Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

тенденцій зростання, що історично склалися. Розробляючи довгостроковий

план, виконавці орієнтуються на те, що в майбутньому, порівняно з минулим,

результати діяльності підприємства апріорі покращаться. Типовим наслідком

такого підходу є постановка оптимістичних цілей, яких не завжди досягає

підприємство. На відміну від довгострокового у стратегічному літуванні нема

припущення, що майбутнє обов'язково повинно уїм краще минулого, а

екстраполяція не вважається методом, кий дає змогу одержати допустимі

результати. Тому стратегічне планування починається з аналізу перспектив

підприємства, завданням якого є з'ясування тих тенденцій, загроз,

можливостей, а також надзвичайних ситуацій, які здатні змінити тенденції, що

рже склалися. Другим кроком, який передує складанню стратегічного плану, є

аналіз позицій підприємства в конкурентному середовищі. Це дозволяє

визначити, наскільки можна підвищити результати роботи, поліпшивши

конкурентну стратегію в обраних видах діяльності. Детальний аналіз

конкурентних позицій свідчить, що навіть у разі реалізації оптимальних

стратегій у всіх видах діяльності, окремі напрями є перспективнішими за інші, а

деякі виявляються зовсім недоцільними. Третім кроком є встановлення методу

вибору стратегії — зіставлення перспектив підприємства в різних видах

діяльності, встановлення пріоритетів і розподіл ресурсів між різними видами

діяльності для забезпеченій! ефективної майбутньої діяльності. На цьому етапі

залучається досить потужний методичний інструментарій: матричні моделі,

модель конкурентних сил М. Портера, концепції життєвого циклу ринку,

заінтересованих груп тощо.

Саме стратегічний підхід до планування здатний визначити, що нинішні

можливості неприйнятні для підприємства: або тому, що ряд видів діяльності,

якими підприємство в теперішній час займається, стратегічно вразливий; або

внаслідок того, що аналіз перспектив виявив невідповідності можливостей і

ресурсів; або через те, що передбачається вихід на ринок потужних

конкурентів. Отже, в стратегічному плануванні екстраполяція замінена

розгорнутим стратегічним аналізом, який пов'язує перспективи і цілі між собою

та готує підґрунтя для вибору і розроблення ефективної стратегії.

Серед основних ознак стратегічного планування, які відрізняють його від

довгострокового за змістом і послідовністю дій, є такі:

• постійне стеження за станом і змінами зовнішнього середовища

підприємства (моніторинг зовнішнього середовища);

• виявлення суттєвих загроз/можливостей діяльності підприємства в

зовнішньому середовищі;

171

• ретельний аналіз рівня можливостей підприємства п. стояти загрозам і

використати переваги;

• виявлення найбільш вразливих позицій і розроблення упереджувальних

заходів для уникнення подібних ситуацій;

• визначення альтернативних стратегічних напрямів розвитку

• вибір генерального напряму формування стратегії, яка і реалізовуватиме

стратегічну ціль підприємства і завдання що досягнення;

• результатом стратегічного планування є формування стратегії

підприємства — системи взаємоузгоджених стратегічних рішень для

здійснення превентивних або безпосередньо захисних заходів розвитку його

діяльності.

В основу розроблення стратегічного плану покладено аналіз перспектив

розвитку підприємства за певних припущень щодо з чинників зовнішнього

середовища, в якому воно функціонує. Н важливішим елементом цього аналізу

є визначення позиції підприємства (організації") в конкурентній боротьбі за

ринки збуту продукції чи послуг. На основі такого аналізу формуються окремі

напрями виробничо-господарської діяльності і обираються базові й

функціональні стратегії досягнення цілей. У рамках стратегічного плану

вирішують, які нові напрями розвивати, а які з освоєних — ліквідувати.

Стратегічне планування спрямоване на адаптацію діяльності організації до

постійно мінливих умов зовнішнього середовища і отримання вигідних із

виникаючих у ньому нових можливостей.

