Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

421

12 Розділ. Міжнародні валютно-кредитні установи

ків, які інколи мають на це спеціальний статус. В Україні це так звані

уповноважені банки. Ці банки або відкривають за кордоном свою фі-

лію, або, що буває значно частіше, відкривають кореспондентський

рахунок у банках інших держав. Проте й на цьому рівні діють певні

правила, які мають міжнародний характер. Стосовно цього слід на-

звати такі надзвичайно важливі документи, як міжнародна Женев-

ська конвенція про чеки та векселі (1930—1931 рр.), а також «Уніфі-

ковані правила і звичаї для документарних акредитивів» та «Уніфі-

ковані правила по інкасуванню торговельних документів».

12.2

Міжнародний валютний фонд, Світовий банк

та Європейський банк реконструкції і розвитку

В умовах подальшої інтернаціоналізації господарської діяльності

у світі і тих змін, що відбуваються в усій сукупності товарно-грошо-

вих відносин, все значнішою стає роль різноманітних міжнародних

валютно-кредитних установ. Ця роль виявляється у посиленні ре-

гулюючого характеру цих установ, а також у зростанні їх значення

щодо вирішення проблем суспільного відтворення, які час від часу

виникають у тій чи іншій країні. Усе більшу роль ці організації вико-

нують в аналізі основних тенденцій розвитку світового господарства

і в розробці на базі цього аналізу рекомендацій щодо найбільш суттє-

вих проблем в економічному житті світової спільноти.

Особливого значення міжнародні валютно-кредитні установи на-

бувають для тих країн, економіка яких є перехідною. Серед цих країн,

як відомо, знаходиться й Україна, яка з самого початку свого існуван-

ня як незалежної держави плідно співпрацює з найбільш потужними

світовими валютно-кредитними установами, серед яких: Міжнарод-

ний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструк-

ції та розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд створено за рішенням Бреттон-

Вудської конференції в 1944 р. У створенні МВФ активну участь

брав і Радянський Союз. Він повинен був мати третю за розмірами

квоту в статутному фонді. Розмір останнього планувався у сумі 8,8

млрд дол. З них частка США — 2750 млн дол., Великобританії — 1300

млн дол., СРСР — 1200 млн дол., Китаю — 550 млн дол., Франції —

450 млн дол. і т. д.

422

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Проте СРСР не підписав угоди з МВФ. Офіційно це було пов’язано

з тим, що участь СРСР у цій організації і виконання низки її вимог

призвело б до втручання у внутрішні справи Радянського Союзу. З

позицій сьогодення така офіційна версія була не зовсім правдивою.

Так, вимоги до країни-учасниці про необхідність публікації даних

щодо видобутку золота, стану платіжного балансу країни та деякі

інші навряд чи можна розцінювати, як втручання у внутрішні справи

країни. Такі вимоги в цілому вкладаються в ту звичайну інформацію,

яку надає позичальник своєму кредитору. Але разом з тим серед умов

МВФ були й дійсно дискримінаційні стосовно Радянського Союзу.

Так, СРСР, маючи третю після США і Великобританії квоту, на від-

міну від них не мав би (у разі його вступу до МВФ) права вето.

З країн так званого соціалістичного табору членом МВФ довгий час

була тільки Югославія. Ситуація почала змінюватися з 1980-х років,

коли до цієї організації ввійшли Румунія, Польща, Угорщина, а в 1991

р. і Радянський Союз подав заяву на вступ до МВФ, яка, однак, не була

реалізована у зв’язку з розпадом СРСР. Пізніше, у 1992 р., на вступ до

МВФ подають заявки і входять до цієї організації перші республіки

колишнього СРСР. Серед них — Росія, Україна, Казахстан та ін.

МВФ функціонує на підставі свого статуту, який з моменту за-

снування переглядався тричі. Уперше в 1969 р. у зв’язку з уведенням

СДР (спеціальних засобів запозичення). Вдруге у 1976 р. у зв’язку з

підписанням Ямайської валютної угоди і, нарешті, остання поправка

була введена в дію в 1990 р., вона передбачала припинення участі в

голосуванні тих країн, які не погасили своїх боргів перед МВФ.

