Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Коефіцієнти е

, розраховані щодо всієї сукупності устаткування, котра

підлягає капітальному ремонту в конкретному році, можуть

використовуватися для визначення послідовності заміни тих одиниць, що

їх капітально ремонтувати невигідно.

Передовсім треба замінювати фізично зношене устаткування

найбільшим від'ємним значенням коефіцієнта е

за абсолютною

величиною.

Загальний обсяг витрат на ремонтно-технічне обслуговування діючих

засобів праці залежить від кількості ремонтів п фактичного строку їх

експлуатації та від собівартості кожного ремонту. Це означає, що для

помітного зменшення витрат на ремонт устаткування та інших видів

основних фондів (ремонтно-експлуатаційні витрати на підприємствах

України надмірно великі) необхідно: по-перше, раціонально мінімізувати

кількість ремонтів машин протягом усього періоду їх функціонуванні,

друге, максимально зменшити витрати на проведення одного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можна досягти, збільшуючи фізичну

довговічність устаткування та визначаючи раціональні строки його

експлуатації. Головним напрямом зниження собівартості ремонтних робіт є

істотне підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного

виробництва його індустріалізація, тобто максимальне наближення

процесу ремонту за характером організації і технології до про

виготовлення нових машин і устаткування. Широкомасштабна

індустріалізація ремонтного виробництва в цілому передбачає:

• збільшення централізованого виготовлення машинобудівними

підприємствами запчастин до обсягів, що забезпечують повне задоволення

попиту на них; розширення відновлення спрацьованих деталей і вузлів, що

дає змогу зменшити на 15- обсяг виробництва нових запасних частин;

• усебічну централізацію і спеціалізацію ремонтних робіт у різних ланках

управління виробництвом (створення розгалужень територіальної системи

фірмового машиносервісу підприємствами-продуцентами; централізований

капітальний ремонт устаткування вузькогалузевого призначення

спеціалізованими ремонтними підприємствами і підрядними організаціями;

максимально можлива централізація ремонтного господарства на самих

підприємствах, яка уможливлює виконання всього або переважно обсягу

ремонтних робіт спеціалізованими підрозділами єдиної ремонтної служби).

За недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни и

підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів багато

важить модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його

вдосконалення з метою запобігання технічно-економічному старінню та

підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог. За

порівняно невеликих витрат і за відносно короткий строк модернізація може

забезпечити підвищення технічного рівня устаткування, зростання

продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей і збільшення

випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів, досвід багатьох

підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації

багатьох видів виробничого устаткування збільшує його продуктивність на

ЗО—50 %, а пов'язані з Цим витрати не перевищують 50 % вартості нових

технічних Конструкцій аналогічного призначення. Економічно доцільніше

здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову) Модернізацію

устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і

витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися

формулою 8.5, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість

витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт

ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, коли їх

здійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою:

(8.7)

де М — витрати на модернізацію. При цьому величини а,

[3 і що входять у формулу (8.7), треба визначати за

даними модернізованої та нової машин.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна

фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Визначення

необхідного (економічно доцільного) щорічного обсягу заміни засобів праці

передбачає: встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх

видів (груп); здійснення такого щорічного обсягу заміни, який може

забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування

та інших видів основних фондів. За простого відтворення засобів праці роз-

мір їх заміни (вибуття) практично має дорівнювати нормі амортизаційних

відрахувань на реновацію, а за розширеного від

творення — залежатиме не лише від нормативного строку експлуатації

(норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення обсягу основних

фондів.

Розширене відтворення основних фондів Нагромадження й оновлення

основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств

різних галузей народного господарства здійснюється в процесі

технічного озброєння, реконструкції та розширення діючих або споруд

нових виробничих об'єктів (цехів, виробничих ліній, підприємств)

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення

відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення

наявних виробничих площ) комплексу заходів що передбачають підвищення

до сучасних вимог технічного на окремих дільниць виробництва за рахунок

впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації

виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та

технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є

здійснюваним за єдиним проектом повним або частково переобладнанням

виробництва. За необхідності можуть б споруджені нові або розширені

існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт

відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу

експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого

підприємства заведено розуміти спорудження його другої та ступних черг,

додаткових виробничих комплексів, нових це або розширення

функціонуючих, а також організацію допоміжних і обслуговуючих

виробництв, комунікацій тощо. До ново будівництва (новобудов) відносять

спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється

на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення

виробничого потенціалу підприємств є взаємо зв'язаними елементами єдиного

відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте

пріоритетними для більшості різногалузевих господарств треба вважати

технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове

будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей

нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за

організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності

створення надійних умов для екологічної безпеки виробничо-господарської

діяльності.

