Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Залежно від масштабу і типу виробництва та конструктиші технологічних

особливостей продукції, що випускається, на пі приємстві створюється відділ

або бюро з технічного контрол якості.

Якість продукції залежить також від своєчасного здійснення в повному

обсязі заходів щодо досягнення єдності і необхідної

точності вимірювання параметрів виробів, матеріалів і сировини, режимів

технологічних процесів, характеристик устаткування те і інструменту.

Метрологія — це наукова основа вимірювальної техніки, наука про

вимірювання. Вона займається загальною тео-| рією вимірів, вимірювальною

технікою і насамперед системою одиниць виміру, еталонами із зразкових

вимірювальних засобів; розробленням наукових засад єдності мір і вимірів у

країні; ство ренням довідкових даних про стандарти та стандартні зразки.

Метрологічне забезпечення якості продукції на підприємстві здійснюється

відповідно до вимог нормативних документів, Державних стандартів

(Державна система забезпечення єдності вимірів — ДСВ) і стандартів

підприємства під методичним керівництвом і з участю спеціальної служби —

відділу головного метролога.

Основними завданнями метрологічної служби підприємства є: аналіз стану

вимірів та розроблення заходів з удосконалення метрологічного

забезпечення; встановлення раціональної номенклатури параметрів, що

вимірюються, та оптимальних норм точності вимірів; створення та

впровадження методик виконання вимірів і засобів вимірів, встановлення

раціональної номенклатури засобів вимірів та звірочної апаратури, що

застосовуються; впровадження державних стандартів, розроблення та

впровадження стандартів підприємства, що регламентують норми точності

вимірів, методики їх виконання на стадіях проектування, виготовлення,

випробування та споживання (експлуатації) продукції підприємства;

метрологічна експертиза проектів та чинної конструкторської, технологічної

та іншої нормативно-технічної документації; перевірка та метрологічна

атестація засобів вимірів; атестація методик виконання вимірів; контроль за

виготовленням, станом, застосуванням і ремонтом засобів вимірів та за

виконанням метрологічних правил, вимог і норм.

Держспоживстандарт України здійснює державний нагляд за станом і

застосуванням засобів вимірів, дотриманням метрологічних правил та за

роботою метрологічних служб. Йому підпоряд-

418

ковані : Державний центр метрологічної служби (розроблення науково-

методичних, техніко-економічних, організаційних і правових засад

метрологічного забезпечення народного господарства країни); обласні

(міжобласні) лабораторії державного нагляду за стандартами і

вимірювальною технікою.

Продукція, що виготовлена з відхиленнями від стандартів та технічних умов,

вважається дефективниою або бракованою. Дефект (брак) може

бути виправленим, коли це технічно можливо та економічно доцільно. В

інших випадках бракована продукція підлягає утилізації як відходи

виробництва.

Брак залежно від місця виявлення поділяється на внутрішній (в межах

підприємства) та зовнішній (виявлено у споживача, і на продукцію надійшла

рекламація).

На підприємствах складається класифікатор браку, де зазначаються його

часті ймовірні причини і можливі винні особи. На кожний випадок браку

складається акт за підписом контролера, майстра цеху та контрольного

майстра. Наявність бракованих деталей відмічається в робочому наряді та

змінному звіті, а втрати від браку відносяться на рахунок винного.

Невиправлений брак обов'язково надходить в ізолятор браку. Відділ

технічного контролю разом з цеховими службами ведуть облік браку,

аналізують причини та, залучаючи технічні служби підприємства,

розробляють заходи з підвищення якості продукції, поліпшення технології її

виготовлення.

Для оцінювання роботи підрозділів за показниками якості використовують:

наявність рекламацій; відсоток продукції, що здається з першого

пред'явлення; питома вага втрат від браку у фактичній собівартості

продукції, що реалізується. Для поглибленого аналізу причин браку, його

вартості розглядають додаткові кількісні показники дефектів, їх питому вагу

та інші дані. З використанням економічної статистики методом групувань

визначають сукупності, дію одних чинників на інші, ранжують причини бра-

ку, будують графічні діаграми для оцінювання втрат від браку залежно від

причин його появи.

