Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

371

10 Розділ. Центральні банки

3 Підтримка високого рівня ліквідності активів комерційних

банків на основі їх рефінансування.

3 Досягнення того, щоб найбільш важливі урядові програми

кредитувались через комерційні банки.

3 Посилення рівня капіталізації комерційних банків шляхом

збільшення вимог до їх мінімального статутного капіталу.

3 Розширення кредитної бази через подальше вдосконалення

кредитних аукціонів НБУ, викуп акумульованих Ощадбан-

ком вкладів населення для подальшого продажу цього кредит-

ного ресурсу комерційним банкам.

3 Посилення контролю Національного банку над діяльністю не-

банківських кредитних установ для підвищення ефективності

дій НБУ з регулювання грошової маси.

Здійснення заходів, пов’язаних із загальними напрямами в реалі-

зації грошово-кредитної політики НБУ стане новим щаблем на шля-

ху до формування стабільно діючої, а головне, адекватної сучасним

ринковим умовам системи кредитно-грошових відносин. Це, у свою

чергу, закладе ґрунтовні підвалини для розвитку економіки нашої не-

залежної держави і посилення її ролі у світовому господарстві.

Проте виконання грошово-кредитної політики на етапі економіч-

ного піднесення (тобто починаючи з 2000 р.) показало, що на цьому

шляху є досить суттєві проблеми, вирішення яких стає нагальним.

Досвід показує, що в довгостроковій перспективі необхідно врахову-

вати дію деяких чинників, які помітно модифікують як загальну еко-

номічну ситуацію, так і заходи НБУ щодо здійснення його політики і

досягнення визначених цілей.

По-перше, слід зазначити, що досягнута динаміка макроекономіч-

них показників у 2000—2004 рр. була значною мірою забезпечена за

рахунок кон’юнктурних змін на світовому ринку і формуванням для

нашого товаровиробника сприятливих щодо цього умов. Дійсно, у ці

роки спостерігалося помітне зростання зовнішньоторговельного обо-

роту і постійне позитивне сальдо торгового балансу. Отже, в основі

позитивних змін, на жаль, ще не лежить структурна перебудова еконо-

міки, що робить її, по суті, заручницею кон’юнктури світового ринку,

яка є дуже непостійною.

По-друге, можна констатувати, що через недостатній розвиток ко-

мерційного кредиту і ринку цінних паперів загалом дієвість впливу

такого важливого важеля реалізації монетаристських заходів у гро-

шово-кредитній сфері, як облікова ставка в Україні, не дуже висока.

372

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Так, якщо починаючи з 2000 по 2003 р. включно облікова ставка зни-

зилась з 27 % до 7 %, тобто майже в чотири рази, то середньозважена

ставка комерційних банків за кредитами, які вони надають суб’єктам

господарювання, знизилася з 37,2 % у 2000 р. до 18 % у 2003 р. Це

означає, що взята на озброєння на даному етапі розвитку нашої дер-

жави експансіоністська модель не спрацьовує на належному рівні. Як

наслідок, кредити комерційних банків залишаються дорогими, що

стримує розвиток кредитних відносин, а відтак, і економіки в цілому.

По-третє, у період з 2003 по 2010 рр. держава зазнаватиме вели-

чезних витрат з погашення раніше реструктуризованих зовнішніх

боргових зобов’язань. Щорічні платежі коливатимуться в межах

2,1—2,6 млрд дол., а це майже третина Державного бюджету Украї-

ни. Зрозуміло, що розраховуючись із зовнішніми боргами, Уряд буде

змушений через Національний банк скуповувати валюту, а ці валют-

ні інтервенції неодмінно посилять надходження в обіг гривні по кана-

лах валютного ринку.

