Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

власника (індивідуального чи колективного) капіталу, так і з погляду

суспільства. З огляду на позицію підприємця, рух грошей є основою

для збільшення його капіталу, для отримання додаткової вартос-

ті. Чим більш організованим і вільним буде рух грошей, тим більше

можливостей для самозростання вартості, адже капітал може функці-

онувати як капітал тільки в русі. Що ж стосується всього суспільства,

то чим організованішим і ефективнішим буде рух грошей як капіталу

на мікрорівні, тим більшою буде сукупність матеріальних благ, які й

уособлюють урешті-решт багатство суспільства.

З іншого боку, гроші функціонують як гроші. Ця форма їх руху

забезпечує оборот тієї маси товарів і послуг, що призначені для за-

доволення потреб людини. Значення цієї форми руху грошей важко

переоцінити, адже загальний характер товарного виробництва робить

практично неможливим задоволення потреб людини без грошей. З

розвитком суспільного виробництва цю місію грошей реалізують усе

складніші й досконаліші фінансові інструменти.

У процесі руху грошей, що використовуються як засіб платежу чи

обігу, виникає можливість їх перетворення із просто грошей у гроші-

капітал. Це має місце тоді, коли ці кошти акумулюються фінансови-

ми посередниками і використовуються для надання кредиту. Отже,

чим більше розвинена і розгалужена мережа фінансових посередни-

ків, тим у суспільства більше можливостей для їх використання з ме-

тою розширення виробництва.

– Особливістю грошового обігу на мікрорівні є й те, що джерело

грошей, необхідних як для виробничого, так і для особисто-

го споживання, безпосередньо пов’язано із самим суб’єктом

господарювання, який виробляє товари, або надає послуги, та

власником робочої сили, який продає її на ринку ресурсів. Ре-

алізація цих товарів і є для їх власників основним джерелом

надходження грошей. Що ж до додаткової потреби, то вона по-

кривається або за рахунок власних накопичень, або за рахунок

запозичень на грошовому ринку. При цьому помітна зміна по-

питу на гроші з боку суб’єкта господарювання або з боку на-

селення приводить до зростання, або навпаки до зменшення

відсотка, що, у свою чергу, впливає на пропозицію грошей у

сфері позичкового капіталу.

На відміну від обороту грошей на рівні підприємства, тобто на мі-

крорівні, рух грошей на рівні всього суспільства (на макрорівні) від-

різняється, передусім, такими особливостями:

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

– Гроші на цьому рівні не виступають як багатство. Раніше, коли в

обігу були повноцінні гроші, вони ще являли собою матеріаліза-

цію багатства взагалі. У сучасних умовах вони лише знаки, що не

мають власної вартості і тому не є багатством як таким. Від збіль-

шення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає.

– На відміну від руху грошей на рівні окремого суб’єкта господарю-

вання, або населення, де вони виступають або у формі капіталу,

або у формі грошей як таких, на макрорівні гроші функціонують

лише як гроші. Вони забезпечують рух товарів в усьому суспіль-

ному виробництві і поєднують усі його фази. За допомогою гро-

шей здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту.

– На макрорівні завжди існує певна, дана на кожний конкретний

період часу, рівновага між грошовою масою і виробленими в

суспільстві товарами й послугами. З розвитком виробництва ця

рівновага порушується і це передусім пов’язано зі збільшенням

масштабів виробленого продукту. Внаслідок цього виникає до-

даткова потреба у грошах. Певною мірою вона може задоволь-

нятись за рахунок перерозподілу грошової маси з однієї сфери

в іншу, та за рахунок того запасу еластичності, що має кожна

валюта. Останнє забезпечується здійсненням центральним бан-

ком певної політики, яка найчастіше включає маневр наявними

резервами, зміну швидкості обігу грошей тощо. Але можливості

грошової сфери в цьому відношенні обмежені і коли вони вичер-

пані, тоді збільшення грошової маси на рівні всього суспільства

здійснюється центральним банком за рахунок додаткової емісії

грошей. Чим вище еластичність грошової маси, чим більш ви-

важеною є політика державного емісійного центру, тим менше

виникає протиріч і перешкод на шляху розвитку суспільного ви-

робництва.

