Швиданенко Г.О. Економіка підприємства, підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Продовження табл. 5.1

Невіддільність

під джерела

від об'єкта

Ця характеристика також підкреслює відмінність послуги від

матеріалізованого товару, який може існувати самостійно. Надання послуги в

більшості випадків потребує присутності й того, хто її здійснює, і того, кому

вона надається. Значна частка послуг характеризуються одночасністю

виробництва і споживання. Ця особливість послуг вимагає усвідомлення

продуцентом послуги того, шо він є невід'ємним компонентом задоволення

запитів споживача. Поведінка продуцента послуг суттєво впливає на

прихильність клієнтів, іноді навіть сильніше, ніж ефективність і якість самої

послуги. Так, наприклад, при одержанні медичної послуги для хворого важ-

ливою є увага і чуйність лікаря, приязне ставлення, розуміння проблем,

етична поведінка тощо

Мінливість

якості

Ця характеристика є логічним наслідком попередньої риси послуги. Послуги

відрізняються непостійністю якості, мінливістю, оскільки якість залежить від

того, хто надає послугу, за яких умов і кому. Мінливість якості послуг є

наслідком, по-перше, того, що послуги надаються і приймаються одночасно,

що обмежує можливості контролю якості; по-друге, значній низці послуг

притаманна нестабільність попиту, що робить проблематичним додержання

встановленого рівня якості обслуговування в періоди, коли попит

підвищується; по-третє, якість послуги суттєво залежить від людини, яка

надає послугу, її професіоналізму і, навіть, настрою. Тобто той самий фа-

хівець, наприклад перукар, здатний зробити вдалу зачіску або ж, навпаки, з

суто особистих причин — невдалу. В той же час мінливість якості послуги —

головна причина невдоволення клієнтів. Навіть введення елементів

стандартизації практично не вирішує проблему якості певних послуг у тих

сферах, де якість формується безпосередньо людиною, що надає послугу,

наприклад, лікарем, викладачем, співаком тощо. Слід зазначити, що

розбіжності в якості товарів набагато простіше контролювати завдяки

організації виробництва, автоматизації і контролю якості готових виробів.

Послуги ж надаються різними людьми, які по-різному ставляться до своїх

обов'язків, і при цьому виробництво і споживання послуг також відбувається

по-різному. Це означає, що помилку або недбалість, яка впливає на якість,

неможливо виявити і виправити перед споживанням послуги, як це

здійснюють з товаром. Тому для підприємства сфери послуг головним

чинником якості є і залишається персонал — його добір, підготовка і

заохочення, мотивація. При підготовці персоналу велика увага приділяється

стандартам ефективної роботи і поведінки персоналу при спілкуванні із

споживачами послуг. Розробляються такі системи оцінювання персоналу, які

дозволяють клієнтам реагувати на дії персоналу й інформувати керівництво

підприємства.

Заходами, реалізація яких здатна знизити чутливість споживачів до

мінливості якості послуг, є стандартизація як послуг, так і процесів їх

виконання, а також часткова або повна заміна людини, зайнятої в процесі

надання послуги, машинами та механізмами

121

Закінчення табл. 5.1

Нездатність

до зберігання

Це риса, яка тісно пов'язана з попередніми трьома. Послуги можна

складувати, перевезти в інші місця, надсилати як товар Втрати від

нереалізованих сьогодні послуг — це втрати, які і не відшкодувати, тому

підприємства послуг іноді у зв'язку з і завищують ціну для компенсації ще

не понесених, але дуже й вірних втрат. Водночас існують послуги, попит

на які впродовж певного періоду часу має суттєві коливання. Так,

наприклад, більшість споживачів бажає відпочивати виключно влітку,

відвідувати кафе та ресторани — ввечері, їхати на роботу вранці. Отже

сфера послуг потребує забезпечення максимально точної відповідності

попиту і пропозиції і це суттєво впливає, з одного бо на рівень задоволення

потреб споживачів, а з другого — на ефективність діяльності продуцента

послуг. Непоодинокі випадки, коли постачальники послуг відчувають

утруднення, пов'язані надмірним попитом і недостатньою пропозицією і

навпаки

Групи (види) продукції, а також і послуг виділяються залежно від галузі, в

якій вони виробляються. В кожній галузі продукти і послуги мають особливі

форми, функції, призначення.

