Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

ному рівні найдоцільнішим є комплексний підхід до дослідження

кон'юнктури, який передбачає використання численних різноманітних,

взаємодоповнюючих джерел інформації, поєднання ретроспективного аналізу з

прогнозними розрахунками кон'юнктури ринку, застосування сукупності

методів аналізу і прогнозування. В дослідженнях кон'юнктури важливе місце

займає інформаційне забезпечення — фахівці збирають різноманітну

інформацію, яка умовно поділяється на загальну, комерційну, спеціальну.

Загальна інформація стосується ринкової ситуації в цілому, що пов'язана з

розвитком галузі або конкретного виробництва. її джерелами слугують

відомості державної і галузевої статистики, офіційні форми обліку і звітності.

Комерційна інформація — це відомості, джерелом яких є ділова документація

продуцентів, огляди і звіти спеціалізованих фірм і організацій, які вивчають

ринок. Спеціальна інформація — це дані, одержані в результаті заходів щодо

вивчення ринку — різноманітних опитувань, спостережень, виявлених під час

співбесід думок фахівців, а також результати організованих досліджень ринку і

його складових. Така інформація має особливу цінність, оскільки, як правило,

не розміщується у відкритих джерелах і переважно є унікальною. Прогнози

ринкової кон'юнктури розрізняються за строками:

• оперативний (на декаду, місяць, квартал, півріччя);

• короткостроковий (на рік);

• середньостроковий (до п'яти років);

• довгостроковий, або перспективний (від п'яти років).

Враховуючи особливості прогнозування показників кон'юнктури,

найдоцільнішими є застосування економіко-статистичних Методів аналізу

(індексного, графічного, методу групування), котрі передбачають визначення

структурних показників шляхом обробки і вивчення динамічних рядів.

Невід'ємною складовою вивчення і прогнозування кон'юнктури ринку є

дослідження попиту. Для виробника важливо визначні обсяги попиту на

вироблюваний товар, оскільки від кількісних параметрів і структури попиту

залежить низка виробничих і організаційних рішень. Є певні відмінності

визначення обсягу попиту, залежать від категорії товару [8, с. 230]. Так,

розрізняють попит ц споживчі товари (короткострокового користування і

тривалого користування), товари промислового призначення, послуги, товари

короткострокового користування поділяються на дві групи:

• товари короткострокового користування, споживання котрих є

самостійним;

• товари короткострокового користування, споживання яких пов'язано з

товарами тривалого користування.

151

Попит на споживчі товари короткострокового користування не пов'язані із

застосуванням товарів тривалого користування визначають шляхом множення

таких показників:

• кількість потенційних споживачів;

• частка реальних споживачів серед потенційних;

• рівень одиничного споживання на одного реального споживача.

Поточний рівень попиту оцінюється за даними спостереже за стійкими

звичками споживачів під час купівлі. Необхідну формацію одержують від

фахових асоціацій або із джерел офіційної статистики. Первинні дані надходять

також від контр них груп («панелей») споживачів.

Попит на товари короткострокового користування, споживання яких

пов'язано із товарами тривалого користування, визначається, виходячи з таких

показників:

• кількість потенційних споживачів;

• частка реальних споживачів серед потенційних;

• частота виникнення потреби в купівлі товару тривалого

використовування;

• рівень одиничного споживання на одного реального споживача на

одиничне придбання товару тривалого користування.

Рівень одиничного споживання таких товарів визначається врахуванням

виконуваних ними функцій. Інші необхідні встановлюються за результатами

опитувань або спостереження конкретних нормативів.

При визначенні попиту на споживчі товари тривалого користування

розмежовують первинний попит і попит на заміну. Повинний попит на товар

тривалого користування визначається основі таких показників, як кількість

потенційних споживав що не мають певного виробу тривалого користування, та

часі реальних споживачів, що купують товар уперше.

Оцінюючи попит на заміну, враховують пріоритети споживачів, ситуаційні

чинники, швидкість дифузії товарів тривалого користування в споживчому

середовищі та інше. При цьому враховують такі показники:

• кількість одиниць наявного парку товарів тривалого користування;

• розподіл цього парку за строками служби;

• частка товарів тривалого користування, у яких закінчується строк

служби;

• частка товарів тривалого користування, які замінюються внаслідок

морального старіння.

152

Попит на товари промислового призначення суттєво залежить від попиту

на споживчі товари. Складність оцінювання попиту на товари промислового

призначення зумовлена наніс тю так званого «індустріального ланцюжка», або

стадій трансформації сировинного матеріалу в кінцевий продукт. Так,

наприклад, при збільшенні попиту на автомобілі зросте попит на метал та інші

матеріали, які використовують у виробництві автомобілів. Тому визначити

попит на метал складно, оскільки потрібно передбачити динаміку попиту на

автомобілі.