Грошові обороти на мікро- і на макрорівні тісно пов’язані між собою

і залежать один від одного. Та вирішальним, з огляду на можливості

глобального впливу на реальні економічні процеси та явища, є зміни

у грошовій масі і в організації її обороту на макрорівні. Саме на цьому

базується монетаризм як політика впливу на суспільне виробництво

через зміни у сфері обігу грошей.

У процесі свого обороту гроші обслуговують усі фази суспільного

виробництва і всі ринки. На фазі виробництва рух грошей забезпечує

розподіл ресурсів і поєднанням робочої сили й засобів виробництва,

унаслідок чого відбувається процес виробництва товарів та послуг.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Особливо важливу роль грошовий обіг відіграє на фазі обміну.

Саме тут відбувається еквівалентний рух товарів, і гроші стають важ-

ливою ланкою обміну товарів та послуг. За суттю — це обмін товар-

них еквівалентів, а за формою — це обмін товару на грошовий екві-

валент. Оскільки гроші в сучасному їх вигляді не мають власної вар-

тості, а грошова сфера є відносно самостійною сферою суспільного

відтворення, то будь-які зміни в самому грошовому еквіваленті від-

биваються на самому обміні, посилюючи, або навпаки, послаблюючи

обмін і його ефективність.

Вироблений національний дохід підлягає, як відомо, розподілу

й перерозподілу. На цих фазах суспільного виробництва гроші є за-

собом як еквівалентного, так і безеквівалентного (у разі відчуження

частини виробленого продукту через податки) руху товарів та послуг.

У процесі обігу грошей на фазі розподілу формуються й набувають

спочатку грошової форми ті матеріальні блага, які акумулює держава

для забезпечення розширеного відтворення, структурних змін у на-

родному господарстві, розв’язан ня соціальних проблем суспільства.

Заключна фаза суспільного виробництва — споживання. В умовах

ринку воно здійснюється практично повністю за допомогою грошей.

Саме тому їх рух на цій фазі є невід’ємною основою організації спо-

живання, а також дійовим важелем досягнення оптимального спів-

відношення між виробництвом і споживанням.

В Україні процес формування ринкових умов і перехідний харак-

тер економіки наклали свій відбиток на загальну організацію грошо-

вого обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки-но розпочав-

ся. Суттєвою перепоною на цьому етапі розвитку грошового оборо-

ту стає ще слабкий рівень організації банківської системи. Активна

акумуляція тимчасово вільних коштів і використання їх як капіталу

стримується не тільки рівнем доходів населення, але й недостатньою

стабільністю банківської системи, і як наслідок, і певною недовірою

населення до цих фінансових посередників.

Важливою проблемою організації грошового обігу на макрорівні є

той факт, що в державі протягом уже більше десяти років її незалеж-

ного існування має місце таке явище, як заборгованість по заробітній

платі. Сягаючи величезного розміру (у 1999 році заборгованість до-

рівнювала 6,7 млрд грн), вона стримує рух товарів та послуг. І хоча

з 2000 р. з початком певного піднесення в економіці загальна забор-

гованість по заробітній платі стала суттєво зменшуватись, вона ще

залишається значною, а це помітно гальмує процес суспільного від-

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

творення. Означена проблема посилюється низьким рівнем заробіт-

ної плати в основних галузях народного господарства і повільними

темпами вирішення цієї проблеми. Так, середня номінальна заробіт-

на плата в нашій державі на початок 2010 р. склала усього 1916 грн.