По-четверте, загрозливою є й тенденція щодо зростання зовніш-

ньої заборгованості. Якщо не брати до уваги уряд В. А. Ющенка, який

у своїй програмі вперше серед усіх попередніх урядів увів мораторій

на зростання зовнішньої заборгованості на рівні 12,5 млрд дол. станом

на 01.10.2001 р. і в реальній практиці до цього періоду скоротив його

до 10 млрд дол., то наступні уряди суттєво (до 14 млрд дол.) збільши-

ли зовнішню заборгованість. Курс на нові запозичення є дуже небез-

печним для нашої держави, адже це створює загрозливу ситуацію для

грошового ринку та для всієї економіки в цілому.

По-п’яте, слабкий розвиток ринку цінних паперів не дає змогу

повною мірою використати його як суттєвий важіль зменшення тис-

ку зростаючої грошової маси на грошовий ринок через валютний

ринок. І хоч НБУ вдається до розширення спектру інструментів, що

спрямовані на пом’якшення цієї ситуації (використання депозитних

сертифікатів Національного банку України, поширення операцій

РЕПО, поширення операцій з продажу процентних облігацій вну-

трішньої державної позики і т. ін.), їх ефективність досить низька.

Непрямим доказом слабкої дієвості названих інструментів є те, що

інфляція вже у 2003 р. досягла 108,2 % при запланованих на весь рік

106 %, а у 2009 р. – 112,3 % при запланованих 109,6%.

Варто зауважити, що політика, спрямована на розширення кре-

дитних операцій комерційних банків, хоч і приводить до збільшення

обсягів виробництва і певного зменшення безробіття, у більш відда-

373

10 Розділ. Центральні банки

леній перспективі через помітне збільшення грошової маси може ви-

кликати значну інфляцію. Перші загрозливі ознаки цього вже мають

місце. Так, за 2003 р. грошова база зросла до 40,1 млрд грн при за-

планованих 35—37 млрд грн, а грошова маса склала 95 млрд грн при

запланованих 72—78 млрд грн. Уже в 2004 році інфляція склала 12,3 %

при запланованих на рік 6—7 %. Але посилення інфляційних проце-

сів не є єдиним можливим наслідком. За ним може розпочатись від-

плив іноземного капіталу з країни, зростання імпорту, і як наслідок

— поява негативного сальдо платіжного балансу. Усе це говорить про

те, що при розробці й реалізації кредитно-грошової політики Наці-

ональним банком України необхідно дуже ретельно враховувати як

позитивні, так і негативні наслідки експансіоністської політики і не

робити акцент тільки на забезпеченні максимально можливих темпів

зростання ВВП.

Таким чином, можна констатувати, що грошово-кредитна політи-

ка Національного банку України в розробці й реалізації відповідних

заходів є надзвичайно складною. В той же час ця політика визначаєть-

ся великою роллю в організації функціонування ринкової економіки

і забезпеченні динамічного економічного зростання нашої держави.

Нові категорії та поняття

Центральний банк

Незалежність центрального

банку

Норма обов’язкових резервів

Облікова ставка

Операції на відкритому ринку

Операції РЕПО

Ломбардна ставка

Грошово-кредитна політика

Рестрикційна грошово-

кредитна політика

Емісійно-експансіоністська

політика

374

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення центральному банку.

2. Коротко розкрийте історію появи банків.

3. Чому на певному етапові розвитку товарного виробництва де-

централізація банкнотної емісії стала перешкодою для подаль-

шого розвитку виробництва?

4. Коли почалося створення центральних банків і якими шляха-

ми йшов цей процес?

5. Що значить поняття — «незалежність центрального банку» і з

чого вона складається?

6. Коли створено Національний банк України і якими законами

регламентується його діяльність?

7. Перелічіть основні положення про Національний банк Украї-

ни, які зафіксовані в Законі України «Про Національний банк

України».

8. Назвіть положення, які забезпечують Національному банку

України досить високий рівень незалежності.

9. У чому полягає перспектива подальшого посилення рівня не-

залежності Національного банку України?

10. Перелічіть основні функції Національного банку України.

11. Розкрийте зміст емісійної функції центрального банку.

12. Розкрийте загальний механізм здійснення Національним бан-

ком України грошової емісії.

13. Охарактеризуйте функцію центрального банку як валютного

центру.