Для забезпечення якості продукції, як свідчить зарубіжний досвід, необхідно

керуватися основним принципом: «робити якісно завжди вигідніше -сама

якість є економією». Якість продукції визначається тим і. Вирішальним

значенням, яке вона має для споживача та и виробника:

419

* якість та ефективність виробництва перебувають у прямі залежності і

доповнюють одна одну;

* якість є основою скорочення витрат і виживання фірми в умовах

внутрішньої та особливо міжнародної конкуренції;

* з позиції споживача якість виробу визначає ступінь задо волення потреб, на

які повинен своєчасно орієнтуватися йог виробник.

Підвищення гарантії якості товарів та досягнення визначеного технічного

рівня продукції на підприємстві потребує системного підходу до управління

її якістю. Управління якістю — це діяльність із забезпечення і поліпшення

якості об'єкта Сукупність управлінських прийомів і методик являє собою

системний метод менеджменту якості процесів виробництва та їх результатів

(продукції, послуг). Процес вважається керованим, якщо його значення

параметрів, що динамічно змінюються, не виходять за встановлені межі

(допуски) на відхилення від номінальних значень. В управлінні якістю

процесів, продукції або послуг умовною межею відхилення параметрів

прийнято вважати діапазон, який становить 99,735 % від величини

можливого розкиду даних. Споживач на основі діючої в постачальника

системи якості має можливість вибирати під-приємство-постачальника,

система якості якого, з погляду споживача, здатна забезпечувати належну

якість товарів, що надходять.

У зв'язку з посиленням вимог,, що пред'являються споживачем до якості

продукції, багато підприємств переходять до організації своєї діяльності

відповідно до концепції TQM (Total Quality Management — загальне

управління якістю), на основі якої розроблено міжнародні стандарти ISO

9000-2000.

Всі підприємства та організації України в обов'язковому порядку створюють

свої системи управління якістю на основі Державних стандартів України, які

гармонізовані із міжнародними стандартами, що наведені в табл. 14.5.

Таблиця 14 5

ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ УКРАЇНИ ЩОДО УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮ

Шифр

Найменування

ДСТУ ISO 9000-

2001

Системи управління якістю.Основні положення та

словник.

ДСТУ ISO 9001-

2001

Системи управління якістю. Вимоги

ДСТУ ISO 9004-

2001

Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення

діяльності.

420

Закінчення табл. 14.5

Шифр

Найменування

ДСТУ ISO

14001-97

Системи управління навколишнім середовищем. Склад та

опис елементів і настанови щодо їх засто-сування

ДСТУ 3921. 1-

1999 (ISO

10012-1 : 1992)

Вимоги до забезпечення якості засобів вимірювальної

техніки. Частина 1. Система метрологічного забезпечення

засобів вимірювальної техніки

ДСТУ 3921.2-

2000 (ISO

10012-2 : 1997)

Забезпечення якості засобами вимірювальної техніки.

Частина 2. Настанови щодо контролю процесів

вимірювань

ДСТУ ISO

10011-1-97

Настанови щодо перевірки систем якості. Частина 1

Пррриірка

ДСТУ ISO

10011-2-97

Настанови щодо перевірки систем якості.Частина 2.

Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з систем якості

ДСТУ ISO

10011-3-97

Настанови щодо перевірки систем якості. Частина 3

Управління програмами перевірок

ДСТУ 1.1-2001

Державна система стандартизації. Стандартизація та

суміжні види діяльності. Терміни та визначення оснивних

понять

Разом вони формують узгоджену серію стандартів для створення системи

управління якістю, яка сприяє взаєморозумінню в національній та

міжнародній торгівлі. Встановлено вісім принципів управління якістю, які

керівництво може використовувати для поліпшення показників діяльності

підприємства:

1. Орієнтація на замовника. Підприємства залежать від своїх замовників і

тому повинні розуміти теперішні і майбутні потреби замовників, виконувати

їхні вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань.