На макрорівні грошовий обіг в Україні характеризується також

недостатньо високим рівнем організації впливу держави на еконо-

мічні процеси через грошову сферу. Це пояснюється як недоскона-

лістю правового поля, у межах якого здійснюється рух грошей, так і

незавершеністю ринкових перетворень. Не останню роль щодо цього

відіграє й відсутність досвіду в організації державного регулювання

саме в умовах ринкової економіки з урахуванням тих особливостей,

які притаманні економіці України.

2.2 Загальна схема грошового обігу і грошові потоки

Грошовий обіг здійснюється між певними суб’єктами ринку і

складається з певних грошових потоків. Грошовий потік — це рух

грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслуговуванням руху

відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними

особливостями. Загальна схема руху товарів і грошей може бути по-

дана за допомогою моделі кругообігу продуктів і доходів (рис. 1).

Власниками практично всіх ресурсів (при певному припущенні)

у ринковій економіці є сімейні господарства. Саме їм належать тру-

дові ресурси, земля, засоби виробництва тощо. З цим товаром вони

й виходять на ринок ресурсів, де й продають свою робочу силу, зем-

лю, засоби виробництва, або здають матеріальні ресурси в оренду. Як

оплату за свої ресурси вони отримують гроші у вигляді заробітної

плати, дивідендів, виторгу від продажу засобів виробництва, гоно-

рарів тощо. Рух цієї сукупності доходів утворює перший грошовий

потік, що є частиною руху національного доходу країни і відображає

останній у фазі його розподілу (тобто до перерозподілу).

На ринок ресурсів як головні покупці виходять фірми, яким для

організації виробництва необхідно отримати ресурси. За отримані

ресурси фірми сплачують грошовий еквівалент, який можна визна-

чити як потік 2. Він забезпечує безперервність надходження у сферу

виробництва виробничих ресурсів, а відтак, і безперервність виготов-

лення продукції.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Ринок

ресурсів

Фірми

приватної

та колективної

власності

Уряд

Сімейні

господарства

Фінансовий

ринок

Ринок

продуктів

Світовий

ринок

Рис. 1. Загальна схема руху товарів, послуг і грошей

Виготовлена фірмами продукція надходить на ринок продуктів,

що викликає до життя потік грошей із цього ринку на фірми, форму-

ючи їх загальну виручку від продажу (потік 3).

На ринок продуктів з частиною своїх доходів виходять сімейні

господарства. Вони формують ще один грошовий потік (потік 4),

який дозволяє населенню задовольнити свої потреби в предметах

споживання і послугах.

Ринкова економіка, як відомо, базується на існуванні як приватної

та колективної, так і державної форми власності. У сучасних умовах

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

держава виступає не тільки власником значних матеріальних ресур-

сів, але й прямим учасником суспільного вироб ництва. Це означає,

що держава виходить на ринок ресурсів, пропонуючи ту частину ре-

сурсів, яку вона за даних умов планує реалізувати. Продаж цих ре-

сурсів формує грошовий потік (потік 5), який іде з ринку ресурсів і

надходить до держави. Маючи своє виробництво, держава виходить

також і на ринок товарів, пропонуючи продукцію державних підпри-

ємств. Це формує ще один грошовий потік (потік 6).

У сучасних умовах жодна країна не може існувати ізольовано. Різ-

ними формами економічного співробітництва її економіка пов’язана з

економікою інших країн. Ці взаємозв’язки реалізуються переважно у

формі міжнародної торгівлі, що здійснюється на світовому ринку. На

цей ринок виходять сімейні господарства, імпортуючи необхідні їм то-

вари і формуючи новий грошовий потік (потік 7), який через процес

конвертації виходить за межі держави. Разом з тим на світовий ринок

виходять також фірми, що експортують вироблену продукцію, або нада-

ють послуги. У зв’язку з цим виникає ще один грошовий потік (потік 8).

