Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Рис.12.4. інфраструктура науково-технічної інноваційної діяльності.

329

Ринкова орієнтація цієї інфраструктури визначає її спроможність

забезпечувати виконання усіх своїх функцій в умовах сучасної ринкової

економіки і можливості швидкої адаптації до постійних динамічних змін.

Кінцевою метою формування інфраструктури має бути не просто створення

конкретних суб'єктів (науково-дослідних й освітніх установ, інноваційних

підприємств, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо) для ефективнішого

здійснення науково-технічної й інноваційної діяльності, а й для забезпечення

їх діяльності в інтересах суспільства, пов'язаних з подоланням спаду

виробництва, його структурною перебудовою, зміною номенклатури

продукції, підвищенням її конкурентоспроможності на внутрішньому й

зовнішньому ринках, створенням нових робочих місць і збереженням

науково-технічного потенціалу [3, с. 240—277]. Відповідно до цього

інфраструктура науково-технічної й інноваційної діяльності є комплексом

таких взаємозалежних елементів:

• системи інформаційного забезпечення науково-технічної й інноваційної

діяльності, що дає можливість доступу до баз і банків даних на відповідних

умовах (у тому числі комерційних) для всіх зацікавлених у цьому суб'єктів

господарювання незалежно від їх форм власності;

• системи експертизи (включаючи державну) науково-технічних і

інноваційних програм, проектів, пропозицій і заявок, що забезпечує високе

фахове ґ якісне проведення різноманітних видів їх незалежної оцінки

(наукова, фінансово-економічна, екологічна й інші види експертизи);

• системи фінансово-економічного забезпечення науково-технічної й

інноваційної діяльності, що активно використовує різноманітні

позабюджетні джерела коштів (насамперед ресурси місцевих

підприємницьких структур, а також інвестиції з інших регіонів і країн) і

одночасно передбачає пряму й опосередковану державну підтримку цієї

діяльності;

• система виробничо-технологічної підтримки створення нової

конкурентоспроможної наукомісткої продукції і високих технологій та їх

практичного освоєння на підприємствах, у тому числі з використанням

лізингу;

• система сертифікації наукомісткої продукції і надання інноваційним

підприємствам, що її випускають, послуг у сфері метрології, стандартизації і

контролю якості;

• система просування науково-технічних розробок і наукомісткої продукції

на регіональний, міжрегіональні і закордонні ринки, що включає маркетинг,

рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензійну роботу і захист

інтелектуальної власності;

330

• система підготовки і перепідготовки персоналу для науково-технічної й

інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки, включаючи навчання

цільових менеджерських команд для управління реалізацією конкретних

інноваційних проектів;

• система координації і регулювання розвитку науково-технічної й

інноваційної діяльності, що дозволяє через економічні методи й

інформаційний вплив управляти цими видами діяльності для їх

ефективнішого здійснення.

Кожна з названих систем повинна мати механізми реалізації своїх функцій і

відповідні організаційні елементи у вигляді спеціалізованих інноваційних

підприємств, утворень або організацій, що будуть забезпечувати

функціонування цих механізмів. При цьому необхідно мати на увазі, що

утворювана в регіоні інфраструктура науково-технічної й інноваційної

діяльності буде загальною для всіх суб'єктів, пов'язаних зі сферою науки і

техніки, будь-то великі чи середні наукові організації, інноваційні під-

приємства або суб'єкти малого підприємництва в науково-технічній сфері,

або ж вищі навчальні заклади, оскільки функціональне призначення її систем

має єдиний характер.

12.3. Інноваційний процес

Під інноваційним процесом розуміється послідовний ланцюг подій, у

перебігу яких інновація «визріває» від ідеї до конкретного продукту,

технології або послуги і поширюється у господарській практиці. На відміну

від науково-технічного прогресу інноваційний процес не закінчується так

званим впровадженням — першою появою на ринку нового продукту,

послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей

процес не переривається і після впровадження, адже в міру поширення

(дифузії) інновація може удосконалюватися, перетворюватися на

ефективнішу, набувати нових споживчих властивостей. Це відкриває для неї

нові сфери застосування, нові ринки, а отже, і нових споживачів, які

сприймають певний продукт, технологію або послуги як нові саме для себе.

