Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕМА 12

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Ключові поняття і терміни

• інновація;

• види інновацій;

• інноваційна продукція;

• інноваційний процес;

• фундаментальні інноваційні розробки;

• інноваційне виробництво;

• інноваційне підприємство;

• інноватор;

• державне регулювання інноваційної діяльності;

• форми державного захисту інновацій;

• ринок інновацій.

12.1. Сутність інновацій, їх класифікація та специфіка

Нинішнє сторіччя вносить нові тенденції в процес взаємодії економічного

середовища й інноваційної діяльності конкуруючих самостійних суб'єктів

господарювання, змушених багато в чому змінювати стереотипи своєї

поведінки в цій сфері. Інновації стають головною «діючою особою»

теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної

революції. Принципове підвищення ролі нововведень викликане передусім

зміною ринкової ситуації: характером конкуренції, переходом від звичної

«статичної» до «динамічної» конкуренції. Ця обставина багато в чому

визначила особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі [8, с.

132]. Однак на сьогодні в науці остаточно не сформувалось єдине розуміння

сутності поняття «інновація», що потребує додаткових пояснень.

Всі існуючі визначення поняття «інновація» можна віднести до п'яти

основних підходів до трактування сутності інновацій (рис. 12.1).

Сутність об'єктного підходу полягає в тому, що інновацією (нововведенням)

є об'єкт — результат науково-технічного прогресу: нова техніка, технологія.

Розрізняють:

— базисні інновації, що реалізують значні винаходи і стають основою

формування нових поколінь і напрямів розвитку техніки;

— поліпшуючі інновації, які реалізують дрібні і середні винаходи переважно

на фазах розширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу;

320

— псевдоінновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь

техніки і технологій і зазвичай гальмують технічний прогрес.

Рис. 12.1. Підходи до визначення сутності поняття «інновація»

У рамках процесного підходу під інновацією розуміється комплексний

процес, що включає розроблення, впровадження у виробництво і

комерціалізацію нових споживчих цінностей — товарів, техніки, технології,

організаційних форм і т. ін.

Об'єктно-утилітарний підхід визначає термін «інновація» у двох аспектах.

По-перше, як інновацію слід розуміти об'єкт — нову споживну вартість, що

ґрунтується на досягненнях науки і техніки. По-друге, акцент робиться на

утилітарній стороні нововведення — спроможності задовольнити суспільні

потреби зі значним «корисним ефектом». Відмінність процесно-утилітарного

підходу до визначення терміна «інновація» від об'єктно-утилітарного полягає

в тому, що інновація в такому разі розглядається як комплексний процес

створення, поширення і використання нового практичного засобу.

У рамках процесно-фінансового підходу під «інновацією» розуміється

процес інвестицій у інновації, вкладення коштів у розроблення нової техніки,

технології, наукові дослідження.

В усіх наведених визначеннях термін «інновація» трактується стосовно

конкретної формальної ситуації. При цьому не розкривається економічна

сутність інновації з позицій її економічних результатів. Унаслідок цього

виникає ситуація, коли будь-яке нововведення, у тому числі менш

прогресивне або неефективне, трактується як інновація.

Інновація — це результат інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, що

є основним джерелом економічного зростання й проявляється в розробленні

нового продукту, нового методу виробництва, створенні нового ринку,

освоєнні нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів, а також

реорганізації структури управління.

327

Нижче наводиться класифікатор інновацій, використання яко дозволить

оцінювати їх конкретніше, повніше, об'єктивніше більш комплексно

визначати їх результативність і напрями інн~ ваційного процесу, що зазвичай

потребують коригування або під тримки, а також виявляти неоднорідність

інновацій і підбират відповідні методи управління для кожної з них,

адекватні особли востям кожного виду інноваційного процесу.

Інновації прийнято класифікувати за низкою ознак (рис. 12.2).

