Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

101

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

агрегат L. Він уведений у 1980 році, до його складу входить агрегат

а також облігації, які випускаються урядом і продаються дрібним

вкладникам, акцептовані банками векселі, комерційні цінні папери

(короткострокові боргові зобов’язання корпорацій), державні корот-

кострокові (термін погашення до 12 місяців) облігації.

Серед усієї сукупності грошових агрегатів особливо виділяють

той, що найбільш повно відбиває саму активну й еластичну масу пла-

тіжних засобів. Таким агрегатом, як правило, вважають агрегат М

Що ж стосується інших агрегатів, то вони вже містять і ті елементи,

що скоріше тільки теоретично можуть бути використані як платіжні

засоби. Так, наприклад, кошти за трастовими операціями банків, які

вкладено в цінні папери, важко використовувати як засіб платежу. Та

й їх призначення зводиться, головним чином, до довгострокового на-

громадження вартості.

Маса грошей, що знаходиться в обігу в конкретній країні на кож-

ний даний період часу, завжди має свою кількісну межу. Кількість

грошей залежить від безлічі чинників, вирішальними з яких є: кіль-

кість товарів і швидкість обороту однойменної грошової одиниці.

Способи регулювання кількості грошей, що знаходяться в обороті, і

форми організації їх руху багато в чому визначають стан економіки

країни і виступають важливими елемен тами, які забезпечують функ-

ціонування і розвиток усієї системи товарного виробництва. Це ро-

бить необхідним вивчення основних закономірностей, пов’язаних з

визначенням кількісної характеристики грошей.

Визначальною функцією грошей, яка є квінтесенцією їх загальної

ролі в системі товарного виробництва, є їх функція як засобу обігу.

Реалізуючи дану функцію, гроші виконують роль посередника при

обслуговуванні метаморфози Т—Г—Т. У цьому зв’язку виникає пи-

тання про кількість грошей, необхідних для обміну. Найбільш за-

гальна відповідь на це питання міститься у вартісному обсязі самої

товарної маси. Скільки вироблено товарів, стільки потрібно і грошей,

тому що вони і тільки вони покликані обслуговувати рух товарів. Од-

нак самі гроші можуть упродовж певного часу (звичайно за такий пе-

ріод береться рік) робити декілька оборотів. Це пов’язано з тим, що

гроші (при цьому, як правило, беруть однойменну грошову одиницю,

наприклад гривню), які випущені в обіг емісійним центром країни

(Центральним банком), через якийсь час знову повертаються до емі-

тента. Останній знову пускає їх в обіг і цей процес повторюється зно-

ву й знову. За рік грошова одиниця може зробити декілька оборотів.

102

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Цей показник кількості оборотів однойменної грошової одиниці на

рік і є показником швидкості обігу грошей.

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їх обігу існує пев-

ний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості

обігу грошей їх кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї

товарної маси, зменшується. Для ілюстрації цього зв’язку розглянемо

простий приклад. Припустимо, що в якійсь країні вся товарна маса,

вироблена за рік, дорівнює 1 млрд доларів. Зрозуміло, що для забезпе-

чення її руху необхідно мати 1 млрд доларів, aле це справедливо тіль-

ки за умови, що гроші роблять один оборот на рік. Якщо ж одноймен-

на грошова одиниця (у даному разі це долар) робить два обороти за

рік, тоді грошей потрібно наполовину менше, тобто не 1 млрд, а тільки

500 млн доларів. Цей взаємозв’язок можна подати у вигляді формули:

∑

Кг = ,

де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного

періоду;

ΣЦ— сума цін товарів, що підлягають реалізації за певний відрізок часу,

наприклад за рік.

О — швидкість обігу однойменної грошової одиниці за рік.

В узагальненій формі дана формула відбиває закон грошового

обігу, суть якого полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для

обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна

швидкості обігу однойменної грошової одиниці.