Основою інноваційного процесу є процес створення й освоєння нової техніки

(ПСНТ), що починається з фундаментальних досліджень, спрямованих на

одержання нових наукових знань і виявлення найістотніших закономірностей

(див. рис. 12.5). Метою фундаментальних досліджень є розкриття нових

зв'язків між явищами, пізнання нових закономірностей розви-

331

тку природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання.

Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичяні і пошукові.

Рис. 12.5. Стадії інноваційного процесу

Результати теоретичних досліджень виявляються в наукових відкриттях,

обґрунтуванні нових понять і уявлень, створенні нових теорій. До пошукових

належать дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів

створення виробів і технологій, нових, невідомих раніше, властивостей

матеріалів і їх з'єднань, методів аналізу і синтезу. У пошукових

дослідженнях, як правило, відома мета роботи, що намічається, більш-менш

визначені теоретичні засади, але аж ніяк не конкретні напрями. У процесі та-

ких досліджень знаходять підтвердження теоретичні припущення й ідеї, хоча

вони іноді можуть бути заперечені або переглянуті. Пріоритетне значення

фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим,

що вона є генератором ідей,

332

відкриває шляхи в нові сфери. Але можливість позитивного виходу

результатів фундаментальних досліджень у світовій науці становить лише 5

%. В умовах ринкової економіки проводити такі дослідження не може собі

дозволити галузева наука. Фундаментальні дослідження повинні, як правило,

фінансуватися за рахунок бюджету держави на конкурсній основі, а також

можуть частково використовуватись і позабюджетні кошти.

Наука в Україні, а якщо ширше — сфера ідей, завжди мала виключно

утилітарний характер і ніколи не являла собою цінність. Розвиток і

підтримку одержували лише ті ідеї та напрями науки, що могли привести до

якогось конкретного результату. Якщо ситуація зміниться, і будуть

цінуватися і стимулюватися різні види знань, навіть якщо вони не приносять

короткотермінову користь, буде дано поштовх розвитку всієї нації. Академік

С. Г. Струмилін, один із перших учених, який звернув увагу на цю проблему,

зазначав, що дотепер, як це не дивно, наука, яка по суті тільки там і

починається, де ми маємо справу з мірою, вагомим рахунком, не спромоглася

розв'язати завдання виміру об'єктивного оцінювання цінності навіть власних

досягнень. До цього часу не сформовано загальновизнане мірило

ефективності наукової праці.

Другою стадією ПСНТ є прикладні дослідження. Вони спрямовані на

вивчення шляхів практичного застосування відкритих раніше явищ і

процесів. Науково-дослідницькі роботи прикладного характеру ставлять

своєю метою розв'язання технічних проблем, уточнення неясних теоретичних

питань, одержання конкретних наукових результатів, що надалі будуть

використані в дослідно-конструкторських роботах (ДКР), тобто на третій

стадії розвитку наукової розробки. ДКР — завершальна стадія наукових

досліджень, це своєрідний перехід від лабораторних умов і

експериментального виробництва до промислового. Під розробками

розуміються систематичні роботи, що грунтуються на існуючих знаннях,

отриманих у результаті наукових досліджень і (або) практичного досвіду, й

спрямовані на створення нових матеріалів, продуктів або пристроїв, по-

ширення нових процесів, систем і послуг або значне їх удосконалення. До

них відносяться:

розроблення визначеної конструкції інженерного об'єкта або технічної

системи (конструкторські роботи);

^ розроблення ідеї і варіантів нового об'єкта, у тому числі нетехнічного, на

рівні креслення або іншої системи знакових засобів (проектні роботи);

333

^ розроблення технологічних «процесів», тобто засобів поєднання фізичних,

хімічних, технологічних і інших процесів із трудовими в цілісну систему, що

робить визначеним корисний результат (технологічні роботи).

До складу розробок статистика включає також створення до-слідних зразків

(оригінальних моделей, що володіють принциповими особливостями

створюваного нововведення); їх випробування протягом часу, необхідного

для одержання технічних та інших даних і накопичення досвіду, що повинно

надалі знайти відбиток у технічній документації із застосування нововведень;

певні види проектних робіт для будівництва, що припускають використання

результатів попередніх досліджень.

Дослідні, експериментальні роботи — вид розробок, пов'язаний із

дослідницькою перевіркою результатів наукових досліджень. Дослідні

роботи мають на меті виготовлення і відпрацьовування дослідних зразків

нових продуктів, нових (удосконалених) технологічних процесів.