6.4. Розроблення плану підприємства та виробничої програми

Розробленню плану передує аналіз вихідного рівня діяльності, досягнутого

підприємством, або так званого базисно періоду, який, як правило, за

тривалістю відповідає плановому Аналіз вихідного рівня здійснюється шляхом

порівняння показників у їх динаміці, поділу зведених показників на складові

елементи, а комплексних факторів — на одиничні. Достовірність аналізу

значною мірою визначається тим, як враховано галузевий характер і специфіку

виробничо-господарської діяльності підприємства. Важливим об'єктом такого

аналізу є внутрішньогосподарські резерви, котрі включають:

♦ резерви зростання продуктивності праці — це скорочення втрат робочого

часу, раціональне використання техніки, удосконалення організації

виробництва і праці;

172

♦ резерви використання засобів виробництва (основних виробничих

фондів) — це скорочення простоїв обладнання, ліквідація нераціональних

затрат робочого часу, модернізація обладнання, ефективне використання

виробничих площ;

• резерви використання матеріальних ресурсів — сировини, матеріалів,

напівфабрикатів, пального, електроенергії;

• загальновиробничі резерви і зменшення запасів товарно-матеріальних

цінностей.

Такий аналіз виконується за найважливішими показниками роботи

підприємства, тобто здійснюється аналіз реалізації продукції. ефективності

використання основних фондів, аналізуються показники собівартості продукції

і продуктивності праці, зарплати, прибутку та рентабельності.

Розробленню плану підприємства передує здійснення системи техніко-

економічних розрахунків, які забезпечують:

• раціональний вибір перспективного профілю спеціалізації підприємства,

розвиток виробничих зв'язків з кооперування і прямих зв'язків з

постачальниками сировини і матеріалів, споживачами продукції та

посередниками;

• обґрунтування головного напряму розвитку техніко-технологічної бази,

удосконалення організації виробництва і праці;

• встановлення перспективної номенклатури (асортименту) випуску

продукції на основі даних прогнозованого попиту споживачів;

• розроблення техніко-економічних прогресивних норм використання

обладнання, витрат матеріалів, пального, електроенергії, робочого часу та

інших ресурсів. Оптимальність планів і, відповідно, їх вплив на підвищення

активності підприємства суттєво залежить від застосовуваних методів і

послідовності їх розроблення. Виокремлюють три варіанти порядку

розроблення планів, які умовно називають ітеративний, ініціативний,

централізований [8, с. 59]. Ітеративний процес розроблення плану включає

кілька повторів (ітерацій) циклу вкладання плану. Розроблення починається з

того, що найнижчі ланки підприємства надають свої пропозиції щодо

показників, які включаються в план і слугують основою проекту плану. З

Проектом ознайомлюють усіх учасників планового процесу, які надають

зауваження, після чого керівництво підприємства розробляє кінцевий варіант

плану і доводить планові завдання до виконавців. Ініціативний — керівництво

підприємства бере за основу пропозиції підрозділів і з урахуванням наявної

інформації

173

розробляє та затверджує план, а потім інформує виконав планові завдання.

Централізований — передбачає розроблення плану підприємства керівництвом

відповідно до обраної концепції та одержаної необхідної інформації за

запитами від підрозділів підприємства. Такий план після затвердження вищими

керівництвом підприємства доводиться до виконавців.

Однією з важливих складових процесу розроблення плану розрахунок його

показників. Визначальною рисою показників плану є їх системність, тобто вони

утворюють жорстко у кований комплекс, що надає всебічну цифрову характер:,

процесу відтворення на підприємстві в усій багатогранності і взаємозалежності

його сторін і явищ. Планові показники класифікуються за такими ознаками [4,

с. 321]:

• за економічним змістом показники поділяють на натуральні та вартісні.

Натуральні показники необхідні для матеріально-речового виразу та

обґрунтування плану, а саме обсягу про необхідних матеріалів, обладнання

тощо. Вартісні показники використовуються для характеристики загальних

обсягів виробництва, динаміки його розвитку, величин витрат, доходів. Між

натуральними і вартісними показниками є тісний взаємозв'язок. Вартісні

показники розраховуються на підставі натуральних водночас, виходячи з

узагальненої вартісної оцінки витрат і результатів, стимулюють раціональне

використання ресурсів, зростання ефективності виробництва;

• за економічним призначенням показники поділяють кількісні та якісні.

Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що

споживаються: обсяг продукції матеріалів, виробничі фонди, чисельність

працівників тощо. Другі показують ефективність використання виробничих

ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці,

матеріаломісткість продукції, фондовіддача, собівартість продукції тощо;

• розрізняють також абсолютні та відносні показники. Перші

характеризують те чи інше явище в абсолютних величинах, без порівнювання з

іншими показниками. Порівняння здійснюють на базі відносних показників.