Наведена формула закону грошового обігу розроблена К. Марк-

сом. Вона дійсно відбиває стійкі, повторювані причинно-наслідкові

зв’язки між масою товарів, швидкістю обігу грошей і їх кількістю, яка

необхідна для обігу даної товарної маси. Поряд із цією узагальненою

формулою К. Маркс розробив формулу закону грошового обігу і в

більш детальному варіанті, який розкриває ту саму сутність, але вже

з деякою деталізацією руху грошей залежно від конкретних форм ор-

ганізації цього руху. Вона має такий вигляд:

−+−

∑

ЦКПВП

Кг ,

де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу;

ΣЦ — сума цін товарів, що підлягають реалізації за певний відрізок часу,

наприклад за рік;

103

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

О — швидкість обігу однойменної грошової одиниці за рік;

К — сума цін товарів, проданих у кредит з оплатою їх за межами даного

конкретного періоду;

П — сума цін товарів, що були продані в кредит раніше і за якими на-

ступив термін платежу;

ВП — платежі, що взаємопогашаються.

Розглядаючи закон грошового обігу, як він сформульований

К. Марксом, варто мати на увазі те, що автор «Капіталу», розкрив-

ши сутність даного закону, не досліджує детально проблему кількості

грошей, необхідних для обігу. Він не аналізує всі нюанси, які мають

вплив на визначення маси грошей в умовах того чи іншого конкрет-

ного суспільства. Це пояснюється тим, що К. Маркс виходив з тези

про відсутність історичної перспективи у товарного виробництва і

передбачав його зникнення вже в межах наступної за капіталізмом

формації (комуністичного способу виробництва), тому він і не ста-

вив перед собою завдання детального дослідження дії даного за-

кону. Йому досить було розкрити сутність закону грошового обігу,

щоб озброїти пролетаріат знанням основних причинно-наслідкових

зв’язків між грошовою і товарною масами. Досліджувати ж деталі,

пов’язані з визначенням кількості грошей, необхідних для обігу, не

було сенсу, оскільки гроші як категорія товарного виробництва пови-

нні були зникнути разом з останнім.

Однак товарне виробництво, як відомо, економічно себе ще не ви-

черпало і є нині загальною формою організації суспільного виробни-

цтва. Це ставить завдання детального аналізу проблеми визначення

кількості грошей, необхідних для обігу. Іншими словами, на підста-

ві пізнаної сутності необхідно розкрити все різноманіття реального

прояву даного закону. Нагальність цього продиктована й тим, що сам

грошовий обіг значно ускладнився. У ньому помітну роль стали віді-

гравати заощадження населення, депозити суб’єктів господарювання,

попит на гроші, викликаний обліком векселів, й інші елементи гро-

шового обігу. В умовах капіталізму XIX ст. ці чинники ще не мали

місця або відігравали несуттєву роль і тому не були взяті до уваги К.

Марксом. Але згодом у грошовому обігу відбулись важливі зміни, які

обумовили подальший інтерес економістів до проблеми визначення

кількості грошей, необхідних для обігу товарів.

Серед тих учених, що зробили помітний внесок в аналіз грошових

відносин у цілому і в дослідження проблеми визначення кількості

грошей, необхідних для обігу, слід назвати американського вченого

104

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

І. Фішера (1867—1947 рр.). У сучасній економічній теорії широко за-

стосовується його формула кількості грошей. Вона може бути виве-

дена з його так званого загального рівняння обміну

МV = РQ,

де М — маса грошей;

V — швидкість обігу однойменної грошової одиниці;

Р — ціни товарів;

Q — кількість товарів.

З цього рівняння неважко визначити масу грошей

M =

Якщо не мати на увазі різницю в позначеннях, то дана формула за

своєю суттю нічим не відрізняється від формули:

Кг

∑

виведеної К. Марксом. Дійсно Кг являє собою не що інше, як М у

формулі І. Фішера, О відповідно означає те ж саме, що й V, а Р помно-

жене на Q дає суму цін товарів (ΣЦ). З урахуванням цього виведена

із загального рівняння обміну І. Фішера формула кількості грошей,

необхідних для обігу (М), буде тотожною формулі закону грошового

обігу, яку раніше вивів К. Маркс.