Експериментальні роботи спрямовані на виготовлення, ремонт і

обслуговування спеціального (нестандартного) устаткування, апаратури,

приладів, установок, стендів, макетів і т. ін., необхідних для проведення

наукових досліджень і розробок. Крім дослідних, експериментальних робіт

дослідницькі виробництва виконують інші роботи і послуги, що не належать

безпосередньо до наукових досліджень і розробок (ремонтні роботи,

транспортні послуги і т. ін.), а також здійснюють дрібносерійне виробництво

продукції.

Дослідна база науки — сукупність дослідних виробництв, що виконують

дослідницькі, експериментальні роботи. Дослідна база науки є складовою

наукового потенціалу країни, її стан і використання характеризують

спроможність науки здійснювати дослідну перевірку результатів наукових

досліджень і розробок із метою забезпечення безперервності інноваційного

процесу. Дослідна база включає трудові й матеріально-технічні ресурси,

призначені для проведення дослідницьких, експериментальних робіт.

Дослідні виробництва можуть бути різноманітних організаційних форм

(типів) — завод, цех, майстерня, дослідно-експериментальний підрозділ,

дослідна станція і т. ін.; мати різноманітне місцезнаходження, різний ступінь

господарської самостійності, перебуваючи на балансі наукової організації,

або бути юридичною особою. До дослідницьких виробництв, що перебу-

вають на самостійному балансі, належать усі виробництва, що перебувають у

складі наукової організації, незалежно від того, випускають вони промислову

продукцію на сторону чи ні. Влас-

334

на дослідна база наукової організації охоплює всі підпорядковані їй дослідні

виробництва.

Таким чином, метою ДКР є створення (модернізація) зразків нової техніки,

що можуть бути передані після відповідного тестування в серійне

виробництво або безпосередньо споживачу. На цій стадії проводять

остаточну перевірку результатів теоретичних досліджень, розробляють

відповідну технічну документацію, виготовляють і випробовують зразки

нової техніки. Можливість одержання бажаних результатів підвищується від

НДР до ДКР. І Іриблизно 85—90 % НДР дають результати, придатні для

подальшого практичного використання (на стадії ДКР 95—97 % за-

кінчуються успіхом).

Завершальною стадією процесу дослідження наукової розробки є освоєння

промислового виробництва нового виробу. Цією стадією закінчуються

роботи, пов'язані зі сферою науки, і починається процес промислового

виробництва. У виробництві знання матеріалізуються, а дослідження досягає

свого логічного завершення. У ринковій економіці має місце прискорення

виконання ДКР і стадії освоєння промислового виробництва. Інноваційні

підприємства, як правило, виконують ДКР за договорами із промисловими

підприємствами. Замовники і виконавці взаємно заінтересовані в тому, щоб

результати ДКР були впроваджені в практику і приносили прибуток (тобто

були б реалізовані споживачу).

Якщо вдасться досягти зазначеної мети, то промислове підприємство знову

буде заінтересоване у складанні договору з цією науковою організацією.

Отже, для наукової організації вдало виконана робота гарантує стабільні

замовлення, а робітникам — місця із відповідною оплатою праці. У цьому

полягає стимул прискорення і якісного виконання прикладних НДР і ДКР.

Стадія промислового виробництва проходить через два етапи: виробництво

інноваційної техніки і реалізація інноваційної продукції споживачам.

Перший етап — це безпосереднє суспільне виробництво матеріалізованих

досягнень науково-технічних розробок у масштабах, зумовлених запитами

споживачів. Метою й змістом другого етапу є доведення інноваційної

техніки до споживачів. В умовах панування державної форми власності і

централізованого управління народним господарством цей процес відбувався

шляхом планового розподілу виробленої техніки. За умов ринкової

економіки нова техніка реалізується з урахуванням попиту споживачів і

ринкових цін.

За виробництвом нововведення слідує його використання кінцевим

споживачем з наданням послуг і забезпеченням безаварій-

335

ної і економічної роботи, а також необхідною ліквідацією застарілого і

створенням замість нього нового виробництва. На стаді і використання

здійснюються два паралельні процеси: безпосерс і нє використання

матеріальних і культурних благ, отриманих на І основі науково-технічних

досягнень, а також сервісне обслуговування, що включає технічні й

організаційні заходи, які забечік чують підтримку нової техніки в

придатному для експлуатації стані протягом нормативного терміну служби.