8.4. Ефективність відтворення та використання

основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності

виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення ліпшого

використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного

боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня

кожного підприємства, а з другого — дають змогу збільшувати обсяг

виробництва продукції без додаткових інвесстиційних ресурсів, знижувати

собівартість виробів за рахунок вкорочення питомої амортизації й витрат на

обслуговування виробництва й управління, підвищувати фондовіддачу та

прибутковість.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність

основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності

відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий —

показники рівня використання основних фондів у цілому й окремих їх видів

(рис. 8.5).

Рис. 8.5. Показники відтворення та ефективності використання основних

фондів підприємства

Необхідність виокремлення в самостійну групу показників. відтворення

засобів праці, які характеризують процес їх технічний стан та структуру,

зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо

впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у

виробництві устаткування та інших знарядь праці. Необхідно також

розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та

інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу

експлуатованих основних фондів, а інтенсивне передбачає заміну діючих

основних фондів новими, ефективнішими. Проте процес виведення з

експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна

ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний

господарський обіг охоплює не лише введення в дію нових і виведення з

експлуатації спрацьованих фондів, а й передавання певної їх частини з

балансу одного підприємства на баланс іншого. Алгоритм розрахунку

окремих показників оцінювання основних засобів наведено в табл. 8.1.

Таблиця 8.1.

ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Показник

Розрахункова

формула

1. Коефіцієнт оновлення основних фондів (к

)

— це

відношення вартості основних фондів, які введені в екс-

плуатацію протягом розрахункового періоду (ОФ

введ

), до

вартості основних фондів на кінець цього розрахункового

періоду (ОФ

кін

) або до середньої вартості

Коефіцієнт вибуття основних фондів (к

)

— це

відношення вартості основних фондів, які вибули з

експлуатації протягом певного розрахункового періоду

(ОФ

виб

) до вартості основних фондів на початок цього

розрахункового періоду (ОФ

поч

) або до середньої вартості

3. Коефіцієнт зносу основних фондів

(Kзн) — це відношення

величини зносу основних фондів (3) до первісної вартості

основних фондів (ОФ

перв

)

234

Продовження табл. 8.1

4. Коефіцієнт придатності основних фондів

— це

відношення залишкової вартостіІ основних фондів (ОФ

зал

) до первісної вартості основних фондів (ОФ

перв

5. Фондовіддача (F)

—

це відношення товарної продукції

підприємства у вартісному вимірюванні за

розрахунковий період (ТП) до середньорічної вартості

основних фондів (ОФсер)

6. Фондомісткість ( )

—

це показник обернений до

фондовіддачі, тобто це відношення середньорічної

вартості основних фондів до обсягу товарної продукції у

вартісному вимірюванні в розрахунковому році

7. Фондоозброєність

(Ф) — це відношення

середньорічної вартості основних фондів до чисельності

працівників

(Ч).

8. Рентабельність основних фондів (R

оф

) - це відношення

величини прибутку (П) до середньорічної вар

тості

основних фондів

9. Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування

з.у.е

) характеризує рівень його завантаження в часі й

визначається співвідношенням часу фактичної роботи

устаткування за рік (Т

) у годинах до часу його

ймовірної експлуатації (номінального фонду часу) за рік

(Т

), год.

10. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування

з.у.і

)

визначаться відношенням фактичної про-

дуктивності устаткування (Q

)1 то тікористовується на

підприємстві до його нормативної, технічно обґрун-

тованої продуктивності (Q

)

235

Показник

Розрахункова

формула

11. Коефіцієнт інтегрованого використання

устаткування

і.в.у.