Тотожність формули І. Фішера з формулою кількості грошей, не-

обхідних для обігу, яка виведена К. Марксом, цілком природна. Сут-

ність закону грошового обігу одна, а звідси випливає і тотожність на-

укового трактування об’єктивних причинно-наслід кових зв’язків, що

виражаються даним законом. Проте І. Фішер, творчий період життя

якого припав уже на ХХ ст. (цей учений помер у 1947 р.), по-перше,

досліджував даний закон в умовах більш складного грошового обі-

гу, ніж той, що був за життя К. Маркса, а, по-друге, він виходив із

наявності у товарно-грошових відносин історичної перспективи. Це

висувало на перший план не тільки з’ясування сутності даного зако-

ну, а й вивчення реальних форм його прояву. Останнє, у свою чергу,

вимагало врахування того, що різні складові частини грошової маси

105

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

мають різну швидкість свого обігу. Урахування даної обставини зна-

йшло своє відображення в тій увазі, яку приділив І. Фішер аналізу

структуризації грошової маси та її впливу на реальні форми прояву

закону кількості грошей.

Для визначення кількості грошей, необхідних для обігу, дуже

важливе значення має швидкість їх обігу. У практиці, як правило,

окремо визначають швидкість обігу безготівкових грошей, швидкість

обігу готівки і швидкість, з якою гроші повертаються в каси банку.

При цьому значну увагу приділяють тим факторам, які впливають на

швидкість руху грошей. До найбільш суттєвих чинників такого по-

рядку належать:

– зміни в структурі суспільного виробництва;

– зміни в швидкості руху товарних потоків;

– рівень та інтенсивність зростання суспільного поділу праці;

– збалансованість між попитом і пропозицією грошей;

– стан і напрями розвитку кредитних відносин;

– характер і динаміка взаємозв’язків між господарюючими

суб’єк тами;

– політична ситуація в країні.

У сучасній економічній літературі всю сукупність грошей, що за-

безпечують рух товарів і послуг, визначають як грошову масу. Вона

містить усю суму загальновизнаних платіжних засобів країни і вклю-

чає: а) готівкові гроші; б) безготівкові гроші.

Грошова маса знаходиться у певному зв’язку з валовим внутріш-

нім продуктом. Цей зв’язок звичайно виражають через показник

монетизації економіки. Він визначається як відношення грошової

маси до валового внутрішнього продукту (ВВП). При цьому сам по-

казник монетизації (Кm) розраховується за формулою:

.100

ВВП

×=

Але часто цей показник розраховують і відносно інших грошових

агрегатів, а саме М

; М

. Цю низку показників часто називають

коефіцієнтами Маршалла.

Чим вище цей показник — тим краще. Це пов’язано з тим, що

збільшення даного показника вказує на посилення мобільності еко-

номіки, яка досягається зростанням ступеня варіантності в поведінці

господарюючих суб’єктів. Іншими словами, підвищення рівня моне-

106

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

тизації валового внутрішнього продукту означає, що учасники сус-

пільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні

зберігати не в натуральній формі (у вигляді виробничих запасів, не-

завершеного виробництва і т. ін.), а у вартісній.

В Україні рівень монетизації ВВП ще значно нижче, ніж у тих краї-

нах, які успішно реформували свою економіку (Польща, Чехія). Так, у

1996 р., коли була введена гривня, рівень монетизації ВВП склав усього

11,6 %. Тому перед нашою державою стоїть завдання підвищення цьо-

го показника. І, як свідчить практика розбудови ринкової економіки

в Україні, цей показник поступово зростає. Так, у 2007 р. (по агрегату

він склав 43,1 %. Але вирішуючи завдання щодо підвищення рівня

монетизації ВВП, не можна допустити істотного посилення інфляції.

До складу грошової маси входить грошова база, яку ще визна-

чають як гроші підвищеної ефективності. Вона включає готівку, що

знаходиться поза банками, разерви в касах комерційних банків і

обов’язкові резерви цих банків у центральному банку країни. (У на-

шій державі — в Національному банку України).

Між грошовою масою і грошовою базою існує певний

взаємозв’язок, який прийнято виражати через грошовий мультиплі-

катор. Ця залежність може бути виражена у вигляді формули:

ГБ,ГМ ×= m

де ГМ — грошова маса;

ГБ — грошова база;

m — грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор — це коефіцієнт, що визначається

шляхом поділу 100 на норму обов’язкового банківського резерву.