Вимірювання продукції здійснюється натуральними, умовно-натуральними

і вартісними показниками (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Вимірники обсягу продукції підприємства

Натуральні показники — це одиниці ваги, об'єму, площі, кількості —

тонни, кубічні метри, погонні метри, квадратні метр квадратні дециметри,

штуки тощо. Натуральні вимірники використовуються майже у всіх

виробництвах, причому в багатьох обсяг випуску встановлюють одночасно у

двох одиницях вимірювання, наприклад: шиферу — в тоннах і квадратних

метрах,

122

ВИМІРНИКИ ОБСЯГУ ПРОДУКЦІЇ

Умовно-натуральні,

умовні одиниці, що

використовуються для

вимірювання обсягу різних

видів або сортів однорідної

продукції:

• умовна банка;

• умовний лист;

• умовна потужність

Вартісні

(грошові), це обсяги:

• товарної;

• валової;

• реалізованої;

• чистої продукції

Натуральні

(фізичні одиниці),

наприклад:

• штука;

• тонна (центнер,

кілограм);

• метр (лінійний,

квадратний);

• кіловат-година.

електродвигунів — у штуках і тисячах кіловат; прокату — в тонних і погонних

метрах.

Умовно-натуральні одиниці виміру використовують, коли підприємство

виготовляє кілька сортів або видів продукції. Тоді її обсяг виражається в

умовно-натуральних показниках (руда з певним вмістом металу, умовні банки,

умовні листи шиферу). Умовно-натуральні показники повинні забезпечувати

зіставлення різних видів однорідної продукції — тобто вимірювання здійс-

нюється за тією ознакою, яка є умовною (двигуни — потужність).

Вартісні показники вимірювання — це товарна, валова, реалізована, чиста

продукція. Товарна продукція характеризує обсяг виробництва підприємства з

повністю закінчених і призначених до реалізації виробів і промислових робіт за

той період, в якому продукція була повністю завершена виробництвом,

незалежно під того, коли воно було розпочате. До складу товарної продукції

підприємства включаються: вартість планованих до випуску готових виробів;

вартість напівфабрикатів власного виробництва і продукції допоміжних цехів,

призначених для реалізації стороннім споживачам, своєму капітальному

будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; вартість

обладнання, а також інструментів, пристроїв загального призначення власного

виготовлення, що відносяться до основних засобів підприємства, вартість робіт

промислового характеру, що виконуються за замовленням зі сторони або

непромислових господарств і організацій свого підприємства, включаючи

вартість капітального ремонту, модернізації обладнання і транспортних засобів.

Товарна продукція визначається за формулою:

ТП = ГВ + НФ + Пп, (5.1)

де ГВ — сума обсягів готових виробів, призначених для реалізації своїм

замовникам; НФ — напівфабрикати власного виготовлення та продукція

допоміжних і підсобних господарств, призначені для відпуску на сторону;

Пп — роботи (послуги) промислового характеру, виконані на замовлення

зовнішніх споживачів.

Валова продукція характеризує обсяг виробництва як по закінчених, так і

по незакінчених виробах і промислових роботах, тобто в ній враховується

незавершене виробництво. Валова продукція включає вартість готових виробів

і напівфабрикатів (як зі своєї сировини і матеріалів, так і з сировини й

матеріалів замовника), за вирахуванням вартості продукції власного

виробництва,

123

витраченої на промислово-виробничі потреби самого підприємства, а також

вартість виконаних робіт промислового характер замовленням зі сторони або

непромислових господарств і організацій свого підприємства. До робіт

промислового характеру в носяться: капітальний, середній ремонт,

модернізація обладнання і транспортних засобів; окремі операції з часткової

обробки матеріалів і деталей; доведення виробів, виготовлених іншими

підприємствами, до повної готовності; послуги допоміжних цехів сторону

тощо. Валова продукція розраховується так:

ВП = ТП + ДНВ + ВС, (5.2)

де ДНВ — зміна залишків незавершеного виробництва протяг розрахункового

періоду; ВС — вартість сировини і матері" замовника.