Усі розглянуті грошові потоки характеризуються тим, що вони об-

слуговують рух реальних товарів. Тут має місце обмін еквівалентів

і тому товарна й грошова маса, яка відображає вартість усієї сукуп-

ності товарів та послуг, при даному масштабі цін збалансована з то-

варною масою. Ці потоки характеризують принаймні ще дві особли-

вості. По-перше, в основі обміну лежить еквівалентність з тією лише

різницею, що обмін на внутрішньому ринку здійснюється за вартіс-

тю, сформованою в даному суспільному виробництві. У той же час

товари та послуги, які експортуються або імпортуються зі світового

ринку обмінюються за інтернаціональною вартістю, формування якої

має свої певні особ ливості відносно національної вартості товарів.

По-друге, грошові потоки, пов’язані з експортом та імпортом, можуть

бути незбалансованими (від’ємне або позитивне сальдо зовнішньо-

торговельного обороту) і тоді це певним чином впливатиме на рух

грошей на внутрішньому ринку країни.

Окрім розглянутих потоків, ще є рух грошей, не пов’язаний з рухом

реальних благ. Це так звані потоки фінансово-кредитної групи. Вони

охоплюють грошові потоки у вигляді руху грошей, пов’язаних з ви-

платою податків. На цій основі формується потік грошей від сімейних

господарств (потік 9) і потік від фірм (потік 11) до державного бюдже-

ту. Ці фінансово-кредитні потоки характеризуються безеквівалентніс-

тю, бо платник податку нічого не отримує натомість. Слід зауважити,

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

що навіть у ринковій економіці все ж має місце і певний зворотний

грошовий потік, який надходить з бюджету на підтримку сімейних

господарств переважно у вигляді трансфертних платежів (потік 10),

приватних і колективних підприємств та установ (потік 12). Але ці по-

токи нерівнозначні з потоками, які формуються на основі податкових

платежів. Вони значно менші — це, по-перше; по друге, допомога дер-

жави фірмам, як правило, не набуває грошової форми, тому потік 12

існує скоріше як можливість, а не реальність. Виняток становлять хіба

що випадки підтримки державою підприємств тих галузей, розвиток

яких є пріоритетним. Так, скажімо, з 2001 р. держава бере на себе спла-

ту значної частки відсотка по кредитах, які комерційні банки надають

селянам на розвиток сільськогосподарського виробництва.

У системі організації грошового обігу важливу роль відіграє фі-

нансовий ринок. Його загальна функція полягає в забезпеченні аку-

муляції тимчасово вільних коштів і їх надання в позику на тимчасове

користування. Саме на цей ринок в основному направляються заоща-

дження сімейних господарств, формуючи ще один фінансово-кредит-

ний потік (потік 13). Водночас виробничий сектор, який для свого

розвитку постійно потребує додаткових інвестицій, отримує позики

на фінансовому ринку (потік 14). Ці потоки пов’язані з рухом грошей

як товару, але специфічного. Гроші як товар не мають вартості, тому

тут у цілому немає еквівалентного обміну, але є певна плата за тим-

часове користування грошовим капіталом.

Дуже схожими на розглянуті потоки за своїм внутрішнім економіч-

ним змістом є грошові потоки, які складаються з руху капіталу, що над-

ходить зі світового фінансового ринку на вітчизняний і навпаки (пото-

ки 15 та 16). Цей рух міжнародного за характером капіталу найчастіше

є спекулятивним, тобто таким, що керується у своєму русі поточною

кон’юнктурою того чи іншого фінансового ринку. Тому в разі виник-

нення у країні якихось труднощів, наприклад, помітного спаду темпів

виробництва, стійкого від’ємного сальдо платіжного балансу тощо по-

чинається відплив цього капіталу, що створює певні труднощі у функ-

ціонуванні фінансового ринку, а часто й усієї економіки в цілому.

