Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Сума, призначена для оплати за акредитивом, утворюється або за ра-

хунок залишку коштів на рахунку покупця, або за рахунок кредиту

банку. Банк платника повідомляє банк постачальника про відкриття

акредитива із зазначенням терміну, суми, імені постачальника й умов

платежу. Постачальник у міру відвантаження товарів або надання по-

слуг подає відповідні документи у свій банк на оплату.

Рух документів при організації безготівкових розрахунків за до-

помогою акредитива досить складний. Його основні складові подані

на схемі 4.

Схема 4

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА

ДОПОМОГОЮ АКРЕДИТИВА

Постачальник

(одержувач)

Покупець

(платник)

Банк

виконавець

(банк

постачальника)

Банк

емітент

(банк

покупця)

9 7 5

10 3 2

У процесі здійснення платежу виконуються такі операції:

1. Укладання угоди про поставку товарів з розрахунком у вигля-

ді акредитива.

2. Завдання банку на розробку акредитива із зазначенням суми

платежу, термінів і умов його розкриття.

3. Повідомлення банку платника про розробку aкредитива.

4. Повідомлення банку постачальника про відкриття акредитива

і про його умови.

5. Ознайомлення постачальника з умовами акредитива.

6. Відвантаження товару, надання послуг, виконання робіт.

7. Передача банку всього комплексу підписаних покупцем доку-

ментів, передбачених акредитивною угодою.

8. Повідомлення банку-емітента про використання акредитива.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

9. Виписка з розрахункового рахунка про зарахування коштів на

рахунок постачальника.

10. Виписка покупцю про використання акредитива.

Акредитиви можуть мати різну форму. Найбільш поширені такі

їх види: відзивний і безвідзивний, a також покритий та непокритий.

Відзивний акредитив — це такий aкредитив, за яким платник до

моменту розрахунку з постачальником може відкликати з банку

гроші, призначені для оплати згідно з даною акредитивною угодою.

Тaкий акредитив захищає інтереси платника на шкоду інтересам

постачальника і тому останні погоджуються на такий акредитив не

дуже охоче.

Акредитив безвідзивний — це акредитив, за яким гроші, призначе-

ні для розрахунку, платник не може забрати (відкликати) з банку без

взаємної згоди покупця і постачальника. При цьому на акредитиві

має бути вказівка на те, що він є безвідзивним акредитивом. Якщо

такого запису немає, то він вважається відзивним акредитивом.

Покритий акредитив ще називають депонованим. Він має місце

тоді, коли банк-емітент бронює кошти, необхідні для оплати за акре-

дитивом у повній сумі і на окремому рахунку в комерційному банку.

На відміну від покритого, непокритий акредитив відрізняється

тим, що за ним необхідні кошти не бронюються, а оплата за акре-

дитивом гарантується банком і здійснюється за рахунок кредиту за

умови виконання постачальником своїх зобов’язань.

Крім розглянутих видів акредитивів, значно рідше зустрічають-

ся такі види акредитивів, як револьверний, трансферабельний, акре-

дитив без акцепту і деякі інші. Порівняно з раніше розглянутими

вони менш поширені і відображають у своїй формі різні особливос-

ті організації розрахунків за доставку товарів, надання послуг або

виконання робіт. Так, наприклад, револьверний акредитив є такою

угодою, яка укладається на певний термін, і після його закінчення

може бути автоматично продовжена. Потреба в такій організації

розрахунків часто виникає тоді, коли замовник резервує для себе

можливість укласти угоду з новим постачальником на більш при-

йнятних для себе умовах. Якщо ж такої можливості не виникає, то

замовник просто повторює вже складену акредитивну угоду, не ви-

трачаючи часу й коштів на нову розробку акредитива, оскільки вже

діючий акредитив є револьверним.

У розвинених країнах поширеною формою організації безготів-

кових розрахунків виступають і розрахунки за допомогою векселів.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Правову основу використання векселя в господарському обороті

визначає Положення «Про переказний і простий векселі», прийняте

відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національ-

ного банку України від 10.09.1992 р., та Закон України «Про обіг

векселів в Україні» (2001 р.)