Так, за ступенем радикальності, їх значимості в економічном розвитку

інновації можна поділити на базисні (радикальні, піоне~ ські), поліпшуючі та

раціоналізуючі. За спрямованістю результатів інновації поділяються на

інновації як науковий інструментарій, ін новації-процеси та інновації-

продукти.

Дещо інша класифікація інновацій пропонується в рамка технологічної

парадигми. Прийнято виділяти прирістні інновації (пов'язані з поліпшенням

властивостей існуючих процесів виробництва і продуктів), а також

радикальні. Виокремлюються також інші види нововведень відповідно до тієї

ролі, що вони відіграють у розвитку економічної системи.

Класифікація інновацій за ступенем новизни передбачає поділ їх сукупності

на однорідні за рівнем новизни групи з метою оцінювання їх значимості.

Поняття новизни інновації може відноситися як до продукту або

технологічного процесу в цілому (у разі його абсолютної новизни), або

тільки до деяких його елементів, що не лише змінюють функції і

характеристики й тільки з часом дають змогу скоротити обсяг робіт із

конструювання нової техніки і підготовки її виробництва, а й сприяють

підвищенню якості виробів [2, с. 281].

Інновації за етапами науково-технічного прогресу класифікуються так:

технічні інновації (з'являються у виробництві продуктів із новими або

поліпшеними властивостями);

^ технологічні інновації (виникають у разі застосування поліпшених,

якісніших засобів виготовлення продукції);

організаційно-управлінські інновації (пов'язані насамперед із процесами

оптимальної організації виробництва, транспорту, збуту і постачання);

•/ інформаційні інновації (сприяють розв'язанню завдань з організації

раціональних інформаційних потоків у різноманітних сферах науково-

технічної і виробничої діяльності, підвищення достовірності й оперативності

одержання інформації);

•/ соціальні інновації (спрямовані на поліпшення умов праці, розв'язання

проблем охорони здоров'я, освіти, культури).

322

Рис.12.2. Класифікація інновацій.

323

Різноманітні види інновацій перебувають у тісному взаємозв'язку і

висувають специфічні вимоги до інноваційного механізму. Так, технічні і

технологічні інновації, впливаючи на зміст виробничих процесів, одночасно

створюють умови для управлінських інновацій, оскільки вносять зміни в

організацію виробництва. Це, у свою чергу, вимагає відповідного різнома-

ніття форм організації, масштабів і засобів їх впливу на економіку, а також

методів оцінювання їх ефективності.

Наведена вище класифікація інновацій вимагає уточнення кожного з її

різновидів. Інновації стосуються різних сфер діяльності людей: виробництва,

економіки, права, соціальних відносин, науки, культури, освіти та інших. Цей

термін може мати різноманітні значення в багатьох контекстах, і вибір їх

залежить від конкретних цілей виміру або аналізу. Економічна теорія

розрізняє п'ять типів інновацій [11, с. 159]:

• розроблення нового продукту;

• розроблення нового методу виробництва;

• створення нового ринку;

• освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

• реорганізація структури управління.

Чинні в цей час міжнародні норми щодо збору даних про інновації,

встановлені так званим Керівництвом Осло, і розроблені стосовно тільки

технологічних інновацій. Вони охоплюють нові продукти і процеси, а також

ті з них види, які зазнали значних технологічних змін. Інновація вважається

здійсненою в тому разі, якщо вона впроваджена на ринку або у виробничому

процесі [9, с. 182].

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових або удосконалених

продуктів. Впровадження нового продукту визначається як радикальна

продуктова інновація, якщо мова йде про продукт, можливі сфери

застосування якого, а також функціональні характеристики, властивості,

конструктивні або використані матеріали і компоненти істотно відрізняють

його від продуктів, що раніше випускалися. Такі інновації можуть базуватися

на принципово нових технологіях або на поєднанні існуючих технологій у їх

новому застосуванні. Прикладом інновацій радикального типу (принципово

нових) можуть служити мікропроцесори і касетні відеомагнітофони. Перший

портативний касетний плеєр, що поєднав у собі істотні принципи побудови

магнітофонів і мініатюрних вушних гучномовців,

324

був інновацією другого типу. В обох випадках жоден готовий ииріб не

випускався раніше.