Відповідно до Статуту МВФ його головними завданнями є:

– сприяння розвитку міжнародної торгівлі і розвитку міжнарод-

них валютних відносин;

– підтримка стабільного курсу валют;

– підтримка рівноваги платіжних балансів країн, які входять до

МВФ;

– допомога в організації багатосторонньої системи платежів за

поточними операціями;

– надання коштів для покриття дефіциту платіжного балансу

країн-учасниць;

– відміна валютних обмежень.

Структура органів управління МВФ представлена Радою керів-

ників. У цій раді кожна країна-учасник представлена керівником і

його заступником, який, як і керівник, теж призначається на 5 років.

423

12 Розділ. Міжнародні валютно-кредитні установи

Рада збирається один раз на рік і є вищим керівним органом МВФ.

Більшу частину своїх повноважень рада передає Виконавчій раді, яка

займається поточними справами. Сім членів Виконавчої ради призна-

чаються країнами, що мають у МВФ найбільші квоти (США, Німеч-

чина, Японія, Великобританія, Франція, Китай і Саудівська Аравія).

Останні 17 членів цієї ради обираються керівниками від інших країн.

Виконавча рада (Директорат) обирає керівника, який і організовує

повсякденну діяльність МВФ. Він обирається на 5 років з правом пе-

реобрання на наступний термін.

Кожна країна-учасник МВФ робить при вступі певний внесок,

який визначається у вигляді квоти (частки). Квота розраховується

з урахуванням експорту й імпорту країни, її золотого запасу, наці-

онального доходу та деяких інших показників. Вона переглядалась

один раз на п’ять років, а з 1973 р. — один раз на три роки. Перегляд

квоти може бути здійснено і на вимогу країни—члена МВФ. Кожна

країна до 1978 р. 25 % своєї квоти вносила в золоті, а останнім часом у

власній валюті. Нині 25 % квоти країна вносить у СДР або в іншій ва-

люті, яку визначає МВФ, а останню частку — у національній валюті.

Квота має важливе значення для участі у рішеннях МВФ, оскіль-

ки крім 250 «базисних» голосів, які має країна-учасниця, кожні 100

тис. квоти дають додатково 1 голос. Крім того, квота визначає й мож-

ливості країни у використанні ресурсів МВФ. Зараз найбільша част-

ка капіталу МВФ належить США, а відтак, вони мають і більшу част-

ку голосів (близько 20 %). На країни—члени Європейського союзу

припадає біля 30 % голосів. Серед країн СНД найбільша кількість

голосів у Росії (2,92 %), а кількість голосів України на другому (серед

членів СНД) місці (0,73 %). Країна, яка має найменше голосів у МВФ

(270), — це Мальдівська Республіка. Рішення з питань приймаються

більшістю у 70 % голосів, а з найбільш важливих вимагається квалі-

фікована більшість — 85 %.

На початок ХХІ ст. до МВФ входило більше ніж 180 країн, а за-

гальна сума квот склала близько 150 млрд СДР. Квота Росії ста- но-

вила 2876 млн СДР, України — 997,3 млн СДР, Казахстану — 165 млн

СДР.

Країна—член МВФ має перед Фондом певні зобов’язання. Вони

стосуються проведення певної валютної політики та надання ін-

формації. Останнє проявляється в тому, що кожна країна на вимогу

МВФ може надавати йому ту інформацію, яка необхідна Фонду для

виконання ним своїх функцій. Найчастіше це дані, що стосуються ви-

424

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

добутку золота, його експорту та імпорту, розмірів національного до-

ходу, стану платіжного балансу, індексу цін і т. ін.

Кредитні операції МВФ здійснює тільки з офіційними установа-

ми країни: Казначействами, Центральними банками, або ж стабілі-

заційними фондами. Кредити, які країна-учасниця може отримати у

МВФ, лімітуються і, як правило, оформляються згодою про резерв-

ний кредит, або угодою «стенд-бай». За цією угодою країна може

отримати кредит у розмірі своєї резервної частки (25 % квоти) і по-

над це у розмірі 100 % квоти, у цілому — 125 % своєї квоти. Заставою

виступає національна валюта, яка після погашення кредиту викупа-

ється країною-позичальницею через погашення кредиту в СДР або в

конвертованій іноземній валюті. Підставою для отримання кредиту

може бути порушення платіжного балансу, серйозні збої у сфері ви-

робництва, торгівлі і т. ін.