Валовий оборот промислового підприємства являє собою вартість продукції,

виробленої всіма цехами підприємства, незалежно від її подальшого

призначення і використання. Оскільки в вий оборот обчислюється як сума

продукції всіх щ підприємства, а продукція одного цеху може передаватися в

ший цех, то у валовий оборот повторно включається вартість окремих частин

продукції. Цей повторний рахунок має н внутрішньозаводського обороту.

Валову продукцію також можна обчислити, виключивши з валового обороту

внутрішньозаводський оборот.

Реалізована продукція — це вартість готових виробів, на фабрикатів власного

виробництва, робіт промислового характеру, які призначені для поставки

споживачам і підлягають оплаті останніми. При розрахунках реалізованої

продукції враховують залишки готової продукції на складі:

РП = ТП - ДНРп, (5.3)

де ДНРп — зміна залишків нереалізованої продукції на кін розрахункового

періоду.

Чиста продукція — це додана вартість на підприємстві, від вартості товарної

продукції віднімають матеріальні і прирівняні них витрати, тобто чисту

продукцію розраховують за формулою?

ЧП = ТП - (М + А), (5.4)

де ЧП — чиста продукція; М — матеріальні витрати; А — амортизація.

До характеристик продукції, яка випускається підприємств належать

асортимент та номенклатура. Асортимент — це упоряд

124

кована за визначеними ознаками продукція, яка випускається підприємством,

або ряд різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою, наприклад,

за функціональним призначенням. Номенклатура — застосовуваний

статистикою систематизований перелік найменувань виробів із кодами позицій,

встановленими для відповідної галузевої продукції в Державному

класифікаторі продукції та послуг. Розроблення плану виробництва і реалізації

продукції починається з формування номенклатури і подальшого визначення

обсягу виробництва в натуральному виразі.

5.2. Якість та конкурентоспроможність продукції

Принципово нові вимоги споживачів до якості визначають рівень

конкурентоспроможності продукції, що випускається, від

якого залежить стійкість позиції фірми на ринку, а також її фінансовий стан.

Конкурентоспроможність продукції пов'язана з дією багатьох чинників, серед

яких основними с рівень ціни і якість продукції, яка поступово виходить на

перше місце. Більше 80 % покупців товару надають перевагу його якості.

Досвід свідчить про об'єктивну необхідність вкладення коштів для формування

і забезпечення якості, які мають бути не менше 15—20 % сукупних виробничих

витрат.

З розвитком технологій і наукомістких виробництв почали порівнювати

витрати на забезпечення якості з очікуваним від цього ефектом. У такий спосіб

розрахунковий рівень якості став залежати від економічної доцільності

величини витрат на його досягнення. Поняття якості поступово

трансформувалося в економічну категорію. Сучасний концептуальний підхід до

формування виробничої стратегії визнає якість найефективнішим засобом

задоволення вимог споживачів і зниження витрат виробництва. Відповідно до

ДСТУ ISO 9000—2001 «Системи управління якістю. Основні положення та

словник»: якість — це ступінь, до якого сукупність власних характеристик

задовольняє вимоги.

Якість продукції оцінюється на основі кількісного виміру визначальних її

властивостей. Методикою оцінювання обумовлюється: які показники якості

варто вибирати для розгляду, якими методами і з якою точністю визначати їх

значення, які засоби для

125

цього будуть потрібні, як опрацювати й у якій формі подати результати

оцінювання.

Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції (що

складають її якість), яка розглядається відповідно до

них умов її створення та експлуатації або споживання, називався

показником якості. Вибираючи показники якості, форм; перелік найменувань

кількісних характеристик властивості продукції, що входять до складу її якості,

та забезпечують оці рівня якості продукції (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Класифікація показників якості

Сучасна наука і практика виробили систему кількісного оцінювання

властивостей продукції, що характеризують показники якості, які відбиті в

стандартах (міжнародних, національних, галузевих, стандартах підприємств) і

технічних умовах. Для оцінювання якості продукції використовується система

показників, поділяються на узагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості

продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску,

сортність (марочність), економічний ефект, додаткові витрати, що пов'язані з

поліпшенням якості.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів,

включаючи витрати, що пов'язані з розробленням, виробництвом і

експлуатацією. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні

комплексні показники (наприклад, комплексним показником якості

електродвигуна є відношення кіл кості корисної механічної енергії, що

виробляється двигуном весь термін його служби, до сумарних витрат на

виробництво та експлуатацію двигуна).