У свою чергу, попит на товари промислового призначення структурується

залежно від характеристик промислового товару. Так, при визначенні попиту на

сировину і матеріали враховують:

• кількість потенційних споживачів (організацій або підприємств);

• частку реальних користувачів серед потенційних споживачів;

• рівень одиничного споживання на одного реального користувача.

Оцінюючи попит на напівфабрикати, враховують його залежність від

обсягів виробництва основної продукції і розраховують, Виходячи із таких

даних:

• кількість потенційних споживачів-підприємств;

• частка реальних користувачів серед потенційних споживачів;

• обсяг виробництва основного продукту одного користувача;

• рівень одиничного споживання на одну одиницю основного продукту.

Визначаючи попит на промислове устаткування, розраховують суму двох

складових — первинного попиту і попиту на заміну (за аналогією визначення

попиту на споживчі товари тривалого користування). При цьому первинний

попит на промислове устаткування обчислюється за такими даними:

• кількість нових потенційних користувачів (кількість новостворюваних

підприємств);

• величина виробничої потужності нового підприємства;

• кількість підприємств, де передбачається збільшення виробничих

потужностей;

• величина зростання виробничих потужностей на функціонуючих

підприємствах.

153

Розрахунок попиту на промислове устаткування на заміну базується на

таких даних:

• кількість одиниць наявного парку устаткування;

• розподіл цього парку за терміном служби;

• частка устаткування, що виводиться з експлуатації у зв’язку із

закінченням нормативного строку служби;

• частка устаткування, що йде на заміну внаслідок морального старіння.

Оцінюючи попит на промислові товари, враховують відтворювальні

процеси в конкретній галузі промисловості, тенденції інноваційного розвитку

галузі і промисловості в цілому вплив на технології, устаткування, матеріали,

темпи оновлення продукції тощо.

Попит на споживчі послуги визначається з урахуванням як

загальноекономічних чинників, так і специфічних, формуючих попит на

послуги, зокрема таких як формування та тенденції розвитку соціальної

інфраструктури суспільства, структура пріоритети споживання товарів, зміна

споживчих пріоритетів, менталітет українських споживачів тощо.

Для прогнозування ринкового попиту використовують групи методів —

суб'єктивні і об'єктивні [16, с. 141],. суб'єктивних методів, тобто таких, які

використовують судження людей стосовно майбутнього попиту, відносять:

судження менеджерів; оцінки торгового персоналу; опитування спожив:

Об'єктивні методи — це власне формалізовані методи, які базуються на

економіко-математичних процедурах та осяжних масивах фактографічної

інформації стосовно минулого попиту ; конкретні товари або групи товарів. До

об'єктивних методів лежать: аналіз часових рядів, метод ковзної середньої,

метод експоненціального згладжування, екстраполяція трендів, регресійно -

кореляційний аналіз тощо.

Питання для самоконтролю

1. За якою ознакою класифікується продукція підприємства?

2. Які риси характеризують особливості послуг?

3. Які вимірники використовують підприємства для визначення обсягів

продукції?

4. Які переваги має вартісне вимірювання обсягів продукції?

5. Що таке якість продукції та які показники її характеризують?

154

6. Які методи використовують для вимірювання показників якості продукції?

7. Як визначається конкурентоспроможність продукції?

8. Які особливості існують у вивченні кон'юнктури ринку?

9. Що являє собою маркетингова діяльність підприємства?

10. Які існують концепції маркетингу?

11. З чого складається маркетингова діяльність підприємства?

12. За якими принципами формуються організаційні маркетингові структури?

13. Які функції на підприємстві виконує маркетингова інформаційна система?

14. Які складові та індикатори характеризують кон'юнктуру ринку?

15. Як визначається попит на споживчі та промислові товари?

Список використаних джерел

1. Ассель Г. Маркетинг: принципы и стратегии. — М.: Инфра-М, 1999.- 804 с.

2. Багиев Г. Л., Тарасевич В. М. и др. Маркетинг. — М.: Экономика, )«'»), _ 703

с.

I. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. — К.: Лібра, 2002. — 12 с.

4. Доїть П. Менеджмент: стратегия и тактика. — СПб., Питер, 1999. _ 560 с.

5. Крылова Г. Д., Соколова М. И. Практикум по маркетингу. — М.: Ципки и

биржи, ЮНИТИ, 1995. — 240 с.

6. Котпер Ф., Армстронг Г. Маркетинг: Загальний курс. — К.: Діалектика, 2001.

—608 с.

7. Котлер Ф., Армстронг Г. и др. Основы маркетинга. — СПб.: Вильямс. 1998.