14. Розкрийте механізм здійснення центральним банком своєї

ролі як банку банків.

15. Які дії Національного банку України спрямовані на контроль

за діяльністю комерційних банків?

16. У чому полягає суть функції центрального банку як банкіра

уряду?

17. Розкрийте діяльність Національного банку України в нагрома-

дженні і зберіганні золотовалютних резервів країни.

18. Охарактеризуйте процес обслуговування Національним бан-

ком України державного бюджету.

375

10 Розділ. Центральні банки

19. У чому полягає суть кредитно-грошового регулювання еконо-

міки з боку центрального банку?

20. Розкрийте сутність того методу регулювання кредитно-грошо-

вих відносин, який пов’язаний з визначенням і зміною норми

обов’язкових ресурсів.

21. Як використовується норма обов’язкових резервів у практиці

регулювання грошово-кредитної сфери Національним банком

України?

22. Що являє собою облікова ставка і як вона використовується

центральним банком?

24. Поясніть, що таке облікова ставка.

25. Яким чином діє зміна облікової ставки на розвиток кредитних

відносин?

26. Розкрийте суть операцій, які здійснює центральний банк на

відкритому ринку.

27. Чому цей спосіб грошово-кредитного регулювання з боку цен-

трального банку є досить гнучким?

28. Поясніть, що являють собою операції РЕПО?

29. Охарактеризуйте специфічні (особливі) методи регулювання

кредитно-грошових відносин, до яких може вдаватись цен-

тральний банк.

30. Охарактеризуйте такий метод регулюючих дій центрального

банку, як операції на біржі з метою стримування спекуляції.

31. Чи можливі суто адміністративні регулюючі дії центрального

банку стосовно комерційних банків?

32. Дайте визначення грошово-кредитній політиці.

33. Які цілі грошово-кредитної політики можна визначити як

стратегічні?

34. Які теоретичні моделі можуть бути покладені в основу грошо-

во-кредитної політики?

35. Які поточні цілі є найголовнішими для центрального банку?

36. Розкрийте сенс і механізм дії політики «дорогих грошей» і по-

літики «дешевих грошей».

37. Чому політичні чинники в сучасних умовах виступають важ-

ливим фактором реалізації грошово-кредитної політики дер-

жави?

38. Визначте стратегічні й тактичні завдання, які стоять перед

Україною, і в реалізації яких визначальну роль відіграє Наці-

ональний банк України.

376

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

39. Перелічіть ті складові моменти, які включає грошово-кредитна

політика як у момент її розробки, так і в процесі її реалізації.

40. Охарактеризуйте перший етап (1991—1993 рр.) реалізації гро-

шово-кредитної політики Національного банку України.

41. Розкрийте основні особливості другого (1993—1999 рр.) етапу

реалізації грошово-кредитної політики Національного банку

України.

42. Охарактеризуйте третій етап (почався у 2000 р.) реалізації гро-

шово-кредитної політики Національного банку України.

43. На вирішення яких основних завдань у сучасних умовах спря-

мована грошово-кредитна політика Національного банку

України?

44. Розкрийте основні інструменти, які в сучасних умовах забезпе-

чують реалізацію грошово-кредитної політики Національного

банку України.

45. Назвіть і розкрийте дію тих чинників, які певною мірою галь-

мують можливості Національного банку України в здійсненні

ефективної і проринкової грошово-кредитної політики.

377

11 РОЗДІЛ. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

У системі організації суспільного виробництва важливе місце по-

сідає кредит. Кредитна система в країнах із ринковою економікою

включає банківську систему і небанківські кредитні установи. Осно-

вною ланкою банківської системи виступають комерційні банки.

Вони співпрацюють з господарюючими суб’єктами, населенням і дер-

жавою та надають їм різноманітні банківські послуги. Це перетворює

комерційні банки у важливий елемент організації та функціонуван-

ня всієї ринкової економіки. У нашій країні комерційні банки, крім

цього, стали ще й потужним важелем перетворення адміністративно-

команд ної системи в економіку вільного підприємництва.