Удосконалення продукту (в термінах Керівництва Осло — ін-крсментальна

продуктова інновація) стосується вже існуючого продукту, якісні або вартісні

характеристики якого були помітно Поліпшені за рахунок використання

ефективніших компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї або ряду

технічних підсистем (якщо це складний продукт).

Процесні інновації — це освоєння нових або значно удоскона-исних методів

виробництва, зміни в устаткуванні чи організації виробництва, або і те, й

інше. Такі інновації спрямовані на створення нових чи удосконалених

продуктів, випуск яких неможливий за використання наявного устаткування

або застосовуваних методів виробництва, або на істотне підвищення

ефективності виробництва існуючих продуктів.

Специфічною рисою наукового товару є його спроможність до необмеженої

мультиплікації прибутків. Інтелектуальний товар, чи то інформація, винахід,

ноу-хау і т. ін., захищений у відповідній юридичній формі, може бути

проданий його законним власником рівно стільки разів, скільки знайдеться

на нього покупців.

Інноваційна продукція — продукція, що піддавалася технологічним змінам

різного ступеня. її склад визначається згідно з типами технологічних

інновацій. Вона охоплює:

• нові вироби (знову впроваджені) або ті, які підлягали удосконаленню;

• вироби, що базуються на нових або значно удосконалених методах

виробництва (інша інноваційна продукція).

Виходячи з цього, нова (знову впроваджена) продукція відповідає поняттю

радикальної продуктової інновації, а удосконалена продукція — поняттю

інкрементальної продуктової інновації. Інша інноваційна продукція є

результатом впровадження процесних інновацій і, як правило, відноситься до

продукції, що вже випускається підприємством. Крім того, ця категорія

включає продукцію, що грунтується на запозиченому передовому досвіді,

коли впроваджують нові або удосконалені методи виробництва, реалізовані

раніше у виробничій практиці інших країн або підприємств, і які

поширюються шляхом технологічного обміну (безкоштовні ліцензії, ноу-хау,

інжиніринг). Статистика враховує обсяг інноваційної продукції аналогічно

обсягу відвантаженої продукції у відпускних цінах підприємств без податку

на додану вартість й акцизів.

325

12.2. Інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією ідей

(власне результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-

технічних досягнень) у новий або вдосконалений продукт, впроваджений на

ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, використаний у

практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна

діяльність припускає цілий комплекс наукових, технологічних,

організаційних, фінансових, комерційних заходів, і саме у своїй сукупності

вони ведуть до появи інновацій.

Наукові дослідження і розробки є не тільки джерелом нових ідей, але можуть

здійснюватися на різноманітних етапах процесу створення інновації, як засіб

розв'язання проблем, потенційно можливих на будь-якій його стадії (рис.

12.3).

Як правило, виділяють шість основних видів інноваційної діяльності:

^ маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, пов'язані з

випуском нової продукції на ринок, а саме: попереднє дослідження галузі,

адаптацію продукту до цільових ринків, рекламну кампанію, не включаючи

однак створення мереж поширення для реалізації на ринку;

^ виробниче проектування, що передбачає підготовку планів і креслень для

визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних

характеристик, необхідних для створення концепції, розроблення,

виробництва і маркетингу нових продуктів і процесів. Воно може бути

частиною початкової концепції продукту або процесу, тобто наукових

досліджень і розробок, але може бути також пов'язане з інструментальною

підготовкою, організацією виробництва і його пуску, маркетингом нових

продуктів;