Останній — є певною сумою грошей, яку кожний комерційний банк

зобов’язаний зберігати в центральному банку. Вони знаходяться на

спеціальному рахунку центрального банку, або на кореспондентсько-

му рахунку відповідного комерційного банку. Вилучити ці гроші або

використати їх для розрахунків (за винятком часткової можливості,

що виникає у випадку знаходження даних коштів на кореспондент-

ському рахунку) комерційний банк не може. Норму цих резервів у

відсотках стосовно всіх пасивів комерційного банку aбо якоїсь їх час-

тини встановлює центральний банк. У нашій державі прерогатива

визначення норми обов’язкових резервів належить Національному

банку України.

107

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

Таким чином, у сукупності важелів, які використовує держава в

умовах сучасного ринку, чинне місце займає грошовий мультиплі-

катор. Він дає змогу досить оперативно змінювати загальну грошову

масу для забезпечення необхідної рівноваги на ринку в умовах суттє-

вих змін у співвідношенні грошової й товарної маси.

Так, наприклад, якщо грошова база дорівнює 10 млрд грн, а гро-

шовий мультиплікатор дорівнює 5, то тоді вся грошова маса (М) до-

рівнюватиме: М = 10 млрд грн

5 = 50 млрд грн. За умови, що цен-

тральний банк зменшить норму обов’язкових резервів, грошовий

мультиплікатор збільшиться. Припустимо, він зріс до 10. Тоді грошова

маса в країні за однієї й тієї ж грошової бази в 10 млрд грн дорівнюва-

тиме: М = 10 млрд грн 10 = 100 млрд грн.

Цей приклад чітко демонструє ті можливості, які надає централь-

ному банку грошовий мультиплікатор і його зміна для збільшення

або зменшення грошової маси. Одначе слід підкреслити, що вплив на

обсяги грошової маси через зміну грошового мултиплікатора є обме-

женим, бо сам мультиплікатор має певні межі своїх крайніх значень.

Останнє пов’язано з тими суттєвими обмеженнями, які не може пере-

йти центральний банк, визначаючи норму обов’язкових резервів.

Нові категорії та поняття

Грошовий обіг;

Грошові потоки;

Збалансованість грошових

потоків;

Безготівковий грошовий обіг;

Платіжне доручення;

Платіжна вимога-доручення;

Акредитив;

Готівковий грошовий обіг;

Грошова маса;

Грошові агрегати;

Монетизація ВВП;

Коефіцієнти Маршалла;

Грошова база;

Грошовий мультиплікатор.

108

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення грошового обігу і назвіть суб’єкти, між якими він

здійснюється.

2. У чому полягають особливості грошового обігу, що здійснюється на

мікрорівні?

3. Розкрийте особливості грошового обігу на макрорівні.

4. Охарактеризуйте роль і функції грошового обігу на всіх фазах сус-

пільного виробництва (виробництво, розподіл, обмін і споживання).

5. Назвіть основні особливості грошового обігу в Україні на її сучас-

ному етапі.

6. Дайте визначення грошового потоку.

7. Зробіть схематичне відображення загального руху товарів, послуг і

грошей.

8. Охарактеризуйте грошові потоки, які пов’язані з сімейним госпо-

дарством.

9. Визначте основні потоки, які пов’язані з діяльністю фірм (підпри-

ємств).

10. Дайте характеристику грошовим потокам, суб’єктом яких виступає

держава в особі уряду.

11. Охарактеризуйте грошові потоки, які пов’язані з функціонуванням

світового ринку та розкрийте (в загальних рисах) їх вплив на гро-

шові потоки в країні.

12. У чому полягає проблема забезпечення рівноваги між виробни-

цтвом і грошовою сферою?

13. На прикладі порушення балансу в грошовій сфері внаслідок появи

активного або негативного сальдо зовнішньоторговельного обороту

розкрийте наслідки цього для грошового обороту країни і можливі

шляхи відновлення рівноваги.

14. У чому проблема рівноваги між виробленим для реалізації на вну-

трішньому ринку національним продуктом і національним доходом

в у довгостроковому періоді, і які можливі шляхи забезпечення ба-

лансу відповідних грошових потоків?

15. Які заходи може вжити держава в короткостроковому періоді для

забезпечення збалансованості грошових потоків, пов’язаних з на-

ціональним доходом і виробленим для внутрішнього споживання

національним продуктом.