Період, що починається з виконання теоретичних і пошукових досліджень і

містить наступну розробку, освоєння і застосування нової науково-технічної

ідеї, поліпшення техніко-економічних параметрів техніки, що випускається,

її ремонтне й інше обслуговування, а закінчується моментом, коли ця техніка

підлягає заміні якісно новою, ефективнішою, називається життєвим циклом.

Кожна ланка життєвого циклу самостійна, має певні закономірності, виконує

специфічну роль. Вихідними і визначальними пунктами цього циклу є:

• наука, що генерує ідеї;

• техніка, що матеріалізує ці ідеї у певній системі машин і відповідної

технології;

• виробництво, що являє собою сферу використання науково-технічних

досягнень.

Центральними етапами в життєвому циклі є освоєння нової техніки й

організація її широкого випуску. Ці етапи відіграють вирішальну роль у

матеріалізації й у застосуванні в народному господарстві наукових

відкриттів. Тому їх у широкому розумінні можна назвати впровадженням

нової техніки у виробництво.

При цьому слід зазначити, що стадії проектування і будівництва в окремих

випадках не обов'язкові. Вони пов'язані, як правило, із реконструкцією

підприємств, що освоюють нову техніку за розробками інноваторів.

Співвідношення витрат за стадіями ПСНТ багато в чому визначається

характером виконуваних робіт і специфікою розв'язуваних проблем.

У більшості галузевих інститутів виконуються як пошукові, так і прикладні

НДР, а також ДКР. Причому слід зазначити, що останнім часом з усіх

напрямів робіт спостерігається скорочення термінів виконання замовлень

заводів, орієнтованих, як правило, на поточну модернізацію техніки, що

випускається.

Інноваційний процес охоплює цикл відпрацьовування науково-технічної ідеї

до її реалізації на комерційній основі. Інноваційні процеси більшою мірою,

ніж інші елементи науково-технічного прогресу, пов'язані з ринковими

відносинами. Осно-

336

ина кількість інновацій реалізується в ринковій економіці підприємницькими

структурами як засіб розв'язання виробничих і комерційних завдань. Отже,

інновації орієнтовані на ринок, на конкретного споживача або потребу.

Таким чином, інноваційний процес являє собою комплекс послідовних робіт

від одержання нового знання до використання інноваційного товару

споживачем.

12.4. Інноваційні підприємства

Для перебігу інноваційних процесів і забезпечення інноваційної діяльності

необхідна участь організацій науково-технічної та інноваційної сфер і

розроблення відповідних класифікацій таких організацій. Інноваційне

підприємство— суб'єкт господарювання, в результаті діяльності якого

виробляється інноваційна продукція, впроваджуються нові технологічні

процеси або здійснюється будь-яка інша інноваційна діяльність.

Переходячи безпосередньо до класифікації інноваційних підприємств,

зазначимо, що необхідним елементом інноваційної діяльності є її

інформаційне забезпечення. Для цього важливим є створення

автоматизованої системи інформаційного забезпечення інноваційних

процесів з урахуванням використання телекомунікаційних засобів. Така

система дає змогу в єдиному інформаційному просторі здійснювати обмін

інформацією про попит на інноваційні -проекти, послуги і про їх пропозицію.

Основними її системоутворювальними елементами будуть об'єднані

телекомунікаціями регіональні і головні центри інформації з банками даних

про інноваційні проекти, послуги й організації. З розвитком науки проблема

розмежування типів наукових організацій надзвичайно ускладнилася, їх

реальна розмаїтість настільки велика, що при класифікації не можна обійтися

деякими групами з чітко фіксованими особливостями.

Методологічною основою класифікації наукових та інноваційних

підприємств є концепція видів спеціалізації (економічної орієнтації) ланок

організаційної структури. Саме вид спеціалізації варто віднести до

найважливіших засад класифікації організацій. Як найважливіша ознака в цій

класифікації використовується вид спеціалізації (продуктова, ресурсна,

технологічна). Інші важливі ознаки класифікації: вид отриманої науково-

технічної продукції та характер об'єктів (виріб у цілому, матеріал, технологія,

форма організації управління, ступінь охоплення стадій циклу

«дослідження—впровадження»).

337