126

Показники якості

За способом

вираження:

• натуральні

одиниці;

• вартісні

За

властивостями,

що характе-

ризуються:

• одиничні;

• комплексні

За

оцінюванням

рівня якості:

• базові;

• відносні

За стадією:

• прогнозні;

• проектні;

• виробничі;

•експлуатацій

ні

Одиничні показники якості характеризують одну з властивості продукції

(товарів) і класифікуються за такими групами:

• показники призначення відображають корисний ефект від Використання

виробів за призначенням та зумовлюють сферу їх застосування. Для продукції

виробничо-технічного призначення неповним є показник продуктивності, що

показує, який обсяг оцінюваної продукції може бути випущений або який обсяг

виробничих послуг може бути наданий за визначений проміжок і часу;

• показники економічності використання сировини, матеріалів, пального

та енергії характеризують властивості виробу, що Віддзеркалюють його

технічну досконалість за рівнем споживаний сировини, матеріалів, пального,

енергії;

• показники надійності — безвідмовність, збереженість, ре-

монтопридатність, довговічність виробу. Залежно від особливостей продукції,

що оцінюється, для характеристики надійності Можуть використовуватися як

усі чотири, так і деякі з зазначених Показників. Надійність — це властивість

виробу зберігати технічні параметри в заданих межах і фіксованих умовах

експлуатації, Технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспорту-

вання. Безвідмовність — властивість об'єкта безперервно зберігати робочий

стан протягом деякого часу. Довговічність — це властивість виробу зберігати

працездатний стан до руйнації або Іншого граничного стану за визначених

режимів і умов експлуатації. Ремонтопридатність — властивість виробу

пристосовуватися до застережень та виявлення причин виникнення відмов,

пошкоджень та відновлення і підтримання в робочому стані шляхом

проведення технічного обслуговування та ремонту. Збереженість — властивість

виробу зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і

ремонтопридатності протягом та після зберігання або транспортування;

• показники технологічності — характеризують ефективність

(економічність) конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення

високої продуктивності праці під час виготовлення і ремонту продукції. Саме за

допомогою технологічності забезпечуються масовість випуску продукції,

раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу в процесі

технологічної підготовки виробництва, виготовлення та експлуатації продукції;

• ергономічні показники відбивають взаємодію людини з виробом, дають

змогу визначати зручність і безпеку експлуатації Виробів. Вони

характеризують систему «людина — виріб — середовище використання» і

враховують комплекс гігієнічних, ан-

127

тропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини,

що виявляються під час користування виробом;

• естетичні показники характеризують спроможність продукції

задовольняти потребу в красі;

• показники стандартизації та уніфікації визначають с пінь використання

в продукції стандартизованих частин виробу (складальних одиниць, деталей,

вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації з іншими виробами (конструкцій

спорідненості);

• патентно-правові показники характеризують патентний хист і патентну

чистоту продукції та є істотним чинником у значенні конкурентоспроможності.

Основними є такі показники патентного захисту, патентної чистоти,

територіального поширення;

• показники транспортабельності визначають пристосованість продукції

до перевезень;

• екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на

навколишнє середовище, які виникають під час експлуатації або споживання

продукції. До екологічних показників належать: наявність шкідливих домішок,

можливість вики шкідливих часток, газів, випромінювань при зберіганні,

транспортуванні, експлуатації чи споживанні продукції;

• економічні показники характеризують витрати на розроблення,

виготовлення, експлуатацію або споживання продукції економічну

ефективність її експлуатації. Основні з них: ці прибуток, собівартість,

рентабельність, трудомісткість виробу експлуатаційні витрати, як в

абсолютному виразі, так і в розрахунку на одиницю основного показника

призначення виробу;

• показники безпеки характеризують особливості продукції що

створюють надійні умови для безпеки людини (обслуговуючого персоналу) під

час її експлуатації або споживання, монтажу обслуговування, ремонту,

зберігання, транспортування і т. д.