Комерційні банки як неодмінний атрибут високоорганізованого

ринкового господарства, утворюють і таку ланку в системі суспільно-

го виробництва, яка дуже істотно впливає на рівень ефективності ви-

робництва. Саме тому кожна країна прагне створити надійну і сильну

банківську систему, щоб, спираючись на неї, вирішувати економічні

й соціальні проблеми, які стоять перед суспільством.

11.1

Основи організації діяльності

комерційних банків

Банк — це установа, призначена для акумуляції тимчасово віль-

них коштів і їх розміщення від власного імені на умовах повернення,

строковості і платності. Сучасні банки виконують багато функцій,

які, дещо узагальнивши, можна звести до такого:

– акумуляція тимчасово вільних коштів населення, господарю-

ючих установ, державних органів;

– надання позики тим, хто має в ній потребу;

– організація розрахунків між господарюючими суб’єктами;

– створення кредитних засобів обігу.

РОЗДIЛ

378

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Перша функція пов’язана з тим, що банк акумулює кошти, які в

процесі їх кругообігу тимчасово вивільнюються. Ці кошти банк залу-

чає під видачу їх власникові боргових зобов’язань (депозити, ощадні

сертифікати тощо). Економічний інтерес з боку вкладника полягає в

тому, що за залучені до банку кошти він отримує плату у вигляді від-

сотка. До того ж найрізноманітніші умови угоди про залучення таких

коштів дають змогу індивіду чи юридичній особі вибрати найбільш

бажану форму повернення грошей у разі такої потреби. Економічний

інтерес банку полягає в тому, щоб якомога ефективніше з погляду

отримання прибутку розмістити залучені кошти серед тих, хто в них

відчуває тимчасову потребу.

Слід зауважити, що ця функція банків прямо обумовлена самим

процесом суспільного відтворення, в ході якого весь час звільняються

кошти і весь час виникає потреба в їх використанні на основі повер-

нення цих коштів власнику. Але ця функція має ту особливість, що

дозволяє суспільству сконцентрувати значні ресурси і використати їх

як додатковий потенціал розвитку суспільного виробництва.

Функція комерційного банку, пов’язана з видачею кредиту, є

логічним продовженням першої і перетворює банк на фінансового

посередника. Реалізовуючи цю функцію, банк вирішує протиріччя

суспільного виробництва, яке полягає в тому, що в одних членів сус-

пільства є тимчасово вільні кошти, а в інших їх немає, але є нагальна

потреба в них та ще й чітко сформульована як у часі, так і в обсягах.

Зрозуміло, що це протиріччя може бути вирішено і за рахунок без-

посереднього кредитування власниками коштів тих, хто потребує

таких коштів. Але цей кредит є обмеженим як за напрямом (від по-

стачальника до замовника), так і за розмірами (залежить від розмірів

резервного фонду підприємця-кредитора). До того ж він, як правило,

є товаром. Що ж до кредиту грошима, особливо у значних розмірах,

то власникові тимчасово вільних коштів безпосередньо надати їх у

позику дуже непросто. Ця форма витратна і не може бути дуже поши-

реною, бо обумовлюється складнощами у визначенні платоспромож-

ності і відповідальності позичальника. У побутових відносинах ми з

цим постійно стикаємося і добре знаємо, що зовсім незнайома люди-

на навряд чи позичить нам навіть гривню. Банк же має можливості з

меншими витратами визначити платоспроможність і надійність по-

зичальника і тим самим суттєво зменшити економічний ризик для

того, хто віддає в користування свої тимчасово вільні кошти.

Третя функція банку полягає у забезпеченні взаємних розрахунків

між усіма учасниками суспільного виробництва, і перш за все між гос-

379

11 Розділ. Комерційні банки

подарюючими суб’єктами. Переказуючи гроші з рахунка одного клі-

єнта банку на рахунок іншого клієнта, банк не тільки істотно зменшує

їх витрати на організацію розрахунків і прискорює їх, але й гарантує

виконання розрахунків, отже, зменшуються ризики для учасників

суспільного виробництва. З боку держави розрахунки між клієнтами

за допомогою банку забезпечують повну прозорість і контрольова-

ність грошового обігу.