Грошовий обіг, як уже зазначалось, тісно пов’язаний з кругообігом

товарів та послуг. Це ставить проблему підтримки постійної рівно-

ваги між суспільним виробництвом і грошовою сферою. Її вирішення

передусім пов’язано з балансуванням грошових потоків у самій цій

сфері. Зупинимось на деяких найбільш загальних взаємозв’язках між

окремими грошовими потоками.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

За великої відкритості економіки досить часто порушення балан-

су в грошовій сфері пов’язується з перевищенням імпорту над екс-

портом. У цьому разі частина грошової маси в розмірі чистого імпор-

ту залишить внутрішній ринок і викличе недостатність платоспро-

можного попиту на внутрішньому ринку. Внаслідок цього в країні

виникнуть труднощі з рухом національного продукту, оскільки час-

тина національного доходу в його грошовій формі відволікатиметься

на зовнішній ринок.

Досягнення необхідного балансу в такому разі можливе, по-перше,

за рахунок додаткової кредитної емісії грошей, тобто за рахунок мо-

білізації грошей на фінансовому ринку. Цей шлях у довгостроковому

періоді має певні негативні наслідки. З одного боку, це може стиму-

лювати інфляційне зростання цін, а з іншого — може призвести до

зростання вартості грошей на фінансовому ринку і тим самим змен-

шити стимули до інвестиційної діяльності. По-друге, досягнення ба-

лансу можливе за рахунок зовнішніх запозичень як у вигляді отри-

мання прямої позики в іноземних банках, так і у вигляді розміщен-

ня на світовому фінансовому ринку своїх цінних паперів. Цей шлях

більш прийнятний з погляду забезпечення відносно незмінних умов

на внутрішньому ринку. Але його недоліком є формування зовніш-

нього боргу і виплата через відсоток у майбутньому частки свого на-

ціонального продукту на користь країн-кредиторів.

Дещо інша ситуація складається в разі активного сальдо зовніш-

ньоторговельного обороту. В цьому випадку на внутрішній ринок на-

дійде додаткова грошова маса, яка може розбалансувати співвідно-

шення попиту і пропозиції на внутрішньому ринку й викликати зрос-

тання цін унаслідок появи додаткової грошової маси. Щоб уникнути

цієї негативної ситуації, найчастіше вдаються до таких заходів:

По-перше, можна спробувати стимулювати нагромадження гро-

шей суб’єктами господарювання та населенням. Досягти зростання

попиту на гроші можна тільки за наявності економічного зростання,

стабільності правового поля держави і достатнього розвитку фінансо-

вого ринку та його інфраструктури. Цей шлях потребує значного часу.

По-друге, можна спрямувати частину грошового капіталу за кор-

дон. Цей шлях балансування грошової маси досить ефективний і

більш прийнятний саме в короткостроковому періоді. Але стійкий

відплив валюти за кордон створює в перспективі не кращу інвести-

ційну ситуацію в державі і врешті-решт може призводити до змен-

шення динаміки економічного зростання.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Дуже важливим є балансування у сфері грошового обігу тих гро-

шових потоків, що забезпечують процеси розподілу і використання

національного доходу країни. Саме вони забезпечують баланс між на-

ціональним доходом та виробленим і готовим для реалізації на вну-

трішньому ринку національним продуктом. Щодо цього найбільш

важливим є балансування податкових надходжень (потоки 9 та 11)

та потоку, пов’язаного з імпортом товарів та послуг з-за кордону (по-

тік 7). Ці потоки в цілому призводять до зменшення попиту на вну-

трішньому ринку, а відтак, і до зменшення можливостей для реалі-

зації виробленого національного продукту. Протилежними потоками

щодо цього є надходження до бюджету за рахунок продажу продукції

державних підприємств на ринку продуктів (потік 6), витрат фірм на

ринку ресурсів на купівлю товарів для інвестиційних цілей (потік 2)

і, нарешті, надходження грошей від експорту (потік 8). Ці три потоки

забезпечують реалізацію виробленого національного продукту.

Між першою і другою групами грошових потоків мусить бути пев-

на збалансованість, лише тоді забезпечуються найбільш сприятливі

умови реалізації виробленого національного продукту. Але баланс

між цими потоками може порушуватись, тому для їх балансування

застосовуються різні методи.