Для визначення якості продукції зазвичай прирівнюють значення

показників якості кількох видів продукції. Показники якості продукції

визначаються таким арсеналом методів (рис. 5.4):

реєстраційним, який здійснюється на основі спостереження та

підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат за

одиницю часу;

вимірювання, що виконується технічними засобами вимірювання;

128

органолептичним, що дає змогу визначити якість продукції чи

допомогою органів чуттів за бальною системою;

експериментальним (традиційним), що базується на застосуванні

технічних засобів і дає можливість найоб'єктивніше оцінити якість

продукції;

соціологічним, який полягає в проведенні збору та аналізу відгуків фактичних

чи можливих споживачів продукції;

експертним (для невимірних показників), який здійснюється на

підставі рішень, що приймаються експертами (фахівцями в І плузі

створення, виготовлення, експлуатації виробів);

розрахунковим, що провадиться на основі використання

аналітичних та (або) статистичних залежностей показників якості

продукції, при цьому значення якості продукції визначають з ви-

користанням правил математичної статистики, тому його також

називають статистичним.

Рис. 5.4. Методи визначення показників якості продукції

Відносною характеристикою якості продукції є оцінка технічного рівня

продукції, яка визначається шляхом зіставлення значень показників її технічної

досконалості з відповідними значеннями показників базового зразка (еталона).

Рівень якості продукції (технічного рівня) оцінюється протягом усього життє-

вого циклу виробу: дослідження та конструювання (проектування),

виробництво, обіг та реалізація, експлуатація та споживання.

Базовий зразок має поєднувати в собі певну кількість і перелік технічних та

економічних показників, які найбільшою мірою відповідають вимогам

конкретного ринку на момент запланованого виходу на нього з цим товаром.

При цьому необхідно забезпечи-

129

Методи визначення показників якості продукції

Реєстраційний

Вимірювальний

Соціологічний

Експертний

Розрахунковий

Експериментальний

Органолептичний

ти максимальну близькість класифікаційних показників зразка виробу, що

порівнюються.

Рівень якості продукції (технічний рівень) одного виду оцінюється за

допомогою диференційованих, узагальнюючих, змінних та комплексних

методів. Диференційований метод, або mod відносних показників, ґрунтується

на зіставленні одиничних показників якості оцінюваного та базового виробів.

Відносно показник якості виробу (k

яв

) визначається за формулою:

(5.5)

де Рі — значення і-го показника виробу, що оцінюється; Р

і.б

значення і-го

показника базового виробу (аналога).

Такий метод за незначної кількості відносних показників дає змогу

оперативно визначити рівень якості продукції на конкретному ринку.

Узагальнюючий метод використовується, коли важко надає перевагу будь-

якому показнику з великої їх кількості.

(5.6)

де k

я,уз

— узагальнюючий показник якості; k

я.в.і

— і-й відносний показник

якості; n — кількість відносних показників.

Рівень якості продукції, що оцінюється за значенням узагальнюючого

показника, визначається так: у разі перевищення од ниці рівень якості вищий

ніж базового зразка, а якщо значену менше одиниці, то рівень якості виробу

менший базового зразка

Змішаний метод поєднує диференційований і узагальнюючі методи. Його

застосування доцільне у випадках недостатньо повного врахування

узагальнюючим показником усіх існуючих властивостей виробу, що не дає

змоги отримати висновки стосовно кількох певних груп властивостей. За цим

методом якість продукції оцінюється за такими правилами: найважливіші

показники використовуються як одиничні, а інші об'єднуються в групи і д

кожної з них визначається узагальнюючий показник; за отриманими

узагальнюючими та одиничними показниками оцінюю рівень якості виробу

диференційованим методом.

Комплексний метод ґрунтується на використанні узагальнюючих

показників якості продукції і розраховується шляхом відношення відповідних

їх значень для оцінюваної продукції і базового зразка, а також сумарних витрат

на їх придбання

130

бі

ВЯ

),...1(1

вія

узя