) відображає рівень використання

устаткування як у часі, так і щодо продуктивності й

визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та

інтенсивного завантаження

Поряд з цим до системи показників ефективності відтворення основних

фондів доцільно додати два нові: коефіцієнт інтенсивності оновлення

основних фондів

(співвідношення вартості фондів, введених у дію за певний період, і

вартості тих, що ви коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів

(відповідно фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання

основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й

охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є

зрозумілою вже із самої назви. Пояс потребують лише деякі, а саме:

• коефіцієнт змінності роботи устаткування — від нош загальної

кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кості одиниць

встановленого устаткування;

• напруженість використання устаткування (вироби площ) — випуск

продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої

площі);

1 коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування відношення

кількості виготовлених виробів за одиницю часу технічної (паспортної)

продуктивності відповідного устаткував

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ

найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт

змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах

спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не

враховує внутрішньо змінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим

коефіцієнт змінно методологічно правильніше було б обчислювати,

виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і

максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за

восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання

календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності боти

устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

236

За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрями

інтен- сифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України,

радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого

задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенкла-

туру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових

поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин,

розроблення та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі

не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямах

науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім

наукомістких виробництв, істотному підвищенні тех-ніко-організаційного

рівня та соціально-економічної' ефективності виробництва на підприємствах

різних галузей народного господарства;

• докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її

обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування —

виробництво — розподіл — запровадження —

експлуатація нової техніки);

• дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного,

організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної

політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих

виробничих об'єктів; невідкладне значне збільшення масштабів вилучення з

виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та

устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь

праці до систематичного комплексного оновлення тех-ніко-технологічної

бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

• формування організаційно-економічної системи на рівні країни, спроможної

забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління науково-

виробничим комплексом у здійсненні найефективніших відтворювальних

процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій

(нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямів інтенсифікації

відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої

діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових

коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної

державної підтримки,

237

безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструк» тури та

іноземного капіталу.

Головною ознакою підвищення рівні ефективного використання основних

фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання

обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного

розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу

продуктивної роботи машин та устаткування протягом відповідного періоду,

тобто від їх екстенсивного завантаження, а з другого — від ступеня

використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів

щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно

поділити на дві групи: збільшення екстенсивного завантаження; підвищення

інтенсивного навантаження.

Однак треба врахувати дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне

завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним

фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження

устаткування, його продуктивності залежать передовсім від інженерних

рішень, покладених в основу конструкцій цього устаткування. По-друге,

здійснення заходів екстенсивного напряму, як правило, не потребує

капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання

виробничого апарату в багатьох випадках зв'язане зі значними інвестиціями;

проте останні порівняно швидко скуповуються за рахунок одержаного

внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого

устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На

підприємствах з дискретним виробництвом кількість невикористовуваного

протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20 % загального його

парку, а внутрішньозмінні простої складають 10—15 % робочого часу.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання

основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично

спрацьованого й технічно застарілого устаткування. До важливих факторів,

що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу,

належать також запровадження нових (ноно) технологій, інтенсифікація

виробничих процесів. Значного підвищення інтенсивного навантаження

устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогре-

238

сивних форм і методів організації виробництва (концентрації, і спеціалізації,

кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних

ліній), що уможливлюють використання иисокопродуктивного

автоматизованого устаткування. Досить іс-11 пні резерви ліпшого

екстенсивного та інтенсивного викорис-ілпня основних засобів можна

реалізувати з допомогою освоєння і стислі строки проектних потужностей,

уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.

За умов раціонального функціонування економіки система господарювання

повинна формувати достатні економічні стимули для забезпечення

ефективної експлуатації основних фондів та іншого майна підприємств.

Цьому сприяє реалізація програм інноваційного розвитку економіки,

ефективне управління суб'єктами господарювання різних форм власності,

підвищення рівня використання наявного науково-виробничого потенціалу

та динамічне його нарощення, створення дієвої системи комерціалізації

результатів науково-технічної діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Особливості відтворювальних процесів на сучасних промислових

підприємствах України.

2. Практичне значення оцінювання основних фондів. Вид їх вартості.

3. Що мають враховувати на підприємстві в процесі обгрунтування методу

нарахування амортизації?

4. В чому полягає відмінність між поняттями «основний капітал» та

«необоротні активи підприємства»?

5. Оцінювання ефективності проведення капітального ремонту модернізації

устаткування.

6. Оптимізація обсягу і структури основного капіталу підприємства.

7. Оцінювання стану основних фондів підприємства.

8. Методичні підходи до визначення рівня використання основного капіталу.

Список використаних джерел

1. Афанасьева А., Кравченко С. Управління структурою капіталу //

Економіка, фінанси, право. — 2003. — № 1. — С. .25—27

2. Бланк Н. А. Управління активами. — К.: Ніка-Центр, 2000. — 720 с.

239