Крім того, країна може отримати кредит зі спеціальних фондів,

створення яких практикує МВФ. До їх числа можна зарахувати, на-

приклад, Фонд компенсаційного кредитування, призначений для

кредитування країн у разі дефіциту їх платіжного балансу, виклика-

ного різким падінням світових цін, уведенням обмежень на торгівлю

і т. ін. Важливу роль відіграє Фонд підтримки структурних перетво-

рень, що здійснює кредитування країн, економіка яких переходить на

ринкові засади. Підтримуючи функціонування цих фондів і створю-

ючи нові, МВФ сприяє подальшому розвитку міжнародних валютно-

кредитних відносин.

МВФ виконує великі регулюючі функції у світовій грошовій сфе-

рі. Головним чином, це регулювання міжнародних валютно-кредит-

них відносин, що виникають між членами цієї організації у зв’язку з

дефіцитом платіжного балансу тієї чи іншої країни. Основний меха-

нізм такого регулювання зводиться до надання коротко- і середньо-

строкових кредитів.

Механізм регулювання міжнародних валютно-кредитних від-

носин з боку МВФ включає і його дії щодо усунення валютних об-

межень. Це досягається способом регулювання режиму валютних

операцій і механізму їх здійснення. Валютні обмеження можуть мати

місце тільки за умови дозволу МВФ і тільки на певний період, такі

обмеження ще можуть бути дозволені новим членом МВФ на певний

перехідний період.

Міжнародні кредитні відносини ця організація регулює і через

свої дії щодо тієї чи іншої країни. Якщо МВФ співпрацює з країною і

425

12 Розділ. Міжнародні валютно-кредитні установи

надає їй позики, то це є певним сигналом для державних і приватних

кредиторів та сприяє розширенню їх кредитної діяльності. Співпраця

країни з МВФ є підтвердженням платоспроможності країни.

Свої регулюючі функції МВФ здійснює на базі величезної аналі-

тичної роботи, яка включає збір і опрацювання величезного масиву

інформації всіх країн-членів цієї організації. Така інформація стосу-

ється значної кількості макроекономічних процесів, а саме: динаміка

ВВП, розвиток і співвідношення експорту й імпорту, стан платіжного

балансу, зміни в золотовалютних резервах та ін.

В Україні у червні 1992 р. прийнято Закон України про її вступ до

МВФ, а також до Міжнародного банку реконструкції та розвитку і

трьох його філій (МФК, МАР та БАГІ). У вересні того ж року Украї-

на вступила до МВФ. Наша квота становила 997,3 млн СДР. Оскіль-

ки Україна у момент вступу до МВФ знаходилась у стані глибокої

кризи і не мала змоги зразу внести ці кошти, то вона скористалася

Позичковим фондом при МВФ, з коштів якого країнам, що пережи-

вають певні фінансові труднощі, видають безстроковий, безвідсотко-

вий кредит, який поступово треба погасити.

Після вступу до МВФ наша держава розпочала активне співро-

бітництво з цією міжнародною валютно-кредитною організацією. Це

співробітництво, як показує досвід багатьох країн, може бути як по-

зитивним, так і негативним. Безсумнівно, що співпраця з МВФ може

сприяти структурній перебудові економіки, досягненню макроеконо-

мічної стабілізації й інших позитивних зрушень в економіці. Але вод-

ночас співпраця з цією організацією може призвести і до негативних

наслідків. Ідеться, насамперед, про ті рекомендації, що дає МВФ і ви-

конання яких може бути небезпечним для країни і її населення. Так,

наприклад, МВФ часто наполягає на скасуванні пільг для окремих

верств населення, а в умовах зубожіння основної маси громадян на-

шої країни це може бути дуже небезпечним. Вимоги МВФ можуть

стосуватись також видатків державного бюджету, здійснення певної

монетарної політики тощо.

Зі вступом у МВФ Україна взяла на себе великі зобов’язання як

країна—член фонду з валютного регулювання. Ці зобов’язання поля-

гають у тому, що наша держава не може здійснювати будь-які маніпу-

лювання валютним курсом для забезпечення власної переваги перед

іншими країнами. Сюди ж належить і зобов’язання при здійсненні

валютної політики суворо дотримуватись основних положень МВФ і

не допускати таких дій, які були б руйнівними для інших країн.