придбання матеріалізованої технології—машин і устаткування, за своїм

технологічним змістом пов'язані з упровадженням на інноваційних

підприємствах продуктових або процесних інновацій;

придбання не матеріалізованої технології зі сторони у формі патентів,

ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг

технологічного устаткування;

^ інструментальна підготовка й організація виробництва, що охоплює

придбання виробничого устаткування й інструменту, зміни в них, а також у

процедурах, методах і стандартах вироб-

326

ництва та контролю якості, необхідних для створення нового

технологічного процесу;

запуск виробництва і передвиробничі розробки, що включають модифікацію

продукту і технологічного процесу, перепідготовку персоналу для

застосування нових технологій і устаткування, а іакож пробне виробництво,

якщо передбачається подальша доробка конструкції.

Рис. 12.3. Види інноваційної діяльності в процесі від ідеї до інновації

Інноваційна діяльність взаємопов'язана з науково-технічною. Науково-

технічна діяльність (НТД) — систематична діяльність зі створення,

розвитку, поширення і застосування науково-технічних знань у всіх галузях

науки і техніки. Поняття НТД, розроблене ЮНЕСКО, є базовою категорією

міжнародних стандартів у статистиці науки і техніки [9, с. 180]. Відповідно

до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об'єкт статистики охоплює три її види:

наукові дослідження і розробки, науково-технічну освіту і підготовку кадрів,

науково-технічні послуги.

Науково-технічна освіта і підготовка кадрів визначаються як діяльність, що

включає спеціалізовану неуніверситетську вищу освіту і підготовку, вищу

освіту і підготовку, які передбачають отримання університетського ступеня,

аспірантуру, організовану

327

безупинну підготовку вчених і інженерів. Ці види діяльності відповідають

певним рівням Міжнародної стандартної класифікації освіти.

Під науково-технічними послугами розуміється діяльність, пов'язана з

науковими дослідженнями, розробками і створенням необхідних умов, які

сприяють поширенню і застосуванню науково-технічних знань. Науково-

технічні послуги можуть надаватися науковими організаціями, для яких це є

неосновна діяльність, або самостійними організаціями, створеними з цією

метою (інститути науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви, музеї і т.

ін.). До науково-технічних послуг статистика відносить діяльність у сфері

науково-технічної інформації; НТД музеїв, ботанічних та зоологічних садів і

т. п.; переклад, редагування і видання науково-технічної літератури;

пошукові роботи (геологічні, гідрологічні, топографічні, метеорологічні й

ін.); розвідку корисних копалин; збір даних про соціально-економічні явища;

випробування, стандартизацію, метрологію, контроль якості; консультування

клієнтів з підготовки і реалізації конкретних проектів (крім наукових

досліджень і розробок, звичайних інженерних послуг); патентно-ліцензійну

діяльність.

Науково-технічну діяльність варто відрізняти від інших, пов'язаних із нею,

видів діяльності, у тому числі від загальної шкільної освіти, навчання

робочих кадрів без відриву від виробництва, діяльності видавництв і засобів

масової інформації, загальних і спеціалізованих медичних послуг, а також від

інноваційної діяльності, промислового виробництва, розподілу товарів і

послуг. Науково-технічна діяльність, як правило, здійснюється в наукових

організаціях або в інноваційних підприємствах.

Отже, до інноваційної діяльності відноситься вся діяльність у рамках

інноваційного процесу, а також маркетингові дослідження ринків збуту і

пошук нових споживачів; інформаційне забезпечення можливого

конкурентного середовища і споживчих властивостей товарів конкуруючих

фірм; пошуки новаторських ідей і рішень, а також партнера по

впровадженню і фінансуванню інноваційного проекту.

Під інфраструктурою науково-технічної й інноваційної діяльності

розуміється сукупність взаємозалежних і взаємодоповнюючих одна одну

систем та відповідних їм організаційних елементів, необхідних і достатніх

для ефективного здійснення цих видів діяльності (рис. 12.4).

328