Наприклад, чисельність працівників як абсолютний показник дає інформацію

ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей по зник співвіднести з

обсягом виробництва чи порівняти обсяг виробництва з чисельністю персоналу,

то матимемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції

(продуктивності праці одного працівника).

174

На промисловому підприємстві головною складовою, стрижнем плану є

виробнича програма, або план виробництва і реалізації продукції. Виробнича

програма — це затверджена керівництвом підприємства система завдань за

вартісним обсягом, номенклатуру, асортиментом і якістю продукції, що буде

вироблена і реалізована. Важливість виробничої програми зумовлена тим, що її

починки є основою формування кількісних параметрів усіх інших розділів

плану. Так, розрахунок чисельності персоналу базується на планованому обсязі

виробництва продукції. Обсяг виробництва і номенклатура формують рівень

заробітної плати, обсяги споживання матеріальних ресурсів, собівартість

продукції, прибуток, і рівень рентабельності виробництва та інші показники.

Виробнича програма, визначаючи обсяг і асортимент необхідних

матеріальних ресурсів, є базисом для розроблення концепції купівельної і

збутової логістики, системи управління запасами, маркетингової політики.

Експортні можливості й потреби в імпорті, коопераційні відносини з агентами

ринку також формуються залежно від виробничої програми. Основним

показником виробничої програми є обсяг реалізації продукції в натуральному

виразі, який ґрунтується на техніко-економічних розрахунках використання

виробничих потужностей і основних виробничих фондів, прогресивних нормах

експлуатації обладнання, оптимальних режимах технологічних процесів,

сучасній організації виробництва праці, нормативних показниках використання

сировини, матеріалів, напівфабрикатів. ,

Обсяги випуску продукції з діючих потужностей розраховуйся, виходячи з

даних аналізу прогресивності застосовуваної техніки і технології. За даними

такого аналізу визначається коефіцієнт змінності роботи обладнання, рівень

використання внутрішньо змінного фонду часу, наявність надлишкового і

невстановленого обладнання. В результаті аналізу розробляються

організаційно-технічні заходи з механізації й автоматизації виробництва, по-

гашення технології, інтенсифікації процесів виробництва, модернізації й заміни

застарілого обладнання, поліпшення якості сировини і матеріалів, підвищення

рівня спеціалізації виробництва, Поліпшення умов праці тощо. Реалізація цих

заходів уможливлює виявлення додаткових резервів виробництва. Загальні роз-

міри потужностей підприємства визначаються на основі їх балансу, за яким

обчислюється середньорічна виробнича потужність. За показниками

виробництва продукції в натуральному виразі розраховують вартісні обсяги:

валову, товарну і реалізовану продукцію.

175

Для обґрунтування визначених показників виробничої програми

використовують такі дані [11, с. 362]:

• перспективний план виробництва продукції;

• прогноз потреби у продукції підприємства, який склад в результаті

дослідження кон'юнктури ринку;

• державні контракти і державне замовлення на продукцію підприємства;

• договори на поставку продукції підприємства;

• заходи щодо спеціалізації та кооперації виробництва;

• результати вивчення поточного попиту на продукцію підприємства;

• плани щодо розширення виробничих потужностей підприємства;

• дані про залишки готової продукції на складі. Планування виробничої

програми в натуральному виразі передбачає:

• визначення номенклатури й асортименту продукції;

• розрахунок потреби в продукції, обсягу її виробництв календарними

періодами року;

• обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою

потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.;

Одним з найважливіших етапів розроблення виробничої програми є

визначення потреби в ресурсах. Основним методом значення такої потреби є

метод прямого розрахунку відлові до питомих норм їх витрат. Так, потреба у

предметах праці обчислюється шляхом множення питомих норм витрат

сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях

праці визначається, виходячи з прогнозованих обсягів робіт, виконуються з їх

допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби

на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі виробничої програми підприємства розробляються річні,

квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма кожного

цеху обґрунтовується виробничою тужністю окремих груп устаткування,

зіставленням сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машин

годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити «вузькі місця»в цеху і вжити

заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування. На основі

виробничих програм основи цехів складаються плани виробництва для

допоміжних та обслуговуючих підрозділів — ремонтного, інструментальної

енергетичного і транспортного.