2. Лідерство. Керівники встановлюють єдність мети та напрямів діяльності

підприємства, створюють та підтримують таке внутрішнє середовище, в

якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання завдань

підприємства.

3. Залучення працівників. Працівники на всіх рівнях становлять основу

підприємства, їх повне залучення дає змогу використовувати їхні здібності на

користь підприємству.

4. Процесний підхід. Бажаного результату досягають ефективніше, якщо

діяльністю та пов'язаними з нею ресурсами управляють як процесом.

421

5. Системний підхід до управління. Ідентифікація, розумінні та управління

взаємопов'язаними процесами як системою сприм результативнішому та

ефективнішому досягненню цілей піднрич ємства.

6. Постійне поліпшення. Постійне поліпшення діяльності під«І приємства в

цілому є його незмінною метою.

7. Прийняття рішень на підставі фактів. Ефективні рішення приймають на

підставі аналізування даних та інформації.

8. Взаємовигідні стосунки з постачальниками. Підприємстві та його

постачальники є взаємозалежними, і том\ взаємовигідні стосунки

підвищують спроможність обох сторін створювати цін* ності.

Виготовлення майже всієї продукції і (або) діяльність з на« дання послуг та

операцій є процесами, тому ДСТУ ISO 9001 2001 має бути поширений на всі

рівні процесів діяльності підприємства. Під «процесним підходом» розуміють

розгляд діяльності підприємства в його межах як системи процесів ранні з їх

ідентифікацією та взаємодіями, а також управління ними. Перевагою

процесного підходу є забезпечуваний ним неперервний контроль зв'язків і

взаємодії окремих процесів у межах їх системи.

Застосування процесного підходу в межах системи управління якістю

підкреслює важливість: розуміння виконання вимог; необхідність розгляду

процесів з погляду створення додаткових цінностей; отримання результатів

виконання процесу та його ефективності; постійного поліпшення процесу

об'єктивних вимірювань.

У зв'язку з тим, що рисунок 14.15 є моделлю завершених процесів системи

управління якістю, він також демонструє взаємодію між процесами, що

обумовлена відповідними розділами стандарту.

Наприклад, керівництво визначає вимоги відповідно до «Відповідальності

керівництва»; необхідні ресурси встановлені і застосовуються згідно з

«Управлінням ресурсами»; процеси встановлені і застосовуються відповідно

до «Випуску продукції»; результати вимірюються, аналізуються й

удосконалюються за допомогою «Вимірювання, аналізу та поліпшення».

Аналіз вимірювань з боку керівництва потім забезпечує зворотний зв'язок

«Відповідальності керівництва» для санкціонування змін та ініціювання

поліпшень.

Система управління якістю — це сукупність організаційної структури,

відповідальності, процедур, процесів і ресурсів. Сис-

422

тема управління якістю утворює логістику якості і посідає важливе місце в

логістиці підприємства. Вона охоплює контроль якості матеріальних потоків

і трудових процесів на всіх стадіях і етапах виробничого процесу, починаючи

з надходження на склад підприємства матеріальних ресурсів до передання

продукції на склад готової продукції. Підприємство повинно розробити

процедури системи управління якістю, що описують процеси, необхідні для

її впровадження. Процедури системи управління якістю мають включати:

процедури рівнів системи, що описують діяльність для впровадження

системи; процедури, що описують послідовність і характер взаємодії

процесів, необхідних для гарантування відповідності продукції вимогам

щодо її якості; інструкції, що описують робочу практику й управління

діяльністю процесів.