— 1056 с.

8. Ламбен Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. * СПб.:

Наука, 1996.— 589 с.

9. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. — СПб.: Питер.

2000. —320 с.

К). Маркетинг / Под ред. А. Н. Романова. — М.: Банки и биржи, :К>ИИТИ,

1995. —560 с.

II. Маркетинг: Підручник / В. Руделіус та ін. — К.: Навч.-метод. Центр

«Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005. — 422 с.

Розділ II. Управління діяльністю підприємства

155

12. Мороз Л. А., Чухрай Н. І. Маркетинг: Навч. посібник. — Держ. ун-т

«Львівська політехніка», 1999. — 244 с.

13. Осипов В. И., Ягодзинский А. И., Граждан В. Д., Никиф ко А. Т. Экономика

предприятия. — Одесса: Астропринт, 1998.- 356 с.

14. Портер М. Стратегія конкуренції. — К.: Основи, 1998. — З

15. Статистика рынка товаров и услуг. — М.: Финансы и статистика, 1997. —

432 с.

16. Фатрел Ч. Управление продажами. — СПб.: Изд. дом «Н 2004. — 640 с.

17. Хаксевер К, Рендер Б., Рассел Р., Мердик Р. Управление и организация в

сфере услуг. — СПб.: Питер, 2002. — 752 с.

18. Хрипач В. Я., Суша Г. 3. и др. Экономика предприятия. Минск:

Экономпресс, 2000. — 464 с.

156

ТЕМА 6

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА ТА РОЗРОБЛЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

Ключові поняття і терміни

• план;

• планування;

• функції планування;

• принципи планування;

• прогнозування;

• прогноз;

• види планування;

• планові показники;

• ділова активність;

• виробнича програма

6.1. Сутність та об'єктивна необхідність планування діяльності

підприємства

Потреба в плануванні виникає тоді, коли досягнення бажаного стану

об'єкта залежить від цілої низки взаємозалежних рішень. Планування є

невід'ємною складовою будь-якого економічного процесу, об'єктивною

передумовою ефективного господарювання. Підприємство або будь-яке інше

організаційне утворення може ефективно функціонувати, тільки передбачаючи

як результати своєї діяльності, так і витрати щодо їх досягнення. Планування є

функцією й однією зі складових управління підприємством і промисловістю в

цілому, важливим елементом господарського механізму. Метою планування

діяльності підприємства є забезпечення оптимальності завдань з виробництва

Конкретних видів продукції (послуг), підвищення якості виробів та

ефективності виробництва, досягнення оптимальних темпів і Пропорцій

розвитку підприємства й економіки.

Загальноприйнятим є розуміння планування як процесу встановлення цілей

діяльності підприємства та їх конкретизації в господарських завданнях і

способах їх досягнення, строках і послідовності реалізації за ефективного

використання всіх видів ресурсів. Посідаючи чільне місце в системі управління

підприєм-

157

ством, планування визначає, з одного боку, конкретні цілі, завдання

розвитку виробництва, а з другого — засоби їх досягнення. Тобто на стадії

планування оцінюються матеріальні, тру, фінансові можливості підприємства

та розв'язуються проб найефективнішого залучення, розподілу та використання

ресурсів. Саме планування об'єднує галузі, різноманітні організації

підприємства в цілісну виробничо-господарську систему, забезпечуючи її

прогресивний розвиток у напрямі досягнення за, них цілей. Планування сприяє

збалансованому і рівномір функціонуванню ринкової системи, створюючи

механізми більш повного й ефективного використання наявних рес

комплексного вирішення науково-технічних, виробничих, економічних,

соціальних завдань управління підприємствами.

Значущість планування аргументується його функціями, власне, і

реалізують його зміст і завдання. Основними функціями планування є:

• функція реалізації — планування є основним засобом реалізації

економічної політики на підприємствах, галузях і в економіці в цілому,

передбачаючи темпи і джерела розвитку виробництва, напрями науково-

технічного прогресу, використання й досягнень у виробництві. Наслідком цієї

функції є планомірне використання фонду заробітної плати, організація

системи преміювання, кредитування фінансування, оподаткування та

ефективне застосування інших інструментів господарювання;

• функція узгодження — забезпечення узгодженого розв1 підрозділів

підприємства, підприємств, галузей і економіки. г функція сприяє вирішенню

завдань пропорційного розвитку оскільки планування, встановлюючи певні

параметри об'єктів планування, формує відповідні макро- та мікроекономічні

пропорції;

• функція передбачення — формує передбачуваний у певних межах

характер господарювання, тобто забезпечує розроблення обґрунтованих

планових завдань, що чітко визначають рів розвитку підрозділів підприємства,

підприємств, галузей економіки в певні моменти прогнозних періодів,

застосовуючи наук обґрунтовані методи і показники оцінки їх діяльності, а так

відповідні форми економічного стимулювання;