426

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

У цілому співпраця України з МВФ є перспективною і нині зо-

середжена на таких напрямах:

– надання різноманітних послуг і фінансової підтримки прива-

тизованим підприємствам;

– підтримка фінансового сектору країни для посилення стабіль-

ності банківської системи й укріплення небанківських кредит-

них установ;

– розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова

інфра структури села.

Для реалізації цих напрямів МВФ надає нашій державі кредити.

Вони використовуються для покриття дефіциту державного бюджету

та інших цілей. Починаючи з кінця 1994 р., Україна отримує фінан-

сову підтримку від МВФ при вирішенні багатьох своїх економічних

проблем.

У 1998 р. між Україною і МВФ підписано угоду про надан- ня їй

кредиту розширеного фінансування загальним розміром 2 млрд. 266

млн. дол. Цей кредит, розрахований на 10-річний термін з пільговим

періодом 4,5 роки, був наданий під відносно невисокий (до 7 %) від-

соток. Він надавався Україні певними траншами, хоч і не завжди обі-

цянки про надання нам позики дотримувались МВФ.

Оцінюючи в цілому значення кредитів МВФ як позитивне для

України явище, що дозволило подолати досить суттєві труднощі на

шляху становлення ринкової економіки, слід зазначити й певні нега-

тивні моменти. Серед останніх головне місце посідає суттєве зростан-

ня нашого боргу перед МВФ. Загальна заборгованість України перед

МВФ досить велика і продовжує збільшуватись. Так, якщо в 1994 р.

Україна заборгувала МВФ 249,3 млн. СДР, то в 1998 р. — вже близь-

ко 2 млрд. СДР. В умовах кризи 2008-2009 рр. уряд Ю. Тимошенко

домовився з МВФ про позику в 16,4 млрд. дол., хоча з них Україна

отримала тільки 3 транші. Новий уряд Я. Азарова попри різку крити-

ку попередників за взятий у МВФ борг планує отримати 2010 р. від

цієї міжнародної установи кредит в 15 млрд. дол. Така недалекогляд-

на політика може призвести до ситуації, що склалася восени 2010

р. в Греції, борг якої сягнув 112% від ВВП. Це ставить питання про

розробку стратегії наших відносин з цією організацією. Її сформульо-

вано у посланні Президента України до Верховної Ради: «Концепту-

альні засади економічного й соціального розвитку України на 2002-

2010 роки: європейський вибір». Згідно з цим документом центр ваги

у співробітництві України з МВФ переміщується з площини суто

427

12 Розділ. Міжнародні валютно-кредитні установи

кредитних стосунків у площину консультаційних. Мета здійснення

останніх — поступове узгодження головних параметрів нашої макро-

економічної політики з політикою провідних європейських країн.

Потужним міжнародним фінансовим центром є організація, що

неофіційно називається Світовим банком. Він об’єднує Міжнародний

банк реконструкції і розвитку (МБРР), який створено за рішенням

Бреттон-Вудської конференції в 1946 р., і ще три фінансові установи:

• Міжнародну фінансову корпорацію — МФК;

• Міжнародну асоціацію розвитку — МАР;

• Багатостороннє агентство гарантій інвестицій — БАГІ.

Найбільш потужною ланкою тут виступає МБРР. Він об’єднує

більше 180 країн, а його капітал складає близько 200 млрд дол.

МБРР постійно отримує прибуток (він сягає більше 1 млрд дол.

на рік), який використовується на розвиток банку. Акціонерам диві-

денди не виплачуються.

За своєю організаційною структурою МБРР дуже нагадує МВФ.

Його структура управління приблизно така сама, як у МВФ. Рада

керівників, а це вищий орган банку, складається з міністрів фінан-

сів або з голів центральних банків. Рада керівників щорічно разом

з МВФ проводить засідання. Більшу частину повноважень ця Рада

передає Раді виконавчих директорів, постійно діючому органу, що

складається з 24 членів, і під керівництвом голови щотижня прово-

дить засідання. З цих 24 членів ради виконавчих директорів 5 при-

значається такими країнами, як США, Великобританія, Німеччина,

Франція і Японія, а останні — обираються.