Розрахунки за допомогою векселів різноманітні й припускають

широку участь у цьому процесі банків. Характеристика векселя й

основні операції з ним докладно розглянуті в попередній темі. Що

ж стосується розрахунків за допомогою векселя, то загальна схема

такого розрахунку може бути подана у такому вигляді (схема 5):

Схема 5

РОЗРАХУНОК ЗА ПРОСТИМ ВЕКСЕЛЕМ

Продавець

(кредитор,

векселедержатель)

Покупець

(боржник,

векселедавець)

Документообіг і операції при розрахунку за допомогою простого

векселя мають такий вигляд:

1. Укладання угоди між продавцем і покупцем з установленням

форми розрахунку у вигляді розрахунку за допомогою про-

стого векселя.

2. Поставка товару (надання послуг, виконання робіт) покупцю

(замовнику).

3. Виставлення боржником векселя.

4. Пред’явлення кредитором векселя для оплати в момент, ви-

значений як термін розрахунку за векселем.

5. Переказ грошей боржником на користь кредитора (продавця).

6. Повернення погашеного векселя.

Дещо складнішим є схема руху документів за умови розрахун-

ків переказним векселем. Послідовність цих операцій зображено на

схемі 6.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Схема 6

РОЗРАХУНОК ЗА ПЕРЕКАЗНИМ ВЕКСЕЛЕМ

Постачальник,

кредитор

(векселедавець,

трасант)

Перший

отримувач

векселя

(ремітент)

Покупець

(боржник,

трасат)

Рух документів і операції в цьому випадку мають такий вигляд:

1. Угода між постачальником і покупцем про поставку товару

(надання послуг, виконання робіт і т. ін.) з розрахунком через

виставлення переказного векселя.

2. Поставка товара покупцю (боржнику).

3. Виставлення векселя кредитором (трасантом) третій особі,

яка й отримує вексель (ремітент).

4. Пред’явлення ремітентом векселя боржнику для акцепту.

5. Акцепт векселя боржником (трасатом).

6. Пред’явлення векселя боржнику для оплати.

7. Оплата векселя.

8. Погашення векселя.

У даному випадку розглянуто рух векселя за умови, що він нікому

(окрім ремітента) більше не передається. Якщо ж така передача має

місце, то схема доповнюється тільки актом передачі векселя іншій

особі за допомогою індосаменту, а далі останній векселедержатель

(індосат) здійснює ті самі операції, що й ремітент у нашому випадку.

У процесі організації безготівкових розрахунків можуть викорис-

товуватися ще й платіжні вимоги, а також інкасові доручення. Вони

застосовуються тоді, коли має місце безакцептне списання грошей.

Ці випадки передбачені законом і дуже часто пов’язані з рішенням

суду та органів, які мають право накладати штраф. Серед останніх

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

слід назвати податкову адміністрацію, Антимонопольний комітет і

деякі інші установи.

Ті підприємства, що мають постійні господарські зв’язки у процесі

поставки товарів, виконання робіт або надання послуг, можуть здій-

снювати розрахунки між собою способом взаємного заліку вимог. У

цьому разі розрахунки здійснюються тільки за різницею (сальдо) зу-

стрічних вимог.

У цілому в Україні система безготівкових розрахунків саме як

система, функціонуюча в умовах ринкової економіки, вже склалася

і має певну історію свого розвитку. Важливим якісним моментом її

становлення стало введення в 1995 р. системи електронних платежів,

що дало можливість відмовитись від поштових авізо і суттєво поси-

лити надійність, безпеку і швидкість безготівкових платежів.

Помітним кроком у дальшому розвитку безготівкових платежів є

створення на базі електронних карток системи масових платежів за то-

вари та послуги в безготівковому варіанті. Реалізація розробленої На-

ціональним банком України програми створення загальнонаціональ-

ної системи пластикових карток стане важливим кроком у напрямку

поширення безготівкових платежів та вдосконалення цієї системи.

2.4 Готівкові грошові розрахунки

В організації грошового обігу завжди має місце і готівково-грошо-

вий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні операції супроводжу-

ються рухом готівкових грошей. На відміну від безготівкового, він

характеризується низкою негативних особливостей, а саме:

– Готівково-грошовий обіг характеризується високими витрата-

ми щодо його організації. Це пов’язано з випуском (емісією)

готівки, її транспортуванням, збереженням, заміною зношених

купюр і т. ін.