• функція єдності — базуючись на науково обґрунтованих емпірично

виважених принципах, методах та процесах розроблення і прийняття

господарських рішень, планування забезпеч єдність керуючих впливів на

суб'єктів господарювання, які функціонують як на мікрорівні (підприємство),

так і на макрорівні

158

(економіка в цілому). Ця функція сприяє створенню умов для кминного

функціонування національної господарської системи панування будується на

певних принципах, або правилах, держання яких забезпечує виконання його

функцій і завдань, саме|8,с.50]:

• ієрархічності — означає, що плани нижчих ланок ієрархічної структури

підприємства (цехів, бригад) спрямовані на досягнення цілей і виконання

завдань підприємства в цілому;

• матеріальної і моральної заінтересованості — його дотримання дає змогу

створювати стимули для розроблення напружених але реальних планів,

впровадження режимів економії всіх дій витрат, раціонального використання

ресурсів;

• науковості — плани будуються на основі врахування об'єктивних

закономірностей функціонування економічних систем і науково-обґрунтованих

нормативів;

• безперервності — спричинений постійністю процесу господарської

діяльності і виражається в розробленні взаємозалежних і узгоджених планів на

суміжні часові періоди в їх органічному поєднанні;

• оптимальності — означає встановлення такого плану, котрий сприяв би

найефективнішому використанню обмежених ресурсів;

• стабільності — означає, що в період їх виконання жодна ланка не може

кардинально змінювати планові завдання.

Процес планування на підприємстві здійснюється шляхом реалізації таких

етапів:

• встановлення загальних цілей підприємства;

• визначення конкретних цілей підприємства на плановий період і

подальшою їх деталізацією;

• визначення шляхів, способів, методів і засобів досягнення

цілей;

• контроль за процесом досягнення поставлених цілей.

Планування завжди спирається на фактичні й нормативні дані минулого і

теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес

розвитку підприємства в теперішньому й майбутньому часі. Ступінь

обґрунтування будь-якого плану значно залежить від достовірності вихідних

показників, які характеризують досягнутий рівень розвитку окремого

підприємства, скільки підприємство є лише незначною частиною загальної

ринкової системи, то для планування його діяльності необхідно мати

найточніші мікроекономічні показники.

159

На відміну від планування прогнозування переважно спрямоване в

майбутнє і, будучи складовою планування, суттєво відрізняється від

останнього. Прогнозування — це система наукових досліджень кількісного і

якісного характеру, спрямованих на з'ясування тенденцій розвитку об'єкта і

пошук оптимальних шляхів досягнення цілей цього розвитку. Прогноз ( від

грецьк. — prognosis — передбачення) — це імовірнісне судження щодо стану

будь-якого об'єкта або явища в майбутньому відносно високим ступенем

достовірності, зроблене на спеціальних наукових досліджень. Прогнозування

застосовується на попередньому (передплановому) етапі розроблення і сприяє

виробленню концепції економічного розвитку об'єкту або явища на плановий

період. Воно відіграє певну роль і на етапі реалізації плану, при оцінюванні

досягнутих результатів пошуку можливостей та напрямів додаткових

управлінських впливів, призначених для ліквідації відхилень від окресленої

планом траєкторії розвитку.

Економічне прогнозування охоплює три основні сфери (с. 223]. Це:

• динаміка ресурсів — природних, демографічних, національного

багатства, розвиток науково-технічного прогресу;

• загальноекономічна динаміка — темпи і фактори зросту структурні

зрушення, розвиток окремих галузей;

• суспільні потреби — особисті, виробничі, загальнодержавна типова

послідовність дій при прогнозуванні передбачає:

• постановку завдання прогнозу;

• аналіз об'єкта прогнозування;

• вибір методу прогнозування;

• розроблення прогнозу;

•аналіз результатів, одержаних при розробленні прогнозу. Прогнозування

дозволяє не тільки передбачити напрямки розвитку, але й краще зрозуміти, які

цілі необхідно встановити і яких наслідків можна очікувати від різних дій, воно

допо1 гає обрати способи оптимального розподілу ресурсів, необхідних для

досягнення поставлених цілей. Одним з найважливіших завдань прогнозування

є передбачення так званих граничних величин процесів розвитку, виявлення,

наприклад строків великих зрушень, що знаменують якісні зміни

досліджуваних процесів.

У прогнозуванні є два принципово різні підходи. Перший прогнозувати,

починаючи з теперішнього дня, поступово просуваючись від наявного балансу

інформації у майбутнє. Другий -

160