176

Входячи з програми цехів розробляються виробничі завдання для ділянок.

Заключним етапом планування виробничої програми є доведення завдань з

виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції

безпосередньо до бригад і робочих місць.. На основі виробничої програми

здійснюється планування проби в матеріально-технічних, трудових та

енергетичних ресурсах, розраховуються собівартість, прибуток та інші

фінансові показники. Виробнича програма складається на рік з розподілом

кварталами і місяцями.

Питання для самоконтролю

1. Сформулюйте визначення поняття «планування» та розкрийте його сутність.

2. На яких основних функціях і принципах базується планування?

3. У чому полягає сутність прогнозу та прогнозування?

4. Як класифікуються методи планування?

5. Які є методи прогнозування?

6. Які є різновиди планів підприємства?

7. Назвіть особливості оперативного планування.

8. Розкрийте сутність процесу розроблення плану підприємства?

9. Які показники використовуються в процесі планування?

10. Розкрийте зміст та призначення виробничої програми підприємства.

Список використаних джерел

1. Ансофф И. Стратегическое управление. — М.: Экономика, 1989.

— 519 с.

2. Бойчик І. М., Харів П. С, Хопчан М. І. Економіка підприємств: Павч.

посібник. — Львів: Сполох, 1998. — 212 с.

3. Васильєва Л.Н., Муравьева Е. А. Методы управления инновационной,

деятельностью. — М.: КНОРУС, 2005. — 320 с.

4. Економіка підприємства / За ред. С. Ф. Покропивного — К.: КНЕУ, 2000. —

528 с.

5. Лопатников Л. И. Краткий экономико-математический словарь.

— М.: Наука, 1979. — 358 с.

177

6. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного

предприятия. — К.: Вища шк, 1989. — 400 с. «

7. Орлов О. О. Планування діяльності підприємства. — К.: С" 2002. —336 с.

8. Осипов В. И., Ягодзинский А. И., Граждан В. Д., Ники ко А. Т. Экономика

предприятия. — Одесса: Астропринт, 19 356 с.

9. Свінцицька О. М. Планування діяльності підприємства. Вид-во Європ. ун-ту,

2004. — 232 с.

10. Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємств — Житомир:

ЖДТУ, 2003. — 580 с.

11. Шваб Л. І. Економіка підприємства. — К.: Каравела, 200 568 с.

12. Хрипач В. Я., Суша Г. 3. и др. Экономика предприятия. — М Экономпресс,

2000. — 464 с.

178

Розділ III

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

«Економіка є мистецтво задовольняти безмежні потреби за допомогою

обмежених ресурсів» Джорж Пітер Лоуренс

«Час — це капітал працівника розумової праці» О. Бальзак

«Господарювати — означає вирішувати, які ресурси необхідні для задоволення

яких потреб. Широким можливостям протистоять обмежені ресурси»

Гельмут Шмален

ТЕМА 7

ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ОПЛАТА

ПРАЦІ

ТЕМА 8

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 9

ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 10

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 11

ІНВЕСТИЦІЇ

179

ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ОПЛАТА

ПРАЦІ

Ключові поняття і терміни

• трудові ресурси;

• трудовий колектив;

• персонал;

• кадри;

• керівники;

• спеціалісти;

• службовці;

• робітники;

• планування чисельності персоналу;

• кадрова політика;

• продуктивність праці;

• виробіток;

• трудомісткість;

• мотивація трудової діяльності;

• .методи та моделі мотивації;

• оплата праці;

• функції заробітної плати;

• тарифна сітка;

• тарифно-кваліфікаційний довідник;

• форми та системи оплати праці

7.1. Поняття, класифікація та структура персоналу

Важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку

економіки є людський ресурс. Відомий японський підприємець і менеджер

Коноске Мацусіта так охарактеризував персоналу: «Ціна будь-якого

підприємства дорівнює ціні й людського чинника». Людський ресурс поряд з

факторами землі капіталу належить до основних елементів виробництва. До

людських ресурсів належать працівники з певними професійними звичками і

знаннями. Вони є джерелом формування ресурсів праці або трудового

потенціалу. У такому розумінні людські ресурс чинником економічного

розвитку, як і матеріальні ресурси.

В економічній літературі, статистичному обліку, державно регулюванні

економіки, практичній діяльності суб'єктів господа-

180