– На основі цієї форми організації грошового обігу складно за-

безпечити належний контроль з боку держави за грошовим

оборотом.

– Розрахунки між господарюючими суб’єктами у готівковій формі

відкривають можливість для різних фінансових порушень, на-

приклад, для приховання прибутку, ухилення від подат ків і тощо.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Зазначені недоліки готівково-грошового обігу змушують державу

йти на максимальне застосування безготівкових розрахунків. У су-

часних умовах цьому сприяє подальший розвиток кредитних грошей

(наприклад, у вигляді широкого застосування кредитних карток) і

науково-технічний прогрес, що сприяє впровадженню безготівкових

розрахунків навіть на рівні роздрібної торгівлі. Крім того, у ряді країн

розрахунки готівкою обмежуються адміністративними заходaми. Як

правило, це стосується платежів великими сумами. Унаслідок про-

ведення такої політики, чaстка готівки в країнах з високорозвиненою

ринковою економікою, як правило, невелика і складає 5—7 % усієї

грошової маси.

Правове забезпечення готівкового грошового обігу довгий час

визначалось «Порядком про ведення касових операцій у народному

господарстві України» та інструкцією Національного банку Укра-

їни «Про організацію роботи з готівковим оборотом установами

банків України» від 13.10.1997 р. На зміну цим нормативним актам

згодом була ухвалена Постанова Національного банку України від

19.02.2001 р. Це «Положення про введення касових операцій у наці-

ональній валюті в Україні». У ньому визначено порядок організації

готівкових розрахунків, порядок здійснення, обліку і контролю касо-

вих операцій і т. ін.

Порядок організації готівкових розрахунків поширюється на всіх

юридичних осіб (крім банків і підприємств поштового зв’язку) і фі-

зичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без оформ-

лення юридичної особи. Він обмежує розміри таких розрахунків (на

сьогодні це не більше 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним,

або кількома платіжними дорученнями), а також визначає перелік

винятків із цього положення (розрахунки за електроенергію, добро-

вільні пожертви, розрахунки з бюджетом тощо). В одному з розділів

Положення визначаються й ті документи, що супроводжують розра-

хунки (прибуткові та витратні ордери, касові й товарні чеки і т. ін.),

а також порядок обліку всіх первинних документів, які супроводжу-

ють видачу або надходження грошей, що здійснюється способом ве-

дення касової книги підприємства.

Визначальним напрямком діяльності Національного банку Украї-

ни в організації готівкового грошового обігу є, з одного боку, посилен-

ня контролю за дотриманням господарюючими су б’єктами касової

дисципліни, що забезпечується, наприклад, вимогою обов’язкового

подання юридичними особами обліково-розрахункових документів,

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

які підтверджують проведення готівкових платежів. З іншого боку,

Національний банк України прагне забезпечити необхідний рівень

лібералізації розрахунків готівкою між господарюючими суб’єктами,

а також між ними і населенням. Реалізація цього завдання здійсню-

ється шляхом створення умов для вільного отримання готівки кож-

ним господарюючим суб’єктом зі свого банківського рахунка, зняття

обмежень за розрахунками готівкою з населенням, удосконалення

порядку встановлення комерційними банками лімітів готівки в касі

підприємства тощо.

Основними шляхами надходження готівки в обіг є виплата заро-

бітної плати і здійснення інших платежів, наприклад, виплата пенсій,

стипендій, премій і т. ін. Ці гроші надходять населенню через банки

або через каси підприємств.

Витрата грошей населенням на оплату товарів і послуг забезпечує

зворотне надходження готівково-грошової маси в каси підприємств, а

від них — у каси банків. Частина отриманої населенням готівки відра-

зу повертається безпосередньо в комерційні банки у вигляді вкладів,

внесків на оплату придбаних ощадних сертифікатів та ін.

Гроші, які отримує підприємство, воно повинно здати того само-

го дня в банк. У касі підприємства може залишитись тільки частка

грошей. Цей касовий залишок лімітується. Касовий ліміт установ-

люється комерційним банком на підставі відповідної заяви госпо-

дарюючого суб’єкта та його потреб у готівці. Остання залежить від

потреби в організації роботи підприємства (наприклад, для видачі

здачі покупцям, здійснення передбачених нормативними актами роз-

рахунків готівкою, умов здавання готівки в банк тощо). Якщо в гос-

подарюючого суб’єкта у зв’язку зі зміною обсягів касового обороту,

змінами в організації діяльності і т. ін. виникає потреба в збільшенні

касового ліміту, тоді суб’єкт підприємницької діяльності звертається

до банку з відповідним обґрунтуванням необхідності зміни розміру

касового ліміту.

