДУКЦІЮ

Ознака

класифікації

Основні різновиди

Системи

калькулювання

• за замовленнями;

• за процесами;

• операційне калькулювання _

Методи

калькулювання

• калькулювання повних витрат;

• калькулювання змінних витрат;

• калькулювання на основі діяльності,

• калькулювання стандартних витрат;

. інші (допоміжні) методи: цільове калькулювання

калькулювання для безперервного вдосконалення ,

калькулювання життєвого циклу виробу.

Калькулювання за замовленнями (Job-Order за замовленнями Costing) —

система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат на

окремі вироби або партії виробів. Калькулювання за замовленнями ви-

користовується в тому разі, коли виготовляється складна продукція, яка

дорого коштує, з тривалим циклом виробництва.

Для застосування цього методу калькулювання на виробництві повинні

виконуватись такі умови:

> кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції легко

відокремлюється від інших зразків готової продукції;

445

> кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продук» ції виконується

за технічним замовленням чи просто за завдан| ням замовника;

> випускається відносно невелика кількість продукції;

> виготовлення кожного зразка чи партії ідентичних зраз готової продукції

потребує значних витрат.

Основною вимогою калькулювання за замовленнями є точний облік витрат

та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат за іншими

замовленнями (роботами). До моменту передання замовлення всі витрати, що

відносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом. Об'єктом

обліку та кал куляції витрат за цим методом є окреме виробниче замовлен

фактична собівартість якого визначається після його виконання.

Сутність калькулювання за процесами поляг в тому, що прямі витрати

відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за

переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна

отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є

переділ — частина технологічного процесу (сукупність технологічних

операцій), що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може

бути переданий до наступного переділу або'реалізовуватись на сторону. В ре-

зультаті послідовного проходження вихідного матеріалу через усі стадії

технологічного процесу отримують готову продукцію, тобто на виході з

останнього переділу маємо не напівфабрикат, а завершений продукт.

Калькулювання за процесами застосовується на підприємствах, які

спеціалізуються на виробництві великих обсягів ідентичних товарів за

незмінної технології зі схожими матеріальними характеристиками та

виробничими витратами.

Операційне калькулювання є гібридною системою калькулювання, в якій

застосовується облік прямих матеріальних витрат за замовленнями та облік

витрат на обробку за процесами. Таку систему калькулювання зазвичай

застосовують у виробництві, де продукція виробляється партіями, що

потребують різних матеріалів, але процес обробки складається з подібних

операцій. У такому виробництві прямі матеріальні витрати відносять

безпосередньо до відповідної партії (замовлення) виробів (послуг), прямі

витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати відносять до відпо-

відних виробничих процесів (підрозділів), а потім розподіляють між

відповідними партіями (замовленнями). У табл. 15.5 наведено порівняльну

характеристику різних систем калькулювання.

446

Таблиця 15.5

ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМ КАЛЬКУЛЮВАННЯ ЗА ЗАМОВЛЕННЯМИ, ЗА

ПРОЦЕСАМИ ТА ОПЕРАЦІЙНОГО КАЛЬКУЛЮВАННЯ

Критерій

порівняній

Калькулювання за

замовленнями

Калькулювання за

процесами

Операційне

калькулювання

Специфіка

виробничих

процесів на

підприємствах

одночасно

виконується багато

різних за

характером видів

робіт замовлень з

різними витратами

матеріалів і праці

той самий продукт

виробляється

протягом тривалого

періоду часу в

значних обсягах,

часто проходячи об-

робку в різних

виробничих

підрозділах

обробка продукції

ведеться за

партіями, кожна з

яких має різну

загальну та питому

собівартість і може

бути оброблена

поетапно в кількох

підрозділах

Тип

виробництва

одиничне,

дрібносерійне

масове

серійне

Спосіб

визначення со-

бівартості

собівартість

одиниці продукції

визначається для

кожного

замовлення окремо

калькулювання

собівартості

продукції кожного

переділу (стадії

виробництва)

собівартість партії

продукції

розраховують

аналогічно системі

за замовленнями,

але одночасно

контролюють

вартість, додану в

підрозділах

Галузі, що

застосовують

судно- та

авіабудування,

виробництво

меблів, спеціа-

лізованого

обладнання, ви-

робництво

фурнітури, кон-

салтингові і

юридичні послуги

виробництво

цементу, хімічна,

вугільна промисло-

вість, переробка

нафти, текстильна,

харчова,

фармацевтична,

виробництво

комп'ютерів

виробництво

ювелірних виробів,

пошиття одягу,

взуття, спортивного

інвентарю

447