Остання функція банку полягає в тому, що в процесі депозитно-

чекової емісії комерційний банк створює нові платіжні засоби, що

помітно підвищують здатність грошової системи реагувати на зміни

в суспільному виробництві, які не так просто врахувати і на які не

завжди може відреагувати центральний банк шляхом емісії грошей.

Такі обставини найчастіше складаються через зміни в окремих регіо-

нах. У цьому випадку депозитно-чекова емісія посилює еластичність

системи грошового обігу.

Перелічені вище функції комерційного банку мають загальний

характер. На практиці комерційний банк надає величезну кількість

послуг. Це можуть бути, наприклад, операції з цінними паперами,

довірчі (трастові) операції, надання консультацій і багато інших. У

країнах з розвинутою банківською системою таких послуг налічують

до 200, а в Японії фахівці налічують до 300 операцій, які може надава-

ти комерційний банк своїм клієнтам. Для порівняння зазначимо, що

один із найбільших у нашій державі банк — Ощадбанк виконує для

своїх клієнтів усього близько 70 операцій і послуг.

Комерційні банки мають певну типологію, яка визначається за-

лежно від ознаки, покладеної в основу групування. Найчастіше банки

групують за видами тих операцій, які вони здійснюють. Виділяють

банки універсальні і банки спеціалізовані. Універсальні надають клі-

єнтам різноманітні послуги. Якщо ж банк зосереджується на якихось

окремих операціях, то він спеціалізований.

На даний час у світі має місце тенденція до спеціалізації банків-

ських установ. Але в Україні поки що немає спеціалізованих банків,

окрім Ощадбанку. Проте в новій редакції Закону України «Про банки

та банківську діяльність» така спеціалізація передбачена. Це будуть

ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові банки, хоча в законі ще

навіть визначення останніх трьох банків немає.

Окрім класифікації за видами операцій, банки групують за тери-

торіальною та галузевою ознакою, за формою власності та розміра-

ми. Для нашої держави з цих ознак найбільш практично значущою

є ознака територіальності. Щодо цього в законі передбачаються міс-

380

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

цеві кооперативні, регіональні і міжрегіональні банки, куди будуть

входити і центральні кооперативні банки.

Банк, як і будь-яка установа, має свою організаційну структуру.

До неї належать два основних елементи, а саме: органи управління

банком і його функціональні підрозділи. Кожен банк має свою осо-

бливу структуру управління, але оскільки в системі комерційних

банків переважають акціонерні банки (в Україні їх частка становить

близько 90 %), то можна виділити і найбільш типову схему організа-

ції управління. Вона подана на рис. 11.1.

Підрозділи

управління банком

Збори акціонерів

(участників)

РАДА БАНКУ

Правління банку

на чолі з головою правління

Ревізійна комісія

Рис. 11.1. Типова схема управління комерційним банком

Структурні підрозділи представлені тими елементами, які забез-

печують організацію і управління окремою сукупністю або окремою

операцією. До найбільш типових структурних підрозділів належать:

кредитне управління, валютне управління, управління депозитних

операцій, управління розрахунково-касового обслуговування, управ-

ління маркетингу, управління аналізу і статистики та деякі інші. Крім

управлінь, у системі структурних підрозділів можна виділити також

підрозділи або служби, які забезпечують функціонування самої уста-

нови. До них належать бухгалтерський відділ, відділ охорони, відділ

транспорту і багато інших. За певних обставин підрозділи і відділи в

певних межах можуть об’єднуватись. Це залежить від призначення,

розмірів, спеціалізації та інших характеристик банку. Значну роль

може відігравати етап розвитку, на якому знаходиться банк. Скажімо,

в умовах становлення банку і залучення клієнтів особливе значення

має робота відділу маркетингових досліджень.