За певних обставин касовий ліміт може бути перевищено на за-

конних підставах. До таких можна зарахувати, наприклад, ті випадки,

коли видається заробітна плата. Під час установленого терміну (три

дні) касовий ліміт перевищується. В окремих випадках його може і

не бути взагалі. Це найчастіше має місце стосовно організацій, які за-

ймаються закупівлею певних товарів у населення, наприклад, грибів,

м’яса та ін.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Акумульовані підприємством готівкові гроші, як уже зазначало-

ся, крім лімітованого касового залишку, мають бути в той самий день

здані в касу комерційного банку. Для цього кожний банк має денну

касу, в якій гроші приймаються і в той самий день зараховуються на

відповідний рахунок підприємства. Якщо гроші не надійшли до бан-

ку протягом операційного дня, то вони можуть бути прийняті вечір-

ньою касою. У цьому разі гроші клієнта зараховуються на його роз-

рахунковий рахунок, як правило, вже наступного дня.

Такі правила є загальними, але в окремих випадках до них перед-

бачено винятки, наприклад, за термінами здачі готівки, або за самої

форми. Так, підприємства, що знаходяться в сільській місцевості і на

значних відстанях від місцезнаходження банку або його філії, можуть

здавати виторг раз у декілька днів, а якщо необхідно, не прямо в банк,

а на пошту. Усі ці винятки регламентуються Національним банком

України. Він же розробляє принципи й методику інкасації готівки, її

транспортування і збере ження.

Готівкова маса обслуговує значну частину товарообігу, а остан-

ній постійно змінюється. У зв’язку з цим виникає питання про по-

повнення готівки в обігу. У цілому цей механізм діє таким чином.

Касове обслуговування клієнтів (а це як господарюючі суб’єкти,

так і населення) у нашій державі, згідно з відповідним законом, по-

кладено на комерційні банки. Вони мають свою оборотну касу і при

зростанні потреб у готівці вирішують це питання за рахунок своїх

касових резервів. Якщо ж цього резерву не вистачає, то комерцій-

ний банк звертається до відповідного правління НБУ і в разі об-

ґрунтованості такого звернення Національний банк дає дозвіл на

підкріплення оборотної каси комерційного банку. Це підкріплення

здійснюється за рахунок резервних фондів (запасів) грошових зна-

ків, які НБУ тримає у своїх регіональних відділеннях для забезпе-

чення своєї емісійної функції.

Готівковий грошовий обіг є лише частиною грошового обігу. Дру-

га його частина представлена безготівковим грошовим обігом. Між

ними існує тісний взаємозв’язок, що реалізується в постійному пере-

ході грошей із безготівкової форми у форму готівки й навпаки. Цей

процес є досить складним, a головне, він має бути чітко збалансова-

ним, щоб не призвести до небажаних процесів в економіці. Тому як

безготівковий, так і готівковий грошовий обіг та їх взаємодія постій-

но контролюються і регулюються Національним банком України.

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

2.5

Грошова маса та її структура.

Закон грошового обігу

Усі гроші, що обертаються в грошовій сфері, становлять грошо-

ву масу, яка має свою структурну організацію. Під цим кутом зору в

грошовій масі виділяють грошові агрегати, такі її структурні еле-

менти, що розрізняються між собою рівнем ліквідності, тобто рівнем

здатності перетворюватися в гроші.

Грошові агрегати наявні у грошовій системі будь-якої високорозви-

неної країни, однак вони мають певні національні відмінності як за скла-

дом елементів, що входять у той чи інший агрегат, так і за їх кількістю.

Проте в принциповому плані грошові агрегати різних країн ідентичні.

У більшості розвинутих країн, як правило, виокремлюють три—чоти-

ри aгрегати. Так, наприклад, у США — чотири агрегати, в Німеччині та

Японії їх три, а в такій країні, як Франція грошових агрегатів усього два.