Рішення у МБРР приймаються більшістю, а з найбільш важли-

вих питань більшістю у 85 %. Кількість голосів залежить від квоти,

яку має країна-член. Квота оплачується кожною країною на 20 %, при

цьому 2 % у конвертованій валюті, а 18 — у національній. Решта кво-

ти складає гарантійний фонд, що забезпечує емісію цінних паперів

(облігацій), які МБРР розміщує на світових ринках. Найбільше го-

лосів у США (17 %). Якщо порівняти з голосами інших країн, то це

стільки, скільки мають у сукупності 140 країн, які належать до тих,

що розвиваються. Штаб-квартира МБРР знаходиться у Вашингтоні.

Як спеціалізований фінансовий інститут ООН, МБРР призначе-

ний для інтеграції усіх країн-членів у систему світового господарства.

Це головне завдання МБРР.

Кредити, що надає МБРР, як правило, спрямовані на розвиток

різноманітних галузей і сфер суспільного виробництва (сільського

428

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

господарства, транспорту, міського господарства, охорони навколиш-

нього середовища, виробництва електроенергії, охорони здоров’я,

освіти тощо). Ці кредити, як правило, довгострокові. При цьому на-

дання позик може супроводжуватися певними вимогами до країни

позичальника, що можуть стосуватися фінансової політики держави і

спрямовуватися на підвищення ефективності функціонування еконо-

міки країни. Позики надаються під гарантії держави. Термін надання

кредитів в основному 15—20 років під відносно невеликий (у межах

7—7,5 %) відсоток. Але відсоток змінюється залежно від ціни тих кре-

дитних ресурсів, які МБРР залучає зі світових ринків капіталу.

У загальній спрямованості кредитної політики, яку здійснює

МБРР, можна виділити два основних напрями. Перший — цільові

кредити, які є довгостроковими і спрямовані на вирішення конкрет-

них інвестиційних завдань. Це може бути будівництво шляхів, елек-

тростанцій тощо. Це комерційні кредити, але бідним країнам вони

надаються на пільгових умовах (головним чином це стосується рівня

позичкового відсотка). Другий — надання кредиту державі під струк-

турні реформи. Такі кредити йдуть на підтримку державного бюдже-

ту, за умови його спрямування на таку реформу.

У цілому надання позик здійснюється на основі певних принци-

пів, а саме:

• Кредити МБРР видає тільки під ефективні капіталовкладення.

• Рішення про надання кредиту враховує різні ризики, але голо-

вним є можливість повернення позики.

• Кредит надається тільки під гарантії уряду.

• Наданий кредит (у процесі його використання) не обмежуєть-

ся тільки межами країни-позичальника.

У перші роки свого існування, а це були роки післявоєнної розру-

хи, МБРР надавав позики країнам Західної Європи. Після відновлен-

ня економіки цих країн акцент у діяльності Банку було перенесено на

слаборозвинені країни Азії, Африки, Латинської Америки, а згодом і

на країни Східної Європи. За 50 років своєї діяльності МБРР надав

кредитів на загальну суму 300 млрд дол., що в 2 рази більше від кре-

дитів, наданих МВФ.

Міжнародна фінансова корпорація, створена у 1956 р., є складо-

вою Світового банку і має фінансову й організаційну незалежність.

Але в той же час МФК має і спільні органи зі Світовим банком. Голо-

вне призначення цієї корпорації — надання кредитів суб’єктам гос-

подарювання тих країн, що розвиваються. Середній термін дії таких

429

12 Розділ. Міжнародні валютно-кредитні установи

кредитних угод від 3 до 7 років, але нерідко кредитування здійсню-

ється і на термін до 15 років. Дана організація, на відміну від МБРР

та МАР, не вимагає при наданні кредиту гарантій з боку уряду. Друга

особливість полягає в тому, що МФК може здійснювати прямі капі-

таловкладення, купуючи акції та інші цінні папери акціонерних това-

риств. Але при цьому в подальшому передбачається продаж цих акцій

приватним інвесторам. Це здійснюється для того, щоб не створювати

конкуренції приватному сектору в країні, де реалізується проект.

Проте МФК має в інвестуванні й певні принципові обмеження.

Ця корпорація фінансує не більше 25 % від вартості проекту і купує

не більше 35 % цінних паперів того підприємства, що кредитується

МФК. За період своєї діяльності МФК надано кредитів на здійснен-

ня різноманітних проектів на суму більше 20 млрд дол.. На сьогодні

майже 130 країн світу використали можливості, які надає МФК.