->Види діяльності, що створюють додаткові цінності

-> Інформаційний потік

Рис. 14.15. Модель системи управління якістю, в основу якої покладено

процес

423

Структуру системи якості можна подати у вигляді піраміди документації

(рис. 14.16), яка охоплює різні сфери діяльності: організаційна робота,

проектування, технічна документація, матеріально-технічне забезпечення,

виробництво, випробування та приймання продукції, нагляд, збереження,

транспортування тощо.

Рис. 14.16. Ієрархія нормативно-організаційної документації системи якості

Успіх реалізації продукції на внутрішньому й особливо на зарубіжному

ринках можливий за - умови, що вона відповідає вимогам норм, правил та

законів, які діють у цій країні. Дозвіл на продаж товару регулюється

законодавчо шляхом проведення процедури сертифікації відповідності і

надання виробнику відповідного документа. Досвід зовнішньої комерційної

діяльності свідчить, що продукція без сертифіката оцінюється на світовому

ринку в три—чотири рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь.

Сертифікація — процедура, шляхом якої третя сторона дає гарантію, що

продукція, процес або послуга відповідає вимогам,

424

які встановлені стандартами або іншою нормативною документацією.

Систему сертифікації — УкрСЕПРО, що створена і функціонує в Україні,

очолює національний орган із сертифікації — Держспоживстандарт України.

Він акредитує (підтверджує правомочність) випробувальних лабораторій,

органів із сертифікації та атестує аудиторів. Органи із сертифікації

поділяються на галузеві та територіальні (центри стандартизації, метрології

та сертифікації"), і спеціалізуються на конкретних видах продукції, послуг та

сертифікації систем якості.

Сертифікація поділяється на обов'язкову та добровільну. Обов'язкова

сертифікація здійснюється винятково в системі УкрСЕПРО й передбачає

перевірку продукції, яка затверджується Держспожив-стандартом України,

на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів: безпека,

екологічність, відповідність (взаємозамінність). Добровільна сертифікація за

ініціативою виготовлювача продукції передбачає перевірку продукції на

відповідність вимогам, не віднесеним до обов'язкових за будь-яким іншим

показником. Добровільну сертифікацію можуть проводити недержавні

організації, які зареєструвалися в Реєстрі УкрСЕПРО (наприклад, Українська

асоціація якості). Існує процедура визнання сертифікації інших країн,

регіональної та міжнародної, якщо відповідні нормативні документи

використовуються в Україні як національні.

Основні положення сертифікації регламентовані ДСТУ 3410-96, що

передбачає: а) сертифікацію продукції (процесів, послуг), включаючи

імпортну; б) атестацію виробництва; в) сертифікацію систем якості; г)

акредитацію випробувальних лабораторій, органів із сертифікації продукції,

органів із сертифікації систем якості та аудиторів; д) реєстрацію в Реєстрі

об'єктів сертифікації та інформацію про них у виданнях; е) технічний нагляд

за виконанням вимог до об'єктів.

Процедура сертифікації продукції передбачає такі операції: подання

виробником заявки; надання випробувальній лабораторії зразків продукції;

аналіз результатів випробувань та прийняття рішення про можливість видачі

сертифіката продукції; отримання сертифіката відповідності; реєстрація

сертифікованої продукції в Реєстрі УкрСЕПРО та внесення інформації в

документи Держспоживстан-дарту України. Продукція, що пройшла

сертифікацію, маркується національним знаком відповідності.

Держспоживстандарт України здійснює за час дії сертифіката технічний

нагляд за відповідністю продукції (послуг) певним стандартам. У разі

виявлення невідповідності дія сертифіката може бути призупинена

достроково.

425

За ініціативою підприємства з метою оцінювання його технічних

можливостей щодо забезпечення стабільного випуску продукції органом із

сертифікації проводиться атестація виробництва — офіційне

підтвердження наявності необхідних умов виробництва продукції або

надання послуг, що сертиф і кувалися. Основні етапи атестації виробництва

такі: подання заявки; попереднє оцінювання; затвердження програми та

методики атестації; перевірка виробництва та атестація його технічних

можливостей; технічний нагляд за виробництвом, що атестувалося.