У грошовій системі України виділяють агрегати: М

; М

При цьому агрегат М

звичайно пов’язують із готівкою, що знаходить-

ся поза банками. І хоч виділення такого агрегату має деякий сенс, усе

ж, виходячи з глибинних основ розподілу грошової маси на агрегати,

він відрізняється від агрегату М

лише кількісно.

До складу інших грошових агрегатів входять такі елементи:

Агрегат М

. Він включає: а) гроші поза банками; б) кошти на ра-

хунках «до запитання» і поточні депозити. Останній елемент ще ви-

значають як трансакційні депозити, до яких належать внески, з яких

гроші в будь-який момент можуть бути отримані власником внеску,

або переказані іншим особам за допомогою чеків, звичайних грошо-

вих переказів та за допомогою електронних грошових переказів.

Отже, грошові інструменти, що входять до складу грошового агре-

гату М

, можна без будь-яких обмежень використати для платежів, а

це означає, що гроші, представлені у цьому агрегаті, найбільш ліквід-

ні. Це є сама ліквідність. Цей агрегат за своїм функціональним при-

значенням є засобом обігу і платежу. Він найтісніше пов’язаний з то-

варною масою, тому у своєму обсягу залежить в основному від таких

чинників, як обсяг товарообороту і швидкість обігу грошей.

Агрегат М

. До його складу входить агрегат М

, а також терміно-

ві депозити й ощадні вклади, покладені на певний термін. Гроші, що

входять до цього агрегату, ще називають грошовими активами. На

100

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

відміну від агрегату М

, даний агрегат має менший ступінь ліквіднос-

ті. Це обумовлено, головним чином, тим, що до його складу входять

термінові депозити й ощадні вклади, які розміщаються в банках на

певний термін. Гроші тут використовуються як високоліквідний за-

сіб нагромадження купівельної спроможності. Дострокове вилучен-

ня цих грошей з відповідних рахунків пов’язано для їх власника зі

значною втратою прибутку. Разом з тим вони, як правило, не можуть

безпосередньо перетворюватися в трансакційні депозити, тобто не

можуть бути переказані однією особою на користь іншої.

Агрегат М

. До нього входять агрегат М

і кошти клієнтів за трасто-

вими операціями банків. Ці операції — це довірчі операції, тобто опера-

ції доручення з управління майном або грошима клієнта. Формою ор-

ганізації таких операцій може бути, наприклад, депозитний сертифікат,

тобто грошовий документ, що свідчить про вкладення його власником у

банк певної суми на термін, після закінчення якого за даним сертифіка-

том сплачуються відсотки і повертається вкладена сума. На відміну від

термінового депозиту, за яким вкладені гроші все ж можна вилучити з

банку до закінчення терміну, втративши при цьому всі відсотки по вне-

ску або їх значну частину, то за депозитним сертифікатом достроково

повернути свої гроші, як правило, не можна. Це додає даному елементу

менший ступінь ліквідності, ніж той, що мають строкові депозити.

Агрегати М

і М

відзеркалюють ту масу грошей, що тимчасово

вийшла з обігу і виконує функцію нагромадження вартості. Обсяги

цих двох агрегатів визначаються залежно від інших (ніж у агрегата

) чинників. Це такі чинники, як рівень капіталізації грошових до-

ходів населення і господарюючих суб’єктів, стан розвитку кредитних

відносин, рівень розвитку інфраструктури грошового ринку і таке ін.

Грошові агрегати в інших країнах відрізняються від агрегатів, при-

йнятих у грошовому обігу України, головним чином, за їх кількістю

або за складом тих елементів, які входять до кожного конкретного

агрегату. Останнє відображає, як правило, відповідний рівень розви-

тку грошового обігу. Так, наприклад, у США з їх рафінованими і ви-

сокорозвиненими товарно-грошовими відносинами до складу агрега-

ту М

, крім готівки та депозитів «до запитання» й інших депозитів, за

якими можна виписувати чеки і за якими в українському агрегаті М

є аналоги, входять ще дорожні чеки. У цей же агрегат входять і дрібні

(до 100 000 дол.) короткотермінові вклади. В Україні чековий обіг ще

не так розвинутий, як у країнах Заходу, і через це у нас немає такого

елементу, як дорожні чеки. Крім того, у США існує ще й четвертий