У довгостроковому періоді на перші три грошових потоки можна

впливати через проведення певної податкової політики і формування

такої ситуації, за якої вітчизняний виробник перш за все буде зорієн-

тований на задоволення потреб вітчизняного споживача, що відносно

зменшить грошовий потік, пов’язаний з імпортом. Що ж стосується

потоків припливу, то тут у тривалій перспективі можна впливати на

оптимізацію цих грошових потоків через створення сприятливого ін-

вестиційного клімату в державі, забезпечення активної позиції держа-

ви на ринку продуктів передусім шляхом державної закупівлі товарів і,

нарешті, через формування стабільних умов для здійснення експорту.

Балансування грошових потоків відпливу і припливу, а це, по суті,

балансування між грошовою сферою, як вона представлена національ-

ним доходом, і виробленим для реалізації на внутрішньому ринку на-

ціональним продуктом, з другого боку, в довгостроковому періоді не

вичерпує всієї проблеми їх балансування. Певні диспропорції між озна-

ченими грошовими потоками можуть мати місце і в короткостроковому

періоді. Це вимагає їх балансування у режимі активного й ефективного

впливу на ситуацію у грошовому обігу. Цей вплив найчастіше здійсню-

ється центральним банком країни. Так, щоб зменшити витрати на імпорт

і навпаки збільшити надходження від експорту (сигналом для таких дій

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

часто стає поява від’ємного сальдо платіжного балансу), центральний

банк може вжити заходів відносно курсу своєї валюти. Наприклад, для

поліпшення ситуації і ліквідації, або зменшення від’ємного сальдо пла-

тіжного балансу, він може вдатись до валютної інтервенції, спрямованої

на зниження курсу національної валюти стосовно інших валют. Це по-

силює експорт (через можливість зменшити ціну продукції, яка постав-

ляється на експорт) і навпаки утруднює імпорт продукції. Наслідком

цього буде певне балансування грошових потоків у вигляді надходжень

від експорту і витрат, пов’язаних з імпортом. Проте це тільки загаль-

ний зв’язок і його позитивна реалізація залежить від дуже багатьох

чинників. Скажімо, дієвість валютної інтервенції такого напрямку буде

ефективною тільки тоді, коли експортні позиції держави досить сильні

і вона може суттєво збільшити експорт своєї продукції, але в сучасних

умовах такі дії не завжди можливі. Перепоною до їх уведення часто стає

наявність глибокої міжнародної виробничої кооперації, що зводить на-

нівець наслідки зменшення курсу національної валюти, міжнародного

антидемпінгового законодавства, політичні чинники тощо.

Розглянуті напрямки забезпечення балансування грошових пото-

ків у цілому спрямовані на забезпечення певної рівноваги і, перш за

все, між грошовим вираженням національного доходу й виробленим

для реалізації національним продуктом. Проте балансування грошо-

вих потоків і всієї сфери грошового обігу в цілому повинно відзер-

калювати і стратегічні цілі, що стоять перед державою. Формування

такої стратегії особливо важливо для країн з перехідною економікою,

де глобальним завданням є саме реформування економіки і здійснен-

ня значних змін в її організації. Серед цих країн, як відомо, й Україна,

і для неї в цьому аспекті проблема балансування грошових потоків є

особливо актуальною і значущою.

У цілому в стратегічному плані балансування грошових потоків з

урахуванням того, що теоретичну основу регулювання ринкової еко-

номіки в переважній більшості країн складає монетаризм, має велике

значення. При цьому як кінцеву мету можна виділити також балансу-

вання грошових потоків для досягнення високого рівня ефективності

функціонування економіки і забезпечення на цій основі динамічного

економічного зростання.

В Україні досягнення цієї стратегічної мети пов’язане з вирішенням

цілої низки завдань. Для створення динамічної, соціально-орієнтова-

ної й ефективної ринкової економіки необхідно, насамперед, здійснити

структурну перебудову народного господар ства, сформувати стабільний