До заявки додаються: відомості про процеси, устаткування та обладнання;

блок-схема процесу виробництва продукції з переліком та стислим описом

усіх операцій; програма і методика випробувань для атестації технічних

можливостей виробництва та їх межі; характеристику процесу виготовлення

(умови, за дотримання яких забезпечується бездефектний випуск або випуск

з установленим граничним рівнем дефектності продукції за певним

показником); характеристика контролю; позначка про атестацію технічних

можливостей виробництва. Атестація технічних можливостей виробництва

здійснюється за головними етапами технологічного процесу.

За результатами перевірки складається звіт, що містить відомості про

відповідність або невідповідність виробництва, які заявлені раніше, його

технічним можливостям. У разі позитивного результату перевірки

підприємству видається атестат виробництва та укладається ліцензійна угода.

Сертифікація систем якості

За ініціативою виготовлювача продукції акредитовані органи сертифікації

здійснюють сертифікацію систем якості. Метою сертифікації є

засвідчення відповідності систем якості вимогам стандартів ДСТУ ISO 9000

та забезпечення впевненості в тому, що виробник може постійно випускати

сертифіковану продукцію конкретного виду.

Для проведення сертифікації системи якості підприємство-виробник подає

заявку і заповнює анкету-запитання, яка містить відомості про продукцію,

про стан системи якості на підприємстві, нормативну документацію та

показники, що характеризують якість продукції, відомості про виробництво,

найважливіші технологічні процеси та операції.

На основі заявлених даних та проведеної у виробництві перевірки комісія

формує звіт за позитивними висновками цієї комісії орган сертифікації видає

підприємству сертифікат та укладає ліцензійну угоду.

642

14.5. Сучасны системи управлыння процесами виробництва.

В умовах зростаючої конкуренції зарубіжні компанії у своїй виробничій

діяльності реалізують принцип «скорочення затрат шляхом

повного виключення втрат». Для цього розроблено сучасні системи

організації та управління процесами виробництва, які успішно функціонують

і зорієнтовані на те, що будь-яке перевищення мінімуму необхідного

устаткування, запасів матеріалів та комплектуючих виробів, а також

кількості робітників є джерелом

збільшення витрат.

Традиційною функцією оперативного управління процесами виробництва є

координація діяльності виробничих підрозділів у часі з метою виготовлення

продукції у запланованій кількості в заданий час. Проте це не завжди

вдається, що приводить до неефективного використання ресурсів. Для

забезпечення безперервності виробничого процесу створюються запаси,

використання яких дає змогу певний час без зупинок продовжувати

виробництво. Але така постійна підтримка великого запасу заморожує у ви-

робництві оборотні кошти, збільшує собівартість, зменшує прибуток.

Очевидно орієнтуватися в такій ситуації на методи централізованого

планування із застосуванням виробничих графіків відразу для всіх стадій

процесу виробництва недоцільно. Тому в японській автомобільній компанії

«Тойота» розроблена та успішно функціонує так звана система «точно в

термін», що забезпечує оперативне регулювання кількості виробленої

продукції

на кожній стадії виробництва.

На перший погляд принципи системи «точно в термін» суперечать

традиційним принципам організації виробництва. Суть її зводиться до

відмови від випуску продукції крупними партіями і створення безперервного

багатопредметного виробництва. При цьому постачання здійснюється такими

малими партіями, що по суті виробництво перетворюється на поштучне.

Сенс роботи за системою «точно в термін» полягає в тому, щоб на всіх фазах

виробничого циклу необхідний напівфабрикат до місця наступної виробничої

операції надходив саме тоді, коли це потрібно. Система зорієнтована на

виготовлення готових виробів та їх поставку тільки в той момент, коли

вимагає торгова мережа, або поставку продукту на наступний етап

виробничого процесу, коли він там потрібний.

427