Для допомоги найменш розвиненим країнам організовано Між-

народну асоціацію розвитку (МАР). Вона створена у 1960 р. Ця

організація видає безвідсоткові кредити на 35—40 років. Пільговий

термін становить 10 років. За цими кредитами країна-позичальник

не платить відсотків, але мусить покривати ті накладні витрати, які

пов’язані з організацією надання кредиту. Для отримання такого кре-

диту країна має бути членом МБРР, а оскільки бідних країн у світі

багато, то МАР надає такі пільгові кредити спочатку тим країнам, у

яких на душу населення припадає не більше 650 дол. ВВП на рік.

Головною метою кредитів, які надає МАР, є сприяння експорту

товарів, виготовлених у розвинених країнах, у країни, які належать

до найбідніших у світі. При цьому МАР координує свою діяльність з

МБРР, що часто підключається до кредитування цих проектів.

Філією МБРР є Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій

(БАГІ), яке було створено у 1988 р. Членами цього агентства можуть

бути тільки країни—члени МБРР. Призначення БАГІ полягає в тому,

щоб стимулювати прямі інвестиції в економіку країн, що розвивають-

ся. Робить це БАГІ способом страхування капіталовкладень від неко-

мерційних ризиків. Гарантії, які надає це агентство, становить 15—20

років. При цьому гарантії покривають до 90 % від загального розміру

інвестицій.

До ризиків, які страхує це агентство, належать зміни в соціально-

політичних умовах у країні-позичальниці, несприятливі для кредито-

ра рішення уряду, наприклад, відміна конвертованості національної

валюти, перепони або заборони щодо вивезення отриманих інвестором

430

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

прибутків за кордон і т. ін. Для запобігання втрат інвесторів від таких

некомерційних ризиків БАГІ надає потенційним інвесторам різнома-

нітну інформацію, що стосується урядових програм, політики й орга-

нізації здійснення іноземних інвестицій у країні-позичальниці тощо.

До функцій цієї агенції входить також проведення різноманітних зу-

стрічей з урядовими та діловими колами різних країн, надання кон-

сультацій і здійснення низки інших заходів, які можуть сприяти змен-

шенню некомерційного ризику, або принаймні його прогнозуванню.

Починаючи з 1992 р. у рамках 36 проектів Світовий банк надав

Україні кредитів на 5 млрд. дол. З цих проектів 13 ще діють і загальна

сума їх кредитування становить 1,3 млрд. дол. В подальшому наше

співробітництво зі Світовим банком розвивалось по-різному, але

Україна продовжує співпрацювати з цим банком, бо то є визнання

нашої держави (де факто) як країни з ринковою економікою.

На перспективу яка охоплює період з 2006 р. по 2011 р. Рада ви-

конавчих директорів Світового банку вже ухвалила довгострокову

стратегію співпрацю з Україною. На цей період передбачено надання

нам позик на загальну суму в 2–6 млрд. дол. Ці кредити розрахова-

ні на підтримку розвитку ринкових відносин в Україні, на розвиток

транспорту, енергетичної галузі і т. ін.

Слід зазначити, що співпраця України з групою Світового банку

не повинна зосереджуватись тільки на кредитних відносинах. Наша

держава в міру підйому економіки все більше повинна використову-

вати консультаційні й інформаційні можливості цього банку. Ідеться

про поступове реформування всієї економіки, розбудову її інфра-

структури, а головне, пристосування й адаптацію всієї сукупності

ринкових процесів, а відтак, і економіки в цілому до тих норм, що

існують і становлять базу функціонування всієї економіки Європей-

ського союзу.

Важливий міжнародний фінансовий центр, з яким співпрацює

Україна, — це Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Цей банк засновано в 1991 р. за ініціативою тодішнього президента

Франції Ф. Міттерана. До складу акціонерів увійшли всі країни—

члени тодішнього Спільного ринку і Європейської асоціації вільної

торгівлі. Крім цього, засновниками банку стали також СРСР, НДР,

Польща, Угорщина, Чехословаччина, Румунія й інші держави. По-

чатковий капітал банку склав 12 млрд доларів, з яких 51 відсоток на-

лежав дванадцяти країнам—членам ЄЕС та Європейському інвести-

ційному банку. Внесок США склав 10, а СРСР- 6 % від статутного