109

2 Роздiл. Грошовий обіг і грошова маса

16. На досягнення яких стратегічних цілей повинно бути спрямовано

балансування грошових потоків в Україні?

17. Балансування яких грошових потоків може сприяти досягненню

тих стратегічних цілей, що стоять перед Україною?

18. Дайте визначення безготівковому грошовому обігу.

19. Назвіть основні принципи організації безготівкових розрахунків.

20. Охарактеризуйте організацію безготівкових розрахунків з погляду

регламентації документообігу в часі.

21. Розкрийте порядок організації безготівкових розрахунків за допо-

могою платіжного доручення.

22. Розкрийте порядок організації розрахунку за допомогою платіжної

вимоги-доручення.

23. Складіть схему розрахунку за допомогою чека.

24. Що таке акредитив і як здійснюється розрахунок за допомогою

акредитива?

25. Які види акредитивів найбільш поширені?

26. Розкрийте порядок розрахунку за допомогою простого векселя.

27. Відобразьте рух документів при розрахунку переказним векселем.

28. Охарактеризуйте основні особливості готівкового грошового обігу.

29. Назвіть основні канали надходження готівки в обіг і канали їх зво-

ротного надходження в каси підприємств і банки.

30. Що таке касовий ліміт, і який порядок його визначення і зміни?

31. Який порядок здачі готівки в касу банку?

32. Дайте визначення грошовій масі.

33. Дайте визначення грошовим агрегатам.

34. Яким символом позначають в Україні гроші, які знаходяться поза

банками.

35. Що входить до агрегату М

36. Які грошові інструменти входять до агрегату М

37. Охарактеризуйте агрегат М

38. Як визначається швидкість обігу грошей?

39. Сформулюйте закон грошового обігу.

40. Які чинники впливають на швидкість руху грошей?

41. Як визначити показник монетизації ВВП?

42. Чому зростання показника монетизації вказує на позитивні зміни в

економіці?

43. Що таке коефіцієнти Маршалла?

44. Що таке грошова база?

45. Охарактеризуйте залежність між грошовою базою і грошовою масою.

46. Що таке грошовий мультиплікатор?

110

3 РОЗДIЛ.

ГРОШОВИЙ РИНОК

Невід’ємною складовою частиною сучасних товарно-грошових

відносин є грошовий (фінансовий) ринок. В умовах розвитку соці-

ально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація

цього ринку і рівень ефективності його функціонування — це один

з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань,

які ставить перед собою суспільство.

Сьогодні грошовий ринок має складну внутрішню структуру,

що складається з низки взаємопов’язаних між собою елементів. Їх

взаємозв’язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують

механізм грошового ринку. Об’єктивні основи дії цього механізму,

його особливості і припустимі межі втручання держави в його робо-

ту — усе це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання

та формування певного світогляду, але й для практичних дій щодо

забезпечення необхідного втручання держави в механізм ринкового

саморегулювання. Останнє особливо важливо сьогодні з огляду на

широке використання монетаризму як теоретичної підвалини орга-

нізації й забезпечення ефективного суспільного відтворення та еко-

номічного зростання.

На грошовому ринку, як і на будь-якому іншому ринку, як базові

виступають категорії попиту і пропозиції. Щодо цього розуміння суті

цих категорій стає ключовим, визначальним для формування уявлен-

ня про механізм функціонування всього грошового ринку.

Визначення обсягу попиту на гроші, тенденцій його розвитку,

вивчення мотивації суб’єктів господарювання і населення стосовно

зберігання грошей — усе це має надзвичайно важливе значення для

розуміння механізму реалізації попиту на гроші, а відтак, для розроб-

ки науково обґрунтованої кредитно-грошової політики.

Величезне значення для забезпечення функціонування грошово-

го ринку має також з’ясування суті й особливостей механізму пропо-

зиції грошей. Урахування дії банківського та кредитного мультиплі-

каторів і чітке визначення обсягів і динаміки пропозиції грошей має

надзвичайно виняткове значення для оптимізації роботи як грошово-

го ринку, так і всієї економіки в цілому.

РОЗДIЛ